Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/13275/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 рокусправа № 380/13275/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10 червня 2026 року №913120134233 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії згідно із заявою №1998 від 03.06.2025р.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату підвищення (надбавку) до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком встановленої на відповідний календарний бюджетний рік згідно пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.1 1.1991 №1788-ХП починаючи з 03.06.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що є членом сім`ї, яку було примусово переселено і в подальшому реабілітовано згідно Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”. Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – Відповідач 1) із заявою щодо перерахунку підвищення пенсії згідно пункту “г” Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №913120134233 від 10.06.2026 відповідач відмовив позивачці у перерахунку, мотивуючи тим, що вона народився в місцях переселення, а не була примусового переселена разом із сім`єю. Вважаючи таке рішення протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою від 03.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач 1 проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що 03.06.2026 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою із заявою про перерахунок пенсії , а саме зміна надбавки згідно Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”. 10.06.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України Миколаївській області в прийнято рішення № 913120134233 про відмову в перерахунку пенсії. Згідно статті 77 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788), зокрема, г) репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Пунктом 4.2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» (далі — Постанова №654), передбачено що репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, 43,52 гривні. Зміни до постанови № 654 не внесено, а тому розміри підвищень не змінились. Таким чином, дане підвищення - прямо передбачене окремою постановою, якою чітко визначено, що ці надбавки встановлюються до пенсій, обчислених за конкретно зазначеними законами. Це, зокрема, стосується підвищення репресованим (реабілітованим) громадянам і членам їх сімей, яких було примусово переселено. Постанова №654 є чинною і неконституційною не визнавалась, а отже саме її норми підлягають застосуванню. Позивач народилася на спецпоселенні Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.07.2026 4 в м. Еманжелинськ Челябінської області, а не була примусово переселена, тому проводити перерахунок пенсії як члену сім`ї репресованого та згодом реабілітованого немає підстав. Таким чином, оскільки нарахування та виплата пенсії Позивачу здійснюється Відповідачем відповідно до норм чинного законодавства України, із урахуванням всіх наявних в пенсійній справі документів, підстави для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови Позивачу у перерахунку /встановлені підвищення до пенсії, як потерпілій особі, з 03.06.2026 року, згідно з п. "г" ст.77 Закону №962 у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відсутні. Таким чином, рішення Головного управління в Миколаївській області від 10.06.2026р. № 913120134233 про відмову в перерахунку пенсії Позивачу за заявою від 03.06.2026р., є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, зазначає, що 10.06.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення № 913120134233 про відмову в перерахунку пенсії. Позивач народилася на спецпоселенні в м. Еманжелинськ Челябінської області, а не була примусово переселена, тому проводити перерахунок пенсії як члену сім`ї репресованого та згодом реабілітованого немає підстав. Станом на 01.07.2026 страховий стаж складає 39 років 7 місяців 10 днів (пораховано по 31.01.2010), коефіцієнт страхового стажу - 0,39583. Заробіток для обчислення пенсії врахований за період з 01.01.1987 по 31.12,1991 та з 01.07.2000 - 30.04.2029, індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 1,20020 і становить 11992,80грн. Розмір пенсійної виплати станом на 01.07.2026 - 5540,19 в т.ч.: 4747,14 - розмір пенсії за віком (ст.2.7) (11992,88 х 0,39583); 493,05 - доплата за понаднормовий стаж (ст,28 ч. І. абз.2)(за 19 років); 300,00 - компенсаційна виплата 70-21 річним (300). Розмір пенсії обчислено відповідно до норм чинного на даний час законодавства. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.11.1964, ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 02.05.1973, ОСОБА_2 присвоєно прізвище “ ОСОБА_5 ”.

Управлінням внутрішніх справ Львівської області видано архівну довідку №4/5-36-8 від 05.02.1992, в якій зазначено, що ОСОБА_6 1930 р.н. разом зі своєю сім`єю ОСОБА_7 1898 р.н., ОСОБА_8 1938 р.н., ОСОБА_9 1935 р.н. та ОСОБА_10 1944 р.н. 21 жовтня 1947 року із села Велика Горожанка Миколаївського (Комарнівського) району Львівської області за рішенням Особливої наради при МВД СРСР були виселені на спецпоселення в Челябінську область з якого звільнені 23 березня 1960 року. ОСОБА_9 звільнена 6 березня 1957 року, ОСОБА_8 звільнена 15 квітня 1958 року. На підставі ст. 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищезазначені особи були реабілітовані.

Згідно свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12.11.1964, ОСОБА_1 в м. Єманжелінськ, Челябінської області.

Згідно довідки прокуратури Львівської області від 29.05.1995 №І3/4493р-95, ОСОБА_11 , засудженого за ст. 20,54-ІА КК УРСР, реабілітований.

Згідно довідки прокуратури Челябінської області від 15.006.2009 №13/18-2009, ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_6 , яка була репресована 21.11.1947 і виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Челябінську область та була реабілітована в 1992 році..

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 20.06.2023, ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітаного режиму 1917-1991 років»

03.06.2026 позивачка звернулася із заявою до відповідача 1, в якій просила здійснити перерахунок підвищення пенсії в розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту “г” статті 77 Закону України №1788-ХІІ.

За принципом екстериторіальності заява була направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10.06.2026 року №913120134233 відмовлено у перерахунку пенсії. В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що ОСОБА_1 згідно доданих до заяви документів, народилася на спецпоселенні в м. Еманжелинск Челябінської області, а не була примусово переселена, а тому проводити перерахунок пенсії як члену сім`ї репресованого та згодом реабілітованого немає підстав..

Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивачка звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII), дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Статтею 1 Закону №962-XII (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Статтями 3, 4 Закону №962-XII, у редакції до 05.05.2018, постановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями. Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши

Згідно із частиною першою статті 6 Закону №962-XII, у вказаній редакції, реабілітованим громадянам відповідно до статті 1 цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" №2325-VIII від 13.03.2018 внесено ряд суттєвих змін до Закону №962-ХІІ, а також викладено в новій редакції, зокрема, назву закону "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", преамбулу та статей 1, 3, 6 Закону №962-ХІІ.

Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги, передбачені Законом №962-ХІІ.

Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 вказаного Закону слідує, що частина перша статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" із змінами внесеними Законом №2325-VIII передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018.

Відповідно до статті 6 Закону №962-XII, реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 01.11.1991 року №1788-XII, призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Пунктом 6 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом №1788-ХІІ. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Водночас, нормами підпункту 2 пункту 4 Постанови №654 установлено, що з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Стаття 8 Конституції України гарантує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону №1788-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а не підпункту 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" №654 від 16.07.2008, зважаючи на те, що остання звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах викладені Верховним Судом у постановах від 09.04.2020 у справі №446/1525/16-а, від 04.03.2020 у справі №446/1566/16-а, від 16.01.2020 у справі №446/1535/16-а, від 24.10.2019 у справі №446/1526/16-а, від 02.10.2019 у справі №446/1542/16-а.

Суд встановив, що позивачка, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місцях спецпоселення – м. Єманжилінськ Челябінської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (актовий запис №585 від 02.07.1952 року). Батьком позивача був ОСОБА_3 , 1934 р.н., а матір`ю – ОСОБА_12 , 1930 р.н., яка із своєю сім`єю виселена на спецпоселення. Батьки позивачки в місцях спецпоселення уклали шлюб (25.02.1959 року).

Таким чином, позивачка належить до категорії громадян, членів сім`ї, висланих з постійного місця проживання, позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління, з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями, реабілітованої по ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправним, а тому право позивачки на перерахунок підвищення пенсії в розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії позивачки.

Суд враховує, що згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, рішенням якого відмовлено позивачу в перерахунку пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо перерахунку пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії за його заявою, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивачки, а визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10.06.2026 №913120134233 про відмову у перерахунку пенсії та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити нарахування і виплату позивачу підвищення пенсії в розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком згідно пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як члену сім`ї репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано, починаючи з 03.06.2026.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1331,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10.06.2026 №913120134233 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії в розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком згідно пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як члену сім`ї репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано, починаючи з 03.06.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (адреса: 54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, ЄДРПОУ: 13844159) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна