Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №260/5047/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/5047/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яким просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці м. Львів від 18 травня 2026 року:

- №3X/3K/12245/PH/023563/ПТ/01/ПС/01;

- №3X/3K/12245/PH/023563/ПT/01/ПC/02;

- №3X/3K/12245/PH/023563/IT/01/ПC/03;

- №3Ч/3K/12245/PH/023563/РФ/01/РC/04;

- №3X/3K/12245/PH/023563/IПТ/01/ПC/05;

- №3X/3K/12245/PH/023563/ПТ/01/ПС/06.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами здійснення планової перевірки характеристик продукції позивача посадовими особами, які здійснювали ринковий нагляд було складено Акт перевірки характеристик продукції від 01 травня 2026 №3X/ЗК/12245/РН/-23563 та протоколи щодо перевірки культиватора (TM Agrimotor), мотокоси бензинової (TM SADKO), газонокосарки (ТМ Agrimotor), електричної пили (TM SADKО), бензинової пили (TM Defender), насосної станції (TM WOMAR).

В подальшому західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці розглянуто матеріали перевірки щодо нібито введення ФОП ОСОБА_1 , в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам та 18 травня 2026 року винесено оскаржувані постанови про накладення штрафу на загальну суму 204 000 грн.

Позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що позивачем введено в обіг зазначену продукцію, не відповідає дійсності, оскільки на бензопилі TM Defender модель: DC-3600 зазначено місце знаходження (адресу) виробника, найменування та місце знаходження (адресу) імпортера, дати виготовлення, маркування знаком технічного регламенту, а також наявні копії технічного регламенту, інструкції з експлуатації, яка відповідає вимогам технічного регламенту, що не було виявлено інспектором в оригінальній коробці і поспішно складено протокол.

Разом з тим, інший товар, позивачем не реалізовувалися, а перебував на зберіганні згідно договорів комісії від 22.03.2026 року та 14.04.2026 року, укладених з фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Обов`язковою умовою виконання договорів комісії було надання останніми технічної документації та підтвердження походження вказаного товару. Оскільки вони не виконали умов договору, то дана продукція перебувала на зберіганні в складі

Мотокоса ТМ SADKO модель: GTB-520 була придбана позивачем для власного використання 21.12.2018 року і на момент перевірки знаходилася в магазині не для реалізації, а як особиста власність.

Позивач зазначає, що ним надавались пояснення та документи 18 травня 2026 року у відповідь на лист відповідача №3X/3.1/622-25 від 04.05.2026 року щодо складених протоколів про виявлені порушення, однак такі не були взяті до уваги.

Також, позивач зазначає, що ним здійснюється підприємницька діяльність в торгівельному місці (магазин, склад, навіс) згідно п. 2 договору №140 від 05.05.2025 року, загальною площею 151 кв.м.

Навіс - відкрита кострукція для захисту від дощя та снігу.

Склад - місце для зберігання продукції, техніки чи матеріалів.

Магазин - приміщення де здійснюється діяльність, торгівля.

Представником відповідача здійснювалась перевірка одночасно в магазині, складі та навісі, які він помилково вважав цілісним об`єктом - магазином. Позивач зазначає, що виявлена продукція, яка нібито реалізовувалася мною, перебувала у складі, а не в магазині і продаж її не проводився, окрім бензопили TM Defender модель: DC-3600, яка повністю відповідає Технічному регламенту безпеки машин (ПКМУ від 30.01.2013 р. №62), підпункту 6) пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи проти позову вказує на те, що за результатами здійснення планової перевірки головним державним інспектором, у відповідності до статті 23-1 Закону «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» складено Акт перевірки характеристик продукції від 01.05.2026 року №ЗХ/ЗК/12245/РН/023563.

Під час перевірки посадовою особою ринкового нагляду також перевірено ланцюг постачання вищезазначеної продукції, яка не відповідає вимогам. Інформація про це зазначена в додатках до Акта перевірки характеристик продукції від 01.05.2026 року №ЗХ/ЗК/12245/РН/023563. Було встановлено, згідно наданих позивачем документів, що постачальником електрокоси (TM KENTAVR), модель: CK-1638E є ТОВ «Мототехімпорт», а постачальником насосної станції (TM POWER CRAFT), модель: ADJ 1100-5060 є ТОВ «АМТ Трейд».

Таким чином ФОП ОСОБА_1 щодо вищезазначеної продукції являється розповсюджувачем, та не є особою, яка ввела зазначену продукцію в обіг у розумінні законодавства про державний ринковий нагляд Також встановлено, що особою, яка ввела продукцію в обіг, що не відповідає вимогам законодавства, а саме: культиватор (ТМ Agrimotor), модель: rotalux 52A-L60, мотокоса бензинова (TM SADKO), модель: GTB-520, газонокосарка (ТМ Agrimotor), модель: КК4015, електрична пила (TM SADKO), модель: ESC 2400S, бензинова пила (TM Defender), модель: DC-3600, насосна станція (TM WOMAR), модель: JET-180 (1.1) являється Позивач – ФОП ОСОБА_1 .

Листом № ЗХ/3.1/6622-26 від 04.05.2026 року Міжрегіональне управління повідомило позивача про те, що розгляд справи про застосування адміністративно-господарських санкцій заплановано на 18.05.2026 року, а відтак додаткові пояснення, документи тощо можна подати у визначений строк.

Відтак за результатами розгляду Акту перевірки та вказаних протоколів заступником начальника Міжрегіонального управління встановлено, що позивачем порушено вимоги пункту 2 частини другої статті 44 Закону №2735, що полягає у введенні в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам та 18.05.2026 року винесено оскаржувані постанови про накладення штрафу.

Представник відповідача зазначає, що позивач ані під час здійснення перевірки, ані в ході розгляду справи не надав документів, які містять інформацію про походження продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідну документацію, первинні документи бухгалтерської звітності, декларації про відповідність технічним регламентам, тощо).

Представник відповідача вважає, що у зв`язку з ненаданням ФОП ОСОБА_1 документів щодо походження частини продукції, він відповідно до вимог частини третьої статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» правомірно вважається особою, що ввела таку продукцію в обіг.

Згідно зі ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно наказу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 27.04.2026 №216/ЗХ-ЗК, головному державному інспектору сектору ринкового нагляду у Закарпатській області відділу ринкового нагляду Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці в період з 28.04.2026 по 01.05.2026 року доручено провести планову перевірку характеристик продукції, а саме: машини та устаткування (машини електромеханічні з умонтованим електричним двигуном, інструменти ручні пневматичні, гідравлічні або з вмонтованим електричним чи неелектричним двигуном), в частині його відповідності вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого Постановою КМУ від 30.01.2013 №62 та насосні станції, компресори в частині їх відповідності вимогам безпеки машин, затвердженого Постановою КМУ від 30.01.2013 №62, вимогам Технічного регламенту простих посудин високого тиску, затвердженого постановою КМУ від 28.01.2016 №1025, за місцем розміщення продукції: магазин (конкретна назва) за (конкретною) адресою.

На підставі наказу Західним міжрегіональним управлінням оформлено направлення на проведення перевірки від 27.04.2026 року за №ЗХ/1/6258-26.

За результатами здійснення планової перевірки головним державним інспектором складено Акт перевірки характеристик продукції від 01.05.2026 року №ЗХ/ЗК/12245/РН/023563.

В акті зокрема зазначено, що особою, яка ввела продукцію в обіг, що не відповідає вимогам законодавства, а саме: культиватор (ТМ Agrimotor), модель: rotalux 52A-L60, мотокоса бензинова (TM SADKO), модель: GTB-520, газонокосарка (ТМ Agrimotor), модель: КК4015, електрична пила (TM SADKO), модель: ESC 2400S, бензинова пила (TM Defender), модель: DC-3600, насосна станція (TM WOMAR), модель: JET-180 (1.1) являється ФОП ОСОБА_1 .

Відповідачем також було складено:

- протокол №ЗХ/ЗК/12245/РН/023563/ПТ/01, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 введено в обіг культиватор (ТМ Agrimotor), модель: rotalux 52A-L60, який не відповідає вимогам Технічного регламенту безпеки машин (Постанова КМУ від 30.01.2013 року №62;

- протокол №ЗХ/ЗК/12245/РН/023563/ПТ/02, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 введено в обіг мотокосу бензинову (TM SADKO), модель: GTB-520, яка не відповідає вимогам Технічного регламенту безпеки машин (Постанова КМУ від 30.01.2013 року №62;

- протокол №ЗХ/ЗК/12245/РН/023563/ПТ/03, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 введено в обіг газонокосарку (ТМ Agrimotor), модель: КК4015, яка не відповідає вимогам Технічного регламенту безпеки машин (Постанова КМУ від 30.01.2013 року №62;

- протокол №ЗХ/ЗК/12245/РН/023563/ПТ/04, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 введено в обіг електричну пилу (TM SADKO), модель: ESC 2400S, яка не відповідає вимогам Технічного регламенту безпеки машин (Постанова КМУ від 30.01.2013 року №62;

- протокол №ЗХ/ЗК/12245/РН/023563/ПТ/05, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 введено в обіг бензинову пилу (TM Defender), модель: DC-3600, яка не відповідає вимогам Технічного регламенту безпеки машин (Постанова КМУ від 30.01.2013 року №62;

- протокол №ЗХ/ЗК/12245/РН/023563/ПТ/06, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 введено в обіг насосну станцію (TM WOMAR), модель: JET-180 (1.1), яка не відповідає вимогам Технічного регламенту безпеки машин (Постанова КМУ від 30.01.2013 року №62.

За результатами розгляду Акту перевірки та вказаних протоколів заступником начальника Міжрегіонального управління було винесено постанови про накладення штрафу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці м. Львів за порушення вимоги пункту 2 частини 2 статті 44 Закону №2735, що полягає у введенні в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам від 18 травня 2026 року:

- №3X/3K/12245/PH/023563/ПТ/01/ПС/01;

- №3X/3K/12245/PH/023563/ПT/01/ПC/02;

- №3X/3K/12245/PH/023563/IT/01/ПC/03;

- №3Ч/3K/12245/PH/023563/РФ/01/РC/04;

- №3X/3K/12245/PH/023563/IПТ/01/ПC/05;

- №3X/3K/12245/PH/023563/ПТ/01/ПС/06.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини по суті. суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади введення в обіг в Україні нехарчової продукції і забезпечення її безпечності визначає Закон України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 02.12.10 р. № 2736-VI.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції»:

безпечна нехарчова продукція (далі - продукція) - будь-яка продукція, яка за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов використання (у тому числі щодо строку служби та за необхідності введення в експлуатацію вимог стосовно встановлення і технічного обслуговування) не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, які вважаються прийнятними і не створюють загрози суспільним інтересам, з урахуванням: характеристик продукції, у тому числі її складу, упаковки, вимог щодо встановлення і технічного обслуговування; впливу продукції на іншу продукцію, якщо вона буде використовуватися разом з нею; попереджень, що містяться на етикетці продукції, в інструкції з її використання та знищення, а також в іншій інформації стосовно продукції; застережень щодо споживання чи використання продукції певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, людьми похилого віку тощо);

небезпечна нехарчова продукція - будь-яка продукція, що не відповідає визначенню терміна "безпечна нехарчова продукція", зазначеному у цій статті;

виробник - це: фізична чи юридична особа - резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа - резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа - резидент України, яка відновлює продукцію; уповноважений представник виготовлювача продукції в Україні (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України); імпортер продукції (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України, яка не має свого уповноваженого представника в Україні);

ланцюг постачання продукції - послідовність суб`єктів господарювання, які забезпечують постачання продукції від виробника до споживача (користувача).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ст. 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», дія цього Закону поширюється на всю продукцію, стосовно якої технічними регламентами не встановлено спеціальні вимоги щодо забезпечення її безпечності, за винятком видів продукції, зазначених у частині третій цієї статті.

Стаття 4 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» передбачає, що виробники зобов`язані вводити в обіг лише безпечну продукцію.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим законодавством (ч. 1).

У разі відсутності вимог щодо забезпечення безпечності продукції, визначених частиною першою цієї статті, відповідна продукція вважається безпечною, якщо орган державного ринкового нагляду не доведе, що така продукція є небезпечною (ч. 2).

Доказом безпечності продукції є її відповідність національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами. Перелік таких гармонізованих національних стандартів формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації. Цей перелік станом на 1 січня щороку оприлюднюється шляхом його опублікування у друкованому медіа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації (у разі його відсутності - у друкованому медіа, визначеному цим органом) та шляхом розміщення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації (ч. 3).

За приписами ч. 4 цієї статті, у разі відсутності вимог щодо забезпечення безпечності продукції, визначених частиною першою цієї статті, або за відсутності чи незастосуванні національних стандартів, визначених частиною третьою цієї статті, орган державного ринкового нагляду під час доведення того, що продукція є небезпечною, може враховувати в такій послідовності:

1) національні стандарти інших держав щодо забезпечення безпечності продукції, гармонізовані з відповідними європейськими та міжнародними стандартами;

2) регіональні стандарти щодо забезпечення безпечності продукції відповідно до міжнародних договорів України;

3) стандарти України щодо забезпечення безпечності продукції, крім визначених частиною третьою цієї статті;

4) кодекси усталеної практики із забезпечення безпечності продукції у відповідних галузях;

5) досягнення науки і техніки у сфері безпечності продукції;

6) очікування споживачів (користувачів) щодо безпечності продукції за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов її використання (у тому числі щодо строку служби та за необхідності введення в експлуатацію вимог стосовно встановлення і технічного обслуговування).

Продукція не може вважатися небезпечною лише з тих підстав, що є можливості досягнення вищого рівня безпечності продукції або що на ринку пропонується інша продукція, яка становить менший ступінь ризику (ч. 5).

Стаття 8 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» визначає обов`язки виробників.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 8, виробники зобов`язані:

1) зазначати на продукції або її упаковці найменування та місцезнаходження виробника, назву, тип або номер моделі, номер партії або серійний номер, назви складових частин тощо у випадках та в порядку, визначених законодавством;

2) проводити за власною ініціативою експертизу (випробування) зразків продукції, що введена в обіг під їхньою торговельною маркою;

3) розглядати звернення споживачів (користувачів) щодо безпечності продукції, введеної в обіг під їхньою торговельною маркою, вживати за результатами такого розгляду необхідних заходів та вести облік таких звернень;

4) за необхідності інформувати розповсюджувачів відповідної продукції про заходи, вжиті відповідно до пунктів 2 і 3 цієї частини;

5) надавати (в межах своєї діяльності) споживачам (користувачам) інформацію, яка дає їм можливість оцінювати ризики, притаманні продукції протягом звичайного або обґрунтовано передбачуваного строку її використання, якщо такі ризики є не відразу очевидними, без належних попереджень, та яка дає змогу споживачам (користувачам) вживати запобіжних заходів щодо таких ризиків. Наявність таких попереджень не звільняє виробника від обов`язку додержання інших вимог, встановлених цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами;

6) з урахуванням характеристик продукції, яку вони постачають, вживати заходів: а) щодо інформування споживачів (користувачів) про ризики, які може становити ця продукція; б) щодо уникнення ризиків, у тому числі вилучення продукції з обігу, попередження споживачів (користувачів) про ризики, які може становити продукція, відкликання продукції;

7) якщо їм стало відомо або має бути відомо на підставі наявної в них інформації, що продукція, яку вони ввели в обіг, становить ризики для споживачів (користувачів), несумісні із загальною вимогою щодо безпечності продукції, негайно повідомляти про це відповідний орган державного ринкового нагляду, в тому числі про вжиті заходи із забезпечення безпечності такої продукції;

8) співпрацювати (в межах своєї діяльності) з органами державного ринкового нагляду з питань вжиття заходів щодо уникнення ризиків, які становить продукція, що була поставлена або постачається ними.

Стаття 9 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» визначає обов`язки розповсюджувачів.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 9, розповсюджувачі зобов`язані:

1) надавати споживачам (користувачам), а також виробникам, розповсюджувачам у ланцюгу постачання відповідної продукції інформацію про ризики, які становить ця продукція;

2) надавати відповідному органу державного ринкового нагляду та іншим заінтересованим особам інформацію, необхідну для відстеження походження відповідної продукції;

3) співпрацювати (в межах своєї діяльності) з виробниками та органами державного ринкового нагляду у здійсненні заходів щодо уникнення ризиків, які становить продукція;

4) сприяти виробникам у вжитті ними заходів щодо забезпечення безпечності продукції;

5) не постачати продукцію, про яку їм відомо або має бути відомо на підставі наявної в них інформації, що ця продукція не відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції;

6) якщо їм стало відомо або має бути відомо на підставі наявної в них інформації, що продукція, яку вони розповсюдили, становить ризики для споживачів (користувачів), несумісні із загальною вимогою щодо безпечності продукції, негайно повідомляти про це відповідний орган державного ринкового нагляду, в тому числі про вжиті заходи із забезпечення безпечності такої продукції;

7) співпрацювати (в межах своєї діяльності) з органами державного ринкового нагляду з питань вжиття заходів щодо уникнення ризиків, які становить продукція, що була поставлена або постачається ними.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», у разі якщо продукція не відповідає загальній вимозі щодо безпечності продукції, її виробник або розповсюджувач має надати в установленому Кабінетом Міністрів України порядку органу державного ринкового нагляду повідомлення про таку продукцію.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції визначає Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2735-VI.

Дія цього Закону, відповідно до частини першої статті 2, поширюється на відносини щодо здійснення ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами, крім видів продукції, зазначених у частині п`ятій цієї статті; здійснення контролю всієї продукції, крім видів продукції, зазначених у частині п`ятій цієї статті.

Спірні правовідносини врегульовані нормами цього Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02.12.10 р. № 2735-VI в редакції від 31.03.23 р., чинній на момент їх виникнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", якщо технічними регламентами встановлено спеціальні вимоги щодо здійснення ринкового нагляду стосовно конкретних видів продукції, спрямовані на досягнення тих самих цілей, що й положення цього Закону, положення цього Закону застосовуються лише до тих аспектів ринкового нагляду, що не охоплюються такими спеціальними вимогами. Якщо законами України та виданими відповідно до них нормативно-правовими актами встановлено спеціальні вимоги щодо контролю продукції, положення цього Закону застосовуються лише до тих аспектів контролю продукції, які не охоплюються зазначеними спеціальними вимогами.

Законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції").

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

У свою чергу, за визначенням, наведеним у ст. 1 цього Закону, державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 10 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.

Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об`єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об`єктами технічних регламентів.

Органи ринкового нагляду здійснюють свої повноваження неупереджено.

Забороняється незаконний вплив та втручання у здійснення органами ринкового нагляду своїх повноважень.

Органи ринкового нагляду взаємодіють та обмінюються інформацією між собою, а також з митними органами, центральними органами виконавчої влади, які здійснюють нагляд і контроль продукції, правоохоронними органами, громадськими організаціями споживачів (об`єднаннями споживачів) та об`єднаннями суб`єктів господарювання.

Повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Органи ринкового нагляду та сфери їх відповідальності визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 затверджене Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96).

Пунктом 1 Положення № 96 визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до підпунктів 21-22 пункту 4 Положення № 96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності; здійснює нагляд на ринку за об`єктами технічних регламентів та бере участь у розробленні правил і процедури ринкового нагляду за об`єктами технічних регламентів та інших нормативно-правових актів у відповідній сфері;

Згідно пункту 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування).

У відповідності з ч.ч. 1-2 ст. 20 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", ринковий нагляд здійснюється відповідно до секторальних планів ринкового нагляду, які щорічно затверджуються органами ринкового нагляду відповідно до сфер їх відповідальності.

Секторальний план ринкового нагляду охоплює види (типи), категорії та/або групи продукції відповідно до сфер відповідальності органів ринкового нагляду та визначає належність цих видів продукції до певного ступеня ризику.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", заходами ринкового нагляду є:

1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування);

2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають:

а) обмеження надання продукції на ринку;

б) заборону надання продукції на ринку;

в) вилучення продукції з обігу;

г) відкликання продукції;

3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Стаття 23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" передбачає порядок проведення перевірок характеристик продукції, а саме:

Під час проведення перевірок характеристик продукції проводиться перевірка документів, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, за результатами яких приймається рішення про відбір та експертизу (випробування) зразків продукції, про що зазначається в акті, підготовленому відповідно до вимог статті 23-1 цього Закону (ч. 1).

При проведенні перевірок характеристик продукції органи ринкового нагляду враховують ступінь ризику, який може становити відповідна продукція, а також відомості, що містяться у зверненнях споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, та іншу інформацію щодо продукції (ч. 2).

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції (ч. 3).

Предметом таких перевірок є характеристики продукції певного виду (типу), категорії та/або групи.

Під час проведення перевірок продукції певного виду (типу), категорії та/або групи забороняється перевіряти продукцію іншого виду (типу), категорії та/або групи.

У разі якщо за результатами перевірки характеристик продукції органом ринкового нагляду прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо продукції певного виду (типу), категорії та/або групи, що є предметом перевірки, такі заходи мають бути вжиті суб`єктами господарювання щодо всіх одиниць продукції певного виду (типу), категорії та/або групи, які надаються на ринку та є небезпечними, становлять ризик та/або не відповідають встановленим вимогам (ч. 4).

Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів (рішень) органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону. У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази (рішення) та направлення видаються і оформлюються невідкладно (ч. 5).

Згідно ч. 6 ст. 23 Закону, перевірки характеристик продукції проводяться:

1) у торговельних та складських приміщеннях суб`єктів господарювання;

2) у місцях введення продукції в експлуатацію (якщо відповідність продукції певним встановленим вимогам може бути визначена лише під час введення її в експлуатацію);

3) за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб;

4) у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції;

5) за місцезнаходженням органу ринкового нагляду.

Згідно ч. 7 ст. 23 Закону, під час перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація:

1) декларація про відповідність;

2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією);

3) загальний опис продукції , а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом;

4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю;

5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;

6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори).

Орган ринкового нагляду має право вимагати надання таких документів лише в обсязі, що необхідний для встановлення ланцюга постачання продукції;

7) документи і матеріали щодо стану виконання суб`єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб`єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання;

8) повідомлення та інша інформація, надана суб`єктами господарювання, митними органами, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Згідно з ч. 10 ст. 23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", строк проведення перевірки характеристик продукції не може перевищувати у розповсюджувача цієї продукції чотирьох робочих днів, у виробника такої продукції - п`яти робочих днів.

У разі проведення експертизи (випробування) зразків продукції, відібраних під час перевірки, на час її проведення перебіг строку проведення перевірки характеристик продукції призупиняється до одержання органом ринкового нагляду результатів експертизи (випробування).

У разі здійснення перекладу, зазначеного у пункті 3 частини першої статті 15 цього Закону, перебіг строку проведення перевірки характеристик продукції призупиняється до моменту одержання органом ринкового нагляду перекладених документів і матеріалів, але не більше ніж на 30 робочих днів.

У разі проведення перевірки за місцезнаходженням органу ринкового нагляду перебіг строку проведення перевірки починається з дня одержання органом ринкового нагляду від суб`єкта господарювання документів (їх копій) на продукцію, зазначених у частині сьомій цієї статті.

Продовження строку проведення перевірки не допускається.

Згідно з ч. 11 ст. 23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, перед початком перевірки зобов`язана роз`яснити суб`єкту господарювання, продукція якого перевіряється, порядок оскарження рішень, приписів, дій та бездіяльності органів ринкового нагляду та їх посадових осіб.

Відповідно до ч. 12 ст. 23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", у разі якщо за результатами перевірки характеристик продукції встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду на підставі наданих суб`єктом господарювання документів, передбачених пунктами 1 і 6 частини сьомої цієї статті, вживає заходів щодо визначення виробника такої продукції або особи, яка вважається такою, що ввела продукцію в обіг, особи, яка поставила відповідному суб`єкту господарювання цю продукцію, а також всіх осіб, яким відповідний суб`єкт господарювання поставив таку продукцію.

Після визначення виробника або особи, яка вважається такою, що ввела продукцію в обіг, орган ринкового нагляду розпочинає проведення перевірки характеристик такої продукції в її виробника або особи, яка вважається такою, що ввела продукцію в обіг, та визначає всю послідовність суб`єктів господарювання в ланцюгу постачання такої продукції.

Стаття 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначає особливості проведення перевірок характеристик продукції у її розповсюджувачів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів:

1) планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду;

2) позапланові: а) за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об`єднань споживачів), об`єднань суб`єктів господарювання, у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію; а-1) за ланцюгом постачання, якщо за результатами перевірки характеристик продукції є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності виробника або будь-якого іншого суб`єкта в ланцюгу постачання; б) у разі якщо під час перевірки характеристик продукції у виробника відповідної продукції виробник доведе що: він не вводив в обіг продукцію, що є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам; продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності розповсюджувача (розповсюджувачів) такої продукції.

У випадках, зазначених у підпункті "б" пункту 2 цієї частини, встановлюється за ланцюгом постачання продукції особа, яка ввела таку продукцію в обіг, та особа, внаслідок дій чи бездіяльності якої продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом "а" пункту 2 частини першої цієї статті:

1) на початковому етапі перевірки об`єктами перевірки є:

а) наявність знака відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання вимог щодо форми, опису, правил та умов нанесення знака відповідності технічним регламентам, а також правил його застосування;

б) наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам;

в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією;

2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені:

а) обстеження зразків відповідної продукції та ідентифікація виробника продукції;

б) відбір та експертиза (випробування) зразків продукції (у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам).

Так, відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», до суб`єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі:

2) невиконання або неповного виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених статтею 29 цього Закону, крім усунення формальної невідповідності, передбаченої частиною третьою статті 29 цього Закону, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів;

3) невиконання або неповного виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо усунення формальної невідповідності, визначених частиною третьою статті 29 цього Закону, - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів.

Відповідно до ч. 5 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», адміністративно-господарські санкції накладаються на особу, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, та/або на розповсюджувача за кожну модель, артикул чи партію продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, незалежно від кількості одиниць такої продукції та/або місць її реалізації.

Позивача притягнуто до відповідальності, як особу, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг.

Суд зазначає, що необхідною передумовою застосування до суб`єкта господарювання адміністративно-господарської санкції за пунктом 2 частини другої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» є встановлення та належне підтвердження того, що саме цей суб`єкт господарювання ввів відповідну продукцію в обіг або відповідно до вимог закону вважається особою, яка ввела таку продукцію в обіг.

Сам по собі факт знаходження товару у складському приміщенні позивача не є достатнім доказом її введення в обіг, реалізації або надання на ринку. Матеріали перевірки повинні містити об`єктивні відомості, які підтверджують вчинення позивачем дій, спрямованих на перше надання відповідної продукції на ринку України або її фактичне розповсюдження, зокрема продаж, пропонування до продажу, передачу споживачеві чи іншому суб`єкту господарювання.

Водночас знаходження продукції на зберіганні на складі саме по собі не підтверджує ані факту її реалізації, ані того, що позивач є виробником, імпортером чи іншою особою, яка вперше ввела таку продукцію в обіг.

За відсутності належних доказів реалізації продукції, її пропонування покупцям або інших дій щодо надання продукції на ринку висновок контролюючого органу про введення її в обіг позивачем ґрунтується на припущенні.

Крім того, за наявності інформації та документів, які дають можливість встановити виробника або постачальника продукції, орган ринкового нагляду зобов`язаний перевірити відповідні відомості та встановити особу в ланцюгу постачання, яка фактично ввела продукцію в обіг.

