Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №420/33362/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/33362/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О. О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 06.02.2024 по день фактичної виплати 29.08.2025 індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за речове майно;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 06.02.2024 по день фактичної виплати 29.08.2025 індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за речове майно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з 14.12.2015 по день фактичної виплати 29.08.2025;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за речове майно, з 14.12.2015 по день фактичної виплати 29.08.2025 включно за весь час затримки виплати, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку із затримкою виплати грошового забезпечення з 06.02.2024 по день фактичної виплати 29.08.2025, здійсненої на виконання судового рішення від 26.03.2025 у справі № 420/15085/24, відповідачі затримали повний розрахунок при звільненні, через, що він має законне право на виплату середнього заробітку за весь період такої затримки та на компенсацію втрати частини доходів з 14.12.2015 по день фактичної виплати.

НОМЕР_1 прикордонний загін ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України подав відзив на позовну заяву, в якому обґрунтовує свою позицію тим, що порядок проходження військової служби та грошового забезпечення військовослужбовців регулюється спеціальним законодавством, на спірні правовідносини не поширюються загальні норми трудового законодавства, зокрема ст. 47, 116 та 117 Кодексу законів про працю України, щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, тим більше, що індексація грошового забезпечення та компенсація за неотримане речове майно не входять до переліку виплат, які передбачають обчислення середнього заробітку згідно з Порядком № 100, а всі належні позивачу суми на день виключення зі списків особового складу виплачені в повному обсязі та відповідно до вимог чинного законодавства.

ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) у відзиві на позовні заяву вказує, що військова частина добровільно виконала рішення суду від 26.03.2025 у справі № 420/15085/24 шляхом перерахування коштів позивачу, а всі належні суми на день виключення зі списків особового складу виплачені в повному обсязі, будь-які додаткові вимоги про стягнення середнього заробітку та компенсацій є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач подав відповіді на відзиви, в яких підтримує позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач проходив військову службу на офіцерських посадах у НОМЕР_1 прикордонному загоні ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ). Наказом від 02.02.2024 його звільнено в запас за сімейними обставинами, а з 05.02.2024 виключено зі списків особового складу та під час звільнення з позивачем не провели повного розрахунку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 по справі № 420/15085/24 позов задоволено частково та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, грошову компенсацію за неотримане речове майно та інші заборгованості.

На виконання вищезазначеного судового рішення 29.08.2025 прикордонний загін перерахував позивачу кошти індексації та компенсації за речове майно.

15.09.2025 позивач звернувся з заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону та ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням нарахувати та виплатити - середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 06.02.2024 по 29.08.2025, компенсацію втрати частини доходу на суму грошового забезпечення за період з 14.12.2015 по 29.08.2025 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно з п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку, затвердженого постановою Кабміну № 44 від 15.01.2004.

ІНФОРМАЦІЯ_2 та НОМЕР_1 прикордонний загін ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України відмовили у задоволенні вимог вищезазначеної заяви листами № 09/В-278/273 від 24.09.2025 та № 10/В-314/362 від 25.09.2025, відповідно, зазначивши, що відсутні правові підстави для нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим та четвертим ст. 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до частини другої ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції на час виключення позивача зі списків) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Так, пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

В свою чергу, за правилами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, яким внесено зміни до ст. 117 КЗпП України за змістом яких роботодавець повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш, як за шість місяців.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008, встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Частиною першою ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з частиною першою ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш, як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш, як за період, встановлений частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 117 КЗпП України).

Питання, пов`язані зі здійсненням виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ).

Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001 № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, відповідно до п. 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Отже, пункти 1 та 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється, як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже як видно, ст. 116 КЗпП оперує поняттям всі суми, що належать працівнику, а ст. 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби всі належні йому суми на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, грошове забезпечення належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні ст. 116 КЗпП України.

Таким чином, застосування передбаченої ст. 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати індексації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.

Указані висновки кореспондуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, згідно з якою під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, суд вважає, що позивач має право на виплату середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 по справі № 420/15085/24 Державна прикордонна служби України 29.08.2025 перерахувала позивачу кошти індексації та компенсації за речове майно.

15.09.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 з заявою про нарахування та виплату - середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 06.02.2024 по 29.08.2025, компенсації втрати частини доходу на суму грошового забезпечення за період з 14.12.2015 по 29.08.2025 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно з п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку, затвердженого постановою Кабміну № 44 від 15.01.2004.

Та відповідями № 09/В-278/273 від 24.09.2025 та № 10/В-314/362 від 25.09.2025 відповідачі відмовили зазначивши про відсутність правових підстав для нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходу.

Також судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 по справі № 420/15085/24 Державна прикордонна служби України 29.07.2025 перерахувала позивачу кошти згідно судового рішення у сумі 380043,97 грн.

07.08.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_3 з заявою про нарахування середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 06.02.2024 по 29.07.2025 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Листом № 09/ В-221/229 від 13.08.2025 військової частини НОМЕР_3 відмовила позивачу у задоволенні заяви пославшись на відсутність підстав для виплати середнього заробітку та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків відсутні.

Після чого позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.02.2024 по 29.07.2025, невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням суду від 16.12.2025 позовну заяву задоволено частково, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.02.2024 до 29.07.2025 та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2026 підтверджено, що на користь позивача має бути виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення.

Отже, враховуючи, що питання нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення вирішено рішенням Одеського окружного адміністративного суду та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі № 420/27865/25, суд доходить висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Відповідно до частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Керуючись ст. 77 - 79, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.10.2026.

Суддя Олександр ХУРСА

06.10.2026