Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №440/4805/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/4805/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молодецького Р.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі також - ВЧ НОМЕР_1 ), в якій просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу;

скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №237 від 25.08.2025 в частині зарахування позивача до списків особового складу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у 2019 році виключений з військового обліку. На думку позивача, у 2025 році без належних правових підстав та всупереч чинному статусу позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснив дії щодо його призову на військову службу. На підставі таких дій командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №237 від 25.08.2025 про зарахування позивача до списків особового складу. На даний час позивач утримується на гауптвахті понад 6 місяців, що свідчить про триваюче порушення його прав.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та скасування наказу залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення, шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 14.05.2026 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом та поновлено такий строк звернення, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі № 440/4805/26. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано від відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 докази.

15 травня 2026 року, 18 травня 2026 року, 29 червня 2026 року та 24, 30, 31 липня 2026 року, а також 03, 24 та 25 серпня 2026 року, 01 вересня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача по суті справи, а також 18, 20 травня 2026 року, 25 та 29 червня 2026 року, 24, 24 липня 2026 року, а також 12 серпня 2026 року, та 21, 25 вересня 2026 року клопотання позивача про долучення доказів.

01.06.2026 до суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник військової частини НОМЕР_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що на дату видання наказу про зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 наказ про призов позивача на військову службу скасованим не був. В контексті спірних правовідносин, станом на момент винесення ухвали суду від 14.05.2026 про відкриття провадження, позивачем не доведено протиправності дій та рішень Відповідача 2 при прийнятті наказу від № 237 від 25.08.2025 про зарахування Позивача до списків особового складу військової частини, як наслідок – відсутні підстави для звільнення Позивача з військової служби та виключення останнього із списків особового складу частини.

У відповіді на відзив позивач, наголошуючи на раніше наведених аргументах та спростуваннях тверджень представника ВЧ НОМЕР_1 , просив задовольнити позов у повному обсязі.

У запереченні на відповідь на відзив представник військової частини НОМЕР_1 , наголошуючи на раніше наведених аргументах, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У поданому суду 31.07.2026 через систему "Електронний суд" відзиві на позовну заяву представник ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначив, що вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, посилаючись на те, що оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач ОСОБА_1 не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому ІНФОРМАЦІЯ_2 на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних. ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначає, що позивач був зарахований наказом № 363 від 25.08.2025 року в період коли у позивача не було ні відстрочки ні бронювання. Згідно довідки ВЛК № 2025-0824-1535-1072-7 від 24.08.2025 року позивач пройшов військово лікарську комісію та визнаний придатним до військової служби, після чого був зарахований у команду до військової частини НОМЕР_2 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 440/4805/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2026 у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів від 29.05.2026 (вх. № 39746/26 та № 39847/26) у справі № 440/4805/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування наказу відмовлено.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 23.07.2026 (вхідний № 55784/26) про застосування заходів процесуального примусу, відмовлено.

27.04.2026 позивач через систему "Електронний суд" подав суду клопотання, в якому зокрема просив найближчим часом призначити справу до розгляду у судовому засіданні.

12.08.2026 судом через систему "Електронний суд" одержано клопотання позивача від 11.08.2026, в якому він серед іншого просив, за наявності передбачених КАС України процесуальних підстав розглянути справу в порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на викладене та враховуючи, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 14.05.2026 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 до військово-облікового документу ОСОБА_1 09.04.2019 внесено запис про виключення з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В свою чергу, зі знімку екрану військово-облікового документу, сформованого в системі «Резерв+» позивач перебуває на обліку та розшукується ТЦК та СП від 09.07.2025.

10.06.2026 ОСОБА_1 надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_5 звернення, в якому просив виправити дані у системах "Оберіг" та "Резерв" оскільки виявлено їх неспівпадіння, яке отримано адресатом 13.06.2025, на підтвердження чого надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

За відомостями облікової картки до військового квитка (військово-облікового документу) № 1051 картотеки знятих з військового обліку, тип підкартотеки: Призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, ВВНЗ та ВНП ЗВО щодо ОСОБА_1 , автоматичне взяття на облік згідно змін від 01.04.25 до постанови КМУ № 932, військовий квиток (тимчасове посвідчення) видано 09.04.2019 р. ІНФОРМАЦІЯ_6 , взято на військовий облік 10.02.2009 у ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ОСОБА_2 ), взято на військовий облік 24.08.2025 11:40 у ІНФОРМАЦІЯ_7 , знято з військового обліку 25.08.2025 вибув у зв`язку із: (аб. 3 п. 2 ч. 5 ст. 37) (Мобілізація) які призвані чи прийняті на військову службу, ступінь придатності: придатний.

Згідно з довідкою ВЛК № 2025-0824-1535-1072-7 від 24.08.2025 позивач пройшов військово-лікарську комісію та визнаний придатним до військової служби.

Військовозобов`язаний ОСОБА_1 1981 р.н. наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 363 від 25.08.2025 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до поіменного списку № 9/1137 від 25.08.2025, військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_2 і відправлені у складі команди військової частини НОМЕР_2 , рядовий ОСОБА_1 прибув у розпорядження військової частини НОМЕР_1 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 237 від 25.08.2025, рядовий ОСОБА_1 за призовом під час мобілізації з ІНФОРМАЦІЯ_5 , зарахований з « 25» серпня 2025 року до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Позивач не погодився з діями ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу 24.08.2025, а також з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №237 від 25.08.2025 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Отже ключовим питанням в контексті обставин цієї справи є вирішення питання про правомірність поновлення позивача на військовому обліку та подальшого призову на військову службу під час мобілізації.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року № 1932-XII (далі – Закон № 1932-XII) особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України від 21.10.93 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII).

У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять "мобілізація" та "особливий період", відповідно до яких:

мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій

За частинами 1, 2 ст.4 Закону №3543-XII (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частиною п`ятою статті 4 Закону №3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Відповідно до статті 2 Закону № 3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон №2232-XII),Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII).

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно із частиною п`ятою статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.

Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції, що була чинною до 17.05.2024 включно, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

11.04.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон №3633-ІХ).

Так, вищевказаним Законом № 3633-ІХ внесені зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частину 6 статті 37 викладено в новій редакції, а саме, зазначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

5)були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Станом на час виникнення спірних відносин частина шоста статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не містила такої підстави для виключення з військового обліку, як попереднє засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Окрім того, згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

- особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

З огляду на наведені вище положення Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Порядку №560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Суд вказує, що законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключеного з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

За діючими на час виникнення спірних правовідносин нормами, раніше засуджені особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

На момент виключення позивача з військового обліку - відповідно норми існували, але це не означає, що нормативне регулювання з питань військового обліку не може бути змінено у майбутньому.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Проте перебування особи на військовому обліку не є відповідальністю особи, а тому зміна правового регулювання щодо військового обліку не є підставою для не застосування діючої на час виникнення спірних відносин норм права.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.

Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його існуючих конституційних прав і свобод.

У спірних відносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами в цій справі відносини виникли після 18.05.2024, тобто після внесення відповідних змін до Закону №2232-XII.

В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 18.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.

Надаючи оцінку вимогам позивача стосовно протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо призову на військову службу, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За змістом частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

16.05.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №560 (набрала чинності 18.05.2024), якою затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Як передбачено пунктом 1 Порядку №560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Пунктами 2, 3 Порядку №560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, “Про військовий обов`язок і військову службу” та цим Порядком.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

За змістом пункту 81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ. У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

У силу абзацу другого пункту 82 Порядку №560 наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).

Обов`язки щодо ведення обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Так, суд враховує, що дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо взяття позивача військовий облік відповідають приписам абзацу дев`ятого пункту 81 Порядку №560, у силу яких у разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

У матеріалах справи відсутні інші докази, що свідчили б про незаконність призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В наданих суду поясненнях позивач також зазначає, що 16 вересня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд у справі №320/31215/25 ухвалив постанову, якою визнав протиправними та нечинними пункти 17 та 17-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2025 №556, а також зобов`язав Кабінет Міністрів України привести відповідне нормативне регулювання у відповідність до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та врегулювати механізм скасування постановок на військовий облік осіб, здійснених за відповідними автоматичними процедурами. Позивач, зокрема звертає увагу, що ця постанова безпосередньо стосується правової проблеми, яка є предметом дослідження і в його справі, оскільки військово-обліковий статус у 2025 році також був змінений після того, як я раніше був виключений з військового обліку.

Щодо вказаних обставин суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 16 серпня 2024 р. №932 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок 932).

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2025 р. № 370 «Про внесення змін до Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів» були внесені зміни в Порядок 932, зокрема пункт 17 викладений в такій редакції:

“17. Взяття на військовий облік громадян України, зазначених у пунктах 13 і 14 цього Порядку, здійснюється територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстроване/не задеклароване, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.

Взяття зазначених осіб на військовий облік здійснюється з формуванням військово-облікового документа в електронній формі.”.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 11 квітня 2025 р. № 556» були внесені зміни в Порядок 932, а саме - доповнено Порядок пунктом 17-1 такого змісту:

17-1. Стосовно громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1 - 11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.

Подальше внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта».

На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік.

Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці першому і другому цього пункту, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.

Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Позивач посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі № 320/31215/25, якою визнано протиправними та нечинними пункти 17 та 17-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2025 р. № 556 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Водночас відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже на момент виникнення спірних правовідносин відповідна редакція Порядку № 932 була чинною.

У наданих суду поясненнях ОСОБА_1 також стверджує про неналежне проведення медичного огляду: у розділі про рішення медичної комісії (ВЛК) відсутній «Особистий підпис власника квитка», що, як позивач вважає, свідчить про те, що процедура ВЛК була формальною, а він не був ознайомлений з її результатами під підпис, що є порушенням його прав як пацієнта та військовозобов`язаного. Зазначає, що ВЛК проведено без належного, повного та об`єктивного медичного огляду військово-лікарською комісією (ВЛК), що позбавило ТЦК можливості встановити реальний стан здоров`я позивача та наявність у нього абсолютних протипоказань до військової служби. Позивач аргументує, що на момент вчинення спірних дій відповідачем мав (і має наразі) тяжкі хронічні й органічні захворювання центральної нервової системи та головного мозку, які не могли виникнути раптово та існували тривалий час. Отже за твердженням позивача первинний «експрес-огляд» було проведено формально, без вивчення медичної документації та анамнезу, що призвело до незаконної мобілізації особи із високим ризиком розвитку судомних нападів (епілептиформним синдромом).

При наданні правої оцінки вказаним твердженням позивача суд зазначає, що відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800 (далі - Положення №402, в редакції на час спірних відносин).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно із пунктом 1.2. глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Серед основних завдань військово-лікарської експертизи, згідно із пунктом 1.3 глави 1 розділу І Положення №402, є: добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону (пункт 2.2 глави 2 розділу І Положення №402).

Відповідно до пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

ЦВЛК має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та інших осіб; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей (підпункт 2.5.2 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення №402).

Документи позаштатних ВЛК скріплюються печаткою закладу охорони здоров`я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені (підпункт 2.5.11 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення №402).

Пунктом 3.3 Положення № 402 визначено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_9 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

В матеріалах справи перебуває картка обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 від 24.08.2025, яка містить інформацію про проведення позивачу ЕКГ, флюорографії, проведення лабораторних досліджень, огляд профільними лікарями та Довідка військово-лікарської комісії № 2025-0824-1535-1072-7 від 24.08.2025 позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , якою ОСОБА_1 на підставі статті графи ІІ розкладу хвороб придатний до військової служби.

З приводу змісту записів про захворювання та стан здоров`я обстежуваного ОСОБА_1 суд має вказати, що не володіє спеціальними медичним знаннями, необхідними для надання оцінки висновкам ВЛК про стан здоров`я військовозобов`язаного та ступінь придатності його до військової служби, оскільки це є суто питання медичної сфери.

Позивачем доказів оскарження Постанови ВЛК, оформленої Довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0824-1535-1072-7 від 24.08.2025 позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 до ВЛК вищого рівня або до суду та її скасування, під час розгляду цієї справи не надано, отже суд констатує ненадання позивачем доказів оскарження результатів його медичного огляду.

У наявних обставинах справи суд також констатує, що вказана Постанова ВЛК від 24.08.2025 не є предметом позову в цій справі.

Водночас дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації з урахуванням Довідки військово-лікарської комісії № 2025-0824-1535-1072-7 від 24.08.2025, яка є чинною і якою він визнаний придатним до військової служби, не були свавільними, такими, що вчинені без урахування стану здоров`я військовозобов`язаного.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зміну визначених законом підстав для виключення з військового обліку осіб, раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, за відсутності належним чином доведених фактів незаконності мобілізації позивача, суд дійшов висновку про правомірність наказу від 25.08.2025 №363.

Суд наголошує, що такий наказ позивачем не оскаржується.

У той же час, позовна заява містить вимогу: "визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу 24.08.2025", що є такою, що задоволенню не підлягає з огляду на те, що вчинення дій суб`єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб`єкту владних повноважень.

В обставинах даної справи суд має зауважити, що статус виключеного з військового обліку внаслідок засудження за скоєння тяжкого злочину не є статусом, що в силу закону наданий особі довічно. Держава за своєю природою має повноваження змінювати правила нормативного врегулювання правовідносин в тій чи іншій сфері з урахуванням обмежень, встановлених Конституцією та законами України. Внаслідок відповідного рішення законодавця було змінено нормативне регулювання питання військового обліку та, відповідно, мобілізації осіб, яким раніше держава не вважала за доцільне збереження статусу військовозобов`язаних. Дії відповідача вчинені у відповідності зі зміненим нормативним регулюванням. Відповідно судом не встановлено протиправних дій/бездіяльності або рішень відповідача.

Разом з тим, жодних тверджень про наявність права на відстрочку або підстав, які звільняють позивача від призову під час мобілізації, окрім протиправності, як на переконання позивача, поновлення його на військовому обліку, чому суд надав оцінку вище, ОСОБА_1 не навів.

Отже суд зауважує, що позивачем не доведено та навіть не вказано жодної підстави, яка була б передбачена законом як така, що звільняє від обов`язку військової служби в період особливого стану під час мобілізації військовозобов`язаного.

В поясненнях наданих суду 01.09.2026 позивач зазначає, що вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.04.2019 у справі № 534/909/18 його визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених: ч. 1 ст. 185 КК України; ч. 2 ст. 185 КК України. Саме ці норми зазначені у резолютивній частині вироку. Позивач стверджує, що посилання на ч. 3 ст. 15 та ч. 3 ст. 185 КК України у наведеній резолютивній частині вироку відсутнє, та надав суду через систему «Електронний суд» копію вироку.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно з вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 квітня 2019 року (справа № 534/909/18), який набрав законної сили 21.05.2019, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.185, ч. 2 ст. 185 КК України та призначене йому покарання: за ч.1 ст.185 КК України – 1 (один) рік позбавлення волі; за ч.2 ст.185 КК України – 1 (один) рік 1 (місяць) позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік /https://reyestr.court.gov.ua/Review/81300837/.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 травня 2020 року (справа № 534/909/18), яка набрала законної сили 05.06.2020, подання Кременчуцького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області – задоволено повністю. Звільнено ОСОБА_1 від покарання призначеного вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.04.2019 за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України у виді 01 року 01 місяця позбавлення волі / https://reyestr.court.gov.ua/Review/89494533/.

Відповідно до частини третьої-сьомої статті 12 Кримінального кодексу України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин.

Отже кримінальні правопорушення (злочини), передбачені ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК України, на момент постановлення вироку від 19 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 , не належали за класифікацією злочинів до тяжких або особливо тяжких.

Водночас суд в контексті викладених обставин не надає правову оцінку діям щодо виключення позивача з військового обліку, оскільки такі дії не становлять предмету спору в даній справі.

Наказ про включення ОСОБА_1 до списків особового складу, що винесений військовою частиною НОМЕР_1 , є правомірним наслідком винесення ІНФОРМАЦІЯ_2 наказу про призов ОСОБА_1 . Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування останнього, суд відповідно не вбачає підстав для скасування і наказу про включення позивача до списків особового складу військової частини.

З приводу позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №237 від 25.08.2025 в частині зарахування позивача до списків особового складу слід додатково вказати на таке.

Відповідно до пункту 6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За змістом частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 2 Розділу XII Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 14 жовтня 2024 року № 687) (далі - Інструкція № 280) передбачено, що військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Особи рядового, сержантського і старшинського складу, особи рядового, сержантського і старшинського складу за призовом, які при призначенні з однієї військової частини до іншої зараховані у розпорядження відповідного командира, можуть призначатися на посади наказами по стройовій частині одночасно із зарахуванням до списків особового складу військової частини.

Пунктом 30 розділу II Інструкції № 280, зокрема, встановлено, що виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється: 1) зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.

Зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є: 1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця (пунктом 32 розділу II Інструкції № 280).

За змістом пунктів 1, 2, 8, 9 Розділу V вказаної Інструкції Військовослужбовці, які переміщуються по службі з одного місця проходження військової служби до іншого, під час прямування рахуються як поповнення і можуть переміщуватись у складі команд або самостійно.

Під час відправки поповнення у складі команди на кожного військовослужбовця мають бути такі документи:

1) іменний список, в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано особові справи військовослужбовців - у старшого команди;

2) військово-перевізні документи на кожного військовослужбовця;

3) документи, що посвідчують особу військовослужбовця;

4) обліково-послужні картки для відповідних категорій військовослужбовців, службові картки і медичні книжки - у старшого команди в опечатаному пакеті;

5) продовольчі, речові та грошові атестати - у старшого команди або на руках у кожного військовослужбовця.

Прийом поповнення проводиться особисто щодо кожного військовослужбовця, відповідно до іменного списку на поповнення. Приймати поповнення без особистої перевірки військовослужбовців заборонено.

Прибулий особовий склад розподіляється у підпорядковані військові частини відповідними управліннями з`єднань, органами військового управління, штабами військових частин, які прийняли поповнення.

Отже організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини.

Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

У даному випадку, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №237 від 25.08.2025 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Відповідно, з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.

Отже, після видання наказу про зарахування позивача до особового складу військової частини НОМЕР_1 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008.

Оскільки наказ про зарахування позивача до особового складу військової частини НОМЕР_1 вже реалізований та позивача зараховано до військової частини НОМЕР_1 , останній приступив до виконання службових обов`язків за посадою, то скасування згаданого наказу без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан правовідносин і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.

У контексті наведеного варто і вказати на правову позицію Верховного Суду, викладені у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, щодо того, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Суд вважає цю правову позицію релевантною та застосовною до правовідносин даної справи з огляду на те, що стороною позивача не доведено та не заявлено жодних підстав, які були б передбачені законом як такі, що надають право на відстрочку при мобілізації, чи будь-які інші підстави, що перешкоджають проходженню військової служби.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №237 від 25.08.2025, яким рядового ОСОБА_1 військовослужбовця за призовом під час мобілізації з ІНФОРМАЦІЯ_5 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Окремо варто зауважити, що доводи ОСОБА_1 стосовно очевидних суперечностей Довідки ВЛК № 2026-0209-1259-4343-0 від 09.02.2026 (виданої гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_4 ) судом не оцінюються, оскільки дотримання порядку проведення медичного обстеження позивача не є предметом спору у межах даного судового провадження.

Інші доводи позивача не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.

Враховуючи вищевказане, суд також не встановив законних підстав для задоволення позову.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В АЛ И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними, скасування наказу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяР.І. Молодецький