Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №440/5853/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/5853/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/5853/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 3 територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

29.04.2025 адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, здійснюючи на підставі ордеру (серія АН №1674564 від 22.04.2025) представництво інтересів ОСОБА_1 , звернулася з вищезазначеним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 3 територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (надалі - 3 вузол) стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні позивача, а саме: не нарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі) за період з дня звільнення по 18.07.2022 у повному обсязі та у період з 19.07.2022 по 10.04.2025 - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, зобов`язавши відповідача виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі) за період з дня звільнення ОСОБА_1 із 3 вузла по 18.07.2022 у повному обсязі, а за період з 19.07.2022 по 10.04.2025 - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100;

- визнати протиправною бездіяльність 3 вузла стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 10.04.2025 (день фактичної виплати індексації грошового забезпечення) включно за весь час затримки виплати, зобов`язавши відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 10.04.2025 включно за весь час затримки виплати.

Мотивуючи позов, заявниця вказує на обставини порушення прав позивача внаслідок невиплати відповідачем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням перерахованої індексації на виконання рішення суду у справі №440/9589/24, право на отримання якого гарантовано статтею 117 Кодексу законів про працю України, а також компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі із призначенням її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що при звільненні ОСОБА_1 було виплачене грошове забезпечення, розміри якого наведено в грошовому атестаті, з яким позивач ознайомився під підпис. На день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу 31.12.2019 3 вузол провів повний розрахунок. На виконання рішення суду у справі №440/9589/24 ОСОБА_1 було перераховано платіжною інструкцією №262 від 10.04.2025 індексацію грошового забезпечення в сумі 47568,16 грн. Зауважував, що поширення КЗпП України на військовослужбовців Держспецзв`язку Законом України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" не передбачено. Вказував, що на виконання рішення суду у справі №440/6075/20 3 вузол вже перераховував на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2019 по 29.04.2020 в сумі 816,17 грн після утримання податків, зборів і обов`язкових платежів, тобто за частину періоду, яка зазначена у позовних вимогах у цій справі №440/5853/25, що може призвести до подвійного стягнення середнього грошового забезпечення позивача. З приводу компенсації втрати частини доходів зазначив, що позивач не звертався до 3 вузла із заявою про нарахування та виплату йому такої компенсації, а тому не набув право на звернення до суду з позовом про виплату відповідної компенсації.

Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.

Розгляд справи судом здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Громадянин України ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миргород Полтавської області, проходив військову службу у складі 3 вузла. Наказом начальника 3 вузла від 04.12.2019 №670-ОС "Про особовий склад" підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника штабу було звільнено зі служби за підпунктом "а" пункту 2 (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини п`ятої статті 26 Закону та пунктом 173 Положення у запас Збройних Сил України, припинено контракт та виключено його зі списків особового складу з урахуванням часу на здачу справ і посади 31.12.2019 (а.с. 31).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025, у справі №440/9589/24 зобов`язано 3 вузол нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року.

10.04.2025 на виконання рішення суду у справі 440/9589/24 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 47 568,16 грн, як це видно з довідки з банківського рахунку (а.с. 10).

Крім того, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2020, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2021, у справі №440/6075/20 зобов`язано 3 вузол нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2019 по 29.04.2020 в сумі 1013,88 грн з утриманням належних податків і зборів.

На виконання рішення суду у справі №440/6075/20 28.05.2021 позивачу виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 816,17 грн, як це видно з платіжного доручення №562 від 27.05.2021 (зворот а.с. 30).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача ще й у частині не нарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням перерахованої індексації за період з 31.12.2019 по 18.07.2022, а за період з 19.07.2022 по 10.04.2025 - не більше як за шість місяців, та компенсації втрати частини доходів, через представника звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору, суд виходить з такого.

За приписами частин першої - третьої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

У силу частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №2232-ХІІ, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі: перебування на лікуванні; захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу; безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим; настання інших випадків, визначених законодавством.

Суд зазначає, що передбачені законодавством про працю норми оплати праці не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тощо). При цьому нерозповсюдження на військовослужбовців Держспецзв`язку норм Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) стосується лише тих норм, якими врегульовані питання оплати праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо такого забезпечення, зокрема: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців Держспецзв`язку (зокрема за затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, винагороди за участь в антитерористичній операції, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Водночас такі питання врегульовані нормами КЗпП України.

За змістом статті 1 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин) цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

За приписами статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, відповідно до приписів указаної норми КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (надалі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції: "У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".

Отже, передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Цією нормою Кодексу на роботодавця покладено обов`язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум або в разі вирішення цього спору повністю на користь працівника. В разі ж вирішення спору на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Невиконання роботодавцем обов`язку виплатити працівникові у зазначених випадках середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зумовлює виникнення нового спору про стягнення відповідної суми відшкодування в судовому порядку.

