Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №497/674/26 — Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.08.2026

Справа № 497/674/26

Провадження № 2-а/497/32/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання Георгієва А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, третя особа – інспектор патрульної поліції – лейтенант поліції Хрустик Вадим Васильович,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026 року до суду надійшов вищевказаний адміністративний позов, яким позивачка просить скасувати постанову серії ЕНА №6759736, ухвалену Інспектором патрульної поліції 1-го взводу 2-ї роти 1-го батальйону УПП в Одеській області – лейтенантом поліції Хрустиком В.В. про притягнення її до відповідальності за ст.122ч.1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340грн. та закрити провадження в цій адміністративній справі. Свої вимоги мотивує тим, що під час ухвалення постанови належних та допустимих доказів перевищення нею швидкості їй надано не було; відсутня належна фіксація самого правопорушення та постанова ухвалена без належного підтвердження технічними засобами або без надання відеофіксації правопорушення; не було надано: сертифікату відповідності приладу вимірювання швидкості; підтвердження його повірки; доказів правильності використання приладу. Також їй, позивачу не було надано можливості належним чином реалізувати своє право на захист, передбачене ст.268 КУпАП., а саме: ознайомитися з відеозаписом пристрою на якому зафіксована швидкість руху, докази, що саме її автомобіль з урахування чотирьох смуг автодоріг, а вона рухалася з крайньої лівої сторони і з нею у сусідніх смугах їхали ще три автомобілі. Тому, на думку позивачки, вищевказана постанова про накладення на неї стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №6759736 від 03.03.2026р. – є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

На позов надійшов відзив Морозова П.В. – представника відповідача – Департамента ПП УПП в Одеській області, яким він просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, звертаючи увагу суду на те, що в обґрунтування власної правової позиції позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факт вчинення нею адміністративного правопорушення, та додав відеоматеріали, які, на його думку, підтверджують наявність в діяннях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст.122 КУпАП та вважаючи, що поліцейський мав всі законні підстави для зупинки транспортного засобу позивачки і розгляду справи на місці вчинення правопорушення, процедура розгляду справи була дотримана, постанова обґрунтована, ухвалена на підставі та у порядку, що передбачені законодавством. Доводи позивача щодо необхідності скасування постанови є безпідставними, необґрунтовані та не підкріплені нормами законодавства – оскарженням постанови позивач намагається уникнути встановленої законом відповідальності.

Третя особа на боці відповідача – інспектор патрульної поліції лейтенант Хрустик В.В. у судове засідання не прибув, не надав суду будь-яких заяв та письмових пояснень.

У судовому засіданні позивачка, підтримавши вимоги позову, просила їх задовольнити, посилаючись на мотиви та факти, що зазначені у позові та надавши відеозапис зі свого смартфону, який просила долучити до матеріалів справи на підтвердження своєї невинуватості, пояснивши, що вона, під`їжджаючи до м.Одеса власним автомобілем, рухалася в крайній лівій смузі руху з невеликою – дозволеною швидкістю серед інших автомобілів – яких було багато з правого від неї боку, попереду і ззаду неї, тобто, вона рухалася як і всі, але зупинити чомусь поліцейський вирішив саме її. Зупинена вона була якраз навпроти знаку "м.Одеса" при в`їзді в місто – вона знає добре те місце, не одноразово проїжджала там, добре знає, що там стоїть цей знак, і притишила швидкість разом з іншими водіями, але, звісно, точне місце розташування знаку визначити було з її місця неможливо, адже особливостей місцевості, до якого можна було прив`язати місце розташування знаку там немає – звичайна місцевість в полі, будинків поблизу немає, а їй, з її третьої смуги руху не було видно де саме знак починає свою дію – де саме він був розташований (на момент її зупинки) – вона це знала лише приблизно, і тому, навіть якщо вона б і перевищила трохи швидкість в тому місті через те, що їй достовірно не було відомо чи вона вже в`їхала в місто ми ні, – її вини в цьому не було би, однак вона добре пам`ятає, що рухалася нешвидко, в межах дозволеної швидкості навіть повільніше, ніж дозволено рухатися за межами міста, та й ще продовжувала швидкість знижувати – коли її – аж з третьої смуги руху поліцейський запросив зупинитися, показавши це жезлом. Крім того, після зупинки поліцейський не показав їй відеофіксацію її руху, пояснивши, що вона це зможе зробити пізніше в Управлінні, та чомусь він тримав прилад "Трукам" в руці не пояснивши на її запитання про те, де прилад був встановлений під час фіксації її руху – на автомобілі, в руках поліцейського чи на підставці, хоча ніякої підставки вона не побачила, від поліцейського автомобіля працівник поліції був далеченько, і вона впевнена, що він тримав прилад в руці, під час вимірювання, та під час вимірювання цілком міг рухати його назустріч автомобілям, щоби збільшити показник швидкості, хоча так і не показав їй ані виміряну швидкість, ані автомобіль, який ним був виміряний – чи саме її автомобіль зазнав вимірювання, а не будь-який інший з числа тих, які їхали поряд з нею (приблизно 8-12автівок).

