Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/16508/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 рокусправа № 380/16508/26

Львівській окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Грень Н.М. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 25139/03-16 від 29.04.2026 року в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до поданих нею документів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулася до пенсійного органу із заявою про зміну страхового стажу та перерахунок пенсії, однак рішенням відповідача № 25139/03-16 від 29.04.2026 їй було відмовлено у такому перерахунку у зв`язку з неможливістю зарахування до страхового стажу періоду роботи з 25.03.1992 по 29.08.1994, оскільки у графі 4 трудової книжки відсутній номер наказу про звільнення з роботи. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, а можливі недоліки її заповнення з вини роботодавця не можуть нівелювати факт виконання нею трудових обов`язків та позбавляти права на належне пенсійне забезпечення. Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Ухвалою від 10.08.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву (вх.76492 від 27.08.2026) у якому проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування вказує, що рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії прийнято у відповідності до норм чинного пенсійного законодавства. Відповідач зазначає, що за результатами розгляду наданої позивачем трудової книжки серії НОМЕР_1 спірний період не зараховано до страхового стажу правомірно через відсутність номера наказу у записі про звільнення з роботи, що суперечить встановленому порядку ведення трудових книжок. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку як отримувач пенсії, 21.04.2026 звернулася до пенсійного органу із заявою про зміну трудового стажу, набутого до 2004 року, та проведення подальшого перерахунку пенсії, надавши, серед іншого, трудову книжку серії НОМЕР_1 .

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 25139/03-16 від 29.04.2026 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з тих підстав, що до страхового стажу неможливо врахувати період роботи з 25.03.1992 по 29.08.1994 через відсутність номера наказу про звільнення у записі трудової книжки.

Позивач не погоджуючись з рішенням про відмову у перерахунку пенсії, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: - з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Згідно з п. 1 ч. 22 Закону № 1058 відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду поміж іншого для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 року (далі Постанова № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відмовляючи позивачу у врахуванні спірного періоду до її страхового стажу, відповідач виходив з того, що до страхового стажу неможливо врахувати період роботи з 25.03.1992 по 29.08.1994 через відсутність номера наказу про звільнення у записі трудової книжки.

Згідно з підпунктом 1.1. пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п?ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабскими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця, щодо її заповнення. На особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у трудовій книжці.

Правова позиція у подібних прововідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 №677/277/17.

Крім цього, правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, підтверджує доводи позивача, щодо того, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

При цьому, недотримання роботодавцем правил ведення трудової книжки не може спричиняти негативні наслідки для працівника.

Отже, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої так порушення було вчинено, а відтак, не може впливати на її особисті права.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.08.2019 по справі №654/890/17, від 21.02.2018 по справі №687/975/17, від 12.09.2022 справі №569/16691/16-а.

Відтак, суд критично оцінює доводи відповідача, вказані у рішенні № 25139/03-16 від 29.04.2026 року.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З досліджених судом матеріалів слідує, що запис про роботу позивача у спірний період з 25.03.1992 по 29.08.1994 внесений до її трудової книжки, містить інформацію про прийняття та звільнення з посади із посиланням на правову підставу звільнення, посвідчений підписом уповноваженої особи та відтиском печатки підприємства. Будь-яких сумнівів щодо достовірності змісту вказаного запису відповідачем не висловлено, як і не надано суду доказів підроблення документа чи недійсності внесених відомостей.

За таких обставин відсутність номера наказу в графі 4 трудової книжки під час внесення запису про звільнення свідчить виключно про недолік заповнення документа посадовою особою роботодавця, за що працівник не може нести негативних правових наслідків.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням стажу.

Отже, відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до його стажу періоди роботи з 25.03.1992 по 29.08.1994 року. Тому, суд висновує про зарахування до стажу період роботи з 25.03.1992 по 29.08.1994 року.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, у зв`язку із висновком суду про задоволення позову судові витрати позивача на сплату судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позов ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська обл., 08500 ЄДРПОУ 22933548), про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії- задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 25139/03-16 від 29 квітня 2026 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25 березня 1992 року по 29 серпня 1994 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 21 квітня 2026 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн 20 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

СуддяГрень Наталія Михайлівна