Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №400/10739/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 р.№ 400/10739/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ,

простягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 252 493,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набуті кошти у розмірі 252 493 грн 17 коп. гривні 17 копійок під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в період з 28.07.2022 по 17.02.2025 ухилявся від виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, не повернувся до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) з медичного закладу, не виконував обов`язки військової служби, а військовою частиною за цей час було нараховано та виплачено йому грошове забезпечення, в тому числі щомісячної премії та додаткової винагороди за липень - жовтень 2022, тому грошові кошти в сумі 252 493 грн 17 коп. набуті без достатньої правової підстави та підлягають поверненню.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає , оскільки позов, спрямований на стягнення грошового забезпечення військовослужбовця, є юридично безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі. Вимога про повернення надмірно виплачених сум прямо суперечить імперативній, соціально-захисній нормі частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України. Ця норма встановлює абсолютну та категоричну заборону на повернення коштів, які мають соціальний характер, як безпідставно набутого майна. До цього вичерпного переліку належать заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, які були надані фізичній особі як засіб до існування. Можливість стягнення коштів, які знаходяться під соціально-правовим захистом, є винятком і виникає лише за умови дотримання кумулятивної вимоги, встановленої статтею 1215 ЦК України. Позивач зобов`язаний довести одночасну наявність трьох умов: добровільності виплати, недобросовісності набувача та наявності рахункової помилки з боку платника. Відсутність доведеності хоча б однієї з цих умов є підставою для повної відмови у позові. Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу того, що надлишкова виплата відбулася саме внаслідок рахункової (лічильної) помилки. Продовження нарахування та виплати сталося через юридичну помилку, недбалість, прорахунок або несвоєчасне реагування посадових осіб фінансово-економічної служби та командування, які не виконали вимоги пункту 15 розділу І Порядку № 260, що зобов`язував негайно видати наказ про призупинення виплат з дня самовільного залишення місця служби.

Позивач надав суду додаткові пояснення, які по суті є відповіддю на відзив, в яких зазначив, що переплата відбулася, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 ввів в оману командування військової частини НОМЕР_1 щодо свого місця перебування та вчинив самовільне залишення військової частини, ухилявся від проходження військової служби, а отже не мав права на отримання грошового забезпечення за зазначений період, в тому числі щомісячної премії та додаткової винагороди на період дії воєнного стану за липень - жовтень 2022 року. Відповідача не оскаржував в судовому чи іншому порядку висновки службового розслідування, викладені в Наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2025 №999 (з основної діяльності) "Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення за липень - жовтень 2022 року солдату ОСОБА_1 ", в якому саме і зазначено, що переплата була допущена через неправомірні дії відповідача. Самовільне залишення військової частини не було випадковим або вимушеним, а мало свідомий і цілеспрямований характер, спрямований на ухилення від виконання військового обов`язку. Отже, посилання представника Відповідача на вибуття на лікування ОСОБА_1 не можуть нівелювати факт вчинення Відповідачем протиправних дій (більше ніж 2 роки вчинення самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ).

У запереченнях відповідач зазначив, що факт вчинення відповідачем порушення не знімає з позивача обов`язку довести наявність саме рахункової помилки, оскільки це є єдиною законною підставою для примусового стягнення вже виплачених соціально захищених грошових коштів. Виплата грошового забезпечення відповідачу проводилася на підставі чинних внутрішніх наказів військової частини про нарахування. Продовження нарахування та перерахування коштів відбулося внаслідок правової помилки, недбалості, прорахунку або запізнілої реакції посадових осіб фінансово-економічної служби та командування. Вони не дотрималися вимоги пункту 15 розділу І Порядку № 260, який зобов`язував негайно видати наказ про призупинення виплат з дня самовільного залишення місця служби. Несвоєчасне видання наказу про припинення грошового забезпечення чи ігнорування вимог Порядку № 260 — безумовно кваліфікується як юридичний прорахунок, організаційна недбалість або облікова помилка. Оскільки ця обставина не підпадає під вузьке визначення арифметичної помилки, вона не може слугувати законною підставою для стягнення грошових коштів, які захищені імперативною нормою статті 1215 ЦК України.

Відповідач надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що Військова частина НОМЕР_2 є тим розпорядником коштів третього рівня, який у розумінні бюджетного та фінансового законодавства, а також фактичного виконання платіжних операцій, здійснював списання грошових ресурсів зі свого відкритого рахунку в Державній Казначейській службі України. Саме у фінансових установах, зокрема у Казначействі, Військова частина НОМЕР_2 як розпорядник коштів має право першого підпису - повноваження, яке дозволяє здійснювати операції з фінансовими ресурсами, що обліковуються на її рахунку. Військова частина НОМЕР_1 , будучи лише зарахованою на її фінансове забезпечення, позбавлена такого прямого права розпорядження коштами ВЧ НОМЕР_2 . Це означає, що юридична особа ВЧ НОМЕР_1 не могла самостійно ініціювати платіж, оминаючи фінансові механізми ВЧ НОМЕР_2 . Таким чином, наказ командира ВЧ НОМЕР_1 є лише внутрішньою умовою для активації платіжного процесу, тоді як сам акт фінансового відчуження належить до компетенції та відповідальності ВЧ НОМЕР_2 . Таким чином, саме Військова частина НОМЕР_2 , як фактичний платник, зазнала фінансової шкоди у вигляді так званих безпідставно набутих Відповідачем коштів. Позивач, Військова частина НОМЕР_1 , не є суб`єктом, чиї фінансові інтереси були безпосередньо порушені, оскільки вона лише подавала накази як підставу для виплат, а фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_1 було лише зараховано на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до вимог процесуального законодавства, належним Позивачем у справі про стягнення безпідставно набутих коштів є суб`єкт, з рахунків якого ці кошти були безпосередньо списані, і який має матеріально-правову заінтересованість у відновленні свого порушеного права власності чи розпорядження фінансовими ресурсами.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що ОСОБА_1 був військовослужбовцем саме військової частини НОМЕР_1 і саме як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 отримував грошове забезпечення та додаткову винагороду, а також здійснив самовільне залишення військової частини. Військова частина НОМЕР_2 виконує лише технічну функцію у процесі перерахунку коштів на рахунки військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 . Тому всі твердження представника Відповідача стосовно того, що військова частина НОМЕР_1 не є належним Позивачем є лише спробою відвернути увагу Суду від предмету спору. А військова частина НОМЕР_1 є єдиним суб`єктом, який має право виступати Позивачем у даній справі, оскільки лише командиром військової частини НОМЕР_1 приймаються рішення про виплату грошового забезпечення і жодна інша військова частина не має такого права.

Відповідно до ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.05.2022 №134, солдат ОСОБА_1 , призваний по мобілізації, призначений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу ) від 12 травня 2022 року №92-РС, якій прибув із військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_4 для подальшого проходження військової служби, з 15 травня 2022 року зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і визнаний таким , що справи та посаду розвідника-навідника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.07.2022 № 209 солдат ОСОБА_1 , водій протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 2 аеромобільно-десантної роти, з "28" липня 2022 року визнаний таким, що вибув до Костянтинівської міської лікарні м. Костянтинівка Донецької області.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.07.2022 № 212, ОСОБА_1 відповідно до пункту 116 підпункту 14, 15 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з "30" липня 2022 року увільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2022 № 354 солдат ОСОБА_1 , військовослужбовець в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , який з "28" липня 2022 року знаходився на лікуванні, визнаний таким, що станом на "19" грудня 2022 року не повернувся до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідає, медичні документи надані не були, місцезнаходження невідомо. Відповідно розділу 1 пункту 15 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" з "28" липня 2022 року наказано призупинити нарахування та виплату грошового забезпечення.

За фактом нез`явлення на службу з лікувального закладу ОСОБА_1 проведено службове розслідування, в рамках проведення якого встановлено, що відповідач 28.07.2022 був відправлений на лікування до КНП «БЛІЛ КМР» м. Костянтинівка (інфекційне відділення). Відомості про прибуття солдата ОСОБА_1 до лікувального закладу не було надано. Медичної документації (виписного епікризу) відповідач не надав.

Отже, солдат ОСОБА_1 , діючи всупереч інтересам служби, грубо порушуючи вимоги Конституції України, законів України та Статутів Збройних Сил України, у період проходження військової служби в умовах воєнного стану, не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов`язків несення військової служби, діючи умисно не з`явився на службу з лікувального закладу КНП «БЛІЛ КМР» м. Костянтинівка (інфекційне відділення) та ухиляється від виконання обов`язків військової служби з 28.07.2022 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.01.2024 №3 “Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом нез`явлення на службу з лікувального закладу” притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення - оголошено сувору догану. Зобов`язано начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 здійснити перевірку нарахованого та виплаченого військовослужбовцю у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 грошового забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.02.2025 № 50 солдата ОСОБА_1 , колишнього водія протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 2 аеромобільно-десантної роти (військової служби за мобілізацією), який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 направлено для подальшого проходження служби у військову частину НОМЕР_4 АДРЕСА_5 . З “17” лютого 2025 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

26.08.2025 за вх. № 17549/р до командування військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 про те, що нею, згідно вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.01.2024 №3 “Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом нез`явлення на службу з лікувального закладу”, було проведено перевірку нарахованого та виплаченого грошового забезпечення колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 за період з 28.07.2022, в результаті якої було виявлено факти надмірно виплаченого грошового забезпечення.

На підставі вказаного рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 27.08.2025 виданий наказ №715 “Про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення за липень - жовтень 2022 року солдату ОСОБА_1 ”.

У ході проведення службового розслідування встановлено, що колишній водій протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 2 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 28.07.2022 був направлений на лікування до Костянтинівської міської лікарні м. Костянтинівка Донецької області. З метою контролю особового складу командиром підрозділу здійснювались дзвінки військовослужбовцю. Під час телефонних дзвінків солдат ОСОБА_1 повідомляв, що прибув до медичного закладу та проходить лікування. 19.12.2022 солдат ОСОБА_1 припинив відповідати на телефонні дзвінки, на зв`язок більше не виходив, медичних документів не надав. В подальшому було встановлено, що солдат ОСОБА_1 не прибував до лікувального закладу. Про те, що сталося з військовослужбовцем та про причини його неповернення до розташування військової частини, а також про місце свого дійсного перебування солдат ОСОБА_1 командування військової частини НОМЕР_1 не повідомляв, натомість надавав неправдиву інформацію щодо проходження ним лікування. Вищевказаними діями солдат ОСОБА_1 ввів в оману командування військової частини НОМЕР_1 щодо свого місця перебування, внаслідок чого йому здійснювались надлишкові нарахування та виплати грошового забезпечення протягом часу поки не було встановлено факт його ухилення від виконання обов`язків військової служби. Таким чином у період з 28.07.2022 по 17.02.2025 солдат ОСОБА_1 ухилявся від проходження військової служби, а отже не мав права на отримання грошового забезпечення за зазначений період, в тому числі щомісячної премії та додаткової винагороди на період дії воєнного стану за липень - жовтень 2022 року.

19.09.2025р. командиром військової частини НОМЕР_1 був виданий Наказ №999 (з основної діяльності) “Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення за липень - жовтень 2022 року солдату ОСОБА_1 ”. Вказаним наказом вирішено вважати встановленим факт неналежного виконання Відповідачем обов`язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за липень-жовтень 2022 року.

Обґрунтування розміру безпідставно набутих коштів.

Згідно довідки від 26.08.2025 року № 758 по солдату ОСОБА_1 загальна сума переплати становить 252 493 грн 17 коп.

Відповідно до статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII).

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).

Відповідно до п. 2 розділу 1 Порядку №260, до складу грошового забезпечення військовослужбовців відносяться щомісячні основні, додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія, додаткові винагороди, тощо.

Відповідно до п.12 Порядку №260, військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.

Отже, у період перебування військовослужбовця на лікуванні за ним зберігається виплата грошового забезпечення.

Водночас, згідно з п.15 Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Відповідно до пункту 3 розділу XVI Порядку № 260 виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 5 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу XVI Порядку № 260 військовослужбовцям

щомісячна премія не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (надалі - Постанова№168 ) передбачено, що на період дії воєнного стану особам, які несуть службу в районах ведення бойових дій встановлено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень, а особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, передбачена додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу участі осіб у таких діях та заходах.

Пунктом 2-1 Постанови №168 визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених Постановою №168 визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На період подій питання виплати додаткової винагороди регулювалось окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, в якому зазначено, що виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини, накази на виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Окрім цього, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30000 гривень не включаються

військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Матеріали службового розслідування свідчать, що відповідач 28.07.2022 вибув до медичного закладу. Фельдшер медичного пункту військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_3 пояснив, що на момент подій проходив військову службу в медичному пункті військової частини НОМЕР_1 на посаді медичної сестри медичного пункту. Колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 28.07.2022 був направлений на лікування до КНП “БЛІЛ КМР” з діагнозом: гострий гастрит.

З метою контролю особового складу командиром підрозділу здійснювались телефонні дзвінки військовослужбовцю, під час яких солдат ОСОБА_1 відповідав на дзвінки та повідомляв про проходження ним лікування, проте, станом на 19.12.2022 припинив виходити на зв`язок, відомості про прибуття солдата ОСОБА_1 до медичного закладу відсутні, до військової частини не повернувся. В подальшому медичних документів до медичного пункту не надавав, про місце свого перебування не повідомляв.

Наданий позивачем розрахунок передплати складає: за липень 2022 року:

по грошовому забезпеченню з урахуванням податків - 13 430 грн 37 коп.;

по додатковій грошовій винагороді - 42 000 грн 00 коп.

Переплата за серпень 2022 року:

по грошовому забезпеченню з урахуванням податків - 23 687 грн 60 коп.;

по додатковій грошовій винагороді - 42 000 грн 00 коп.

Переплата за вересень 2022 року:

по грошовому забезпеченню з урахуванням податків - 23 687 грн 60 коп.;

по додатковій грошовій винагороді - 42 000 грн 00 коп.

Переплата за жовтень 2022 року:

по грошовому забезпеченню з урахуванням податків - 23 687 грн 60 коп.;

по додатковій грошовій винагороді - 42 000 грн 00 коп.

Разом за липень-жовтень 2022 переплата становить 252 493 гри 17 коп. (з урахуванням зайво перерахованих податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску).

У розрахунку мається застереження стосовно того, що позивач стягує з відповідача суму грошового забезпечення та додаткової винагороди разом з податками, але сума податків була позивачем, як податковим агентом перерахована до бюджету, тому правових підстав для стягнення з відповідача суми сплаченого до бюджету ПДФО та ЄСВ в сумі 71515,01грн.за період липень-жовтень 2022 з відповідача немає. Стягненню з відповідача підлягає сума отриманого ним грошового забезпечення, в т.ч премії та додаткової винагороди без податків та зборів в сумі 180978,16грн.

Оскільки, відповідач в період з 28.07.2022 по 19.12.2022 не прибув до медичного закладу, не виконував обов`язки військової служби, а військовою частиною за цей час було нараховано та виплачено грошове забезпечення, в тому числі щомісячної премії та додаткової винагороди за липень - жовтень 2022, тому суд вважає, що відповідач повинен повернути позивачу безпідставно набуте грошове забезпечення та додаткову винагороду за період липень-жовтень 2022 в сумі 180978,16грн.

Щодо посилання представника відповідача, щодо утримання грошового забезпечення та додаткової винагороди за липень 2022, хоча відповідач тільки 28.07.2022 самовільно залишив військову частину суд зазначає, що у місяць скоєння СЗЧ не сплачується премія та додаткова винагорода, тому додаткова винагорода в сумі 30 000 грн. та премія 8850,37грн. за липень 2022 є безпідставно отриманими. Грошове забезпечення за липень 2022 відповідачу було нараховано в сумі 22281,24, з яких утримується тільки безпідставно отримані, а не все грошове забезпечення за липень 2022.

Відповідач не заперечував, що він отримав грошове забезпечення без належних підстав, оскільки з 28.07.2022 знаходився в СЗЧ, але у заявах по суті справи зазначив, що підстави для стягнення з нього грошового забезпечення може бути наявність двох одночасних підстав розрахункової помилки та недобросовісності набувача. З недобросовісностю відповідача він погодився, але в зв`язку з тим, що позивачем не доведена розрахункова помилка при виплаті грошового забезпечення підстави для стягнення з нього переплати грошового забезпечення немає.

Щодо цих заперечень відповідача суд зазначає:

Приписи ст. 1215 Цивільного кодексу України передбачають, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата, якщо їх виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і за відсутністю недобросовісності з боку набувача.

Верховний Суд України в постанові від 02.07.2014 по справі №6-91цс14 висловив позицію, згідно з якою безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

З системного аналізу статей 1212, 1215 ЦК України та наведеної правової позиції Верховного Суду України слідує те, що у разі виплати особі без необхідності чи без правової підстави грошового забезпечення або якщо відпала підстава для його виплати, то платнику ці кошти поверненню не підлягають, крім випадків наявності рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача.

Отже, не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст. 1215 Цивільного кодексу України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

В спірних правовідносинах добросовісність набувача відсутня, оскільки він ввів в оману позивача, щодо проходження ним лікування.

Доводи відповідача стосовно того, що військова частина є неналежним позивачем у справі суд відхиляє, оскільки відповідач був зарахований до особового складу саме військової частини НОМЕР_1 та грошове забезпечення отримував з цієї частини, тому саме військова частини НОМЕР_1 є належними позивачем у справі, оскільки на підставі її рапортів/заявок військова частина НОМЕР_2 здійснювала фінансування витрат.

Позивач надав суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача військову частину НОМЕР_2 , оскільки позивач перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до ч.5 ст.49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Позивач у клопотанні не зазначив, яким чином рішення у цій справі може вплинути на права та обов`язки в/ч НОМЕР_2 , тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.

За таких обставин, позов належить задовольнити частково.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 180978,16 грн.(сто вісімдесят тисяч дев`ятсот сімдесят вісім грн. 16 коп.) під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

В решті позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко