Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №420/20587/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20587/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Дисциплінарна комісія приватних виконавців, про визнання протиправними та скасування подання та наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі – відповідач 1), Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі – третя особа), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.03.2025 № 37672/20.4.1/33-25, погоджене п`ятьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців, про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. строком на один місяць;

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 611/7 від 25.03.2025 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., посвідчення № 0329, видане 29.03.2019, строком на один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом Міністерства юстиції України від 25.03.2025 № 611/7, прийнятим за поданням Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.03.2025, погодженим п`ятьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців, її діяльність як приватного виконавця зупинено строком на один місяць у зв`язку з порушеннями, допущеними під час винесення постанови про стягнення з боржника додаткових витрат виконавчого провадження, а саме плати за незалежну оцінку майна у сумі 5000,00 грн та витрат на паливно-транспортні матеріали у сумі 1826,00 грн, у виконавчому провадженні № 60054562. Позивач вказує, що рішення та дії приватного виконавця у цьому виконавчому провадженні ні боржником, ні стягувачем не оскаржувались.

На думку позивача, оскаржуваний наказ є протиправним з огляду на безпідставність ініціювання перевірки, оскільки під час дії воєнного стану планові та позапланові перевірки діяльності приватних виконавців не проводяться (підпункт 3 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»), а письмових звернень учасників виконавчого провадження, скарг від Дисциплінарної комісії приватних виконавців чи заяви самого приватного виконавця про проведення перевірки не надходило. Позивач вважає, що здійснення перевірки на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження, передбачене розділом V Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, є механізмом перевірки, а не підставою для її проведення.

Крім того, позивач посилається на порушення строків притягнення її до дисциплінарної відповідальності, встановлених частиною першою статті 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», оскільки виконавче провадження № 60054562 закінчено 23.01.2023, а подання внесено 17.03.2025, тобто з пропуском дворічного строку з дня вчинення проступку.

Уважаючи вказані подання та наказ протиправними, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 01.07.2025 позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків. Позивач недоліки позовної заяви усунула.

Ухвалою від 14.07.2025 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); Дисциплінарну комісію приватних виконавців залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; зобов`язано відповідачів надати до суду засвідчені копії подання, наказу та документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

29.07.2025 представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечується проти задоволення позовних вимог. Зазначено, що під час дії воєнного стану, незважаючи на те, що законодавець не передбачив проведення планових та позапланових перевірок діяльності приватних виконавців, підпунктом 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та розділом V Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців на Міністерство юстиції України покладено повноваження зі здійснення контролю за дотриманням приватним виконавцем вимог законодавства на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження, без необхідності наявності звернення учасника виконавчого провадження (постанова Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 380/12053/23). Відповідач 1 вказує, що за результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог частини одинадцятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, що має ознаки грубого порушення вимог законодавства, а визначення ознак грубого порушення є дискреційним повноваженням членів Дисциплінарної комісії та Міністерства юстиції України.

Щодо строків відповідач 1 зазначає, що зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону не є видом дисциплінарного стягнення, а є заходом впливу, що застосовується під час дії воєнного стану, тому строки, визначені частиною першою статті 40 цього Закону, на спірні правовідносини не поширюються. Крім того, відповідач 1 вважає, що подання Департаменту державної виконавчої служби не є індивідуальним актом, який породжує правові наслідки для позивача, а оскаржуваний наказ на момент звернення до суду вичерпав свою дію. У відзиві також зазначено, що правильним номером подання є № 37672/20.4.1/11-25.

Третьою особою подано до суду пояснення щодо позову, в яких викладено аналогічні доводи щодо безпідставності позовних вимог.

Ухвалою від 22.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 22.09.2025 продовжено третій особі встановлений ухвалою від 14.07.2025 строк для подання пояснень та долучено надані пояснення до матеріалів справи.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено судом, позивач Шевченко Тетяна Сергіївна є приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області, що підтверджується посвідченням № 0329, виданим 29.03.2019.

На виконанні у приватного виконавця Шевченко Т.С. перебувало виконавче провадження № 60054562 з примусового виконання виконавчого листа Ширяївського районного суду Одеської області від 23.11.2012 № 2-351/2010 про стягнення з боржника на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» (перейменоване на ТОВ «Вердикт Капітал») заборгованості за кредитом у розмірі 69487,22 грн, відкрите постановою приватного виконавця від 20.09.2019.

29.12.2022 приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 60054562 винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства площею 6,3 га, кадастровий номер 5125485200:01:001:0705, розташованої на території Саханської сільської ради Ширяївського району Одеської області.

30.12.2022 приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 для надання висновку з питань оцінки ринкової вартості описаної земельної ділянки.

17.01.2023 на рахунок приватного виконавця для обліку депозитних сум надійшли кошти у сумі 83505,00 грн, з яких приватним виконавцем на витрати виконавчого провадження перераховано 69,00 грн (платіжна інструкція від 23.01.2023 № 28289), 5000,00 грн як витрати за оцінку майна (платіжна інструкція від 23.01.2023 № 28292) та 2000,06 грн (платіжна інструкція від 23.01.2023 № 28288).

23.01.2023 приватним виконавцем винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження у сумі 7069,06 грн, резолютивною частиною якої визначено, зокрема, такі види додаткових витрат виконавчого провадження, як плата за незалежну оцінку майна – 5000,00 грн та витрати на паливно-транспортні матеріали – 1826,00 грн.

23.01.2023 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 60054562 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – Департамент) на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження проведено перевірку дотримання приватним виконавцем Шевченко Т.С. вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання професійних обов`язків. Листом від 29.11.2024 № 165451/20.4.1/33-24 Департамент надіслав приватному виконавцю запит про надання пояснень щодо здійснення виконавчого провадження № 60054562, зокрема щодо стягнення витрат виконавчого провадження, на який листом від 06.12.2024 № 15700 приватним виконавцем надано пояснення. У цих поясненнях приватний виконавець не надала пояснень щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 23.01.2023 та визначення розміру зазначених у ній витрат, а документи про закупівлю (придбання) товарів і послуг, на підставі яких визначався розмір додаткових витрат, не додала.

За наслідками перевірки Департаментом встановлено, що в автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні та до пояснень приватного виконавця не додані відомості про проведення виконавчих дій, на організацію яких витрачені кошти на паливно-транспортні матеріали в сумі 1826,00 грн, договори на закупівлю відповідних матеріалів, а також договір про проведення оцінки майна, укладений із суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання, та звіт про оцінку майна, у зв`язку з чим стягнуті з боржника витрати у сумі 5000,00 грн на оцінку майна не підтверджені. Крім того, встановлено, що постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності винесено наступного дня після винесення постанови про опис та арешт майна, без надання сторонам виконавчого провадження строку для досягнення згоди щодо вартості майна, а постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні не виносилася.

У зв`язку з цим Департаментом на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» унесено подання від 17.03.2025 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. строком на один місяць, яке погоджено п`ятьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців.

Наказом Міністерства юстиції України від 25.03.2025 № 611/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Шевченко Т.С.» на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., посвідчення № 0329, видане 29.03.2019, строком на один місяць. У наказі зазначено, що приватний виконавець під час виконання професійних обов`язків грубо порушила вимоги пункту 2 частини першої статті 4, частини одинадцятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пункту 3 частини першої статті 2, частини другої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, наведено обставини, встановлені під час перевірки, та обґрунтування грубості допущених порушень.

Наказ отримано позивачем на адресу електронної пошти 26.03.2025.

Уважаючи вказані подання та наказ протиправними, позивач звернулась до суду із цим позовом.

При вирішенні цього спору суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.04.2025 у справі № 380/12053/23, та виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

Частинами першою та другою статті 18 Закону № 1404-VIII установлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 20 Закону № 1404-VIII експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності – суб`єкт господарювання – письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.

Відповідно до частин другої та третьої статті 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Згідно з частинами першою – третьою статті 57 Закону № 1404-VIII визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки, зокрема, нерухомого майна виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі – Закон № 1403-VIII).

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону № 1403-VIII діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів, зокрема, верховенства права та законності. Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб.

Згідно з частинами першою та другою статті 16 Закону № 1403-VIII приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

За змістом частини першої статті 17 Закону № 1403-VIII Міністерство юстиції України, зокрема, формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень; забезпечує діяльність Дисциплінарної комісії приватних виконавців; здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; зупиняє та припиняє право на здійснення діяльності приватного виконавця.

Відповідно до частин першої, другої, восьмої, десятої та одинадцятої статті 31 Закону № 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця. Розмір та види витрат виконавчого провадження визначаються Міністерством юстиції України. З метою забезпечення проведення виконавчих дій приватний виконавець за угодою із стягувачем може здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій, крім тих, що визначені Міністерством юстиції України. Стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 1403-VIII контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1403-VIII Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань, зокрема, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів. Підпунктами 83-24 та 83-25 вказаного Положення визначено, що Мін`юст здійснює відповідно до закону державне регулювання діяльності приватного виконавця, а також здійснює контроль за діяльністю державних виконавців.

Законом України від 27.07.2022 № 2455-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану», який набрав чинності 25.08.2022, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII доповнено пунктом 6-1.

Згідно з підпунктами 1, 3, 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану»:

зупиняються до припинення або скасування воєнного стану в Україні встановлені частиною першою статті 40 цього Закону строки розгляду Дисциплінарною комісією подань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та прийняття рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення;

планові та позапланові перевірки діяльності приватних виконавців не проводяться, крім передбачених підпунктом 9 цього пункту перевірок приватних виконавців, стосовно яких є сумніви щодо факту здійснення ними своєї діяльності в офісі приватного виконавця;

діяльність приватного виконавця може бути зупинена строком на один місяць на підставі наказу Міністерства юстиції України за поданням керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, погодженим не менше ніж п`ятьма членами Дисциплінарної комісії, у разі виявлення ознак грубого порушення (мотивоване обґрунтування грубості порушення визначається у тексті наказу) приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків. Протягом п`яти робочих днів з дня закінчення зазначеного строку чи дня припинення або скасування воєнного стану Міністерство юстиції України видає наказ про поновлення діяльності приватного виконавця.

Наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за № 1195/32647, затверджено Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців (далі – Порядок).

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу V Порядку у період дії воєнного стану структурний підрозділ Міністерства здійснює перевірку дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження. За результатом перевірки відомостей в автоматизованій системі виконавчого провадження структурний підрозділ Міністерства формує інформаційну довідку відповідно до пункту 3 розділу VII Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5. У разі необхідності одержання від приватного виконавця інформації або пояснень щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків, або копій відповідних документів структурний підрозділ Міністерства може надіслати приватному виконавцю відповідний обґрунтований запит. Запитувану інформацію або копії документів приватний виконавець має надати структурному підрозділу Міністерства не пізніше п`яти робочих днів з дня надсилання запиту.

У разі виявлення ознак грубого порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень структурний підрозділ Міністерства готує подання про зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII, яке підписує керівник структурного підрозділу Міністерства. У поданні обов`язково мають бути зазначені обставини, установлені структурним підрозділом Міністерства, з посиланням на джерела інформації, зміст виявлених порушень з посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів. Подання про зупинення діяльності приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня його підписання надсилається на електронні адреси всіх членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців для погодження. У разі погодження подання не менше ніж п`ятьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців структурний підрозділ Міністерства готує проєкт наказу про зупинення діяльності приватного виконавця з мотивованим обґрунтуванням грубості порушення.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1300/29430, затверджено Види та розміри витрат виконавчого провадження (далі – Види та розміри витрат).

Розділом I Видів та розмірів витрат визначено види витрат виконавчого провадження, до яких, зокрема, належать витрати на послуги суб`єктів оціночної діяльності – суб`єктів господарювання (пункт 3) та інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій (пункт 11). Такого виду витрат, як витрати на паливно-транспортні матеріали, розділом I Видів та розмірів витрат не передбачено. Розміри зазначених витрат визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах (абзац перший пункту 1 розділу II Видів та розмірів витрат).

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі – Інструкція), витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Якщо під час примусового виконання рішення приватним виконавцем було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Аналізуючи наведені правові норми у подібних обставинах, Верховний Суд у постанові від 08.04.2025 у справі № 380/12053/23 сформулював такі правові висновки: «...Отже, під час дії воєнного стану на території України, незважаючи на те, що законодавець не передбачив проведення планових та позапланових перевірок діяльності приватних виконавців, однак це не вказує на заборону здійснення Міністерством, як головним очільником діяльності приватних виконавців, здійснення заходів контролю, перевірки дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження, шляхом проведення моніторингу відомостей з автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі виявлення ознак вчинення приватним виконавцем грубого порушення вимог законодавства щодо примусового виконання рішень, Міністерство може застосувати стягнення у вигляді зупинення його діяльності на один місяць. При цьому, визначення ознак грубого порушення законодавства приватним виконавцем, є дискреційним повноваженням членів Дисциплінарної комісії та Міністерства».

Надаючи оцінку доводам позивача щодо безпідставності ініціювання перевірки, суд зазначає таке.

Підпунктом 3 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII на період дії воєнного стану заборонено проведення саме планових та позапланових перевірок діяльності приватних виконавців, підстави та порядок яких визначені статтею 34 цього Закону. Водночас контроль за дотриманням приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень у цей період здійснюється в особливому порядку, визначеному підпунктом 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII та розділом V Порядку, – на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження. Ні Закон № 1403-VIII, ні розділ V Порядку не ставлять здійснення такого контролю в залежність від наявності звернення учасника виконавчого провадження, заяви приватного виконавця чи скарги, що надійшла до Дисциплінарної комісії.

За таких обставин посилання позивача на відсутність звернень учасників виконавчого провадження та на те, що рішення і дії приватного виконавця у виконавчому провадженні № 60054562 сторонами не оскаржувались, не свідчать про протиправність дій відповідачів, а правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 та від 24.01.2019 у справі № 826/14476/17, на які посилається позивач, сформульовані щодо порядку призначення та проведення позапланових перевірок за статтею 34 Закону № 1403-VIII (до запровадження особливого порядку контролю на період воєнного стану) і до спірних правовідносин не застосовні. Натомість суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 08.04.2025 у справі № 380/12053/23, які сформульовані саме щодо застосування підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII та розділу V Порядку.

Щодо доводів позивача про порушення строків, встановлених частиною першою статті 40 Закону № 1403-VIII, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 40 Закону № 1403-VIII визначено строки розгляду Дисциплінарною комісією подань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та прийняття нею рішення про застосування дисциплінарного стягнення за результатами розгляду такого подання на засіданні Дисциплінарної комісії в порядку, визначеному статтями 39, 40 цього Закону.

Зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII здійснюється за самостійною, спеціальною процедурою, що діє виключно на період воєнного стану: рішення про зупинення діяльності приймає не Дисциплінарна комісія, а Міністерство юстиції України шляхом видання наказу, за поданням керівника відповідного структурного підрозділу Міністерства, погодженим не менше ніж п`ятьма членами Дисциплінарної комісії. Будь-яких строків для внесення такого подання чи видання наказу, обчислюваних з дня вчинення порушення, ця спеціальна норма не встановлює.

Крім того, навіть у разі застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 40 Закону № 1403-VIII, суд враховує, що підпунктом 1 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону прямо передбачено, що під час дії воєнного стану встановлені частиною першою статті 40 цього Закону строки розгляду Дисциплінарною комісією подань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та прийняття рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення зупиняються до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Порушення, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу, допущені приватним виконавцем у період з 29.12.2022 по 23.01.2023, тобто вже після введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та набрання чинності Законом України № 2455-IX, а подання внесено та наказ видано у березні 2025 року в період дії воєнного стану, строк якого неодноразово продовжувався. Отже, строки, встановлені частиною першою статті 40 Закону № 1403-VIII, у спірних правовідносинах не спливли, а доводи позивача про їх порушення є безпідставними.

Щодо наявності порушень, які стали підставою для зупинення діяльності приватного виконавця, суд зазначає таке.

Як видно з матеріалів справи, фактичною підставою для зупинення діяльності позивача як приватного виконавця слугувало те, що при здійсненні виконавчого провадження № 60054562 приватним виконавцем з боржника стягнуто додаткові витрати виконавчого провадження, а саме плату за незалежну оцінку майна у сумі 5000,00 грн та витрати на паливно-транспортні матеріали у сумі 1826,00 грн, які не підтверджені відповідними документами, а також не надано сторонам виконавчого провадження строку для досягнення згоди щодо вартості майна, що розцінено відповідачами як грубе порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень.

Відповідачами встановлено, та в ході судового розгляду підтверджено доказами, що постановою від 23.01.2023 приватним виконавцем Шевченко Т.С. визначено додаткові витрати виконавчого провадження у сумі 7069,06 грн, у тому числі плату за незалежну оцінку майна у сумі 5000,00 грн та витрати на паливно-транспортні матеріали у сумі 1826,00 грн, які стягнуто за рахунок коштів, що надійшли від боржника.

Витрати на послуги суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання відповідно до пункту 3 розділу I та абзацу першого пункту 1 розділу II Видів та розмірів витрат визначаються відповідно до вартості послуг, зазначеної у відповідному договорі, а результатом таких послуг є письмовий звіт суб`єкта оціночної діяльності (частина третя статті 20 Закону № 1404-VIII). Як встановлено відповідачами та не спростовано позивачем, на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного наказу ні в автоматизованій системі виконавчого провадження, ні в наданих приватним виконавцем на запит Департаменту поясненнях від 06.12.2024 № 15700 договору про проведення оцінки майна та звіту про оцінку майна не було.

Суд враховує, що до позовної заяви позивачем додано копії матеріалів виконавчого провадження № 60054562, серед яких містяться договір на виконання робіт з незалежної оцінки майна від 30.12.2022, укладений приватним виконавцем Шевченко Т.С. з ФОП ОСОБА_2 , акт прийому-передачі виконаних робіт до цього договору та рахунок на суму 5000,00 грн, а також звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складений ТОВ «Інвестиційно-консалтингове бюро «ТРІАДА» (дата оцінки – 18.01.2023, дата складання звіту – 19.01.2023), яким ринкову вартість земельної ділянки визначено у сумі 342720,00 грн.

Разом з тим, відповідно до абзацу третього пункту 1 розділу V Порядку запитувану структурним підрозділом Міністерства інформацію або копії документів приватний виконавець має надати не пізніше п`яти робочих днів з дня надсилання запиту. Позивач, отримавши запит Департаменту від 29.11.2024 № 165451/20.4.1/33-24 щодо стягнення витрат у виконавчому провадженні № 60054562, зазначених документів до своїх пояснень не додала, а відомості про них в автоматизованій системі виконавчого провадження були відсутні. Правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється судом на час його прийняття з урахуванням інформації та документів, якими на той час володів (міг володіти) суб`єкт владних повноважень; документи, які приватний виконавець не надав на вимогу контролюючого органу і вперше подала лише до суду, не свідчать про протиправність оскаржуваного наказу на момент його видання.

Крім того, подані позивачем документи щодо оцінки майна не стосуються інших порушень, покладених в основу оскаржуваного наказу, і, навпаки, підтверджують порушення приватним виконавцем вимог частини другої статті 57 Закону № 1404-VIII, оскільки договір на проведення оцінки арештованого майна укладено 30.12.2022, тобто наступного дня після винесення постанови про опис та арешт майна, до спливу встановленого законом строку для досягнення сторонами згоди щодо вартості майна.

Витрати на паливно-транспортні матеріали як окремий вид витрат виконавчого провадження розділом I Видів та розмірів витрат не передбачені, а у разі віднесення їх до інших витрат виконавчого провадження, здійснених під час проведення виконавчих дій (пункт 11 розділу I Видів та розмірів витрат), такі витрати мають бути пов`язані з конкретними виконавчими діями та підтверджені документами про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг. Проте в автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні процесуальні або інші документи, які б підтверджували вчинення приватним виконавцем виконавчих дій, на організацію та проведення яких витрачені кошти у сумі 1826,00 грн, а документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг позивачем ні відповідачам, ні суду не надано.

Крім того, постанову про опис та арешт майна боржника приватним виконавцем винесено 29.12.2022, а постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для визначення ринкової вартості арештованого майна – наступного дня, 30.12.2022, тобто до спливу визначеного частиною другою статті 57 Закону № 1404-VIII 10-денного строку, протягом якого сторони виконавчого провадження мають право досягти згоди щодо вартості майна. Обставин, які б свідчили про досягнення сторонами згоди щодо вартості майна або про їх відмову від реалізації такого права, позивачем не наведено.

Тому суд погоджується з висновком відповідачів про те, що позивачем порушено вимоги частини одинадцятої статті 31 Закону № 1403-VIII, частини другої статті 57 Закону № 1404-VIII та пункту 2 розділу VI Інструкції, що правомірно розцінено ними як грубе порушення приватним виконавцем законодавства з примусового виконання рішень, оскільки приватний виконавець при здійсненні своєї діяльності не дотримується принципу та засад законності, передбачених пунктом 2 частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII, пунктом 3 частини першої статті 2 Закону № 1404-VIII, та порушує вимоги частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII, відповідно до якої заходи примусового виконання рішень мають здійснюватися у спосіб та в порядку, встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Посилання позивача на те, що дії приватного виконавця сторонами виконавчого провадження не оскаржувались, суд відхиляє, оскільки підпункт 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII не пов`язує можливість зупинення діяльності приватного виконавця з наявністю скарг учасників виконавчого провадження чи настанням для них негативних наслідків, а стягнення з боржника не підтверджених документально додаткових витрат виконавчого провадження саме по собі порушує його права та законні інтереси.

Суд також зазначає, що оскаржуваний наказ містить виклад обставин, встановлених під час перевірки, посилання на норми, які порушено приватним виконавцем, та мотивоване обґрунтування грубості порушення, як того вимагає підпункт 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII. Подання про зупинення діяльності приватного виконавця погоджено п`ятьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців, що позивачем не заперечується.

Допущена в одному з абзаців оскаржуваного наказу вказівка на номер іншого виконавчого провадження (№ 72122588) має характер технічної описки, оскільки з усього змісту наказу вбачається, що він стосується порушень, допущених саме у виконавчому провадженні № 60054562, і на правомірність наказу не впливає.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування подання Департаменту суд зазначає, що подання, на підставі якого видано оскаржуваний наказ, є підставою для його прийняття, а його обґрунтованість перевіряється судом під час оцінки правомірності наказу. Оскільки суд дійшов висновку про правомірність наказу Міністерства юстиції України від 25.03.2025 № 611/7, а обставини, викладені у поданні, підтверджені матеріалами справи, підстави для визнання протиправним та скасування подання також відсутні.

Отже, при прийнятті спірних рішень відповідачі діяли обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідачами правомірність оскаржуваних рішень доведено.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Дисциплінарна комісія приватних виконавців, про визнання протиправними та скасування подання та наказу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

.