Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №300/9052/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. справа № 300/9052/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – відповідач), за змістом якого просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 092850010418 від 07.10.2025 про відмову в перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового та до пільгового стажу роботи всі періоди роботи в російській федерації (з 14.04.2005 по 05.05.2008, з 14.05.2008 по 01.09.2015, з 23.09.2015 по 23.03.2017, з 10.04.2017 по 14.06.2017, з 15.06.2017 по 26.05.2018, з 14.06.2018 по 28.04.2019, з 18.11.2019 по 17.02.2020), та врахувати при призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області при визначенні розміру пенсії врахувати заробітну плату (дохід) за весь період роботи в російській федерації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 29.09.2025 позивач подав заяву до органів Пенсійного фонду України про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах згідно Списку №2. Однак, Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про переведення на інший вид пенсії та доданих документів, відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зважаючи на те, що обчислений згідно поданих документів загальний стаж роботи становить 15 років 09 місяців 6 днів, в тому числі стаж за шкідливі умови праці по Списку № 2 – 7 років 11 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказав на те, що до страхового та до пільгового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації з 14.04.2005 по 05.05.2008, з 14.05.2008 по 01.09.2015, з 23.09.2015 по 23.03.2017, з 10.04.2017 по 14.06.2017, з 15.06.2017 по 26.05.2018, з 14.06.2018 по 28.04.2019, з 18.11.2019 по 17.02.2020. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому, не врахувавши вказані періоди роботи, чим грубо порушено право останнього на належний рівень соціального забезпечення у зв`язку із втратою працездатності та досягнення пенсійного віку.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.43).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залучення співвідповідача до участі у справі – відмовлено (а.с.50).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.01.2026, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача на дату звернення становить 15 років 09 місяців 6 днів, в тому числі стаж за шкідливі умови праці по Списку № 2 – 7 років 11 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Окрім того, представник відповідача зазначила, що не зараховано період роботи на території рф, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації стаж можливо зарахувати по 31.12.1991. З урахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що немає підстав для зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, внаслідок чого, просить відмовити в задоволенні позову (а.с.46-47).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

29.09.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Після реєстрації заява позивача про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності розглянута Відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за № 092850010418 від 07.10.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, оскільки стаж останнього на дату звернення становить 15 років 09 місяців 6 днів, в тому числі стаж за шкідливі умови праці по Списку № 2 – 7 років 11 місяців 24 дні (а.с.15-16).

Вважаючи рішення відповідача неправомірним, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).

Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058 визначено, що переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Отже, позивач, як пенсіонер має право подати до пенсійного органу заяву про переведення на інший вид пенсії. Відповідач, як спеціально уповноважений суб`єкт, повинен розглянути заяву пенсіонера та прийняти мотивоване рішення, яке повинно відповідати критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

29.09.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В даному аспекті суд вказує на таке.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

З огляду на частину 4 статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що умовами для набуття позивачем права на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 є наявність страхового стажу - не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Як встановлено з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за № 092850010418 від 07.10.2025 про відмову в призначенні пенсії відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стаж позивача на дату звернення становить 15 років 09 місяців 6 днів, в тому числі стаж за шкідливі умови праці по Списку № 2 – 7 років 11 місяців 24 дні (а.с.15-16).

Водночас, позивач вказує, що пенсійним органом не зараховано до страхового та пільгового стажу періоди роботи в російській федерації з 14.04.2005 по 05.05.2008, з 14.05.2008 по 01.09.2015, з 05.09.2015 по 23.03.2017, з 10.04.2017 по 14.06.2017, з 15.06.2017 по 26.05.2018, з 14.06.2018 по 28.04.2019, з 18.11.2019 по 17.02.2020.

Щодо можливості зарахування до страхового стажу періоди роботи з 14.04.2005 по 05.05.2008, з 14.05.2008 по 01.09.2015, з 05.09.2015 по 23.03.2017, з 10.04.2017 по 14.06.2017, з 15.06.2017 по 26.05.2018, з 14.06.2018 по 28.04.2019, з 18.11.2019 по 17.02.2020, суд вказує на таке.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.

Пунктами 1, 2 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМЦ від 12 серпня 1993 року № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року у справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року у справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року у справі № 550/927/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 683/3705/16-а.

До 17.08.1993 до дати державної реєстрації наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 № 58, порядок ведення трудових книжок був передбачений положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі – Інструкція №162).

Відповідно до пункту 2.2 вказаної Інструкції у трудову книжку, зокрема, вносяться відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Положеннями пунктів 3.1-3.3 розділу 3 Інструкції № 162 визначено, що у випадках, коли у трудовій книжці заповнені всі сторінки відповідних розділів, трудова книжка доповнюється вкладишем.

Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться адміністрацією підприємства за місцем роботи робітника чи службовця у тому порядку, як і трудова книжка.

Вкладиш без трудової книжки недійсний.

Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки зверху ставиться штамп розміром 10х25 мм з написом "Виданий вкладиш" і тут же зазначаються серія і номер вкладиша.

При кожній наступній його видачі має ставитися другий штамп і зазначатися серія і номер вкладиша.

У разі необхідності доповнення трудової книжки вкладишем видається вкладиш нового зразка незалежно від того, яку трудову книжку має працівник (нового чи раніш установленого (1983 р.) зразків).

Так, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.06.1988 (а.с.18-23) та вкладиша до трудової книжки НОМЕР_2 від 05.09.2015 (а.с.24-28) ОСОБА_1 в період:

- з 14.04.2005 по 05.05.2008 – працював на посаді помічника бурильника 5 (п`ятого) (з 10.06.2005 – 6 розряду) розряду в цеху капітального ремонту свердловин;

- з 14.05.2008 по 01.09.2015 – працював на посаді бурильника капітального ремонту свердловин шостого розряду.

Згідно із записами вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 05.09.2015 (а.с.24-28) ОСОБА_1 в період:

- з 05.09.2015 по 23.03.2017 – працював в цеху поточного та капітального ремонту свердловин майстром по ремонту свердловин (капітальний, підземний);

- з 10.04.2017 по 14.06.2017 – працював на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту и газ 7 розряду;

- з 15.06.2017 по 26.05.2018 – працював в бурильній бригаді бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту и газ 7 розряду;

- з 14.06.2018 по 28.04.2019 – працював в бурильній бригаді бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту и газ 7 розряду;

- з 18.11.2019 по 17.02.2020 – працював помічником бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту и газ 5 розряду.

Суд зауважує, що записи трудової книжки вчинені в хронологічному порядку, містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, реквізити наказів (їх номери та дати), посади на якій працював позивач, засвідчені чітким відтиском печатки закладу та підписом посадової особи, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.

Так, згідно змісту Форми РС-право вищевказані періоди до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховані (а.с.17), а оскаржуване рішення в частині нарахування страхового стажу є невмотивованим, оскільки відповідач обмежився констатацією кількості років зарахованих до страхового стажу, ненавівши обґрунтування чому саме вищевказані періоди не були враховані до страхового стажу позивача, внаслідок чого, відповідач належно не розглянув питання реалізації права позивача на вільний вибір виду пенсії.

Cуд зазначає, що невмотивоване рішення створює для позивача стан невизначеності, який обмежує його можливість спрогнозувати свою подальшу поведінку та захистити свої права. Без чіткого обґрунтування причин відмови позивач не може ефективно сформулювати аргументи для оскарження рішення, а суд не може переглядати зміст рішення, в якому не зрозуміло правильно, чи ні оцінені факти відповідачем, а також з яких саме підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 092850010418 в частині не зарахування до страхового стажу позивача роботи періоди роботи в російській федерації з 14.04.2005 по 05.05.2008, з 14.05.2008 по 01.09.2015, з 05.09.2015 по 23.03.2017, з 10.04.2017 по 14.06.2017, з 15.06.2017 по 26.05.2018, з 14.06.2018 по 28.04.2019, з 18.11.2019 по 17.02.2020.

Водночас, відповідач за змістом відзиву на позовну заяву вказав, що спірний період не зарахований позивачу до страхового стажу, оскільки з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Оцінюючи наведені аргументи вказує на таке.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

У відповідності до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: «виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення".

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Згідно з абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення" (далі - Постанова № 1328) постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у місті москві.

Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до набрання чинності Постановою № 1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.

Отже, оскільки позивач працювала у рф в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи останньої на території рф.

Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією рф припинено співробітництво з країною-агресором.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18 листопада 2024 року у справі №340/4436/23.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує вищенаведені висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2024 року у справі № 340/4436/23.

З урахуванням наведеного періоди роботи з 14.04.2005 по 05.05.2008, з 14.05.2008 по 01.09.2015, з 05.09.2015 по 23.03.2017, з 10.04.2017 по 14.06.2017, з 15.06.2017 по 26.05.2018, з 14.06.2018 по 28.04.2019, з 18.11.2019 по 17.02.2020 підтверджені записами у трудовій книжці, внаслідок чого, повинні бути зараховані до страхового стажу позивача для переведення на пенсію за віком.

Щодо можливості зарахування до пільгового стажу періоди роботи з 14.04.2005 по 05.05.2008, з 14.05.2008 по 01.09.2015, з 05.09.2015 по 23.03.2017, з 10.04.2017 по 14.06.2017, з 15.06.2017 по 26.05.2018, з 14.06.2018 по 28.04.2019, з 18.11.2019 по 17.02.2020, суд вказує на таке.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. В довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Тобто, виключно виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше80 відсотків робочого часу, установленого для працівників певного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків, вважається виконання роботи зі шкідливими умовами праці повний робочий день.

З 21.08.1992 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії і виробництва у відповідних Списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено вищевказаним Порядком № 442, за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Списки № 1, 2 були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 та застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Робота, яку виконував позивач передбачена в Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 за № 1173 - розділ ХШ «БУРЕНИЕ, ДОББІЧА И ПЕРЕРАБОТКА НЕФТИ И ГАЗА, ПЕРЕРАБОТКА УГЛЯ И СЛАНЦА», Бурение, підрозділ а) робітники: бурильники та їх помічники.

Розділом 12 Буріння, видобування та переробка нафти, газу і газового конденсату, переробка вугілля і сланцю Списку №2 затвердженим постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, передбачено посади майстра, старшого майстра, зайнятих у виробничих процесах з буріння свердловин, на вишкобудуванні, випробовуванні свердловин (позиція 2130100б-23187), бурильника капітального ремонту свердловин (позиція 2130200а-11292), оператора із видобування нафти і газу (позиція 2130200а-15824), оператора із підземного ремонту свердловин (позиція 2130200а-15870), оператора з хімічної обробки свердловин (позиція 2130200а-15908).

В Списку № 2 передбачений перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за № 162, розділ XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об`єктів», підрозділах, робітники, шифр 2290000а-13590: Машиністи бурових установок, бурильники, бурильники баштових бурових кареток ББК-4 і "Клаймакс", бурильники механічного буріння, бурильники механічного буріння свердловинпереносних бурових установок, бурильники механічного буріння свердловин, бурильники механічного ударного буріння бурильники на бурінні глибоких свердловин, бурильники бурінні,бурильники на верстатах обертального (колонкового) буріння, бурильники пневматичного буріння і на верствах ударно-обертального буріння, бурильники ручного буріння свердловини, бурильники ручного ударно обертального буріння свердловини, бурильники свердловин, бурильники (машиністи) верстатів обертального (колонкового) буріння, бурильники (машиністи) верстатів ударно канатного буріння, бурильники структурно пошукового буріння, бурові майстри механічного колонкового буріння, бурові робітники на верстатах обертального (колонкового) буріння, майстри змінного механічного буріння свердловини, майстри штангового буріння вручну (змінні), машиністи бурових верстатів, машиністи кранівники з бурових робіт, машиністи машин вертикального буріння, машиністи машин горизонтального буріння, машиністи збоєчно-бурових машин, машиністи свердловин гідроврубу, машиністи верстатів канатно-ударного буріння, машиністи верстатів термічного буріння, машиністи верстатів ударно канатного іобертального буріння, машиністи верстатів шарошечного буріння, робітники на ручному і механічному бурінні у тому числі зайняті на буріння розвідувально-експлуатаційних свердловин на воду глибиною понад 50 м і піднаглядних органам державного нагляду.

Крім цього, дана позиція передбачена в Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, розділ XXV11 «Будівництво», підрозділ а, робітники, шифр 27а: Машиністи бурових установок, у тому числі зайняті бурінням розвідувально-експлуатаційних свердловин на воду завглибшки понад 50.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що у трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо характеру роботи позивача період з 14.04.2005 по 05.05.2008, з 14.05.2008 по 01.09.2015, з 05.09.2015 по 23.03.2017, з 10.04.2017 по 14.06.2017, з 15.06.2017 по 26.05.2018, з 14.06.2018 по 28.04.2019, з 18.11.2019 по 17.02.2020 на посадах, що віднесені до відповідного списку, а саме помічника бурильника та машиніста бурової установки відповідного розряду.

Таким чином, суд висновує, що позивач працював на посадах помічника бурильника, а згодом машиністом бурової установки, а, відтак, дана робота пов`язана із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Водночас, при прийнятті рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 092850010418 від 07.10.2025 та оформленні Форми РС-право відповідачем не надано жодної правової оцінки періодам роботи позивача на посадах помічника бурильника та машиніста бурової установки, які відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників віднесені до робіт із шкідливими та важкими умовами праці.

В оскаржуваному рішенні відсутні мотиви неврахування зазначених періодів як пільгового стажу, що свідчить про його невмотивованість та необґрунтованість.

Так, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу / призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд не змозі призначити пенсію з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Крім того, суд зазначає, що статтею 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.

Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (пункт 4.2).

Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (пункт 4.3).

Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії, внаслідок чого, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Вирішаючи питання щодо ефективного захисту прав позивача, суд вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить жодної правової оцінки зазначених періодів роботи позивача ні в частині їх зарахування до страхового стажу, ні в частині можливості їх віднесення до пільгового стажу за Списком № 2. У рішенні відсутні будь-які мотиви щодо врахування або неврахування цих періодів роботи, що свідчить про його невмотивованість та необґрунтованість.

За таких обставин суд позбавлений можливості надати власну оцінку спірним періодам роботи та вирішити питання їх зарахування до страхового чи пільгового стажу, оскільки такі повноваження належать до компетенції органу Пенсійного фонду під час первинного розгляду пенсійної справи.

Оскільки відповідач не приймав рішення у належний спосіб, а суд не може брати на себе повноваження спеціально уповноваженого суб`єкта, то суд, окрім скасування рішення, з урахуванням норми частини 2 статті 9 КАС України, дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.09.2025 про перехід на інший вид пенсії відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновки суду щодо зарахування до страхового та пільгового стажу періоди роботи в російській федерації з 14.04.2005 по 05.05.2008, з 14.05.2008 по 01.09.2015, з 05.09.2015 по 23.03.2017, з 10.04.2017 по 14.06.2017, з 15.06.2017 по 26.05.2018, з 14.06.2018 по 28.04.2019, з 18.11.2019 по 17.02.2020.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів у повному об`ємі правомірність своїх дій.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 08.12.2025 підтвердив сплату судового збору на суму 1211,20 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області частину сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 092850010418 від 07.10.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄРПОУ 20453063, пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008) невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) від 29.09.2025 про перехід на інший вид пенсії відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновки суду щодо зарахування до страхового та пільгового стажу періоди роботи в російській федерації з 14.04.2005 по 05.05.2008, з 14.05.2008 по 01.09.2015, з 05.09.2015 по 23.03.2017, з 10.04.2017 по 14.06.2017, з 15.06.2017 по 26.05.2018, з 14.06.2018 по 28.04.2019, з 18.11.2019 по 17.02.2020.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄРПОУ 20453063, пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄРПОУ 20453063, пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.