Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №400/9333/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 р.№ 400/9333/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в АРК та місті Севастополі Одеського МУ Міністерства юстиції України, просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056,

третя особаОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання протиправними та скасування постанов від 26.06.2026 у ВП №81354656,

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі також – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.06.2026 у виконавчому провадженні № 81354656 на виконавчий лист №420/41861/25 від 01.06.2026 року:

про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2026 року № ВП № 81354656;

про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн від 26.06.2026 року № ВП № 81354656;

про визначення та стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 розміру мінімальних витрат виконавчого провадження 350,00 грн від 26.06.2026 року № ВП №81354656.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ВП №81354656 від 26.06.2026 року відкрито на підставі виконавчого листа № 420/41861/25, виданого 01.06.2026 року Одеським окружним адміністративним судом. Також, згідно постанови від 26.06.2026 року про стягнення виконавчого збору з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 34588,00 грн. Херсонський зональний відділ ВСП наголошує, що державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору, оскільки спірні відносини, які розглядались у справі №420/41861/25, мають всі ознаки майнового спору, рішенням по цій справі зобов`язано позивача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 23.11.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Розмір виконавчого збору має становити 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, а не за ставкою як для немайнових спорів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі № 907/9/17 (провадження №12-76гс18) та від 25.08.2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження №12-36гс200).

Позивач посилається на заборону здійснення виконавчих дій на території району бойових дій стосовно органу управління Військової служби правопорядку. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 року № 2102-IX «Про введення воєнного стану в Україні», оскільки абзацом 22 пункту 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень боржниками за якими є органи військового управління, можливе лише щодо рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом. Херсонський зональний відділ ВСП ЗСУ входить до складу Сил оборони держави та її особовий склад залучений до виконання бойових завдань щодо відсічі збройної агресії російської федерації. В умовах воєнного стану з позивача за будь яких умов не може бути стягнутий виконавчий збір у межах виконавчого провадження по стягненню грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки законодавцем зупинено здійснення примусових виконавчих дій за вказаною категорією рішень, а саме примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою від 03.08.2026 року суд залишив позовну заяву без руху (головуючий суддя Біоносенко В.В.).

Ухвалою від 17.08.2026 року суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору відмовити та встановив новий десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 3672,91 грн.

Відповідно до наказу голови суду від 03.09.2026 року № 138-к суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату Миколаївського окружного адміністративного суду у зв`язку з призначенням його Указом Президента України від 02.09.2026 року № 867/2026 на посаду судді Миколаївського апеляційного суду.

22.09.2026 року було здійснено повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу, головуючим у справі визначено суддю Малих О.В.

Згідно ч. 2 ст. 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою від 24.09.2026 року суд прийняв справу до свого провадження, визнав поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити пропущений строк, відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст. 287 КАС України.

28.09.2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що на примусовому виконанні ВПВР УЗПВР у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження 81354656 з примусового виконання виконавчого листа № 420/41861/25, виданого 01.06.2026 року Одеським окружним адміністративним судом, про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 23.11.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Той факт, що вже під час виконання рішення суду у справі ІНФОРМАЦІЯ_3 була визначена сума боргу, не свідчить на користь висновків про те, що вказане рішення є рішенням майнового характеру. Більш того, на момент відкриття виконавчого провадження сума, що підлягала перерахуванню та виплати, не була відома ні сторонам, ані державному виконавцю.

Посилання на зупинення виконавчих дій відповідно до пункту 10-2 Розділу ХІІІ Закону №1404І, відповідач вважає безпідставним. Разом з тим, дана норма містить виключення щодо рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку. В рамках виконавчого провадження № 81354656 здійснюється виконання вимог виконавчого листа щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 . Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, відділ ПВР вважає, що виконавчі дії у ВП № 81354656 не підлягають зупиненню на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Щодо заборони здійснення виконавчих дій на території району бойових дій, відповідач вказує, що абз. 5 пп. 5 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», що у період дії воєнного стану в Україні забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку). Дана норма Закону стосується саме заборони органам державної виконавчої служби (державним виконавцям) та у передбачених цим Законом випадках приватним виконавцям, здійснювати покладені державою на них функції з примусового виконання рішень судів та інших органів безпосередньо на тимчасово окупованих територіях або в зоні бойових дій.

Питання примусового виконання рішень органами державної виконавчої служби, компетенція яких поширюється на територію активних бойових дій та тимчасово окуповану територію України врегульовано п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5. Абзацами 7, 8 та 12 п. 4 цього розділу Інструкції визначено, що під час дії воєнного стану виконання рішень, місцем виконання яких згідно з частиною першою статті 24 Закону є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на таку територію, за умови якщо такий орган змінив місцезнаходження/місцерозташування на іншу території України або органом державної виконавчої служби, визначеним Міністерством юстиції України за поданням / пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться за адресою: просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056. Отже, здійснює свої повноваження на підконтрольній території України відповідно до вимог чинного законодавства. Відкрито виконавче провадження у місті Миколаїв, а не на території територіальної Херсонської громади, яка перебуває у зоні активних бойових дій, тому на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження не поширюється заборона, передбачена абзацом п`ятнадцятим п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження». Аналогічна позиція щодо застосування відповідних положень пункту 102 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2025 ркоу у справі № 904/3743/22, від 23.03.2023 року у справі № 905/2368/15, від 24.04.2023 року у справі № 910/5953/17, від 10.05.2023 року у справі № 904/1708/22.

За Законом України «Про виконавче провадження», постанови про стягнення виконавчого збору, витрат чи штрафів як виконавчий документ державою/ держорганом пред`являються у 3-місячний строк. Проте воєнний стан зупиняє цей перебіг (розділ ХШ Закону України «Про виконавче провадження») на період дії військового стану.

Щодо протиправності стягнення виконавчого збору у зв язку із заявою стягувача про повернення виконавчого документа, відповідач вказує, що ст. 27 Закону «Про виконавче провадження» передбачає конкретний перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується. Повернення виконавчого документа не є підставою не стягувати виконавчий збір.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, судом встановлено:

На примусовому виконанні ВПВР УЗПВР у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 81354656 з примусового виконання виконавчого листа № 420/41861/25, виданого 01.06.2026 року Одеським окружним адміністративним судом, про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 23.11.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

26.06.2026 року державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Виноградчою Наталією Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 81354656.

Згідно постанови від 26.06.2026 року про стягнення виконавчого збору з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 34588,00 грн.

Згідно постанови від 26.06.2026 року про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження з боржника стягнуто мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 350,00 грн.

Не погоджуючись з постановами про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2026 року № ВП № 81354656, про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн від 26.06.2026 року № ВП № 81354656 та про визначення та стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 350,00 грн від 26.06.2026 року № ВП №81354656, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404), відповідно до статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно зі ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Статтею 18 Закону № 1404 встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 4 ст. 27 Закону № 1404 визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частинами 1 та 2 ст.27 Закону № 1404 визначено, що виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що виконавчий збір справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, за виключенням певних випадків. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Відтак, отримавши від представника стягувача заяву про відкриття виконавчого провадження із оригіналом виконавчого документа, яким є виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду № 420/10017/24, виданий 12.06.2025 року, враховуючи відсутність підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, державний виконавець у порядку та строки передбачені ст. 26 та ст. 27 Закону № 1404 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору, що відповідає нормам Закону № 1404 та вчинено в межах повноважень.

Аналогічно щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору Верховний Суд висловився у постанові від 27.04.2023 року у справі № 640/26475/21: «… аналізуючи положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.».

Щодо невірно визначеного розміру судового збору, суд дійшов наступного висновку:

Судові рішення прийнято умовно поділяти на рішення майнового та немайнового характеру. Окремо можна виділити рішення зобов`язального характеру – тобто рішення, яким боржника зобов`язано вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. Рішення зобов`язального характеру за своє суттю можуть бути як немайновими, наприклад «зобов`язати боржника не чинити перешкод», або ж майновими, які зобов`язують боржника передати стягувачу грошові кошти або майно.

Особливості виконання рішень немайнового характеру, тобто рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначені Розділом VIII Закону № 1404.

Зокрема, ч. 1, 2, 3 ст. 63 Закону № 1404 установлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Пунктами 1 та 10 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі – Інструкція), установлено, що виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. У разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

За змістом п. 13 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу ІІІ та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.

У свою чергу, п. 8 розділу ІІІ та пункт 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень визначають, що постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після їх винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Аналізуючи вищенаведені правові норми слід дійти висновку, що виконавчий документ з переліку, зазначеного у статті 3 Закону № 1404, є підставою для початку примусового виконання рішення. Обов`язком виконавця є вжиття заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом № 1404. За умови відсутності підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, у державного виконавця виникає безальтернативний обов`язок винести постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій він зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (у випадку примусового виконання рішення немайнового характеру), а також зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 Закону № 1404.

Обов`язок виконавця зазначити у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону № 1404 є імперативним приписом ч. 5 ст. 26 Закону № 1404.

Стягнення з боржника виконавчого збору виконавчого провадження одночасно з відкриттям виконавчого провадження також є безумовним обов`язком державного виконавця та пов`язується з початком примусового виконання, яке, у свою чергу, розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець зобов`язаний вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Як видно з матеріалів справи, відповідач відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа, яким боржника зобов`язано вчинити дії. Також відповідач виніс оскаржену у цій справі постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, визначеному ч. 3 ст. 27 Закону № 1404 – за примусове виконання рішення немайнового характеру.

Незважаючи на те, що Закон № 1404 не містить чіткого визначення поняття «рішення немайнового характеру», за змістом статті 63 зазначеного закону, таким рішенням є рішення, за яким боржник зобов`язаний, зокрема, особисто вчинити певні дії.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, із тексту даної норми слідує те, що для її застосування державним виконавцем при обчисленні суми виконавчого збору, у виконавчому документі мають бути зазначенні або сума коштів. яка підлягає стягненню з боржника, поверненню боржником, або конкретне майно яке має бути передано стягувачу і вартість якого визначена у виконавчому документі. Водночас, у виконавчому листі Одеського окружного адміністративного суду № 420/41861/25 від 01.06.2026 року зобов`язано позивача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , тобто вчинити дії, які не мають грошової оцінки. Грошова оцінка може з`явитися лише після виконання боржником дій, зазначених у виконавчому документі. Ні мотивувальна частина, а ні резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/41861/25, не містять чітких сум грошового забезпечення, яке належало до виплати ОСОБА_1 за спірний в цій справі період. Тому таке судове рішення має усі ознаки рішення немайнового характеру. Той факт, що вже під час виконання рішення суду у справі Херсонським зональним відділом була визначена сума боргу, не свідчить на користь висновків про те, що вказане рішення є рішенням майнового характеру. На момент відкриття виконавчого провадження сума, що підлягала перерахуванню та виплати, не була відома ні сторонам, ані державному виконавцю.

Враховуючи викладене, суд вважає, що правові підстави для визначення суми виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, відсутні.

Вищезазначені висновки підтверджуються позицію Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2026 року справа № 420/11248/24, яку було прийнято по аналогічній справі щодо стягнення з боржника виконавчого збору.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що в умовах воєнного стану з нього за будь яких умов не може бути стягнутий виконавчий збір у межах виконавчого провадження по стягненню грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки законодавцем зупинено здійснення примусових виконавчих дій за вказаною категорією рішень, на підставі того, що пунктом 10-2 Розділу ХІІІ Закону № 1404, зокрема, передбачено, що зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень ( крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно- промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій. Крім того, питання щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору не стосуються предмету спору – законності та обґрунтованості постанови про стягнення виконавчого збору.

Щодо заборони здійснення виконавчих дій на території району бойових дій з посиланням на абз. 5 пп. 5 п.10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404, що у період дії воєнного стану в Україні забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).

Дана норма Закону стосується саме заборони органам державної виконавчої служби (державним виконавцям) та у передбачених цим Законом випадках приватним виконавцям, здійснювати покладені державою на них функції з примусового виконання рішень судів та інших органів безпосередньо на тимчасово окупованих територіях або в зоні бойових дій.

Абзацами 7, 7 та 9 п. 4 розділу І Інструкції визначено, що під час дії воєнного стану виконання рішень, місцем виконання яких згідно з частиною першою статті 24 Закону є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на таку територію, за умови якщо такий орган змінив місцезнаходження/місцерозташування на іншу території України або органом державної виконавчої служби, визначеним Міністерством юстиції України за поданням / пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. У разі якщо місцезнаходженням органу державної виконавчої служби є територія, включена до Переліку, такий орган повинен змінити місцезнаходження/ місцерозташування на іншу територію України та здійснювати примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція цього органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України письмово повідомляє адміністратора автоматизованої системи виконавчого провадження про зміну місцезнаходження/місцерозташування органу державної виконавчої служби. Інформація про зміну місцезнаходження органів державної виконавчої служби або про визначення органу державної виконавчої служби, на який покладатиметься повноваження з примусового виконання рішень, місцем 3 виконання яких є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в Переліку, публікується на вебсайті Міністерства юстиції України та вебсайтах міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України по мірі її оновлення. При цьому орган державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окуповану територію, може здійснювати примусове виконання рішень за умови зміни свого місцезнаходження/місце розташування, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції. У цьому випадку заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень, встановлена абзацом 5 пп. 5 п. 102 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404 не застосовується.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться за адресою: пр Миру, буд. 41/1, м. Миколаїв, Миколаївська область, , тобто здійснює свої повноваження на підконтрольній території України відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 134, 139, 241 – 246, 387 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в АРК та місті Севастополі Одеського МУ Міністерства юстиції України (просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 45862901), за участі третьої особи – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про: визнання протиправними та скасування постанов Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.06.2026 у виконавчому провадженні № 81354656 на виконавчий лист №420/41861/25 від 01.06.2026 року: про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2026 року № ВП № 81354656; про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн від 26.06.2026 року № ВП № 81354656; про визначення та стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 розміру мінімальних витрат виконавчого провадження 350,00 грн від 26.06.2026 року № ВП № 81354656 – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.10.2026 року.

Суддя О.В. Малих