Покладення відповідальності на розповсюджувача без належного встановлення цих обставин не відповідає вимогам статей 8, 23, 24 та 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Вирішуючи питання правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері державного ринкового нагляду, суд виходить із того, що визначальним для застосування адміністративно-господарської санкції є встановлення того, що саме позивач ввів відповідну продукцію в обіг або відповідно до вимог закону вважається особою, яка ввела її в обіг.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.04.2025 у справі №580/4355/24, відповідно до якої відповідальність за введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам, не може бути автоматично покладена на розповсюджувача, якщо ним надано органу ринкового нагляду інформацію щодо походження продукції та особи, від якої її було отримано.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно договорів комісії від 22.03.2026 року та 14.04.2026 року, укладених між позивачем та з фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 насосна станція (TM Womar), модель: ЈЕТ-180(1,1); електрична пила (TM SADKO) модель: ECS 2400S; культиватор ТМ Agrimotor, модель: Rotalux 52A-L60; газонокосарка TM Agrimotor, модель: КК4015 ФОП перебували на зберіганні у позивача на складі.

Обов`язковою умовою виконання договорів комісії було надання останніми технічної документації та підтвердження походження вказаного товару. Оскільки вони не виконали умов договору, то дана продукція перебувала на зберіганні в складі.

Крім того, позивачем до суду подано технічну документацію на асортимент продукції, продаж якої здійснював, декларації про відповідність на продукцію.

Також, на вимогу відповідача для усунення порушень позивач надав пояснення та декларації про відповідність технічним регламентам, з якої можливо встановити виробника продукції щодо бензинової пили (TM Defender), модель: DC-3600.

Щодо мотокоси ТМ SADKO модель: GTB-520, суд приймає до уваги, що така була придбана позивачем для власних потреб, що підтверджується чеком №853 410 від 21.12.2018 року про придбання та гарантійним талоном.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи, сам факт виявлення товарів у позивача не підтверджує того, що така продукція була ним введена в обіг або надана на ринку.

Відповідачем не наведено належних та допустимих доказів її реалізації, передачі споживачу, пропонування до продажу чи іншого постачання в межах господарської діяльності позивача.

При цьому матеріали перевірки не містять достатніх відомостей, які б підтверджували, що саме позивач є особою, яка вперше надала спірну продукцію на ринку України, або що наявні передбачені законом підстави вважати його особою, яка ввела продукцію в обіг.

Натомість установлені під час перевірки недоліки маркування, відсутність декларації про відповідність та інші порушення вимог Технічного регламенту безпеки машин характеризують стан самої продукції, проте не доводять факту вчинення позивачем саме того правопорушення, за яке до нього застосовано адміністративно-господарську санкцію.

Введення в обіг - це надання продукції на ринку України в перший раз (абз. 2 ч. 1 Закону № 124), тоді як всі вищезазначені докази є підтвердженням того, що позивач не є особою, яка ввела в перший раз в обіг продукцію.

Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 44 Закону № 2735, до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 та частиною третьою статті 29 цього Закону), - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом періоду від одного року до трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 45 Закону № 2735, виробник, уповноважений представник, імпортер або інша особа, яка відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, не несе відповідальності, встановленої статтею 44 цього Закону, якщо доведе, що, зокрема вона не вводила відповідну продукцію в обіг.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких підстав, з урахуванням вищевикладеного, позивач не вважається особою, яка ввела продукцію в обіг, що не відповідає вимогам Технічного регламенту, тому винесені відповідачем щодо позивача спірні постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі наведеного ти керуючись статями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування постанов – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці м. Львів від 18 травня 2026 року:

- №3X/3K/12245/PH/023563/ПТ/01/ПС/01;

- №3X/3K/12245/PH/023563/ПT/01/ПC/02;

- №3X/3K/12245/PH/023563/IT/01/ПC/03;

- №3Ч/3K/12245/PH/023563/РФ/01/РC/04;

- №3X/3K/12245/PH/023563/IПТ/01/ПC/05;

- №3X/3K/12245/PH/023563/ПТ/01/ПС/06.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ - 44778105) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2 040 грн (дві тисячі сорок гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк