Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №280/5828/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2026 рокуСправа № 280/5828/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області,

Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11.06.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 про відмову в перерахунку пенсії від 28.05.2026 №083850029664, яким відмовлено в призначенні та виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій позивачу ;

- зобов`язати відповідача 2 призначити, нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти її місячних пенсій у відповідності до вимог пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періодів роботи з 15.08.1988 по 07.04.1989, з 21.08.1991 по 24.02.1997, з 01.04.1997 по 20.05.2026;

- стягнути з відповідача 2 на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір за подачу адміністративного позову в розмірі 1331,20 грн.

Ухвалою суду від 16.06.2026 відкрито провадження у справі №280/5828/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (в порядку письмового провадження).

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві. Зокрема представником позивача зазначено, що позивач отримала безпідставну відмову у призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з рішенням відповідача 1 від 28.05.2026 №083850029664. Пенсійний орган протиправно виключив зі спеціального стажу її періоди роботи у закладі позашкільної освіти на посадах методиста, завідуючої відділом організаційно-масової роботи та заступника директора з організаційно-масової роботи, а саме: з 15.08.1988 по 07.04.1989, з 21.08.1991 по 24.02.1997, та з 01.04.1997 по 20.05.2026. Наголошує, що з урахуванням цих періодів її пільговий стаж становить 35 років 03 місяці 17 днів, а вищевказані посади та право на допомогу повністю підтверджуються пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пунктом «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також Постановами Кабінету Міністрів України №909 та №963, у зв`язку з чим просить скасувати оскаржуване рішення та зобов`язати відповідача 2 здійснити відповідну виплату.

Заперечення проти задоволення позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Зокрема зазначено, що управління не здійснювало розгляд заяви позивача та не приймало оскаржуваного рішення, оскільки розгляд документів та відмова у допризначенні виплати проводилися Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за принципом екстериторіальності. З огляду на це орган зазначає, що є неналежним відповідачем у справі, а позивачем невірно обрано спосіб захисту права, оскільки суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження пенсійного органу щодо оцінки документів і визначення права на пенсію. Додатково у відзиві підтверджено позицію колег про відсутність у позивача необхідного 30-річного спеціального стажу роботи в закладах освіти, оскільки її стаж на посадах методиста, завідуючої відділом та заступника директора, які не передбачені Постановою Кабінету Міністрів України №909, становить лише 24 роки 05 місяців 15 днів, що виключає право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у своєму відзиві зазначає, що управління діяло виключно на підставі та у межах повноважень, правомірно відмовивши позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги оскаржуваним рішенням. Наголошує, що за результатами всебічного розгляду наданої уточнюючої довідки її стаж роботи на посадах методиста, завідуючої відділом та заступника директора в закладі позашкільної освіти становить лише 24 роки 05 місяців 15 днів, оскільки вказані посади не передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 і не дають права на пенсію за вислугу років. З огляду на відсутність необхідного 30-річного спеціального стажу працівника освіти, правові підстави для виплати допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» повністю відсутні. Окрім цього, пенсійний орган заперечує проти вимог зобов`язального характеру, вказуючи, що за принципом екстериторіальності та згідно з пунктом 4.10 Порядку №22-1 після опрацювання заяви електронна пенсійна справа передається для здійснення виплат до органу за місцем проживання особи, в даному випадку до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що виключає підстави для покладання таких зобов`язань на них. Також просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою №4335 від 21.05.2026 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Заяву позивача за принципом екстериторіальності було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.05.2026 №083850029664 позивачу було відмовлено у призначенні вказаної допомоги з мотивів відсутності необхідного 30-річного спеціального стажу роботи в закладах освіти. Пенсійний орган обчислив її пільговий стаж у розмірі 24 роки 05 місяців 15 днів, виключивши періоди роботи у Центрі дитячої та юнацької творчості Шевченківського району на посадах методиста, завідуючої відділом організаційно-масової роботи та заступника директора, оскільки, на думку відповідача, ці посади не передбачені Постановою КМУ №909.

Позивач не погодилася з цим рішенням і звернулася до суду, стверджуючи, що її реальний пільговий стаж становить 35 років 03 місяці 17 днів, а спірні педагогічні посади прямо дають право на спеціальну вислугу років та грошову допомогу на підставі пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Постанови КМУ №963.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

За правилами частини першої статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII; тут та надалі в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

Відповідно до підпункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на: з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Згідно статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058-ІV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.

Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки «Центру дитячої та юнацької творчості Шевченківського району» Запорізької міської ради від 20.05.2026 №02-06/50 позивач:

з 15.08.1988 – прийнята на посаду керівника політклубу Будинку піонерів Шевченківського району м. Запоріжжя (з 30.08.1991 – перейменований в Центр дитячої та юнацької творчості Шевченківського району м. Запоріжжя, з 01.04.2011 – заклад передано в оперативне управління департаменту освіти і науки, молоді та спорту ЗМР, з 01.12.2016 – заклад перейменований у Позашкільний навчальний заклад «Центр дитячої та юнацької творчості Шевченківського району» Запорізької міської ради Запорізької області; з 27.07.2022 – змінено найменування на Заклад позашкільної освіти Центр дитячої та юнацької творчості Шевченківського району» Запорізької міської ради);

з 01.09.1988 – переведена на посаду методиста;

з 08.04.1989 по 08.04.1990 – знаходилась у відпустці по догляду за дитиною віком до 1 року;

з 01.02.1990 по 08.08.1990 – знаходилась у відпустці по догляду за дитиною;

з 09.08.1990 по 20.08.1991 – продовжена відпустка по догляду за дитиною;

з 15.09.1992 – переведена на посаду завідуючої відділом організаційно-масової роботи;

з 25.02.1997 по 31.03.1997 – знаходилась у тарифній відпустці;

з 01.09.2001 – переведена на посаду заступника директора з організаційно-масової роботи;

з 01.09.2010 – посаду перейменовано на посаду заступника директора з виховної роботи.

Станом на момент звернення до суду позивач продовжувала працювати на вказаній посаді.

Зазначена інформація також підтверджується записами в її трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.08.1988.

Зміст Розділу 1 «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, у частині позашкільних навчальних закладів прямо передбачає посади «завідуючі відділами» та «заступники директорів з виховної роботи», проте дійсно не містить окремої посади «методист».

Аналізуючи характер виконуваної позивачем роботи, суд дійшов висновку, що періоди її перебування на посадах завідуючої відділом організаційно-масової роботи, заступника директора з організаційно-масової роботи та після її перейменування — заступника директора з виховної роботи у закладі позашкільної освіти підлягають безумовному зарахуванню до її спеціального стажу. Оскільки зазначені посади за своєю суттю, функціональними обов`язками та нормативним змістом повністю тотожні та відповідають передбаченим Постановою КМУ № 909 посадам «завідуючі відділами» та «заступники директорів з виховної роботи», правові підстави для їх виключення з розрахунку пільгового стажу позивача у Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області були відсутні.

Проте суд зауважує, що до пільгового стажу позивачу вказані періоди мають бути зараховані з 15.09.1992 (дата переведення на посаду завідуючої відділом організаційної масової роботи) по 24.02.1997 (останній день перед знаходження у тарифній відпустці) та з 01.09.2001 (дата переведення на посаду заступника директора з організаційної-масової роботи) по 20.05.2026 (дата видачі довідки Закладу позашкільної освіти Центр дитячої та юнацької творчості Шевченківського району» Запорізької міської ради), а не з 21.08.1991 по 24.02.1997, з 01.04.1997 по 20.05.2026 як це просить представник позивача.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №233/4308/17 звернула увагу, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку №963.

У відповідності до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників.

У пункті 4 цього Переліку містяться, серед іншого, найменування посади акомпаніатор.

Згідно визначення, наведеного у статті 1 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 №1841-III, заклад позашкільної освіти - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров`я вихованців, учнів і слухачів.

Частиною третьою статті 12 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 №1841-III визначено, що заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Виходячи з наведеного, методист Центру дитячої та юнацької творчості є педагогічним працівником закладу позашкільної освіти, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи позивача з 01.09.1988 (дата переведення на посаду методиста) по 07.04.1989 (останній день перед знаходження у відпустці по догляду за дитиною віком до 1 року), а не 15.08.1988 по 07.04.1989 як це просить представник позивача, включно повинен зараховуватися до її спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

Крім того, цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки підтверджений записами у її трудовій книжці. Натомість, будь-яких пояснень щодо причин незарахування даного періоду до страхового стажу ані спірне рішення, ані матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.05.2026 №083850029664 про відмову в перерахунку пенсії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Суд звертає увагу, що згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

В спірному випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 28.05.2026 №083850029664. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у цьому спорі є органом, що здійснює перерахунок пенсії та призначає грошову допомогу. Натомість, обов`язок виплати призначеної грошової допомоги залишається у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Звідси, позовні вимоги, звернені до відповідача 2, щодо зобов`язання зарахувати до стажу позивача певні періоди роботи, а також призначити грошову допомогу задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що позивач на момент призначення пенсії працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до підпунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується записами у її трудовій книжці, та має достатній спеціальний, при цьому раніше не отримувала пенсію (що не є спірним), суд доходить висновку, що вона має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне для належного захисту прав позивача у спірних правовідносинах зобов`язати:

відповідача 1 нарахувати позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши періоди роботи з 01.09.1988 по 07.04.1989 включно, з 15.09.1992 по 24.02.1997 включно та з 01.09.2001 по 20.05.2026 включно до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

відповідача 2 виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп., згідно квитанції № 8417-8719-9351-1403 від 10.06.2026.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1331,20 грн судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 887,47 грн (2/3 задоволених вимог).

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, м. Ужгород, площа Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.05.2026 №083850029664 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши періоди роботи з 01.09.1988 по 07.04.1989 включно, з 15.09.1992 по 24.02.1997 включно та з 01.09.2001 по 20.05.2026 включно до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в 887,47 грн (вісімсот вісімдесят сім гривень 47 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 07.10.2026.

Суддя Р.В. Сацький