Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №420/33595/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/33595/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо оголошення старшого солдата ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 07.02.2025 р. при виконанні бойових завдань у Курській області російської федерації, в супереч вимогам ст.24 "Початок, призупинення, продовження і закінчення проходження військової служби. Час та місце виконання обов`язків військової служби Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; п.1441, 1442, 1443, 1444, 1446 Порядку призупинення та продовження військової служби Указу Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" від 10 грудня 2008 р. № 1153/2008; розділів 4, 6, 7 Наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 р. № 608 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371 "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України";

- визнати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.03.2025 р. № 1038 в частині, що стосується старшого солдата ОСОБА_1 неправомірним та скасувати його;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України на користь старшого солдата ОСОБА_1 , не отриманого грошове забезпечення, що передбачене згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (зі змінами) додаткової грошової винагороди у розмірі 100 тис. грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях на території Курської області російської федерації безперервно у період з 01.02.2023 р. по 13.03.2023 р. та з 13.03.2025 р. по 27.03.2025 р. перебуваючи в Україні на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні військової частини НОМЕР_2 (ПХГ 61 ВМГ);

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України на користь старшого солдата ОСОБА_1 , не отриманого грошове забезпечення, що передбачене згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (зі змінами) додаткової грошової винагороди у розмірі 70 тис. грн., за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань безперервно в період безпосередньої участі у бойових діях на території Курської області російської федерації безперервно у період з 01.02.2023 р. по 13.03.2023 р.

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України на користь старшого солдата ОСОБА_1 , не отриманого грошове забезпечення, що передбачене згідно наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 р. № 260 "Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" у сумі коштів що передбачалось щомісячною премією за лютий 2025 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у складі військової частини НОМЕР_1 з 05.01.2025 р. по 13.03.2025 р. виконував бойові завдання у районі ведення бойових дій у Курській області російської федерації, безперервно перебуваючи у зоні ведення бойових дій. Зокрема, з 06.01.2025 р. по 10.03.2025 р. перебував у АДРЕСА_1 , а 11.03.2025 р. у районі н.п.Рубанщина під час виконання бойового завдання отримав бойове поранення. Вказує, що додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 отримав лише за період з 05.01.2025 р. по 31.01.2025 р., після чого дізнався, що перебуває у СЗЧ та не отримує належне грошове забезпечення. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2025 р. № 351 виплати та нарахування йому було призупинено з 07.02.2025 р. у зв`язку із самовільним залишенням частини. За результатами службового розслідування, оформленого наказом № 1038 від 29.03.2025 р., інформація щодо самовільного залишення частини з 07.02.2025 р. по 12.02.2025 р. знайшла своє підтвердження, а за відсутність на військовій службі без поважних причин з 07.02.2025 р. по 11.02.2025 р. до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді "сувора догана". Крім того, відповідно до зазначеного наказу позивачу не виплачували додаткові винагороди внаслідок самовільного залишення військової частини та позбавлено щомісячної премії за лютий 2025 р. у зв`язку з невиходом на службу без поважних причин. Нарахування належного грошового забезпечення було поновлено з дати повернення на військову службу, за виключенням періоду самовільного залишення частини з 07.02.2025 р. по 11.02.2025 р. Позивач не погоджується із зазначеними діями відповідача та вважає їх протиправними.

Ухвалою від 06.10.2025 р. позовну заяву позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків.

У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 17.10.2025 р. відкрито спрощене провадження по справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

04.11.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову. Вказує на те, що з 07.02.2025 р. позивач обліковувався як такий, що самовільно залишив місце служби з району тимчасової дислокації в АДРЕСА_1 рф та був відсутній на військовій службі без поважних причин. 12.02.2025 р. близько 22:00 год. він повернувся до місця розташування підрозділу та приступив до виконання обов`язків військової служби. За вказаним фактом проведено службове розслідування, за результатами якого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2025 р. № 1038 підтверджено обставини самовільного залишення місця служби позивачем у період з 07.02.2025 р. по 11.02.2025 р. та передбачено направлення матеріалів розслідування до територіального підрозділу ДБР. За відсутність на військовій службі без поважних причин до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді "сувора догана". З 07.02.2025 р. позивачу призупинено нарахування грошового забезпечення, а за лютий 2025 р. не виплачувалися додаткові винагороди та позивача позбавлено щомісячної премії. Нарахування грошового забезпечення поновлено з дати повернення на військову службу, за виключенням періоду самовільного залишення частини з 07.02.2025 р. по 11.02.2025 р. Зазначає, що наказом від 01.04.2025 р. № 93 позивача звільнено з попередньої посади та переведено на посаду солдата резерву 41 запасної роти військової частини НОМЕР_1 . Після перебування у відпустці за станом здоров`я з 02.06.2025 р. по 02.07.2025 р. позивач до місця розташування підрозділу не повернувся, документів на підтвердження поважних причин відсутності не надавав, на телефонні дзвінки не відповідав, а його місце перебування було невідоме. У зв`язку з цим з 02.07.2025 р. він повторно облікований як такий, що самовільно залишив місце служби. За цим фактом також проведено службове розслідування, за результатами якого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2025 р. № 2058 підтверджено обставини самовільного залишення місця служби позивачем з 02.07.2025 р. до теперішнього часу. З цієї дати йому призупинено нарахування грошового забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням військової частини. Зауважує, що всі документи, які надходять до військової частини від військовослужбовців, опрацьовуються на предмет їх повноти та законності підстав для здійснення відповідних виплат. Таким чином, нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися відповідно до встановленого порядку.

Ухвалою від 09.04.2026 р. витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії документів, що стосуються предмету спору, в тому числі документів, на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ (матеріалів службового розслідування), а саме: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.03.2025 № 905; акт службового розслідування від 28.03.2025 р.; рапорт командира військової частини НОМЕР_4 №13132 від 14.03.2025 р.; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.03.2025 р. № 1038; доповідь про самовільне залишення поля бою військовослужбовцями військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2025 р. № 2757; доповідь про повернення із самовільного залишення поля бою військовослужбовцями військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 та старшого солдата ОСОБА_1 від 13.02.2025 р. № 3056; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.01.2025 р. № 4; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.01.2025 р. № 6; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.02.2025 р. № 38.

14.04.2026 р. відповідач на виконання ухвали суду надав витребувані документи.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 .

В матеріалах справи міститься:

- виписний екіприз №1049 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 ; період у стаціонарі з 13.03.2025 р. по 27.03.2025 р.;

- первинна медична карта ОСОБА_1 від 13.03.2025 р. із зазначенням про отримання вогнепального поранення;

- довідка про обставини травми військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2025 р. № 6296, в якій зазначено, що ОСОБА_1 11.03.2025 р. одержав "ВТ.ВОСП лівого плеча, обох кистей, живота"; за обставин: "внаслідок ураження FPV-дроном збройних формувань російської федерації в районі н.п.Рубанщина, Курської обл., російської федерації, при виконанні бойового завдання пов`язаного із захистом Батьківщини, з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Поранення не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). В стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння не перебував."; підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2025 р. № 968;

- довідка про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 04.01.2025 р. по 30.09.2025 р. позивачу додаткова винагорода була виплачена з 06.01.2025 р. по 31.01.2025 р. у сумі 83870,97 грн. В довідці зазначено, додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. за період з 06.01.2025 р. по 31.01.2025 р. була нарахована згідно наказу командира в/ч НОМЕР_4 № 34 від 03.02.2025 р. Додаткова винагорода, а також премія, за лютий 2025 р. не виплачувалась згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 №1038 від 29.03.2025 р. Починаючи з березня 2025 р. додаткова винагорода ОСОБА_1 не виплачувалась відповідно пункту 9 розділу XXXIV наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 р. (зі змінами) у зв`язку з відсутністю наказів командира частини про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 . Одноразова винагорода у розмірі 70000 грн за період з 06.01.2025 р. по 04.02.2025 р. була нарахована згідно наказу командира в/ч НОМЕР_4 №60 від 03.03.2025 р. та виплачена 25.04.2025 р.. Інших наказів на виплату одноразової винагороди у розмірі 70000 грн. ОСОБА_1 до фінансово-економічної служби в/ч НОМЕР_1 не надходило. Грошове забезпечення, включаючи додаткову винагороду, ОСОБА_1 за січень 2025 р. у розмірі 102975,59 грн. було переведено на депозитний рахунок у ДКСУ у зв`язку із призупиненням виплат згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 351 від 07.02.2025 р. та виплачено 04.04.2025 р. з депозитного рахунку після видання наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 1038 від 29.03.2025 р. про поновлення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 . Знятий з усіх видів забезпечення з 07.02.2025 р., наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 40 від 07.02.2025 р., та повернений на всі види забезпечення 12.02.2025 р., наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 46 від 13.02.2025 р. Дисциплінарне стягнення "Сувора догана" наказ командира в/ч НОМЕР_1 №1038 від 29.03.2025. СЗЧ з 02.07.2025, наказ командира в/ч НОМЕР_1 №209 від 24.07.2025 р.

05.03.2025 р. дружина позивача звернулася із скаргою до Уповноваженого ВРУ з прав людини, в якій просила прийняти заходи щодо поновлення законного права на отримання належного грошового забезпечення військовослужбовця ЗСУ старшим солдатом ОСОБА_1 .

Відповіді на скаргу отримано не було.

28.04.2025 р. позивач звернувся зі скаргою до Міністра оборони України, в якій просив призначити службову перевірку проведених службових розслідувань на видання наказів за результатами розслідувань командиром військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2025р. № 351 та від 29.03.2025p. № 1038 щодо службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

22.07.2025 р. дружина позивача звернулася із скаргою до Міністра оборони України щодо надання належної оцінки діям командування військової частини НОМЕР_1 .

14.08.2025 р. за № 13848 військова частина НОМЕР_1 у відповідь на звернення до Міністерства оборони України надала документи що стосувалися запитуваної інформації, а саме: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.03.2025 № 905; копію Акту службового розслідування від 28.03.2025; копію Рапорту командира військової частини НОМЕР_4 №13132 від 14.03.2025; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.03.2025 №1038; копію Доповіді про самовільне залишення поля бою військовослужбовцями військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2025 №2757; копію Доповіді про повернення із самовільного залишення поля бою військовослужбовцями військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 та старшого солдата ОСОБА_1 від 13.02.2025 №3056; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.01.2025 № 4; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.01.2025 № 6; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.02.2025 № 38; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.02.2025 № 44; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.03.2025 № 90.

Так, відповідно до:

- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2025 р. № 4 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та з 04.01.2025 р. справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків;

- витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.01.2025 № 6 з 06.01.2025 р. ОСОБА_1 справи прийняв та приступив до виконання службових обов`язків у військовій частині НОМЕР_1 ;

- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2025 р. № 74 старший солдат ОСОБА_1 вибув у шпиталь на лікування у зв`язку з пораненням; знятий з котлового забезпечення зі сніданку 13.03.2025 р.; видано продовольчий атестат;

- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2025 р. № 1038 про результати службового розслідування щодо самовільного залишення частини наказано: "… за порушення вимог абзаців 2, 3, 4, 5, 11 ст. 11, ст. 16, абзацу 1 ст.49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України номера обслуги 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_4 старшого солдата ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього накладення дисциплінарного стягнення "Сувора догана"." В наказі зазначено, що за результатами проведеного службового розслідування встановлено порушення ОСОБА_3 щодо самовільного залишення частини з 07.02.2025 р. та повернення до розташування підрозділу 13.02.2025 р.;

- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025 р. № 93 ОСОБА_1 справи прийняв та приступив до виконання службових обов`язків у військовій частині НОМЕР_1 ;

- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2025 р. № 107 старший солдат ОСОБА_1 вибув у шпиталь у зв`язку з лікуванням; знятий з котлового забезпечення зі сніданку 16.04.2025 р.; видано продовольчий атестат;

- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 р. № 136 старший солдат ОСОБА_1 вибув у відпустку у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення з 08.05.2025 р. по 07.06.2025 р.; знятий з котлового забезпечення;

- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.08.2025 р. № 227 внесено зміни до наказу від 02.06.2025 р. №157 та викладено в редакції: вибули у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) з 02.06.2025 р. по 01.07.2025 р.

Згідно матеріалів службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини старшим солдатом ОСОБА_1 розслідування розпочато 23.07.2025 р. та закінчено 18.08.2025 р.

Відповідно до рапорту командира військової частини НОМЕР_1 доведено, що 02.07.2025 р. солдат ОСОБА_1 не повернувся після відпустки за станом здоров`я до підрозділу в АДРЕСА_2 .

В доповіді про самовільне залишення військової частини старшим солдатом ОСОБА_1 від 23.07.2025 р. № 12479 зазначено: "23.07.2025 близько 09:45 від ТВО командира 2-го взводу 41-ї запасної роти військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата ОСОБА_4 отримана доповідь про те, що солдат резерву 41-ї запасної роти військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_1 не повернувся 02.07.2025 р. після відпустки за станом здоров`я до підрозділу в АДРЕСА_2 . На телефонні дзвінки не відповідає, місце знаходження військовослужбовця невідоме. Зброя та боєприпаси, які закріплені за військовослужбовцем в наявності та знаходяться в кімнаті зберігання зброї. Інформація, що передувала правопорушенню невідома. Причини відсутності військовослужбовця з`ясовуються".

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.07.2025 р. № 1806 наказано провести службове розслідування щодо самовільного залишення військової частини старшим солдатом ОСОБА_1 ; призупинено виплату грошового забезпечення з 02.07.2025 р.

Актом службового розслідування встановлено вину військовослужбовців, а саме старший солдат ОСОБА_5 самовільно покинув частину 07.02.2025 р. та повернулися до розташування підрозділу лише 12.02.2025 р., таким чином залишили частину в районі н.п. Махновка Курської області у період з 07.02.2025 по 11.02.2025, тим самим порушили вимоги абзаців 2, 3, 4, 5, 11 ст.11, ст.16, абзацу 1 ст.49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ймовірно вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України.

Відповідно до акту від 28.03.2025 р. службового розслідування запропоновано за порушення вимог абзаців 1, 3 ст.11, ст.16, 49, абзаців 4, 7, 15, 16, 17 ст.128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 1 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України колишнього солдата резерву 41 запасної роти військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього накладення дисциплінарного стягнення "Сувора догана"; на підставі п. 15 розділу XXXIV "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 у зв`язку із самовільним залишенням військової частини, не виплачувати з липня місяця 2025 жодну з додаткових винагород колишньому солдату резерву НОМЕР_5 запасної роти військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1 ; відправити повідомлення до державного бюро розслідувань та спеціалізованої прокуратури в оборонній та військовій сфері за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України колишнім солдатом резерву 41 запасної роти військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_1 .

Також в матеріалах службового розслідування міститься:

- виписка № 3896/556 із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 в період з 17.04.2025 р. по 05.05.2025 р. проходив стаціонарне лікування;

- направлення від 29.05.2025 р. № 1/1/3748 на ВЛК для визначення тактики подальшого лікування та реабілітації ОСОБА_1 ;

- рапорт ОСОБА_1 про надання відпустки для лікування після поранення з 02.06.2025 р.

- довідка ВЛК від 02.06.2025 р. старшого солдата ОСОБА_1 із зазначенням діагнозу: стан після операції гемороїдектомії з приводу хронічного комбінованого геморою ІІ ст. у вигляді гранолюючих ран анального каналу, вираженого ефінктероспазму; заворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби; потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 к.д.;

- відпускний квиток старшого солдата ОСОБА_6 від 02.06.2025 р. № 2721;

- медична характеристика старшого солдата ОСОБА_1 , в якій зазначено: "11.03.2025 - внаслідок ураження FPV-дроном збройних формувань російської федерації в районі н. п. Рубанщина, Курської обл., російської федерації, при виконанні бойового завдання одержав вибухову травму, ВОСП лівого плеча, обох кистей, живота (довідка по обставини травми/поранення/контузії/каліцтва № 6296); 13.03.2025 р. - отримав первинну медичну допомогу на СП 61 ОМБр з діагнозом "ВТ (11.03.25). ВОСП лівого плеча, обох кистей, живота"; 13.03.2025 р. по 27.03.2025 р. - медична евакуація для стаціонарного лікування в 61 ВМГ в/ч НОМЕР_2 з діагнозом "ВП (11.03.2025 р.): вогнепальне осколкове сліпе непроникаюче поранення лівої бічної черевної стінки, ВОСП лівого плеча, II пальця правої кисті з вогнепальним крайовим переломом дистальної фаланги. В хірургічному відділенні шпиталю обстежений та лікований оперативно: 20.03.2025 р. -ПХО та ушивання рани лівого плеча; 02.04.2025 р. - направлений в військову частину НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до проходження військової служби в Збройних Силах України. Діагноз попередній. Направлення № 1122/2 видане військовою частиною НОМЕР_1 ; 14.04.2025 р. - направлений на стаціонарне лікування в КНП "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" м. Бориспіль з діагнозом "Хронічний геморой, III стадії, загострення, кровоточивий". Направлення № 1170/2 надано військовою частиною НОМЕР_1 ; 17.04.2025 р. по 05.05.2025 р. - стаціонарне лікування в КНП "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" з діагнозом "Хронічний геморой III ст.". Виконана комбінована геморойдектомія (21.04.2025) з біполярною електрокоагуляцією гемороїдальних комплексів апаратом ALAN ELSY 360M +; 05.05.2025 р. - направлений в НВМКЦ "ГВКГ", м. Київ на медичний огляд ВЛК для визначення тактики подальшого лікування та реабілітації. Діагноз операції з приводу хронічного геморою III ст. Направлення № 1/1/3342 надано ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 08.05.2025 р.- проведено медичний огляд госпітальною №1 ВЛК НВМКЦ "ГВКГ" з попереднім діагнозом. Висновок: потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів (довідка ВЛК № 2025-0508-1042-2261-0); 29.05.2025 р. - направлений в НВМКЦ "ГВКГ", м. Київ на медичний огляд ВЛК для визначення тактики подальшого лікування та реабілітації. Діагноз: стан після операції з приводу хронічного геморою III ст. Направлення № 1/1/3748 надано ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2025 р. № 2058 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини старшим солдатом ОСОБА_7 " наказано службове розслідування завершити. За порушення вимог абзаців 1, 3 ст.11, ст.16, 49, абзаців 4, 7, 15, 16, 17 ст.128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 1 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України колишнього солдата резерву 41 запасної роти військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього накладення дисциплінарного стягнення "Сувора догана". На підставі п.15 розділу XXXIV "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 у зв`язку із самовільним залишенням військової частини, не виплачувати з липня місяця 2025 жодну з додаткових винагород колишньому солдату резерву НОМЕР_5 запасної роти військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1 . На підставі розділу XVI "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, у зв`язку із невиходом на службу без поважних причин, позбавити колишнього солдата резерву 41 запасної роти військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 щомісячної премії з липня 2025 р. Відправити повідомлення до державного бюро розслідувань та спеціалізованої прокуратури в оборонній та військовій сфері за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України колишнім солдатом резерву 41 запасної роти військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_1 .

За результатом проведеного службового розслідування було встановлено, що старший солдат ОСОБА_5 , який з 02.06.2025 р. по 02.07.2025 р. перебував у відпустці за станом здоров`я, проте 02.07.2025 не повернувся. На телефонний дзвінок від командира 41 запасної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_8 старший солдат ОСОБА_5 пояснив свою відсутність тим, що ним був написаний рапорт на продовження лікування та надісланий засобами СЕДО на адресу військову частину НОМЕР_1 проте жодного документа, що надає право на продовження лікування старшого солдата ОСОБА_9 не надходило, особисто старший солдат ОСОБА_5 їх також не надав, у такий спосіб самовільно залишивши військову частину з 02.07.2025 р. порушивши вимоги абзаців 1, 3 ст.11, ст.16, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 1 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ймовірно вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця виражається у формі недисциплінованості, прямого умислу ухилитись від військової служби.

Позивач не погоджується з оголошенням його таким, що самовільно залишив військову частину, наказом відповідача в частині оголошення дисциплінарного стягнення, не виплати грошового забезпечення, що передбачене згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та премії, а тому звернувся до суду з даною позовною заяво.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно норм ст.ст.17, 65, 68 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) .

Частиною 1 статті 2 вказаного Закону визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами п.1 ч.4 ст.24 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 р. № 548-XIV (далі - Статут).

Статтями 4-6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішньої служби внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Відповідно до вимог ст.9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Статтею 11 Статуту передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно ст.12 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст.16 Статуту).

Відповідно ст.ст.26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 р. № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

За визначення, що міститься у ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно ст.3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби (ст.4 Дисциплінарного статуту).

Згідно ч.3 ст.5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Відповідно до ст.84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

За змістом ст.85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 р. № 608 (далі - Порядок № 608).

Згідно абзацу 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;

втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;

порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Службове розслідування у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов`язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення.

Пунктами 1, 3, 6 розділу ІІ Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.11.2018 р. № 604 (далі - Інструкція № 604), передбачено, що за своєчасність та об`єктивність надання доповідей та донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, скоєні (вчинені) військовослужбовцями або працівниками (під час виконання службових обов`язків, у робочий час), що сталися у військових частинах, відповідають командири (начальники) військових частин.

Командири (начальники) військових частин про кожний виявлений факт ненадання інформації про подію, кримінальне правопорушення, військове адміністративне правопорушення та адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначають службове розслідування, після завершення якого надають письмові доповіді за підпорядкованістю та до відповідного органу управління Військової служби правопорядку, зазначаючи вжиті заходи до службових осіб, які не надали доповідь.

Відповідно до пунктів 21-22 розділу ІІ Інструкції № 604 про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової військової служби), невихід без поважних причин на службу, нез`явлення з відрядження, відпустки, закладу охорони здоров`я, нез`явлення у разі призначення або переведення до нового місця служби командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, усно - протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт порушення, а протягом доби з моменту надання усної доповіді - письмово.

Про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової військової служби, його нез`явлення вчасно зі звільнення в розташування військової частини, у разі призначення або переведення до іншого місця служби, нез`явлення з відрядження, відпустки або закладу охорони здоров`я командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, усно (негайно протягом 15 хвилин) - з моменту встановлення факту самовільного залишення частини, а протягом 12 годин з моменту надання усної доповіді - письмово.

Про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (працівником - місця несення служби) зі зброєю оперативний черговий (черговий) військової частини негайно з моменту встановлення факту самовільного залишення військової частини або місця служби доповідає командиру (начальнику) військової частини та повідомляє оперативного чергового органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2025 р. на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт командира військової частини НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_10 від 07.02.2025 р. № 6288, відповідно до якого 07.02.2025 р., серед інших, номер обслуги 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_4 старший солдат ОСОБА_5 самовільно залишили частину в районі АДРЕСА_1 .

З метою перевірки відомостей, зазначених у рапорті, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.03.2025 р. № 905 призначено службове розслідування, зокрема, стосовно позивача.

У відповідності до пунктів 1, 2 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.

За приписами пункту 3 розділу IV Порядку № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6 розділі V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Судом встановлено, що 28.03.2025 р. складено акт службового розслідування, у п.6 якого зазначено, що вина ОСОБА_9 у самовільному залишенні частини у період з 07.02.2025 по 11.02.2025 р. в районі н.п.Махновка Курської області доведена, а також вирішено застосувати, зокрема, до позивача дисциплінарне стягнення у виді суворої догани (п.8.4).

Службовим розслідуванням встановлено, що номер обслуги 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_4 старший солдат ОСОБА_11 самовільно покинув частину 07.02.2025 та повернувся до розташування підрозділу лише 12.02.2025, таким чином залишив частину в районі н.п.Махновка Курської області у період з 07.02.2025 по 11.02.2025, тим самим порушив вимоги абзаців 2, 3, 4, 5, 11 ст.11, ст.16, абзацу 1 ст.49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ймовірно вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України.

За результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності" прийнято наказ від 29.03.2025 р. № 1038, відповідно до р.4 якого за порушення вимог абзаців 2, 3, 4, 5, 11 ст.11, ст.16, абзацу 1 ст.49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляду суворої догани.

Аргументуючи позовні вимоги, позивач вказує на відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку, оскільки з моменту прибуття до військової частини НОМЕР_1 безперервно з 05.01.2025 р. по 13.03.2025 р. перебував у підрозділі і виконував бойові завдання та не покидав розташування частини в АДРЕСА_1 у період з 07.02.2025 р. по 11.02.2025 р.

Однак дані твердження позивача спростовуються матеріалами службового розслідування, зокрема:

- рапортом командира військової частини НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_10 від 07.02.2025 р. № 6288, довідкою-доповіддю від 07.02.2025 р. № 2757, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) від 07.02.2025 р. № 38, відповідно до яких 07.02.2025 р. номер обслуги 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_4 старший солдат ОСОБА_5 самовільно залишив частину в районі АДРЕСА_1 ;

- рапортом командира військової частини НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_10 від 13.02.2025 р. № 7725, довідкою-доповіддю від 13.02.2025 р. № 3065, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) від 13.02.2025 р. № 44, відповідно до яких номер обслуги 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_4 старший солдат ОСОБА_5 прибув до вогневої позиції "ЩИТ" в АДРЕСА_1 близько 22 год. 12.02.2025 р. після самовільного залишення розташування підрозділу 07.02.2025 р. та приступив до виконання службових обов`язків;

- поясненнями заступника командира військової частини НОМЕР_4 з психологічної підтримки персоналу капітана ОСОБА_12 , командира 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_4 молодшого лейтенанта ОСОБА_13 , стрільця-санітара 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_14 , якими підтверджено факт самовільного залишення 07.02.2025 р. ОСОБА_7 місця розташування частини в АДРЕСА_1 ;

- поясненнями ОСОБА_1 , якими позивач підтвердив самовільне залишення підрозділу 07.02.2025 р.

Доводи позивача про те, що ним не давалися пояснення стосовно самовільного залишення 07.02.2025 р. розташування частини не відповідають дійсності, так як його пояснення містяться в матеріалах службового розслідування.

Отже, вищевказаними доказами підтверджено факт самовільного залишення ОСОБА_1 07.02.2025 р. розташування частини в АДРЕСА_1 та повернення до розташування частини 12.02.2025 р.

Позивачем не надано суду жодних доказів на спростування самовільного залишення місця розташування частини у період з 07.02.2025 р. по 12.02.2025 р., а посилання позивача на відсутність зв`язку та перебування в районі бойових дій не є доказом того, що він протягом зазначеного періоду перебував у розташуванні свого підрозділу або виконував бойове завдання за наказом командира.

За таких обставин суд приходить до висновку, що дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо видання наказу від 29.03.2025 р. № 1038 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани за самовільне залишення місяця розташування частини є правомірними, відповідають фактичним обставинам справи та прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Щодо доводів позивача про не ознайомлення його під підпис з оскаржуваним наказом про притягнення до відповідальності, то суд зауважує, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування, тобто спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало і переконливо сторони виконали вимоги щодо розподілу тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у правильності своєї позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

В пункті 39 постанови по справі № 400/4409/21 від 16.03.2023 р. Верховний Суд дійшов висновку, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення"; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Також, суд зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним) або допущене порушення не впливає на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення"; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 20.05.2022 р. у справі № 340/370/21 та від 27.09.2022 р. у справі № 320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

Поняття "пуризм" (надмірний формалізм) було введено у правовий обіг ЄСПЛ.

"Правовий пуризм" - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 р. у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 р. у справі № 500/26/22.

Отже, ознайомлення військовослужбовця з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності під підпис є процедурною вимогою, недотримання якої саме по собі не тягне за собою недійсності акта, якщо зміст акта відповідає вимогам закону, а обставини, що стали підставою для його видання, підтверджені належними доказами.

У даній справі суд встановив, що зміст наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2025 р. № 1038 повністю узгоджується з матеріалами службового розслідування, які не спростовані позивачем жодними доказами.

.З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій командира військової частини НОМЕР_1 щодо оголошення позивача таким, що самовільно залишив військову частину 07.02.2025 р., визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2025 р. № 1038 в частині, що стосується позивача.

Що стосується позовних вимог в частині невиплати позивачу грошового забезпечення, додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., 70000 грн., премії за лютий 2025 року, суд зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст.2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону № 2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

За приписами ч.4 ст.24 Закону № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Частиною 3 статті 21-4 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (ч.4 ст.9 Закону № 2011-XII).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 745/32197 (далі - Порядок № 260 в редакції, чинним на момент спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується:

за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;

якщо виплачуються академічні стипендії;

за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;

за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;

за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);

за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;

за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

З аналізу даних правових норм слідує, що самовільне залишення військовослужбовцем військової частини має наслідком призупинення виплати грошового забезпечення з дня самовільного залишення військової частини або місця служби до дня повернення, про що оголошується наказом командира військової частини; а також призупинення військової служби у разі внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України з дня внесення таких відомостей.

Виходячи з наведених умов, очевидним є те, що військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину, до моменту його повернення, не вважається таким, що виконує обов`язки військової служби, відповідно не повинен отримувати грошове забезпечення.

Суд наголошує, що згідно ч.2 ст.24 Закону № 2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Тому очевидним є висновок про те, що призупинення військової служби має одночасно наслідком призупинення нарахування й виплати грошового забезпечення.

Доводи позивача про необхідність дотримання вимог Закону № 2232 та Положення № 1153 в контексті можливості припинення виплати грошового забезпечення тільки з моменту внесення відповідних відомостей про самовільне залишення місця проходження служби до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та отримання командиром витягу про реєстрацію кримінального правопорушення суд відхиляє, оскільки вони суперечать процитованій вище прямій нормі права, якою приписано призупиняти виплату з дня самовільного залишення місця служби. Аргументація позивача в цій частині є довільним тлумаченням правових норм на користь обраної й бажаної правової позиції.

Суд зауважує, що порядок призупинення та продовження військової служби визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10.12.2008 р. № 1153/2008.

За приписами пунктів 144-1 та 144-2 Положення від 10.12.2008 р. № 1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.

При цьому, пункт 144-3 Положення від 10.12.2008 р. № 1153/2008 передбачає, що звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Тобто ч.2 ст.24 Закону № 2232 та пунктом 144-3 Положення №1153 врегульовано саме порядок призупинення та продовження військової служби.

Натомість механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України врегульовано саме Порядком № 260.

Як встановлено судом, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2025 р. № 1038 за результатами службового розслідування встановлено самовільне залишення ОСОБА_1 місця дислокації частини в АДРЕСА_1 07.02.2025 р. та повернення до розташування підрозділу лише 12.02.2025 р., чим порушив вимоги абзаців 2, 3, 4, 5, 11 ст.11, ст.16, абзацу 1 ст.49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за порушення яких позивача притягнути до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді сурової догани, а також на підставі п.15 розділу XXXIV Порядку № 260 наказано не виплачувати жодну з додаткових винагород та позбавлено премії за лютий 2025 року.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 15 Порядку № 260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Матеріалами справи, а саме довідкою військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2025 р. № 4678/фс, підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 01.02.2025 р. по 13.03.2025 р. виплачувалося грошове забезпечення (за виключенням періоду самовільного залишення військової частини з 07.02.2025 р. по 11.02.2025 р.), зокрема посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія за виключенням лютого 2025 року.

При цьому, відповідачем правомірно не виплачено позивачу премію за лютий 2025 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної роботи) від 29.03.2025 р. № 1038, так як за результатами службового розслідування підтверджено факт самовільного залишення позивачем військової частини з 07.02.2025 р. по 12.022025 р., що узгоджується з приписами пункту 5 розділу XVI Порядку № 260, відповідно до якого військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за невихід на службу без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині протиправності невиплати премії за лютий 2025 року не підлягають задоволенню.

Щодо виплати передбаченої Постановою № 168 додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях на території Курської області російської федерації, 70000 грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань безперервно у період з 01.02.2023 р. по 13.03.2023 р. суд зазначає наступне.

Суд вбачає, що в прохальній частині позивачем допущено описку щодо зазначення року проходження служби, а саме зазначено "2023", а не "2025".

Відповідно до пп."а" п.1 ст.9-2 Закону № 2011-XII на період дії воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзаців 2, 4 пункту 1-1 Постанови № 168 військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

За приписами пункту 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з абзацами 3, 4 пункту 2-1 Постанови № 168 міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту; порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 (тут та надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах:

100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.

Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до пунктів 9, 10 розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

За приписами пункту 15 розділу XXXIV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які, зокрема, самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Отже, додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях), а підставою для виплати додаткової винагороди у вказаному розмірі є наказ командира військової частини.

При цьому, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

З матеріалів справи слідує, що відповідно до п.3.7 акту службового розслідування відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2024 р. № 1488 та бойового наказу командира військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_1 на оборону від 24.11.2024 р. № 3938дск ... номер обслуги 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_4 старший солдат ОСОБА_5 , ... в складі військової частини НОМЕР_4 дислокувалися в готовності до дій в районі АДРЕСА_1 з метою стримування ворожої агресії російської федерації, забезпечення територіальної цілісності, національної безпеки та оборони України.

Тобто, у спірному періоді, а саме з 01.02.2025 р. по 13.03.2025 р. ОСОБА_1 перебував на території на території противника в АДРЕСА_1 , де виконував бойові завдання, у зв`язку з чим мав підстави для отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн. розмірі.

В той же час у зв`язку із самовільним залишенням позивачем 07.02.2025 р. військової частини (повернувся 12.02.2025 р.), що знайшло своє підтвердження під час службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.03.2025 р. № 1038 ОСОБА_1 позбавлено виплати додаткової винагороди за лютий 2025 року, що узгоджується з приписами пункту 15 розділу XXXIV Порядку № 260.

Таким чином, відповідачем правомірно не виплачено позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. за лютий 2025 року.

Між тим, жодних доказів правомірності не виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за період з 01.03.2025 р. по 13.03.2025 р., враховуючи те, що ОСОБА_1 продовжував виконувати бойові завдання на території Курської області, відповідачем до суду не надано.

У наданій до суду довідці військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2025 р. № 4678/фс про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 04.01.2025 р. по 30.09.2025 р. лише вказано про те, що починаючи з березня 2025 року додаткова винагорода ОСОБА_1 не виплачувалась відповідно до пункту 9 розділу XXXIV Порядку № 260 у зв`язку з відсутністю наказів командира частини про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 .

Однак відсутність наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. не є правомірною підставою для її не нарахування та виплати у вказаному розмірі, враховуючи те, що ОСОБА_1 у період з 01.03.2025 р. по 13.03.2025 р. виконував бойові завдання на території країни-агресора в Курській області, що не заперечується відповідачем, та 11.03.2025 р. отримав поранення внаслідок ураження FPV-дроном збройних формувань російської федерації в районі н.п.Рубанщина Курської області російської федерації при виконанні бойового завдання та підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2025 р. № 6296.

При цьому, у довідці військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2025 р. № 6296 зазначено, що ОСОБА_1 перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет), в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння не перебував.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за період з 01.03.2025 р. по 13.03.2025 р.

Суд наголошує, що помилкове зазначення позивачем у прохальній частині позовної заяви періоду з 01.02.2023 р. по 13.03.2023 р., замість з 01.02.2025 р. по 13.03.2025 р. не впливає на правильність висновків суду про наявність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за період з 01.03.2025 р. по 13.03.2025 р.

В той же час позовні вимоги в частині не нарахування додаткової винагороди у розмірі 70000 грн. за період з 01.02.2025 р. по 13.02.2025 р. задоволенню не підлягають, так як на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.03.2025 р. № 1038 ОСОБА_1 позбавлено виплати усіх додаткових винагорода за лютий 2025 року, а період з 01.03.2025 р. по 13.03.2025 р. не є достатнім для нарахування додаткової винагороди у розмірі 70000 грн., оскільки відсутня обов`язкова умова - 30 днів виконання бойових завдань.

Що стосується періоду з 13.03.2025 р. по 27.03.2025 р., суд зазначає наступне.

Пунктом 1-2 Постанови № 168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

За приписами пункту 11 розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (пункт 12 розділу XXXIV Порядку № 260).

Аналіз даних правових норм свідчить про те, що додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за весь час перебування на такому лікуванні.

Тобто норми Постанови № 168 та Порядку № 260 передбачають встановлення умови, необхідної для виплати збільшеної до 100000 грн. винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини.

Як встановлено судом, позивач 11.03.2025 р. отримав бойове поранення, що підтверджується первинною медичною картою від 13.03.2023 р. із зазначенням про отримання вогнепального поранення.

Відповідно до виписного екіпризу № 1049 із медичної карти стаціонарного хворого позивач перебував у стаціонарі в період з 13.03.2025 р. по 27.03.2025 р., а згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2025 р. № 74 старший солдат ОСОБА_1 вибув у шпиталь на лікування у зв`язку з пораненням, знятий з котлового забезпечення зі сніданку 13.03.2025 р., видано продовольчий атестат.

Згідно довідки про обставини травми військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2025 р. № 6296 позивач 11.03.2025 р. одержав "ВТ.ВОСП лівого плеча, обох кистей, живота"; за обставин: " внаслідок ураження FPV-дроном збройних формувань російської федерації в районі н.п.Рубанщина, Курської обл., російської федерації, при виконанні бойового завдання пов`язаного із захистом Батьківщини, з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Поранення не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). В стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння не перебував."; підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2025 р. № 968.

В довідці указано, що вона є Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, тому ця довідка є підставою для видання наказу про виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Отже, в період з 13.03.2025 р. по 27.03.2025 р. позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, передбаченому Постановою № 168, а саме у розмірі до 100000 грн. на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100000 грн. за період з 01.03.2025 р. по 13.03.2025 р. пропорційно часу участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та за період з 13.03.2025 р. по 27.03.2025 р. пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 100000 грн. за період з 01.03.2025 р. по 13.03.2025 р. пропорційно часу участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та за період з 13.03.2025 р. по 27.03.2025 р. пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_8 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_8 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р., у розмірі 100000 грн. за період з 01.03.2025 р. по 13.03.2025 р. пропорційно часу участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та за період з 13.03.2025 р. по 27.03.2025 р. пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_8 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р., у розмірі 100000 грн. за період з 01.03.2025 р. по 13.03.2025 р. пропорційно часу участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та за період з 13.03.2025 р. по 27.03.2025 р. пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко