Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №340/3444/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3444/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (надалі – відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) середнього заробітку за період з 01.11.2024 по 22.05.2026, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю виключення зі списків особового складу частини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) середній заробіток за період з 01.11.2024 по 01.05.2025, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю виключення зі списків особового складу частини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100 у розмірі 301676,87 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 06.10.2020 по 31.10.2024 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2024 №310 його було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям до нового місця служби. Проте у день виключення зі списків особового складу йому не було виплачено усі належні види грошового забезпечення у повному обсязі.

Вказує, що 22.05.2026 на виконання судових рішень у справах №340/616/25 та №340/5674/25 відповідач виплатив 552216,52 грн грошового забезпечення. Уже 23.05.2026 він звернувся до військової частини із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, однак відповіді не отримав.

Зазначає, що за затримку повного розрахунку при звільненні для роботодавця статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (далі - КЗпП України) передбачена відповідальність у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку. З цих підстав, має право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, розрахованого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 №100 (далі — Порядок №100).

Зауважує, що приписами чинної редакції статті 117 КЗпП України (з 19.07.2022) встановлено, що виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється за весь період, але не більш ніж за шість місяців, у зв`язку із чим сума середнього заробітку до стягнення згідно проведеного розрахунку становить 301676,87 грн.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначає, що передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність у вигляді виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку пов`язана саме з невиплатою належних працівникові сум при звільненні. Водночас виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у зв`язку з вибуттям до нового місця служби (переміщенням) не є звільненням з військової служби та не зумовлює обов`язку проведення виплат згідно зі статтею 117 КЗпП України. При цьому виключення військовослужбовця зі списків особового складу не свідчить про закінчення проходження військової служби, оскільки таке виключення може бути зумовлене переведенням до іншої військової частини або іншим переміщенням. Якщо військовослужбовець не звільнений з військової служби та продовжує її проходження за новим місцем, фактичні обставини не відповідають умовам застосування частини першої статті 117 КЗпП України.

З урахуванням змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2024 №310 наголошує, що позивач не був звільнений з військової служби, а був переведений до військової частини НОМЕР_4 для подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України. Тому припинення проходження служби саме у військовій частині НОМЕР_1 не означало припинення військової служби позивача як такої.

Зауважує, що протиправна бездіяльність може мати місце лише за умови існування встановленого законом обов`язку суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. Оскільки позивач не був звільнений з військової служби, у військової частини НОМЕР_1 не виник обов`язок щодо нарахування та виплати йому середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП України, а відтак відсутні й підстави для визнання бездіяльності протиправною.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

02.06.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано у відповідача докази по справі.

08.06.2026 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про витребування доказів.

11.06.2026 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про витребування повернуто без розгляду.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.10.2020 по 31.10.2024 проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України, зокрема у складі військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №310 від 31.10.2024 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника служби засобів ураження озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 22.10.2024 № 262 на посаду начальника служби засобів ураження озброєння логістики військової частини НОМЕР_4 , наказано вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби місто Жовті Води, та з 31.10.2024 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 14).

Після виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з вибуттям до нового місця служби між сторонами виникли спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у належному розмірі, які були вирішені у судовому порядку.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 у справі № 340/616/25, з урахуванням ухвали від 17.12.2025, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06.10.2020 по 19.05.2023, грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2023 рік. основної щорічної відпустки за 2020 рік, основної щорічної відпустки за 2021 рік - 14 діб та усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 0! .01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 06.10.2020 по 19.05.2023, грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2023 рік, основної щорічної відпустки за 2020, основної щорічної відпустки за 2021 рік - 14 діб та усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на І січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01-01.2023.

Також, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі №340/5674/25 скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.09.2025. Ухвалено у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.05.2023 року по 31.10.2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2024 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік, основної щорічної відпустки за 2024 рік - 15 діб та усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 20.05.2023 року по 31.10.2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2024 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, основної щорічної відпустки за 2024 рік - 15 діб та усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024.

22.05.2026 на виконання вказаних судових рішень суду відповідачем виплачено на користь позивача грошове забезпечення у загальній сумі 552266,50 грн (з урахуванням комісії банку зараховано на банківський рахунок суму 552216,50 грн), що підтверджується платіжною інструкцією №2065 від 22.05.2026 та банківською випискою по картковому рахунку позивача (а.с. 21, 39).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною четвертою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

- у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;

- у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно із частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України (ч. 3 ст. 24 Закону №2232-XII)

Порядок звільнення з військової служби визначено розділом XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі – Положення №1153/2008).

За змістом пункту 233 розділу XII Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

- підстави звільнення з військової служби;

- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

- районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до пункту 242 розділу XII Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Водночас пунктом 40 Положення №1153/2008 встановлено інше правове регулювання для випадку переміщення військовослужбовця.

Так, у разі переміщення по службі військовослужбовця з однієї військової частини до іншої для подальшого проходження військової служби дія контракту про проходження військової служби не припиняється. Окремі умови контракту за новим місцем служби можуть бути переглянуті та засвідчені підписами сторін контракту.

Таким чином, законодавство чітко розрізняє звільнення з військової служби, яке має наслідком припинення проходження військової служби та переміщення військовослужбовця до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби, за якого військово-службові правовідносини не припиняються, а продовжуються за новим місцем служби.

Крім того, пунктом 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, визначено, що військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.

Виплата грошового забезпечення у разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за період із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу попередньої військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби після зарахування військовослужбовця на грошове забезпечення цієї військової частини.

Вказане розмежування має вирішальне значення для визначення можливості застосування до спірних правовідносин положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України.

Стаття 116 КЗпП України визначає строки розрахунку при звільненні, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначає стаття 117 КЗпП України, відповідно до якої у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, відповідальність, встановлена статтею 117 КЗпП України, є спеціальним наслідком порушення обов`язку провести своєчасний розрахунок саме при звільненні. Необхідною передумовою застосування цієї норми є наявність юридичного факту звільнення особи та невиплата у зв`язку з таким звільненням належних їй сум у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України.

Суд ураховує, що спеціальним законодавством, яке регулює проходження військової служби, не встановлено окремої відповідальності за затримку проведення розрахунку з військовослужбовцем при звільненні, у зв`язку з чим у відповідних правовідносинах допускається застосування статей 116, 117 КЗпП України. Водночас таке субсидіарне застосування норм трудового законодавства не змінює передбачених ними умов відповідальності та не дає підстав поширювати статтю 117 КЗпП України на правовідносини, які виникли поза межами звільнення з військової служби.

Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини саме по собі не свідчить про закінчення проходження ним військової служби, оскільки воно може бути зумовлене переведенням до іншої військової частини, зміною місця проходження служби або іншим адміністративним переміщенням. Якщо військова служба особи не завершена та вона продовжує виконувати службові обов`язки на новому місці служби, фактичні обставини не відповідають гіпотезі частини першої статті 117 КЗпП України.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26.06.2025 у справі №400/8927/23, від 03.02.2026 у справі №400/5149/24 та від 29.05.2026 у справі №280/758/24.

У постанові від 29.05.2026 у справі №280/758/24 Верховний Суд зазначив, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв`язку з вибуттям до нового місця служби саме по собі не підтверджує завершення військової служби. За відсутності факту звільнення з військової служби спірні правовідносини виникають поза межами звільнення, а тому відсутній передбачений законом юридичний склад, з яким стаття 117 КЗпП України пов`язує відповідальність.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У межах спірних правовідносин установлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №310 від 31.10.2024 ОСОБА_1 з 31.10.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_4 .

Отже, після виключення зі списків особового складу відповідача відносини проходження військової служби не припинилися. Змінилося лише місце проходження позивачем військової служби та військова частина.

При цьому, факт існування у відповідача обов`язку здійснити позивачу певний перерахунок або доплату грошового забезпечення за період проходження ним служби в цій військовій частині не змінює наведеного висновку.

Так само не змінює правової природи спірних відносин і та обставина, що відповідні суми грошового забезпечення були виплачені відповідачем значно пізніше після переведення позивача, у тому числі на виконання судового рішення.

Обов`язок військової частини виплатити військовослужбовцю належне грошове забезпечення та відповідальність за несвоєчасний розрахунок при звільненні мають різну правову природу. Встановлення судовими рішеннями порушення права позивача на належний розмір грошового забезпечення та подальша виплата відповідних сум не створюють юридичного факту звільнення з військової служби і самі по собі не є підставою для застосування статті 117 КЗпП України.

Інакше застосування статті 117 КЗпП України до випадку переміщення військовослужбовця між військовими частинами означало б розширення сфери дії цієї норми на правовідносини, які її змістом не охоплюються. Такий підхід суперечив би буквальному змісту статей 116, 117 КЗпП України, у яких законодавець послідовно пов`язує відповідний обов`язок та відповідальність з виплатами, належними саме звільненому працівникові.

Отже, виключення позивача 31.10.2024 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з вибуттям до нового місця служби не є звільненням позивача з військової служби. Тому у спірних правовідносинах відсутня обов`язкова передумова для застосування статей 116, 117 КЗпП України.

Виплата заборгованості з грошового забезпечення після переміщення військовослужбовця є виконанням обов`язку щодо належної оплати періоду проходження служби у відповідній військовій частині, однак не свідчить про те, що між сторонами раніше відбулося звільнення з військової служби.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2024 по 22.05.2026.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі — КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено відсутність передбачених законом підстав для нарахування та виплати позивачу середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП України за період з 01.11.2024 по 22.05.2026.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, установлених обставин справи та системного аналізу норм матеріального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, з огляду на відмову у задоволенні позову, підстави для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач – Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК