Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №580/7504/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 580/7504/26

провадження № 2-іс/340/52/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Черкаського окружного адміністративного суду (бульвар Шевченка, 117, м. Черкаси, 18002, ЄДРПОУ 35158674)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила:

1) Визнати протиправними дії Черкаського окружного адміністративного суду щодо ненадання точної, повної та достовірної інформації на інформаційний запит від 03 липня 2026 року, що міститься у листі від 09 липня 2026 року.

2) Зобов`язати Черкаський окружний адміністративний суд надати повну, точну та достовірну інформацію на інформаційний запит від 03 липня 2026 року ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 року справу передано до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення суду, до підсудності якого віднесена дана справа (а.с.14).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026 року підсудність адміністративної справи №580/7504/26 визначено за Кіровоградським окружним адміністративним судом (а.с.22).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 року, справу передано на розгляд судді Науменку В.В. (а.с.25).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.08.2026 р. відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.26).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.07.2026 року позивач звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з інформаційним запитом. Листом від 09.07.2026 року відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації. Такі дії позивач вважає протиправними, у зв`язку з чим звернулась до суду із даним позовом.

Представником відповідача подано до суду пояснення, зміст яких зводиться до того, що порядок надання запитуваної позивачем інформації врегульовано спеціальним законодавством, а отже на спірні правовідносини не розповсюджується дія Закону України "Про доступ до публічної інформації". Відповідачем зазначено, що позивачці надано роз`яснення щодо порядку отримання нею запитуваної інформації, яку позивачка може отримати шляхом ознайомлення з матеріалами справи, а не надіслання запиту про надання публічної інформації.

Дослідивши наявні у справі письмові матеріали, судом встановлено наступні обставини.

03 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду із запитом про надання публічної інформації, в якому зазначила наступне: «В ухвалі від 29.06.2026 р. у справі №705/2159/19 зазначено: «Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність та у строк, установлений законом. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відсутні» (а.с.4).

У запиті заявник просила: надати точну, повну та достовірну інформацію щодо дати вищевказаної позовної заяви та надати її копію.

Листом №06-05/13388/26 від 09.07.2026 позивачу роз`яснено, що запит про надання публічної інформації не може стосуватись процесуальних питань, пов`язаних з розглядом справи №705/2159/19, у якій заявник бере участь, тому запропоновано скористатись процесуальними правами для ознайомлення з матеріалами справи (а.с.5).

Позивач вважає, що відповідач порушив її право на отримання доступу до публічної інформації, тому звернулась до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 34 Конституції України визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

За приписами ст. 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Преамбулою Закону України “Про інформацію” від 02.10.1992 №2657-XII (далі – Закону №2657-XII) визначено, що цей закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Під інформацією Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ст.1 Закону №2657-XII).

Статтею 5 Закону №2657-XII передбачено, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходяться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 №2939-VІ (надалі - Закон №2939).

Статтею 1 Закону №2939 визначено, що публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 цього Закону його метою є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Отже, суд зазначає, що Законом №2939 встановлено випадки, коли його дія не поширюється на правовідносини щодо отримання інформації. До таких випадків, зокрема, відноситься врегулювання певних правовідносин спеціальним законодавством.

Так, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень врегульовано Законом України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року № 3262-IV.

Крім цього, право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, врегульовано статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначив, що процесуальні закони (Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України) регламентують спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження.

Доступ осіб, які беруть участь у розгляді справи, до інформації, створеної (одержаної) у ході судового провадження, до судових рішень забезпечується у порядку, встановленому процесуальним законодавством, з урахуванням особливостей передбачених нормами Закону України «Про доступ до судових рішень».

Відтак, суд дійшов висновку, що положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на доступ учасників відповідних процесів до інформації, що міститься в матеріалах справи.

Звернення особи стосовно судового розгляду справи (в т.ч. отримання доступу до документів, що містяться в матеріалах судової справи), у якій вона бере участь, належить адресувати до суду як суб`єкта процесуальних правовідносин на підставі процесуального законодавства, а не до суду (керівництва суду) як установи, яка у разі отримання такого запиту повинна відмовити у його задоволенні, оскільки не володіє і не зобов`язана володіти запитуваною інформацією (пункт 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Судом встановлено, що позивачка на момент виникнення спірних правовідносин у справі №705/2159/19 була представником третьої особи, а отже, у відповідності до положень КАС України, для реалізації права на доступ до інформації, що міститься в матеріалах зазначеної судової справи, ОСОБА_1 мала право ознайомитися з матеріалами справи, звернувшись до суду, який розглядає справу, шляхом подання відповідної заяви або клопотання особисто, засобами поштового зв`язку або через підсистему «Електронний суд».

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних дій підтверджено належними та допустимими доказами.

Таким чином, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях відповідача, які є предметом спору, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Доказів понесення сторонами судових витрат у справі до суду не надано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО