Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №320/5369/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року справа №320/5369/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправною відмову відповідача та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати подання про повернення позивачу суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 18213,10 грн, сплаченого згідно з квитанцією № 0.0.3353898387.1 від 12.12.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито 13 лютого 2025 року провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 12.12.2023 нею було укладено договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу квартири, вартість придбаної квартири становить 3023471,20 грн.

Позивач наголосила на тому, що квартира була придбана нею вперше, а тому відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» вона належить до категорії громадян, які звільнені від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Разом з тим, при укладенні договору купівлі-продажу квартири позивачем було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 18213,10 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.3353898387.1 від 12.12.2023.

З метою повернення помилково сплаченого збору позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із відповідною заявою, проте отримала відмову у поверненні сплачених коштів.

Враховуючи, що позивач придбала житло вперше та, відповідно, не була платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, позивач вважає відмову відповідача протиправною та такою, що порушує її право на передбачену законом пільгу.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому вказує, що Пенсійний фонд України та його територіальні органи не володіють інформацією щодо прав власності на нерухоме майно та не наділені повноваженнями щодо визначення пільг особам, які придбавають житло вперше.

На думку відповідача, позивач не надав усіх необхідних документів, які підтверджують факт придбання житла вперше, зокрема документів щодо перебування у черзі на одержання житла та довідок про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств та земельного фонду з усіх місць проживання після 1992 року.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2023 року між позивачем та продавцем було укладено договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору квартиру було придбано за ціною 3023471,20 грн.

Договір купівлі-продажу квартири посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко О.В.

При укладенні зазначеного договору позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 18213,10 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.3353898387.1 від 12.12.2023.

Позивач, вважаючи, що сплачений нею збір підлягає поверненню у зв`язку з придбанням житла вперше, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про повернення сплаченого збору.

За результатами розгляду звернення позивачу було відмовлено у поверненні сплачених коштів.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у поверненні сплаченого збору, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок № 1740), а також нормативно-правовими актами, що регулюють порядок повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.

Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами та привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону № 400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Закону № 400/97-ВР ставка збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна встановлюється у розмірі одного відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 частини першої статті 2 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 400/97-ВР збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується до Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій врегульовано Порядком № 1740.

Відповідно до абзацу першого пункту 15-1 Порядку № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі одного відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами та привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Таким чином, положення Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740 встановлюють загальне правило щодо сплати збору у розмірі одного відсотка від вартості нерухомого майна, водночас прямо передбачають виняток для громадян, які придбавають житло вперше.

При цьому пунктом 15-2 Порядку № 1740 встановлено порядок підтвердження факту придбання особою житла вперше.

Зокрема, особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло, а також відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру, про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.

Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання після 1992 року.

З наведеного вбачається, що законодавством встановлено не лише саму пільгу для громадян, які придбавають житло вперше, а й передбачено засоби підтвердження відповідної обставини.

Водночас визначальним для вирішення питання про наявність у особи права на звільнення від сплати збору є саме встановлення факту придбання житла вперше, а документи, передбачені Порядком № 1740, є засобами підтвердження відповідної обставини.

Як встановлено судом, позивач придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 12.12.2023.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що при придбанні квартири позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 18213,10 грн.

Разом з тим позивач зазначає, що придбана квартира є її першим придбаним житлом.

На підтвердження зазначених обставин позивачем до матеріалів справи долучено документи, передбачені законодавством, зокрема документи щодо придбання квартири, квитанцію про сплату збору, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та довідку про невикористання житлових чеків для приватизації.

З наданої позивачем довідки Ощадбанку вбачається, що житлові чеки позивачем не використовувалися для приватизації. Крім того, у довідці зазначено, що станом на 24.10.2023 на ім`я позивача депозитний приватизаційний рахунок не відкривався.

Суд враховує, що відповідно до законодавства саме установи Ощадбанку здійснювали операції, пов`язані з відкриттям приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та обліком відповідних операцій.

Отже, довідка Ощадбанку про невикористання житлових чеків є належним доказом на підтвердження відповідної обставини.

При цьому з матеріалів справи не вбачається, що позивач до придбання квартири 12.12.2023 набувала право власності на інше житло.

Відповідачем також не надано суду доказів того, що позивач раніше придбавала житло, приватизувала житло, отримувала житло у спадщину чи дарунок або іншим способом набувала право власності на житло.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується придбання позивачем житла вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Водночас у разі придбання житла громадянином, який придбаває житло вперше, та за наявності документів, передбачених пунктом 15-2 Порядку № 1740, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу такого житла здійснюється без сплати збору.

Отже, сплата збору позивачем у момент укладення договору сама по собі не свідчить про відсутність у неї права на відповідну пільгу, якщо після сплати збору встановлено, що особа фактично належала до категорії громадян, звільнених від його сплати.

З огляду на те, що позивач придбала житло вперше, вона відповідно до пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Відтак сплачена позивачем сума збору у розмірі 18213,10 грн є коштами, які були помилково зараховані до відповідного бюджету, оскільки закон не покладає на особу, яка вперше придбаває житло, обов`язку зі сплати такого збору.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, визначений Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таке подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або у довільній формі на офіційному бланку установи.

Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету» контроль за справлянням надходжень до бюджету, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна», покладений на Пенсійний фонд України.

Таким чином, саме органи Пенсійного фонду України є органами, що контролюють справляння відповідного надходження до бюджету та, відповідно, мають повноваження щодо формування і подання до органів Державної казначейської служби документів для повернення помилково або надміру зарахованих коштів.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, для повернення позивачу помилково сплаченої суми збору необхідним є вчинення відповідачем передбачених законодавством дій щодо формування та подання відповідного подання до органу Державної казначейської служби України.

При цьому суд зазначає, що предметом цього спору не є безпосереднє стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві суми 18213,10 грн.

Позовні вимоги спрямовані на оскарження відмови відповідача у вчиненні дій, необхідних для реалізації позивачем права на повернення коштів, помилково зарахованих до бюджету.

Таким чином, саме відповідач як орган, на який покладено контроль за справлянням відповідного платежу, має сформувати та подати до органу Казначейства подання про повернення позивачу помилково сплаченої суми збору.

Посилання відповідача на відсутність підстав для повернення коштів не може бути визнано обґрунтованим, оскільки наявними у справі доказами підтверджується факт придбання позивачем житла вперше.

При цьому відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду доказів, які б свідчили про те, що до придбання квартири 12.12.2023 позивач мала у власності інше житло або набувала право власності на житло в інший спосіб.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Водночас відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, саме на відповідача покладається обов`язок довести правомірність оскаржуваної відмови.

Проте відповідачем не доведено наявності обставин, які б позбавляли позивача права на звільнення від сплати збору у зв`язку з придбанням житла вперше.

Суд також враховує, що реалізація особою права на передбачену законом пільгу не може ставитися у залежність від організаційних чи технічних труднощів, що виникають у суб`єкта владних повноважень під час перевірки відповідних відомостей.

Відповідно до частини третьої статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно надається, зокрема, державним органам та органам місцевого самоврядування у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.

Таким чином, державний орган не може посилатися на неможливість отримання або перевірки інформації, необхідної для вирішення питання про повернення коштів, якщо законодавством передбачені відповідні механізми отримання такої інформації.

Суд зазначає, що принцип належного урядування, який випливає, зокрема, з практики Європейського суду з прав людини, передбачає, що у випадку, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно, належним і послідовним способом.

Органи державної влади не можуть посилатися на власні організаційні недоліки як на підставу для невиконання встановленого законом обов`язку або для обмеження прав особи.

Аналогічний підхід викладено Європейським судом з прав людини у справах «Лелас проти Хорватії», «Пінкова та Пінч проти Чеської Республіки», «Гаші проти Хорватії», «Трго проти Хорватії».

Висновок про необхідність забезпечення реалізації права громадянина на повернення помилково сплаченого збору у разі придбання житла вперше відповідає також усталеній практиці Верховного Суду.

Так, відповідні правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 819/1249/17, від 20.02.2018 у справі № 819/1730/17, від 14.02.2018 у справі № 826/23087/15, від 31.01.2018 у справі № 819/1667/17, від 30.01.2018 у справі № 819/1498/17 та від 14.11.2019 у справі № 819/442/17.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно вперше, звільнені від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а тому не є платниками такого збору.

Відтак сплата позивачем 18213,10 грн під час придбання квартири не змінює її правового статусу як особи, звільненої законом від сплати відповідного збору.

Суд вважає, що відмова відповідача у поверненні позивачу сплаченої суми збору порушує її право на пільгу, передбачену чинним законодавством при придбанні житла вперше.

Тому така відмова є протиправною.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може, зокрема, визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення та зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Поняття дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень пов`язується із можливістю діяти на власний розсуд у межах, визначених законом, обираючи один із декількох можливих варіантів правомірної поведінки.

Водночас у спірних правовідносинах відповідач не наділений правом довільно вирішувати питання про наявність чи відсутність у позивача права на повернення помилково сплаченого збору.

За встановлених судом обставин позивач придбала житло вперше, а тому відповідно до пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР не є платником збору.

Отже, за наявності факту сплати нею такого збору та встановлення обставини придбання житла вперше відповідач повинен вчинити передбачені законодавством дії щодо повернення помилково сплачених коштів.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є не лише визнання протиправною відмови відповідача, а й зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 18213,10 грн, сплаченого згідно з квитанцією № 0.0.3353898387.1 від 12.12.2023.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у поверненні ОСОБА_1 суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 18213,10 грн (вісімнадцять тисяч двісті тринадцять гривень десять копійок), сплаченого згідно з квитанцією № 0.0.3353898387.1 від 12.12.2023.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.