Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №300/1240/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. справа № 300/1240/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Остап`як Микола Михайлович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за змістом якого просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у припиненні виплати надбавки до пенсії за особливі заслуги;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01.09.2025 та поновити виплату пенсії за особливі заслуги перед Україною відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».

Позовні вимоги мотивовані протиправністю припинення відповідачем з 01.09.2025 виплати позивачці пенсії за особливі заслуги перед Україною, призначеної на підставі довідки Регіональної комісії з реабілітації від 06.03.2025 № 39-Д, якою підтверджено її статус борця за незалежність України у ХХ столітті та реабілітованої особи. Позивачка вказує, що зазначена довідка є чинною та не скасованою, а пенсійний орган не наділений повноваженнями переоцінювати встановлений Регіональною комісією статус особи та підстави видачі такої довідки. Відтак вважає безпідставним проведення перерахунку пенсії без урахування пенсії за особливі заслуги та просить поновити її виплату з 01.09.2025.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку визначеному статтею 263 КАС України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому представниця відповідача проти задоволення позову заперечила. Вказала, що позивачка не дотрималась установленого порядку звернення за перерахунком пенсії, оскільки звернулася до пенсійного органу із зверненням у порядку Закону України «Про звернення громадян», а не із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії. У зв`язку з цим лист Головного управління від 17.10.2025 № 9062-8412/В-02/8-0900/25, наданий у відповідь на таке звернення, носить інформаційний характер та не є рішенням про відмову у перерахунку пенсії. Також зазначила, що за результатами перегляду матеріалів електронної пенсійної справи встановлено відсутність документів, які підтверджують належність позивачки до осіб, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формах, визначених пунктом 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», у зв`язку з чим з 01.09.2025 пенсійну справу приведено у відповідність. Окрім цього, представниця відповідача наголосила на пропуску позивачкою шестимісячного строку звернення до суду в частині вимог про проведення перерахунку пенсії з 01.09.2025 та відсутності поважних причин для його поновлення. З огляду на наведене просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивачки подала відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача та наполягав на задоволенні позовних вимог, вказуючи на правомірність отримання позивачкою пенсії за особливі заслуги перед Україною та безпідставність припинення її виплати з 01.09.2025.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, відзив на позов, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка має посвідчення реабілітованого НОМЕР_1 від 21.04.2005 та пенсійне посвідчення НОМЕР_2 від 19.08.2015 (а.с. 13).

Згідно з довідкою Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 06.03.2025 № 39-Д ОСОБА_1 є борцем за незалежність України у ХХ столітті та відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років» є реабілітованою особою із числа осіб, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу (а.с.11).

На підставі вказаної довідки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивачці встановлено пенсію за особливі заслуги перед Україною відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».

В подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснено перегляд матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 , за результатами якого з 01.09.2025 припинено нарахування пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Як слідує зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.10.2025 № 9062-8412/В-02/8-0900/25, підставою для проведення такого перерахунку стало те, що, на переконання пенсійного органу, ОСОБА_1 не належить до осіб, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, а в матеріалах електронної пенсійної справи документи на підтвердження таких обставин відсутні. У зв`язку з цим пенсійний орган дійшов висновку про відсутність підстав для виплати позивачці пенсії за особливі заслуги перед Україною відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» (а.с.10).

Таким чином, за результатами перегляду електронної пенсійної справи Головним управлінням з 01.09.2025 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 без урахування раніше встановленої їй пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Не погоджуючись із припиненням відповідної виплати, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, Законом України «Про внесення змін до законів України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» та «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» стосовно борців за незалежність України у XX столітті та деяких інших осіб» № 3113 від 29.05.2023 внесено зміни до ст. 1 Закону України від 01.06.2000 №1767 «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», згідно яких пенсія за особливі заслуги перед Україною (далі – пенсія за особливі заслуги) встановлюється таким громадянам України:

1) Героям України, особам, нагородженим орденом Героїв Небесної Сотні, чотирма і більше орденами України після проголошення незалежності України, особам, відзначеним почесним званням України «народний» після проголошення незалежності України;

2) ветеранам війни, які після проголошення незалежності України нагороджені орденом за особисту мужність (особистий внесок), виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України;

3) видатним спортсменам - переможцям Олімпійських та Паралімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи;

4) космонавтам, які здійснили політ у космос, членам льотно-випробувальних екіпажів літаків;

5) особам, відзначеним почесним званням України «заслужений», державною премією України, нагородженим одним із орденів України;

6) матерям, які народили п`ять і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку. Якщо у разі смерті матері або позбавлення її батьківських прав виховання дітей до зазначеного віку здійснювалося батьком, право на пенсію за особливі заслуги надається батьку. При цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку;

7) особам, яких відповідно до Закону України «Про правовий статус та вшанування пам`яті борців за незалежність України у XX столітті» визнано борцями за незалежність України у XX столітті та відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» реабілітовано, із числа тих, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що у позивачки відсутнє право на отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною згідно з пунктом 7 статті 1 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною", позаяк позивачка відноситься до членів сім`ї осіб, яких було піддано політичним репресіям, однак, не відноситься до осіб, визначених пунктом 7 статті 1 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною".

Щодо віднесення позивачки до категорії «репресованих осіб», то суд зазначає, що поняття «репресована особа» введено Законом № 2325-VIII і такою є: «особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом».

На час набуття позивачкою статусу «реабілітованої» відповідно до статті 1 Закону України Закону № 962-XII від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» «реабілітованим» визнавались: «особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством Української РСР до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону».

Законом № 2353-12 від 15.05.1992 дію статті 1 Закону України Закону № 962-XII від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» поширено на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Стаття 3 Закону № 962-XII, у первинній редакції, містила положення, згідно з якими належить реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Аналіз положень Закону № 962-XII надає суду підстави для висновку, що репресованою особою є особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених Законом, проти репресованої особи безпосередньо здійснювалися репресії у відповідній формі (формах), внаслідок чого, підлягає реабілітації відповідно до Закону.

Як встановлено судом, згідно з довідкою Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 06.03.2025 № 39-Д ОСОБА_1 є борцем за незалежність України у XX столітті та відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років» є реабілітованою особою із числа осіб, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу.

Тобто, у зазначеній довідці прямо встановлено факт застосування до позивачки репресій у формі примусового виселення та конфіскації майна, а також її реабілітацію відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», внаслідок чого, правовий статус позивачки як особи, яка зазнала репресій, є належно підтвердженим офіційним документом уповноваженого державного органу.

Суд звертає увагу, що чинне законодавство не містить положень, які б пов`язували визнання особи репресованою з її віком на момент застосування репресій або з необхідністю відмежування її статусу як «члена сім`ї» репресованого. Факт примусового виселення є самостійною формою репресій, яка застосовується до кожної виселеної особи індивідуально. За таких обставин позивач не може розглядатися виключно як член сім`ї репресованої особи, а є саме репресованою особою, яка у подальшому була реабілітована у встановленому законом порядку.

Відтак, саме зазначена довідка підтверджує право позивачки на отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Суд зазначає, що за умови чинної та не скасованої довідки, відповідач не вправі надавати оцінку зазначеним у ній відомостям, а також здійснювати переоцінку підстав для її видачі, позаяк не є суб`єктом наділеним такими повноваженнями.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Доказів наявності обставини щодо нечинності довідки Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 06.03.2025 № 39-Д відповідач суду не надав.

При цьому, відповідач жодними доказами не довів вчинення ним приписів частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV з вимоги відповідних документів у Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації для перевірки обґрунтованості видачі довідки від 06.03.2025 № 39-Д та достовірності відомостей вказаної довідки.

З огляду на наведене суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію за особливі заслуги перед Україною та, як наслідок, проведення з 01.09.2025 перерахунку її пенсії без урахування такої виплати.

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач не довів нечинність довідки Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 06.03.2025 № 39-Д та не довів вчинення ним передбачених частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV дій щодо перевірки обґрунтованості її видачі та достовірності відомостей, зазначених у ній, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано за результатами перегляду матеріалів електронної пенсійної справи з 01.09.2025 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 без урахування пенсії за особливі заслуги перед Україною.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 без урахування пенсії за особливі заслуги перед Україною, встановленої відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», та зобов`язання відповідача провести з 01.09.2025 перерахунок пенсії позивачки з урахуванням виплати пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Щодо доводів відповідача про недотримання позивачкою встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії суд зазначає, що спірні правовідносини виникли не внаслідок відмови пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії за заявою позивачки, а у зв`язку із самостійним переглядом відповідачем матеріалів електронної пенсійної справи та припиненням з 01.09.2025 врахування раніше встановленої ОСОБА_1 пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Отже, посилання відповідача на те, що звернення ОСОБА_1 від 24.09.2025 було подане в порядку Закону України «Про звернення громадян», а не у формі заяви про перерахунок пенсії, не спростовує факту вчинення самим відповідачем спірних дій щодо припинення раніше призначеної виплати та не впливає на оцінку їх правомірності.

Щодо строку звернення до суду, відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про підстави припинення виплати пенсії за особливі заслуги перед Україною позивачку повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.10.2025 № 9062-8412/В-02/8-0900/25, водночас, з цим позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 04.03.2026.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що до отримання вказаного листа позивачка була належним чином повідомлена відповідачем про припинення з 01.09.2025 виплати пенсії за особливі заслуги перед Україною та про підстави вчинення таких дій, відтак, саме з моменту отримання відповідної інформації від пенсійного органу позивачка об`єктивно могла дізнатися про підстави порушення свого права та реалізувати право на його судовий захист.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до довідки МСЕК серії ІФ №181107 позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи по зору, що об`єктивно могло ускладнювати самостійне отримання та сприйняття інформації щодо складових її пенсійної виплати. Вказана обставина також підлягає врахуванню при оцінці доводів позивачки щодо моменту, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, та причин її звернення до пенсійного органу за відповідною інформацією.

Враховуючи наведене, судом не встановлено підстав для висновку про пропуск позивачкою шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належними та достатніми доказами правомірності своїх дій.

За таких обставин заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивачка відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, підстави для вирішення питання про його розподіл відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 без урахування пенсії за особливі заслуги перед Україною встановленої відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) з 01.09.2025 з урахуванням виплати пенсії за особливі заслуги перед Україною відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», як особі, яку відповідно до Закону України «Про правовий статус та вшанування пам`яті борців за незалежність України у XX столітті» визнано борцем за незалежність України у XX столітті та відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» реабілітовано, із числа тих, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.