Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/1336/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 рокусправа № 380/1336/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач), в якому просить (мовою оригіналу):

"1.Визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні базової соціальної допомоги.

2. Зобов`язати ПФУ провести повторний розгляд моєї заяви з урахуванням дати первинного звернення — 02.12.2025 року.

3. Призначити та нарахувати базову соціальну допомогу з грудня 2025 року, з донарахуванням належних сум.

4. Стягнути з Пенсійного фонду України моральну компенсацію за порушення моїх прав та стрес, завданий незаконними відмовами (у розмірі 30 0000 грн.).

5. Стягнути матеріальну компенсацію, якщо були фактичні збитки (наприклад, неотримані кошти допомоги).

6. Надати письмову мотивовану відповідь у встановлений законом строк".

Ухвалою від 30.01.2026 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 02.12.2025 звернулася до Галицького відділу обслуговування громадян у м. Львові (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про намір отримати базову соціальну допомогу відповідно до пункту 8 Порядку №371. 06.01.2026 на підставі рішення Єдиної інформаційної системи соціальної сфери зазначена заява набула статусу «виконано», тип рішення – «призначено», із визначенням розміру виплати 10 495 грн. Цього ж дня відповідачем від позивачки прийнято заяву про призначення базової соціальної допомоги.

08.01.2026 Єдиною інформаційною системою соціальної сфери опрацьовано заяву про призначення та сформовано відмову у призначенні базової соціальної допомоги з підстави неподання заяви про призначення у встановлений пунктом 18 Порядку №371 строк. Позивачка не погоджується з такою відмовою, оскільки вважає, що заяву про намір нею подано 02.12.2025, а заяву про призначення – 06.01.2026 після її опрацювання та набуття заявою про намір статусу «виконано».

Після отримання відмови позивачка зверталася до Пенсійного фонду України з питань призначення базової соціальної допомоги, зокрема 08.01.2026, 20.01.2026, 09.02.2026 та 10.02.2026.

Вважаючи відмову у призначенні базової соціальної допомоги протиправною, позивачка просить суд визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні базової соціальної допомоги, зобов`язати відповідача провести повторний розгляд її заяви з урахуванням дати первинного звернення – 02.12.2025, призначити та нарахувати базову соціальну допомогу з грудня 2025 року з донарахуванням належних сум, а також стягнути моральну та матеріальну компенсацію і надати письмову мотивовану відповідь.

04.02.2026 позивачка подала додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що 02.12.2025 подала заяву про намір отримати базову соціальну допомогу, однак її погодження відбулося лише 06.01.2026. Цього ж дня позивачка подала заяву про призначення базової соціальної допомоги.

Позивачка вказує, що у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.01.2026 помилково зазначено 06.01.2026 як дату подання заяви про намір, а також не наведено дати, номера, правових підстав та мотивів рішення про відмову у призначенні допомоги. Вважає, що відхилення заяви відбулося внаслідок технічних проблем під час її опрацювання, на які вона не могла впливати, оскільки не має доступу до інформаційних систем відповідача.

19.02.2026 відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що рішення про призначення або відмову у призначенні базової соціальної допомоги приймається в автоматичному режимі Єдиною інформаційною системою соціальної сфери, тоді як Пенсійний фонд України та його територіальні органи забезпечують взаємодію із заявниками та передачу заяв до Єдиної системи. У зв`язку з цим вважає себе неналежним відповідачем у частині вимог щодо визнання протиправною відмови у призначенні допомоги та її призначення, зазначаючи, що належним відповідачем є Міністерство соціальної політики України.

Водночас відповідач зазначає, що 02.12.2025 позивачка подала заяву про намір отримати базову соціальну допомогу, 06.01.2026 така заява набула статусу «виконано», після чого цього ж дня о 17:01 було прийнято заяву про призначення допомоги. 08.01.2026 Єдиною системою в автоматичному режимі сформовано відмову у призначенні допомоги у зв`язку з поданням заяви про призначення з порушенням установленого строку. При цьому відповідач вказує, що Головним управлінням вчинено всі залежні від нього дії щодо передачі заяв позивачки до Єдиної системи.

Також відповідач зазначає, що після відмови позивачка неодноразово зверталася до Пенсійного фонду України з питань призначення базової соціальної допомоги, а Фонд здійснює заходи щодо доопрацювання програмного забезпечення з урахуванням тривалого розгляду заяв про намір Єдиною системою.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідач вказує на відсутність доказів протиправних дій з його боку, факту заподіяння моральної шкоди, причинного зв`язку між його діями та такою шкодою, а також її розміру.

Із зазначених підстав просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

19.02.2026 позивачка надала суду відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що 02.12.2025 подала заяву про намір отримати базову соціальну допомогу, однак рішення за нею Єдиною інформаційною системою соціальної сфери прийнято лише 06.01.2026, після чого того ж дня нею подано заяву про призначення допомоги. 08.01.2026 Єдиною системою сформовано відмову у призначенні допомоги з посиланням на порушення строку подання заяви.

Позивачка вважає, що саме несвоєчасне опрацювання заяви про намір, яке від неї не залежало, призвело до пропуску строку подання заяви про призначення допомоги та, як наслідок, до відмови у її призначенні. Зазначає, що діяла своєчасно та добросовісно, а тому негативні наслідки несвоєчасного опрацювання заяви не можуть покладатися на неї.

Щодо вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди позивачка зазначає, що є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, має двох малолітніх дітей 2018 та 2024 років народження, не працює, а її чоловік є особою з інвалідністю ІІІ групи. Вказує, що ненадання базової соціальної допомоги з грудня 2025 року позбавило сім`ю гарантованого доходу та спричинило матеріальні втрати і фінансову нестабільність. Крім того, неодноразові звернення до органів Пенсійного фонду без результату, на думку позивачки, спричинили їй значні моральні страждання.

Позивачка посилається на практику Верховного Суду щодо відшкодування моральної шкоди та вважає, що з огляду на її соціально вразливий стан, наявність інвалідності, малолітніх дітей, відсутність доходу та тривале безрезультатне звернення до органів Пенсійного фонду негативні емоції досягли рівня страждань, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Також позивачка заперечує проти доводів відповідача про відсутність порушення строків та зазначає, що під час звернення на гарячу лінію Пенсійного фонду України їй було повідомлено про наявність технічного збою, у зв`язку з яким заяви громадян підлягають повторному розгляду з моменту первинного звернення. Вказує, що аудіозапис відповідної розмови від 08.01.2026 міститься в матеріалах справи.

Із огляду на наведене позивачка просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

20.02.2026 позивачка надала суду клопотання про долучення доказів, у якому зазначає, що цього ж дня особисто відвідала сервісний центр Пенсійного фонду України, де відбулася розмова з його представниками щодо обставин справи, яку вона зафіксувала на аудіозапис. Зазначає, що під час розмови представник Пенсійного фонду підтвердив своєчасність та правильність подання нею документів, а також повідомлено про випадки блокування вже погодженої базової соціальної допомоги та порушення строків розгляду заяв. У зв`язку з тим, що розмова відбулася після подання відповіді на відзив, позивачка вказує на неможливість подання цього доказу раніше та просить долучити аудіозапис до матеріалів справи і врахувати його під час ухвалення рішення.

27.04.2026 відповідач просив закрити провадження у справі, оскільки за результатами перегляду електронної особової справи позивачці розраховано та призначено базову соціальну допомогу за період з грудня 2025 року по травень 2026 року, про що її повідомлено листами від 18.03.2026 №2800-0402-8/19616 та від 20.04.2026 №42006-50982/К-03/8-2800/26. Посилаючись на пункт 8 частини першої статті 238 КАС України, відповідач вважає оскаржуване порушення виправленим та просить закрити провадження у справі.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

02.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до Галицького відділу обслуговування громадян у м. Львові (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про намір отримати базову соціальну допомогу відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2025 №371.

26.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до сервісного центру з питання державних соціальних допомог, де їй надано усне консультування. Цього ж дня о 10:13 вона звернулася з питання пенсійного забезпечення цивільних пенсіонерів щодо перерахунку пенсії.

06.01.2026 заява про намір набула статусу «виконано», тип рішення – «призначено», розмір виплати визначено у сумі 10 495 грн. Цього ж дня о 17:01 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від ОСОБА_1 прийнято заяву про призначення базової соціальної допомоги.

08.01.2026 Єдиною інформаційною системою соціальної сфери опрацьовано заяву про призначення базової соціальної допомоги та сформовано рішення про відмову у її призначенні. Підставою для відмови зазначено неподання заяви про призначення у встановлений пунктом 18 Порядку №371 строк, оскільки заява була подана 06.01.2026 після спливу визначеного строку.

08.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України із трьома зверненнями щодо призначення базової соціальної допомоги: ВЕБ-28000-Ф-С-26-013754, ВЕБ-28000-Ф-С-26-013975 та ВЕБ-28000-Ф-С-26-014055, які зареєстровано 12.01.2026 за вхідними №5616/К-2800-26, №5706/К-2800-26 та №5883/К-2800-26 відповідно.

20.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України із зверненням ВЕБ-28000-Ф-С-26-040132 щодо призначення базової соціальної допомоги, яке зареєстровано 24.01.2026 за вхідним №12433/К-2800-26.

09.02.2026 та 10.02.2026 ОСОБА_1 повторно звернулася до Пенсійного фонду України з питання призначення базової соціальної допомоги. Звернення зареєстровано відповідно за вхідними №19439/К-2800-26 від 09.02.2026 та №19963/К-2800-26 від 10.02.2026.

12.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України з питання призначення базової соціальної допомоги, її звернення зареєстровано за вхідним №35239/К-2800-26 від 12.03.2026.

18.03.2026 Пенсійний фонд України листом №2800-0402-8/19616 повідомив ОСОБА_1 про результати розгляду її звернень та зазначив, що відповідно до даних Єдиної інформаційної системи соціальної сфери подану нею заяву про призначення базової соціальної допомоги опрацьовано та допомогу призначено на період з 01.12.2025 по 31.05.2026. Виплату визначено здійснювати у плановий виплатний період на рахунок позивачки, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».

20.03.2026 ОСОБА_1 звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з питання призначення базової соціальної допомоги. Звернення ВЕБ-28000-Ф-С-26-182789 зареєстровано за вхідним №50982/К-2800-26 від 08.04.2026.

27.03.2026 до Пенсійного фонду України надійшло звернення ОСОБА_1 з Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, зареєстроване за вхідним №44739/К-2800-26.

20.04.2026 Пенсійний фонд України листом №42006-50982/К-03/8-2800/26 повідомив ОСОБА_1 про результати розгляду її звернень та зазначив, що у грудні 2025 року нею було подано паперову заяву про намір, за результатами автоматичного опрацювання якої визначено орієнтовний розмір базової соціальної допомоги. Водночас у призначенні допомоги з грудня 2025 року було автоматично відмовлено програмними засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери у зв`язку з поданням заяви про призначення після спливу 10-денного строку.

У цьому ж листі Пенсійний фонд України зазначив, що Головним управлінням переглянуто електронну особову справу ОСОБА_1 та встановлено, що повідомлення про орієнтовний розмір базової соціальної допомоги було надано їй після спливу 10-денного строку, що унеможливило подання заяви про призначення у встановлений Порядком №371 строк. За результатами перегляду поданих у грудні 2025 року документів базову соціальну допомогу розраховано та призначено з грудня 2025 року по травень 2026 року. Виплату визначено здійснювати на рахунок позивачки, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».

Також у листі від 20.04.2026 №42006-50982/К-03/8-2800/26 Пенсійний фонд України зазначив, що у поданій позивачкою заяві про призначення не надано згоди на продовження виплати базової соціальної допомоги на наступний шестимісячний період, у зв`язку з чим для подальшого призначення допомоги їй необхідно звернутися у спосіб, передбачений Порядком №371.

Не погоджуючись із відмовою у призначенні базової соціальної допомоги та вважаючи, що її право на отримання допомоги з урахуванням первинного звернення 02.12.2025 порушено, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості позову, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2025 № 371 «Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги» (далі – Постанова № 371) погоджено пропозицію Міністерства соціальної політики стосовно реалізації протягом двох років з дня набрання чинності цією постановою експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги (пункт 1), затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги (пункт 2).

Підпунктом 2 пункту 3 Постанови № 371 установлено, що учасниками експериментального проекту є суб`єкти звернення за базовою соціальною допомогою – громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту (крім осіб, які перебувають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації, та осіб, які перебувають за кордоном):

з 1 липня 2025 р. – на дату звернення за призначенням базової соціальної допомоги є отримувачами державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; допомоги на дітей одиноким матерям; допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях; тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме;

з 1 жовтня 2025 р. – також особи / сім`ї, не зазначені в абзаці третьому цього підпункту, якщо вони на дату звернення за призначенням базової соціальної допомоги відповідають вимогам та критеріям, визначеним Порядком реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги, затвердженим цією постановою.

Згідно з підпунктом 4 пункту 3 Постанови № 371 розмір базової величини для розрахунку базової соціальної допомоги становить 4500 гривень.

Пунктом 1 Порядку № 371 визначено, що цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги. Метою експериментального проекту є надання базової соціальної допомоги для забезпечення державною підтримкою сімей з низьким рівнем доходів (пункт 2 Порядку № 371).

Відповідно до абзацу першого пункту 4 Порядку № 371 базова соціальна допомога призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів, який звернувся за її призначенням (далі – уповноважений представник сім`ї), строком на шість місяців з автоматичним продовженням виплати такої допомоги на наступний період, але не більше ніж протягом строку реалізації експериментального проекту.

Базова соціальна допомога, призначена на сім`ю, може виплачуватися рівними частинами (з округленням до найближчого цілого числа, більшого за розрахункове) на кожну повнолітню особу із числа членів сім`ї за їх бажанням (абзац другий пункту 4 Порядку № 371).

Згідно з абзацами третім – шостим пункту 4 Порядку № 371 сім`єю є особи, які разом проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Права члена сім`ї має одинока особа. До складу сім`ї включаються: чоловік, дружина; неповнолітні діти та тимчасово влаштовані в сім`ю діти, які залишилися без батьківського піклування віком до 18 років, а також повнолітні діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема в період між завершенням здобуття певного рівня освіти та зарахуванням для здобуття іншого рівня освіти за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) і не мають власних сімей, – до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Склад сім`ї уповноваженого представника сім`ї визначається на дату звернення за призначенням базової соціальної допомоги (абзац тринадцятий пункту 4 Порядку № 371).

Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Порядку № 371 базова соціальна допомога не призначається/не виплачується, якщо у складі сім`ї станом на початок періоду, за який враховуються доходи, є працездатні особи віком від 18 до 60 років, які не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи незалежної професійної діяльності, не здобували освіту за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані у центрі зайнятості як безробітні або не обліковані як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи, крім:

осіб, які сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

осіб, які доглядали за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку, за дітьми, хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, за дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідності, за особою з інвалідністю I групи, за особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку; надавали соціальні послуги з догляду відповідно до законодавства;

осіб, які перебувають у трудових відносинах та за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з наявною заборгованістю роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

осіб, які на дату звернення за призначенням базової соціальної допомоги втратили працездатність, у тому числі осіб, які досягли віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але не набули права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого зазначеною статтею.

Пунктом 7 Порядку № 371 передбачено, що базова соціальна допомога призначається в автоматичному режимі програмними засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (далі – Єдина система) у режимі реального часу на підставі заяви про намір отримати базову соціальну допомогу (далі – заява про намір) та заяви про призначення базової соціальної допомоги (далі – заява про призначення) уповноваженого представника сім`ї, поданих в електронній формі з використанням засобів Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі – Портал Дія), за результатами перевірок засобами інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України та Єдиної системи відомостей про уповноваженого представника сім`ї та членів сім`ї, необхідних для призначення базової соціальної допомоги. У разі відсутності відомостей/інформації в електронних інформаційних ресурсах, з якими відбувається електронна інформаційна взаємодія, щодо уповноваженого представника сім`ї та/або членів сім`ї, які необхідні для призначення базової соціальної допомоги, рішення про призначення такої допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України на підставі заяви про намір та заяви про призначення у паперовій формі.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 371 уповноважений представник сім`ї може подати заяву про намір та заяву про призначення: у паперовій формі до органів Пенсійного фонду України; в електронній формі засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія). Якщо член сім`ї отримує один або декілька таких видів державної допомоги: державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям; допомогу на дітей одиноким матерям; допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях; тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме; державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, то заява про намір та заява про призначення подаються отримувачем таких видів державної допомоги.

Згідно з абзацами першим – третім пункту 18 Порядку № 371 для призначення базової соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї також може звернутися до органу Пенсійного фонду України незалежно від зареєстрованого/задекларованого місця проживання уповноваженого представника сім`ї (за принципом екстериторіальності). Якщо член сім`ї отримує один або декілька зазначених видів державної допомоги, то заява про намір та заява про призначення в паперовій формі подаються отримувачем таких видів державної допомоги. Заява про намір у паперовій формі подається за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подана уповноваженим представником сім`ї заява про намір, документи/відомості опрацьовуються Пенсійним фондом України засобами Єдиної системи, після чого такому представнику повідомляється про розмір розрахунку майбутнього (орієнтовного) розміру базової соціальної допомоги (абзац четвертий пункту 18 Порядку № 371).

Під час подання заяви про намір засобами інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України/Єдиної системи (за технічної можливості) отримуються/підтверджуються відомості про уповноваженого представника сім`ї та членів його сім`ї, зокрема: із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування – про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страховий стаж; із Державного реєстру фізичних осіб – платників податків – про доходи уповноваженого представника сім`ї та членів його сім`ї, а також групу платників єдиного податку, до якої належить фізична особа – підприємець, що обрала спрощену систему оподаткування; з Єдиної системи – про наявність інвалідності, про отримання базової соціальної допомоги, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, допомоги на дітей одиноким матерям, допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме (абзаци п`ятий, шостий, десятий, одинадцятий, сімнадцятий пункту 18 Порядку № 371).

Відповідальність за повноту та достовірність відомостей, що містяться в заяві про намір, несе уповноважений представник сім`ї.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 371 розмір базової соціальної допомоги визначається як різниця між сукупним розміром базової величини для кожного члена сім`ї та середньомісячним сукупним доходом сім`ї.

Згідно з пунктом 27 Порядку № 371 рішення про призначення/відмову у призначенні базової соціальної допомоги може бути оскаржено до Нацсоцслужби, Пенсійного фонду України в адміністративному порядку відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або до адміністративного суду.

Щодо твердження відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Так Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області стверджує, що під час розгляду справи відповідачем вжито заходів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 базової соціальної допомоги, відтак провадження у справі належить закрити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України .

Судом встановлено, що на час розгляду справи ОСОБА_1 фактично виплачено базову соціальну допомогу за спірний період з грудня 2025 року по травень 2026 року.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення ним виправлені і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Отже, для застосування зазначеної підстави закриття провадження необхідним є усунення суб`єктом владних повноважень порушення, яке було предметом оскарження, за умови відсутності необхідності у подальшому судовому розгляді відповідних вимог для повного відновлення прав позивача.

Оскільки у ході розгляду справи відповідачем фактично виплачено ОСОБА_1 базову соціальну допомогу за спірний період з грудня 2025 року по травень 2026 року, суд дійшов висновку, що відповідні позовні вимоги в цій частині виконані, проте наявні інші позовні вимоги ОСОБА_1 , які підлягають вирішенню судом по суті.

Відтак підстави для закриття провадження у цій справі відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 30 000 грн та матеріальної компенсації суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

За змістом статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, підлягає відшкодуванню за наявності передбачених законом підстав.

Для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди суд має встановити, зокрема, факт її заподіяння, протиправність поведінки заподіювача, причинний зв`язок між такою поведінкою та заподіяною шкодою, а також характер і обсяг моральних страждань чи інших немайнових втрат, на які посилається позивач.

Водночас сам по собі факт порушення суб`єктом владних повноважень прав особи не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Така шкода має бути доведена належними та допустимими доказами, а її розмір – обґрунтований з урахуванням характеру та обсягу спричинених особі немайнових втрат.

Як встановлено судом, 08.01.2026 за результатами опрацювання заяви ОСОБА_1 про призначення базової соціальної допомоги Єдиною інформаційною системою соціальної сфери було сформовано рішення про відмову у призначенні допомоги у зв`язку з неподанням заяви у строк, визначений пунктом 18 Порядку №371.

У подальшому Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області переглянуто електронну особову справу ОСОБА_1 та за результатами її опрацювання базову соціальну допомогу розраховано і призначено з грудня 2025 року по травень 2026 року. Про призначення допомоги позивачку повідомлено листами від 18.03.2026 №2800-0402-8/19616 та від 20.04.2026 №42006-50982/К-03/8-2800/26.

Разом з тим позивачка, заявляючи вимогу про стягнення 30 000 грн моральної шкоди, не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок дій чи рішень відповідача вона зазнала фізичних, душевних або психічних страждань, інших немайнових втрат чи негативних наслідків, які виходять за межі звичайних переживань, пов`язаних із необхідністю звернення до органу державної влади.

Позивачкою також не наведено конкретних обставин, які б свідчили про характер, тривалість та інтенсивність таких страждань, не зазначено, у чому саме вони полягали та яким чином вплинули на її звичайний спосіб життя, психологічний стан чи інші особисті немайнові блага.

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 за медичною, психологічною чи іншою допомогою у зв`язку з обставинами, на які вона посилається як на підставу для відшкодування моральної шкоди, або інших документів, які б підтверджували настання у неї відповідних немайнових втрат.

Не підтверджено матеріалами справи і причинного зв`язку між оскаржуваними діями відповідача та моральними стражданнями, на які посилається позивачка. Сам факт подання нею численних звернень до органів Пенсійного фонду України та необхідність з`ясування питання щодо призначення базової соціальної допомоги не свідчить сам по собі про заподіяння моральної шкоди, її характер та обсяг.

Також позивачкою не обґрунтовано, чому розмір моральної шкоди визначено саме у сумі 30 000 грн, не наведено критеріїв, за якими визначено зазначену суму, та не подано доказів, які б давали можливість суду встановити відповідний розмір компенсації.

При цьому суд враховує, що за результатами перегляду електронної особової справи позивачки базову соціальну допомогу їй призначено за період з грудня 2025 року по травень 2026 року, тобто питання щодо призначення допомоги за вказаний період відповідачем у подальшому було врегульовано.

А затримка у вирішенні цього питання виникла через збій системи, оскільки така допомога призначається в автоматичному режимі програмними засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери у режимі реального часу.

Разом із тим відсутні підстави стверджувати про наявність протиправних дій посадових осіб відповідача при принятті ними рішень або вчиненні дій щодо позивачки, які призвели до завдання моральної шкоди.

Щодо вимоги про стягнення матеріальної компенсації суд зазначає, що позивачкою не визначено конкретного розміру матеріальної шкоди, яку вона просить відшкодувати, не наведено розрахунку такої шкоди та не надано доказів фактичного понесення нею майнових втрат у заявленому порядку.

Посилання позивачки на можливість стягнення матеріальної компенсації у зв`язку з неотриманням коштів базової соціальної допомоги саме по собі не підтверджує наявності у неї майнової шкоди, яка підлягає окремому відшкодуванню. Як встановлено судом, базову соціальну допомогу ОСОБА_1 у подальшому розраховано та призначено з грудня 2025 року по травень 2026 року. Доказів того, що після такого призначення за позивачкою залишилася конкретна невиплачена сума допомоги або що внаслідок дій відповідача їй завдано інших майнових втрат, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд не встановив достатніх та належно підтверджених підстав для висновку про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди саме внаслідок дій відповідача, а також не встановив доказів, які б давали можливість визначити її характер, обсяг та розмір грошової компенсації. Так само позивачкою не доведено факту заподіяння їй конкретної матеріальної шкоди, її розміру та причинного зв`язку між такою шкодою і діями відповідача.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення з Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 30 000 грн та матеріальної компенсації задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна