Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №440/13245/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа №440/13245/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді - Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, що оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 № 19/в щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого ОСОБА_1 , який помер;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити члену сім`ї померлого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_1 , передбачену статтею Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 500-кратного розміру прожиткового мінімуму доходів громадян сину, ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що позивач є сином загиблого під час проходження військової служби солдата, водія взводу технічної розвідки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 . Позивач, як син померлого військовослужбовця, звернувся до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного розміру прожиткового мінімуму доходів громадян у зв`язку із загибеллю (смертю) його батька ОСОБА_2 з відповідним пакетом документів. Однак, 21.03.2025 позивач отримав відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, яка вмотивована тим, що під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові солдата ОСОБА_2 виявлено етиловий сприт в концентрації 1,42%, а смерть настала від цирозу печінки, який ускладнився гострою кровотечею із розширених вен стравоходу. При цьому, жодні матеріали не підтверджують, що смерть ОСОБА_2 настала саме внаслідок дій у стані алкогольного сп`яніння. На переконання позивача, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час смерті не визначається нормами Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння не є підставою для відмови у виплаті, якщо не доведено, що саме дії в стані алкогольного сп`яніння призвели до смерті. У спірному випадку матеріалами не підтверджується, що настання смерті ОСОБА_2 перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із вчиненням померлим певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/13245/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14.11.2025 до суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію мотивував тим, що вимоги позивача в частині зобов`язання призначити та виплатити спірну одноразову грошову допомогу є прямим втручанням у дискреційні повноваження Міноборони. Це є самостійною та безумовною підставою для відмови у їх задоволенні, оскільки позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту. Вказував, що згідно з пунктом "б" статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пунктом 19 Порядку №975 призначення і виплата ОГД не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. У спірному випадку позивач намагається представити справу так, ніби то стан сп`яніння військовослужбовця ОСОБА_2 (1,42%0) та причина смерті (цироз) є двома не пов`язаними між собою явищами. Це твердження суперечить базовим медичним знанням та юридичній логіці. Цироз печінки та, як наслідок, розширення вен стравоходу (що призвело до фатальної кровотечі) є загальновідомим та клінічно доведеним прямим медичним наслідком тривалого, хронічного зловживання алкоголем. Саме тривале свідоме вживання алкоголю є прямим наслідком дій особи. Виявлення в крові померлого на момент смерті етилового спирту в концентрації 1,42%0 (що відповідає середньому ступеню сп`яніння) лише підтверджує, що ця згубна дія (зловживання алкоголем) була неперервною та тривала аж до моменту смерті. Отже, Комісія мала всі підстави для висновку про наявність прямого та нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між діями у стані алкогольного сп`яніння (в даному випадку хронічним зловживанням, яке призвело до цирозу, та гострим сп`янінням, яке спровокувало кровотечу) та фактом смерті. Також у відзиві на позовну заяву містилося клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 27.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Позивачеві надано строк для усунення недоліків 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: - заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України/або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущено; - доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

02.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з додатками.

Ухвалою суду від 22.06.2026 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом; продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 23.04.2019.

Солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу на посаді водія взводу технічної розвідки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №185 віл ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуваючи за місцем тимчасового розташування підрозділу в АДРЕСА_1 ; хвороба, що призвела до смерті - недокрів`я, кровотеча з розширених вен стравоходу, цироз печінки.

У довідці про причину смерті від 11.03.2024 також зазначено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від цирозу печінки, кровотечі з розширених вен стравоходу.

Командиром військової частини НОМЕР_1 у 2024 році затверджений акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті аварії) за фактом смерті солдата ОСОБА_2 , за змістом якого 11 березня 2024 року на ранковій перевірці було виявлено відсутність солдата ОСОБА_3 , водія взводу технічної розвідки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , на телефонні дзвінки не відповідав. З метою з?ясування причин відсутності ОСОБА_3 на службі та відсутності зв?язку, близько 09:30 молодший сержант ОСОБА_4 , командир відділення - командир машини взводу технічної розвідки ремонтно-відновлювального батальйону, направився до місця тимчасового проживання ОСОБА_3 з метою з?ясування обставин відсутності військовослужбовця на службі. Як наслідок, 11 березня 2024 року близько 09:30 солдата ОСОБА_3 , водія взводу технічної розвідки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 було виявлено в місці тимчасового проживання, в АДРЕСА_2 , без явних ознак життя, після чого негайно було викликано патруль національної поліції. В подальшому заступником начальника СВ ВП №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецький області Амельченком І.O. було винесено постанову про призначення медичної експертизи для встановлення причин смерті від 11 березня 2024 року. Згідно постанови про призначення медичної експертизи для встановлення причин смерті від 11 березня 2024 року виїздом СОГ встановлено, тіло солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в/ч НОМЕР_1 , при огляді трупа тілесних ушкоджень не виявлено, останній зловживав спиртними напоями. Смерть настала внаслідок цирозу печінки та кровотечі з розширених вен стравоходу, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №185 від 11 березня 2024 року та довідкою про причину смерті 3185 від 11 березня 2024 року. Вимоги законодавства, нормативно-правових актів, інструкцій порушені не були. Перевірка військової частини НОМЕР_1 відповідними органами нагляду та контролю не проводилась.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.04.2024 №101 солдата ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю виключено з 11.03.2024 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено облікові документи до ІНФОРМАЦІЯ_5 , смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно Витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії (протокол №3409 від 19.09.2024) захворювання солдата ОСОБА_2 , 1983 року народження, - "Цироз печінки. Кровотеча з розширених вен стравоходу. Недокрів`я", яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 27.03.2024 Виконавчим комітетом Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області; Лікарським свідоцтвом про смерть №185, виданим 11.03.2024 Слов`янським відділенням Донецького обласного бюро СМЕ; Повідомленням заступника начальника ВП №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області від 28.08.2024 №5625/202/2024; Актом спеціального розслідування, проведеного на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 11.03.2024 №2291 - захворювання та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Позивач ОСОБА_1 , як син померлого військовослужбовця, звернувся до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, із заявою про виплату даної одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) солдата ОСОБА_2 з відповідним пакетом документів.

Згідно Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 21.03.2025 №19/в, затвердженого ТВО державного секретаря МОУ Н. Нікітенко 28.03.2025, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги: Відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 №975: Дружині, сину та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ). Відповідно до акту проведення спеціального розслідування військової частини НОМЕР_4 тіло померлого ОСОБА_2 було виявлено за місцем тимчасового проживання. Згідно з листом Головного управління Національної поліції в Донецькій області Краматорського районного управління поліції від 28.08.2024 №5625/202/2024 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,42%о. Смерть ОСОБА_2 настала від цирозу печінки, який ускладнився гострою кровотечею із розширених вен стравоходу. Згідно зі статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння.

Не погодившись з позицією відповідача, вважаючи рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги протиправним, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Поряд з цим, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно зі статтею 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до приписів статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

У силу підпунктів 1, 2 частини другої цієї статті одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Частиною третьою статті 16 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно з частиною першою статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону №2011-XII до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За змістом підпункту "а" частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

У частині першій статті 16-3 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Відповідно до частини шостої цієї статті, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно з частинами дев`ятою, десятою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

У силу пункту "б" частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975, у редакції на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Підпунктом 2 пункту 4 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби.

За змістом пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

У силу пунктів 12, 13 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Згідно з пунктом 15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Пунктом 19 Порядку №975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом "а" частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ, як сина померлого (загиблого) військовослужбовця Збройних Сил України, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Суд враховує, що позиція відповідача про відсутність, зокрема, у сина, померлого військовослужбовця ОСОБА_2 права на отримання одноразової грошової допомоги обґрунтована тим, що згідно з листом Головного управління Національної поліції в Донецькій області Краматорського районного управління поліції від 28.08.2024 №5625/202/2024 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові солдата ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,42%о, що свідчить про перебування військовослужбовця в стані сп`яніння на момент смерті, і як наслідок, смерть ОСОБА_2 настала від цирозу печінки, який ускладнився гострою кровотечею із розширених вен стравоходу.

Посилаючись на приписи пункту "б" частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 19 Порядку №975, які встановлюють, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, відповідач стверджував про відсутність підстав для призначення, зокрема, сину одноразової грошової допомоги.

Оцінюючи повідомлені учасниками справи обставини та надані на їх підтвердження докази, суд зазначає, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у встановлених законом випадках.

Дійсно, така виплата не здійснюється, якщо загибель (смерть) є наслідком вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або у разі навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Водночас передбачене підпунктом "б" частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пунктом 19 Порядку №975 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги пов`язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані.

Тому для застосування зазначених положень вирішальне значення має встановлення об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння, поведінкою військовослужбовця та настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності.

Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Інше тлумачення означало б розширення встановлених законом обмежень права на соціальний захист членів сім`ї військовослужбовця та суперечило б принципу правової визначеності.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 11.0.42018 у справі №802/1869/17-а, від 04.03.2020 у справі №813/2071/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 15.06.2022 у справі №826/4813/18, від 29.06.2022 у справі №640/6477/19, від 09.09.2025 у справі №240/5502/24 та ін.

За обставин справи, що розглядається, причиною смерті солдата ОСОБА_2 у лікарському свідоцтві про смерть №185 віл 11.03.2024 та довідці про причину смерті від 11.03.2024 зазначено: недокрів`я, кровотеча з розширених вен стравоходу, цироз печінки.

При цьому, суд зауважує про відсутність у лікарському свідоцтві про смерть №185 віл 11.03.2024 відомостей про перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті.

У затвердженому командиром військової частини НОМЕР_1 у 2024 році акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті аварії) за фактом смерті солдата ОСОБА_2 зазначено, що 11 березня 2024 року на ранковій перевірці було виявлено відсутність солдата ОСОБА_3 , водія взводу технічної розвідки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , на телефонні дзвінки не відповідав. З метою з?ясування причин відсутності ОСОБА_3 на службі та відсутності зв?язку, близько 09:30 молодший сержант ОСОБА_4 , командир відділення - командир машини взводу технічної розвідки ремонтно-відновлювального батальйону, направився до місця тимчасового проживання ОСОБА_3 з метою з?ясування обставин відсутності військовослужбовця на службі. Як наслідок, 11 березня 2024 року близько 09:30 солдата ОСОБА_3 , водія взводу технічної розвідки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 було виявлено в місці тимчасового проживання, в АДРЕСА_2 , без явних ознак життя, після чого негайно було викликано патруль національної поліції. В подальшому заступником начальника СВ ВП №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецький області Амельченком І.O. було винесено постанову про призначення медичної експертизи для встановлення причин смерті від 11 березня 2024 року. Згідно постанови про призначення медичної експертизи для встановлення причин смерті від 11 березня 2024 року виїздом СОГ встановлено, тіло солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в/ч НОМЕР_1 , при огляді трупа тілесних ушкоджень не виявлено, останній зловживав спиртними напоями. Смерть настала внаслідок цирозу печінки та кровотечі з розширених вен стравоходу, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №185 від 11 березня 2024 року та довідкою про причину смерті 3185 від 11 березня 2024 року. Вимоги законодавства, нормативно-правових актів, інструкцій порушені не були. Перевірка військової частини НОМЕР_1 відповідними органами нагляду та контролю не проводилась.

Тобто в акті лише зафіксовано, що солдат ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями, однак не зафіксовано того, що на момент смерті останній перебував у стані алкогольного сп`яніння і саме такий стан призвів до його смерті.

Згідно Витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії (протокол №3409 від 19.09.2024) захворювання солдата ОСОБА_2 , 1983 року народження, - "Цироз печінки. Кровотеча з розширених вен стравоходу. Недокров`я", яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 27.03.2024 Виконавчим комітетом Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області; Лікарським свідоцтвом про смерть №185, виданим 11.03.2024 Слов`янським відділенням Донецького обласного бюро СМЕ; Повідомленням заступника начальника ВП №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області від 28.08.2024 №5625/202/2024; Актом спеціального розслідування, проведеного на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 11.03.2024 №2291 - захворювання та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Суд зауважує на відсутність у Витязі з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії (протокол №3409 від 19.09.2024) будь-яких висновків про перебування померлого солдата ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння на момент його смерті, а також висновків про причинно-наслідковий зв`язок між захворюванням військовослужбовця, яке призвело до смерті, та вживанням ним спиртних напоїв.

А відтак, посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що виявлення в крові померлого на момент смерті етилового спирту в концентрації 1,42%0 (що відповідає середньому ступеню сп`яніння) підтверджує, що згубна звичка ОСОБА_2 зі зловживання спиртними напоями призвела до захворювання, яке у подальшому зумовило смерть, суд вважає недоведеними.

Крім того, суд враховує, що єдиним документом, в якому міститься згадка про наявність у крові ОСОБА_2 на момент смерті вмісту алкоголю, у спірному рішенні вказано лист Головного управління Національної поліції в Донецькій області Краматорського районного управління поліції від 28.08.2024 №5625/202/2024.

Разом з тим, представником відповідача до матеріалів справи копію листа Головного управління Національної поліції в Донецькій області Краматорського районного управління поліції від 28.08.2024 №5625/202/2024 взагалі не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між станом алкогольного сп`яніння військовослужбовця ОСОБА_2 та настанням його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Верховний Суд у постанові від 15.05.2026 у справі №280/1655/25 визначив, що положення статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту Порядку №975 слід застосовувати з урахуванням того, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною виплатою членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця, а тому обмеження права на її отримання мають тлумачитися не розширено, а відповідно до їхньої мети та за умови встановлення всіх юридично значущих обставин. Сам факт виявлення в організмі військовослужбовця етилового спирту не є самостійною та автоматичною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Юридичне значення для вирішення спору має не сам стан алкогольного сп`яніння, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями самого військовослужбовця та настанням його смерті. Такий причинний зв`язок не може презюмуватися лише з огляду на показник концентрації алкоголю в крові або інших біологічних рідинах на момент смерті, оскільки останній має бути встановлений на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів у їх сукупності. Аналогічні правові підходи є сталими та неодноразово застосовані Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.03.2020 у справі №813/2071/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 у справі №640/6477/19, від 09.09.2025 у справі №240/5502/24.

Саме з урахуванням наведеного Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 15.05.2026 у справі №280/1655/25 вважав необхідним застосувати статтю 16-4 Закону №2011-ХІІ у взаємозв`язку із загальними положеннями статті 16 цього Закону та виходив з того, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірною лише тоді, коли компетентним органом встановлено, що смерть військовослужбовця перебуває у прямому причинному зв`язку з його діями у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або з безпосереднім медичним впливом такого стану на організм.

Таким чином, передбачене статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ та пунктом Порядку №975 обмеження може застосовуватися у двох видах фактичних обставин. Перший випадок стосується ситуацій, коли смерть настала внаслідок активних дій (поведінки) самого військовослужбовця у стані сп`яніння, зокрема самовільного залишення місця служби, вчинення небезпечних дій під впливом алкоголю або іншої поведінки, яка у причинному зв`язку призвела до смерті. У такому разі необхідно встановити факт перебування особи у стані сп`яніння, конкретні дії, вчинені у такому стані, та причинний зв`язок між цими діями і смертю. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 22.05.2018 у справі №760/9519/17 та від 18.08.2022 у справі №640/14940/19.

Другий випадок охоплює ситуації, коли смерть є безпосереднім наслідком алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або патологічного стану, прямо зумовленого таким впливом на організм, зокрема гострого алкогольного або наркотичного отруєння, алкогольної коми або інших безпосередніх медичних наслідків вживання відповідних речовин. Для відмови у призначенні допомоги у такому разі має бути підтверджено належними та допустимими доказами, що саме вживання відповідних речовин чи наслідки зазначених дій стали безпосередньою медичною причиною смерті. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.03.2024 у справі №120/13997/21-а.

Водночас у випадках, коли смерть військовослужбовця настала внаслідок протиправних дій іншої особи, порушення іншою особою правил поводження зі зброєю, пострілу іншого військовослужбовця, бойового ураження в зоні бойових дій або інших незалежних від самого військовослужбовця обставин, то сам по собі факт перебування загиблого у стані сп`яніння не є достатнім для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. У такому разі необхідним є доведення Міністерством оборони України того, що саме поведінка загиблого перебувала у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті та була її юридично значущою причиною, а не лише супутньою обставиною відповідної події. На необхідність застосування такого підходу звернув увагу Верховний Суд у постанові від 15.05.2026 у справі №280/1655/25.

При цьому Верховний Суд зазначив, що наявність у Збройних Силах України особливого режиму військової дисципліни та заборона вживання алкоголю під час проходження військової служби не усувають необхідності застосування саме тих юридичних критеріїв, які визначені статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ. Порушення військової дисципліни, пов`язане з уживанням алкоголю або інших речовин, може бути підставою для відмови лише тоді, коли воно перебуває у причинному зв`язку зі смертю військовослужбовця. Такий підхід забезпечує баланс між дотриманням вимог військової дисципліни та недопущенням позбавлення членів сім`ї загиблого соціальної гарантії лише на підставі формального встановлення наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі без доведення їх причинного зв`язку зі смертю.

Зазначений підхід ґрунтується на принципі справедливості, який у цій категорії спорів вимагає розмежування різних за своєю природою випадків смерті військовослужбовця. Смерть під час виконання військового обов`язку, внаслідок захворювання, пов`язаного зі службою, або протиправних дій іншої особи не може прирівнюватися до смерті, що настала внаслідок власної поведінки військовослужбовця у стані сп`яніння. Водночас висновок про те, що смерть стала наслідком такої поведінки, має ґрунтуватися не на суб`єктивній оцінці особи загиблого, а виключно на правовій оцінці належних і допустимих доказів.

Таким чином, у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця за наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі військовослужбовця сам факт їх виявлення не є достатньою підставою для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги. Підставою для відмови за умови належного доказування може бути лише:

доведена сукупність таких обставин: перебування військовослужбовця у стані сп`яніння, вчинення ним у такому стані конкретних юридично значущих дій та причинний зв`язок між цими діями і смертю;

доведений прямий медичний причинний зв`язок між алкогольним, наркотичним або токсичним сп`янінням та його безпосередніми наслідками і смертю.

Разом з тим смерть військовослужбовця, яка настала під час виконання військового обов`язку, внаслідок бойового ураження, захворювання, пов`язаного зі службою, або протиправних дій іншої особи, не може вважатися такою, що підпадає під обмеження статті 16-4 Закону №2011-XII лише з огляду на виявлення алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі загиблого.

Такий висновок узгоджується із правовими підходами Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.03.2018 у справі №813/4502/17, від 11.04.2018 у справі №802/1869/17-а, від 22.05.2018 у справі №760/9519/17, від 04.03.2020 у справі №813/2071/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 у справі №640/6477/19, від 18.08.2022 у справі №640/14940/19, від 18.03.2024 у справі №120/13997/21-а та від 09.09.2025 у справі №240/5502/24.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд враховує, що висновком судово-медичної експертизи причиною смерті ОСОБА_2 визначено недокрів`я, кровотеча з розширених вен стравоходу, цироз печінки, а постановою військово-лікарської комісії встановлено зв`язок захворювання, яке призвело до смерті, з проходженням військової служби.

Водночас матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що смерть ОСОБА_2 настала саме внаслідок його дій у стані алкогольного сп`яніння або внаслідок безпосереднього патологічного впливу алкоголю на організм.

Сам по собі факт виявлення етилового спирту у крові тіла солдата ОСОБА_2 без встановлення конкретного механізму настання смерті, причинного зв`язку між поведінкою військовослужбовця у стані сп`яніння та смертю або висновку про те, що саме алкогольне сп`яніння було безпосередньою медичною причиною смерті, не може вважатися достатньою підставою для застосування обмеження, передбаченого пунктом "б" частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ.

А тому, відмова Міноборони у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є протиправною.

Конституційний Суд України ухвалив Рішення від 06.04.2022 №1-р(II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.

Також у вказаному Рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019).

Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у Рішенні від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 вказав на те, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.

Суд зауважує, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

Посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №120/13997/21-а суд визнає безпідставними, оскільки фактичні обставини зазначеної справи не є подібними до обставин цієї справи. Так, у справі №120/13997/21-а було встановлено та підтверджено медичними документами, що причиною смерті військовослужбовця став набряк головно мозку, як наслідок синдрому відміни після тривалого вживання спиртних напоїв та саме з урахуванням оцінки наданих доказів суди дійшли висновку про відсутність підстав для призначення членам сім`ї померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги.

Поряд з цим, у цій справі №440/13245/25 не встановлено та не доведено належними й допустимими доказами, що у своїй сукупності з достатньою переконливістю свідчили б про наявність прямого зв`язку між вживанням військовослужбовцем алкогольних напоїв та його смертю.

А тому, рішення комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання від 21.03.2025 №19/в в частині відмови сину ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.

Крім того, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне зобов`язати Міноборони в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю його батька солдата ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби разом з доданими до неї документами та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач за звернення до суду з цим позовом сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, а позов носив немайновий характер, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача у повному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Міноборони.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 194, 205, 228, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, Київська область, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання від 21.03.2025 №19/в в частині відмови сину ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) його батька солдата ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Зобов`язати Міністерство оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) його батька солдата ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, разом з доданими до неї документами та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.М. Петрова