Питання щодо застосування приписів статті 117 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX було предметом дослідження Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у справі №440/6856/22 (постанова від 06.12.2024).

У вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що з моменту набрання чинності Законом №2352-IX (19.07.2022) положення ст. 117 КЗпП України, у попередній редакції Закону №3248-IV, втратили чинність, у зв`язку з чим було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію ст. 117 КЗпП України. Так, до 19.07.2022 правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень ст. 117 КЗпП України у попередній редакції, тоді як після 19.07.2022 підлягає застосуванню ст. 117 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX.

Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли як під час дії ст. 117 КЗпП України у попередній редакції, та були припинені на момент чинності дії ст. 117 КЗпП України, у редакції Закону №2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022 урегульовані згідно з положенням ст. 117 КЗпП України (у попередній редакції, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми ст. 117 КЗпП України (у новій редакції Закону №2352-IX, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями).

Окремо Верховний Суд у вказаній постанові розглянув можливість розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.09.2019 у справі №761/9584/15-ц (щодо пропорційного зменшення середнього заробітку), на правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX). Верховний Суд зазначив, що у зв`язку з набранням чинності Законом №2352-IX, яким статтю 117 КЗпП України викладено в новій редакції, з 19.07.2022 стаття 117 КЗпП України (у редакції Закону №3248-IV) втратила чинність. Отже, розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.09.2019 у справі №761/9584/15-ц, на статтю 117 КЗпП України в новій редакцій, яка регулює правовідносини, які виникли/тривають після 19.07.2022, є недоречним.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що аналіз змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №761/9584/15-ц дає підстави для висновку про те, що критерії зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, які викладено у цій постанові, побудовані саме з урахуванням того, що стаття 117 КЗпП України (в редакції Закону №3248-IV) не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні. Такі критерії визначено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема і з метою уникнення недобросовісності як роботодавця, так і працівника у таких правовідносинах. Необхідність такої позиції була зумовлена недосконалістю нормативно-правового регулювання у питанні дотримання принципу співмірності в умовах необмеженості строку, за який такі суми підлягали стягненню.

Застосовуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини, з урахуванням висновків Верховного Суду, до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

У справі, що розглядається, спірний період щодо середнього заробітку за час розрахунку при звільненні тривав з 31.12.2019 (дата звільнення) по 10.04.2025 (дата остаточного розрахунку).

Тож період затримки кінцевого розрахунку по 18.07.2022 (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосуватися принцип співмірності, з огляду на що суд може зменшити таку виплату.

Період з 19.07.2022 по 10.04.2025 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати середнього заробітку працівникові шістьма місяцями. Щодо такого обмеження також застосовується оцінка пропорційності сум, що були виплачені із затримкою сумам, що заявлені до стягнення - відповідно до правових висновків Верховного суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23, де ВП ВС вказала, що шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.

Тож у межах цієї справи слід враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 з урахуванням висновків Верховного Суду, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, і на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022 з урахуванням висновку Верховного суду щодо застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові, незважаючи на законодавче обмеження строку виплати шістьма місяцями.

Обраховуючи розмір середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, яке підлягає виплаті на користь позивача, суд бере до уваги наведені вище правові висновки Верховного Суду та зазначає таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що грошове забезпечення позивача за останні два місяці перед звільненням (31.12.2019) становило: жовтень 2019 року - 24 411,72 грн, листопад 2019 року - 24709,39 грн, всього - 49121,11 грн, середньомісячне грошове забезпечення - 24 560,56 грн, а середньоденний заробіток - 805,26 грн згідно з довідкою 3 вузла від 09.05.2025 №54/06-719/2025/ВН (а.с. 25).

Період затримки розрахунку при звільненні з 31.12.2019 по 18.07.2022 (до набрання чинності Законом №2352-ІХ), в якому застосовується редакція статті 117 КЗпП України до внесення змін Законом №2352-ІХ, становить 931 календарний день.

Відтак, сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні становить 749697,06 грн (805,26 грн х 931 календарних днів).

Період за час затримки розрахунку при звільненні з 19.07.2022 (з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ) по 19.01.2023 включно (шість місяців відповідно до статті 117 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ) становить 185 календарних днів.

Сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивач за вказаний період, становить 148 973,10 грн (805,26 грн х 185 календарних днів).

Надаючи правову оцінку розміру середнього грошового забезпечення, яке належить виплатити позивачу за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2019 по 10.04.2025, суд звертає увагу на таке.

У порівнянні з розміром індексації грошового забезпечення, виплаченої позивачу на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №440/9589/24 у сумі 47568,16 грн, визначену судом у цій справі суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2019 по 18.07.2022 у розмірі 749697,06 грн не можна вважати співмірною, оскільки вона істотно перевищує розмір невиплачених при звільненні сум.

Це вказує на факт істотного дисбалансу між сумою коштів, яку прострочив відповідач, і сумою середнього грошового забезпечення за час затримки цієї виплати, у зв`язку з чим суд застосовує принцип співмірності з метою установлення балансу та зменшує розмір такої виплати.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (п. 71 постанови від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Отже, положення Цивільного кодексу України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин, а у цьому випадку спорів щодо проходження і звільнення з публічної служби.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Хоча законодавство не передбачає обов`язку працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні, у таких правовідносинах працівник має діяти добросовісно, утримуючись від дій, які могли б порушити права інших осіб (частина друга статті 13 Цивільного кодексу України), та, не зловживаючи правом в інших формах (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена у часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, з урахуванням середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні необхідно враховувати таке (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №805/3167/18-а, від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18.

З огляду на очевидну неспівмірність суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2019 по 18.07.2022 із встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, такий розрахунок.

Як було зазначено вище, сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2019 по 18.07.2022 становить 749 697,06 грн (805,74 грн х 931 календарних днів).

При звільненні позивача зі служби йому було виплачено 456 033,08 грн.

Крім того, як встановлено судом, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 у справі №440/6075/20 позивачу виплачено середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 816,17 грн.

У цій справі загальний розмір належних нарахованих виплат позивачу на день звільнення складав 504417,41 грн (456 849,25 грн (816,17 грн + 456 033,08 грн) + 47 568,16 грн): з яких 47 568,16 грн - сума, нарахована на виконання рішення суду у справі №440/9589/24. Вказана сума становить 9,43% виплат, належних позивачу в день звільнення (47 568,16 грн х 100% / 504 417,41 грн).

Таким чином, з урахуванням принципу справедливості та співмірності, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2019 по 18.07.2022 має бути виплачений позивачу у розмірі 70 696,43 грн (9,43% від 749 697,06 грн), з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком.

Щодо суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивач за період з 19.07.2022 по 10.04.2025, суд зазначає наступне.

Визначена судом сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивач за період з 19.07.2022 по 19.01.2023, тобто не більше ніж за 6 місяців, становить 148 973,10 грн (805,26 грн х 185 календарних днів).

З урахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 по 10.04.2025 має бути виплачений позивачу у розмірі 14048,16 грн (9,43% від 148 973,10 грн) з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком.

Враховуючи вищевикладене, сума середнього заробітку, що підлягає до відшкодування становить 84744,59 грн: з яких 70 696,43 грн (середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 31.12.2019 по 18.07.2022) + 14 048,16 грн (середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.07.2022 по 10.04.2025).

Враховуючи вищевикладене, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача з приводу виплати позивачу відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за період з 31.12.2019 по 10.04.2025, у зв`язку з чим зобов`язує відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за період з 31.12.2019 по 10.04.2025 у розмірі 84 744,59 грн.

Зобов`язуючи відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про необхідність відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки їх справляння і сплата є обов`язком роботодавця, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких у подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Щодо іншої частини позовних вимог суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Статтями 3 та 4 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до приписів статті 6 Закону №2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок:

власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян;

коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

коштів Пенсійного фонду України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно з пунктом 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Як свідчать встановлені судом обставини справи, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №440/9589/24 3 вузол здійснив нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, яка лише 10.04.2025 зарахована на банківський рахунок позивача.

Оскільки присуджена сума індексації грошового забезпечення позивачу виплачена несвоєчасно, відповідач одночасно з виплатою повинен був нарахувати компенсацію втрати частини доходів за відповідний період, проте таких дій не вчинив.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні правовідносини, суд визнає протиправною бездіяльність 3 вузла в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 10.04.2025, у зв`язку з чим суд зобов`язує 3 вузол нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації - 10.04.2025.

Таким чином позов ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі у спосіб визначений судом.

Позивач звільнений від сплати судового збору у спорі про стягнення сум заробітку, інших судових витрат не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №440/5853/25 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність 3 територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2019 по 10.04.2025.

Зобов`язати 3 територіальний Одеський вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2019 по 10.04.2025 у розмірі 84744 (вісімдесят чотири тисячі сімсот сорок чотири) грн 59 коп. за вирахуванням з цієї суми податків та зборів.

Визнати протиправною бездіяльність 3 територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 10.04.2025.

Зобов`язати 3 територіальний Одеський вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по 10.04.2025.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: 3 територіальний Одеський вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (код ЄДРПОУ 34264453; вул. Гоголя, 179, м. Миргород, Полтавська область, 37602).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

СуддяЄ.Б. Супрун