Судом в ході судового засідання також були досліджені матеріали, надіслані представником відповідача, - які підтверджують обставини, як пояснила позивачка суду – що вона рухалася серед натовпу автомобілів, які оточували її автомобіль і з однаковою з ними швидкістю, і саме в третій смузі руху – крайній від узбіччя, швидкість не була у всіх автомобілів великою – що підтверджується тим фактом, що працівник поліції інші автомобілі не зупинив, хоча всі автомобілі рухалися приблизно з однаковою швидкістю і автомобіль її, позивачки, за швидкістю руху нічим не відрізнявся. Крім того, дійсно поліцейський тримав вимірюючий прилад в руці і не пояснив їй, позивачці після її зупинення – на її запитання – чи був прилад стаціонарно встановлений на підставці чи автомобілі і чому він його тримає в руці. Також, згідно відеофіксації подій не вбачається достатніх доказів на підтвердження вини позивачки у вчиненні інкримінованого їй правопорушення.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення позивачки, вивчивши вимоги позову, дослідивши надані суду докази, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Так, в Україні, як у цивілізованій державі, діє презумпція невинуватості і цей принцип закріплено в основному Законі України – у ст.62 Конституції України та дублюється у ст.17 КПК України – це правовий принцип, за яким людина вважається невинною у вчиненні правопорушення, доки її вину не доведено рішенням суду, що набрав законної сили – стаття Конституції прямо регламентує: "Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

У даному випадку, не вбачається достатньо належних та допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачкою винного діяння, за яке вона притягнута до відповідальності Постановою працівника поліції, який навіть не намагався довести їй на місці ухвалення Постанови факт вчинення нею правопорушення.

Так, судом встановлено, що 03.03.2026 року відносно позивачки ОСОБА_1 Інспектором патрульної поліції 1-го взводу 2-ї роти 1-го батальйону УПП в Одеській області – лейтенантом поліції Хрустиком В.В. було ухвалено вищевказану постанову серії ЕНА№6759736 про притягнення позивачки до відповідальності у виді штрафу за, начеб-то, вчинення нею в цей день – 03.03.2026 о 15:18:58 правопорушення, передбаченого за ч.1ст.122 КУпАП – за керування транспортним засобом МІТСУБІСІ з д.р.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 91км/год. при дозволеній швидкості 50км/год. за адресою: м.Одеса, вул.Київське Шоссе,19(?) – чим порушив п.12.4 ПДР – за перевищення встановленої швидкості руху. незрозуміло, звідки взявся номер будівлі та поштова адреса місця зупинки позивачки, адже на відеодоказі поряд з місцем її зупинки не вбачається жодної споруди, будинку - лише автодорога, дерева, і поле.

З пояснень позивачки, вона не перевищувала швидкість та не бачила дорожнього знаку з назвою міста на білому фонi (знак 5.49) – який означає початок населеного пункту, де діють загальні правила руху в містах.

Відповідачем суду надано відеофіксацію подій, згідно яких позивачка дійсно, власним автомобілем рухалася в крайній лівій смузі руху з невеликою – дозволеною швидкістю серед інших автомобілів – яких було багато з права, попереду і ззаду неї, тобто, рухалася як і всі, але зупинити чомусь поліцейський вирішив саме її, не надавши їй доказу вчинення нею правопорушення – не довівши, що дійсно зафіксував порушення нею ПДР, оскільки не показав їй відеофіксацію події перед складанням постанови.

Крім того, на відеодоказі видно, що прилад "Трукам" поліцейський тримає в руках, але судовою практикою вже давно вирішено, що законодавчо не визначено іншого способу закріплення лазерних вимірювачів "Трукам" інакше, ніж розміщення їх виключно на стаціонарних нерухомих об`єктах (постанова восьмого апеляційного адмін.суду від 27.08.2025, спр. №441/724/25), а, відповідно до практики ВС, зазначено в цій же Постанові, що «дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні (пост. від 13.02.2020, спр.№524/9716/16-а, та від 05.03.2020, спр.№607/7987/17)... "Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Аналогічна позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17. На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а)».

Крім того, судом встановлено, що згідно Правил дорожнього руху (ПДР) України, водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміну. Однак водія не можна притягнути до відповідальності в разі, якщо відсутній дублюючий знак там, де він обов`язково мав бути за ДСТУ, або якщо знак був повністю закритий зеленими насадженнями, іншими штучними перешкодами чи пошкоджений так, що його неможливо розпізнати. У такій ситуації відсутня сама подія адміністративного правопорушення, оскільки дорожня інфраструктура не забезпечила належних умов.

Так, позивачка пояснила суду і це підтверджуєтья наданим відповідачем доказами, що позивачка рухалася автодорогою у третій смузі руху керуючи своїм автомобілем в зоні розташування дорожнього знака з назвою міста Одеса на білому фонi (знак 5.49) в бік міста - що означає початок населеного пункту, де діють загальні правила руху в містах; навколо неї рухалися в цьому ж напрямку багато інших автомобілів, з-за яких позивачка цілком можливо не могла побачити початок дії вказаного знаку, адже з відеодоказу не вбачавється місце його розташування та те, що він дублюється таким чином над дорогою, щоби його було добре видно усім водіям.

П.12.10 ПДР чітко вказується, що водій не може бути притягнений до відповідальності за порушення обмежень швидкості, якщо дорожні знаки встановлені з порушенням національних стандартів (ДСТУ). Вимоги до видимості знаків: ДСТУ 4100:2021 (або ДСТУ 4100:2014) «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні». Цей стандарт регламентує правила встановлення, обов`язкове дублювання знаків (на дорогах з двома і більше смугами в одному напрямку) та вимогу того, щоб знаки не були закриті від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, штучними спорудами) і були помітні на відстані не менше ніж 100 метрів.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п.11 ч.1ст.23 ЗУ «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п.1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а, згідно зі ст.14 ЗУ «Про дорожній рух», - учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, та ін.

Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - у виді штрафу в розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1ст.35 ЗУ "Про Національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме ч.1ст.222 визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відносяться правопорушення, що передбачені ч.1ст.122 КУпАП.

Відповідно до ч.2ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ч.1ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Статтею 279 КУпАП регламентовано, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Наказом МВС України від 07.11.2015р. №1395, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.11.2015р. за №1408/27853, - затверджена Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, та п.9 вказаної Інструкції визначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягується до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

КАС/ВС Постановою від 08.07.2020 у справі №177/525/17 зазначив, що "відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності доведеності факту події - вчинення адміністративного правопорушення та вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними і достатніми, беззаперечними доказами, що узгоджуються між собою. Згідно ч.2ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. З огляду на викладене, суди попередніх інстанції, дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, усупереч вимогам ч.2 статті 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні ст.70 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності".

Таким чином, ВС підтвердив, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Та, відповідно до положень ст.77 КАС України, кожна сторона має довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень має подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем (його представником) не надано суду доказів дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, вбачається, що позивачу поліцейським під час розгляду справи не було роз`яснено його права, закріплені статтею 268 КУпАП і ст.63 Конституції України. Також, слід зазначити, що позивач під час розгляду справи просив показати йому відеозаписи на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення, разом з тим, вказане клопотання було залишено поліцейським без задоволення, дослідження вказаних доказів здійснено не було.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що дії інспектора поліції під час провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не відповідають вимогам ст.ст.268, 279 КУпАП, а відтак - не є правомірними. Оскаржувана постанова відповідачем ухвалена не у спосіб, що передбачений нормами КУпАП, - що є підставою для її скасування.

Згідно п.3 ч.3ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 ч.1ст.247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА№6759736 від 03.03.2026р. про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1ст.122КУпАП – підлягає скасуванню, а тому справа про вищевикладене адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю достатніх і допустимих доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу, та, взагалі – події цього адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.1,9,33,36,139,251,122ч.1,247п.1,280,283,288,293,294 КУпАП, 9,10,11,77,79, 241-246,286 КАС України, ст.62 Конституції України, суд

ухвалив:

Задовольнити вимоги позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області щодо скасування постанови про адміністративне правопорушення, третя особа – інспектор патрульної поліції – лейтенант поліції Хрустик Вадим Васильович.

1. Скасувати постанову Інспектора патрульної поліції 1-го взводу 2-ї роти 1-го батальону Управління патрульної поліції в Одеській області серії ЕНА №6759736 – про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122ч.1 КУпАП.

2. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю достатніх доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення його повного тексту, після чого набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення виготовлено 22.08.2026року.

Суддя А.В. Кравцова