Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №420/11294/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11294/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Вовченко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 20.04.2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 щодо зміни розміру грошового забезпечення, що виплачується ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), дружині зниклого безвісти ОСОБА_3 не в повному обсязі;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код НОМЕР_3 ) здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), дружині зниклого безвісти ОСОБА_3 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в повному обсязі, починаючи з 01.02.2025 року.

Ухвалою від 27 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову та: зупинено дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виплату частки грошового забезпечення матроса ОСОБА_3 , зниклого безвісти 03.12.2023р., членам його сім`ї (винесеного після 01.02.2025р.) - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №420/11294/26. Заборонено Військовій частині НОМЕР_1 проводити виплату частини грошового забезпечення батьку матроса ОСОБА_3 , зниклого безвісти 03.12.2023р., ОСОБА_2 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №420/11294/26.

В обґрунтування позовних вимог в позивній заяві зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 посада – гранатометник десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 . 03.12.2023р. під час виконання бойового завдання в районі н.п. Кринки Херсонської області матрос ОСОБА_3 зник безвісти, що підтверджується сповіщенням про зникнення безвісти від 08.12.2023р. № 2394. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно до заяви ОСОБА_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 та у відповідності до норм, що діяли до 31.01.2025 року, здійснювалась виплата належної частки грошового забезпечення нарахованого її чоловіку, зниклому безвісти матросу ОСОБА_3 (в загальній сумі 100% грошового забезпечення).

Після прийняття Закону України від 08.10.2024р. № 3995-ХІІ, починаючи з 01.02.2025 р. виплата здійснювалась дружині, ОСОБА_1 (в тому числі і як законному представнику неповнолітніх дітей, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) в загальній сумі 37,5% належної частки грошового забезпечення. Батькові зниклого безвісти матроса, ОСОБА_2 , виплачувалось 12,5% грошового забезпечення з червня 2025 року. З настанням повноліття ОСОБА_5 , до наказу про виплату грошового забезпечення були внесені зміни, згідно до яких виплата грошового забезпечення починаючи з нарахування за листопад 2025 року здійснюється ОСОБА_1 (в тому числі і як законному представнику неповнолітньої дитини, ОСОБА_8 ) в загальній сумі 33,34% та батькові, ОСОБА_9 в загальній сумі 16,66% належної частки грошового забезпечення. Застосування нової редакції ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що діє з 01.02.2025 року, до правовідносин, які виникли до цієї дати, позивач вважає неправомірним.

13.05.2026 року від представника відповідача – надійшов відзив на позовну заяву (Вхід. ЕС/52312/26), де зазначено, що із позовною заявою відповідач не погоджується, вважає вимоги безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи. ОСОБА_3 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 16.02.2023 року, згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №46 від 16.02.2023 року. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №320 від 04.12.2023 року ОСОБА_3 зник безвісти 03.12.2023 року в районі населеного пункту Кринки Херсонської області. Позивачка, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №56 від 24.01.2024 року почала отримувати грошове забезпечення, як дружина безвісти зниклого, згідно заяви зареєстрованої за №224 від 17.01.2024 року. Позивачка отримувала грошове забезпечення та додаткову винагороду у розмірі 100 % протягом періоду з 24.01.2024 року до 01.02.2025 року. Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх». Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №174 від 01.03.2025 року, на виконання змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які були внесені 08.10.2024 року, були внесені зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №56 від 24.01.2024 року, та грошове забезпечення та додаткову винагороду нараховану матросу ОСОБА_3 , почали здійснювати, починаючи з нарахування за лютий 2025 року, щомісячно на карткові рахунки дружини ОСОБА_1 законному представнику неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (в загальній сумі 37,5% грошового забезпечення), оскільки 19.01.2025 року надійшла заява батька ОСОБА_3 – ОСОБА_2 . Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( з адміністративно-господарської діяльності) №461 від 04.06.2025 року, на виконання змін до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які були внесені 08.10.2024 року, були внесені зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №56 від 24.01.2024 року. Так, виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди нараховану матросу ОСОБА_3 почали здійснювати, починаючи з нарахування за лютий 2025 року, щомісячно на карткові рахунки ОСОБА_1 , дружини та законного представника спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (в загальній сумі 37,5% грошового забезпечення) та батькові ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , згідно заяви зареєстрованої за №396 від 19.01.2025 року (в загальній сумі 12,5% грошового забезпечення), до повного з`ясування обставин зникнення. Після внесення змін до закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивачка почала отримувати грошове забезпечення, як законний представник неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_5 та як дружина зниклого безвісти ОСОБА_3 . Після внесення змін Законом №3995-ІХ позивачці грошове забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_3 обраховується відповідно до змін, що внесені до частини 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1020 від 05.12.2025 року були внесені зміни до наказу про виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди членам сімей військовослужбовців захоплених у полон або безвісно відсутніх, згідно якого у зв`язку із повноліттям сина безвісти зниклого ОСОБА_3 – ОСОБА_5 (18.10.2025 року) виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди нараховану матросу ОСОБА_12 почали здійснювати, починаючи з нарахування за листопад 2025 року, щомісячно на карткові рахунки ОСОБА_1 , дружини та законного представника спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (в загальній сумі 33,34% грошового забезпечення) та батькові ОСОБА_2 (в загальній сумі 16,66% грошового забезпечення), до повного з`ясування обставин зникнення. Отже, 50 % грошового забезпечення почали виплачувати із розподілу на три особи, які мають право на таку виплату.

19 травня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (Вхід. №ЕС/54712/26), де зазначено, що спірним питанням у даному позові є неможливість зворотної дії закону в часі, тобто розповсюдження дії закону в новій редакції на правовідносини, що розпочалися та тривали під час дії попередньої редакції Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». З огляду на відсутність у Законі на момент зникнення ОСОБА_3 безвісти, можливості скласти особисте розпорядження в нього не було, а отже не можуть розповсюджуватись на членів його сім`ї правила, визначені новою редакцією Закону, що набрали законної сили 01.02.2025 р. Перерозподіл 100% грошового забезпечення суттєво звужує права ОСОБА_1 , оскільки частина коштів депонується на рахунках Військової частини НОМЕР_1 , а частина виплачується батькові зниклого безвісти ОСОБА_3

25.05.2026 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення (Вхід. №57337/26), де зазначено, що Закон України "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 прийнято згідно вимог принципу соціальної справедливості, так як 50% його грошового забезпечення повністю розподіляється між найближчими родичами зниклого безвісти військовослужбовця та 50% залишається на його рахунках з метою забезпечення йому гідного рівня для життя після повернення додому та забезпечення його базових потреб. Так як у разі виплати 100% грошового забезпечення його найближчим родичам, військовослужбовець залишається ні з чим по поверненню додому. Водночас, родичі та сім`я зберігають за собою право на спадщину збережених на рахунках військовослужбовця грошові кошти у разі визнання його загиблим. Отже, жодного звуження прав позивача не відбувається.

Адміністративний позов з додатками надіслано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , що підтверджено квитанцією поштової служби №2024444 від 17.04.2026 та описом вкладення до листа (а.с. 21-22)

Ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження від 29.04.2026 року по справі № 420/11294/26 надіслано ОСОБА_2 поштовим зв`язком. ОСОБА_13 отримав ухвалу від 29.04.2026 року, що підтверджено повідомленням Укрпошти (а.с.44).

ОСОБА_2 не скористався процесуальним правом надати пояснення щодо позовної заяви.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом, відповіддю на відзив та запереченнями дослідивши обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 уклали шлюб 20.01.2001 року. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища чоловіку ОСОБА_15 , дружині ОСОБА_15 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 20.01.2001 р. (а.чс. 8).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 07.11.2007, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено батько: ОСОБА_3 , мати: ОСОБА_1 (а.с. 13).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 05.12.2012, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено батько: ОСОБА_3 , мати: ОСОБА_1 (а.с. 12).

ОСОБА_3 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 16.02.2023 року, що підтверджено витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №46 від 16.02.2023 року.

Згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №320 від 04.12.2023 року ОСОБА_3 вважається зниклим безвісти під час виконання бойових завдань поблизу н.п. Кринки Херсонської області 03.12.2023 року .

02 січня 2024 року ОСОБА_1 , подала заяву командиру військової частини НОМЕР_1 про призначення та виплату грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, які належать до виплати її чоловіку ОСОБА_3 . Заява зареєстрована у військовій частині 17.01.2024 (Вх.224).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №56 від 24.01.2024 року «Про виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди членам сімей військовослужбовців захоплених у полон або безвісно відсутніх», наказано: виплатити нараховане матросу військової служби під час мобілізації ОСОБА_3 , за посадою гранатометник 3 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти, оголошеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 №187-РС від 14.12.2023 року зниклим без вісті, грошове забезпечення за листопад-грудень 2023 року його дружині ОСОБА_1 , згідно заяви зареєстрованої за №224 від 17.01.2024 року. Виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за листопад 2023 року нараховану матросу військової служби під час мобілізації ОСОБА_3 , за посадою гранатометник 3 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти, оголошеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 №187-РС від 14.12.2023 року зниклим без вісті, його дружині ОСОБА_1 , згідно заяви зареєстрованої за №224 від 17.01.2024 року. Виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди нараховану матросу ОСОБА_3 здійснювати щомісячно на картковий рахунок його дружини ОСОБА_1 , до повного з`ясування обставин зникнення.

16 січня 2025 року ОСОБА_2 , подав заяву командиру військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення, включаючи додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168, належні його сину: матросу ОСОБА_3 , який зник безвісті 03.12.2023 року. Заява зареєстрована у військовій частині 19.01.2025 (Вх.396).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( з адміністративно-господарської діяльності) №174 від 01.03.2025 року «Про внесення змін до наказів про виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди членам сімей військовослужбовців захоплених у полон або безвісно відсутніх», на виконання Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», внесені зміни до наказу №56 від 24.01.2024 року, а саме пункт 3 доповнено словами «в загальній сумі 37,5% грошового забезпечення».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( з адміністративно-господарської діяльності) №461 від 04.06.2025 року «Про внесення змін до наказів про виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди членам сімей військовослужбовців захоплених у полон або безвісно відсутніх», на виконання Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», внесено зміни до наказу №56 від 24.01.2024 року, а саме пункт 3 викладено в наступній редакції: Виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди нараховану матросу ОСОБА_3 здійснювати, починаючи з нарахування за лютий 2025 року, щомісячно на карткові рахунки ОСОБА_1 , дружини та законного представника спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (в загальній сумі 37,5% грошового забезпечення) та батькові ОСОБА_3 ОСОБА_2 , згідно заяви зареєстрованої за №396 від 19.01.2025 року (в загальній сумі 12,5% грошового забезпечення), до повного з`ясування обставин зникнення.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1020 від 05.12.2025 року, внесені зміни до п. 3 наказу №56 від 24.01.2024 року та наказано: Виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди нараховану матросу ОСОБА_3 здійснювати, починаючи з нарахування за листопад 2025 року, щомісячно на карткові рахунки ОСОБА_1 , дружини та законного представника спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (в загальній сумі 33,34% грошового забезпечення) та батькові ОСОБА_2 (в загальній сумі 16,66% грошового забезпечення), до повного з`ясування обставин зникнення.

Вважаючи протиправним наказ командира Військової частини НОМЕР_1 щодо зміни розміру грошового забезпечення, що виплачується ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), дружині зниклого безвісти ОСОБА_3 не в повному обсязі, представник позивача звернулася до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції України визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначені в Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон №2011-XII)

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_3 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 16.02.2023 року, що підтверджено витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №46 від 16.02.2023 року.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №320 від 04.12.2023 року ОСОБА_3 вважається зниклим безвісти під час виконання бойових завдань поблизу АДРЕСА_1 03.12.2023 року.

Приписами п. 6 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, (в редакції чинній до 01.02.2025 року) визначено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

З припису п. 6 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, (в редакції чинній до 01.02.2025 року) вбачається, що сім`ї військовослужбовця, який є безвісно відсутнім, щомісячно виплачується грошове забезпечення, при цьому порядок виплати та в розмір виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначено в Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі-Порядок №260).

В п. 2 розділу I Порядку № 260 зазначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до п. 8 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

В розділі XXX Порядку №260 визначено підстави та порядок виплата грошового забезпечення військовослужбовців у разі захоплення в полон або заручниками, а також інтернування у нейтральних державах або зникнення безвісти, а також у разі їх смерті (загибелі)

Приписами п. 3 розділу XXX Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884).

Відповідно до приписів п.3 Порядку № 884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:

- військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;

- військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

02 січня 2024 року ОСОБА_1 , подала заяву командиру військової частини НОМЕР_1 про призначення та виплату грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, які належать до виплати її чоловіку ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №56 від 24.01.2024 року «Про виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди членам сімей військовослужбовців захоплених у полон або безвісно відсутніх», наказано: виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди нараховану матросу ОСОБА_3 здійснювати щомісячно на картковий рахунок його дружини ОСОБА_1 , до повного з`ясування обставин зникнення.

З 26.01.2024 року на картковий рахунок ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 перераховувалося як дружині зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , грошового забезпечення, додаткова винагорода, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення у розмірі 100%, що підтверджено довідкою АТКБ «ПРИВАТБАНК» про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувача ОСОБА_1 .

Законом України Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" від 8 жовтня 2024 року № 3995-IX, пункт 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст. 190 із наступними змінами) викладено в новій редакції:

«За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення».

Зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 введені в дію 01 лютого 2025 року.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що 16 січня 2025 року ОСОБА_2 , подав заяву командиру військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення, включаючи додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168, належні його сину: матросу ОСОБА_3 , який зник безвісти 03.12.2023 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №174 від 01.03.2025 року «Про внесення змін до наказів про виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди членам сімей військовослужбовців захоплених у полон або безвісно відсутніх», на виконання Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», внесені зміни до наказу №56 від 24.01.2024 року, а саме пункт 3 доповнено словами «в загальній сумі 37,5% грошового забезпечення».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №461 від 04.06.2025 року «Про внесення змін до наказів про виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди членам сімей військовослужбовців захоплених у полон або безвісно відсутніх», на виконання Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», внесено зміни до наказу №56 від 24.01.2024 року, а саме пункт 3 викладено в наступній редакції: Виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди нараховану матросу ОСОБА_3 здійснювати, починаючи з нарахування за лютий 2025 року, щомісячно на карткові рахунки ОСОБА_1 , дружини та законного представника спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (в загальній сумі 37,5% грошового забезпечення) та батькові ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , згідно заяви зареєстрованої за №396 від 19.01.2025 року (в загальній сумі 12,5% грошового забезпечення), до повного з`ясування обставин зникнення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як дружина та законний представник спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 , №174 від 01.03.2025 року в період нарахування за лютий 2025 року по листопад 2025 року отримувала виплату грошового забезпечення, зниклого безвісти чоловіка ОСОБА_3 в розмірі 37,5%, що підтверджено довідкою АТКБ «ПРИВАТБАНК» про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувача ОСОБА_1 .

18 жовтня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сину зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 виповнилося 18 років.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1020 від 05.12.2025 року, внесено зміни до п. 3 наказу №56 від 24.01.2024 року та наказано: Виплату грошового забезпечення нараховану матросу ОСОБА_3 здійснювати, починаючи з нарахування за листопад 2025 року, щомісячно на карткові рахунки ОСОБА_1 , дружини та законного представника спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (в загальній сумі 33,34% грошового забезпечення) та батькові ОСОБА_2 (в загальній сумі 16,66% грошового забезпечення), до повного з`ясування обставин зникнення.

Так, відповідно до наданої відповідачем довідкою АТКБ «ПРИВАТБАНК» про виконання реєстру зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 перераховано грошове забезпечення, зниклого безвісти чоловіка ОСОБА_3 , з грудня 2025 року в розмірі 33,34%.

Отже як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, з 01.02.2025 року, позивачці виплату грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка ОСОБА_3 , здійснюється у відповідності зі змінами до п. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» внесеними Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» №3995-ІХ від 08.10.2024.

Суд звертає увагу, що Закон України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» №3995-ІХ розроблено на виконання доручення Віце-прем`єр міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.10.2023 №8785/8/1-23, оскільки норма щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей була неефективною, зокрема у визначеному колі членів сімей та чинного порядку черговості отримання ними грошового забезпечення. Оскільки, коло членів сімей військовослужбовця у діючій раніше редакції Закону обумовлює ситуацію, коли батьки та інші особи, основне джерело спільних доходів у яких, - грошове забезпечення військовослужбовця та які потребують його захисту, втрачають право на отримання зазначеного грошового забезпечення, а сам військовослужбовець, повернувшись із полону, залишається без необхідних засобів для відновлення, реабілітації та інколи з боргами (комунальні послуги, орендна плата).

Нова редакція п. 6 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону №3995-ІХ від 08.10.2024) узгоджується із нормами Конституцією України та відповідає правовим висновкам Конституційного Суду, адже завдяки цьому законопроекту після повернення зниклий безвісти військовослужбовець зберігає за собою 50% належного йому грошового забезпечення, яке він набув, виконуючи конституційний обов`язок із захисту Батьківщини, надважкі завдання із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України.

Збереження (депонування) належного, але не виплаченого, грошового забезпечення військовослужбовців, передбачає зарахування таких сум грошового забезпечення на депозитні рахунки військової частини в якій проходять службу військовослужбовці, відкриті в органах Державної казначейської служби України.

Таким чином, депонування - це гарантоване зобов`язання Держави перед військовослужбовцем про збереження його грошового забезпечення. Механізмом такого збереження не передбачено використання цих коштів Державою або будь-якою іншою стороною (особою), але збережені (депоновані) суми грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісти військовослужбовця надалі будуть виплачені в установленому законодавством порядку.

Зазначений закон прийнято відповідно до вимог принципу соціальної справедливості, так як 50% його грошового забезпечення повністю розподіляється між найближчими родичами зниклого безвісти військовослужбовця та 50% залишається на його рахунках з метою забезпечення йому гідного рівня для життя після повернення додому та забезпечення його базових потреб. Так як у разі виплати 100% грошового забезпечення його найближчим родичам, військовослужбовець залишається ні з чим по поверненню додому. Водночас, родичі та сім`я зберігають за собою право на спадщину збережених на рахунках військовослужбовця грошові кошти у разі визнання його загиблим.

Отже, жодного звуження прав позивачки не відбувається, а відбулася лише зміна механізму реалізації права на соціальне забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця та членів його родини.

Закон України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, не скасовано, він є чинним, а отже є обов`язковим до виконання на всій території України.

А тому, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, які виникли до внесення змін до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей Законом №3996-ІХ, після набрання чинності таких змін, тобто з 01.02.2025, повинні бути приведені у відповідність до приписів новими чинного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до яких за зниклим безвісти військовослужбовцем зберігається 50 відсотків його грошового забезпечення у разі відсутності особистого розпорядження, покликано не на звуження змісту та обсягу прав і свобод позивачки, а на збереження прав самого військовослужбовця, тобто відбулася лише зміна механізму реалізації права на соціальне забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця та членів його родини.

Суд звертає увагу, що приписами п. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції як до так і після 01.02.2025 року визначено право родини військовослужбовців зниклих безвісти на отримання грошового забезпечення військовослужбовця. При цьому розмір та порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців зниклих безвісти встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що після введення в дію з 01.02.2025 року Закону України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024, за ОСОБА_1 , та за неповнолітньою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишається право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_3 .

З приписів Порядку № 884 вбачається, що виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо: військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.

Конституційний Суд України у рішенні від 12 липня 2019 року №5-р(I)/2019 зробив висновок, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, у разі безпосередньо (прямої) дії нормативно-правового акта в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Відтак, суд зазначає, що правовідносини, які виникли раніше і тривали на момент набрання чинності Законом України від 08.10.2024 № 3995-IX, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

Отже оцінюючи законність/протиправність наказу, суд дійшов висновку, що відповідач повинен застосувати ті норми права, які були чинними на момент прийняття оскаржуваного рішення.

З урахуванням вище зазначеного, судом не встановлено протиправності наказів командира Військової частини НОМЕР_1 №174 від 01.03.2025 року, №461 від 04.06.2025 року та №1020 від 05.12.2025 року щодо внесення змін до п. 3 наказу № 56 від 24.01.2024 року щодо виплати ОСОБА_1 , дружині зниклого безвісти ОСОБА_3 грошового забезпечення згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» №3995-ІХ від 08.10.2024 року.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Положеннями ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

У відповідності до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час розгляду справи судом не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження зазначених обставин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 щодо зміни розміру грошового забезпечення, що виплачується ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), дружині зниклого безвісти ОСОБА_3 не в повному обсязі та про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_3 ) здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), дружині зниклого безвісти ОСОБА_3 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в повному обсязі, починаючи з 01.02.2025 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 )

Суддя O.A. Вовченко

.