Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/10715/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10715/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що вироком Яворівського районного суду Львівської області від 24.03.1995, що набрав законної сили 11.04.1995, ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 р.) до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком один рік на підставі ст. 75 КК України. 01.12.1999 рішенням призивної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 Позивача визнано непридатним до військової служби. На підставі п. «г» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII у редакції, чинній станом на момент прийняття рішення, 30.04.2003 р. Позивача виключено з військового обліку, як особу, засуджену до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Вказане рішення прийняте компетентним органом відповідно до законодавства, що діяло на той момент. Всупереч ст. 58 та ст. 19 Конституції України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на вказаний Закон, поновив позивача на військовому обліку без будь якої законної підстави та поза встановленою процедурою. Позивач оскаржує протиправні дії відповідача щодо відмови внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі– Єдиний реєстр) відомостей про нього як про виключеного з військового обліку та просить суд зобов`язати відповідача виправити допущені порушення.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 01.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; витребувано у відповідача копії всіх відповідних рішень та документів, які стали підставою для постановки ОСОБА_1 на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 та внесення вищезазначеної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що зі змісту облікової картки позивача вбачається, що він перебуває на військовому обліку. У наявних облікових документів відсутні відомості про прийняття компетентним органом рішення про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Щодо поданої позивачем заяви, то вказує, що станом на дату звернення позивача до відповідача та станом на дату надання відповіді відсутня законна підстав для виключення ОСОБА_2 з військового обліку лише з мотивів його попереднього засудження у 1995 році.

В спростування наведених відповідачем доводів представник позивача подав відповідь на відзив. Вказує, що надана відповідачем облікова картка є витягом із того самого Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості якого про перебування позивача на обліку і становлять предмет оскарження у цій справі. Військово-обліковий документ позивача, оригінал якого перебуває у позивача і достовірність якого відповідач у відзиві не заперечує, містить запис про визнання позивача непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку з посиланням на норму, чинну на момент внесення запису (пункт «г» частини п`ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції станом на 2003 рік — підстава виключення осіб, засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів).

Зазначає, що матеріальне право позивача (виключення з обліку та втрата статусу військовозобов`язаного) виникло у 2003 році й на той момент остаточно реалізувалося. Заява 2026 року була спрямована не на перегляд правовідносин, а лише на приведення відомостей Реєстру у відповідність до фактичного статусу позивача.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно з листом Яворівського районного суду Львівської області від 11.09.2024 №01-05/54/2024, згідно обліково-статистичної картки справа №1-86 – ОСОБА_1 засуджено 24.03.1995 за ч. 3 ст. 140 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком.

Вирок Яворівського районного суду Львівської області від 24.03.1995 набрав законної сили 11.04.1995.

У військовому квитку позивача міститься запис про виключення з військового обліку на підставі п. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий облік і військову службу».

Згідно з відомостями мобільного застосунку «Резерв+» позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач 03.04.2026 звернувся до відповідача із заявою, у якій, зокрема, просив внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо виключення позивача з військового обліку.

Листом від 10.04.2026 №4811 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивачу, що з 18.05.2024 згідно Закону України від 11.04.2024 №3633-ІХ громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, та були виключені з військового обліку, підлягають повторній постановці на військовий облік на загальних підставах.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Частиною 2статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, у редакції від 18.05.2024) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно із частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.

Станом на 2003 рік частина 5 статті 37 Закону №2232-ХІІ передбачала, що Виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; б) які досягли граничного віку перебування в запасі; в) які припинили громадянство України; г) які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів; д) які не отримали до 36-річного віку військово-облікової спеціальності або спорідненої з нею; е) які померли.

В подальшому, до зазначеної статті неодноразово вносились зміни.

Згідно з п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ в редакції, що була чинною до 17.05.2024 року включно, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

11.04.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон № 3633-ІХ).

Так, вищевказаним Законом № 3633-ІХ внесені зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ч. 6 ст. 37 викладено в новій редакції, а саме, зазначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Судом встановлено, що згідно з листом Яворівського районного суду Львівської області від 11.09.2024 №01-05/54/2024, згідно обліково-статистичної картки справа №1-86 – ОСОБА_1 засуджено 24.03.1995 за ч. 3 ст. 140 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком.

Вирок Яворівського районного суду Львівської області від 24.03.1995 набрав законної сили 11.04.1995.

У військовому квитку позивача міститься запис про виключення з військового обліку на підставі п. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий облік і військову службу».

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує факт виключення позивача з військового обліку у 2003 році та вказує, що згідно обліковими даними позивач перебуває на військовому обліку. Позивач, в свою чергу, наполягає на тому, що його у 2003 році було виключено з військового обліку у зв`язку з вчиненням ним тяжкого злочину, що відображено у його військовому квитку.

Разом з тим, суд зазначає, що питання виключення позивача з військового обліку у 2003 році та його повторного постановлення на обліку не є спірним у межах цієї справи та не оскаржується позивачем.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою відповідача внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо виключення позивача з військового обліку, що відображена у листі від 10.04.2026 №4811.

Разом з тим, суд зазначає, що станом на момент звернення позивача із заявою у Законі №2232-ХІІ відсутня така підстава для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів.

Окрім того, згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

-особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади. Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

-особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

-особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

-засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку № 560, з 18.05.2024 року особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Судом встановлено, що виключення позивача з військового обліку згідно з ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній станом на момент виключення з військового обліку) відбулось в зв`язку з засудженням за вчинення злочину, який не віднесений до розділу І Кримінального кодексу України «Злочини проти основ національної безпеки України».

Суд наголошує, що законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою на момент виникнення спірних правовідносин редакцією ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

З огляду на наведені норми, станом на момент виникнення спірних правовідносин підстав для виключення позивача з військового обліку немає, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішення відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено ст. 139 КАС України не передбачено, а тому такі слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сидор Н.Т.