Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №340/3437/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3437/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (надалі – відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 30 листопада 2024 року по 29 квітня 2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 30 листопада 2024 року по 29 квітня 2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 04 червня 2022 року по 29 квітня 2026 року - день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 04 червня 2022 року по 29 квітня 2026 року - день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та на цей час виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби. Проте у день виключення зі списків особового складу йому не було виплачено грошове забезпечення у належному розмірі за період служби з 04.06.2022 по 20.05.2023.

Вказує, що 29.04.2026 на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі № 340/3910/25 відповідач виплатив йому грошове забезпечення за наведений період у загальній сумі 65039,51 грн.

Зазначає, що за затримку повного розрахунку при звільненні для роботодавця статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (далі - КЗпП України) передбачена відповідальність у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку. З цих підстав, має право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 30.11.2024 по 29.04.2026, розрахованого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 №100 (далі — Порядок №100).

Також, оскільки виплата грошового забезпечення у належному розмірі була здійснена невчасно, відповідач зобов`язаний був у місяці, в якому проведено виплату заборгованості самостійно нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суму грошового забезпечення за весь період по день її фактичної виплати відповідно до Закону №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі — Порядок №159).

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначив, що у зв`язку з набранням чинності 19.07.2022 Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» відповідальність роботодавця за несвоєчасний розрахунок при звільненні обмежена виплатою середнього заробітку не більш як за шість місяців. При визначенні розміру такого відшкодування мають враховуватися принципи справедливості, розумності та пропорційності, розмір несвоєчасно виплачених сум, тривалість затримки, ймовірні майнові втрати позивача та співмірність цих втрат із розміром заявленого відшкодування. Компенсація не повинна мати карального характеру та створювати надмірне фінансове навантаження, а справедливим є її обмеження сумою фактично несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення.

Крім того, військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах, а проходять військову службу, порядок якої врегульований спеціальним законодавством, тому протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку у даному випадку відсутня.

Вказує, що компенсації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців. При цьому додаткова винагорода військовослужбовцям на період дії воєнного стану відповідно до Порядку №260 належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Також відповідач зазначив, що необхідною передумовою для судового оскарження невиплати компенсації втрати частини доходів є попереднє звернення особи до відповідного органу із заявою про її виплату та отримання відмови у такій виплаті. Оскільки позивач із відповідною заявою до військової частини НОМЕР_1 не звертався позовні вимоги в цій частині передчасними.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

02.06.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано у відповідача докази по справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом по мобілізації в Збройних Силах України, зокрема у складі військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2024 №339 старшого матроса ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 08.11.2024 №94-РС за підпунктом "а" (за віком- у разі досягнення граничного віку перебування на військової службі) відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", з 30.11.2024 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 9).

Після звільнення з військової служби між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 виникли спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у належному розмірі, які були вирішені у судовому порядку.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі № 340/3910/25 визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні у період з 04 червня 2022 року по 19 травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 04 червня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, із врахуванням раніше виплачених сум.

29.04.2026 на виконання вказаного рішення суду відповідач виплатив на користь позивача грошове забезпечення за період з 04.06.2022 по 19.05.2023 у загальній сумі 65039,51 грн, що підтверджується банківською випискою по картковому рахунку позивача та відомістю розподілу виплат від 29.04.2026 (а.с. 11, 29).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі — Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частин 2-4 статті 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі № 340/3910/25 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 04.06.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, із врахуванням раніше виплачених сум.

Тобто, вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено непроведення повного розрахунку відповідача із позивачем в день його звільнення (встановлено невиплату грошового забезпечення у повному розмірі).

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.02.2015 у справі №21-8а15, та правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 30.01.2019 у справі №806/2164/16.

Однією з встановлених державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України обов`язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Стаття 116 КЗпП України визначає строки розрахунку при звільненні, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначає стаття 117 КЗпП України, відповідно до якої у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 у справі №4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, мають бути виплачені у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №810/451/17 та від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 викладена правова позиція, відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Згідно матеріалів справи позивача 30.11.2024 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби. Водночас фактичний розрахунок щодо виплати грошового забезпечення за період з 04.06.2022 по 19.05.2023 здійснено 29.04.2026. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Таким чином, оскільки відповідачем не було проведено з позивачем під час звільнення зі служби остаточний розрахунок, зокрема, своєчасно не виплачено грошове забезпечення у належному розмірі, тому останній має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

При цьому, стаття 117 КЗпП України діє з 19.07.2022 у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" за №2352-IX від 01.07.2022, згідно якої час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Разом з тим, питання застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (у новій редакції Закону № 2352-IX), було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №489/6074/23, за наслідками розгляду якої у постанові від 08.10.2025 викладені наступні правові висновки:

- “Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.”

- “Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.”

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц сформовані наступні змістові критерії, які суд має враховувати при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною.

Відтак, суд вважає, що в межах спірних правовідносин наявні правові підстави для застосування принципів пропорційності, співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України.

Згідно із пунктом 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку № 100).

Як встановлено судом остаточний розрахунок з позивачем було проведено на виконання рішення суду 29.04.2026.

Відтак, період затримки розрахунку становить проміжок часу з 01.12.2024 (день, наступний з дати виключення зі списків особового складу) по 28.04.2026 (переддень остаточного розрахунку). Отже, у позивача наявне право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за вказаний період.

Однак, з врахуванням стаття 117 КЗпП України щодо обмеження виплати середнього заробітку шістьма місяцями строк затримання розрахунку складає 183 календарних дні (з 01.12.2024 по 01.06.2025 включно).

Згідно довідки-розрахунку середнього грошового забезпечення старшого матроса ОСОБА_1 грошове забезпечення позивача за останні два місяця до звільнення зі служби (що враховується при обчисленні середнього заробітку, згідно Порядку №100) становить: вересень 2024 року — 22457,25 грн; жовтень 2024 року – 22457,25 грн.

Кількість календарних днів за останні два місяці служби: вересень 2024 року - 30; жовтень 2024 року - 31. Усього - 61.

Отже, середньоденний заробіток позивача складає 736,30 грн ((22457,25 + 22457,25)/61).

Відповідно, середнє грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 01.12.2024 по 28.04.2026 (з урахуванням обмеження шістьма місяцями) в арифметичному обчисленні складає 134742,90 грн (736,30 грн х 183 календарних дні).

Загальний розмір виплат, належних позивачу при звільненні з військової служби складає 185258,28 грн, у тому числі: 120218,77 грн (виплачені після виключення зі списків особового складу); 65039,51 грн (сума виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення суду).

Розмір невиплаченої позивачу у день виключення зі списків особового складу суми грошового забезпечення 65039,51 грн по відношенню до всіх належних при звільненні виплат в загальному розмірі 185258,28 грн становить 35,11% ((65039,51 грн х 100 %): 185258,28 грн).

Виходячи з принципу пропорційності, сума належного позивачу середнього грошового забезпечення за період затримки з 01.12.2024 по 28.04.2026 складає 47308,23 грн (134742,90 грн х 35,11% відсоткове значення невиплаченої у день звільнення зі служби суми грошового забезпечення).

Наведену суму можна вважати обґрунтовано пропорційною, тому саме такий розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід стягнути з відповідача на користь позивача.

З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2024 по 28.04.2026 у сумі 47308,23 грн.

Щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-III та Порядком №159.

Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно із статтею 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).

Отже, законодавець пов`язує право на компенсацію не із загальною сумою грошового забезпечення, визначеною внаслідок його перерахунку, а із сумою доходу за кожний відповідний місяць, яка належала особі до виплати, однак своєчасно виплачена не була.

Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення);

- сума індексації грошових доходів громадян;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №822/1110/16, від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, від 13.03.2020 у справі №803/1565/17, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а.

Оцінюючи доводи відповідача про передчасність позовних вимог у зв`язку з тим, що позивач до звернення до суду не подавав до військової частини окремої заяви про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, суд вважає їх необґрунтованими.

Так, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 дійшов висновку, що нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у разі порушення строку їх виплати здійснюється у чітко визначений Законом №2050-III строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Невиплата компенсації у цей період свідчить про відмову в її виплаті в розумінні статті 7 Закону №2050-III та не потребує оформлення такої відмови окремим рішенням. Додаткового звернення особи із заявою про виплату компенсації норми Закону №2050-III та Порядку №159 не вимагають.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24 сформулювала висновок, за яким право особи на компенсацію втрати частини доходів, передбачену Законом №2050-III, виникає за сукупності таких умов: строк виплати доходу порушено щонайменше на один місяць; відповідний дохід має систематичний, а не разовий характер; дохід, втрату частини якого особа просить компенсувати, фактично отриманий.

Судом установлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі № 340/3910/25 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату позивачу за період з 04.06.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, із врахуванням раніше виплачених сум.

Донараховані на виконання вказаного рішення фактично виплачені позивачу 29.04.2026. Тому у тому ж місяці у відповідача виник передбачений законом обов`язок нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів щодо тих складових грошового забезпечення, які мають щомісячний характер. Невиконання цього обов`язку є достатньою підставою для судового захисту та не вимагає подання позивачем окремої заяви про виплату компенсації.

З наданого відповідачем розрахунку, складеного на виконання зазначеного судового рішення, убачається, що при здійсненні перерахунку окремо визначено складові грошового забезпечення за відповідні місяці, суми проведених раніше виплат та суми, що підлягали доплаті. Водночас компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати таких сум відповідачем не нараховано.

Таким чином, для вирішення спору в цій частині визначальним є не загальний розмір грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби та не загальна сума перерахунку, проведеного на виконання рішення суду, а виключно ті суми щомісячних складових грошового забезпечення, які були додатково нараховані та виплачені відповідачем на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі № 340/3910/25 із порушенням строків їх виплати.

Саме до таких донарахованих на виконання судового рішення щомісячних виплат, які за своєю правовою природою є доходом, що не має разового характеру, підлягає застосуванню механізм компенсації, передбачений Законом № 2050-III.

Водночас до складу сум, перерахованих на виконання зазначеного рішення суду, входять також одноразові види грошового забезпечення. Оскільки положення Закону № 2050-III поширюються лише на доходи, які не мають разового характеру, суми одноразових виплат, донараховані та виплачені на виконання рішення суду, не підлягають включенню до бази її обчислення.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач, виплативши на виконання рішення суду донараховані суми щомісячного грошового забезпечення, однак не нарахувавши та не виплативши компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати саме цих щомісячних сум, допустив протиправну бездіяльність.

У зв`язку з цим належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячних складових грошового забезпечення, донарахованих та виплачених на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі № 340/3910/25 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати - 29.04.2026.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі — КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність своєї бездіяльності у спірних правовідносинах не надав, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат в частині стягнення судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій — задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2024 по 28.04.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2024 по 28.04.2026 у сумі 47308 (сорок сім тисяч триста вісім) грн 23 коп.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого щомісячного грошового забезпечення за період з 04.06.2022 по день фактичної виплати.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячних складових грошового забезпечення, донарахованих та виплачених на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі № 340/3910/25 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати - 29.04.2026.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач – військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК