Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №420/7647/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7647/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач з урахуванням уточненої позовної заяви, прийнятої судом до провадження, та залучення співвідповідача - Військової частини НОМЕР_2 просить суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зміни в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» статусу ОСОБА_1 з «виключений з військового обліку» на «військовозобов`язаного»;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 поновити відомості в Єдиному державному реєстрі призовників військовозобов`язаних та резервістів, номер в реєстрі «Оберіг» -300520240640773800002 дані про те що ОСОБА_1 є - «виключений з обліку» на підставі п.5 № «г» ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу»;

визнати протиправними та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов та мобілізацію ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу;

зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є особою, яку ІНФОРМАЦІЯ_4 19 травня 2005 року виключив з військового обліку на підставі ст.37 п.5 «Г» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Цей факт позивач підтверджує тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного серії НОМЕР_3 , яке йому видано 12 травня 2023 року замість військового квитка.

Позивач вказує, що у подальшому за його заявою та на адвокатське звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5 відомості щодо нього були внесені в реєстр «Оберіг» як виключеного, а його статус був визначений як не військовозобов`язаний. На підтвердження цього позивач посилається на витяг із застосунку Резерв+, сформований 13.06.2025, номер в реєстрі «Оберіг» - 300520240640773800002.

За твердженням позивача, незважаючи на це, 23 лютого 2026 року працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 його примусово затримали та силоміць доставили до ТЦК. У подальшому йому оформили військовий квиток та доставили його до в/ч НОМЕР_1 . Позивач стверджує, що не проходив ВЛК та що йому навіть не було запропоновано пройти ВЛК, а згоди на добровільну мобілізацію він не надавав.

Позивач зазначає, що на неодноразові повідомлення про відсутність підстав для призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він є виключеним з військового обліку, а отже не є військовозобов`язаним, а законні підстави для його поновлення на військовому обліку відсутні, відповідач не реагував. Під час перебування у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 мобільний телефон позивача був вилучений, тому він був позбавлений можливості повідомити будь-кого про своє місцезнаходження. Згодом позивач повідомив про своє примусове доставлення до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 окремий штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_6 »).

На думку позивача, оскільки на момент призову на військову службу з 23.02.2026 він був виключений з військового обліку як такий, що засуджений до позбавлення волі, а чинне законодавство України не передбачає поновлення на військовому обліку виключених, то законних підстав для взяття його на військовий облік у відповідача не було, а також не було підстав для мобілізації.

Позивач також вказує, що йому не було вручено наказу про мобілізацію та що він не мав можливості отримати цей наказ. Його адвокат 4 березня 2026 року направив адвокатський запит до ТЦК та СП щодо надання копії наказу про мобілізацію та адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 про надання копії наказу про зарахування до списків особового складу, проте відповіді на них не отримано.

У правовому обґрунтуванні позивач зазначає, що відповідно до п.6 ч.6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на момент виключення) особи, що засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, виключаються, а не знімаються з обліку.

Позивач вказує, що до Закону №2233-XII внесені зміни та Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-IX, який набрав чинності 18 травня 2024 року, статтю 37 Закону №2233-XII викладено у новій редакції. Внаслідок цього підстава «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку. На момент внесення змін до законодавства позивач мав статус «не військовозобов`язаний».

Позивач наголошує, що зняття громадянина України з військового обліку та виключення з військового обліку мають різні підстави та є різними юридичними фактами, що мають відмінні правові наслідки. На військову службу під час мобілізації, за доводами позивача, можуть призиватися лише дві категорії громадян України: резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, на думку позивача, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-ХІІ звільнила цю особу від виконання військового обов`язку. Процедурно рішення про виключення з військового обліку, як вважає позивач, означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного/резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Стислий виклад заперечень відповідачів

Представник ІНФОРМАЦІЯ_5 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вимоги не визнає та зазначає, що відповідно до облікових даних, наявних в ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 в 2005 році згідно з протоколом №20 від 19.05.2005 було виключено з військового обліку на підставі п.6 ч.5 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину).

За доводами ІНФОРМАЦІЯ_5 , Законом України від 11.04.2024 №3633 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно з якою категорія осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, як підстава для виключення з військового обліку, відсутня. Окрім того, згідно з новою редакцією цієї статті взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, серед іншого, підлягають громадяни, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

За таких обставин, як вважає відповідач, раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину особи підлягають поновленню на військовому обліку.

Відповідач посилається на статті 17, 58 та 65 Конституції України, статтю 17 Закону України «Про оборону України» та зазначає, що військовий обов`язок є головним конституційним обов`язком громадян, а не покаранням.

Відповідач вказує, що пунктом 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, визначено категорії громадян, які можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

До них відповідач відносить осіб, звільнених з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім засуджених за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, які призиваються за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, а також засуджених осіб, які звільнені від відбування покарання з випробуванням.

З посиланням на пункт 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23 лютого 2022 року, відповідач зазначає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів і здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Щодо обставин призову відповідач зазначає, що 21.02.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_5 працівниками поліції було супроводжено ОСОБА_1 . Під час перевірки було встановлено, що в останнього відсутні бронювання та відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

За висновком військово-лікарської комісії відповідно до довідки №2026-0221-1750-4718-3 від 21.02.2026 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) №52 від 21.02.2026 його було призвано на військову службу за мобілізацією та направлено для проходження військової служби до військової частини № НОМЕР_1 .

На думку відповідача, зазначене свідчить, що дії ІНФОРМАЦІЯ_5 є цілком правомірними, а призов на військову службу ОСОБА_1 відповідає нормам Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Військова частина НОМЕР_1 правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористалась, відзив на позовну заяву від неї до суду не надходив.

Представник Військової частини НОМЕР_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заявляє про невизнання позову.

Щодо повторності взяття на військовий облік позивача цей відповідач зазначає, що згідно з ч.5 Закону №2232-ХІІ в редакції, чинній на час виключення позивача з військового обліку (19 травня 2005 року), виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягали, серед інших, громадяни, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.

Законом №3633-IX, який набрав чинності 18 травня 2024 року, статтю 37 Закону №2232-ХІІ викладено в новій редакції, яка не передбачає такої підстави для виключення особи з військового обліку як засудження її раніше до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Аналіз пункту 4 Порядку №560, за доводами відповідача, свідчить, що починаючи з 18 травня 2024 року передбачається можливість призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, тобто такі особи підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Щодо приписів частини першої статті 58 Конституції України відповідач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 та вказує, що дія Закону №2232-ХІІ у новій редакції поширюється на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

За доводами відповідача, у цій справі не йдеться про притягнення особи до кримінальної або адміністративної відповідальності, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством, крім того, спірні правовідносини між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_2 виникли у 2026 році, тобто після внесення відповідних змін до Закону №2232-ХІІ. На підтвердження цієї позиції відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 09 квітня 2026 року у справі №280/6524/24.

Відповідач вважає, що оскільки позивач не досяг граничного віку перебування у запасі, його на законних підставах поновлено на військовому обліку військовозобов`язаних, а законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.

Оскільки позивач не припинив громадянство України, не визнаний непридатним до військової служби та не має права на виключення з військового обліку у зв`язку з недосягненням граничного віку перебування у запасі, то, на думку відповідача, відсутні підстави для виключення його із військового обліку, а тому він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Щодо перебування позивача у складі військової частини НОМЕР_2 відповідач зазначає, що накази №124 (про зарахування) та №134 (про виключення) було видано на підставі наказів ІНФОРМАЦІЯ_8 , прибуття військовослужбовця з військової частини НОМЕР_1 і вибуття до військової частини НОМЕР_1 .

Ці накази, за доводами відповідача, є актами індивідуальної дії, які вичерпали свою дію фактом їх виконання, тому скасування наказу №124 не є належним способом захисту і не призведе до відновлення прав позивача.

Відповідач посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі №9901/286/19, від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, рішення Касаційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі №9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі №П/9901/97/21 та вважає, що в діях військової частини НОМЕР_2 про включення позивача до переліку особового складу відсутня протиправність.

Щодо вимоги про звільнення відповідач зазначає, що після призову позивач був зарахований до списків особового складу військової частини, відповідно спірні правовідносини перейшли у сферу проходження військової служби та регулюються спеціальним законодавством про військову службу.

Водночас, за словами відповідача, такий висновок не означає, що будь-яке порушення прав при мобілізації не може мати правових наслідків для оцінки правомірності рішень чи дій суб`єкта владних повноважень.

Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, відповідно до якої процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Відповідач вказує, що право на звільнення з військової служби виникає після набуття особою статусу військовослужбовця та регулюється статтею 26 Закону №2232-XII, під час дії воєнного стану звільнення військовослужбовця можливе виключно з підстав, прямо передбачених частиною четвертою статті 26 цього Закону, а положення статті 26 не містять такої підстави для звільнення з військової служби, як порушення процедури мобілізації.

При цьому відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 14 травня 2026 року у справі №620/183/23, в якій, за його доводами, викладені аналогічні правові висновки.

З огляду на виключення позивача з 24 квітня 2026 року зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з вибуттям до військової частини НОМЕР_1 , відповідач вважає, що військова частина НОМЕР_2 не є належним відповідачем у цій справі, а позовна вимога про зобов`язання командира військової частини НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби є неналежною та необґрунтованою.

Відповідач просить позовну заяву залишити без задоволення.

Стислий виклад відповіді на відзив

У відповіді на відзив представник позивача вважає відзиви відповідачів необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо повторного взяття на військовий облік представник позивача зазначає, що виключення з військового обліку є завершеною юридичною дією, яка породила для позивача відповідний правовий статус.

Чинне законодавство України не містить норми, яка б прямо передбачала можливість повторного взяття на військовий облік осіб, які були виключені з нього на законних підставах до внесення змін у законодавство.

Закон №3633-ІХ, за доводами представника позивача, лише змінив перелік підстав для виключення з військового обліку, однак не встановив механізму поновлення військового обліку осіб, яких вже було виключено, а також не передбачив автоматичного скасування раніше прийнятих рішень про виключення.

Представник позивача вважає, що відповідач фактично надав новим положенням закону зворотну дію в часі, що суперечить статті 58 Конституції України. Правовий статус позивача, на його думку, був остаточно визначений ще у 2005 році шляхом виключення з військового обліку, Закон №3633-ІХ не містить положень про скасування правових наслідків такого виключення, тому застосування нового закону до вже завершених правовідносин є наданням закону зворотної сили.

Представник позивача вказує, що відповідач фактично ототожнює поняття зняття з військового обліку та виключення з військового обліку, однак це різні юридичні категорії: виключення означає остаточне припинення перебування особи на військовому обліку на підставах, визначених законом. Відповідач, за доводами представника позивача, не навів жодної норми права, яка б прямо дозволяла поновлювати військовий облік особи після її законного виключення.

На думку представника позивача, оскільки позивач на момент мобілізації не перебував на військовому обліку, відповідач не мав законних підстав повторно ставити його на військовий облік, видавати наказ про мобілізацію, направляти його до військової частини та зараховувати до списків особового складу. Усі наступні накази є похідними від незаконного рішення про повторне взяття на військовий облік, а відповідно до принципу «плоди отруєного дерева» незаконне первинне рішення породжує незаконність усіх наступних рішень, прийнятих на його підставі.

Щодо доводів відповідача про неможливість скасування наказів представник позивача зазначає, що висновок про те, що виконані накази не можуть бути скасовані, є помилковим. Якщо суд встановить незаконність повторного взяття на військовий облік та незаконність мобілізації, то відповідно до статті 245 КАС України суд має право обрати ефективний спосіб захисту, який реально відновить порушене право, а формальне визнання порушення без усунення його наслідків не забезпечить ефективного судового захисту.

Єдиним реальним способом поновлення прав позивача його представник вважає визнання незаконним повторного взяття на військовий облік, визнання незаконною мобілізації, скасування відповідних наказів та зобов`язання військової частини звільнити позивача з військової служби.

З посиланням на статтю 55 Конституції України та статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод представник позивача вказує, що у разі якщо після встановлення незаконності мобілізації позивач залишатиметься проходити військову службу, рішення суду стане декларативним та не призведе до реального поновлення порушених прав.

Представник позивача також зазначає, що у відзиві ТЦК та СП визнає факт законного виключення позивача з військового обліку 19.05.2005, а посилання відповідача на те, що позивач не мав бронювання, не мав відстрочки та був визнаний придатним до військової служби, не мають значення для вирішення спору. Предметом спору, за його доводами, є не стан здоров`я позивача і не наявність права на відстрочку, а законність повторного взяття його на військовий облік після того, як він був законно виключений із нього.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 06.04.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів та витребував у ІНФОРМАЦІЯ_5 копію наказу про призов та мобілізацію ОСОБА_1 разом з копіями документів, які слугували підставою для прийняття зазначеного наказу, в тому числі довідку про проходження ВЛК та іншу медичну документацію відповідно до наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

У Військової частини НОМЕР_1 суд витребував копію наказу про зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 , а також документів, що слугували підставою для прийняття цього наказу.

Суд ухвалою від 16.06.2026 прийняв до провадження уточнений адміністративний позов, залучив до участі у справі як співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 та розпочав розгляд справи спочатку.

Суд повторно витребував у ІНФОРМАЦІЯ_5 та Військової частини НОМЕР_1 ті самі докази, а у Військової частини НОМЕР_2 - копію наказу про зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 , а також документів, що слугували підставою для прийняття цього наказу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного серії НОМЕР_3 , яке видано ІНФОРМАЦІЯ_2 12 травня 2023 року замість військового квитка, ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_9 , призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_10 зарахований у запас зі зняттям з в/обліку ЗУ «Про ЗВО і ВС», прот.№20 від 19.05.2005 (пункт 8 посвідчення).

У пункті 13 посвідчення «Відмітки про військовий облік» проставлено штампи «Взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 » та «Знято з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 », кожен з датою 19.05.2005.

За пунктом 14 посвідчення, 19 травня 2005 року ОСОБА_1 виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_10 на підставі ст.37 п.5 «г» ЗУ «Про ЗВО і ВС».

Обліково-алфавітна книга громадян 1980 року народження, які проживають на території м. Ізмаїл та Ізмаїльського району Одеської області, копію сторінок якої надав ІНФОРМАЦІЯ_2 , містить запис №106 щодо ОСОБА_1 з рукописною відміткою: «За ст.37 п 5 г Закону України зняти з в/обліку як судимого. пр. №20 від 19.05.2005».

Як вбачається зі скарги адвоката Бальжик К.Д. від 14.10.2024, адресованої ІНФОРМАЦІЯ_11 та ІНФОРМАЦІЯ_7 , адвокат повідомляла, що ОСОБА_1 19 травня 2005 року виключений з військового обліку на підставі ст.37 п.5 г Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_3 від 12 травня 2023 року, та що 12 жовтня 2024 року йому вручена повістка про явку до ТЦК та СП для оновлення даних та проходження ВЛК.

Відповідно до військово-облікового документа, сформованого в застосунку Резерв+ 13.06.2025, щодо ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , зазначено статус «Виключено», категорія обліку - «Не військовозобов`язаний», підстава зняття/виключення - « ІНФОРМАЦІЯ_12 , звання - солдат, ВОС - 956647, номер в реєстрі Оберіг - 300520240640773800002, дата уточнення даних - 13.06.2025. У графах «Постанова ВЛК» та «Дата ВЛК» цього документа стоять прочерки.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 21.02.2026 №52 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» наказано нижчепойменованих військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до поіменного списку №4/1300 від 21.02.2026, призвати на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до військової частини НОМЕР_1 . У таблиці наказу названо одну особу: солдат ОСОБА_1 , рік народження 1980, військово-облікова спеціальність та код згідно з обліком НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_5 .

У вступній частині наказу зазначено, що він виданий відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами).

У листі від 18.06.2026 №1/4922, поданому на виконання ухвали суду від 16.06.2026, начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив, що направляє копію наказу про призов військовозобов`язаних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період №52 від 21.02.2026, а медична документація за результатами проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 відповідно до наказу МОУ від 14.08.2008 №402 долучена до особової справи та направлена командиру військової частини за місцем проходження військової служби.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.03.2026 №63, солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022 та мобілізаційної директиви ІНФОРМАЦІЯ_8 від 29.01.2026 №Д-116/1/дск/м, призначено на посаду стрільця-номера обслуги 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 3 штурмової роти 1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 за штатом воєнного часу та з 01 березня 2026 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.

Підставою в наказі зазначено поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23 лютого 2026 року та мобілізаційну директиву ІНФОРМАЦІЯ_8 від 29 січня 2026 року №Д-116/1/дск/м.

Згідно з витягом з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 19 березня 2026 року №235-РС, солдата ОСОБА_1 , стрільця-номера обслуги штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільнено з займаної посади та призначено до військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_7 військової частини НОМЕР_8 кулеметником-розвідником розвідувального відділення розвідувального взводу мотопіхотного батальйону.

За витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.03.2026 №86, солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19 березня 2026 року №235-РС на посаду у військовій частині НОМЕР_2 , наказано вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, та з 23 березня 2026 року виключити із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.04.2026 №124 підтверджує, що солдата ОСОБА_1 , якого 13 квітня 2026 року виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , з 14 квітня 2026 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на посаду кулеметника-розвідника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу мотопіхотного батальйону.

Відповідно до витягу з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 квітня 2026 року №355-РС, солдата ОСОБА_1 , кулеметника-розвідника розвідувального відділення розвідувального взводу мотопіхотного батальйону, звільнено з займаної посади та призначено до військової частини НОМЕР_1 кулеметником піхотного відділення піхотного взводу піхотної роти піхотного батальйону.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.04.2026 №134, солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 22 квітня 2026 року №355-РС на посаду у військовій частині НОМЕР_1 , наказано вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, та з 24 квітня 2026 року виключити зі списків особового складу частини.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII). Норми цього Закону та підзаконних актів, якщо не зазначено інше, суд застосовує в редакції, чинній на час призову позивача на військову службу, тобто станом на 21.02.2026, оскільки законність обліку позивача як військовозобов`язаного та його призову суд оцінює за актами, які діяли на час вчинення цих дій.

Частина перша статті 1 Закону №2232-XII встановлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За частиною третьою цієї статті, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частина дев`ята статті 1 Закону №2232-XII серед категорій громадян України щодо військового обов`язку називає військовозобов`язаних, якими є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Стаття 27 Закону №2232-XII у частині першій передбачає, що у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Згідно з частиною другою статті 28 Закону №2232-XII, військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 60 років.

За частиною четвертою цієї статті, граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.

На час виключення позивача з військового обліку (19.05.2005) Закон мав назву «Про загальний військовий обов`язок і військову службу».

Пункт «г» частини п`ятої статті 37 цього Закону в редакції, чинній на 19.05.2005, передбачав, що виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.

Статтю 37 Закону №2232-XII викладено в новій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX (далі - Закон №3633-IX).

Відповідно до пункту 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3633-IX, цей Закон набирає чинності через один місяць з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон №3633-IX опубліковано в газеті «Голос України» 17.04.2024, і він набрав чинності 18.05.2024.

Частина шоста статті 37 Закону №2232-XII у редакції, чинній з 18.05.2024, визначає, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Законом України від 16.07.2025 №4539-IX частину шосту статті 37 Закону №2232-XII доповнено пунктами 5 та 6, які стосуються кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, що не були прийняті на таку службу, та осіб, звільнених з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів «й» або «к» пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

В іншому на час призову позивача та на час розгляду справи частина шоста статті 37 Закону №2232-XII діє в редакції Закону №3633-IX.

Пункт 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XII серед громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, називає тих, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 39 Закону №2232-XII, на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Президент України Указом від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, постановив оголосити та провести загальну мобілізацію.

Строк проведення загальної мобілізації продовжено з 3 лютого 2026 року на 90 діб Указом Президента України від 12.01.2026 №41/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4758-IX.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, і строк його дії продовжено, востаннє з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб Указом Президента України від 13.07.2026 №596/2026.

За пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів та здійснюють заходи оповіщення та призову громадян: на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Згідно з пунктом 11 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Відповідно до частини восьмої статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII), органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. За частиною дев`ятою цієї статті, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з абзацом першим пункту 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За пунктом 79 Порядку №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За пунктом 4 Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.

Згідно з пунктом 6 Порядку №560, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Пункт 81 Порядку №560 встановлює, що призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють, зокрема військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Згідно з пунктом 97 Порядку №560, на особовий склад військової (зведеної військової) команди відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки оформляється поіменний список (додаток 14) за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який після накладення кваліфікованого електронного підпису керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки надсилається засобами системи електронного документообігу на адресу військової частини (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), до якої відправляється військова (зведена військова) команда. Роздрукований примірник поіменного списку, який містить придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією, військово-облікові документи, обліково-послужні картки, особові справи, довідки з висновком військово-лікарської комісії про придатність до військової служби за станом здоров`я на кожного резервіста та військовозобов`язаного отримує старший військової команди, який приймає особовий склад військової (зведеної військової) команди у своє підпорядкування.

За пунктом 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII, початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За абзацом першим частини третьої цієї статті, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

На час розгляду справи частина четверта статті 26 Закону №2232-XII діє в тій самій редакції.

Як встановив суд, позивача 19.05.2005 виключено з військового обліку, а підставою виключення в тимчасовому посвідченні та в обліково-алфавітній книзі зазначено ст.37 п.5 «г» із записом у книзі «як судимого».

Таку підставу виключення, а саме засудження до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів, містив пункт «г» частини п`ятої статті 37 Закону в редакції, чинній на 19.05.2005.

У відзиві відповідач підтверджує, що позивача у 2005 році було виключено з військового обліку згідно з протоколом №20 від 19.05.2005, і законність виключення у 2005 році суд під сумнів не ставить.

Проте суд має визначити, чи звільняє виключення 2005 року позивача від військового обліку після 18.05.2024, відколи стаття 37 Закону №2232-XII діє в редакції Закону №3633-IX.

Позивач вважає, що виключення з військового обліку є завершеною юридичною дією, яка остаточно визначила його правовий статус, чинне законодавство не передбачає поновлення на військовому обліку виключених, а Закон №3633-IX не встановив механізму поновлення військового обліку осіб, яких вже було виключено, і не передбачив автоматичного скасування раніше прийнятих рішень про виключення.

Суд вважає помилковими такі мотиви, з огляду на таке.

За частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII взяття громадян на військовий облік є складовою військового обов`язку, а за частиною п`ятою цієї статті від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

З аналізу цих норм суд робить висновок, що перебування громадянина на військовому обліку визначає закон, чинний на час, коли це питання вирішується. Запис про виключення, зроблений за раніше чинною редакцією закону, засвідчує застосування тієї редакції та не створює для особи права не підлягати військовому обліку за умов, які закон встановив пізніше.

Станом на 21.02.2026 частина шоста статті 37 Закону №2232-XII не містить такої підстави виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

Позивач на день призову досяг 46 років, тоді як граничний вік перебування в запасі для військовозобов`язаних рядового складу за частинами другою та четвертою статті 28 цього Закону становить 60 років.

Про припинення позивачем громадянства України чи про визнання його непридатним до військової служби жоден з учасників справи не заявляв, і доказів цього матеріали справи не містять.

Громадяни України, які не досягли граничного віку перебування в запасі та придатні за станом здоров`я до проходження військової служби, за частиною першою статті 27 Закону №2232-XII зараховуються в запас і перебувають на військовому обліку, а особи, які перебувають у запасі, за частиною дев`ятою статті 1 цього Закону є військовозобов`язаними.

Щодо придатності позивача до військової служби ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві послався на висновок військово-лікарської комісії від 21.02.2026. Позивач на непридатність до військової служби не посилається, а його представник у відповіді на відзив зазначив, що стан здоров`я позивача предметом спору не є.

З наведеного суд дійшов висновку, що з 18.05.2024 позивач підлягав військовому обліку як військовозобов`язаний, а ІНФОРМАЦІЯ_2 був зобов`язаний обліковувати його відповідно до чинного закону.

Цей обов`язок відповідача встановлений пунктом 9 Положення №154, за яким територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік військовозобов`язаних, пунктом 79 Порядку №1487, за яким районні центри здійснюють взяття на військовий облік у випадках, передбачених законодавством, та виявляють осіб, які проживають на відповідній території, проте не перебувають на військовому обліку, а також пунктом 11 Положення №154 і частиною дев`ятою статті 5 Закону №1951-VIII, які покладають на орган ведення Реєстру актуалізацію його бази даних.

Обґрунтованими є аргументи ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину особи підлягають поновленню на військовому обліку, та Військової частини НОМЕР_2 про те, що позивач не досяг граничного віку перебування у запасі, не припинив громадянство України та не визнаний непридатним до військової служби, а тому підстави для виключення його з військового обліку відсутні.

З позивачем слід погодитись у тому, що зняття з військового обліку та виключення з нього мають різні підстави та різні правові наслідки. Проте це не означає, що особа, одного разу виключена з військового обліку, не підлягає йому за будь-якої подальшої зміни закону.

Суд вважає, що виключення з військового обліку зберігає свої наслідки доти, доки особа за чинним законом відповідає підставі, за якою її виключено. Непридатність до військової служби та досягнення граничного віку перебування в запасі частина шоста статті 37 Закону №2232-XII зберігає як підстави виключення, тоді як засудження до позбавлення волі такою підставою з 18.05.2024 не є.

Твердження позивача про те, що виключенням з військового обліку як засудженого держава визнала його непридатним до проходження військової служби та звільнила від виконання військового обов`язку, не відповідає змісту закону.

У редакції, чинній на 19.05.2005, частина п`ята статті 37 Закону називала визнання непридатним до військової служби (пункт «а») та засудження до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів (пункт «г») окремими підставами виключення, і позивача виключено за другою з них. Рішення про визнання позивача непридатним до військової служби матеріали справи не містять.

Аргумент позивача про те, що відповідач не навів жодної норми права, яка б прямо дозволяла поновлювати військовий облік особи після її законного виключення, суд відхиляє. Обов`язок перебувати на військовому обліку для громадянина, який не досяг граничного віку перебування в запасі, встановлюють частина третя статті 1 та частина перша статті 27 Закону №2232-XII, а за пунктом 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік здійснюється відповідно до цього Закону. Окремого дозволу на застосування цих норм до осіб, підставу виключення яких закон скасував, не потрібно. Норми, яка б зберігала за особами, виключеними з військового обліку до 18.05.2024 як засуджені, право не перебувати на військовому обліку, позивач не навів.

Документів про те, коли та в який спосіб до Реєстру внесено відомості про позивача як військовозобов`язаного, матеріали справи не містять. На висновок суду це не впливає, оскільки позивач оскаржує не порядок внесення відомостей, а зміну статусу як таку, вважаючи, що законних підстав для взяття його на військовий облік у відповідача не було.

Не знайшов підтвердження і аргумент позивача про те, що відповідач надав новим положенням закону зворотну дію в часі всупереч статті 58 Конституції України.

У Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99, на яке посилається Військова частина НОМЕР_2 , Конституційний Суд України зазначив, що за частиною першою статті 58 Конституції України «дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце» (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

Військово-обліковий документ від 13.06.2025 ще містив статус «Виключено», а призов позивача відбувся 21.02.2026.

Отже, і облік позивача як військовозобов`язаного, і його призов настали після 18.05.2024, тобто під час дії статті 37 Закону №2232-XII в редакції Закону №3633-IX.

Ця редакція не переглядає виключення 2005 року та не пов`язує з ним жодних наслідків для позивача за час до 18.05.2024. Вона визначає, хто підлягає військовому обліку з дня набрання нею чинності, тому суд не вбачає надання закону зворотної дії в часі.

Суд погоджується з аргументами ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що військовий обов`язок є конституційним обов`язком громадян, а не покаранням, та Військової частини НОМЕР_2 про те, що у цій справі не йдеться про притягнення особи до кримінальної або адміністративної відповідальності.

За статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, а військову службу громадяни відбувають відповідно до закону.

Взяття громадян на військовий облік та призов на військову службу частина третя статті 1 Закону №2232-XII відносить до змісту військового обов`язку, тому вони є виконанням цього обов`язку, а не видом відповідальності.

Пункт «г» частини п`ятої статті 37 Закону в редакції, чинній на 19.05.2005, визначав, кого з громадян виключають з військового обліку, і не надавав засудженій особі права, яке б зберігалося за нею після того, як закон перестав передбачати цю підставу.

Отже, Закон №3633-IX, яким статтю 37 Закону №2232-XII викладено в новій редакції, не встановив для позивача відповідальності та не позбавив його набутого права.

З 18.05.2024 позивач несе військовий обов`язок нарівні з іншими громадянами України, які не досягли граничного віку перебування в запасі та не мають підстав для виключення з військового обліку.

Застосовуючи наведені норми, суд, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24, на яку посилається Військова частина НОМЕР_2 :

унесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону;

у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством;

законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави;

з часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі;

законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.

У справі №280/6524/24 особу було виключено з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, а взято на облік після того, як закон цей вік збільшив. Наведені висновки суд визнає застосовними до спірних правовідносин, оскільки в обох справах особа, яка за чинним законом уже не відповідає підставі, за якою її виключено з військового обліку, і не досягла граничного віку перебування в запасі, заперечує проти взяття на облік з посиланням на попереднє виключення та на статтю 58 Конституції України.

Позивач посилається також на те, що на момент внесення змін до законодавства він мав статус «не військовозобов`язаний», а відомості про нього були внесені до Реєстру як про виключеного, що підтверджує військово-обліковий документ, сформований у застосунку Резерв+ 13.06.2025.

Суд вважає, що ці відомості відображали стан обліку позивача на відповідну дату та не є рішенням про звільнення його від військового обов`язку за чинним законом. Обов`язку зберігати в Реєстрі відомості, які не відповідають чинному закону, орган ведення Реєстру не має.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що облік позивача як військовозобов`язаного відповідає Закону №2232-XII, а дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо зміни в Реєстрі статусу позивача з «виключений з військового обліку» на «військовозобов`язаного» не є протиправними. Позовна вимога про визнання цих дій протиправними задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_5 поновити в Реєстрі відомості про те, що позивач є «виключений з обліку» на підставі п.5 «г» ст.37 Закону, є похідною від основної позовної вимоги, а відтак не підлягає задоволенню.

Норма, на яку посилається позивач, діяла в редакції Закону станом на 19.05.2005. Чинна частина шоста статті 37 Закону №2232-XII такої підстави не містить, тому запис, якого просить позивач, означав би внесення до Реєстру відомостей, що не відповідають закону.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 про призов та мобілізацію позивача, суд зазначає таке.

Протиправність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.02.2026 №52 позивач обґрунтовує насамперед тим, що на час призову він був виключений з військового обліку, не був військовозобов`язаним і тому не міг бути призваний на військову службу за мобілізацією.

Суд дійшов протилежного висновку, за яким на день призову позивач був військовозобов`язаним, який не досяг граничного віку перебування в запасі.

За абзацом другим частини першої статті 39 Закону №2232-XII та пунктом 2 Порядку №560, на військову службу під час мобілізації призиваються військовозобов`язані, які перебувають у запасі, не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації та не мають права на відстрочку. ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві зазначив, що бронювання та відстрочка від призову у позивача відсутні. Про наявність у позивача бронювання чи права на відстрочку жоден з учасників справи не заявляв, а представник позивача у відповіді на відзив вказав, що ці обставини не мають значення для вирішення спору.

Призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації пункт 9 Положення №154 та пункт 81 Порядку №560 відносять до повноважень районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а оформляється такий призов наказом його керівника.

Наказ від 21.02.2026 №52 видав начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 у період проведення загальної мобілізації, і цим наказом позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 .

З наведеного суд дійшов висновку, що наказ видав уповноважений орган у межах своїх повноважень та у формі, яку визначає Порядок №560, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України.

Підстава, за якою позивача у 2005 році виключено з військового обліку, призову не перешкоджала. Абзац третій пункту 4 Порядку №560 називає осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, серед тих, хто може бути призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, і робить виняток лише для засуджених за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Про засудження позивача за такий злочин жоден з учасників справи не заявляв. Посилання ІНФОРМАЦІЯ_5 та Військової частини НОМЕР_2 на пункт 4 Порядку №560 є обґрунтованим.

Щодо твердження позивача про те, що він не проходив ВЛК та що йому навіть не було запропоновано пройти ВЛК, суд зазначає таке.

Обов`язок доказування правомірності наказу за частиною другою статті 77 КАС України покладається на відповідача.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві послався на довідку військово-лікарської комісії від 21.02.2026 №2026-0221-1750-4718-3, за якою позивача визнано придатним до військової служби.

Цієї довідки відповідач суду не надав, пояснивши в листі від 18.06.2026 №1/4922, що медична документація за результатами проходження позивачем військово-лікарської комісії долучена до особової справи та направлена командиру військової частини за місцем проходження військової служби.

Таке пояснення узгоджується з пунктами 85 та 97 Порядку №560, за якими довідку з висновком військово-лікарської комісії оформляють на кожного військовозобов`язаного, який призивається, а отримує її старший військової команди.

Відповідно до частини дев`ятої статті 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду. Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 причину неподання довідки повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.

Оцінюючи значення цього доказу для вирішення спору, суд враховує позицію позивача. У відповіді на відзив його представник зазначив, що посилання відповідача на те, що позивач був визнаний придатним до військової служби, не має значення для вирішення спору, а предметом спору є не стан здоров`я позивача, а законність повторного взяття його на військовий облік.

На непридатність до військової служби позивач не посилається, а висновок військово-лікарської комісії не оскаржує.

За таких обставин суд не має підстав визнавати встановленим, що позивача призвано без медичного огляду, передбаченого пунктом 6 Порядку №560, і твердження позивача про це не є підставою для визнання наказу протиправним.

Твердження позивача про те, що 23 лютого 2026 року працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 його примусово затримали та силоміць доставили до ТЦК, а мобільний телефон вилучили, стосуються дій, яких позивач у цій справі не оскаржує.

Доказів на підтвердження цих тверджень матеріали справи не містять, а ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві навів інші обставини, за якими позивача 21.02.2026 супроводили до центру працівники поліції. На законність наказу про призов військовозобов`язаного, який не має бронювання та відстрочки, ці твердження не впливають.

Посилання позивача на те, що згоди на добровільну мобілізацію він не надавав, суд відхиляє. Частина третя статті 1 Закону №2232-XII розрізняє прийняття на військову службу в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, а абзац другий частини першої статті 39 цього Закону не ставить призов військовозобов`язаного під час мобілізації в залежність від його згоди.

Невручення позивачу наказу про мобілізацію та відсутність відповідей на адвокатські запити від 04.03.2026, на які посилається позивач, стосуються подій, що відбулись після видання наказу, і його підстав не змінюють. Копії наказів від 21.02.2026 №52 та від 01.03.2026 №63 відповідачі надали суду на виконання ухвал про витребування доказів, і ці накази суд оцінює в цій справі.

Крім того, на час розгляду справи наказ від 21.02.2026 №52 виконано, а позивача з 01.03.2026 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

У постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, на яку посилається Військова частина НОМЕР_2 , Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Наведений висновок Верховний Суд зробив у справі, в якій позивач просив зобов`язати військову частину звільнити його з військової служби. Суд вважає його застосовним і до вимоги про скасування наказу про призов у цій справі, оскільки скасування відповідних наказів та зобов`язання військової частини звільнити його з військової служби позивач заявляє разом як єдиний реальний спосіб поновлення своїх прав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.02.2026 №52 в частині призову позивача немає, а тому ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу, суд зазначає таке.

Порушень, допущених командиром Військової частини НОМЕР_1 під час видання наказу від 01.03.2026 №63, позивач не називає. Протиправність цього наказу він виводить з того, що усі наступні накази є похідними від незаконного рішення про повторне взяття на військовий облік, а відповідно до принципу «плоди отруєного дерева» незаконне первинне рішення породжує незаконність усіх наступних рішень, прийнятих на його підставі.

Цей аргумент є безпідставним, оскільки суд не встановив протиправності ні обліку позивача як військовозобов`язаного, ні наказу про його призов.

За пунктом 81 Порядку №560, призов військовозобов`язаних здійснюють районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а за пунктом 97 цього Порядку поіменний список особового складу військової команди надсилається на адресу військової частини, до якої відправляється команда.

З аналізу цих норм суд робить висновок, що військова частина призову не здійснює, а приймає військовозобов`язаних, яких призвав та відправив до неї територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Наказом від 01.03.2026 №63 позивача, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, зараховано до списків особового складу та призначено на посаду на підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_5 . Підстав, за яких командир військової частини мав би відмовити в зарахуванні такого військовослужбовця до списків особового складу, позивач не навів.

Військова частина НОМЕР_1 відзиву на позовну заяву не подала, і заяв про причини його неподання матеріали справи не містять. Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд не кваліфікує неподання відзиву цим відповідачем як визнання позову, оскільки Військова частина НОМЕР_1 подала витребуваний судом витяг з наказу, а законність цього наказу залежить від законності призову, яку суд перевірив по суті.

За таких обставин, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2026 №63 в частині зарахування позивача до списків особового складу задоволенню не підлягає.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_2 звільнити позивача з військової служби, суд зазначає таке.

Цю вимогу позивач обґрунтовує тим, що в разі встановлення незаконності повторного взяття на військовий облік та незаконності мобілізації суд має право обрати ефективний спосіб захисту, який реально відновить порушене право, формальне визнання порушення без усунення його наслідків не забезпечить ефективного судового захисту, а єдиним реальним способом поновлення прав позивача є визнання незаконним повторного взяття на військовий облік, визнання незаконною мобілізації, скасування відповідних наказів та зобов`язання військової частини звільнити позивача з військової служби.

Незаконності взяття позивача на військовий облік та його призову суд не встановив, тому передумови, з якою позивач пов`язує цю вимогу, немає.

Окрім цього, з дня відправлення до військової частини позивач відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII проходить військову службу, а підстави звільнення з неї військовослужбовців, призваних під час мобілізації, під час дії воєнного стану визначає пункт 2 частини четвертої статті 26 цього Закону.

На жодну з цих підстав, зокрема на сімейні обставини чи інші поважні причини, перелік яких визначає частина дванадцята статті 26 Закону №2232-XII, позивач не посилається. Аргумент Військової частини НОМЕР_2 про те, що положення статті 26 Закону №2232-XII не містять такої підстави для звільнення з військової служби, як порушення процедури мобілізації, відповідає змісту цієї норми.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 14.05.2026 у справі №620/183/23, на яку посилається Військова частина НОМЕР_2 , зазначив, що право на звільнення з військової служби виникає після набуття особою статусу військовослужбовця та регулюється статтею 26 Закону № 2232-XII. Під час дії воєнного стану звільнення військовослужбовця можливе виключно з підстав, прямо передбачених частиною четвертою статті 26 вказаного Закону. Верховний Суд зауважив, що, оскільки підстави для звільнення з військової служби, передбачені частиною четвертою статті 26 Закону № 2232-XII, у позивача відсутні, сама по собі протиправність призову не породжує автоматичного обов`язку звільнення особи з військової служби.

У постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що факт непроходження позивачем медичного огляду під час його призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав.

Наведені висновки Верховного Суду застосовні до спірних правовідносин, оскільки в обох зазначених справах, як і в цій справі, особа, призвана на військову службу під час мобілізації, просила зобов`язати військову частину звільнити її з військової служби з мотивів порушень, допущених під час призову.

За наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24.04.2026 №134 позивача з 24.04.2026 виключено зі списків особового складу цієї частини у зв`язку з призначенням на посаду у військовій частині НОМЕР_1 .

Доказів перебування позивача у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 після цієї дати матеріали справи не містять.

Оскільки за абзацом першим частини третьої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, суд вважає слушним аргумент Військової частини НОМЕР_2 про те, що вимога про зобов`язання її командира звільнити позивача з військової служби є необґрунтованою.

Посилання цього відповідача на те, що накази від 14.04.2026 №124 та від 24.04.2026 №134 є актами індивідуальної дії, які вичерпали свою дію фактом їх виконання, стосується наказів, яких позивач не оскаржує, а тому на вирішення спору не впливає.

Позивач обґрунтовує цю вимогу також посиланням на статтю 245 КАС України, статтю 55 Конституції України та статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частина друга статті 245 КАС України визначає рішення, які суд може прийняти у разі задоволення позову, стаття 55 Конституції України гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а стаття 13 Конвенції надає право на ефективний засіб правового захисту кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено.

Суд не застосовує ці норми як підставу для задоволення вимоги, оскільки вони визначають способи захисту порушеного права, а порушення прав позивача суд не встановив.

За таких обставин, позовна вимога про зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_2 звільнити позивача з військової служби задоволенню не підлягає.

Суд не встановив порушення відповідачами прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Права не перебувати на військовому обліку та не бути призваним на військову службу під час мобілізації, про порушення якого стверджує позивач, після 18.05.2024 він не має, оскільки закон не містить підстави, за якою позивача було виключено з військового обліку.

Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України. Інші доводи сторін не спростовують висновків суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову підстав для розподілу судових витрат на користь позивача немає.

Керуючись статтями 2, 77, 78, 80, 139, 159, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 .

Суддя Дмитро БАБЕНКО

.