Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №340/2944/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2944/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 20.04.2026 №30, в частині відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , про надання відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період та за наслідками її розгляду надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як особі, чий близький родич - рідний брат ОСОБА_2 , загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Позов обґрунтовано тим, що брат позивача проходив службу у стрілецькому батальйоні поліції особливого призначення, був залучений до заходів оборони та помер від захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції. На думку позивача, висновок про відсутність права на відстрочку ґрунтується на формальному розмежуванні понять «помер» і «загинув» та не враховує обставин служби і смерті його брата.

Ухвалою від 12.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що рішення про відмову прийняла комісія, яка є окремим суб`єктом владних повноважень, тоді як ТЦК та СП лише оформлює відстрочку. По суті спору посилається на те, що постанова медичної (військово-лікарської) комісії підтверджує зв`язок смерті з проходженням служби в поліції, але не підтверджує загибелі під час оборонних заходів. Вважає, що смерть від захворювання за встановлених обставин не створює передбаченої пунктом 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстави для відстрочки.

Ухвалою від 22.09.2026 суд витребував докази щодо обставин проходження служби, захворювання та смерті ОСОБА_2 , підстав прийняття постанови медичної (військово-лікарської) комісії, а також розгляду заяви позивача про надання відстрочки. На виконання ухвали ГУНП в Кіровоградській області та ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області» надали документи, які долучено до матеріалів справи та досліджено судом.

Дослідивши письмові докази та доводи учасників справи, суд установив такі обставини.

Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є його рідним братом (а.с.7-9)

16.04.2026 позивач через центр надання адміністративних послуг подав заяву про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_4 рішенням, оформленим протоколом від 20.04.2026 №30, відмовила у наданні відстрочки. Про прийняте рішення позивача повідомлено документом від 20.04.2026 №5/6315. Підставою відмови визначено відсутність підтвердження зв`язку смерті брата із захистом Батьківщини (а.с.5-6).

Наказом ГУНП в Кіровоградській області від 20.10.2025 №855 о/с ОСОБА_2 прийнято на службу та призначено з 21.10.2025 поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) (а.с.56).

Згідно з наказом ГУНП в Кіровоградській області від 04.11.2025 №905 о/с дск та додатком до нього ОСОБА_2 відряджено з 05.11.2025 до особливого розпорядження, але не більше 180 діб, для виконання бойових (спеціальних) завдань у частині несення служби на блокпостах, контрольних постах, бойових позиціях у межах операційних зон угруповань військ (сил оборони держави) у контрольованих прикордонних районах, які межують з українсько-білоруською ділянкою державного кордону (а.с.53-54).

Відрядження здійснено до складу 21 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України для виконання обов`язків на посадах у батальйонно-тактичних групах у підпорядкуванні командира зведеної бригади Національної поліції України при ГУНП в Житомирській області під умовним найменуванням «Воля». Персональне відрядження ОСОБА_2 підтверджено також довідкою УКЗ ГУНП в Кіровоградській області від 29.09.2026 (а.с.58-59).

21.12.2025 ОСОБА_2 госпіталізовано до КНП «Овруцька міська лікарня», де він помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Ці обставини відображено у доповідній записці від 26.12.2025 №98448-2025 та медичних документах. Смерть зареєстровано 27.12.2025, актовий запис №1019, видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.112-113).

Постановою медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Кіровоградській області» від 02.04.2026 №5 установлено, що захворювання, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 , та причина смерті ОСОБА_2 пов`язані з проходженням служби в поліції. На підтвердження підстав прийняття постанови медична установа надала протокол засідання комісії та документи, які були предметом її розгляду, зокрема судово-медичний висновок, лікарське свідоцтво про смерть і матеріали щодо проходження служби (а.с.17)

Наказом ГУНП в Кіровоградській області від 29.12.2025 №1084 о/с службу ОСОБА_2 припинено, його звільнено зі служби в поліції та виключено зі списків особового складу з 25.12.2025 (а.с.57).

ГУНП повідомило, що службове розслідування та розслідування нещасного випадку не проводилися, оскільки смерть настала від захворювання; акт за формою Н-1 не складався.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. За частиною другою статті 2 КАС України суд перевіряє, зокрема, чи прийнято оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, добросовісно та розсудливо.

За пунктом 4 частини третьої статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі, зокрема рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра, загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Зазначена норма пов`язує право на відстрочку з родинним зв`язком та обставинами втрати близького родича під час відповідних заходів. Вона не обмежує коло таких родичів лише військовослужбовцями Збройних Сил України.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» у разі загрози державному суверенітету та територіальній цілісності України, а також у ході відсічі збройної агресії органи та підрозділи поліції беруть участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони та забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану. Частиною четвертою цієї статті передбачено можливість участі поліції особливого призначення в обороні України шляхом безпосереднього ведення бойових дій у визначеному законом порядку.

Суд зазначає, що проходження ОСОБА_2 служби в поліції саме по собі не виключає застосування пункту 4 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII. Значення має характер завдань, до виконання яких його залучено.

Наказ від 04.11.2025 №905 о/с дск конкретизує мету відрядження, підпорядкування військовому угрупованню, види бойових (спеціальних) завдань і територію їх виконання. ОСОБА_2 персонально включений до списку відряджених працівників. Виконання цього наказу щодо нього підтверджується довідкою УКЗ та доповідною запискою, складеною безпосередньо після смерті. Відомостей про скасування його відрядження або повернення до місця постійної служби до госпіталізації матеріали справи не містять (а.с.53-55,58-59).

Оцінюючи ці докази у взаємному зв`язку, суд визнає їх достатніми для встановлення участі ОСОБА_2 у виконанні бойових (спеціальних) завдань із забезпечення національної безпеки і оборони у період, протягом якого він захворів та був госпіталізований.

За частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 28.04.2026 у справі №160/13713/25 Верховний Суд указав на необхідність дослідження обставин смерті близького родича та причинного зв`язку смерті з виконанням ним обов`язку під час оборонних заходів. Верховний Суд також звернув увагу на соціальну мету відповідної підстави відстрочки — захист сімей, які вже втратили близьких внаслідок війни. Неповне з`ясування цих обставин стало підставою направлення справи на новий розгляд.

Застосовуючи цей підхід, суд не ототожнює будь-яку смерть під час служби зі смертю під час оборонних заходів. У цій справі характер служби підтверджено наказом про виконання бойових (спеціальних) завдань, медичну причину смерті — висновком експерта, а зв`язок захворювання та смерті зі службою — постановою компетентної медичної комісії. Сукупність цих доказів установлює необхідний для застосування спірної норми зв`язок втрати життя із проходженням служби у межах виконання оборонних завдань.

Смерть у лікувальному закладі внаслідок захворювання, пов`язаного з такою службою, не усуває цього зв`язку лише через те, що вона настала під час лікування. За встановлених обставин розмежування понять «загинув» і «помер» виключно за наявністю або відсутністю бойового поранення необґрунтовано звужувало б зміст гарантії, передбаченої пунктом 4 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII.

Постанова М(ВЛ)К оцінюється судом у межах її змісту: вона підтверджує зв`язок зі службою в поліції. Участь у конкретних заходах оборони підтверджується іншими дослідженими доказами. Отже, суд не змінює медичного висновку та не підміняє компетенцію комісії, а надає правову оцінку сукупності встановлених фактів.

Підпунктом 4 пункту 2 додатка 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, передбачено подання документів про родинні зв`язки та документів, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час відповідних заходів, зокрема сповіщення, копії акта службового розслідування або витягу з наказу про виключення зі списків особового складу із зазначенням підстави.

Таким чином, акт службового розслідування не є єдиним допустимим документом для підтвердження обставин смерті. Його відсутність за наявності узгоджених між собою наказів, документів медичної установи та судово-медичного висновку не спростовує встановлених обставин. Пояснення ГУНП про непроведення розслідування через смерть від захворювання не містить висновку про відсутність зв`язку смерті з виконанням оборонних завдань і не скасовує постанову М(ВЛ)К.

Згідно з пунктом 60 Порядку №560 комісія вивчає заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до органів державної влади та інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Рішення про надання чи відмову у наданні відстрочки оформлюється протоколом.

Подана позивачем постанова М(ВЛ)К містила відомості про службу брата у стрілецькому батальйоні та зв`язок захворювання і смерті зі службою. За наявності сумнівів щодо характеру цієї служби комісія мала можливість перевірити відповідні обставини шляхом отримання інформації від ГУНП. Натомість наведене відповідачем обґрунтування відмови зводиться до недостатності формулювання медичної постанови та розмежування понять смерті і загибелі.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність зв`язку смерті ОСОБА_2 із захистом Батьківщини, оскільки вони ґрунтуються виключно на формулюванні постанови М(ВЛ)К та не враховують сукупності обставин проходження ним служби. Пункт 4 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII не встановлює обов`язкової умови щодо наявності в постанові медичної комісії саме формулювання «смерть пов`язана із захистом Батьківщини». Для застосування цієї норми визначальними є фактичні обставини смерті близького родича та її зв`язок зі здійсненням передбачених законом оборонних заходів.

Постановою М(ВЛ)К від 02.04.2026 №5 підтверджено зв`язок захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , та причини його смерті з проходженням служби в поліції. Водночас наказом від 04.11.2025 №905 о/с дск та документами, які підтверджують його виконання, установлено, що така служба здійснювалася у межах залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі сил оборони. Отже, відсутність у медичній постанові слів «захист Батьківщини» не є висновком про відсутність відповідного зв`язку та не спростовує доказів оборонного характеру виконуваних завдань.

Таким чином, відповідач безпідставно надав відсутності певного формулювання у постанові М(ВЛ)К значення самостійної підстави для відмови у відстрочці. Суд не змінює встановленого медичною комісією причинного зв`язку, а оцінює його разом із доказами характеру служби та обставин смерті ОСОБА_2 для вирішення питання про застосування пункту 4 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII.

Отримані судом документи підтверджують обставини, які існували до прийняття оскаржуваного рішення. Дата видачі довідки, яка засвідчує відрядження за наказом від 04.11.2025, не означає виникнення права позивача лише після відмови комісії. Ці докази конкретизують фактичну підставу заяви позивача та спростовують висновок про відсутність установленого законом зв`язку смерті брата з оборонними заходами.

Частиною сьомою статті 23 Закону №3543-XII перевірку підстав надання відстрочки та її оформлення покладено на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Пунктами 57 і 60 Порядку №560 передбачено здійснення розгляду відповідних питань комісіями, утвореними при районних (міських) ТЦК та СП, із прийняттям колегіального рішення.

Суд ураховує, що оскаржуване рішення прийнято саме комісією. Водночас визначений Порядком №560 колегіальний механізм реалізації повноваження не усуває встановленої законом компетенції відповідача у правовідносинах щодо перевірки підстав та оформлення відстрочки. Позов спрямовано на захист права у цих правовідносинах, а оскаржуване рішення комісії при відповідачі чітко індивідуалізовано. За таких обставин суд відхиляє заперечення про неможливість задоволення позову до ТЦК та СП лише з посиланням на колегіальний порядок прийняття рішення. Покладений на відповідача обов`язок підлягає виконанню з дотриманням установленої Порядком №560 процедури, включно з розглядом заяви відповідною комісією.

За частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона доводить обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а обов`язок доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладено на відповідача. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, заснованим на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодний доказ не має наперед установленої сили.

Досліджені докази у сукупності підтверджують обставини, з якими пункт 4 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII пов`язує право позивача на відстрочку. Відповідач не спростував цих обставин та не довів обґрунтованості оскаржуваної відмови. Тому рішення комісії, оформлене протоколом від 20.04.2026 №30, у частині, що стосується позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини другої та частини третьої статті 245 КАС України суд може скасувати індивідуальний акт і зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні для відновлення порушеного права дії. Частина четверта цієї статті передбачає можливість зобов`язання прийняти рішення на користь позивача за умови виконання всіх установлених законом умов і відсутності права суб`єкта діяти на власний розсуд.

У цій справі судом установлено обставини, які підтверджують заявлену підставу для відстрочки. За наявності таких обставин відповідач не має законного вибору між наданням відстрочки та відмовою у ній. Оцінювання документів і перевірка обставин не означають повноваження відмовляти особі, яка відповідає визначеним законом умовам.

Отже, належним способом захисту в межах заявлених вимог є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 16.04.2026 №20260416-622284 та за результатами її розгляду надати позивачу відстрочку на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII. Такий спосіб забезпечує відновлення порушеного права, а не лише повторення процедури без визначеного правового результату.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача — суб`єкта владних повноважень. Тому на користь позивача належить стягнути документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в сумі 1064, 96 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241–246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії — задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформлене протоколом від 20 квітня 2026 року №30, у частині відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 квітня 2026 року, реєстраційний номер 20260416-622284, та за наслідками її розгляду надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку зі смертю його рідного брата ОСОБА_2 під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_9 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064, 96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА