Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №260/3196/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/3196/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, ЄДРПОУ 33868924) у якому просить:

-Визнати протиправним та скасувати пункт 4.5 рішення Ужгородської міської ради №2535 від 13.11.2025 року.

-Визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення Ужгородської міської ради №2593 від 23.12.2025 року.

-Визнати протиправним та скасувати пункт 2.8 рішення Ужгородської міської ради №2594 від 23.12.2025 року.

-Зобов`язати Ужгородську міську раду повторно розглянути заяви Позивача від 18.07.2025 року №1112194 та №1112193 щодо оформлення відповідної земельної території в оренду, з урахуванням висновків суду.

В обгрунтування позовних вимог, позивач вказує, що Ужгородська міська рада спочатку відмовила Позивачу щодо спірної земельної території, згодом допустила її формування за заявою іншої особи, після заяви Бердара № В4367 сама ініціювала скасування державної реєстрації земельної ділянки 2110100000:31:001:0413, а потім використала наслідки цього скасування як підставу для відмови Позивачу та одночасно передала взаємопов`язану територію ОСОБА_2 в оренду. За таких обставин Позивач вважає, що оскаржувані рішення та бездіяльність Відповідача є протиправними, оскільки вони прийняті без належного, повного, своєчасного, неупередженого та добросовісного розгляду заяв Позивача, з порушенням принципів рівності, пропорційності, належного врядування та заборони використання наслідків власних попередніх дій як підстави для подальшої відмови особі у реалізації її прав.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року відкрито справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи.

10 червня 2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якої просить відмовити у задоволенні позову. Представник вкаазує, що оскільки оскаржуваний пункт 4.5. рішенням LXXV сесії Ужгородської міської ради VIII скликання 13.11.2025 року № 2535 в частині відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування прийняте 13.11.2025 року, тобто під час воєнного стану та після набрання чинності вказаних змін до Земельного Кодексу України, вважаємо що відповідач Ужгородська міська рада, Як орган місцевого самоврядування, у відповідності до статті 19 Конституції України, діяла та приймала рішення з урахуванням чинних законодавчих норм.

Також, зазначають, що згідно з відомостями з Державного земельного кадастру, земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:31:001:0413 перенесена в архівний шар. Архівний шар земельних ділянок спеціальний інформаційний шар у Державному земельному кадастрі, який відображає контури та межі ділянок, що вже втратили свій статус як нечинні (актуальні) та набули статус архівних, а статус земельної ділянки вважається таким що не відбувся. Приймаючи оскаржуване рішення, в міської ради були відсутні підстави для відмови у затвердженні проєкту, оскільки ОСОБА_2 звернувся із належним чином розробленим проектом землеустрою, позивач натомість претендував на ділянку, реєстрація якої була скасована. На час прийняття вищевказаного рішення міською радою, жодних обтяжень, судових заборон щодо вказаної земельної ділянки не існувало, отже міська рада розпорядилась земельною ділянкою комунальної власності, яка була вільною та сформованою у встановленому законом порядку. Відтак, обставини розгляду заяв позивача та третьої особи по справі були абсолютно різними, що виключає твердження позивача про наявність «вибіркового підходу» чи порушення рівності з боку міської ради до розгляду заяв.

15 червня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив у якому просить задовольнити позовні вимоги, оскільки наявна у Позивача містобудівна документація план зонування території міста Ужгорода — не підтверджує автоматичного застосування обмеження С-33 до всієї території навколо кладовища "Кальварія". Навпаки, з цієї документації вбачається, що щодо району кладовища "Кальварія" загальні санітарні відстані не застосовуються автоматично з огляду на закритий статус кладовища, забезпечення відповідної території централізованим міським водопостачанням та фактичне розташування у цій місцевості об`єкта водопостачання водонасосної станції. Також слід врахувати, що безпосередньо поблизу кладовища "Кальварія", через дорогу, розташований об`єкт водопостачання - водонасосна станція, яка протягом тривалого часу забезпечує водою відповідну частину міста. Отже, сама наявність кладовища не розглядалася як абсолютна перешкода для функціонування об`єктів, пов`язаних із життєзабезпеченням міста.

Також, вказує, що дії Ужгородської міської ради свідчать, що відповідна містобудівна умова не розглядалася відповідачем як абсолютна перешкода, оскільки ОСОБА_2 у цій же або взаємопов`язаній земельній території було передано земельну ділянку у користування. Отже, посилання відповідача на зону Ж-2 є недоведеним, неповним та вибірковим і не може вважатися належним обґрунтуванням відмови Позивачу.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, ОСОБА_1 18 липня 2025 року звернувся до Ужгородської міської ради із заявами №1112194 та №1112193 відповідно до яких просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування.

Листом від 23.10.2025 року № 221/20.01-11 управління містобудування та архітектури міської ради повідомило відділ землекористування по заяві ОСОБА_1 , що заява гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування відповідно доданих графічних матеріалів встановлено, що відповідно до затвердженого детального плану території, земельна ділянка, що планується до відведення в постійне користування, знаходиться в межах зони Ж-2 (садибна житлова заблокована забудова). Земельна ділянка в повній мірі знаходиться в межах СЗЗ кладовища «Кальварія» та не містить пішохідного чи транспортного доступу).

Ужгородською міською радою прийнято рішення №2535 від 13.11.2025, у якому пунктом 4.5 відмовлено позивачу у наданні дозволу щодо земельної ділянки площею 0,1000 га в районі АДРЕСА_2 , на підставі висновку управління містобудування та архітектури оскільки відповідно до ДПТ земельна ділянка знаходиться в межах зони Ж-2 (садибна житлова заблокована забудова). Земельна ділянка в повній мірі знаходиться в межах СЗЗ кладовища «Кальварія» та не містить пішохідного чи транспортного доступу), а також на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Ужгородською міською радою прийнято рішення №2593 від 23.12.2025, у якому пунктом 2.14 було відмовлено у наданніпозивачу дозволу на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 з підстав знаходження земельної ділянки в охоронній зоні кладовища

Ужгородською міською радою прийнято рішення №2594 від 23.12.2025, у якому пунктом 2.8 розглянувши заяву ОСОБА_2 05.11.2025 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 2110100000:31:001:0516, та затверджено проєкт землеустрою земельної ділянки площею 0,5634 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 та передано її в оренду строком на 5 років.

Вважаючи вказані пункти рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельний кодекс України (далі у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) разом з Конституцією України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, регулюють земельні відносини.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Відповідно до пунктів «б» та «в» частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

За частинами першою, третьою та четвертою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч.1 ст.128 цього Кодексу.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Частина перша статті 32 Земельного кодексу України передбачає, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

За частиною першою статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із статтею 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частина шоста статті 118 Земельного кодексу України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації заяви Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з підпунктом 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, ця норма передбачає винятки, зокрема щодо безоплатної передачі земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 18 липня 2025 року звернувся до Ужгородської міської ради із заявами №1112194 та №1112193 відповідно до яких просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування.

Ужгородською міською радою прийнято рішення №2535 від 13.11.2025, у якому пунктом 4.5 відмовлено позивачу у наданні дозволу щодо земельної ділянки площею 0,1000 га в районі АДРЕСА_2 , на підставі висновку управління містобудування та архітектури оскільки відповідно до ДПТ земельна ділянка знаходиться в межах зони Ж-2 (садибна житлова заблокована забудова). Земельна ділянка в повній мірі знаходиться в межах СЗЗ кладовища «Кальварія» та не містить пішохідного чи транспортного доступу), а також на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Суд вказує, що відмова у наданні дозволу ґрунтувалася на висновку уповноваженого органу містобудування щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки встановленим містобудівним обмеженням, а саме те, що земельна ділянка повністю розташована в межах санітарно-захисної зони кладовища «Кальварія» та не має пішохідного чи транспортного доступу.

Тотбо, наведені обставини відповідачем об`єктивно перешкоджають відведенню земельної ділянки у користування та були належним чином враховані міською радою під час прийняття оскаржуваного рішення, а тому оскаржуваний пункт рішення прийнято з урахуванням встановлених містобудівних обмежень та на підставі належних матеріалів, а тому підстави для його визнання протиправним та скасування відсутні.

Ужгородською міською радою прийнято рішення №2593 від 23.12.2025, у якому пунктом 2.14 було відмовлено у наданніпозивачу дозволу на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 з підстав знаходження земельної ділянки в охоронній зоні кладовища.

З огляду на матеріали справи, суд зазначає, що на момент розгляду заяви позивача земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:31:001:0413 не мала статусу актуальної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, оскільки державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки було скасовано 11.11.2024, а відомості про неї перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру.

Відтак на момент звернення позивача 18.07.2025 та прийняття оскаржуваного рішення 23.12.2025 відсутній актуальний об`єкт земельних правовідносин, який міська рада могла б передати позивачу у користування.

Крім цього, попередня відмова у затвердженні проєкту землеустрою не створювала для позивача права на отримання цієї земельної ділянки, а його статус учасника бойових дій не змінює її правового статусу.

Судом встановлено, що Ужгородською міською радою прийнято рішення №2594 від 23.12.2025, у якому пунктом 2.8 розглянувши заяву ОСОБА_2 05.11.2025 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 2110100000:31:001:0516, та затверджено проєкт землеустрою земельної ділянки площею 0,5634 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 та передано її в оренду строком на 5 років.

На момент прийняття рішення №2594 від 23.12.2025 а саме у пункті 2.8, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:31:001:0413, на яку посилається позивач, вже мала статус архівної в Державному земельному кадастрі, а її державну реєстрацію було скасовано.

Суд вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:31:001:0516 була сформована в установленому законом порядку на підставі рішення міської ради від 26.08.2025 № 2403, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою та за результатами розроблення належного проєкту землеустрою рішенням № 2594 від 23.12.2025 його затверджено, а земельну ділянку передано ОСОБА_2 в оренду.

Відтак, факт попереднього звернення позивача до міської ради не створював для нього права на земельну ділянку та не перешкоджало міській раді розпоряджатися іншою, належним чином сформованою земельною ділянкою.

Тому, суд відхиляє твердження позивача про те, що було наявне порушення його прав та вибірковий підхід міської ради який є необґрунтованим, оскільки правовий статус земельних ділянок з кадастровим номером 2110100000:31:001:0413 та з кадастровим номером 2110100000:31:001:0516, а також правові підстави звернення позивача і ОСОБА_2 були різними.

З огляду на наведене, оскаржувані пункти рішень Ужгородської міської ради прийняті в межах наданих законом повноважень, на підставі наявних матеріалів та з урахуванням фактичного і правового статусу відповідних земельних ділянок.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Ужгородську міську раду повторно розглянути заяви Позивача від 18.07.2025 року №1112194 та №1112193 щодо оформлення відповідної земельної території в оренду, суд вказує наступне.

Вказана вимога є похідною від вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних пунктів, оскільки підстав для визнання зазначених рішень протиправними та їх скасування не встановлено, то відповідно відсутні правові підстави для повторного розгляду заяв, за результатами яких ці рішення були прийняті.

Суд вказує, що зазначені заяви були розглянуті Ужгородською міською радою у встановленому порядку, а за результатами їх розгляду прийнято відповідні рішення, тобто обов`язок відповідача щодо розгляду звернень позивача був виконаний, а незгода останнього з прийнятими рішеннями сама по собі не є підставою для їх повторного розгляду.

Крім цього, заява № 1112193 стосувалася земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:31:001:0413, державну реєстрацію якої було скасовано та відомості про яку перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру, а заява № 1112194 також була розглянута міською радою з урахуванням висновку управління містобудування та архітектури щодо правового та містобудівного статусу відповідної території, наявності санітарно-захисної зони кладовища та відсутності належного доступу до земельної ділянки.

Враховуючи наведене, вимога про зобов`язання Ужгородської міської ради повторно розглянути заяви Позивача від 18.07.2025 № 1112194 та № 1112193 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Суд вказує, що позивачем не доведено протиправності дій міської ради при прийнятті оскаржуваних рішень, а тому відсутні передбачені законом підстави для визнання оскаржуваних пунктів рішень протиправними та їх скасування.

Щодо інших доводів сторін, то в даному випадку суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява №18390/91; пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 139 КАС України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, ЄДРПОУ 33868924) про визнання протиправними та скасування пунктів рішення – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЮ.Ю.Дору