Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/6087/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 рокусправа № 380/6087/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування п. 4 рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2026 №3/в;

- зобов`язати Міністерство оборони України вчинити дії, а саме призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок смерті ОСОБА_2 , пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 15000000 (п`ятнадцять мільйонів) гривень.

Ухвалою від 03.04.2026 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проживала із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з грудня 1998 року до дня його смерті. Рішенням Буського районного суду Львівської області від 04.02.2025 у справі № 943/2132/24 цей факт встановлено.

Після загибелі ОСОБА_2 позивачка звернулася із заявою про призначення одноразової грошової допомоги. Комісія Міністерства оборони України пунктом 4 протоколу від 15.01.2026 № 3/в відмовила їй у призначенні допомоги, посилаючись на те, що шлюб між позивачкою та загиблим зареєстрований не був.

Позивачка не погоджується з таким рішенням та вважає, що встановлений судом факт проживання однією сім`єю підтверджує її належність до членів сім`ї загиблого військовослужбовця та право на отримання одноразової грошової допомоги. Посилається на положення статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також на правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене позивачка вважає відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною та просить визнати протиправним і скасувати пункт 4 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 15.01.2026 № 3/в, а також зобов`язати відповідача призначити та виплатити їй одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 млн. грн.

24.04.2026 відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що право на одноразову грошову допомогу визначається законодавством, чинним на день виникнення такого права, тобто на дату смерті військовослужбовця – ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилається на пункт 1.4 Порядку № 45 та правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких призначення і виплата допомоги здійснюються за законодавством, чинним на дату смерті військовослужбовця.

Відповідач зазначає, що на момент смерті ОСОБА_2 позивачка не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а тому не належала до кола осіб, визначених статтею 16-1 Закону № 2011-XII. На думку відповідача, встановлення судом факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не створює статусу подружжя та не породжує права на отримання одноразової грошової допомоги. Посилається на положення статей 21, 24, 27, 36 Сімейного кодексу України та відповідні правові висновки Верховного Суду.

Також відповідач вказує, що належним доказом перебування у зареєстрованому шлюбі є свідоцтво про шлюб, якого позивачка Комісії Міністерства оборони України не надала. У зв`язку з цим вважає відмову у призначенні одноразової грошової допомоги правомірною.

Крім того, відповідач заперечує проти вимоги про зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, вважаючи її втручанням у дискреційні повноваження Міністерства оборони України. З огляду на викладене просить у задоволенні позову відмовити повністю.

27.04.2026 позивачка надала суду відповідь на відзив, у якій заперечила проти доводів відповідача та зазначила, що сам по собі факт відсутності зареєстрованого шлюбу не спростовує її права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки рішенням Буського районного суду Львівської області від 04.02.2025 у справі № 943/2132/24 встановлено факт її проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу до дня його смерті. Вважає, що відповідач безпідставно не врахував зазначене судове рішення та фактично звів визначення права на допомогу виключно до наявності свідоцтва про шлюб.

На підтвердження своєї позиції позивачка послалася на постанову Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 120/17960/23, у якій, за її твердженням, суд дійшов висновку про необґрунтованість підходу Міністерства оборони України, за якого відсутність зареєстрованого шлюбу є підставою для неврахування рішення суду про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю при вирішенні питання про призначення одноразової грошової допомоги.

Крім того, позивачка зазначила, що Законом України від 09.12.2023 № 3515-IX статтю 16-1 Закону № 2011-XII доповнено положенням, відповідно до якого до членів сім`ї загиблої особи належить, зокрема, жінка або чоловік, з якою або з яким така особа проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за умови встановлення цього факту судом. На її думку, наведене законодавче регулювання підтверджує можливість набуття права на одноразову грошову допомогу особою, яка перебувала із загиблим у фактичних сімейних відносинах, а встановлений у її справі юридичний факт відповідає зазначеним вимогам.

Водночас позивачка вважає нерелевантними посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 640/5320/19, від 07.12.2021 у справі № 465/1980/18, від 06.07.2022 у справі № 809/1346/17, від 19.03.2021 у справі № 1840/2940/18 та від 23.01.2020 у справі № 804/1501/18, оскільки вони стосуються інших правовідносин: визначення розміру одноразової грошової допомоги, видачі посвідчення члена сім`ї загиблого військовослужбовця або призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а не визначення права особи, яка проживала із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на отримання такої допомоги.

З огляду на це позивачка вважає, що наведені у відзиві доводи не спростовують встановлених у справі обставин та правових підстав позову, а оскаржуване рішення комісії Міністерства оборони України є протиправним і підлягає скасуванню.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є цивільною дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з яким проживала однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з грудня 1998 року до дня його смерті. Зазначений факт встановлено рішенням Буського районного суду Львівської області від 04.02.2025 у справі №943/2132/24, яке набрало законної сили.

ОСОБА_2 з 14.04.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із наказу від 14.04.2022 №53, військовим квитком серії НОМЕР_2 від 28.10.1987 та довідкою військової частини від 12.07.2022 №344. Під час проходження військової служби брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що підтверджується довідкою від 21.01.2023 №307.

18.10.2022, перебуваючи на позиції поблизу н.п. Терни Донецької області, ОСОБА_2 потрапив під обстріл противника та отримав поранення, несумісні з життям. Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 підтверджено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а лікарським свідоцтвом про смерть №6002 від 21.10.2022 – причину смерті, зокрема вибухову травму та ушкодження внаслідок військових дій.

28.11.2022 командиром військової частини НОМЕР_4 видано наказ №170-РС, відповідно до якого ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку зі смертю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби. Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2022 №359 підтверджено виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу з 18.10.2022 та зазначено, що його смерть пов`язана із захистом Батьківщини.

Витягом із протоколу засідання штатної НОМЕР_5 Регіональної військово-лікарської комісії від 20.12.2023 №2597 підтверджено, що травма та поранення, отримані ОСОБА_2 18.10.2022, призвели до його смерті, а травма, поранення та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

15.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка, солдата ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_5 направив подані ОСОБА_1 документи на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Зазначене підтверджується інформацією ІНФОРМАЦІЯ_6 від 16.03.2026 №1159/12/4439.

15.01.2026 Комісія Міністерства оборони України за результатами розгляду поданих документів прийняла рішення, оформлене пунктом 4 протоколу засідання №3/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги. Комісія зазначила, що ОСОБА_1 не належить до одного з подружжя, оскільки шлюб із ОСОБА_2 зареєстрований не був, а встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не створює прав та обов`язків подружжя.

27.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_7 надіслав ОСОБА_1 копію витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України від 15.01.2026 №3/в.

Не погоджуючись із рішенням Комісії Міністерства оборони України від 15.01.2026 №3/в, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про його скасування та зобов`язання призначити і виплатити їй одноразову грошову допомогу.

Надаючи оцінку обґрунтованості позову, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до статті 41 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

У цій справі підлягає вирішенню ключове питання не про сам факт проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, а про те, чи була така особа станом на дату смерті військовослужбовця віднесена спеціальним законом до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Статтею 16-1 Закону України № 2011-XII встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Водночас зміст цього переліку не є сталим і зазнавав змін у різні періоди часу, у зв`язку з чим коло осіб, які мають право на таку виплату, змінювалося.

Так, стаття 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги № 2489-IX від 29 липня 2022 року, чинній на момент смерті ОСОБА_2 передбачала, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Надалі, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги № 3515-IX від 09 грудня 2023 року (далі - Закон № 3515-IX) статтю 16-1 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції такого змісту:

1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Наведене свідчить про те, що законодавче регулювання спірних правовідносин зазнало змін, у тому числі в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим для правильного вирішення спору необхідним є визначення, яка саме редакція зазначеної норми підлягає застосуванню у цьому випадку, що, у свою чергу, зумовлює необхідність з`ясування моменту виникнення права на відповідну виплату.

Згідно із частиною десятою статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова № 168).

Пунктом 2 постанови КМУ № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Абзацами 2 - 4 пункту 2 постанови КМУ № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

На виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Суд також враховує підходи, викладені у пункті 1.4. розділу I наказу Міністерства оборони України № 45 від 25 січня 2023 року Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (далі - Порядок № 45) відповідно до якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови КМУ № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Так Верховний Суд у постанові від 06.08.2026 у справі № 580/358/25 , переглядаючи у касаційному порядку справу з аналогічним спором зазначив наступне:

"...59. Таким чином, вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця.

60. Інше тлумачення порушувало б принцип правової визначеності, оскільки дозволяло б змінювати після виникнення права визначене законом коло отримувачів одноразової грошової допомоги.

61. Принцип верховенства права та вимога справедливості не наділяють суд повноваженнями поширювати передбачене законом право на осіб, яких законодавство, чинне на момент виникнення відповідних правовідносин, не відносило до кола отримувачів одноразової грошової допомоги. Справедливість у таких правовідносинах передбачає не лише врахування індивідуальних життєвих обставин заявника, а й однакове та передбачуване застосування закону до всіх осіб, права яких пов`язуються з однією і тією самою юридично значущою подією - загибеллю (смертю) військовослужбовця.

62. При цьому колегія суддів не ставить під сумнів добросовісність позивачки, реальність її сімейних відносин із загиблим військовослужбовцем та суспільну значущість належного соціального захисту близьких осіб загиблих захисників України. Водночас добросовісна поведінка особи та фактична наявність сімейних відносин самі собою не утворюють суб`єктивного права на отримання коштів державного бюджету за відсутності передбаченої законом юридичної підстави.

63. Зазначений висновок узгоджується з доводами касаційної скарги, тоді як висновки судів першої та апеляційної інстанцій про можливість віднесення позивачки до кола отримувачів одноразової грошової допомоги з урахуванням редакції статті 16-1 Закону №2011-XII, яка набрала чинності після смерті військовослужбовця, а також їх висновок про те, що відповідні законодавчі зміни лише деталізували раніше чинне правове регулювання, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

64. Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач також зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково надали встановленому судовим рішенням факту проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу значення юридичної підстави для віднесення її до кола отримувачів одноразової грошової допомоги, фактично прирівнявши такий факт до наявності статусу члена сім`ї у розумінні статті 16-1 Закону №2011-XII.

65. Аналізуючи зазначені доводи, колегія суддів зазначає таке.

66. Як було вище зазначено, статтею 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на дату смерті військовослужбовця) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

67. Таким чином, законодавець у редакції норми, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів, а саме: батьків, одного з подружжя, дітей та утриманців. Отже, до визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII переліку не входить застосована судами попередніх інстанцій загальна категорія «член сім`ї» як самостійна підстава для отримання допомоги. Натомість право на отримання одноразової грошової допомоги мають виключно ті особи, які прямо визначені законом, або ті, які відповідають спеціальному статусу утриманця та підтверджують його у встановленому порядку.

68. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про можливість віднесення позивачки до кола отримувачів одноразової грошової допомоги шляхом застосування категорії «член сім`ї» у широкому розумінні цього поняття є необґрунтованими, оскільки фактично призводять до розширення визначеного Законом переліку осіб.

69. Крім того, посилання судів попередніх інстанцій на рішення суду про встановлення факту проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю не може вважатися належною правовою підставою для віднесення її до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Сам по собі встановлений у судовому порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу підтверджує відповідні фактичні обставини (спільний побут, ведення господарства, наявність взаємних прав та обов`язків) та існування між позивачкою та загиблим сімейних відносин у розумінні сімейного законодавства, проте не створює статусу подружжя та не замінює встановлених спеціальним законом умов набуття права на одноразову грошову допомогу..."

З урахуванням наведеного нормативного регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону №2011-XII, так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою КМУ №168, Порядком № 975 та Порядком № 45, що випливає із системного зв`язку статей 16, 16-1, 16-3 Закону №2011-XII та конкретизовано пунктом 2 постанови КМУ №168 і пунктом 3 Порядку №975.

Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.

Подальші зміни законодавства не можуть змінювати коло отримувачів одноразової грошової допомоги, право на яку виникло до набрання чинності такими змінами, якщо закон прямо не передбачає іншого. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.

Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду щодо застосування положень Закону №2011-XII, постанови КМУ №168 та Порядку №975 у правовідносинах, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі №280/9248/23 зазначено, що за пунктом 2 постанови КМУ №168 одноразова грошова допомога у розмірі 15000000 грн розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, передбаченими статтею 16-1 Закону №2011-XII, а днем виникнення права на її отримання є дата загибелі особи, зазначена у свідоцтві про смерть. Крім того, сформульований вище підхід щодо визначення дати смерті військовослужбовця як моменту виникнення права на одноразову грошову допомогу узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі №420/11608/23, у яких при вирішенні спорів цієї категорії застосовуються положення пункту 3 Порядку №975, якими визначено, що днем виникнення права на отримання такої допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Крім того, аналогічний підхід викладений у висновку Верховного Суду, сформульованому у постановах від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25, від 28 липня 2026 року у справі №240/4561/25 та від 29 липня 2026 року у справі № 580/6733/25, згідно з яким коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначається за законодавством, чинним на дату загибелі військовослужбовця, а подальше звернення із заявою є лише способом реалізації вже набутого права.

Зазначене також узгоджується зі статтею 58 Конституції України та усталеною практикою Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012), відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; до події, факту або правовідносин застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Водночас пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3515-IX прямо передбачає застосування цього Закону до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності, лише стосовно дітей, зачатих за життя загиблої особи та народжених після її смерті, і лише за визначених цим пунктом умов. Натомість поширення нової редакції статті 16-1 Закону № 2011-XII на жінку або чоловіка, які проживали із загиблою особою однією сім`єю без реєстрації шлюбу, законодавець не передбачив, що виключає можливість застосування цієї редакції до спірних правовідносин.

Таким чином, вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця.

У даному випадку смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 , виданим 25.10.2022 Буським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Тобто до даних правовідносин слід застосовувати норми статті 16-1 Закону України №2011-XII (у редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги № 2489-IX від 29 липня 2022 року, яка була чинна на момент смерті ОСОБА_2 та передбачала, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають:

- батьки;

- один із подружжя, який не одружився вдруге;

- діти, які не досягли повноліття;

- утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення)".

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що на момент смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , редакція статті 16-1 Закону України № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачала права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги жінкою (чоловіком), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

За таких обставин суд вважає, що оскаржуване рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене витягом з протоколу від 15.01.2026 № 3/в є правомірним.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна