Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №320/38436/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року справа №320/38436/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невчинення дій з підготовки та направлення до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна та зобов`язати відповідача сформувати і подати до відповідного органу Казначейства подання про повернення ОСОБА_1 коштів у розмірі 23 532,00 грн.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі 15 серпня 2025 року та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 03 квітня 2024 року між нею та АТ «ЗНВКІФ «КНЯГИНЯ ОЛЬГА», від імені якого діяло ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «ДАЛІЗ ФІНАНС», було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пинзеник Ольгою Миколаївною та зареєстрований за №209. За вказаним договором позивач придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач сплатила до бюджету збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна.

Позивач вказує, що звернулася до відповідача із заявою про повернення помилково сплаченого збору. Однак листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 14 липня 2025 року №2600-0503-8/126744 позивачу відмовлено у підготовці подання про повернення коштів.

Відмову відповідач мотивував тим, що подані документи не є достатніми для встановлення факту придбання позивачем житла вперше. Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання документів щодо невикористання житлових чеків, а також інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, включаючи архівну складову, з огляду на те, що до 2013 року державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснювалася бюро технічної інвентаризації.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечено з підстав, викладених у листі від 14 липня 2025 року №2600-0503-8/126744.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими з огляду на таке.

03 квітня 2024 року між позивачем та АТ «ЗНВКІФ «КНЯГИНЯ ОЛЬГА», від імені якого діяло ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «ДАЛІЗ ФІНАНС», укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пинзеник Ольгою Миколаївною та зареєстрований за №209.

Відповідно до пункту 4 договору вартість квартири становить 2 353 200,00 грн.

Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 03 квітня 2024 року.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №375755282, сформованою 24 квітня 2024 року, за результатами пошуку щодо ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про право власності позивача на квартиру загальною площею 44,4 кв.м, житловою площею 12,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до зазначеної інформаційної довідки номер запису про речове право - 54405463, дата та час державної реєстрації права власності - 03 квітня 2024 року 07:53:46, підставою для внесення запису є договір купівлі-продажу, серія та номер 209, виданий 03 квітня 2024 року приватним нотаріусом Пинзеник Ольгою Миколаївною.

При цьому за вказаними параметрами запиту у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні.

Також позивачем подано довідку АТ «Державний ощадний банк України» від 28 травня 2024 року №Еn-79238/100.40/0830-05/2024, відповідно до якої ОСОБА_1 не значиться у списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_3 , та в банку відсутні відомості про те, що позивач користувалася правом безоплатної приватизації житла за вказаною адресою.

Крім того, матеріали справи містять довідку АТ «Державний ощадний банк України» від 22 травня 2024 року №Еn-77533/112.40/0118-15/2024, згідно з якою ОСОБА_1 не значиться у списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_4 , та чек не видавався.

Таким чином, матеріали справи містять докази, які у своїй сукупності підтверджують набуття позивачем права власності на квартиру 03 квітня 2024 року та надані нею документи на підтвердження того, що до моменту придбання зазначеної квартири вона не користувалася правом на безоплатну приватизацію житла за наведеними адресами.

03 квітня 2024 року позивачем сплачено до бюджету збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна у розмірі 23 532,00 грн, що підтверджується квитанцією АТ «Ощадбанк» №3 від 03 квітня 2024 року. У призначенні платежу зазначено: «збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна 1 %».

Вважаючи сплату збору помилковою, позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення коштів.

Листом від 14 липня 2025 року №2600-0503-8/126744 відповідач відмовив у підготовці відповідного подання, посилаючись на недостатність документів для підтвердження факту першого придбання житла.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР), Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740), Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787).

Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Отже, законодавець прямо передбачив виняток із загального правила щодо сплати збору для громадян, які придбавають житло вперше.

Згідно з пунктом 10 статті 4 Закону №400/97-ВР збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна сплачується у розмірі одного відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №400/97-ВР збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 15-1 Порядку №1740 передбачено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується платниками цього збору в розмірі одного відсотка вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Разом з тим пунктом 15-2 Порядку №1740 визначено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування не сплачується, зокрема, громадянами, які придбавають житло вперше.

Для підтвердження придбання житла вперше особа подає нотаріусу заяву про те, що житло придбавається нею вперше, а також документи, що підтверджують перебування особи на квартирному обліку або придбання житла вперше, зокрема інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованих за особою прав власності на житло, у тому числі з урахуванням архівної складової такого реєстру, документи про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду та інші передбачені Порядком документи.

Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документів про сплату збору, крім випадків, коли особа звільнена від його сплати відповідно до пункту 15-2 цього Порядку.

Таким чином, для вирішення питання щодо наявності у особи обов`язку зі сплати збору визначальним є встановлення факту придбання нею житла вперше.

Судом встановлено, що право власності на придбану позивачем квартиру зареєстровано 03 квітня 2024 року на підставі договору купівлі-продажу №209 від 03 квітня 2024 року.

При цьому інформаційна довідка №375755282 від 24 квітня 2024 року містить відомості про відсутність за результатами відповідного пошуку інформації у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за позивачем саме 03 квітня 2024 року.

Зазначені відомості узгоджуються з іншими доказами, поданими позивачем, зокрема довідками АТ «Державний ощадний банк України» щодо невикористання права на приватизацію житла.

Отже, сукупність наданих позивачем доказів свідчить про наявність у неї передбачених законодавством підстав для звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з придбанням житла вперше.

Посилання відповідача на необхідність подання додаткових документів щодо кожного можливого місця проживання позивача за період починаючи з 1992 року саме по собі не свідчить про відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору.

При цьому суд враховує, що Порядок №1740 передбачає подання документів, які підтверджують факт придбання житла вперше, однак не покладає на особу безумовного обов`язку доводити відсутність будь-яких речових прав на нерухоме майно за всіма можливими адресами проживання протягом усього життя незалежно від наявних у відповідних державних органах відомостей.

Відповідач, заперечуючи проти повернення коштів, фактично виходив із припущення про недостатність наданих документів, однак не навів конкретних доказів того, що позивач раніше придбавала житло або користувалася правом на безоплатну приватизацію житла.

Відповідно до пункту 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів коштів здійснюється органами Казначейства на підставі подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету.

Таким чином, для повернення помилково сплаченого збору необхідним є вчинення відповідним органом, на який покладено повноваження щодо адміністрування такого платежу, дій щодо оформлення та направлення відповідного подання до органу Казначейства.

Пунктом 7.2 Порядку взаємодії органів Пенсійного фонду України та органів Державної казначейської служби України в процесі повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-2, передбачено порядок формування та подання відповідного документа для повернення таких коштів.

Отже, відповідач, встановивши на підставі поданих документів наявність правових підстав для повернення помилково сплаченого збору, повинен вчинити передбачені законодавством дії щодо оформлення та направлення відповідного подання до органу Казначейства.

Суд зазначає, що орган Пенсійного фонду України не наділений повноваженнями самостійно повертати кошти з бюджету, однак саме на відповідний орган покладено обов`язок сформувати та подати органу Казначейства подання, яке є підставою для такого повернення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності відмови у вчиненні дій щодо повернення позивачу помилково сплаченого збору та не надав суду належних доказів того, що позивач раніше придбавала житло або використала право на безоплатну приватизацію житла.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Оскаржувана відмова відповідача не відповідає наведеним вимогам, оскільки ґрунтується на формальному підході до оцінки поданих позивачем документів та не враховує їх сукупність.

При цьому суд звертає увагу, що право позивача на звільнення від сплати збору виникає безпосередньо із закону за наявності встановленого законом факту придбання житла вперше. Порядок №1740 визначає документи, за допомогою яких такий факт підтверджується, однак не може тлумачитися таким чином, щоб створювати додаткові умови для реалізації права, прямо передбаченого пунктом 9 статті 1 Закону №400/97-ВР.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на необхідності дотримання принципу належного урядування, відповідно до якого державні органи повинні діяти послідовно, своєчасно та належним чином, а наслідки помилок або недоліків у діяльності державних органів не повинні покладатися на приватну особу.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у вчиненні необхідних дій щодо повернення помилково сплаченого збору.

Водночас суд враховує, що відповідно до статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Зобов`язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору відповідає характеру встановленого порушення та забезпечує ефективне поновлення порушеного права позивача.

Суд не вбачає підстав для надання відповідачу можливості повторно розглядати питання щодо наявності підстав для повернення коштів, оскільки необхідні обставини встановлені судом, а подані позивачем документи підтверджують придбання житла вперше та помилковість сплати збору.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З огляду на задоволення позову судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок його бюджетних асигнувань у розмірі, сплаченому позивачем при зверненні до суду.

Керуючись статтями 2, 9, 72-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладену у листі від 14 липня 2025 року №2600-0503-8/126744, щодо непідготовки подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна у розмірі 23 532 (двадцять три тисячі п`ятсот тридцять дві) грн 00 коп., сплаченого 03 квітня 2024 року згідно з квитанцією АТ «Ощадбанк» №3.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп., сплаченому при зверненні до суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.