Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №340/5221/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5221/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо перерахунку його пенсії, починаючи з 01.02.2023 року, з обмеженням максимальним розміром до виплати та з урахуванням 70 відсоткового розміру грошового забезпечення, на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі №340/2178/25;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року, з 01 червня 2026 року перерахунок та виплату його пенсії на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі № 340/2178/25 без обмеження максимальним розміром до виплати та з 88 відсотковим розміром грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно зменшено процентний розмір суми грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія та застосовано максимальне обмеження розміру пенсії при проведенні перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі №340/2178/25.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.38-41), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що позовні вимоги в частині зобов`язання здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу поза межами 6-ти місячного строку звернення до суду повинні бути залишені без розгляду. На думку відповідача, пенсійна виплата позивачу обраховується та виплачується у визначеному нормами чинного законодавства України порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач з 01.01.2007 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років по лінії Міністерства оборони України призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( а.с.47-61).

Пенсію позивачу призначено у розмірі 88% грошового забезпечення ( а.с.50).

На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі № 340/2178/25, яке набрало законної сили 07.06.2025, позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 у розмірі 70 % грошового забезпечення, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30.05.2024 № 7299/1.

Розмір пенсії позивача станом на 01.02.2023 становить 23328,66 грн, де:

23262,23 грн – основний розмір пенсії (33231,75 грн (грошове забезпечення) х 70%);

66,43 грн – надбавка відповідно до ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”.

Пенсія позивача станом на 01.02.2023 обмежується максимальним розміром - 20930,00 грн.

Розмір пенсії позивача станом на 01.03.2024 становить 24828,66 грн, де:

23262,23 грн – основний розмір пенсії (33231,75 грн (грошове забезпечення) х 70%);

1500,00 грн – індексація пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185;

66,43 грн – надбавка відповідно до ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”.

Пенсія позивача станом на 01.03.2024 обмежується максимальним розміром - 23610,00 грн.

Розмір пенсії позивача станом на 01.03.2025 становить 26328,66 грн, де:

23262,23 грн – основний розмір пенсії (33231,75 грн (грошове забезпечення) х 70%);

1500,00 грн – індексація пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185;

1500,00 грн – індексація пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209;

66,43 грн – надбавка відповідно до ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”.

Пенсія позивача станом на 01.03.2025 обмежується максимальним розміром - 23610,00 грн.

Розмір пенсії позивача станом на 01.06.2026 та станом на 01.09.2026 становить 28923,66 грн, де:

23262,23 грн – основний розмір пенсії (33231,75 грн (грошове забезпечення) х 70%);

1500,00 грн – індексація пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185;

1500,00 грн – індексація пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209;

2595,00 грн – індексація пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236;

66,43 грн – надбавка відповідно до ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”.

Пенсія позивача станом на 01.06.2026 та на 01.09.2026 обмежується максимальним розміром - 25950,00 грн.

Не погоджуючись із діями суб`єкта владних повноважень при перерахунку пенсії з, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду в частині позовних про зобов`язання здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу поза межами 6-ти місячного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Тобто, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, не слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки застосування зазначеного строку матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.

Зазначена права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №806/1952/18 (адміністративне провадження №К/9901/66396/18).

У цьому контексті суд вважає за необхідне звернутися також до правової позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 815/460/18, за якою адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Принагідно суд зазначає, що посилання представника відповідача на правові висновки Великої палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16 –а від 24.12.2020 не є застосовними до спірних правовідносин, оскільки у зазначеній справі ВП ВС надавав правовий висновок щодо застосування ст. ст. 87, 98 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення”, а до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ст. 51 Закону України Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ.

Таким чином посилання представника відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права є необґрунтованими.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі Закон № 2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

При цьому, Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII внесено зміни у частину 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" згідно з якими цифри "80" замінено цифрами "70".

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій.

Тобто, при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.

Суд зазначає, що процедури призначення пенсії та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

Так, статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VІІ від 27 березня 2014 року зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17 (К/9901/849/17) та від 19 червня 2018 року у справі №583/2264/17 (К/9901/1786/18).

Так, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Суд наголошує, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.

Таким чином, при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Вказана вище правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду від 4 лютого 2019 року, ухваленому за результатами розгляду справи № 240/5401/18, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року.

Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.

Так, згідно з частинами 1, 2 цієї статті перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Відповідно до частини 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

13 лютого 2008 року постановою Кабінету Міністрів України №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (надалі - Порядок № 45), відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п`ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.

Порядком № 45 передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом України № 3668-VІ та Законом України № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону України №3668-VІ та Закону України №1166-VII не зазнала.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу пенсія призначена із розрахунку 88% сум грошового забезпечення, отже при перерахунку пенсії відповідач зобов`язаний був провести розрахунок пенсії виходячи з 88% сум грошового забезпечення. Проте, перерахунок пенсії здійснено із розрахунку 70% грошового забезпечення.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірності здійснення перерахунку пенсії позивача, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині шляхом визнання протиправними дії щодо зменшення відсоткового розміру пенсії та зобов`язує відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу, виходячи з основного розміру пенсії 88 % від грошового забезпечення.

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Рішенням КСУ від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.

Конституційний Суд України приймаючи Рішення № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

КСУ у Рішенні №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Суд також наголошує, що відповідачем не враховано визнання рішенням КСУ від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Ухваленням вказаного рішення Конституційний Суд України вчергове наголосив, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для осіб, на яких поширюється дія частини п`ятої статті 17 Основного Закону.

З огляду на викладене, для захисту прав та інтересів позивача відповідача слід зобов`язати здійснити виплату пенсії у нарахованому розмірі з урахуванням проведених виплат.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову.

На підставі статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1331,20 грн. ( а.с.16) підлягає стягненню на користь позивача з рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.2023 року, з обмеженням максимальним розміром до виплати та з урахуванням 70 відсоткового розміру грошового забезпечення, на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі №340/2178/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року, з 01 червня 2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі № 340/2178/25 без обмеження максимальним розміром до виплати та розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 1331,20грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН