Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №340/4193/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4193/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Кіровоградської обласної державної адміністрації (Кіровоградська обласна військова адміністрація), Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів – ОСОБА_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної державної адміністрації (Кіровоградської обласної військової адміністрації) щодо невжиття заходів із: формування земельної ділянки історико-культурного призначення державної власності, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення – "Курган № 3" курганної групи № І, охоронний номер 1047-Кр (с. Нововодяне, 1-1,2 км на південний захід від села); встановлення меж та режимів використання території пам`ятки археології місцевого значення – "Курган № 3" курганної' групи № І охоронний номер 1047-Кр (с. Нововодяне, 1-1,2 км на південний захід від села); внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі і режими використання території пам`ятки археології місцевого значення "Курган № 3" курганної групи № І, охоронний номер 1047-Кр (с. Нововодяне, 1-1,2 км на південний захід від села);

- зобов`язати Кіровоградську обласну державну адміністрацію (Кіровоградську обласну військову адміністрацію) (ЄДРПОУ 00022543) виготовити документацію із землеустрою на земельну ділянку історико-культурного призначення державної власності, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення – "Курган № 3" курганної групи № І охоронний номер 104 7-Кр (с. Ново водяне, 1-1,2 км на південний захід від села), встановити межі і режим використання території пам`ятки археології місцевого значення "Курган № 3" курганної групи № І (с. Нововодяне, 1-1,2 км на південний захід від села), охоронний номер 1047-Кр, внести відомості про межі та режим використання території пам`ятки археології місцевого значення до Державного земельного кадастру – "Курган № 3" курганної групи № І, охоронний номер 1047-Кр.

В обґрунтування вимог зазначено, що на території Суботцівської сільської територіальної громади, у селі Нововодяне, розташований курган № 3 курганної групи № І, який є пам`яткою археології місцевого значення та занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за охоронним номером 1047-Кр. Водночас науково-проектна документація з визначення меж і режимів використання території пам`ятки не розроблена, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж території пам`ятки відсутня, а відповідні відомості до Державного земельного кадастру не внесені. За твердженням прокурора, земельна ділянка площею 0,12 га під курганом фактично вимежувана із земельної ділянки сільськогосподарського призначення, тому належить до земель історико-культурного призначення державної власності. Прокурор послався на положення законодавства у сфері охорони культурної спадщини та землеустрою, відповідно до яких щодо пам`яток археології мають бути визначені межі території та режим її використання, а відомості про відповідні обмеження внесені до Державного земельного кадастру. На думку прокурора, саме Кіровоградська обласна військова адміністрація як уповноважений орган охорони культурної спадщини зобов`язана забезпечити розроблення та затвердження відповідної документації і подання заяви про внесення встановлених обмежень до Державного земельного кадастру. Невиконання цього обов`язку, на думку прокурора, створює ризики неправомірного використання земельної ділянки, її передачі у приватну чи комунальну власність, пошкодження або знищення пам`ятки археології. Обґрунтовуючи право на звернення до суду, прокурор вказав, що уповноважений орган, на який покладено обов`язок забезпечити охорону пам`ятки, сам допустив бездіяльність, а законодавством не визначено іншого органу, уповноваженого звертатися до суду з відповідним позовом. У зв`язку з цим прокурор вказав на наявність підстав для представництва інтересів держави в суді і звернувся до суду самостійно.

Відповідач – Кіровоградська обласна державна адміністрація – подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що твердження прокурора про невиконання вимог наказу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 17 грудня 2024 року № 927 є необґрунтованими та не враховують системного взаємозв`язку норм законодавства у сфері охорони культурної спадщини і землеустрою. Відповідач-1 послався на вжиті обласною державною адміністрацією організаційні та координаційні заходи, зокрема рішення Ради оборони Кіровоградської області від 15.01.2025 №7, розпорядження голови Кіровоградської ОВА від 22.01.2025 № 84-р та протокол діалогової сесії від 28.01.2026 № 1, якими районним військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування доручалося або рекомендувалося забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо визначення меж і режимів використання територій пам`яток. Відповідач-1 також зазначив, що встановлений наказом № 927 строк "протягом 2024– 2025 років, але не пізніше шести місяців після припинення або скасування воєнного стану" стосується приведення облікової документації та формування облікових справ, а не безпосередньо розроблення технічної документації із землеустрою. Крім того, відповідач-1 послався на те, що на території області обліковується значна кількість об`єктів археології, у зв`язку з чим органами влади здійснюється системна робота з їх інвентаризації та документального оформлення. Відповідач-1 наголосив, що законодавство не встановлює критеріїв пріоритетності виготовлення технічної документації щодо пам`яток археології та не передбачає обов`язку одночасного оформлення документації щодо всіх таких об`єктів. На його думку, відсутність виготовленої документації щодо конкретної пам`ятки сама по собі не свідчить про протиправну бездіяльність, оскільки обласною державною адміністрацією вживалися послідовні заходи щодо організації відповідної роботи. У зв`язку з цим відповідач просить відмовити у задоволенні позову (т. 2 а.с. 17-23).

У відповідь на відзив прокурор заперечив проти доводів Кіровоградської обласної державної адміністрації та зазначив, що прийняття рішення Ради оборони, розпорядження № 84-р і протоколу діалогової сесії не спростовує факту невиконання необхідних заходів щодо конкретної пам`ятки – Кургану № 3. На думку прокурора, зазначені документи не підтверджують формування земельної ділянки історико-культурного призначення державної власності, встановлення меж і режимів використання території пам`ятки та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Прокурор також зазначив, що визначений у протоколі діалогової сесії строк до 30.10.2026 року не усуває допущеної відповідачем-1 бездіяльності, оскільки обов`язок щодо забезпечення охорони пам`ятки і оформлення відповідної документації випливає безпосередньо із законодавства. За твердженням прокурора, саме Кіровоградська ОВА як спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини повинна забезпечити розроблення технічної документації щодо меж території пам`ятки і внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Відповідач 2 – Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації – у відзиві також заперечив проти позову, зазначивши, що вимоги прокурора ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, які визначають компетенцію органів охорони культурної спадщини. Департамент вказав, що є структурним підрозділом Кіровоградської ОДА, не є суб`єктом господарювання у сфері землеустрою та не здійснює розроблення технічної документації власними силами, а реалізує свої повноваження шляхом організації роботи, координації, підготовки матеріалів, формування переліків об`єктів та визначення пріоритетності заходів у межах бюджетних призначень. Відповідач-2 послався на здійснення ним організаційних заходів, зокрема направлення органам місцевого самоврядування листів щодо необхідності виготовлення документації, а також на рішення Ради оборони Кіровоградської області, розпорядження № 84-р та протокол діалогової сесії від 28.01.2026 № 1. На думку Департаменту, такі заходи свідчать про послідовне виконання ним повноважень у сфері охорони культурної спадщини та виключають висновок про протиправну бездіяльність. Крім того, відповідач-2 зазначив, що відповідно до Державного реєстру нерухомих пам`яток України об`єктом культурної спадщини є не окремий Курган № 3, а курганна група № І, до складу якої входять кургани № 1, № 2, № 3 та № 4 і яка має єдиний охоронний номер 1047-Кр. У зв`язку з цим, на думку відповідача-2, технічна документація має розроблятися щодо території всієї курганної групи як єдиного об`єкта культурної спадщини, а не окремо щодо Кургану № 3. Відповідач-2 також послався на статтю 26 Закону України "Про землеустрій", згідно якої замовниками документації із землеустрою можуть бути різні суб`єкти, зокрема органи державної влади та органи місцевого самоврядування. На цій підставі Департамент заперечив проти висновку прокурора про те, що саме Департамент є єдиним суб`єктом, на якого покладено обов`язок замовити, профінансувати та забезпечити розроблення відповідної документації (т. 2 а.с. 77-82).

У відповідь на відзив прокурор зазначив, що Департамент фактично не спростував невжиття заходів щодо формування земельної ділянки історико-культурного призначення, встановлення меж і режимів використання території пам`ятки та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Прокурор вказав, що листування Департаменту з органами місцевого самоврядування має рекомендаційний характер і не призвело до фактичного виготовлення необхідної документації. При цьому Суботцівська сільська рада повідомляла про відсутність у її виконавчого органу відповідних повноважень. Прокурор також заперечив довід відповідача-2 про те, що позовні вимоги стосуються окремого елемента курганної групи, а не об`єкта культурної спадщини в цілому. Він зазначив, що щодо Кургану № 2 вже розглядається окрема судова справа № 340/4133/26, а матеріали щодо інших курганів групи № І також опрацьовуються для звернення до суду (т.2 а.с. 98-103).

У запереченні на відповідь на відзив відповідач-2 не погодився з такими доводами прокурора та повторно зазначив, що Курган № 3 не має самостійного облікового статусу, оскільки входить до складу курганної групи № І як єдиного об`єкта культурної спадщини. На думку Департаменту, виготовлення технічної та науково-проектної документації має здійснюватися щодо всієї курганної групи, а вимога прокурора про оформлення документації лише щодо Кургану № 3 не відповідає його правовому статусу. Відповідач-2 також зазначив, що вжиття Департаментом організаційних заходів, направлення листів органам місцевого самоврядування та здійснення системної роботи у сфері охорони культурної спадщини свідчать про відсутність протиправної бездіяльності. Посилаючись, зокрема, на судову практику, відповідач вказав, що сам факт невиготовлення документації не може автоматично свідчити про протиправну бездіяльність органу державної влади (т. 2 а.с. 113-117).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Так, в селі Нововодяне Кропивницького району Кіровоградської області, на відстані 1 – 1,2 кілометра на південний захід від села, розташований курган № 3 діаметром 30 метрів, який входить до складу курганної групи № І.

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської обласної ради народних депутатів від 14 липня 1988 року № 227 "Про взяття на державний облік нововиявлених пам`яток археології та затвердження охоронних зон навколо них" курган № 3 взято на державний облік як пам`ятку археології місцевого значення (т. 1 а.с. 64-78).

У 2005 році на курган № 3 курганної групи № І виготовлено облікову картку та паспорт пам`ятки відповідно до вимог спільного наказу Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13 травня 2004 року № 295/104 "Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини", на підставі методичних рекомендацій, схвалених наказом Державної служби охорони культурної спадщини від 3 червня 2004 року № 11 (т. 1 а.с. 85-86)

У паспорті та пункті 6 облікової картки кургану № 3 зазначено його місце розташування та характеристику. Водночас пункт 9 облікової картки не містить відомостей про розроблення науково-проектної документації з визначення меж та режимів використання території пам`ятки.

На запит Знам`янської окружної прокуратури від 11 листопада 2024 року № 52-8975вих-24 Суботцівська сільська рада листом від 18 листопада 2024 року № 03-20/4466 повідомила, що земельні ділянки під археологічними пам`ятками, у тому числі під курганом № 3, не проінвентаризовані, кадастрові номери їм не присвоєні, проекти землеустрою не розроблялися. Одночасно Суботцівська сільська рада зазначила, що питання щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання територій пам`яток культурної спадщини не входить до компетенції виконавчого органу сільської ради (т. 1 а.с. 91-96).

На запит Знам`янської окружної прокуратури від 7 листопада 2024 року № 52-8873-вих-24 Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації листом від 25 листопада 2024 року № 29-01-19/1488/0.292 не повідомив про розроблення та затвердження науково-проектної документації з визначення меж та режимів використання території зазначеної пам`ятки (т. 1 а.с. 101-102).

Матеріалами справи також підтверджено, що курган № 3 розташований у контурі земельної ділянки сільськогосподарського призначення для товарного с/г виробництва з кадастровим №: 3522282600:02:000:0378, яка перебуває у приватній власності.

Згідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим №: 3522282600:02:000:0378 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР № 114747, виданого 23 вересня 2003 року Знам`янською міськрайонною державною адміністрацією Кіровоградської області, Знам`янським районним відділом земельних ресурсів Кіровоградської області (т. 1 а.с. 217-220).

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 16 червня 2026 року № 10-11-0.331-2488/2-26 повідомило, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру 23 вересня 2003 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3522282600:02:000:0378, яка в автоматизованому порядку у 2013 році була перенесена з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. Площа земельної ділянки становить 4,2231 га, при цьому у відомостях зазначено інформацію про іншого користувача – курган, площею 0,12 га. До зазначеного листа ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області долучено схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) акціонерного сільськогосподарського товариства "Мрія" Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

За інформацією, наведеною у листі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 16 червня 2026 року № 10-11-0.331-2488/2-26, згідно зі схемою земельної ділянки, планом меж та збірним кадастровим планом, що є складовими Технічного звіту по передачі земельної частки (паю) в натурі та складанню державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_1 , а також з відомостями Державного земельного кадастру у частині картографічних та детальних відомостей про земельну ділянку, площа 0,12 га, визначена під курган, має відмінності у схематичному розташуванні, що може свідчити про помилку у координатах поворотних точок земельної ділянки. Також вказано, що площа 0,12 га не входить до земель приватної власності та є вимежованою площею земель загального користування, на якій розташований курган (т. 1 а.с. 162-216, т. 2 а.с. 72).

Водночас відповідно до відомостей Державного земельного кадастру відомості про межі та режими використання земельної ділянки під пам`яткою археології місцевого значення – курганом площею 0,12 га – у Державному земельному кадастрі відсутні.

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області інформацією від 9 грудня 2024 року № 2803/290-24 та інформацією від 19 травня 2026 року № 1093/290-26 підтвердило, що відомості про межі та режими використання земель пам`ятки археології, зокрема кургану № 3 курганної групи № І, розташованого в селі Нововодяне на відстані 1– 1,2 кілометра на південний захід від села, до Державного земельного кадастру не внесені. Документація із землеустрою щодо зазначеної пам`ятки археології у місцевому фонді документації із землеустрою відсутня (т. 1 а.с. 114-115, 146-147).

Наказом Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 17 грудня 2024 року № 927 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" курган № 3 курганної групи № І, розташований у селі Нововодяне, на відстані 1– 1,2 кілометра на південний захід від села, на території Суботцівської сільської територіальної громади, занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення за охоронним номером 1047-Кр (т. 1 а.с.31-38).

Пунктом 3 частини 4 зазначеного наказу передбачено забезпечення розроблення та затвердження науково-проектної документації з визначення меж та режимів використання території пам`яток, розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж територій пам`яток культурної спадщини, зазначених у додатку до наказу, межі яких не визначені у встановленому порядку до 25 травня 2022 року, а також подання заяви про внесення встановлених документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру.

Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації листом від 19 травня 2026 року № 29-01-23/939/0.29 повідомив про те, що, на його думку, розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж пам`яток культурної спадщини є обов`язком органів охорони культурної спадщини місцевих рад, на території яких розташовані відповідні пам`ятки. У цьому ж листі зазначено, що у жовтні 2025 року Департаментом направлено листи до всіх місцевих рад Кіровоградської області щодо необхідності розроблення технічної документації із землеустрою та подання її на затвердження до Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації. Крім того, розпорядженням голови Кіровоградської обласної військової адміністрації від 22 січня 2025 року № 84-р головам районних державних адміністрацій, міським, селищним та сільським головам було рекомендовано забезпечити розроблення технічної документації із землеустрою щодо визначення меж територій пам`яток та подання такої документації на затвердження до Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації. Також Департамент повідомив про відсутність у нього облікової документації на запитувану пам`ятку археології.

Листом Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації від 22 квітня 2026 року № 29-01-23/788/0.29 додатково поінформовано відділ культури та туризму Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про необхідність розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж територій пам`яток археології.

Рішенням Ради оборони Кіровоградської області від 15 січня 2025 року № 7 та розпорядженням начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації від 22 січня 2025 року № 84-р районним військовим адміністраціям доручено, а органам місцевого самоврядування рекомендовано забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо визначення меж та режимів використання територій пам`яток культурної спадщини (т. 1 а.с. 125-140).

Підпунктом 6 пункту 39 протоколу діалогової сесії з актуальних питань соціально-гуманітарної сфери Кропивницького району від 28 січня 2026 року № 1 перед головами міських, селищних та сільських рад було поставлено завдання забезпечити виготовлення документації із землеустрою щодо визначення меж та режимів використання пам`яток археології у строк до 30 жовтня 2026 року (т. 2 а.с. 36-49).

Таким чином, з поданих до матеріалів справи документів встановлено, що курган №3, розташований у селі Нововодяне Кропивницького району Кіровоградської області, є складовою курганної групи № І та перебуває на державному обліку як пам`ятка археології місцевого значення. Наказом Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 17 грудня 2024 року № 927 курганну групу № І було занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за охоронним номером 1047-Кр.

У матеріалах справи містяться документи на підтвердження вжиття відповідачами організаційних та координаційних заходів у сфері охорони та оформлення документації на об`єкти культурної спадщини, проведення інвентаризації об`єктів та уточнення їх місця розташування (т. 1 а.с. 125-140; т. 2 а.с. 31-34, 36-49, 84-94).

Водночас матеріали справи не містять документації із землеустрою щодо встановлення меж території зазначеної пам`ятки, відомостей про внесення до Державного земельного кадастру меж та режимів використання території пам`ятки, а також документів, які б підтверджували завершення відповідних робіт щодо кургану № 3.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що відповідачами не забезпечено фактичного встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології і внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, тоді як відповідачі посилаються на здійснення організаційних заходів, відсутність законодавчо визначеного строку для виконання відповідних робіт, повноваження інших суб`єктів у сфері землеустрою та особливий правовий статус курганної групи № І як єдиного об`єкта культурної спадщини.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо підтвердження підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист таких інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Правовий висновок про те, що прокурор має право звертатися до суду в інтересах держави у сфері охорони культурної спадщини, висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 734/519/15-ц, від 17 березня 2021 року у справі № 925/3/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 260/437/21 та від 17 листопада 2022 року у справі № 640/16767/21.

Цей же висновок було застосовано Верховним Судом під час касаційного перегляду справ №560/81/25 та 560/88/25 з аналогічними спірними правовідносинами.

Отже, Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого відсутній орган, до компетенції якого належить звернення до суду щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, а тому підставою, що підтверджує право прокурора на звернення до суду, є саме відсутність уповноваженого органу, а не неналежне виконання органом своїх обов`язків.

З огляду на викладене, суд виходить з того, що прокурором дотримано вимоги статті 53 КАС України щодо обґрунтування підстав представництва інтересів держави, а наведені у позовній заяві обставини свідчать про наявність передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для звернення до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно із статтею 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини".

За визначеннями, наведеним у статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини":

- пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) – об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- охорона культурної спадщини – система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Як установлено частиною другою статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" за видами об`єкти культурної спадщини поділяються, зокрема, на археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, крім інших, здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам`ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам`ятки місцевого значення та її зон охорони); затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання пам`яток місцевого значення; забезпечення виготовлення, складання і передачі центральному органові виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини наукової документації з описами та фіксацією об`єктів культурної спадщини, а в разі отримання дозволу на їх переміщення (перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять культурну цінність, з метою збереження; виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

У взаємозв`язку із наведеним слід зазначити, що у відповідності до статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством.

Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Порядок утримання та використання пам`яток установлено статтею 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" у відповідності до частини першої якої власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

За змістом статті 14-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" територія пам`ятки – це територія, історично і топографічно пов`язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам`ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам`ятки.

Межі та режими використання території пам`ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.

Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки приймається: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо територій пам`яток національного значення; органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо територій пам`яток місцевого значення.

У той же час положеннями статті 33-4 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини є, серед іншого, науково-проектна (науково-дослідна) документація з визначення меж і режимів використання території пам`ятки, режимів використання пам`ятки.

Відомості про межі територій та обмеження у використанні земель (територій), визначені науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, затвердженою в установленому порядку, публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, що їх затвердив, та підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також до Державного земельного кадастру.

Рішення про затвердження науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини має містити: назву об`єкта дослідження; місцезнаходження (місце розташування); опис меж територій (якщо науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини їх визначає); опис обмежень у використанні земель.

Невід`ємною складовою науково-проектної документації, якою встановлюються обмеження у використанні земель, є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів. За відсутності зазначеного проекту землеустрою науково-проектна документація, що встановлює обмеження у використанні земель, не може бути затверджена. Протягом 10 робочих днів з дня затвердження науково-проектної документації орган, що її затвердив, має забезпечити подання заяви про внесення встановлених науково-проектною документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру. Вимоги цього абзацу поширюються на облікову документацію.

Як установлено частиною четвертою статті 33-4 Закону України "Про охорону культурної спадщини" замовником науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини є, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, на території якої розташована пам`ятка, власник пам`ятки чи уповноважені ним особи – щодо науково-проектної документації з визначення режиму використання пам`ятки (частини пам`ятки), меж і режимів використання території пам`ятки, зон охорони пам`ятки; землевласник, землекористувач або власник будівлі, споруди, що розташована на території, щодо якої відповідно до цього Закону визначаються обмеження у використанні земель.

Водночас варто звернути увагу і на те, що відповідно до частини другої статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України "Про місцеві державні адміністрації", згідно із статтею 1 якого виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

При цьому відносини обласної та районних місцевих державних адміністрацій врегульовані статтею 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" у відповідності до якої обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.

У аспекті вищевказаного слід також зазначити, що за частиною другою статті 25 Закону України "Про землеустрій" до видів документації із землеустрою належать, зокрема, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Згідно із статтею 47 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам`яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини, розробляється у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, крім випадків розроблення таких проектів з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, встановлені до набрання чинності цією частиною.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відповідно до статті 57-1 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі територій пам`яток культурної спадщини, зон охорони, об`єктів культурної всесвітньої спадщини, буферних зон, історичних ареалів населених місць, охоронюваних археологічних територій, історико-культурних заповідників та історико-культурних заповідних територій, а також пов`язаних з ними обмежень у використанні земель, що встановлені Законом України «Про охорону культурної спадщини» і діють до затвердження відповідної науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини.

За правилами частини першої статті 26 Закону України "Про землеустрій" замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Зміст наведених положень у їх сукупності та системному зв`язку дають підстави для наступних висновків.

Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам`яток археології, оскільки останні як нерухомі об`єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності. Статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" гарантовано право державної власності на пам`ятки археології, як і власне на земельні ділянки, на якій такі пам`ятки розташовані, у зв`язку із їх невіддільністю. Ця норма запроваджує особливий правовий режим пам`яток археології та відповідної підкатегорії земель історико-культурного призначення (склад таких земель визначено статтею 53 Земельного кодексу України), а також передбачає щодо них особливу охорону з боку держави, яка є власником останніх.

Як Закон України "Про охорону культурної спадщини", так і Закон України "Про землеустрій" встановлюють обов`язковість виготовлення науково-проектної (науково-дослідної) документації у сфері охорони культурної спадщини (документації із землеустрою), в тому числі і для земельних ділянок, на яких розташовані нерухомі об`єкти культурної спадщини (пам`ятки археології), власником яких є держава.

Враховуючи особливий правовий режим пам`яток археології та відповідної підкатегорії земель історико-культурного призначення, положення абзаців другого та дванадцятого частини четвертої статті 33-4 Закону України "Про охорону культурної спадщини" у кореспонденції із приписами статей 6, 17, 24 цього ж Закону, нормами Земельного кодексу України, Законів України "Про землеустрій", "Про місцеві державні адміністрації" замовником науково-проектної (науково-дослідної) документації у сфері охорони культурної спадщини щодо меж і режимів використання території пам`ятки археології місцевого значення є її власник (щодо пам`ятки археології) та землевласник (щодо земельної ділянки, на якій пам`ятка археології розташована), тобто держава, яка своє право державної власності реалізує через органи виконавчої влади, у тому числі місцеві державні адміністрації, чи інші уповноважені державою особи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).

Як свідчать матеріали справи та встановлені судом обставини, спірний курган № 3, розташований на відстані 1– 1,2 км на південний захід від села Нововодяне, є об`єктом культурної спадщини – пам`яткою археології місцевого значення у складі курганної групи І, занесеною до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під охоронним номером 1047-Кр.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України держава є суб`єктом права власності на землю, яке реалізує через відповідні органи державної влади.

Таким чином, оскільки законодавство запроваджує особливий правовий режим пам`яток археології та відповідної категорії земель історико-культурного призначення, на яких вони розташовані, а також передбачає щодо них особливу охорону з боку держави, пам`ятка археології – курган № 3 та земельна ділянка під ним є об`єктами державної власності.

Аналіз наведених у цьому рішенні положень законодавства дає суду підстави для висновку, що при визначенні замовника науково-проектної документації з визначення меж та режимів використання території пам`ятки, а також технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території пам`ятки, визначальним є факт належності відповідного об`єкта культурної спадщини (та земельної ділянки під ним) до державної власності.

Розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 21 жовтня 2020 року № 691-р затверджено Положення про Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації (т. 2 а.с. 8-13), згідно до якого зазначений Департамент є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, що утворюється головою обласної державної адміністрації, входить до її складу та забезпечує реалізацію в області державної політики у сферах культури, мистецтв, туризму та охорони культурної спадщини.

Основними завданнями Департаменту є реалізація державної політики у сферах культури та мистецтв, туризму (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму), музейної справи, державної мовної політики та охорони культурної спадщини. Відповідно до покладених на нього завдань Департамент діє як уповноважений орган охорони культурної спадщини на території області (пункт 1 та підпункт 55 пункту 2 Розділу ІІІ Положення про Департамент).

Отже, враховуючи структуру Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації (т. 2 а.с. 6-7), а також те, що виконання повноважень обласної державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини здійснюється Департаментом культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02228747), а не її апаратом (код ЄДРПОУ 00022543), наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про наявність саме у даного Департаменту повноважень та обов`язку виступати замовником науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки археології місцевого значення та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж її території.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що замовником науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки археології місцевого значення – кургану № 3 (у складі курганної групи № І, охоронний номер 1047-Кр) має виступати саме відповідач-2 як орган, уповноважений реалізовувати повноваження держави щодо охорони об`єктів культурної спадщини та забезпечувати належний правовий режим земельної ділянки державної власності, на якій розташована пам`ятка.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2025 року у справі №140/6548/24.

Посилання відповідача-2 на те, що замовником відповідної документації у даному випадку має виступати Суботцівська сільська рада (її виконавчий орган), на території якої розташована пам`ятка археології, суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Так, Суботцівська сільська рада (її виконавчий орган) не може виступати замовником такої документації з огляду на приписи абзацу дванадцятого частини четвертої статті 33-4 Закону України "Про охорону культурної спадщини", якими визначено, що замовником науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини є землевласник, землекористувач або власник будівлі, споруди, що розташована на території, щодо якої відповідно до цього Закону визначаються обмеження у використанні земель. Суботцівська сільська рада такою особою у спірних правовідносинах не є.

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 17.09.2025 у справі №140/6548/24, від 14.10.2025 у справі № 140/4040/24, що враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Стосовно доводів відповідача-2 про неможливість виготовлення документації щодо кургану № 3 окремо від курганної групи № І, суд зазначає таке.

Відповідач-2 обґрунтовує неможливість виконання спірних заходів тим, що кургани №№ 1-4 входять до складу єдиного об`єкта культурної спадщини – курганної групи № І, занесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за охоронним номером1047-Кр. На його думку, у зв`язку з цим документація із землеустрою та науково-проектна документація щодо визначення меж і режимів використання території має розроблятися виключно щодо курганної групи в цілому, а відсутність повного комплексу облікової документації щодо всіх її складових перешкоджає виготовленню документації стосовно кургану № 3.

Суд не погоджується з наведеними доводами.

Відповідно до положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" державна охорона об`єктів культурної спадщини передбачає, зокрема, їх виявлення, облік, визначення меж території та режимів її використання, а також вжиття заходів для збереження таких об`єктів. Територія пам`ятки є просторовою характеристикою об`єкта культурної спадщини, щодо якої встановлюються відповідні межі та режим використання.

Як установлено судом, рішенням виконавчого комітету Кіровоградської обласної ради народних депутатів від 14 липня 1988 року № 227 "Про взяття на державний облік нововиявлених пам`яток археології та затвердження охоронних зон навколо них" курган № 3 у складі курганної групи № І (кургани №№ 1-4) взято на державний облік як пам`ятку археології місцевого значення (т. 1 а.с. 64-78).

У 2005 році щодо кургану № 3 складено паспорт та облікову картку об`єкта культурної спадщини (т. 1 а.с. 85-86). У зазначених документах курган №3 ідентифікований за його місцезнаходженням, фізичними характеристиками та площею, зокрема зазначено його діаметр – 30 метрів, місце розташування – на відстані 1-1,2 км на південний захід від села Нововодяне, а також площу – 0,12 га. Водночас у документах зазначено, що курган № 3 входить до складу курганної групи № І.

Наказом Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 17 грудня 2024 року № 927 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" курган № 3 курганної групи № І, розташований у селі Нововодяне на відстані 1-1,2 км на південний захід від села на території Суботцівської сільської територіальної громади, занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення за охоронним номером 1047-Кр (т. 1 а.с. 31-38).

Таким чином, належність кургану № 3 до курганної групи № І не виключає можливості його індивідуалізації як конкретної складової пам`ятки, щодо якої орган охорони культурної спадщини повинен забезпечити визначення її просторових характеристик та режиму використання в межах, необхідних для забезпечення належної державної охорони.

Сам факт занесення курганної групи № І до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за єдиним охоронним номером 1047-Кр не свідчить про відсутність можливості встановлення меж території окремої складової такої пам`ятки. Єдиний охоронний номер характеризує об`єкт, внесений до Реєстру, та забезпечує його державний облік, однак сам по собі не усуває необхідності визначення просторових меж окремих складових такого об`єкта, якщо вони мають самостійно визначене місцезнаходження, площу та інші індивідуальні характеристики.

При цьому суд враховує, що предметом спору не є питання зміни складу курганної групи № І, виокремлення кургану № 3 у самостійну пам`ятку або зміна відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Позовні вимоги спрямовані на забезпечення виконання уповноваженим органом обов`язків щодо належного визначення меж та режиму використання території конкретної складової пам`ятки, необхідних для забезпечення її збереження.

Тому посилання відповідача-2 на те, що документація має виготовлятися щодо курганної групи № І в цілому, саме по собі не спростовує обов`язку відповідача-2 вжити заходів щодо визначення меж та режиму використання території кургану № 3. Відповідач-2 не навів конкретної норми законодавства, яка б прямо забороняла встановлення меж території окремої складової курганної групи до завершення відповідних робіт щодо інших її складових.

Необґрунтованим є і посилання на відсутність повного комплексу вихідних даних як на обставину, що унеможливлює виконання покладених на нього обов`язків. Встановлення координат поворотних точок меж, проведення необхідних геодезичних вишукувань, уточнення відомостей про об`єкт та підготовка відповідних матеріалів належать до змісту робіт з розроблення документації із землеустрою та науково-проектної документації. Відтак необхідність отримання або уточнення таких даних не може сама по собі розглядатися як юридична заборона на виконання відповідних робіт.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої відсутність належним чином визначених меж пам`ятки використовувалася б як підстава для подальшого невизначеного строку невжиття заходів щодо їх встановлення. Такий підхід не відповідає меті законодавства у сфері охорони культурної спадщини, оскільки саме визначення меж території пам`ятки та режиму її використання спрямоване на створення правових передумов для її збереження.

Суд також бере до уваги, що курган № 3 розташований у межах земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3522282600:02:000:0378. За таких обставин невизначеність меж території пам`ятки створює ризик здійснення землекористування без належного врахування встановлених законом обмежень щодо використання земель, на яких розташований об`єкт культурної спадщини.

При цьому доводи відповідача-2 про те, що окреме визначення меж кургану № 3 може призвести до формування неповних або некоректних відомостей щодо всієї курганної групи № І, мають характер припущення. Відповідачем-2 не наведено конкретних обставин та доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість визначення меж кургану № 3 з урахуванням його належності до курганної групи № І або про те, що виконання відповідних робіт щодо саме кургану № 3 неминуче призведе до суперечності з межами чи режимом використання інших складових пам`ятки.

Отже, суд виходить із того, що належність кургану № 3 до курганної групи № І та наявність у цієї групи єдиного охоронного номера 1047-Кр не звільняють відповідача-2 від обов`язку вживати передбачених законом заходів для визначення меж та режиму використання території кургану № 3. Відсутність документації щодо інших складових курганної групи № І також не доводить наявності законодавчо встановленої перешкоди для виконання таких заходів щодо кургану № 3.

За наведених обставин суд визнає доводи відповідача про юридичну неможливість виготовлення відповідної документації щодо кургану № 3 окремо від інших складових курганної групи № І необґрунтованими та такими, що не спростовують установленого судом обов`язку відповідача вчинити передбачені законодавством дії.

Таким чином, встановивши, що документація із землеустрою (проекти землеустрою, технічна документація із землеустрою тощо), визначена статтею 25 Закону України "Про землеустрій" щодо земельної ділянки, на якій розташована означена вище пам`ятка археології, відсутня, земельна ділянка під зазначеною пам`яткою археології не сформована, їй не присвоєно кадастровий номер, межі та цільове призначення, як землі історико-культурного призначення, не визначені і це впливає на порядок її використання, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 допущена протиправна бездіяльність з поставленого прокурором питання, що є наслідком задоволення позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що з огляду на констатовані порушення приписів законодавства з боку відповідача-2, належним способом захисту прав Держави є саме визнання протиправною бездіяльності Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо невчинення заходів з виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення – курган №3 курганної групи № І, охоронний номер 1047-Кр, а також невнесення відомостей про межі та режими використання території пам`ятки археології місцевого значення – курган №3 курганної групи № І, охоронний номер 1047-Кр до Державного земельного кадастру і зобов`язання Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації відповідно до вимог чинного законодавства України вчинити дії, спрямовані на виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення – курган №3 курганної групи № І, охоронний номер 1047-Кр, а також на внесення відомостей про межі та режими використання території пам`ятки археології місцевого значення – курган №3 курганної групи № І, охоронний номер 1047-Кр до Державного земельного кадастру.

Підсумовуючи наведене вище, позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області (вул. Братів Лисенків, 5, м. Знам`янка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27400, ЄДРПОУ 02910025) до Кіровоградської обласної державної адміністрації (Кіровоградська обласна військова адміністрація) (пл. Героїв Майдану, 1, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 00022543), Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02228747, площа Героїв Майдану, 1, м. Кропивницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо невчинення заходів з виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення "Курган № 3" курганної групи № І, охоронний номер 1047-Кр, а також невнесення відомостей про межі та режими використання території пам`ятки археології місцевого значення "Курган № 3" курганної групи № І, охоронний номер 1047-Кр, до Державного земельного кадастру.

Зобов`язати Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації відповідно до вимог чинного законодавства України вчинити дії, спрямовані на виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення "Курган № 3" курганної групи № І, охоронний номер 1047-Кр, а також на внесення відомостей про межі та режими використання території пам`ятки археології місцевого значення "Курган № 3" курганної групи № І, охоронний номер 1047-Кр, до Державного земельного кадастру.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН