Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №420/4538/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4538/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ» (вул. Центральна, буд. 111, с. Кам`янка, Ізмаїльський район, Одеська обл., 67801, код ЄДРПОУ 32543814) про стягнення податкового боргу та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ» (вул. Центральна, буд. 111, с. Кам`янка, Ізмаїльський район, Одеська обл., 67801, код ЄДРПОУ 32543814) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ», у якому позивач просить суд стягнути з ТОВ «Т.В.Д. – АГРОКАПІТАЛ», Код ЄДРПОУ: 32543814, а саме з усіх відкритих рахунків у банках суму заборгованості:

по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата у розмірі - 245 049,99 грн. на бюджетний рахунок - UA098999980333179342000015676, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Од. обл./с. Саф`яни 11010400;

по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі - 1 471 432,21 грн. на бюджетний рахунок - UA708999980333139340000015676, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ:37607526, отримувач коштів ГУК в Од. обл./с. Саф`яни 11010100;

по податку військовий збір у розмірі – 143 987,55 грн. на бюджетний рахунок - UA628999980313030063000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ:37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Одеська обл./ 11011000;

по податку адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі - 916 085,61 грн. на бюджетний рахунок - UA448999980313050106000015676, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ:37607526, отримувач коштів ГУК в Од. обл./с. Саф`яни 21081100;

по податку штрафні санкції, що застосовуються відповідно до Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального у розмірі - 920 509,98 грн. на бюджетний рахунок - UA828999980314050561000015676, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ:37607526, отримувач коштів ГУК в Од. обл./с. Саф`яни/ 21081500.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату подачі позову, відповідно до розрахунку податкової заборгованості, довідки про суми податкового боргу для стягнення в судовому порядку та інтегрованих карток платника (ІКП) (додаються), наявна непогашена податкова заборгованість/недоїмка у ТОВ «Т.В.Д. – АГРОКАПІТАЛ», перед бюджетом складає - 2 749 979,73 грн.., з яких:

- Заборгованість перед бюджетом по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата (б/к 11010400, UA51080090000065506) становить - 245 049,99 грн.;

- Заборгованість перед бюджетом по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (б/к 11010100, UA51080090000065506) становить -1 471 432,21 грн.;

- Заборгованість перед бюджетом по податку військовий збір (б/к 11011000, UA51000000000030770) становить 143 987,55 грн.;

- Заборгованість перед бюджетом по податку адміністративні штрафи та інші санкції (б/к 21081103, UA51080090000065506) становить - 1 020,00 грн.;

- Заборгованість перед бюджетом по податку штрафні санкції, що застосовуються відповідно до Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (б/к 21081500, UA51080090000065506) становить - 885 489,98 грн.;

- пеня на загальну суму – 578 861,54 грн., відповідно до п.п. 129.1.2 ст. 129 ПК України.

ГУ ДПС в Одеській області вказує, що зазначена заборгованість є узгодженою та виникала на підставі нарахувань згідно податкових повідомлень-рішень №16814/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, № 16822/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, № 16826/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, № 14946/15-32-07-02-20 від 03.04.2025, № 16288/15-32-24-09-01 від 16.04.2025.

Податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» №7-23 від 21.01.2016 року, яку було направлено рекомендованим листом на податкову адресу ТОВ «Т.В.Д. - АГРОКАПІТАЛ», з повідомленням про вручення. Податкова вимога форми «Ю» №7-23 від 21.01.2016 року Відповідачем не оскаржувалася, не є скасованою, зміненою або відкликаною, а тому, як стверджує позивач, є узгодженою. Податковий борг Відповідача з моменту винесення податкової вимоги від 21.01.2016 року не переривався і не був повністю погашений за всіма видами податків, включаючи пеню. Таким чином у Позивача виникло право на стягнення заявленого податкового боргу Відповідача з моменту узгодження податкового зобов`язання.

З огляду на те, що відповідач у добровільному порядку податковий борг не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 17.03.2026 року об 11:00 год.

Підготовче засідання, призначене на 17.03.2026 року об 11:00 год., було відкладено на 31.03.2026 року об 11:00 год. за клопотання представника відповідача.

30.03.2026 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого Товариство категорично не погоджується із твердженням Позивача про те, що у нього наявне право на стягнення суми заборгованості за податковою вимогою від 21.01.2016 року, оскільки податковий борг, який виник на підставі податкової вимоги від 21.01.2016 року мав бути списаний контролюючим органом як безнадійний без участі платника податків, у зв`язку з тим, що протягом 1095 календарних днів з дня його виникнення не був стягнутий податковим органом.

30.03.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ” до Головного управління ДПС в Одеській області, з наступними вимогами:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 14 квітня 2025 року №16814/15-32-24-06-20; від 14 квітня 2025 року №16822/15-32-24-06-20; від 14 квітня 2025 року №16826/15-32-24-06-20;

поновити пропущений процесуальний строк на оскарження податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2025 року №16814/15-32-24-06-20; від 14 квітня 2025 року №16822/15-32-24-06-20; від 14 квітня 2025 року №16826/15-32-24-06-20.

Ухвалою суду від 01.04.2026 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ” до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ” про стягнення податкового боргу залишено без руху. Позивачу роз`яснено, що виявлені недоліки мають бути усунуті у десятиденний строк шляхом надання до суду: документу про сплату судового збору у розмірі 27907,05 грн.; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з належними доказами поважності причин його пропуску.

13.04.2026 року до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ” надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано копії наказів про надання відпусток без збереження заробітної плати за період з 09.05.2025 року до 13.04.2026 року. Вказані документи, на думку заявника, є підтвердженням поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Щодо оплати судового збору у заяві повідомлено, що 13 квітня 2026 року ТОВ “Т.В.Д.- Агрокопитал” надішле до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, до якої буде додано квитанцію про оплату судового збору, ураховуючи збільшений розмір позовних вимог.

14.04.2026 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ” до суду подано заяву про продовження строку на усунення недоліків, яку він просив розглянути за відсутності представника.

Ухвалою суду від 14.04.2026 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків на 5 днів.

14.04.2026 року представником товариства з обмеженою відповідальністю “Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ” подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій заявник просив доповнити вимоги зустрічного позову наступною: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2025 року №16288/15-32-09-01.

20.04.2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків зустрічного позову, до якої долучено платіжну інструкцію про сплату судового збору у сумі 33280,00 грн., враховуючи збільшення розміру позовних вимог та ціни позову.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року поновлено ТОВ “Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ” строк звернення до суду із зустрічним позовом та заявою про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом по справі №420/4538/26. Прийнято до провадження для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ” до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень та об`єднати зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом по справі №420/4538/26. Прийнято до провадження заяву ТОВ “Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ” про збільшення позовних вимог.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що обов`язок подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку, наявний лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Між тим, як зазначено у зустрічному позові, ТОВ “Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ” з 30 січня 2023 року не здійснює жодних нарахувань заробітної плати та/або інших доходів фізичним особам, оскільки всі працівники ТОВ «Т.В.Д.- Агрокапітал», згідно наказів, які додані до зустрічного позову, перебувають у відпустках, без збереження заробітної плати, у зв`язку із введенням воєнного стану, до сьогоднішнього дня. А тому, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не могли перераховуватись Позивачем. Відтак, податкові повідомлення-рішення від 14 квітня 2025 року №16814/15-32-24-06-20; від 14 квітня 2025 року №16822/15-32-24-06-20; від 14 квітня 2025 року №16826/15-32-24-06-20 мають бути визнані протиправними і скасовані.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2025 року №16288/15-32-09-01, яким до ТОВ «Т.В.Д.- Агрокапітал» застосовано штрафні санкції на підставі пп.54.3.3 пункту 54.3. статті 54, п.69.9 статті 69 підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України і п.1, п.13 ч.2 ст.73 Закону України від 18.06.2-24 року №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями), а саме за реалізацію у період з 26.09.2023 року по 30.09.2024 року 1621 пляшки (шт.) вин виноградних столових без наявності відповідної ліцензії, у заяві про збільшення позовних вимог зазначено, що строк ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №990108201800057 закінчився 25 вересня 2023 року, але був автоматично продовжений до 14 березня 2025 року на підставі підпункту 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 року №314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану». Крім того, зауважено, що позивач здійснював ЛИШЕ оптову торгівлю винами власного виробництва та відповідно до частини 4 статті 16 Закону України №3817-IX суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на право виробництва алкогольних напоїв (вин виноградних, вин плодово-ягідних або напоїв медових) та виробляє їх з виноматеріалів (виноградних, плодово-ягідних, медових) виключно власного виробництва (не придбаних), має право здійснювати оптову торгівлю такими алкогольними напоями без отримання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

15.05.2026 року представником позивача подано заяву, в якій заявник просить вважати вірними в позовній заяві абзаци четвертий та п`ятий пункту 2 «Стягнути з ТОВ «Т.В.Д. – АГРОКАПІТАЛ» Код ЄДРПОУ: 32543814, а саме з усіх відкритих рахунків у банках суму заборгованості» у наступній редакції:

– по податку адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі – 1 020,00 грн. на бюджетний рахунок – UA448999980313050106000015676, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ:37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./с.Саф`яни/ 21081100;

– по податку штрафні санкції, що застосовуються відповідно до Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального у розмірі – 885 489,98 грн. на бюджетний рахунок – UA828999980314050561000015676, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ:37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./с.Саф`яни/ 21081500.

20.05.2026 року ГУ ДПС в Одеській області подано відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого ГУ ДПС в Одеській області, як відповідач на зустрічним позовом, щодо задоволення позову заперечує.

У відзиві зазначено, що ПДФО з орендної плати власникам паїв не пов`язаний із трудовими відносинами підприємства і відпустками найманих працівників. Власники паїв є окремими особами-орендодавцями. Відповідно до пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПКУ, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується, то ПДФО підлягає перерахуванню до бюджету у строки, встановлені Кодексом для місячного податкового періоду. Ця норма діє незалежно від стану трудових відносин між роботодавцем та власними найманими працівниками. У зв`язку з чим відповідач за зустрічним позовом вважає ППР від 14.04.2025 №16814/15- 32-24-06-20 правомірним і таким, що скасуванню не підлягає.

Також у відзиві на зустрічний позов зазначено, що Позивач за зустрічним позовом жодним чином не спростовує частину заборгованості по виплаті заробітної плати найманим працівникам (рахунок 661), яка утворилась з 2019 по 2023 рік та становить 2 945 432 грн.

Щодо наказів про відпустку без збереження заробітної плати у відзиві зазначено про виявлені розбіжності при їх дослідженні, а саме:

- між 21 травня та 18 серпня 2023 року (понад три місяці) жодного наказу про відпустку не існує, що означає: в цей час шість найманих працівників формально були присутні на роботі та зобов`язані отримувати заробітну плату;

- зміст наказів суперечить реальній поведінці осіб, яких вони стосуються ( ОСОБА_1 , якому наказами надано відпустку без збереження зарплати, протягом усього перевіряємого періоду виконував функції заступника директора: 19.02.2025 особисто підписав заяви інших «відпускників» про надання нових відпусток, 20.02.2025 — розписався за отримання направлень на перевірку, брав участь у всіх перевірочних заходах з 20 по 28.02.2025, фактично керував підприємством під час перевірки; бухгалтер Каракаш Марина Георгіївна, також «у відпустці», входила до складу інвентаризаційної комісії, проведеної 25.02.2025 у ході перевірки (що прямо зазначено в Акті перевірки);

- підприємство фактично провадило господарську діяльність (вело первинний бухгалтерський облік, формувало та підписувало звіти, укладало та підписувало господарські договори (зокрема договір поставки засобів захисту рослин з ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» від 19.04.2024 на суму 370 800 грн), здійснювало сільськогосподарські роботи з обробки виноградників площею 169,42 га.;

- мінімальна заробітна плата є обов`язковою незалежно від форми трудових відносин.

Враховуючи наведене, на думку Головного управління, аргументи скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2025 №16822/15-32-24-06-20 є безпідставними.

Щодо військового збору відповідачем за зустрічним позовом зазначено, що підстави для нарахування та правомірності ППР №16826/15-32-24-06-20 є тотожними обґрунтуванням щодо ППР №16822/15-32-24-06-20 та ППР №16814/15-32- 24-06-20, оскільки військовий збір утримується одночасно з ПДФО і з тих самих доходів (заробітна плата та орендна плата) відповідно до пп. 1.2, 1.3 п. 16 Підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ.

Щодо ліцензійних порушень, Головне управління вважає аргумент про автоматичне продовження ліцензії (КМУ №314) безпідставним в контексті вимог Закону №3817, посилаючись на пункт 6 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону №3817. Відповідно до зазначеного пункту суб`єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії, зобов`язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності: (1) подати заяву про отримання нової ліцензії; (2) сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію. При цьому ліцензія, строк дії якої закінчився у відповідний період, визнається недійсною з дати закінчення строку її дії, а господарська діяльність, яку провадив суб`єкт господарювання після закінчення строку дії ліцензії, визнається такою, що провадилася без наявності ліцензії, з відповідним застосуванням фінансових санкцій.

Посилання позивача за зустрічним позовом на ч. 4 ст. 16 Закону №3817-IX Головне управління вважає частково хибним. По-перше, через те, що ця норма застосовується виключно за умови наявності чинної ліцензії на виробництво алкогольних напоїв. Оскільки ліцензія визнана недійсною з 25.09.2023, підстава для застосування відповідного виключення відсутня. По-друге, та сама норма поширюється лише на реалізацію готових алкогольних напоїв власного виробництва. Натомість реалізований Товариством виноматеріал (43,8 дал сортового столового сухого на суму 30 095,03 грн) є проміжним продуктом виробництва, а не готовим алкогольним напоєм у розумінні Закону №3817-IX. Оптова реалізація виноматеріалу потребувала окремої ліцензії, яка у Товариства відсутня.

На підставі вищенаведеного Головне управління ДПС в Одеській області просило відмовити ТОВ «Т.В.Д. – АГРОКОПИТАЛ» у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом у повному обсязі.

20.05.2026 року представником ТОВ «Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ» подано відповідь на відзив на зустрічний позов, відповідно до якої із доводами ГУ ДПС в Одеській області Товариство не погоджується.

На спростування доводів відповідача за зустрічним позовом представником Товариства надано копію Наказу №2-к від 19.05.2023 року, яким працівникам було надано відпустки без збереження заробітної плати з 21 травня 2023 року по 18 серпня 2023 року.

Також у відповіді стверджується, що участь окремих осіб у діяльності підприємства не підтверджує факт виконання ними оплачуваної трудової функції. Так, посилання на те, що ОСОБА_1 підписував окремі документи чи контактував із представниками контролюючого органу, не свідчить про здійснення ним постійної трудової діяльності або виконання трудових обов`язків у розумінні трудового законодавства. Окремі організаційні чи представницькі дії не можуть ототожнюватися з виконанням оплачуваної роботи та не створюють автоматичного обов`язку щодо нарахування заробітної плати. Аналогічно, участь ОСОБА_2 у проведенні інвентаризації сама по собі не доводить факту систематичного виконання трудових функцій чи отримання доходу. Податковим органом не встановлено обсяг виконаної роботи, кількість відпрацьованого часу, наявність трудового процесу або отримання будь-якої винагороди. Окремі дії директора чи інших посадових осіб, спрямовані на підтримання діяльності підприємства та виконання мінімально необхідних адміністративних функцій, жодним чином не свідчать про фактичне виконання працівниками оплачуваної трудової функції чи про обов`язок нарахування їм заробітної плати.

Щодо обов`язкової виплати мінімальної заробітної плати представником Товариства зазначено, що оскільки мінімальна заробітна плата є державною гарантією саме за виконану працівником місячну або погодинну норму праці, за відсутності фактично виконаної роботи, відпрацьованого часу та нарахованого доходу обов`язок щодо виплати мінімальної заробітної плати не виникає.

Доводи відповіді на відзив щодо реалізації продукції без наявності відповідної ліцензії на право такої діяльності тотожні доводам зустрічного позову, а саме заяви про збільшення позовних вимог до нього.

Крім того, ТОВ «Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ» не погоджується з твердженнями податкового органу про реалізацію проміжного продукту виробництва, зазначаючи, що вони не відповідають висновкам, встановленим в Акті перевірки, де значиться «реалізовано 1 621 пляшку (шт) ВИН ВИНОГРАДНИХ СТОЛОВИХ на загальну суму 206 324,98 грн. без наявності відповідної ліцензії на право такої діяльності».

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу підготовчого судового засідання, від 12.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.05.2026 року – 11:30 год.

Від представника ТОВ «Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ» 26.05.2026 року надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, у зв`язку з відсутністю потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, керуючись приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, враховуючи клопотання представника позивача, ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 26.05.2026 року, продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.-Агрокопитал» (далі ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал», Товариство, відповідач, позивач за зустрічним позовом) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.12.2004 року за №15351200000000068.

Видами діяльності відповідача за кодом КВЕД є: 01.21 Вирощування винограду (основний); 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; 01.50 Змішане сільське господарство; 11.02 Виробництво виноградних вин; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

На підставі направлень, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 07.02.2025 № 1328-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.Д.- АГРОКОПИТАЛ" (далі - ТОВ "Т.В.Д- АГРОКОПИТАЛ"), код ЄДРПОУ 32543814, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2024, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2024, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.09.2024, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2024, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Перевірка проводилася з 20.02.2025 по 28.02.2025.

За результатами перевірки було складено Акт “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Т.В.Д- АГРОКОПИТАЛ"” від 07.03.2025 року № 10014/15-32-07-02-15 (далі – Акт перевірки), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

1. п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.44.2 ст. 44, п. 44.1, п.44.2, п.44.3, п.44.6 44 , ст.134 , 140.5.11 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток всього у сумі 2941654 грн. у тому числі: за 2020 рік у сумі 945310 грн., за 2023 рік у сумі 1996344 грн.

2. п.44.1, п.44.6, ст.44, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- УІ (зі змінами та доповненнями) у результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 61800 грн, у тому числі за липень 2024 року у сумі 61800 грн;

3. п. 117.1. Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в частині не подання інформації до контролюючих органів протягом 10 робочих днів про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, згідно з порядком обліку платників податків.

4. п.57.1 ст.57, п.164.1 ст.164, п.п.168.1.1, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп. «а» п. 176.2 ст.176 Кодексу у результаті не нарахування та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із сум законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати у сумі 154440,00 грн, у тому числі за 2023 рік - 79596,00 грн, 2024 рік - 74844,00 грн;

5. п.57.1 ст.57, п.п.168.1.1, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п. 168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 Кодексу у результаті не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів у сумі 791540,89 грн, у тому числі при виплаті заробітної плати - 648211,57 грн та при виплаті орендної плати за орендовані земельні паї - 143329,32 грн.

6. пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення», п. 162.1 ст.162, п. 163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, .п.168.1.1, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170, п. 171.2 ст.171,п.176.2 ст.176 Кодексу у результаті не нарахування та не перерахування до бюджету військового збору у загальній сумі 12870,00 грн, у тому числі за 2023 рік - 6633,00 грн, 2024 рік - 6237,00 грн;

7. пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення», п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163,.п.168.1.1, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 n.l68.1"

8. п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, абз.1,2 ч.5 ст.8 Закону №2464-V, у результаті не нарахування єдиного внеску на загальну суму 188760,00 грн, у тому числі за 2023 рік - 97284,00 грн, 2024 рік - 91476,00 грн;

9. пп.1.1 п.1 ст.4, п.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону №2464-VI, у результаті несвоєчасно перераховано суми нарахованого єдиного внеску за періоди з 21.12.2019 по 13.02.2024, 21.01.2020 по 13.02.2024, 21.02.2020 по 13.02.2024.

10. За порушення вимог ст. 2 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», із змінами та доповненнями, передбачена відповідальність згідно п. 1 ч. 2 ст. 73 Закону України від 18.06.2024 № 3817 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», із змінами та доповненнями.

11. За порушення вимог ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», із змінами та доповненнями, передбачена відповідальність згідно п. 13 ч. 2 ст. 73 Закону України від 18.06.2024 № 3817 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», із змінами та доповненнями.

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області були прийняті:

податкове повідомлення-рішення № 14946/15-32-07-02-20 від 03.04.2025, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 3060,00 гривень за неповідомлення контролюючи органи протягом 1- робочих днів про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, згідно з порядком обліку платників податків;

податкове повідомлення-рішення №16814/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 143329,32 грн., застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 35832,33 гривень та нараховано пеню 65888,34 грн. за несплату (не перерахування) податковим агентом військового збору під час виплати доходу на користь фізичних осіб за період, що перевірявся на суму 143 329,32 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 16822/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 802651,57 грн, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 200662,89 гривень та нараховано пеню 468117,75 грн. за несплату (не перерахування) податковим агентом військового збору під час виплати доходу на користь фізичних осіб за період, що перевірявся на суму 802651,57 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 16826/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 79305,68 грн., застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 19826,42 гривень та нараховано пеню 44855,45 грн. за несплату (не перерахування) податковим агентом військового збору під час виплати доходу на користь фізичних осіб за період, що перевірявся на суму 79305,68 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 16288/15-32-24-09-01 від 16.04.2025, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 885 489,98 гривень на підставі п. 1. п. 13 ч. 2 ст. 73 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біостанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями).

Вказані ППР направлено засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ «Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ».

Як зазначено у первісному позові (з урахуванням заяви від 15.05.2026 про виправлення неточностей у позовній заяві), станом на 06.10.2025 року відповідно до розрахунку податкової заборгованості, довідки про суми податкового боргу для стягнення в судовому порядку та інтегрованих карток платника (ІКП), наявна непогашена податкова заборгованість/недоїмка у ТОВ «Т.В.Д. – АГРОКАПІТАЛ» у сумі 2 746 979,73 грн., яка сформувалась у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань, штрафних санкцій та пені за вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями.

У зв`язку з несплатою Відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» №7-23 від 21.01.2016 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом на податкову адресу ТОВ «Т.В.Д. - АГРОКОПИТАЛ», з повідомленням про вручення. Зазначена податкова вимога згідно довідки Укрпошта, повернулась з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно п. 59.5. ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У зв`язку з несплатою податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень №16814/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, № 16822/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, № 16826/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, № 14946/15-32-07-02-20 від 03.04.2025, № 16288/15-32-24-09-01 від 16.04.2025, у добровільному порядку, Головне управління звернулось до суду з позовом щодо стягнення такої заборгованості.

Поряд з цим, позивач не погоджується з існуванням зазначеного податкового боргу з підстав протиправності податкових повідомлень-рішень: №16814/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, № 16822/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, № 16826/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, № 16288/15-32-24-09-01 від 16.04.2025.

Отже, предметом спору у зазначеній справі є стягнення з відповідача за первісним позовом податкового боргу у сумі 2 746 979,73 грн., а також правомірність податкових повідомлень-рішень: №16814/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, № 16822/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, № 16826/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, № 16288/15-32-24-09-01 від 16.04.2025, що оскаржуються позивачем за зустрічним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України).

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).

Згідно пп.19-1.1.16 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до пп.62.1.2 п.62.2 ст.62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до пп.62.1.3 п.62.2 ст.62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За змістом абз.1 п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Т.В.Д- АГРОКОПИТАЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2024, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2024, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.09.2024, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2024, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої 07.03.2025 складено акт перевірки №10014/15-32-07-02-15. На підставі цього Акту прийняті податкові повідомлення – рішення, зокрема: №16814/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, № 16822/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, № 16826/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, № 14946/15-32-07-02-20 від 03.04.2025, № 16288/15-32-24-09-01 від 16.04.2025.

Щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення № 16822/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із заробітної плати, на 802 651,57 грн., та № 16826/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 79305,68 грн.

Актом перевірки встановлені порушення п.57.1 ст.57, п.164.1 ст.164, п.п.168.1.1, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 Кодексу, а саме встановлено, що ТОВ «Т.В.Д.- АГРОКОПИТАЛ» не нараховано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб із сум законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати у сумі 154440,00 грн, у тому числі за 2023 рік - 79596,00 грн, 2024 рік - 74844,00 грн. Крім того, перевіркою дотримання встановлених термінів сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів встановлено наявність заборгованості зі сплати податку у сумі 791540,89 грн., у тому числі при виплаті заробітної плати у сумі 648211,57 грн та при виплаті орендної плати за орендовані земельні паї у сумі 143329,32 грн.

Так, як встановив контролюючий орган в Акті перевірки, на ТОВ «Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ» з лютого 2023 року по вересень 2024 року обліковувалось 6 найманих працівників, але заробітна плата найманим працівникам за цей період не нараховувалась та не сплачувалась, у зв`язку з тим що працівники знаходились у відпустці за власний рахунок. У той же час на ТОВ «Т.В.Д.- АГРОКОПИТАЛ» здійснювалась фінансова господарська діяльність, вівся первинний бухгалтерський облік, формувались та підписувались звіти, укладались та підписувались договори, здійснювались сільськогосподарські роботи щодо обробці виноградників. Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Таким чином, працівникам ТОВ «Т.В.Д.- АГРОКОПИТАЛ» відповідно до ст. 3 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР повинна була нараховуватися та виплачуватися заробітна плата не нижче законодавчо встановленого мінімуму.

Зазначене вище привело до заниження бази оподаткування на 858000,00 грн, у тому числі за 2023 рік - 442200,00 грн, 2024 рік - 415800,00 грн, внаслідок чого було занижено податок на доходи фізичних осіб із сум законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати у сумі 154 440 грн, у тому числі за 2023 рік - 79596,00 грн, 2024 рік - 74844,00 грн.

Крім того, в Акті перевірки встановлено, що станом на 01.01.2017 року залишок податку – 2322,90; нараховано податку за період, що перевірявся – 980 313,31 грн, сплачено (перераховано) податку до бюджету -334424.64 грн; залишок податку станом на 30.09.2024 – 648211,57 грн; своєчасно не перераховано податку - 648211,57 грн.

З наведеного в акті перевірки слідує, що сума донарахованого податкового зобов`язання за податковим повідомленням – рішенням № 16822/15-32-24-06-20 від 14.04.2025 складається з суми не нарахованого та не перерахованого до бюджету податку (154440,00 грн) та суми нарахованих, проте не перерахованих до бюджету у встановлені законом строки суми податків (648211,57 грн).

Також Актом перевірки встановлено, що внаслідок заниження бази оподатковуваного доходу на 858000,00 грн, у тому числі за 2023 рік - 442200,00 грн, 2024 рік - 415800,00 грн, ТОВ «Т.В.Д. – АГРОКАПИТАЛ» не було нараховано та не перераховано до бюджету військового збору із сум законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати у розмірі 12870,00 грн, у тому числі за 2023 рік - 6633,00 грн, 2024 рік- 6237,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету військового збору встановлено наявність заборгованості зі сплати збору у сумі 66435,68 грн., а саме нараховано військового збору за період, що перевірявся – 104493,06 грн, сплачено (перераховано) збору до бюджету - 38057,38 грн; залишок податку станом на 30.09.2024 – 66435,68 грн; своєчасно не перераховано податку - 66435,68 грн.

З наведеного в акті перевірки слідує, що сума донарахованого податкового зобов`язання за податковим повідомленням – рішенням № 16826/15-32-24-06-20 від 14.04.2025 складається з суми не нарахованого та не перерахованого до бюджету військового збору (12870,00 грн) та суми не перераховано до бюджету військового збору (66435,68 грн.).

Вважаючи протиправними вищезазначені податкові повідомлення – рішення, позивач вказує на відсутність у нього обов`язку нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 30.01.2023 року, оскільки з 30 січня 2023 року Товариство не здійснює жодних нарахувань заробітної плати та/або інших доходів фізичним особам, оскільки всі працівники ТОВ «Т.В.Д.- Агрокопитал», перебувають у відпустках без збереження заробітної плати, у зв`язку із введенням воєнного стану, включно до моменту подання зустрічного позову.

Порядок адміністрування податку на доходи фізичних осіб врегульовано розділом ІV Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов`язання;

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

податковий агент.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV вказаного Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV вказаного Кодексу.

Відповідно підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно пункту 164.1 статті 164 Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV Кодексу.

Згідно п. 168.1 ст.168 ПК України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку здійснюються податковим агентом.

Відповідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Кодексу.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Кодексу із змінами та доповненнями ставка податку становить 18% від бази оподаткування.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Згідно з пп. 168.1.5. п. 168.1 ст.168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

За приписами п. 168.3 ПК України розрахунок податкових зобов`язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).

Відповідно до п.п. 176.2.1. ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, податковим агентом є юридична особа або підприємець (самозайнята особа), які зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також вести податковий облік та подавати податкову звітність. Це означає, що за статусом податковий агент прирівнюється до платника податку і має ті ж самі права та обов`язки.

Платник податків набуває статусу податкового агенту у всіх випадках, коли виплачує фізичній особі дохід (купує товар, замовляє послугу, виплачує заробітну плату) у грошовій формі (готівковій або безготівковій) або не грошовій формі (наприклад, бартер). Він зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за рахунок фізичної особи, використовуючи одну із визначених розділом IV ПК України ставок податку залежно від виду виплачуваного доходу.

Суд зазначає, що сам по собі факт перебування фізичних осіб у трудових відносинах із підприємством не свідчить про отримання ними доходу у вигляді заробітної плати за кожен календарний місяць перебування у таких трудових відносинах.

Представник ТОВ «Т.В.Д. – АГРОКОПИТАЛ» у ході розгляду справи надала суду копії наказів: від 30.01.2023 №1-к, від 19.05.2023 №2-к, від 16.08.2023 №3-к, від 13.11.2023 №4-к, від 13.02.2024 №1-к, від 10.05.2024 №2-к, від 09.08.2024 №3-к, від 08.11.2024 №6-к, від 06.02.2025 №1-к, від 07.05.2025 №3-к, від 05.08.2025 №4-к, від 03.11.2025 №5-к, від 02.02.2026 №1-к, про надання завідуючому виробництвом ОСОБА_3 , завідуючому виробництвом ОСОБА_4 , бухгалтеру Марині Каракаш, підсобному робітнику ОСОБА_5 , підсобному робітнику ОСОБА_6 , підсобному робітнику ОСОБА_7 відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з продовження в Україні воєнного стану, які охоплюють загальний період такої відпустки з 01.02.2023 року по 04.05.2026 року.

З урахуванням наведеного суд встановив, що нарахування вказаним найманим працівникам заробітної плати, а, відповідно, й сплата податків та зборів до бюджету у період лютий – квітень 2025 року не здійснювались з огляду на надання відпустки без збереження заробітної плати.

Отже, враховуючи, що у відповідному періоді відсутній факт нарахування працівникам доходу у вигляді заробітної плати, відтак відсутній об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та, відповідно, відсутній обов`язок Товариства як податкового агента щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету ПДФО із неіснуючого доходу.

Посилання Головного управління ДПС в Одеській області на те, що у спірний період ТОВ «Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ» здійснювало фінансово-господарську діяльність, вело бухгалтерський облік, формувало та подавало звітність, укладало договори та здійснювало сільськогосподарські роботи, не спростовують факту перебування працівників товариства у відпустках без збереження заробітної плати.

Сам факт здійснення юридичною особою господарської діяльності не є доказом того, що всі або окремі її працівники у відповідний період фактично виконували трудові функції. Господарська діяльність юридичної особи може забезпечуватися її керівником, іншими уповноваженими особами, контрагентами, підрядниками, фізичними особами — підприємцями, особами, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами, а також іншими залученими суб`єктами.

У контексті зазначеного суд вважає слушними доводи представника відповідача щодо того, що участь окремих осіб у діяльності підприємства не підтверджують факту виконання ними оплачуваної трудової функції. Так, посилання на те, що ОСОБА_1 підписував окремі документи чи контактував із представниками контролюючого органу, не свідчить про здійснення ним постійної трудової діяльності або виконання трудових обов`язків у розумінні трудового законодавства. Окремі організаційні чи представницькі дії не можуть ототожнюватися з виконанням оплачуваної роботи та не створюють автоматичного обов`язку щодо нарахування заробітної плати. Аналогічно, участь ОСОБА_2 у проведенні інвентаризації сама по собі не доводить факту систематичного виконання трудових функцій чи отримання доходу. Податковим органом не встановлено обсяг виконаної роботи, кількість відпрацьованого часу, наявність трудового процесу або отримання будь-якої винагороди.

Особливої уваги заслуговує те, що сам відповідач визнає: у спірний період заробітна плата працівникам не нараховувалась та не виплачувалась у зв`язку з перебуванням останніх у відпустках без збереження заробітної плати. Отже, відповідач фактично не встановив нарахування працівникам заробітної плати, а лише припустив, що така заробітна плата мала бути нарахована з огляду на здійснення товариством господарської діяльності.

Проте податок на доходи фізичних осіб є податком з доходу конкретної фізичної особи, а не з факту здійснення юридичною особою господарської діяльності чи наявності у неї штатних працівників. Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору. При цьому відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України обов`язок податкового агента щодо утримання податку виникає у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваного доходу.

Таким чином, для донарахування ТОВ «Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ» ПДФО контролюючий орган повинен був установити не лише факт здійснення підприємством господарської діяльності, а насамперед факт отримання або нарахування конкретним працівникам конкретного оподатковуваного доходу.

Нарахування ТОВ «Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ» такого доходу у період з 01.02.2023 року по 30.09.2024 року найманим працівникам контролюючим органом не встановлено.

Отже, наведені відповідачем обставини свідчать лише про продовження господарської діяльності юридичної особи, однак не доводять факту виконання трудових обов`язків працівниками, які перебували у відпустках без збереження заробітної плати, а тим більше не доводять факту нарахування їм заробітної плати та отримання ними оподатковуваного доходу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення. Отже, саме контролюючий орган повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу визначення позивачу додаткових податкових зобов`язань.

Натомість висновок відповідача побудований на припущенні: оскільки підприємство здійснювало господарську діяльність, то працівники, які перебували у відпустках без збереження заробітної плати, нібито фактично працювали. Такий висновок не підтверджений належними та допустимими доказами і не може бути підставою для визначення податкового зобов`язання з ПДФО.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав у ТОВ «Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ» для нарахування та сплати у період з 01.02.2023 року по 30.09.2024 року податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Відтак, суд визнає безпідставними дії контролюючого органу щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із заробітної плати, у сумі 154440,00 грн та щодо збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору у сумі 12870,00 грн.

Суд зауважує, що окрім збільшення податкових зобов`язань на вищезазначені суми, податковими повідомленнями-рішеннями № 16822/15-32-24-06-20 та № 16826/15-32-24-06-20 від 14.04.2025 року були ще нараховані штрафні санкції та пеня, а також грошове зобов`язання, що складається з нарахованих та не сплачених у встановлений строк сум ПДФО (648211,57 грн.) та військового збору (66435,68 грн.).

Щодо зазначеного слід звернути увагу, що в Акті перевірки контролюючим органом зафіксовано, станом на 30 вересня 2024 року за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати ПДФО - 648211,57 грн, яка визначена контролюючим органом шляхом арифметичного співвідношення загальної суми нарахованого за період податку у розмірі 980 313,31 грн та здійснених позивачем платежів у сумі 334424,64 грн., а також заборгованість зі сплати військового збору в сумі 66 435,68 грн, яка визначена шляхом арифметичного співвідношення загальної суми нарахованого за період військового збору у розмірі 104 493,06 грн та здійснених позивачем платежів у сумі 38 057,38 грн.

Таким чином, суми 648211,57 грн та 66 435,68 грн за своїм походженням не є сумами ПДФО та військового збору, які контролюючий орган донарахував позивачу за результатами проведеної перевірки, а є залишком раніше нарахованих податкових зобов`язань, які, за даними самого акта перевірки, були відображені платником до початку проведення перевірки та частково сплачені.

При цьому суд звертає увагу, що податкове зобов`язання є грошовим виразом існуючого у платника податків, у тому числі податкового агента, обов`язку зі сплати відповідного податку або збору, тоді як грошове зобов`язання, визначене контролюючим органом за результатами перевірки, пов`язується саме з установленим контролюючим органом порушенням податкового законодавства.

Отже, включення до визначеного спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов`язання сум 648211,57 грн та 66 435,68 грн потребувало від контролюючого органу наведення належного правового обґрунтування, з яких саме підстав зазначена сума раніше нарахованого, але не сплаченого позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору підлягала повторному визначенню контролюючим органом як складова нового грошового зобов`язання за результатами перевірки.

Сам по собі факт наявності на 30 вересня 2024 року непогашеного залишку раніше визначеного податкового зобов`язання не свідчить про виникнення нового податкового зобов`язання за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку належним чином визначити правову природу відповідної суми та підстави її включення до спірного податкового повідомлення-рішення.

При цьому суд також враховує, що арифметично визначена контролюючим органом сума податкового зобов`язання у податкових повідомленнях-рішеннях № 16822/15-32-24-06-20 та № 16826/15-32-24-06-20 від 14.04.2025 року складається й із залишку раніше нарахованого податку та сум, які контролюючий орган вважає додатково нарахованими за результатами перевірки.

Щодо штрафних санкцій нарахованих вказаними податковими повідомленнями –рішеннями.

Як було встановлено судом, податковим повідомленням-рішенням № 16822/15-32-24-06-20 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання та пені з ПДВО, що сплачується податковими агентами із заробітної плати, загалом на 1471432,21 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням – на 802,651,57 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – на 200662,57 грн та пені – на 468117,75 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 16826/15-32-24-06-20 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання та пені з військового збору загалом на 143 987,55 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням – на 79 305,68 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – на 19 826,42 грн та пені – на 44 855,45 грн.

Як убачається з даних податкових повідомлень-рішень, штрафна санкція становить рівно 25 відсотків від суми податкового зобов`язання.

Отже, контролюючий орган застосував до позивача штраф, передбачений пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України, виходячи з усієї суми податковоо зобов`язання.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Таким чином, на відміну від пункту 124.1 статті 124 ПК України, застосування пункту 124.2 цієї статті передбачає не лише встановлення факту несплати або несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання, а й доведення контролюючим органом умисного характеру відповідного діяння.

Суд звертає увагу, що обов`язковою умовою притягнення до відповідальності за пунктами 124.2, 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника у формі умислу, тобто встановлення обставин, які свідчать, що платник мав можливість дотриматися відповідних правил, однак умисно не вчинив необхідних дій щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Водночас із матеріалів перевірки не вбачається встановлення контролюючим органом конкретних обставин, які б свідчили про умисне невиконання позивачем податкового обов`язку.

Сам по собі факт наявності несплаченої суми податкового зобов`язання та посилання контролюючого органу на тривалість правопорушення, не є достатнім для автоматичного висновку про умисність відповідного діяння.

Крім того податковими повідомленнями-рішеннями № 16822/15-32-24-06-20 та № 16826/15-32-24-06-20 від 14.04.2025 року на підставі підпункту 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 ПК України нараховано пеню.

Суд враховує, що відповідно до підпункту 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 ПК України пеня нараховується, зокрема, при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків. При цьому закон пов`язує початок нарахування пені з відповідними строками сплати податкового зобов`язання.

Отже, правомірність нарахування пені є похідною від встановлення конкретного податкового зобов`язання, порушення строку його сплати, а також визначення періоду, протягом якого мала місце відповідна несплата або несвоєчасна сплата.

Таким чином, правильність визначення штрафної санкції та пені безпосередньо залежить від правильності визначення базового грошового зобов`язання та його складових.

Суд не наділений повноваженнями самостійно формувати нове податкове повідомлення-рішення замість контролюючого органу, визначати інший розмір грошового зобов`язання, змінювати його правову природу, самостійно визначати належну базу для нарахування штрафної санкції або здійснювати новий розрахунок пені виходячи з іншої суми податкового зобов`язання.

У постанові від 11 вересня 2020 у справі № 804/2924/17 сформовано висновок, відповідно до якого, суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті вимог та встановивши факт несплати платником податків податкового зобов`язання, що має наслідком нарахування пені за певний період часу, мають всі повноваження визначити такий період та розрахувати суму пені, належної до стягнення. Також суди мають право зобов`язати компетентний орган - податковий орган здійснити розрахунок суми пені за певний період часу та надати його суду для врахування при прийнятті рішення.

Поряд з цим, Верховний Суд України у постанові від 05 грудня 2006 року у справі № 21-527во06 вказував, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Отже, визначальною є дійсна можливість для суду на підставі належних та допустимих доказів виділити (виокремити) з податкового повідомлення-рішення відповідну суму грошового зобов`язання, в частині якої таке рішення слід визнати протиправним та скасувати. Такими доказами, за загальним правилом, є акт перевірки та розрахунок до податкового повідомлення-рішення.

Вказаний правовий висновок підтримано Верховним Судом, зокрема у постановах від 18.05.2020 у справі №200/12442/18-а, від 04.06.2020 у справі № 804/4406/13-а та від 20.03.2023 у справі № 813/2689/17 та ін.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо неможливості шляхом виключення із визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання сум 154440,00 грн та 12 870,00 грн самостійно визначити новий розмір пені, виходячи з припущення про те, яка саме частина нарахованої контролюючим органом пені припадала на правомірну, на думку контролюючого органу, частину грошового зобов`язання. Встановлення судом протиправності частини первісної бази такого розрахунку обумовлює необхідність здійснення нового розрахунку, який відповідно до визначеної законом компетенції має здійснювати контролюючий орган, а не суд.

При цьому суд звертає увагу, що скасування спірного податкового повідомлення-рішення в повному обсязі не означає встановлення відсутності у позивача будь-якого обов`язку щодо сплати ПДФУ та військового збору чи звільнення позивача від виконання раніше узгоджених податкових зобов`язань.

Суд враховує практику Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі № 826/15139/16, від 17.04.2018 у справі № 2а-10031/12/2670, згідно яких спірне рішення податкового органу може бути скасованим через відсутність у платника податкового обов`язку, а через здійснений таким органом неправильний розрахунок в цій частині.

Оскільки контролюючим органом не доведено правомірності визначення основної суми грошового зобов`язання у встановленому ним розмірі, а похідні від неї штрафна санкція та пеня визначені на базі, правомірність якої не підтверджена, суд доходить висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення в цілому.

У зв`язку з цим податкові повідомлення-рішення № 16822/15-32-24-06-20 та № 16826/15-32-24-06-20 від 14.04.2025 року підлягають скасуванню в повному обсязі.

Щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення №16814/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів інших ніж заробітна плата, суд зазначає наступне.

Судом установлено, що відповідно до акта документальної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем порядку оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих у зв`язку з орендою земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності фізичних осіб.

При цьому в акті перевірки зазначено, що у 2017– 2018 роках розрахунки за орендну плату здійснювалися позивачем у грошовій формі з каси підприємства, у 2019– 2023 роках орендна плата нараховувалася, однак не виплачувалася, а станом на 30 вересня 2024 року за бухгалтерським рахунком 684 обліковувалося кредитове сальдо в сумі 641 000 грн. Одночасно в акті зазначено, що за 2024 рік орендна плата відповідно до договорів оренди ще не нараховувалася.

За результатами перевірки контролюючим органом визначено позивачу податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 143 329,32 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, представник ТОВ «Т.В.Д. – Агрокопитал» знову посилається на перебування найманих працівників у відпустці без збереження заробітної плати.

Суд відхиляє вказані доводи позивача за зустрічним позовом як такі, що не спростовують висновків контролюючого органу щодо порушення порядку оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих від надання в оренду земельних ділянок.

Так, перебування працівників позивача у відпустках без збереження заробітної плати та відсутність у зв`язку з цим нарахувань заробітної плати можуть мати правове значення при вирішенні питання щодо правомірності визначення податкових зобов`язань саме із доходів працівників. Водночас зазначені обставини не мають безпосереднього правового зв`язку з обов`язком позивача як податкового агента щодо оподаткування доходів фізичних осіб — орендодавців земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевірюваному періоді використовував земельні ділянки сільськогосподарського призначення, належні фізичним особам, на підставі укладених договорів оренди. Контролюючим органом встановлено, що за 2019– 2023 роки орендна плата за такими договорами нараховувалася, однак не виплачувалася орендодавцям, у зв`язку з чим станом на 30 вересня 2024 року в бухгалтерському обліку підприємства обліковувалося кредитове сальдо за відповідними розрахунками в сумі 641 000 грн.

Позивач за зустрічним позовом не спростовує вищезазначені обставини, встановлені Актом перевірки.

Отже, спірні правовідносини щодо оподаткування орендної плати виникли у зв`язку не з фактом нарахування чи ненарахування заробітної плати працівникам позивача, а з наявністю у позивача статусу податкового агента щодо доходів фізичних осіб — орендодавців та здійсненням нарахування орендної плати відповідно до укладених договорів.

При цьому відповідно до підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України у разі, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується платнику податку, податок, що підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Таким чином, сама по собі обставина невиплати нарахованої орендної плати фізичним особам не свідчить про відсутність обов`язку щодо перерахування до бюджету податку з такого доходу.

Відповідно, посилання позивача на те, що працівники підприємства перебували у відпустках без збереження заробітної плати, не спростовує встановлених контролюючим органом обставин щодо нарахування орендної плати фізичним особам — власникам земельних ділянок та не впливає на виконання позивачем обов`язків податкового агента щодо оподаткування такого доходу.

Суд також враховує, що облік заборгованості перед фізичними особами — орендодавцями та відображення відповідних сум за кредитом рахунку 684 свідчать про відображення позивачем відповідних господарських операцій у бухгалтерському обліку. Отже, доводи позивача про відсутність у нього обов`язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб з огляду на перебування працівників у відпустках без збереження заробітної плати не можуть бути покладені в основу висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за операціями з оренди земельних ділянок.

Враховуючи наведене, за відсутності заперечень з боку платника податків щодо нарахування орендної плати у вказаний в Акті перевірки період, а також розрахунку штрафних санкцій та пені по податковому зобов`язанню, суд доходить висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення №16814/15-32-24-06-20 від 14.04.2025 року.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 16288/15-32-09-01 від 11.04.2025, суд зазначає наступне.

За результатами перевірки дотримання ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» вимог законодавства щодо наявності ліцензій, патентів та інших дозвільних документів контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» здійснював діяльність на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 990108201800057 (термін дії з 25 вересня 2018 до 25 вересня 2023) видана ДФС України.

Перевіркою встановлено порушення вимог ст. 2 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», із змінами та доповненнями, а саме: здійснення виробництва алкогольних напоїв - виноматеріалів сортових столових сухих та вин виноградних столових без наявності відповідної ліцензії за період діяльності з 26.09.2023 по 30.09.2024.

Так, ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» мало ліцензію на виробництво алкогольних напоїв № 990108201800057, термін дії якої завершився 25.09.2023.

За період діяльності з 26.09.2023 по 30.09.2024 ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» вироблено 1621 пляшку (шт) вин виноградних столових на загальну суму 206324,98 грн. без наявності відповідної ліцензії на право такої діяльності. Перелік реалізованих ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» вин виноградних столових (в асортименті) без наявності відповідної ліцензії, згідно податкових накладних виписаних та зареєстрованих підприємством на адреси інших суб`єктів господарювання, в т.ч. неплатникам ПДВ наведено в Додатку №2.

Також перевіркою встановлено порушення вимог ст. 15 Закону №481, а саме: здійснення оптової торгівлі алкогольним напоями (виноматеріалами та винами виноградними столовими) без наявності відповідної ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями за період діяльності з 26.09.2023 по 30.09.2024.

Так, ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» мало ліцензію на виробництво алкогольних напоїв №990108201800057, термін дії якої завершився 25.09.2023.

За період діяльності з 26.09.2023 по 30.09.2024 ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» реалізовано 43,8 дал виноматеріалу сортового столового сухого на загальну суму 30095,03 грн. без наявності відповідної ліцензії на право такої діяльності. Перелік реалізованого ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» виноматеріалу без наявності відповідної ліцензії, згідно податкових накладних виписаних та зареєстрованих підприємством на адреси інших суб`єктів господарювання, в т.ч. неплатникам ПДВ наведено в Додатку №1.

За період діяльності з 26.09.2023 по 30.09.2024 ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» реалізовано 1621 пляшку (шт) вин виноградних столових на загальну суму 206324,98 грн. без наявності відповідної ліцензії на право такої діяльності. Більш детально перелік реалізованих ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» вин виноградних столових (в асортименті) без наявності відповідної ліцензії, згідно податкових накладних виписаних та зареєстрованих підприємством на адреси інших суб`єктів господарювання, в т.ч. неплатникам ПДВ наведено в Додатку №2.

Товариство не погоджується з виявленим контролюючим органом порушенням, посилаючись на підпункт 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 року №314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану», яким встановлено, що строк дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжувався на період воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування.

У свою чергу, згідно з позицією відповідача, Законом України №3817-IX від 18.06.2024 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв...», який набрав чинності у жовтні 2024 року, встановлено спеціальний порядок для суб`єктів, що здійснювали господарську діяльність у відповідній сфері на підставі ліцензій, строк дії яких закінчився в период воєнного стану. Пунктом 6 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону №3817 визначено: суб`єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії, зобов`язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності: (1) подати заяву про отримання нової ліцензії; (2) сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію. При цьому ліцензія, строк дії якої закінчився у відповідний період, визнається недійсною з дати закінчення строку її дії, а господарська діяльність, яку провадив суб`єкт господарювання після закінчення строку дії ліцензії, визнається такою, що провадилася без наявності ліцензії, з відповідним застосуванням фінансових санкцій.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України у період, за який проводилась перевірка, визначав Закон № 481/95-BP.

Положеннями статті 1 Закону № 481/95-BP визначено, що алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до частини восьмої статті 2 Закону № 481/95-ВР виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форм власності за наявності відповідної ліцензії.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 481/95-BP оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.

Відповідно до статті 18 Закону № 481/95-BP вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України або за наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) не сплачено черговий платіж за ліцензію та/або закінчився термін дії ліцензії на право:

виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;

виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

18.06.2024 прийнято Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3817-IX, який набрав чинності 27.07.2024 (далі - Закон 3817-IX).

Закон № 481/95-ВР втратив чинність з 01.01.2025.

Відповідно до пункту 1 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону №3817 законодавчі та інші нормативно-правові акти, що стосуються виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 6 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону №3817 визначено, що суб`єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зобов`язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності:

подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального";

сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, або до дня отримання нової ліцензії.

У разі невиконання суб`єктом господарювання протягом визначеного цим пунктом періоду вимоги щодо сплати чергових платежів:

ліцензія, строк дії якої закінчився у період, визначений абзацом першим цього пункту, визнається недійсною з дати закінчення строку її дії, а господарська діяльність, яку провадив суб`єкт господарювання після закінчення строку дії ліцензії, визнається такою, що провадилася без наявності ліцензії, з відповідним застосуванням до суб`єкта господарювання фінансових санкцій, визначених Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального";

дія ліцензії, строк дії якої не закінчився у період, визначений абзацом першим цього пункту, припиняється органом ліцензування у порядку, визначеному Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", з дня несплати першого чергового платежу.

Пунктом 1 частини другої статті 73 Закону №3817-IX встановлено, що до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, вирощування тютюну, ферментація тютюнової сировини без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості вироблених товарів (продукції) або вирощеного тютюну, або ферментованої тютюнової сировини, але не менше 15 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Виходячи з вищенаведеного нормативно-правового регулювання, суд не погоджується з доводами контролюючого органу щодо здійснення ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» діяльності з виробництва алкогольних напоїв без відповідної ліцензії у період з 26.09.2023 по 30.09.2024.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент перевірки ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» здійснював діяльність на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв серії АЖ №077639 (термін дії: з 25 вересня 2018 року до 25 вересня 2023 року), тобто строк дії ліцензії закінчився у період з дня введення воєнного стану в Україні до дня набрання чинності Законом №3817-IX.

Перевірка платника податків, згідно акту від 07.03.2025 року №10014/15-32-07-02-15, проводилась за період діяльності ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2024 року.

За змістом частини тридцять восьмої статті 18 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» у редакції, чинній на 26.09.2023, ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану закінчився строк дії, вважалися діючими, у тому числі ліцензії на право виробництва та обігу алкогольних напоїв.

Таким чином, сам факт закінчення 25.09.2023 строку дії ліцензії №990108201800057 не припинив її правового статусу як чинної ліцензії на період дії відповідного спеціального правового режиму. Відтак з 26.09.2023 діяльність товариства не могла бути кваліфікована як така, що здійснювалася без ліцензії, лише з огляду на закінчення зазначеного у ліцензії строку її дії.

Такий висновок узгоджується і з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 №314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану», яка встановлювала спеціальний порядок продовження дії строкових ліцензій та документів дозвільного характеру на період воєнного стану.

При цьому посилання контролюючого органу на Закон України від 18.06.2024 №3817-IX не спростовує наведеного висновку.

Закон №3817-IX набрав чинності 27.07.2024. Саме з цієї дати почав діяти встановлений ним новий правовий механізм врегулювання статусу суб`єктів господарювання, які у період воєнного стану здійснювали відповідну діяльність на підставі ліцензій, строк дії яких закінчився.

Пунктом 6 розділу XIII «Перехідні положення» Закону №3817-IX суб`єкту господарювання було надано спеціальний перехідний строк для виконання визначених законом дій.

Оскільки Закон №3817-IX набрав чинності 27.07.2024, передбачений пунктом 6 розділу XIII цього Закону тримісячний строк спливав 27.10.2024. При цьому перевірюваний контролюючим органом період закінчився 30.09.2024.

Таким чином, станом на останній день перевірюваного періоду — 30.09.2024 — у товариства залишалося ще 27 календарних днів для виконання передбачених пунктом 6 розділу XIII Закону №3817-IX дій щодо отримання нової ліцензії та сплати несплачених чергових платежів.

Отже, на момент завершення перевірюваного періоду встановлений законом строк для виконання товариством відповідних обов`язків ще не сплив.

За таких обставин контролюючий орган не мав достатніх правових підстав станом на 30.09.2024 визнавати діяльність товариства як таку, що здійснювалася без ліцензії, лише з посиланням на те, що нова ліцензія товариством ще не була отримана.

При цьому акт перевірки від 07.03.2025 №10014/15-32-07-02-15 не містить даних про те, що товариство до 30.09.2024 отримало рішення про відмову у видачі нової ліцензії, що його ліцензія була припинена з інших передбачених законом підстав або що товариством було порушено інші встановлені Законом №3817-IX умови, які до спливу перехідного строку позбавляли його права скористатися відповідним механізмом.

За наведених обставин висновок контролюючого органу про здійснення ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» діяльності без ліцензії протягом усього періоду з 26.09.2023 по 30.09.2024 є необґрунтованим.

Також суд не погоджується з висновком контролюючого органу про порушення ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» вимог статті 15 Закону України №481/95-ВР у зв`язку із здійсненням у період з 26.09.2023 по 30.09.2024 оптової торгівлі алкогольними напоями без окремої ліцензії на право оптової торгівлі.

Так, відповідно до положень статті 15 Закону №481/95-ВР у редакції, чинній у спірний період, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на виробництво алкогольних напоїв (крім алкогольних напоїв без додавання спирту (вин виноградних, у тому числі ігристих, газованих, вин плодово-ягідних, напоїв медових) з виноматеріалів власного виробництва, отриманих шляхом переробки самостійно вирощених/вироблених плодів, ягід, винограду, меду), тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюють поставку цієї продукції суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), який отримав ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (вин виноградних, у тому числі ігристих, газованих, вин плодово-ягідних або напоїв медових) та виробляє їх з виноматеріалів (виноградних, плодово-ягідних, медових) виключно власного виробництва (не придбаних), має право здійснювати оптову торгівлю зазначеними алкогольними напоями без отримання окремої ліцензії на таку оптову торгівлю.

Отже, законодавець безпосередньо передбачив виняток із загального правила щодо необхідності отримання ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями для виробника, який одночасно мав ліцензію на виробництво відповідної алкогольної продукції та використовував для її виробництва виноматеріали виключно власного виробництва.

Частиною 1 статті 1 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначено значення наступних термінів таким чином:

алкогольний напій - напій, одержаний шляхом спиртового бродіння крохмалевмісної чи цукровмісної сільськогосподарської продукції або вироблений на основі спирту етилового та/або спиртового дистиляту, та/або іншого алкогольного напою, з вмістом спирту етилового понад 0,5 % об., який відповідає товарним позиціям 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 % об. та більше, що відповідає товарній підкатегорії 2103 90 30 00 та товарній підпозиції 2106 90 згідно з УКТЗЕД;

вино столове - алкогольний напій, вироблений шляхом повного чи неповного збродження сусла або розчавлених ягід. Залежно від вмісту цукрів столове вино поділяється на сухе, напівсухе, напівсолодке;

виноматеріали - продукти первинної переробки винограду, плодів та ягід, розчину натурального бджолиного меду в соках чи виноматеріалах, призначені для виробництва алкогольних напоїв.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що контролюючий орган встановив здійснення товариством оптової торгівлі виноматеріалами та винами виноградними столовими, однак не встановив та не навів обставин, які б свідчили про придбання товариством виноматеріалів, використаних для виробництва відповідних вин, у третіх осіб.

Водночас товариство у запереченнях на акт перевірки прямо посилалося на те, що здійснювало оптовий продаж алкогольних напоїв власного виробництва на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв серії АЖ №077639 та що відповідна продукція була вироблена з виноматеріалів власного виробництва.

Таким чином, за відсутності встановлення контролюючим органом факту використання товариством придбаних виноматеріалів висновок про необхідність отримання окремої ліцензії на оптову торгівлю виробленими з них виноградними винами не ґрунтується на вимогах статті 15 Закону №481/95-ВР.

Отже, контролюючий орган мав встановити не лише сам факт реалізації товариством виноматеріалів та виноградних вин, але й конкретний вид продукції, її походження, спосіб виробництва, статус контрагента та відповідність здійснених операцій умовам законодавчо встановлених винятків із загального правила щодо необхідності отримання ліцензії на оптову торгівлю.

Таким чином, контролюючий орган не довів наявності у діях ТОВ «Т.В.Д.-Агрокопитал» складу порушення, передбаченого статтею 15 Закону №481/95-ВР, оскільки не встановив обставин, які б свідчили про необхідність отримання товариством окремої ліцензії на оптову торгівлю саме щодо реалізованої ним продукції.

За таких обставин висновок акта перевірки про здійснення товариством оптової торгівлі алкогольними напоями без відповідної ліцензії є необґрунтованим, а застосована на цій підставі фінансова санкція — протиправною.

З огляду на наведене, доводи ГУ ДПС в Одеській області щодо здійснення господарської діяльності без отримання відповідної ліцензії не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак, суд визнає податкове повідомлення-рішення № 16288/15-32-09-01 від 11.04.2025 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення з ТОВ «Т.В.Д. – АГРОКОПИТАЛ», Код ЄДРПОУ: 32543814, а саме з усіх відкритих рахунків у банках суму заборгованості:

по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата у розмірі - 245 049,99 грн. на бюджетний рахунок - UA098999980333179342000015676, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Од. обл./с. Саф`яни 11010400;

по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі - 1 471 432,21 грн. на бюджетний рахунок - UA708999980333139340000015676, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ:37607526, отримувач коштів ГУК в Од. обл./с. Саф`яни 11010100;

по податку військовий збір у розмірі – 143 987,55 грн. на бюджетний рахунок - UA628999980313030063000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ:37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Одеська обл./ 11011000;

по податку адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі – 1020,00 грн. на бюджетний рахунок - UA448999980313050106000015676, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ:37607526, отримувач коштів ГУК в Од. обл./с. Саф`яни 21081100;

по податку штрафні санкції, що застосовуються відповідно до Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального у розмірі – 885 489,98 грн. на бюджетний рахунок - UA828999980314050561000015676, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ:37607526, отримувач коштів ГУК в Од. обл./с. Саф`яни/ 21081500., суд зазначає наступне.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

До функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів (пп. 19-1.1.22 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України ).

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. (пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. (пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України).

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. (п. 57.3 ст. 57 ПК України).

Приписами п.56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З матеріалів справи слідує, що податкові зобов`язання нараховано ТОВ «Т.В.Д. – АГРОКОПИТАЛ»:

по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із заробітної плати на загальну суму 1 471 432,21 грн. - на підставі податкового повідомлення-рішення №16822/15-32-24-06-20 від 14.04.2025;

по військовому збору на загальну суму 143987,55 грн- на підставі податкового повідомлення-рішення №16826/15-32-24-06-20 від 14.04.2025;

по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів інших ніж заробітна плата на загальну суму 245049,99 грн. - на підставі податкового повідомлення-рішення №16814/15-32-24-06-20 від 14.04.2025;

по податку адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 1 020,00 грн. виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №14946/15-32-07-02-20 від 03.04.2025 року;

по податку штрафні санкції, що застосовуються відповідно до Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» на загальну суму 885 489,98 грн. - на підставі податкового повідомлення-рішення №16288/15-32-09-01 від 11.04.2025.

Оскільки в ході розгляду даної справи суд дійшов висновку щодо протиправності податкових повідомлень – рішень: №16822/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, №16826/15-32-24-06-20 від 14.04.2025 та №16288/15-32-09-01 від 11.04.2025, відповідно, визначені ними податкові зобов`язання є неузгодженими.

Водночас, грошові зобов`язання нараховані ТОВ «Т.В.Д. – АГРОКОПИТАЛ» на підставі податкових повідомлень-рішень №16814/15-32-24-06-20 від 14.04.2025 та №14946/15-32-07-02-20 від 03.04.2025 року набули статусу узгоджених.

Пунктом 59.1. ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв`язку з несплатою Відповідачем заборгованості, податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» №7-23 від 21.01.2016 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом на податкову адресу ТОВ «Т.В.Д. – АГРОКОПИТАЛ», з повідомленням про вручення. Зазначена податкова вимога згідно довідки Укрпошта, повернулась з відміткою - за закінченням терміну зберігання (копія додається).

Відповідно до ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження або відкликання податкової вимоги форми «Ю» №7-23 від 21.01.2016 року.

При цьому, суд враховує, що згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 та пп. 95.3 ст. 95 ПУ України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, ГУ ДПС в Одеській області є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Суд відхиляє доводи позивача за зустрічним позовом про те, що податковий борг підлягав списанню контролюючим органом як безнадійний на тій підставі, що податкова вимога була сформована та направлена платнику податків ще 21.01.2016.

Такі доводи ґрунтуються на ототожненні податкового боргу, який виник у зв`язку з узгодженням грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими у квітні 2025 року, з податковим боргом, щодо якого контролюючим органом у 2016 році було направлено податкову вимогу.

Водночас відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається платнику податків у разі, якщо він не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання в установлені строки. Отже, податкова вимога є способом повідомлення платника податків про наявність податкового боргу, який існував на відповідний момент, та не може розглядатися як така, що визначає правову природу або момент виникнення будь-яких майбутніх грошових зобов`язань платника податків.

Як встановлено судом, грошові зобов`язання, несплата яких зумовила виникнення податкового боргу, що є предметом вимоги контролюючого органу у цій справі, визначені податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими у квітні 2025 року. Саме з моменту їх узгодження та несплати у встановлений Податковим кодексом України строк відповідні суми набули статусу податкового боргу.

Таким чином, обставина направлення платнику податків податкової вимоги 21.01.2016 сама по собі не свідчить про те, що податковий борг, який виник у 2025 році на підставі інших, самостійно визначених та узгоджених грошових зобов`язань, існує з 2016 року або має бути обчислений від цієї дати.

Сам по собі значний проміжок часу між датою направлення податкової вимоги у 2016 році та виникненням узгоджених грошових зобов`язань у 2025 році не змінює моменту виникнення відповідного податкового боргу та не є правовою підставою для його списання.

За таких обставин посилання позивача за зустрічним позовом на те, що «податковий борг, який виник на підставі податкової вимоги від 21.01.2016 року, мав бути списаний контролюючим органом без участі платника податків», є необґрунтованим, оскільки податкова вимога не є підставою виникнення грошового зобов`язання, а лише фіксує наявність податкового боргу на момент її направлення.

З огляду на наведене, враховуючи, що узгоджені податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів інших ніж заробітна плата на загальну суму 245049,99 грн. та адміністративні штрафи у сумі 1 020,00 грн., які набули статусу податкового боргу, не сплачені ТОВ «Т.В.Д. – АГРОКОПИТАЛ» добровільно в установленому законом порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, а також задоволення зустрічного позову в частині позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, встановлена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання зустрічного позову сплачено судовий збір у розмірі 33280 грн., що становить 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд зазначає, що позов у цій справі є майновим, відповідно ставка судового збору розраховується від ціни позову. Ціна зустрічного позову складає 2 745 959,73 грн.

Таким чином, керуючись ч. 3 ст. 139 КАС України, оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 33 280,00 грн, а задоволено позовні вимоги на суму 2 500 909,74 грн із заявлених 2 745 959,73 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 30 310,09 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77-78, 90, 139, 194, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ» (вул. Центральна, буд. 111, с. Кам`янка, Ізмаїльський район, Одеська обл., 67801, код ЄДРПОУ 32543814) про стягнення податкового боргу – задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Т.В.Д. – АГРОКОПИТАЛ», код ЄДРПОУ: 32543814, а саме з усіх відкритих рахунків у банках суму заборгованості:

по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата у розмірі - 245 049,99 грн. на бюджетний рахунок - UA098999980333179342000015676, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Од. обл./с. Саф`яни 11010400;

по податку адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі – 1020,00 грн. на бюджетний рахунок - UA448999980313050106000015676, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ:37607526, отримувач коштів ГУК в Од. обл./с. Саф`яни 21081100.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ» (вул. Центральна, буд. 111, с. Кам`янка, Ізмаїльський район, Одеська обл., 67801, код ЄДРПОУ 32543814) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №16822/15-32-24-06-20 від 14.04.2025, №16826/15-32-24-06-20 від 14.04.2025 та №16288/15-32-09-01 від 11.04.2025.

У задоволенні решти вимог зустрічного позову – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ» (вул. Центральна, буд. 111, с. Кам`янка, Ізмаїльський район, Одеська обл., 67801, код ЄДРПОУ 32543814) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30 310,09 грн. (тридцять тисяч триста десять гривень дев`ять копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук