Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №400/4228/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 р.№ 400/4228/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – Позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту – Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиключення ОСОБА_1 з військового обліку як такого, який визнаний непридатним до військової служби на підставі постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від 24.01.2023 № 130 та невнесення актуальних персональних даних стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які містяться в довідці ВЛК від 24.01.2023 року № 130;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити ОСОБА_1 з військового обліку як такого, який визнаний непридатним до військової служби на підставі постанови військово- лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленої довідкою від 24.01.2023 № 130 та внести актуальні персональні дані стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку, які містяться в довідці ВЛК від 24.01.2023 року № 130.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами огляду військово-лікарської комісії було складено довідку військово-лікарської комісії №130 від 24.01.2023 року, згідно з якою Позивача на підставі статті 47а графи ІІ Розкладу хвороб та таблиці додаткових вимог «Б» (наказ Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402) визнано непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку. Однак, з інформації електронного кабінету призовників, військовозобов`язаних та резервістів застосунку «Резерв+» Позивач дізнався про те, що його не було виключено з військового обліку, натомість у застосунку неправильно відображається висновок військово-лікарської комісії щодо визначення його придатності до військової служби. У відповідь на заяви Позивача про його виключення з військового обліку, Відповідач рекомендував пройти військово-лікарську комісію та отримати свідоцтво про хворобу. Позивач вважає протиправною бездіяльність Відповідача, що полягає у не виключенні його із військового обліку як такого, який визнаний непридатним до військової служби та у не внесенні актуальних персональних даних відносно нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які містяться в довідці ВЛК від 24.01.2023 року №130, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою суду від 29.04.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 260 КАС України (без виклику сторін).

12.05.2026 р. Відповідач подав відзив на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідно до пункту 22.5 глави 22 розділу II Положення № 402 свідоцтво про хворобу у воєнний час складається на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється. За відсутності свідоцтва про хворобу законних підстав для внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на той момент так як і на зараз - не має. Після змін у 2024-2025 роках: Поняття «обмежено придатний» скасовано. Тепер ВЛК приймає рішення про непридатність з виключенням (якщо стан важкий) або про придатність до певних видів служби.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 та має відстрочку від призову на військову службу до завершення мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, про що свідчать відомості електронного військово-облікового документу.

У січні 2023 року Позивач пройшов медичний огляд у військово-лікарській комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , за результатами якого було складено довідку військово-лікарської комісії від 24.01.2023 року № 103, відповідно до якої Позивача за діагнозом: бронхіальна астма, персистуюча, важкий перебіг, та на підставі статті 47а графи ІІ Розкладу хвороб та таблиці додаткових вимог «Б» (додатки №1,2,3 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402) визнано непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку.

Відомості про діагноз та висновки ВЛК щодо виключення Позивача з військового обліку у зв`язку із встановленням непридатності до військової служби відображені у картці обстеження та медичного огляду від 07.02.2023 року.

Однак, у застосунку «Резерв+» наявна інформація, що Позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних, а у графі «Постанова ВЛК. Дата ВЛК 24.01.2023» зазначено: «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

20.02.2026 року Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із письмовою заявою, у якій просив виключити його із військового обліку як такого, який визнаний непридатним до військової служби на підставі постанови ВЛК, оформленої довідкою від 24.01.2023 №130; внести актуальні персональні дані відносно нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які містяться в довідці ВЛК від 24.01.2023 року №130.

Листом від 04.03.2026 року №443 Відповідач повідомив, що внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів оператором ІНФОРМАЦІЯ_3 не може бути проведено у зв`язку з тим, що з червня 2025 року військовозобов`язаних, визнаних непридатними до військової служби виключає з військового обліку оператор ІНФОРМАЦІЯ_7 з дозволу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 . Відповідно до вимог розділу ІІ пункту 3.8 наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (зі змінами) під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформляються свідоцтвами про хворобу та направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи. Для внесення даних до ІКС «Оберіг» Відповідач рекомендував пройти Позивачу військово-лікарську комісію та отримати свідоцтво про хворобу.

У відповідь на адвокатський запит, листом від 12.03.2026 року № 502 Відповідач надав засвідчену начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 копії довідки ВЛК від 24.01.2023 року №130, картки обстеження та медичного огляду від 07.02.2023 року, облікової карти Позивача.

24.03.2026 року Позивач повторно звернувся до Відповідача із письмовою заявою про виключення з військового обліку та внесення актуальних персональних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Листом від 10.04.2026 року № 710 Відповідач відмовив Позивачу в зв`язку з тим, що сплинув період часу та на разі відповідно до вимог розділу ІІ пункту 3.8 наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (зі змінами) під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформляються свідоцтвами про хворобу та направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи. Для внесення даних до ІКС «Оберіг» Відповідач рекомендував пройти Позивачу військово-лікарську комісію та отримати свідоцтво про хворобу.

Не погоджуючись з зазначеним, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» (затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-ХІІ, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частина друга статті 1 Закону №2232-XII передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини третьої статті 1 цього Закону військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону №2232-XII взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, встановлення освітнього рівня, вивчення особистих якостей. Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (пункт 20 Порядку №1487).

Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону №1951-VІІІ основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як передбачено частиною першою статті 6 Закону №1951-VІІІ, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VІІІ визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1951-VІІІ ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону №1951-VІІІ органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).

Військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів має містити актуальну інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Обов`язок із забезпечення актуалізації бази даних покладений на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з не виключеннм ОСОБА_1 із військового обліку як такого, який визнаний непридатним до військової служби на підставі постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від 24.01.2023 року №130, та у не внесенні актуальних персональних даних відносно нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Суд встановив, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 24.01.2023 року № 103 та картці обстеження та медичного огляду від 07.02.2023 року ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 47а графи ІІ Розкладу хвороб та таблиці додаткових вимог «Б».

Відповідно до військово-облікового документу, сформованого за допомогою застосунку «Резерв+», Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов`язаний, а у графі «Постанова ВЛК. Дата ВЛК 24.01.2023» зазначено: «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Відповідно до приписів частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII, та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402 в редакції, чинній на час проходження Позивачем медичного огляду ВЛК від 24.01.2023).

Суд звертає увагу, що згідно із п. 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Абзацом першим пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 встановлено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (пункт 2.1 глави 2 розділу I Положення №402).

Згідно із пунктом 1.2 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Відносини, що стосуються медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період врегульовані главою 3 розділу II Положення №402.

Відповідно до пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну з таких постанов:

«Придатний до військової служби»;

«Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»;

«Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

Згідно з абзацом першим пункту 22.1 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв`язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

Згідно з Розкладом хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, що є додатком до Положення № 402, до статті 47 включено бронхіальна астма J45-J46, а підпункт «а» свідчить про наявність у особи тяжкої персистуючої бронхіальної астми та про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Питання виключення осіб з військового обліку врегульовано положеннями статті 37 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до пункту « 3» частини шостої статі 37 Закону №2232-XII (в редакції на час проходження позивачем ВЛК, а саме 24.01.2023), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до чинної на сьогодні редакції пункту « 3» частини шостої статті 37 Закону №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Отже, підстава «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку. Проте, в чинній редакції міститься підстава виключення з військового обліку як «визнані непридатними до військової служби».

Аналіз наведених вище норм Закону №2233-XII в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити висновок про те, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-XII звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного, а отже, не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Суд враховує правову позицію, викладену у пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку». При цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військово-зобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону №2232-XII слідує, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військово-зобов`язаних.

Таким чином, особи, визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, є невійськовозобов`язаними, та поновлення на військовому обліку таких осіб можливо виключно за їх згодою або ж скасування відповідного рішення ВЛК про непридатність.

Суд зауважує, що у електронному військово-обліковому документі Позивача зазначено, що він перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних, а у графі «Постанова ВЛК. Дата ВЛК 24.01.2023» зазначено: «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час», що не відповідає дійсному висновку ВЛК від 24.01.2023 року № 103, оскільки Позивача було визнано непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку.

Так, постанова ВЛК від 24.01.2023 року № 103 є чинною та була прийнята відповідно до діючого на той час Положення № 402, є офіційним документом, оформленим уповноваженим органом у межах його компетенції, а тому відповідно до статей 72, 76 КАС України є належним та допустимим доказом у справі.

При цьому Відповідачем не надано суду жодних доказів скасування або визнання недійсною постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від 24.01.2023 №130.

Виходячи із вищезазначеного, можна зробити висновок, що за результатами проведеного військово-лікарською комісією медичного огляду Позивача та на підставі підтверджуючих документів, у Відповідача виник обов`язок виключити ОСОБА_1 з військового обліку та внести відповідні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Щодо посилань Відповідача на те, що внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів оператором ІНФОРМАЦІЯ_3 не може бути проведено у зв`язку з тим, що з червня 2025 року військовозобов`язаних, визнаних непридатними до військової служби виключає з військового обліку оператор ІНФОРМАЦІЯ_7 з дозволу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , то суд зазначає, що на момент видачі довідки ВЛК від 24.01.2023 №130 діяла одна редакція Положення № 402, а Відповідач вносить дані щодо Позивача в реєстр в 2025 році, коли діє інша редакція Положення № 402 та Закону №2232-XII.

Суд наголошує на неприпустимості зворотної дії нормативно-правових актів. Так, зміни до Положення №402, внесені Наказом МО №490 від 18.08.2023, не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності. Це прямо заборонено статтею 58 Конституції України, яка гарантує незворотність дії в часі законів, що погіршують становище особи. Конституційний Суд України (рішення №1-зп/1997, №5-р/2018) наголосив, що нові обов`язки не можуть покладатися на особу заднім числом, а стабільність правовідносин є складовою верховенства права.

Враховуючи зазначене, запис у Реєстрі призовників має бути приведений у відповідність на підставі довідки ВЛК від 24.01.2023 року №130 без потреби у додаткових діях або повторному огляді.

Відмова у внесенні таких змін на підставі того, що постанова не була затверджена згідно нових вимог, є неприпустимою вимогою, що суперечить Конституції України, та створює недопустиме обмеження прав Позивача, яке не передбачено чинним законодавством на момент виникнення первинних правовідносин.

Крім того, ні Положення №402, ні інші нормативно-правові акти не наділяють ТЦК та СП та безпосередньо його керівника повноваженнями щодо відміни або скасування висновків військово-лікарської комісії про непридатність осіб до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи Відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства, та беручи до уваги зібрані та досліджені судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд також вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими ч. 2 ст. 9 КАС України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам Позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 1064,96 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача..

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Позивач заявив про понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

На підтвердження понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: Ордер серії ВЕ №1187342 від 20.04.2026 р. на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Максименко В.В., договір про надання правової допомоги від 19.01.2026 №19/01/26/1, укладений між адвокатом Максименко В.В. та ОСОБА_1 , додаткова угода від 20.04.2026 р. №1 до договору про надання правової допомоги №19/01/26/1 від 19.01.2026 року, акт від 20.04.2026 року № 1 до договору про надання правової допомоги, квитанція до прибуткового касового ордера від 20.04.2026 на суму 10000,00 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат належить:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 року у справі №240/3888/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 по справі № 640/194/98/19.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами даної справи, з метою захисту законних прав та інтересів між адвокатом Максименко В.В. та ОСОБА_1 укладено договір від №19/01/26/1 від 19.01.2026 р. про надання правової допомоги.

В п. 3.1 Договору встановлено, що розмір гонорару визначається сторонами додатковою угодою.

В Додатковій угоді №1 зазначено, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує винагороду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Актом-прийняття-передачі наданої правової допомоги від 20.04.2026 р. зазначений перелік послуг, а саме:

- Зустріч, консультація Клієнта, узгодження правової політики. (0 год. 30 хв.) – 500 грн;

- Підготовка, підписання та подання позовної заяви до Миколаївського окружного адміністративного суду. Збір доказів по справі. Дослідження судової практики та законодавства щодо предмета спору (9 год. 30 хв.) – 9500 грн;

Таким чином, вартість наданих представником позивача послуг у загальному розмірі склала – 10000,00 грн. та сплачена Чорним О.Є. в повному обсязі.

Вказані вище обставини підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордера від 20.04.2026 р.

Між тим, варто наголосити, що наявні у матеріалах даної справи документи на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною та належною підставою для їх відшкодування у вказаному розмірі (10000,00 грн.), оскільки відповідний розмір має відповідати критерію розумності, пропорційності та співмірності таких витрат.

Суд наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).

Так, при вирішенні питання стосовно розподілу витрат, пов`язаних із правовою допомогою адвоката, суд насамперед звертає увагу на те, що справа даної категорії, у відповідності до предмету спору, є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. При цьому, судом проаналізовано відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reestr.court.gov.ua), за даними якого має місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з подібного предмету спору та подібними мотивами тим, що приведені і в даній позовній заяві, що значно спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову. До того ж, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, та витраченого часу, що свідчить про завищення розміру правової допомоги та, як наслідок, необхідність його зменшення.

Суд не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному конкретному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару була врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Наявні у матеріалах цієї справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для їх відшкодування у вказаному розмірі (10000,00 грн.), адже відповідний розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Висновки ж щодо можливості суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу містяться також у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020р. у справі №201/14495/16-ц.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, приписи ч.5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України, несуттєву складність справи, яка, у свою чергу, не мала публічного інтересу, характер і обсяг виконаної адвокатом роботи (судові засідання не проводились, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження), виходячи з критеріїв розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на правничу допомогу, суд вважає, що понесені ОСОБА_1 витрати є підтвердженими, однак, одночасно, неспівмірними зі складністю справи, належним чином необґрунтованими та завищеними.

В обсязі встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для зменшення розміру понесених витрат на правничу допомогу і, відповідно, їх стягнення з відповідача у розмірі 4000 грн., що відповідає вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити щодо невиключення ОСОБА_1 з військового обліку як такого, який визнаний непридатним до військової служби на підставі постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від 24.01.2023 № 130 та невнесення актуальних персональних даних стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які містяться в довідці ВЛК від 24.01.2023 року № 130.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) внести актуальні персональні дані стосовно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку, які містяться в довідці ВЛК від 24.01.2023 року № 130.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень) та судовий збір у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 07.10.2026 р.

Суддя Н.В. Лісовська