Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/16879/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 рокусправа № 380/16879/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) в якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) кошти за вчинення майнової шкоди у сумі 38 790 грн. 96 коп. (тридцять вісім тисяч сімсот дев`яносто грн. 96 коп.);

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу виплачено грошове забезпечення в сумі 4 798 грн. 16 коп. за період з 27.03.2026 року по 31.03.2026 року, привласнено ним військове майно на загальну суму 33 992 грн. 80 коп., що призвело до заподіяної державі матеріальної шкоди на загальну суму в розмірі 38 790 грн. 96 коп. Відповідач на момент подання позовної заяви відсутній на військовій службі без поважних причин, місцезнаходження позивача не відоме, документи які підтверджували б правомірність відсутності його на військовій службі не надходили, отже останній є недобросовісним набувачем, а тому заподіяна майнова шкода стягується у судовому порядку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Кухар Н.А.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви, шляхом сплати судового збору.

Представник позивача на виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року про залишення позовної заяви без руху подав заяву про усунення недоліків позовної заяви до якої долучив квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №3189335 від 18.08.2026 на запит відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 .

Проте, до суду повернувся конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R067257890772 з відміткою поштового відділення «закінчення встановленого терміну зберігання».

Частиною одинадцятою статті 126 КАС України визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, враховуючи положення наведеної вище правової норми, суд дійшов висновку, що відповідач своєчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У той же час, відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду про продовження строків на подання відзиву чи інших заяв по суті справи не направлено, а відтак, враховуючи положення ч. 6 ст.162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 1387-OC від 22 грудня 2025 року солдата ОСОБА_1 призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектором прикордонної служби 3 категорії водієм відділення тилового забезпечення п`ятої прикордонної комендатури швидкого реагування, звільнено з посади інспектора прикордонної служби 3 категорії - майстра третього відділення інженерних робіт третьої прикордонної застави інженерних робіт відділу прикордонної служби (тип С) (інженерного облаштування) п`ятої прикордонної комендатури швидкого реагування, згідно з підпунктом 5 пункту 93 Положення (на рівну посаду для вдосконалення компетентностей за напрямом професійної діяльності та з урахуванням досвіду роботи).

ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 04 березня 2026 року по 26 березня 2026 року в КНП ЛОР «ЛОКПР» в м. Львів та був зобов`язаний прибути з лікувального закладу до місця проходження служби в термін до 24:00 27 березня 2026 року, проте у вказаний термін відповідач до місця проходження служби, місця розосередження особового складу четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування не прибув.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №189-ВВ від 27 березня 2026 року ОСОБА_1 вважається таким, таким, що перебував на лікуванні з 4 березня 2026 року по 26 березня 2026 року в КНП ЛОР «ЛОКПР» в м. Львів та був зобов`язаний прибути з лікувального закладу до місця проходження служби в термін до 24:00 27 березня 2026, проте у вказаний термін солдат ОСОБА_1 до місця проходження служби, місця розосередження особового складу четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування не прибув.

Згідно з витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №359-OC від 30 березня 2026 року ОСОБА_1 вважається солдатом, який самовільно залишив військову частину з 27 березня 2026 року. Виплату грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснювати з 27 березня 2026 року до дня повернення до виконання військового обов`язку.

Відповідно до наказу НОМЕР_4 прикордонного загону від 02.04.2026 № 2319-АГ «Про призначення службового розслідування», проведено службове розслідування за фактом нез`явлення 27.03.2026 до місця розосередження особового складу четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування АДРЕСА_3 ) з лікувального закладу інспектора прикордонної служби третьої категорії – водія відділення тилового забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування інженерної підтримки солдата ОСОБА_1 ( згідно висновку від 20.04.2026 № 26/814/26-Вн).

Висновком службового розслідування підтверджено факт неприбуття солдата ОСОБА_1 27 березня 2026 року до місця розосередження особового складу четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування з лікувального закладу інспектора прикордонної служби третьої категорії – водія відділення тилового забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування інженерної підтримки.

Листом НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №13.1/8637-26-Вих від 22.04.2026 затверджено, що в діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України «Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану».

Державна прикордонна служба України НОМЕР_4 прикордонного загону звернулася з листом №10/11864-26-Вих від 28.05.2026 до ОСОБА_1 з проханням добровільно відшкодувати завдану матеріальну шкоду заподіяну своїми неправомірними діями у розмірі 38 790 грн. 96 коп.

Посилаючись на наказ Державної прикордонної служби України НОМЕР_4 прикордонного загону №2845-АГ від 21.04.2026 відповідач порушив вимоги ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, що виразилося в надмірно виплаченому грошовому забезпеченні солдату ОСОБА_1 за період з 27.03.2026 по 31.03.2026 в загальній сумі 4 798 грн. 16 коп., привласненні відповідачем військового майна на загальну суму 33 992 грн. 80 коп., що призвело до завданої матеріальної шкоди позивачу в загальному розмірі 38 790 грн. 96 коп., у відповідності до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відповідача притягнуто до повної матеріальної відповідальності на загальну суму шкоди заподіяної державі в розмірі 38 790 грн. 96 коп., то у позивача виник обов`язок ужити заходів для їх повернення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон №2011).

Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. На підставі частини першої статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Повертаючись до обставин справи, суд встановив, що під час службового розслідування встановлений факт неприбуття з лікувального закладу, який перебував на лікуванні з 04.03.2026 по 26.03.2026 в КНП ЛОР «ЛОКПР» в м. Львів, до місця розосередження особового складу викладеному в рапорті коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування інженерної підтримки полковника ОСОБА_2 від 28.03.2026 №36/38653/26-Вн.

Державна прикордонна служба України НОМЕР_4 прикордонного загону звернулася з листом №10/11864-26-Вих від 28.05.2026 до ОСОБА_1 з проханням добровільно відшкодувати завдану матеріальну шкоду заподіяну своїми неправомірними діями у розмірі 38 790 грн. 96 коп.

Суд у межах спірних правовідносин не здійснює перевірку дій посадових осіб Військової частини, які нараховували та виплачували кошти відповідачу під час його фактичної відсутності у військовій частині.

Разом із тим, суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі без поважних причин, проте отримував грошове забезпечення. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення, в сумі 4798 грн. 16 коп.

Отже, в силу вищевказаних вимог Цивільного Кодексу України такі кошти підлягають поверненню платнику.

За приписами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у цій справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача Військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 38 790 грн. 96 коп. (тридцять вісім тисяч сімсот дев`яносто грн. 96 коп.) майнової шкоди під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 кошти за вчинення майнової шкоди у сумі 38 790 грн. 96 коп. (тридцять вісім тисяч сімсот дев`яносто грн. 96 коп.).

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

СуддяКухар Наталія Андріївна