Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №340/666/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/666/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправними дії відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 , юридична адреса та місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірних відомостей про порушення позивачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 правил військового обліку, доставлення позивача до ТЦК та СП для складання протоколу, розшук позивача ТЦК та СП та зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірні дані про порушення правил військового обліку, доставлення позивача до ТЦК та СП для складання протоколу, розшук позивача ТЦК та СП.

Позов обґрунтовано тим, що в електронному військово-обліковому документі позивача відображено інформацію про порушення правил військового обліку з причини неприбуття за повісткою та звернення до Національної поліції 13.01.2026. Позивач заперечує отримання повістки та зазначає, що фактично проживає за іншою адресою, яку повідомив через електронний кабінет. На його думку, за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення відповідач не мав підстав вносити спірні дані. Позивач посилається також на перебування на стаціонарному лікуванні з 15.01.2026 та на звернення до відповідача із заявою про виправлення відомостей Реєстру.

Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві, сформованому в системі «Електронний суд» 02.04.2026, відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що повістку № 6181254 сформовано 22.12.2025 та направлено на зареєстровану адресу позивача для прибуття 22.01.2026 о 14:00 з метою уточнення даних. Поштове відправлення повернулося з відміткою про відсутність адресата за зазначеною адресою, що відповідач вважає належним підтвердженням оповіщення. Відповідач стверджує, що на час направлення повістки інша адреса проживання йому не була повідомлена, а позивач у визначений повісткою строк не прибув. На думку відповідача, відображення інформації про порушення військового обліку та звернення до поліції є внесенням службових відомостей і не тотожне притягненню до адміністративної відповідальності.

У відповіді на відзив, сформованій 04.04.2026, представник позивача підтримує позов. Зазначає, що дані вперше оновлено 25.05.2024, а 20.01.2026 змінено лише номер телефону. Заперечує належність повідомлення, оскільки повістку направлено на адресу реєстрації, а не фактичного проживання. Посилається на відомості відстеження поштового відправлення, згідно з якими воно прибуло до відділення призначення 30.12.2025 та того самого дня було повернуто, що, на думку позивача, свідчить про недотримання правил вручення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та надає їм таку правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 . Позивач зазначає місцем фактичного проживання: АДРЕСА_3 (а.с.25).

У повістці № 6181254, сформованій 22.12.2025 та підписаній кваліфікованим електронним підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначено прибуття позивача 22.01.2026 о 14:00 за адресою: АДРЕСА_4 , з метою уточнення даних. Повістка містить відомості про адресата, мету виклику, місце, дату та час прибуття, а також QR-код (а.с.55).

Повістку направлено рекомендованим поштовим відправленням № R067065426150 на адресу: АДРЕСА_2 . Довідка форми 20 містить причину повернення — відсутність адресата за зазначеною адресою, підпис працівника поштового зв`язку та відбиток поштового пристрою з датою 30.12.2025 (а.с.55зв-56).

Позивач звернувся до третього відділу відповідача із заявою від 20.01.2026 про виправлення відомостей Реєстру та надання копій матеріалів щодо адміністративного правопорушення. У заяві позивач повідомив і про стаціонарне лікування з 15.01.2026 (а.с.12-22).

Листом від 23.01.2026 № 3/253 відповідач повідомив позивача про відсутність інформації про іншу адресу фактичного проживання та посилається на лист Петрівської селищної ради від 18.08.2025 № 01.1-21/3218/3 щодо адреси АДРЕСА_2 . Надаючи правову оцінну спірним правовідносинам, суд виходить з такого (а.с.26).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Правові засади функціонування Реєстру визначає Закон України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі — Закон № 1951-VIII). За статтею 1 цього Закону Реєстр є інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів для забезпечення військового обліку громадян України.

Стаття 2 Закону № 1951-VIII визначає завдання Реєстру, до яких належать ідентифікація відповідних осіб та інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України й інших утворених відповідно до законів військових формувань. Стаття 3 передбачає, серед іншого, обов`язковість і своєчасність внесення передбачених Законом відомостей та повноту й актуалізацію цих відомостей.

Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки належать до органів ведення Реєстру та забезпечують ведення Реєстру й актуалізацію його бази даних. Отже, відповідач має законодавчо визначені повноваження на внесення і виправлення відомостей про осіб, які перебувають у нього на військовому обліку.

За статтею 6 Закону № 1951-VIII у Реєстрі зберігаються персональні та службові дані. Пункт 1 частини першої статті 8 відносить до службових даних відомості про виконання військового обов`язку. Водночас пункт 20-1 частини першої статті 7 окремо передбачає відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП, зокрема дату, номер і зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, Закон розрізняє інформацію про виконання особою військового обов`язку та інформацію про притягнення її до адміністративної відповідальності. Це різні за змістом категорії даних. Унесення відомостей першої категорії не поставлено у залежність від попереднього ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення. Разом із тим такі службові відомості повинні відображати обставини, які фактично існували, і мати належне документальне підґрунтя.

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VIII гарантовано право особи звертатися до органу ведення Реєстру із мотивованою заявою про неправомірне включення до Реєстру або виправлення недостовірних відомостей. Це право не означає обов`язку органу вилучити будь-які відомості на підставі самого лише заперечення особи. Вирішальними є зміст даних, достовірність їх фактичної основи та відповідність установленому законом порядку внесення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок охоплює дотримання правил військового обліку. Частина п`ята статті 33 цього Закону передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України порядку ведення військового обліку.

Підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наведених у додатку 2 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, покладає на відповідних осіб обов`язок прибувати за викликом уповноважених органів у строки, зазначені в отриманих документах, для здійснення передбачених цими Правилами заходів військового обліку.

Частини перша та третя статті 22 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлюють обов`язки громадян щодо прибуття за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі отримання повістки громадянин зобов`язаний прибути у зазначені в ній місце та строк. Виконання обов`язку своєчасного оновлення облікових даних саме собою не скасовує окремого обов`язку прибути за правомірним викликом.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі — Порядок № 560). Пункти 28, 30 та 30-1 цього Порядку регулюють виклик шляхом вручення або надсилання повістки та допускають її формування за допомогою Реєстру з накладенням кваліфікованого електронного підпису. Відсутність власноручного підпису керівника на роздрукованій повістці, сформованій у такий спосіб, не свідчить сама собою про недійсність документа.

Пункт 34 Порядку № 560 передбачає надсилання повістки рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу, повідомлену під час уточнення облікових даних. Якщо особа не повідомила іншої адреси, повістка надсилається на адресу задекларованого або зареєстрованого місця проживання.

За підпунктом 2 пункту 41 Порядку № 560 у разі поштового надсилання належним підтвердженням оповіщення є не лише отримання відправлення особою, а й проставлення поштовим оператором відмітки про відмову від отримання чи відсутність особи за повідомленою нею адресою. Відмітка про відсутність за зареєстрованою або задекларованою адресою має відповідне значення за умови, що особа не повідомила ТЦК та СП іншої адреси місця проживання.

Отже, особисте фактичне отримання конверта не є єдиним передбаченим нормативним актом способом належного оповіщення. Водночас застосування пункту 41 потребує встановлення належної адреси направлення та оцінки документів поштового оператора.

Оцінюючи доводи щодо адреси, суд враховує, що відображення у військово-обліковому документі актуальної адреси станом на час звернення до суду не визначає автоматично зміст відповідного поля Реєстру станом на 22.12.2025. Так само позначка про останнє оновлення даних 20.01.2026 не доводить, що саме цього дня змінено адресу, оскільки могла стосуватися іншого поля. Зазначені обставини оцінюються в сукупності з документами, які підтверджують адресу, повідомлену до направлення повістки.

Повістку направлено за зареєстрованим місцем проживання позивача, підтвердженим паспортом громадянина України. За відсутності підтвердження повідомлення відповідачу іншої адреси до направлення повістки та з огляду на повернення поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній за зазначеною адресою» від 30.12.2025 суд відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку №560 вважає позивача належним чином оповіщеним про виклик. Саме по собі фактичне неотримання повістки цього висновку не спростовує.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 2 Закону України №1871-IX реєстрація місця проживання є внесенням за заявою особи до реєстру територіальної громади інформації про її місце проживання. Отже, зареєстроване місце проживання — це адреса, за якою місце проживання особи офіційно зареєстровано у встановленому законом порядку. Вислів «місце реєстрації», коли він використовується щодо адреси особи, позначає саме її зареєстроване місце проживання та не утворює окремої правової категорії.

Фактичне проживання особи за іншою адресою саме собою не змінює її зареєстрованого місця проживання. Водночас для застосування Порядку №560 значення має також адреса, повідомлена особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення облікових даних. Пункти 34 та 41 цього Порядку допускають направлення повістки за зареєстрованим місцем проживання та визнання особи оповіщеною за поштовою відміткою про її відсутність за умови, що особа не повідомила ТЦК та СП іншої адреси проживання.

Таким чином, підтверджена паспортом адреса реєстрації є належною адресою направлення повістки за відсутності повідомлення відповідачу іншої адреси до її направлення. Правове значення цієї адреси випливає з прямого припису Порядку №560, а не з припущення, що позивач обов`язково фактично проживає за нею. За дотримання зазначеної умови належно оформлена поштова відмітка про відсутність адресата підтверджує оповіщення, навіть якщо повістку особисто не отримано.

За встановленої належності адреси направлення повернення відправлення з відміткою про відсутність адресата має правове значення, передбачене підпунктом 2 пункту 41 Порядку № 560.

Щодо заперечень про порядок роботи поштового оператора суд ураховує пункт 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270. У разі відсутності адресата працівник пошти має поінформувати його за наявним номером телефону та/або залишити повідомлення у поштовій скриньці. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився для отримання листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник пошти робить відмітку про відсутність, засвідчує її підписом і відбитком поштового пристрою та повертає лист у встановлений строк.

Ураховуючи належність оповіщення, суд відхиляє довід, що сам факт особистого неотримання конверта виключав виникнення обов`язку прибути за повісткою. Неотримання відправлення у передбачених пунктом 41 Порядку № 560 випадках не має наслідком автоматичну недійсність виклику.

Посилання позивача на виконання обов`язку щодо оновлення даних у 2024 році не усуває обов`язку прибути за наступним належним викликом. Однак сам факт спливу півтора року після оновлення не є самостійним доказом порушення. У цій справі оцінюється конкретне невиконання обов`язку прибути за повісткою, а не загальна поведінка особи чи припущення про неактуальність її відомостей.

Оцінюючи посилання на стан здоров`я, суд ураховує, що частина третя статті 22 Закону № 3543-XII та пункт 23 Порядку № 560 визнають документально підтверджену хворобу поважною причиною неприбуття. Закон передбачає повідомлення про причини неявки у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати та часу, з подальшим прибуттям у встановлений ним строк.

Позивач не надав доказів направлення відповідачу документів, які підтверджують його перебування на стаціонарному лікуванні. Зокрема, перелік додатків до звернення від 20.01.2026 не містить відомостей про долучення виписки з медичної карти, листка непрацездатності, довідки закладу охорони здоров`я чи іншого документа, що підтверджує період лікування та неможливість прибуття за повісткою. Саме лише зазначення у зверненні про стаціонарне лікування без відповідного документального підтвердження не є достатнім для встановлення поважної причини неприбуття у розумінні частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Щодо необхідності попереднього притягнення до адміністративної відповідальності суд зазначає таке.

Стаття 235 КУпАП визначає компетенцію територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо розгляду справ за статтями 210, 210-1 КУпАП. Наявність або відсутність складеного протоколу та постанови про накладення стягнення стосується відповідного адміністративно-деліктного провадження. Внесення достовірної службової інформації про виконання військового обов`язку за статтею 8 Закону № 1951-VIII не є накладенням такого стягнення та не замінює встановлення вини особи в порядку КУпАП.

Частина третя статті 38 Закону № 2232-XII передбачає доставлення поліцією за зверненнями уповноважених органів осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП. Частина перша статті 27 Закону № 3543-XII передбачає звернення керівника ТЦК та СП щодо адміністративного затримання і доставлення у випадку невиконання громадянином установлених частинами першою та третьою статті 22 обов`язків та вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Ці положення не встановлюють загального правила, за яким звернення до поліції можливе лише після постанови про накладення штрафу. Водночас вони не дозволяють звертатися до поліції без конкретних фактичних підстав. Тому відсутність постанови про стягнення сама собою не доводить незаконності спірної інформації, але й наявність повноваження звернутися до поліції сама собою не доводить законності конкретного звернення.

Пункт 5 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559, визначає електронний військово-обліковий документ як відображення відомостей Реєстру та відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення до Національної поліції. Підпункт 13 пункту 8 цього Порядку прямо передбачає відображення інформації щодо такого звернення або повідомлення.

Отже, інформація в електронному військово-обліковому документі про звернення до поліції не тотожна відомостям про вже накладене адміністративне стягнення. Відображення статусу, пов`язаного із зверненням ТЦК та СП, також саме собою не є оголошенням особи у кримінальний розшук. Правове значення має фактичний зміст відповідного запису та законність підстав його створення, а не тільки назва статусу в інтерфейсі застосунку.

Документально підтверджена неявка за належним викликом може відображатися як службова інформація про виконання військового обов`язку за пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1951-VIII. Відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не визначено самостійною підставою для вилучення такої інформації.

Повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність позивача за зареєстрованим місцем проживання, за дотримання умов підпункту 2 пункту 41 Порядку №560, підтверджує його належне оповіщення про виклик.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» звернення до поліції щодо адміністративного затримання та доставлення пов`язане з невиконанням установлених законом обов`язків та вчиненням адміністративного правопорушення. Отже, правомірність такого звернення потребує встановлення конкретного порушення, яке існувало на момент звернення; посилання лише на неможливість особистого вручення повістки цього не замінює.

За умови підтвердження викладеної вище фактичної підстави оскарженого запису, належного оповіщення та відсутності документально підтвердженої поважної причини неприбуття, спірні відомості відповідають характеру службової інформації про виконання військового обов`язку. За таких установлених обставин відсутність протоколу та постанови про стягнення не є достатньою підставою для визнання дій відповідача протиправними чи вилучення інформації з Реєстру.

Частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. За частиною другою цієї статті у справі про протиправність дій суб`єкта владних повноважень обов`язок довести їх правомірність покладається на відповідача. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази в їх сукупності; жоден доказ не має наперед установленої сили.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними оскаржуваних дій відповідача. Вимога про виключення відповідних даних ґрунтується на їх заявленій недостовірності, яка за встановлених судом обставин не підтвердилася, а тому також не підлягає задоволенню.

Судом не встановлено судових витрат, які б підлягали розподілу.

Керуючись статтями 2, 9, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії — відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статті 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА