Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/12134/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 рокусправа № 380/12134/25 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 26.07.2023 до 30.05.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 26.07.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 до 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 до 30.05.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 до 30.05.2025, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абз. 4, 5 та 6 п. 5 Порядку № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 30.05.2025, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абз. 4, 5 та 6 п. 5 Порядку № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за час перебування на стаціонарному лікуванні, пов`язаному із захистом Батьківщини, та у відпустці за станом здоров`я за період з 07.02.2025 до 13.06.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за час перебування на стаціонарному лікуванні, пов`язаному із захистом Батьківщини, та у відпустці за станом здоров`я за період з 07.02.2025 до 13.06.2025;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2025 роки з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023-2025 роки з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що починаючи з 26.07.2023 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у бойових діях, під час служби 20.02.2024 отримав поранення (акубаротравма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку легкого ступеня), пов`язане із захистом Батьківщини, а в подальшому неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування у зв`язку із захворюванням, що постановами військово-лікарської комісії визнане пов`язаним із захистом Батьківщини. Стверджує, що грошове забезпечення нараховувалося йому, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а не станом на 1 січня відповідного календарного року; індексація грошового забезпечення проведена без урахування березня 2018 року як базового місяця, з урахуванням абз. 4, 5 та 6 п. 5 Порядку № 1078; додаткова винагорода, передбачена постановою №168, за періоди лікування не виплачена, а грошова допомога на оздоровлення нарахована без урахування щомісячної додаткової винагороди. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 23.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

07.07.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив у повному обсязі. Свою позицію мотивує тим, що з 20.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, виходячи з фіксованого розміру 1762 грн згідно з п. 4 постанови №704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, а не з розміру прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року, а тому підстав для перерахунку грошового забезпечення немає. Наголошує, що індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась та виплачувалась, що підтверджується карткою особового рахунку. Стверджує, що додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн виплачується виключно у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), тоді як позивач у спірні періоди перебував на лікуванні у зв`язку із захворюванням, а не пораненням, а тому підстав для її виплати немає. Вказує, що грошова допомога на оздоровлення обчислюється без урахування винагород незалежно від їх виду, а позивачу така допомога за 2023-2024 роки була нарахована та виплачена. Крім того зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 06.10.2026 суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновив його.

Частиною 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 26.07.2023 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 та відповідачем не заперечується.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.07.2023 №213 позивача з 26.07.2023 зараховано до списків особового складу військової частини на посаду зовнішнього пілота (оператора) безпілотних літальних апаратів.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 №4924/УБД від 22.03.2025 позивач дійсно в періоди з 26.07.2023 до 30.06.2023, з 10.10.2024 до 05.01.2025 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до первинної медичної картки (форма №100) та довідки про обставини травми №154/ДТ від 25.02.2024 солдат ОСОБА_1 20.02.2024 близько 22:00 при захисті Батьківщини отримав поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу, перебуваючи на бойовій позиції поблизу н.п. Новоєгорівка Луганської області: акубаротравма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку легкого ступеня.

12.12.2024 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .

Відповідно до виписного епікризу №1081/2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» у період з 07.02.2025 до 27.02.2025 (діагноз: основне захворювання: F06.8 – Інші уточнені психічні розлади внаслідок ушкодження та дисфункції головного мозку або соматичної хвороби. Супутнє захворювання: уточнення діагнозу: Наслідки перенесеної МВТ, ЗЧМТ, СГМ (20.02.2024) у вигляді цефалгітичного синдрому).

Довідкою військово-лікарської комісії №2111 від 27.02.2025 встановлено діагноз: змішаний тривожно-депресивний розлад з наявністю панічних атак та інсомнії, нестійка компенсація; захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини; визначено потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Відповідно до виписного епікризу №27327 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП « 1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» у період з 28.03.2025 до 24.04.2025 (діагноз: Основне захворювання: F41.2 – Змішаний тривожний та депресивний розлад. Функціональний діагноз: Змішаний тривожно-депресивний розлад з наявності панічних атак, інсомнією. Супутнє захворювання: Т90.5 Наслідки перенесеної МВТ, ЗЧМТ, СГМ (20.02.2024) у вигляді цефалгічного синдрому).

Довідкою військово-лікарської комісії №2025-0423-0922-5235-0 від 23.04.2025 встановлено діагноз: змішаний тривожно-депресивний розлад з наявністю панічних атак, інсомнією; захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини; визначено потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №5893 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у психіатричній клініці Військово-медичного клінічного центру Західного регіону у період з 28.04.2025 до 13.06.2025 з основним діагнозом F41.2 (змішаний тривожний та депресивний розлад) та супутнім G40.80.

Свідоцтвом про хворобу №2025-0530-1002-4469-3 від 30.05.2025 встановлено діагноз «змішаний тривожно-депресивний розлад... захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» та на підставі статті 17а графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби. Постанову госпітальної військово-лікарської комісії затверджено протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0609-1430-4207-3 від 09.06.2025.

У відповідь на звернення РА-18539682 листом від 12.03.2025 №6476 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди з 07.02.2025, оскільки він перебував на лікуванні у лікарняних закладах у зв`язку з хворобою, а не у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо непроведення відповідних нарахувань та виплат протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою позивачу грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, та грошової допомоги на оздоровлення у відповідному розмірі за період проходження військової служби.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За правилами ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 40 Закону №2232-XII регламентовано, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців унормовано Законом України від 20.12.1991 №2011-XI «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), ст. 1 якого встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За змістом ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз. 1, 2 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оброни України від 26.06.2018 №260 (далі - порядок № 260).

Згідно з п. 2 розділу І порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать винагороди та допомоги.

За правилами п. 3 розділу І порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до абз. 4 п. 8 порядку №260 грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Щодо перерахунку грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, суд враховує таке.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №704), п. 1 якої, серед іншого, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15.

Відповідно до п. 2 постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 постанови №704 (у первинній редакції на дату прийняття) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 (у редакції, чинній до 01.10.2020) містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постанова №704 набрала чинності 01.03.2018.

Разом з тим, 21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі постанова №103), п. 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 п. 4 викладено у такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому зміни до додатків, у тому числі до приміток додатків 1, 14, не вносилися. За загальним правилом, примітка застосовується законодавцем безпосередньо для супроводу та зв`язку з нормою, а відтак вона не має визначального значення.

Отже, з 24.02.2018 (з дати набрання чинності постанови №103) змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Суд акцентує на тому, що на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) п. 4 вже був викладений в редакції змін згідно з п. 6 постанови №103.

Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови № 103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови №704.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Тобто з 29.01.2020 (з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18), п. 6 постанови №103 втратив чинність та відновлена дія п. 4 постанови №704 у первісній редакції.

Cуд зауважує, що позивач просить здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 26.07.2023 до 30.05.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на відповідний рік.

У контексті зазначеного, суд звертає увагу на таке.

12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», якою внесено зміни до п. 4 постанови №704, виклавши абц. 1 у такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постанова №481 набрала чинності 20.05.2023 і саме з цієї дати діяла нова редакція п. 4 постанови №704, яким замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 1762 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24, у якій предметом спору була правомірність вказаної постанови №481, скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, якими визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовлено.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що саме Уряду делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційними повноваженнями, визначеними нормами Конституції України та Законом №2011-ХІІ.

При цьому, під «умовами» слід розуміти встановлення КМУ необхідних обставин, які роблять можливим здійснення нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям та іншим, прирівняним до них осіб.

Під «порядком» розуміється, що Уряд має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення нарахування грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Під «складовими грошового забезпечення» слід розуміти посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому, базовий критерій для визначення складових грошового забезпечення військовослужбовця є визначальною величиною, оскільки саме від цього показника (шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти) обчислюються основні види виплат при розрахунку грошового забезпечення.

Отже, за відсутності базового спеціального закону, норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для певних категорій осіб (зокрема, військовослужбовців) встановлюються та регулюються актами Кабінету Міністрів України, а саме постановою № 704, якою, зокрема, й було затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а також встановлення базового критерію для розрахунку такого грошового забезпечення.

Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду у справі №320/29450/24 скасовано рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано протиправною та нечинною постанову №481, прийняту Кабінетом Міністрів України, та встановлено, відповідно, правомірність дій Уряду при прийнятті вказаної постанови №481, суд не має правових підстав ігнорувати та не брати до уваги вказаний нормативний акт під час розгляду адміністративної справи.

Отже, з 20.05.2023 положення постанови № 481, якою встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються, виходячи з розміру 1762 гривні, повинні бути застосовані з огляду на обов`язковість регулювання показника нормативним актом Кабінету Міністрів України, а чинність вказаної постанови була підтверджена вищезгаданою постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24.

Таким чином, починаючи з 26.07.2023 до 30.05.2025 відповідач правомірно застосовував сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 1762 грн, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно проведення перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 до 30.05.2025, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абз. 4, 5 та 6 п. 5 порядку № 1078, суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

За дефініцією, закріпленою у ст. 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №1282-XII оплата праці (грошове забезпечення) є одним із об`єктів індексації грошових доходів громадян. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частинами 2, 7 ст. 5 Закону № 1282-XII унормовано, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

За правилами ст. 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною 2 ст. 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - порядок №1078).

Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Щодо «фіксованої» суми індексації необхідно зазначити, що цей термін фігурував у Додатку 4 до порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції та з 01.12.2015 року в ньому, як і в цілому порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 в абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

За змістом абз. 3-5 п. 5 порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абз. 6 п.5 порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

З огляду на абз. 4 п. 5 порядку №1078, військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абз. 3, 4, 5, 6 п.5 порядку №1078, то норми свідчать про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (абз.5 п.5 порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У цій категорії спорів Верховний Суд неодноразово зауважував, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити (постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 07.12.2023 у справі № 360/381/23, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 06.07.2023 у справі № 560/6684/22, від 15.08.2023 у справі № 400/3784/22, від 19.12.2024 у справі №420/11410/23).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту, а саме зобов`язання нарахувати індексацію, без визначення її конкретного розміру, не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

Як зазначено вище, у такому випадку відповідно до абз.4 п.5 порядку №1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Від встановлення відповідних даних залежить правильність розрахунку грошового забезпечення та відповідно розміру індексації-різниці, належної до виплати.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 160/19515/23.

З урахуванням вищевикладеного та актуальної та сталої правової позиції Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року складає 1762 грн*253,30% = 4463,15 грн.

За висновком Верховного Суду, сформованого у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло у військовослужбовців саме у зв`язку зі змінами їхніх посадових окладів з 01.03.2018 на підставі постанови №704, та виходячи із приписів абз. 4, 6 п. 5 порядку №1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами порядку №1078.

Натомість матеріалами розглядуваної справи стверджується, що у березні 2018 року позивач не перебував на службі у військовій частині НОМЕР_1 , адже почав проходити військову службу з 26.07.2023.

Оскільки у лютому та у березні 2018 року, тобто на час набрання чинності постанови №704, позивач не проходив військову службу, підвищення його посадового окладу не відбулось. Тобто підвищення посадових окладів відповідно до постанови №704 в березні 2018 року не вплинуло на розмір грошового забезпечення позивача в контексті його зменшення або збільшення по відношенню до розміру грошового забезпечення у попередньому місяці. На момент початку військової служби позивача означена постанова вже була чинною та підлягала застосуванню до позивача, підвищення посадового окладу під час проходження служби внаслідок підвищення тарифних ставок у нього не відбулось.

Право на отримання індексації-різниці, виходячи із суми можливої індексації 4463,15 грн, мали ті військовослужбовці, які проходили військову службу щонайменше у лютому 2018, отримували грошове забезпечення на підставі постанови №1294, і за наслідками набрання чинності постанови № 704 з 01.03.2018 загальний грошовий дохід яких не збільшився.

Оскільки у позивача відсутній розмір доходу за лютий і березень 2018 року на військовій службі, відсутня і можливість настання такої обставини, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Отже, у позивача не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абз. 4, 5, 6 п. 5 порядку № 1078.

Наведений підхід до вирішення спірної ситуації узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, який викладено в постановах від 04.04.2024 у справі №160/2481/23 та в ухвалах від 28.07.2025 у справі № 400/11130/24, від 04.11.2025 у справі № 200/6217/24.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, суд враховує таке.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 1-1 якої установлено, що військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За приписами п. 1-2 постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктами 11, 12 порядку №260 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі – положення №402, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1.2. положення №402 визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 21 положення №402 регламентовано порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України.

У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (п. 21.1. положення №402).

Відповідно до п. 21.5. положення №402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України».

в) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.

д) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби».

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.

Таким чином, військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв.

Із системного аналізу нормативного регулювання суд виснує, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі 100000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.

Судом встановлено, що довідкою про обставини травми №154/ДТ від 25.02.2024 підтверджено, що солдат ОСОБА_1 20.02.2024 близько 22:00 при захисті Батьківщини отримав поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу, перебуваючи на бойовій позиції поблизу н.п. Новоєгорівка Луганської області: акубаротравма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку легкого ступеня.

Факт отримання поранення (травми), пов`язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовця, який бере участь в зоні бойових дій (позивача), підтверджено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2024 №054, на який покликається відповідач у листі від 12.03.2025 №6476.

Відповідно до виписного епікризу №1081/2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» у період з 07.02.2025 до 27.02.2025 (діагноз: основне захворювання: F06.8 – Інші уточнені психічні розлади внаслідок ушкодження та дисфункції головного мозку або соматичної хвороби. Супутнє захворювання: уточнення діагнозу: Наслідки перенесеної МВТ, ЗЧМТ, СГМ (20.02.2024) у вигляді цефалгітичного синдрому).

За змістом виписного епікризу №27327 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП « 1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» у період з 28.03.2025 до 24.04.2025 (діагноз: Основне захворювання: F41.2 – Змішаний тривожний та депресивний розлад. Функціональний діагноз: Змішаний тривожно-депресивний розлад з наявності панічних атак, інсомнією. Супутнє захворювання: Т90.5 Наслідки перенесеної МВТ, ЗЧМТ, СГМ (20.02.2024) у вигляді цефалгічного синдрому).

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №5893 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у психіатричній клініці Військово-медичного клінічного центру Західного регіону у період з 28.04.2025 до 13.06.2025 (основний діагноз F41.2 – Змішаний тривожно-депресивний розлад зі стійкими різко вираженими хворобливими проявами, наявністю панічних атак та інсомнією).

Постановами військово-лікарських комісій, оформленими довідками №2111 від 27.02.2025 та №2025-0423-0922-5235-0 від 23.04.2025, а також свідоцтвом про хворобу №2025-0530-1002-4469-3 від 30.05.2025 (затверджене протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0609-1430-4207-3 від 09.06.2025) встановлено діагноз та постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії каліцтва): змішаний тривожно-депресивний розлад з наявністю панічних атак та інсомнії (F41.2); причинний зв`язок захворювання позивача у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

Наведене є належним доказом того, що захворювання, з приводу якого позивач перебував на стаціонарному лікуванні, пов`язане із захистом Батьківщини, та є наслідком отриманого 20.02.2024 поранення (перенесеної акубаротравми, ЗЧМТ, СГМ).

Суд звертає увагу, що формулювання постанови № 168 «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми (поранення), але й лікування її наслідків, включаючи захворювання, що виникли внаслідок травми. Інше тлумачення позбавляло б військовослужбовців права на додаткову винагороду у випадках, коли первинна травма не потребує тривалого стаціонарного лікування, але спричиняє хронічні захворювання, що потребують повторних госпіталізацій.

Для виплати додаткової винагороди достатньо встановлення факту пов`язаності поранення із захистом Батьківщини та підтвердження, що подальше лікування здійснювалося як наслідок цього поранення.

Аналогічна за змістом позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.03.2026 у справі № 600/367/24.

У цій справі позивач отримав акубаротравму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку легкого ступеня 20.02.2024 під час захисту Батьківщини, що підтверджено довідкою №154/ДТ. Медичні документи (виписні епікризи, виписки з медичних карт) прямо вказують, що діагнози, з якими позивач перебував на стаціонарному лікуванні у спірні періоди, є наслідками перенесеної МВТ, ЗЧМТ, СГМ (20.02.2024). Отже, таке лікування є лікуванням у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Суд акцентує на тому, що постанова № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення, не містить обмежень щодо періоду та/або кількості випадків перебування на стаціонарному лікуванні, пов`язаному із захистом Батьківщини. У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за медичними показниками, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), що пов`язане із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 грн.

Щодо тверджень відповідача про те, що у спірні періоди позивач лікувався (перебував на стаціонарному лікуванні) внаслідок захворювань, а не у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), суд зазначає, що такий підхід є формальним та не враховує медичний причинно-наслідковий зв`язок між первинною травмою (пораненням) та подальшими захворюваннями. Медичні документи підтверджують, що захворювання, з приводу яких позивач перебував на стаціонарному лікуванні, виникли, серед іншого, внаслідок перенесеної МВТ, ЗЧМТ, СГМ (20.02.2024). Тому лікування таких захворювань є лікуванням наслідків поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Отже, лікування захворювань, які виникли як наслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, є лікуванням наслідків такого поранення, а тому посилання відповідача на лікування позивача з приводу захворювання як підставу для відмови є безпідставним.

Сукупність таких документів, як довідка про обставини травми, медичні виписки та епікризи, постанови військово-лікарської комісії, підтверджують право позивача на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 грн за періоди перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 07.02.2025 до 27.02.2025, з 28.03.2025 до 24.04.2025, з 28.04.2025 до 13.06.2025 у зв`язку з наслідками поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Стосовно вимоги в частині виплати додаткової винагороди за час перебування у відпустці за станом здоров`я, суд акцентує на тому, що норми постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Цей висновок корелюється з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23 та від 27.11.2024 у справі № 380/20587/23.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2025 №62 позивач вибув у відпустку терміном на 30 календарних днів з 28.02.2025 по 29.03.2025, що підтверджено відповідачем у листі від 12.03.2025 №6476.

Водночас матеріали справи не містять висновку (постанови) військово-лікарської комісії на підтвердження факту отримання позивачем саме тяжкого поранення, тому підстави для задоволення позовної вимоги в цій частині відсутні.

Щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2025 роки з урахуванням додаткової винагороди, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 10-1 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 6 розділу XXIII порядку №260 передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

За правовою природою додаткова винагорода, запроваджена постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану.

За правилами п. 6 розділу ХХІІІ порядку №260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).

Аналогічне виключення стосовно винагород також міститься в п. 5 розділу ХХХІІ порядку №260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Верховний Суд у постановах від 08.08.2024 у справі №240/26703/23, від 23.09.2024 у справах №240/32125/23 та №240/33138/23, констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.

За такого правового регулювання суд дійшов висновку, що обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової допомоги на оздоровлення, без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, відповідач діяв правомірно.

Такі висновки в подальшому підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 28.10.2024 у справі № 240/23483/23, від 07.11.2024 у справах № 240/1597/24 та № 240/28177/23, від 16.01.2025 у справі № 240/31239/23, від 05.03.2026 у справі № 320/4611/23.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до спірних правовідносин у порядку ч.5 ст.242 КАС України, суд зазначає, що додаткова винагорода, передбачена постановою №168, не підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення. За таких обставин вимога позивача про нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2025 роки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано; добросовісно; розсудливо.

Оцінюючи поведінку відповідача, яка зумовила пред`явлення цього позову, суд дійшов висновку, що в частині ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні бездіяльність суб`єкта владних повноважень не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України. Натомість поведінка відповідача у частині ненарахування та невиплати грошового забезпечення із застосуванням показника прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, індексації грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням додаткової винагороди є правомірною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд виснував про задоволення позову частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред`явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат він до суду не подав, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, за періоди перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 07.02.2025 до 27.02.2025, з 28.03.2025 до 24.04.2025, з 28.04.2025 до 13.06.2025.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, за періоди перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 07.02.2025 до 27.02.2025, з 28.03.2025 до 24.04.2025, з 28.04.2025 до 13.06.2025.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна