Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №300/2455/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. справа № 300/2455/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасування рішення №104550009970 від 27.03.2026 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком;

- зобов`язати зарахувати до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю періоди з 01.06.1988р. по 31.08.1988р. і з 01.06.1989р. по. 31.08.1989р. та призначити ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII з 26 листопада 2025 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки вона має документально підтверджений період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, що є достатнім для призначення пенсії. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Вказала, що правомірність прийняття оскаржуваного рішення, у зв`язку з не підтвердженням факту проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993р. не менше 4 років. Заявниця прожила у зоні посиленого радіологічного контролю, за виключенням періоду навчання в м. Яготин, станом на 01.01.1993р. - 3 роки 9 місяців 7 днів. Відповідно до записів трудової книжки та диплому позивач навчалася в Яготинському медичному училищі. Відтак підстави для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.02.2026 року звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області від 20.02.2026 прийнято рішення №104550009970 про відмову у призначенні пенсії позивачу.

20.03.2026 позивач повторно звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, рішення якого від 27.03.2026 №104550009970 відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком.

Так, вказаним рішення позивачу відмовлено в призначенні пенсії по віку зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з не підтвердженням факту проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993р. не менше 4 років. Зазначено, що згідно довідки від 28.10.2025 №23-31/1079 заявниця прожила у зоні посиленого радіологічного контролю, за виключенням періоду навчання в м. Яготин, станом на 01.01.1993р. - 3 роки 9 місяців 7 днів. До періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано періоди згідно з довідкою №23-31/310 від 20.03.2026, оскільки вона не містить підставу видачі. Зазначено, що страховий стаж позивача становить 33 роки 4 місяці 27 днів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулася з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи з урахуванням норм матеріального права, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (стаття 11 Закону № 796-ХІІ).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 цього Закону особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 відносяться до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.

Статтею 15 даного Закону встановлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Статтею 55 Закону визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 55 Закону передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

- особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено на 2 роки * та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років (абзац 6).

Згідно із приміткою до зазначено пункту, початкова величина зниження пенсійного віку (2 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Таким чином, аналіз ст. 55 зазначеного закону свідчить про те, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абз.5 ч.2 ст.55 Закону є факт постійного проживання та (або) праці такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років до 01 січня 1993 року.

У межах цієї справи спірні правовідносини зводяться до встановлення наявності або відсутності факту проживання позивача протягом чотирьох років у зоні посиленого радіологічного контролю, а також, як наслідок, наявності права на користування пільгами, передбаченими Законом № 796-ХІІ, зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Так, відповідно до наведених вище положень законодавства, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі вказаних абзаців пункту другого статті 55 Закону - є факт проживання (не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю) та/або праці такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років з 26.04.1986 до 01.01.1993.

В контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що на виконання положень Закону № 1058-ІV постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1).

Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:

- для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

- для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону № 796-XII.

Судом встановлено, що згідно довідки №23-31/1079 від 28.10.2025, яка видана виконавчим комітетом Богуславської міської ради позивача проживала з 09.02.1977 по 01.09.1987, з 01.08.1990 по 15.11.2003 та з 05.09.2008 по 20.04.2009 в м. Богуславі Київської області.

Згідно з додатком 1 до Постанови №106 м. Богуслав включено у перелік населених пунктів, які відносяться до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Тобто, в загальному, цією довідкою підтверджено період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю більше 15 років, в тому числі, станом на 01.01.1993р. – 3 роки 9 місяців 7 днів, що не заперечується відповідачем.

Окрім цього довідкою №23-31/310 від 20.03.2026р., виданою виконавчим комітетом Богуславської міської ради, підтверджуються періоди фактичного проживання позивача в м. Богуславі Київської області з 01.06.1988р. по 31.08.1988р. та з 01.06.1989р. по. 31.08.1989 (а.с. 12).

При цьому згідно оскаржуваного рішення №104550009970 від 27.03.2026 року відповідачем до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано періоди згідно з довідкою №23-31/310 від 20.03.2026, оскільки вона не містить підставу видачі.

Також відповідачем зазначено, що відповідно до записів трудової книжки та диплому позивач навчалася в Яготинському медичному училищі.

На переконання суду такі підстави для неврахування періоду проживання з 01.06.1988 по 31.08.1988 та з 01.06.1989 по. 31.08.1989 є безпідставними, оскільки у довідці №23-31/310 від 20.03.2026 чітко зазначено підставу її видачі, а саме акт про підтвердження фактичного місця проживання від 10.12.2025. Даний акт, зареєстрований в виконкомі Богуславської міської ради 10.12.2025р. за №269, який додано позивачем до заяви про призначення пенсії та наявний у матеріалах справи (10).

Вказаний актом підтверджується факт місця проживання позивача з 01.06.1988 по 31.08.1988 та з 01.06.1989 по. 31.08.1989 в м. Богуславі в періоди літніх канікул під час навчання в Яготинському медичному училищі (з 01.09.1987р. по 04.07.1990р.), який складено на підставі свідчень сусідів за місцем проживання батьків позивача.

Відтак період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю, з урахування періоду який визнається відповідачем станом на 01.01.1993 становить більше 4 років.

Таким чином, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем факту постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років в зоні посиленого радіологічного контролю та наявність у неї права на зменшення пенсійного віку.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про необхідність зарахування до періоду проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю період з 01.06.1988 по 31.08.1988 та з 01.06.1989 по. 31.08.1989.

Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №104550009970 від 27.03.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: - пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно пункту 1.8 Порядку № 22-1 Відповідно до п.1.8 розділу І Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону №1058.

Право на призначення пенсії за віком при автоматичному призначенні (без звернення особи) визначається на підставі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб), наявних на дату досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону. У разі якщо даних про страховий стаж у системі персоніфікованого обліку (у тому числі за періоди до впровадження персоніфікованого обліку) недостатньо для призначення пенсії за віком, орган, що призначає пенсію, повідомляє особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на вебпорталі або засобами Порталу Дія, про відсутність таких відомостей та порядок подання необхідних для призначення пенсії документів (за наявності). При надходженні документів про страховий стаж протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, пенсія призначається у строк, визначений абзацом другим пункту 1 частини першої статті 45 Закону. Якщо документи не будуть подані у зазначений строк, вважається, що особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно вимог п.4.3 розділу IV Порядку №22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Положення пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1 визначають, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Таким чином, на законодавчому рівні встановлений певний порядок призначення пенсій, який передбачає звернення особи, яка вважає наявним у себе права на призначення певного виду пенсії, із заявою за встановленою формою та доданням необхідних підтверджуючих документів, за результатами розгляду яких орган Пенсійного фонду або витребує у заявника додаткові документи, або приймає одне з рішень: призначає чи відмовляє у призначенні пенсії.

Наведені вище правові норми передбачають можливість призначення пенсії з дати звернення за призначенням пенсії у випадку, якщо особа подасть протягом трьох місяців додаткові документи, яких не вистачало, про що таку особу повідомлено органом Пенсійного фонду.

Як встановлено судом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області від 20.02.2026 прийнято рішення №104550009970 про відмову у призначенні пенсії позивачу. 20.03.2026 позивач повторно звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та 27.03.2026 Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення оскаржуване рішення №104550009970.

Таким чином позивачем в межах трьох місяців з моменту подання первинної заяви про призначення пенсії подано додаткові документи.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до періоду проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю період з 01.06.1988 по 31.08.1988 та з 01.06.1989 по. 31.08.1989 та призначити з 26.11.2025 позивачу пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 1064,96 грн., судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №104550009970 від 27.03.2026 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю період з 01.06.1988 по 31.08.1988 та з 01.06.1989 по. 31.08.1989.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити з 26.11.2025 ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.