Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №420/29020/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/29020/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач), в інтересах якого діє представник Дяченко Олексій Володимирович, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06.05.2016 по 31.12.2016 включно;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.05.2016 по 31.12.2016 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 21519 гривень 91 копійка із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема з 19.04.2015 по 05.05.2016 – у військовій частині НОМЕР_2 , а з 06.05.2016 по 31.12.2016 – у Військовій частині НОМЕР_1 , перебуваючи при цьому на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 . У період проходження військової служби індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі № 400/5106/25 військову частину НОМЕР_2 зобов`язано нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 05.05.2016 з урахуванням базового місяця – січень 2008 року, однак у задоволенні вимог щодо періоду з 06.05.2016 по 31.12.2016 відмовлено з тих підстав, що в цей період позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

На думку позивача, за період з 06.05.2016 по 31.12.2016 йому належить індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця – січень 2008 року відповідно до пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, оскільки підвищення посадових окладів військовослужбовців у період з 01.01.2008 по 28.02.2018 не відбувалося, а згідно з розрахунком позивача сума такої індексації становить 21519,91 грн. Позивач також вважає, що індексація підлягає виплаті з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, та посилається на практику Верховного Суду щодо визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу при нарахуванні індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 01.09.2025 провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали надати до суду відомості щодо нарахування та виплати/невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 05.05.2016 по 31.12.2016 із зазначенням базового місяця, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не подав, правом на подання відзиву не скористався. Витребуваних ухвалою суду від 01.09.2025 відомостей відповідач до суду не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України: з 19.04.2015 по 05.05.2016 – у військовій частині НОМЕР_2 , з 06.05.2016 – у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 13.03.2025 № 64 про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також індексації грошового забезпечення колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 30.11.2016 позивачу встановлювався посадовий оклад у розмірі 530,00 грн (з січня по квітень 2016 року), 592,90 грн (травень 2016 року) та 605,00 грн (з червня по листопад 2016 року); у графі «Індексація грошового забезпечення» за кожен місяць зазначено 0,00 грн. У примітках до довідки зазначено, що 05.05.2016 позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та 06.05.2016 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 ; грошове забезпечення за листопад 2016 року виплачено у грудні 2016 року (у поточному місяці за минулий); з 01.01.2017 Військова частина НОМЕР_1 знята з фінансового забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 .

Листом від 15.03.2025 № 154/730/3/159 військова частина НОМЕР_2 повідомила позивача, що нею здійснювалось нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, зокрема, за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 06.05.2016 по 30.11.2016 (за період перебування Військової частини НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 ), а також що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року – лютому 2018 року в Міністерства оборони України не було та військовою частиною НОМЕР_2 індексація грошового забезпечення не виплачувалась.

29.01.2025 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій, зокрема, просив надати інформацію про те, чи виплачувалась йому індексація грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця «січень 2008 року», а в разі невиплати – провести її виплату.

Листом від 18.05.2025 № 761/1129 Військова частина НОМЕР_1 на звернення на «Гарячу лінію» Міністерства оборони України від 08.04.2025 надіслала, зокрема, інформацію (розрахунок) сум індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 06.12.2021 та за період з 27.02.2022 по 02.08.2023, довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та картки особового рахунку військовослужбовця за 2017-2023 роки.

Згідно з інформацією (розрахунком) сум індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 06.12.2021, складеною Військовою частиною НОМЕР_1 , в якості бази для обчислення індексу споживчих цін визначено січень 2016 року; сума індексації за травень 2016 року становить 0,00 грн, за червень – листопад 2016 року – по 59,45 грн щомісяця, за грудень 2016 року – 134,40 грн, проте у графах «Нараховано» та «Виплачено» за весь 2016 рік зазначено 0,00 грн.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2021 № 254 старшого матроса ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 09.11.2021 № 135-РС у запас за підпунктом «в» (за віком) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 06.12.2021 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі № 400/5106/25, яке набрало законної сили 07.10.2025, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 05.05.2016 включно та зобов`язано її нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період, враховуючи базовий місяць – січень 2008 року, включно з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому суд встановив, що в період з 06.05.2016 позивач проходив військову службу в іншій військовій частині і саме на її грошовому забезпеченні перебував, а тому у військової частини НОМЕР_2 відсутні повноваження щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 06.05.2016 по 31.12.2016.

Таким чином, індексація грошового забезпечення за період з 06.05.2016 по 31.12.2016 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами та відповідачем не спростовано.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом другим частини 3 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 6 Закону № 1282-XII регламентовано, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. – місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення). Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, яка застосовується з 01.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Пунктом 10-2 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, яка застосовується з 01.12.2015) передбачено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1078 спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 1294), якою було затверджено схеми посадових окладів. Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.

Вказана постанова діяла до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01.03.2018.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі – Порядок № 44), згідно з його пунктом 1 визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі – грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених законом.

Пунктами 4, 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, крім випадку, визначеного частиною п`ятою цієї статті.

Аналізуючи наведені норми та обставини справи, суд виходить з такого.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 06.05.2016 по 31.12.2016 включно та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року, суд зазначає наступне.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що на підприємства, установи, організації незалежно від форми власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб – роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці військовослужбовців. Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 1 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі – Постанова № 1013), якою були внесені зміни до Порядку № 1078.

Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 1 грудня 2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 1 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати. Для проведення індексації з 1 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу – це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 1 грудня 2015 року.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 1 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу. У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас, як звертав увагу Верховний Суд у справі № 420/9187/21, вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22 та від 27.04.2023 у справі № 420/15397/21.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення з 1 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Із 1 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав військовослужбовець.

Постановою № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені схемами посадових окладів, що є додатками до цієї постанови. Підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців після 01.01.2008 та до 01.03.2018, що є підставою для встановлення іншого місяця підвищення доходу (базового місяця) при проведенні індексації, не відбувалося.

Отже, місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців. У такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців, яке відбулося у березні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

При цьому зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

Аналогічний правовий висновок щодо визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 викладено у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 380/3632/21.

Суд зазначає, що визначення відповідачем у розрахунку сум індексації грошового забезпечення позивача січня 2016 року як базового місяця не ґрунтується на наведених вимогах Порядку № 1078, оскільки у січні 2016 року підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців не відбувалося, а упорядкування структури грошових доходів відповідно до Постанови № 1013 та зміна розміру прожиткового мінімуму не є підвищенням тарифної ставки (окладу) у розумінні пункту 5 Порядку № 1078.

Не впливає на визначення місяця підвищення доходу і зміна розміру посадового окладу позивача у травні – червні 2016 року (з 530,00 грн до 605,00 грн), яка, як вбачається з матеріалів справи, обумовлена переміщенням позивача до іншої військової частини та призначенням на іншу посаду з відповідним посадовим окладом, визначеним схемами посадових окладів, затвердженими Постановою № 1294, а не підвищенням самих тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців. Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для осіб, яких переведено на іншу роботу (посаду), а також на роботу в іншу установу або організацію, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає така особа. Оскільки посадовий оклад за посадою, яку з 06.05.2016 займав позивач, востаннє підвищувався у січні 2008 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення у спірний період має здійснюватися з лютого 2008 року, тобто із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця).

Щодо визначення суб`єкта, на якого покладається обов`язок нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що з 06.05.2016 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та перебував у списках її особового складу, а військова частина НОМЕР_2 у період перебування Військової частини НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні у ній здійснювала нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення. З 01.01.2017 Військову частину НОМЕР_1 знято з фінансового забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 .

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі № 400/5106/25, яке набрало законної сили, встановлено, що в період з 06.05.2016 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 і саме на її грошовому забезпеченні перебував, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 06.05.2016 по 31.12.2016 відмовлено.

Вказані обставини встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо позивача, а тому відповідно до частини 4 статті 78 КАС України не підлягають повторному доказуванню.

Суд також враховує, що відповідач, як військова частина, у списках особового складу якої перебував позивач у спірний період, яка з 01.01.2017 знята з фінансового забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 та, як вбачається з наданих нею документів, самостійно веде облік грошового забезпечення позивача, у складеному ним розрахунку сум індексації грошового забезпечення позивача самостійно визначив суми індексації за травень – грудень 2016 року (із застосуванням січня 2016 року як базового місяця), зазначивши при цьому, що такі суми позивачу не нараховувались та не виплачувались. Таким чином, відповідач визнає наявність у позивача права на індексацію грошового забезпечення за спірний період, однак визначає її розмір із застосуванням неправильного місяця підвищення доходу і жодних заходів для її нарахування та виплати не вжив.

За таких обставин, з огляду на те, що питання щодо відсутності обов`язку військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 06.05.2016 по 31.12.2016 вирішене судовим рішенням, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку, що обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період покладається на Військову частину НОМЕР_1 . Інший підхід призвів би до ситуації, за якої гарантоване законом право позивача на індексацію грошового забезпечення залишилося б без ефективного засобу юридичного захисту, що суперечило б вимогам статті 55 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилання військової частини НОМЕР_2 у листі від 15.03.2025 № 154/730/3/159 на відсутність у Міністерства оборони України фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення у січні 2016 року – лютому 2018 року та на те, що в силу статті 51 Бюджетного кодексу України фактичні видатки на грошове забезпечення здійснюються лише в межах бюджетних асигнувань, суд вважає безпідставними, оскільки реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а).

Суд також зазначає, що повноваження суб`єкта владних повноважень щодо визначення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для застосування Порядку № 1078 не є дискреційними, оскільки Порядок № 1078 встановлює тільки один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень – проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації із застосуванням місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу).

Враховуючи наведені приписи Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, а також встановлені під час розгляду цієї справи обставини, зокрема, щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 06.05.2016 по 31.12.2016, суд дійшов висновку, що охоронювані законом права позивача порушені бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням місяця підвищення доходу (базового місяця) – січень 2008 року, а належним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 06.05.2016 по 31.12.2016 включно із застосуванням місяця підвищення доходу (базового місяця) – січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у сумі 21519,91 грн суд зазначає, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і на який покладено обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з урахуванням фактично встановленого позивачу у кожному місяці спірного періоду грошового забезпечення, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, величини індексу споживчих цін та раніше виплачених сум.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду – тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі – у разі потреби за допомогою відповідної консультації – регулювати свою поведінку; надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, а отже закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.

У даній правовій ситуації індексація грошового забезпечення за спірний період позивачу не нараховувалась, а її розмір відповідачем із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу не визначався. Тобто, питання про визначення конкретної суми індексації грошового забезпечення за період з 06.05.2016 по 31.12.2016 є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені, а відтак позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення саме у сумі 21519,91 грн задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, суд зазначає наступне.

Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави для висновку про те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Право на таку компенсацію зберігається і за особами, звільненими із служби.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення, право на яке позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження військової служби, а тому при її виплаті позивачу підлягає виплаті і грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого з такої індексації. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, від 16.09.2020 у справі № 815/2590/18, від 27.07.2023 у справі № 380/813/22.

З огляду на викладене, позовна вимога про проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги в частині здійснення виплати за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», суд зазначає, що код економічної класифікації видатків є елементом бюджетної класифікації, яка застосовується розпорядниками бюджетних коштів для планування та обліку видатків, і визначення відповідного коду при здійсненні виплати належить до компетенції відповідача як розпорядника коштів. Зазначення судом у резолютивній частині рішення коду економічної класифікації видатків не є необхідним для відновлення порушеного права позивача, оскільки джерело виплати сум індексації та грошової компенсації прямо визначене пунктом 6 Порядку № 1078 та пунктом 3 Порядку № 44, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав, доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 06.05.2016 по 31.12.2016, а також доказів правомірності своєї бездіяльності суду не надав.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.05.2016 по 31.12.2016 включно із застосуванням місяця підвищення доходу (базового місяця) – січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 06.05.2016 по 31.12.2016 включно із застосуванням місяця підвищення доходу (базового місяця) – січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний