Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №300/3618/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. справа № 300/3618/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненаданні відповіді на заяви ОСОБА_1 від 16 квітня 2026 року про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бази даних АІТС «Оберіг» відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я у зв`язку з непридатністю до військової служби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів, бази даних АІТС «Оберіг» відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання відповіді на заяви ОСОБА_1 від 16 квітня 2026 року про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бази даних АІТС «Оберіг» відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я у зв`язку з непридатністю до військової служби.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

25.06.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що оскільки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , вік станом на 2026 рік - 51 рік) підпадає під віковий ценз мобілізаційного ресурсу (від 18 до 60 років), а відомості про його виключення з військового обліку у 2022 році не були інтегровані чи верифіковані в електронній системі, державні інформаційні ресурси в автоматичному режимі здійснили його ідентифікацію та внесли відповідний запис до Реєстру «Оберіг» зі статусом « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Такий механізм виключає суб`єктивний фактор посадових осіб ТЦК та СП, оскільки процес первинного наповнення Реєстру та зміни статусів відбувається автоматизовано на рівні міжвідомчого обміну. Враховуючи вищенаведене просить відмовити у задоволенні позову.

30.06.2026 року позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_1 , виключений з військового обліку за станом здоров`я, про що свідчить:

1) військово-обліковий документ, а саме: сторінка 32 військового квитка серія НОМЕР_1 з відміткою від 19 травня 2022 року про виключення з військового обліку за станом здоров`я на підставі чинного Наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року;

2) Довідка від 19 травня 2022 року №70/54/4226 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

3) Довідка від 08 червня 2022 року №6/1010 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, 14 квітня 2026 року при перетині кордону на пункті пропуску «Краківець» позивач отримав Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України з причини «невідповідності відомостей у військово-обліковому документі з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України №957 (зі змінами та доповненнями)».

У додатку «Резерв+» в графі «Категорія обліку» позивач значився як «Військовозобов`язаний», однак не можу бути таким в силу вищевказаних документів, так як я виключений з військового обліку за станом здоров`я.

Згідно з частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) були кандидатами для прийняття на військову службу за кон трактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту З частини п`ятої статті 26 цього Закону.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Керуючисть вищенаведеними документами та приписами діючого законодавства України, 16 квітня 2026 року позивач звернувся в електронній формі до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою, в якій, покликаючись на вищезгадані документи та приписи діючого законодавства України, просив:

1. Внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бази даних АІТС «Оберіг», відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я у зв`язку з непридатністю до військової служби.

2. Про результати розгляду цієї Заяви проінформувати мене в письмовій формі».

Крім того, 16 квітня 2026 року позивач надіслав відповідачу «Укрпоштою» цінним листом з описом вкладення і повідомленням про вручення цю ж заяву з додатками, а саме: копіями військово-облікового документа: військового квитка НОМЕР_1 ; Довідки від 19 травня 2022 року №70/54/4226 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Довідки від 08 червня 2022 року №6/1010 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 14 квітня 2026 року.

17 квітня 2026 року відповідачу особисто вручено під розписку Заяву з переліченими документами.

На час звернення з цією позовною заявою позивач так і не отримав відповіді на заяву від відповідача.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно із статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Згідно з ч. 5 цієї статті Закону, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній на момент виключення позивача з військового обліку), виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності;

9) померли.

Згідно з матеріалами справи, згідно з довідкою від 19.05.2022 року №70/54/4226 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ пункту статті 61А розкладу хвороб (наказ МО України від 2008 року №402), про що зроблено відповідний запис, скріплений печаткою та підписом посадової особи, у військовому квитку серії НОМЕР_1 . Даний запис міститься у графі 32 у військовому квитку серії НОМЕР_1 , скріплений печаткою та підписом уповноваженої посадової особи.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний військово-лікарськими комісіями непридатним до військової, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи невійськовозобов`язаною та на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного/ резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, позивача взято на облік взято на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 в автоматичному режимі на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а саме шляхом інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами (базами даних), тобто не за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_5 , а фактично за рішенням Уряду.

Однак, суд зазначає, що згідно з пунктом 2 Постанови КМУ № 599 від 16.04.2024 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Оскільки в військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 зроблено відповідний запис, скріплений печаткою та підписом посадової особи, про виключення його з військового обліку, відповідно позивач вважається таким, що виключений з військового обліку.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп-99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України , за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно правовому акті.

Суд також зазначає, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено необхідності поновлення на військовому обліку особи, визнаної ВЛК непридатною до військової служби, як і не передбачено повторне виключення з військового обліку за наявності запису про таке виключення.

Посилання відповідача на відсутність у позивача висновку ВЛК як на підставу для невнесення відповідних відомостей до реєстру є проявом суперечливої поведінки державного органу, оскільки факт прийняття такого висновку вже підтверджений офіційним записом у військовому квитку. Саме цей запис є належним і допустимим доказом виключення позивача з військового обліку та підтверджує набуття ним статусу особи, виключеної з військового обліку.

Суд також зазначає, що покладення на позивача негативних правових наслідків у вигляді невизнання його статусу через неналежне виконання обов`язків ВЛК та РТЦК та СП суперечить принципам правової визначеності та довіри особи до дій держави, адже позивач обґрунтовано покладався на офіційні відомості, внесені державним органом до його військово-облікового документа.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає протиправною бездіяльністю на звернення позивача - не внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_2 з військового обліку.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненаданні відповіді на заяви ОСОБА_1 від 16 квітня 2026 року про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бази даних АІТС «Оберіг» відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я у зв`язку з непридатністю до військової служби;

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів, бази даних АІТС «Оберіг» відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.