Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №440/10635/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/10635/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА" до Кобеляцького відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кобеляцького відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить:

- скасувати арешт нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА" (код ЄДРПОУ: 21047856), накладений на підставі постанови державного виконавця ДВС у Кобеляцькому районі АЕ №548502 від 20.09.2007 року, реєстраційний номер обтяження 5697929.

- зобов`язати Кобеляцький відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління МіністерстваТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА" (код ЄДРПОУ: 21047856) накладеного на підставі постанови державного виконавця ДВС у Кобеляцькому районі АЕ №548502 від 20.09.2007 року, реєстраційний номер обтяження 5697929

В обґрунтування позовних вимог вказує, що йому стало відомо, що відносно юридичної особи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься наявність арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 5697929, зареєстрованого 20.09.2007 року за №5697929 реєстратором: Кобеляцька державна нотаріальна контора, підстава обтяження: Постанова АЕ №548502 від 20.09.2007 року, ДВС у Кобеляцькому районі. Звернення до відповідача щодо зняття арешту залишене без уваги. Позивач вважає, що оскільки виконавчий документ було повернуто, то державний виконавець в силу приписів статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV зобов`язаний був зняти арешт, що був накладений на майно боржника.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/10635/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА." до Кобеляцького відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити певні дії.

Вищезазначеною Ухвалою витребувано від відповідача засвідчену належним чином копію виконавчих проваджень в межах яких накладено арешт на підставі постанови державного виконавця ДВ у Кобеляцькому районі АЕ N?548502 від 20.09.2007 року, реєстраційний номер обтяження 5697929; Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що щодо суб`єкта СФГ «Злагода" (код ЄДРПОУ 21047856) та встановлено строк до 21.08.2026 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 року повторно витребувано від Кобеляцького відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції засвідчену належним чином копію виконавчих проваджень в межах яких накладено арешт на підставі постанови державного виконавця ДВ у Кобеляцькому районі АЕ N?548502 від 20.09.2007 року, реєстраційний номер обтяження 5697929; Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що щодо суб`єкта СФГ Злагода" (код ЄДРПОУ 21047856) та встановлено п`ятиденний строк з метою виконання даної ухвали.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відносно позивача зареєстровано обтяження: 5697929 від 20.09.2007 року за №5697929 реєстратором: Кобеляцька державна нотаріальна контора, підстава обтяження: Постанова АЕ №548502 від 20.09.2007 року.

Як слідує із листа Кобеляцького відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 31 липня 2026 року №17512, котрий долучений до позовної заяви:

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що щодо суб`єкта «СФГ «Злагода» ( код ЄДРПОУ: 21047856), значиться арешт нерухомого майна, за реєстраційним номерами обтяження: 5697929 від 20.09.2007, зареєстрованим на підставі постанови АЕ №548502 від 20.09.2007, винесеної державним виконавцем ДВС у Кобеляцькому районі Любовським В.М.

Як встановлено, згідно пошуку, здійсненого за даними бази даних Системи, що відносно «СФГ «Злагода», як боржника, на виконанні у відділі в період винесення постанови АЕ №548502 про накладення арешту на майно перебували ряд виконавчих проваджень за виконавчим документами різних категорій стягнення, які входили до складу зведеного виконавчого провадження, а саме:

- виконавче провадження ВП №2163294 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області №8/198 від 12.06.2006 про стягнення з СФГ «Злагода» на користь ПП «Агропромхімснаб» боргу 3594,38 грн., яке відкрите 07.07.2006 та завершене 28.01.2009, у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, без виконання, через відсутність майна/коштів, на які можливе звернення стягнення боргу за виконавчим провадженням;

- виконавче провадження ВП №2909940 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області №15/39 від 29.01.2007 про стягнення з СФГ «Злагода» на користь ОСОБА_1 боргу 4720 грн., яке відкрите 16.02.2007 та завершене 28.01.2009, у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, без виконання, через відсутність майна/коштів, на які можливе звернення стягнення боргу за виконавчим провадженням;

- виконавче провадження ВП №4705914 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області №8/74 від 12.03.2007 про стягнення з СФГ «Злагода» на користь ТОВ «Ельдорадо» боргу 62946,30 грн., яке відкрите 10.09.2007 та завершене 28.01.2009, у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, без виконання, через відсутність майна/коштів, на які можливе звернення стягнення боргу за виконавчим провадженням.

Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» ( далі – Закон), пунктом ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено (далі - Інструкція), що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження.

Згідно статті 56 Закону, пункту 8 розділу VIII Інструкції, за зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження. Так як виконавчі провадження, які входили до зведеного виконавчого провадження, значаться такими, що завершені, у зв`язку з поверненням виконавчих документів стягувачу, без виконання, та, в період їх перебування на виконанні й після їх повернення, сплата по них боргів, виконавчого збору, витрат виконавчого провадження не проводилася, то враховуючи норми ст. ст. 40, 59 Закону, п. 16 розділу VIII Інструкції, для зняття арешту з майна боржника, підстав не було та станом на даний час немає.

Отже, враховуючи вищевикладене та відсутність законних підстав, для зняття арешту з майна, та у відповідності до частини 5 цієї статті 59 Закону, повідомляю що, для вирішення питання зняття арешту з належного Вам нерухомого майна, необхідно звертатися до суду.

Що стосується, інформації про припинення ТОВ «Ельдарадо» (стягувача у виконавчому провадженні ВП №4705914), то даний факт не дає державному виконавцю підстав, визначених нормами ст. ст. 40, 59 Закону, п. 16 розділу VIII Інструкції організації примусового виконання рішень, для зняття арешту з майна.

До того ж повідомляю, що вищевказані виконавчі провадження завершені 28.01.2009 та їх матеріали знищені відповідно до п. 2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, у зв`язку з закінченням терміну їх зберігання. Тому, надати Вам будь-які документи за даними виконавчими провадженнями, чи вчинити будь-які дії по них, можливості немає.

З метою зняття арешту нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА." звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV (втратив чинність, але діяв на момент відкриття виконавчого провадження).

Статтею 1 Закону № 606-ХІV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вимогами частини першої статті 17 Закону №606-ХIV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів (пункт 4 частини другої статті 17 Закону №606-ХIV).

Відповідно до приписів статті 52 Закону №606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Також, статтею 57 Закону №606-XIV унормовано, що арешт майна застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Стаття 62 Закону №606-XIV передбачала, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Частина перша статті 47 Закону № 606-XIV визначала, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Аналогічні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені і в подальшому в частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13

Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи у судах визначені у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIII.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться.

Суд зазначає, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.

Положеннями пункту 5 частини першої статті 47 Закону №606-XIV визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону №606-XIV).

При цьому, відповідно до частин першої та другої статті 50 Закону №606-XIV (у редакції, яка діяла станом на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що на момент винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу зняття арешту виконавцем мало відбуватися у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду, або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Вказане свідчить проте, що арешт майна боржника, як правовий механізм забезпечення реального виконання виконавчого документа безпосередньо пов`язаний із здійсненням ( наявністю) виконавчого провадження відносно боржника, або об`єктивною можливістю його поновлення/ініціювання стягувачем, та запроваджується з метою подальшого звернення стягнення на арештоване майно шляхом його реалізації в межах процедури виконавчого провадження. Натомість, відсутність чинного виконавчого провадження, або об`єктивна неможливість стягувача його ініціювати, унеможливлює здійснення державним виконавцем будь-яких заходів та дій стосовно арештованого майна боржника, відтак відпадає потреба у забезпеченні виконавчого провадження відповідними обмежувальними заходами.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи виконавче провадження було завершено на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону №606-XIV (в редакції, чинній на час вчинення дій). Завершене виконавче провадження передано до архіву. Матеріали виконавчого провадження знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання.

За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень та реєстру боржників чинні виконавчі провадження відносно позивача станом на момент розгляду цієї справи судом відсутні.

Також, слід врахувати, що строки пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання (після його повернення 28.01.2009) сплинули, а в матеріалах справи не міститься доказів, що такі строки поновлювались стягувачу, або повторного пред`явлення вказаного виконавчого документа до виконання, що також свідчить про відсутність чинних майнових вимог стягувача, задоволення яких можливе здійснити шляхом використання процедури примусового виконання вказаного виконавчого документа, як завершальної стадії виконання судових рішень.

Отже, суд зауважує, що зазначене унеможливлює здійснення державним виконавцем в межах даного провадження будь-яких виконавчих дій (в тому числі шляхом звернення стягнення на нерухоме майно), а тому наразі відпала реальна потреба у даному виді забезпечення, а наявність такого арешту на усе нерухоме майно позивача за даних обставин призводить до порушення справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, та надмірного втручання держави у право особи на мирне володіння майном, а відтак таке порушене право підлягає захисту шляхом скасування цих обмежень, і такий спосіб захисту є ефективним засобом юридичного захисту порушеного права позивача.

При цьому, наявність арешту на усе нерухоме майно за таких обставин позбавляє позивача набувати та вільно розпоряджатися своїм нерухомим майном, за відсутності реальних підстав та доцільності для продовження існування такого заходу обмеження, а отже існування такого стану та порушення прав позивача є в даному випадку невиправданим та ставить позивача у становище правової невизначеності.

Також наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03.11.2021 у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22.12.2021 у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Натомість, як встановлено судом, з огляду на фактичне завершення виконавчого провадження, в рамках якого накладено арешт та його відсутність, відсутність інших виконавчих проваджень відносно боржника, станом на момент звернення із даним позовом розгляду втратив своєю актуальність як засіб забезпечення реального виконання рішення, а тому підстави для продовження його існування наразі відсутні. Інші мотивів продовження існування такого заходу забезпечення виконавчого провадження відсутні. Зворотного відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, а з матеріалів справи не вбачається.

Крім цього слід звернути увагу, що позивач, який був боржником у вказаному виконавчому провадженні, позбавлений іншого способу захисту свого права на мирне володіння майном, аніж шляхом звернення до суду щодо скасування арешту на підставі рішення суду.

А отже в даному випадку, з огляду на частину п`яту статті 59 Закону №1404-VIII арешт має бути знятий виключно за рішенням суду.

За змістом частини другої статті 59 Закону №1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У силу частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА.".

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА" (код ЄДРПОУ: 21047856, адреса: 39026, Полтавська область, Кременчуцький район, село Броварки) до Кобеляцького відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ: 34865112, адреса: 39200, Полтавська область, Полтавський район, м. Кобеляки, вул. Сонячна, 6) про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА" (код ЄДРПОУ: 21047856, адреса: 39026, Полтавська область, Кременчуцький район, село Броварки), накладений на підставі постанови державного виконавця ДВС у Кобеляцькому районі АЕ №548502 від 20.09.2007 року, реєстраційний номер обтяження 5697929.

Зобов`язати Кобеляцький відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 34865112, адреса: 39200, Полтавська область, Полтавський район, м. Кобеляки, вул. Сонячна, 6) вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА" (код ЄДРПОУ: 21047856, адреса: 39026, Полтавська область, Кременчуцький район, село Броварки) накладеного на підставі постанови державного виконавця ДВС у Кобеляцькому районі АЕ №548502 від 20.09.2007 року, реєстраційний номер обтяження 5697929.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кобеляцького відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ: 34865112, адреса: 39200, Полтавська область, Полтавський район, м. Кобеляки, вул. Сонячна, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА" (код ЄДРПОУ: 21047856, адреса: 39026, Полтавська область, Кременчуцький район, село Броварки) витрати зі сплати судового збору в сумі 3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривен).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтями 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяГ.В. Костенко