Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №260/4315/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4315/26

12:26 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Колушкіна Ю.В.,

за участю сторін:

позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 – у судове засідання не з`явився,

представник позивача: адвокат Сухан Наталія Володимирівна,

відповідач: Закарпатська митниця - представник Пензов Сергій Вікторович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі уповноваженого представника Сухан Наталії Володимирівни (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, 7/5) до Закарпатської митниці (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, код ЄДРПОУ 43985560) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 05 жовтня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 05 жовтня 2026 року.

17 червня 2026 року фізична особа – підприємець ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Сухан Наталію Володимирівну звернувся з позовною заявою до Закарпатської митниці, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Закарпатської митниці від 04.06.2026 року № UA3050002026236 та № UA3050002026237.

22 червня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04 серпня 2026 року представником позивача подано до суду заяву про зміну підстав позову (вх. № 24248/26).

11 вересня 2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову від 04 серпня 2026 року (вх. №24248/26).

1. Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений в оскаржуваних рішеннях сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 13.05.2024 № Ty0652001 був виданий митним органом Чеської Республіки, на вищевказаний товар: Тягач сідельний, для перевезення напівпричепів, двовісний, марки: VOLVO, модель FH; ідент. № (VIN): НОМЕР_2 . Всі документи з митного оформлення товару зберігаються в Відповідача та очевидно, що мали враховуватись під час прийняття оскаржуваних рішень, у розпорядженні митного органу були наявні митні декларації, документи про реєстрацію транспортного засобу, рахунок-фактура, які підтверджують відповідний VIN-код транспортного засобів та інформацію про країну виробника, походження транспортного засобу тощо. Відповідні запити про надання для ознайомлення документів на підставі яких фактично прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення подано Відповідачу, копії запитів додаються. Відповідачем фактично було відмовлено представнику Позивача (адвокату) в можливості виготовлення копій відповідних матеріалів (фотографування). Копії відповідей на адвокатські запити з відповідними відмовами додаються до цієї позовної заяви. Особливістю у даній справі також є те, що імпортованим товаром є транспортний засіб, що містить міжнародний ідентифікаційний номер (VIN - Vehicle Identification Number), та декларується у графі 31 митної декларації, який беззаперечно свідчить про країну виробника (ідентифікаційний номер (VIN) присвоюється один раз і не змінюється протягом усього терміну експлуатації, реєструється виключно виробником), що і є винятковою обставиною, та згідно вимог статті 34 Протоколу 1 Угоди, повинна братися до уваги для підтвердження країни походження товару, як того вимагають норми ч. 9 ст. 43 МК України. Ідентифікаційний номер транспортного засобу (від англійського Vihicle Identification Number - VIN) - 17ти-значний унікальний буквено-цифровий номер будь якого транспортного засобу. Він заснований на діючих стандартах ISO 3779-1983 та ISO 3780, присвоюється один раз і не змінюється протягом усього терміну експлуатації. Крім того відомості, з офіційних заводських баз даних виробників за ідентифікаційними номерами (VIN-кодами), є об`єктивним та достовірним джерелом інформації про походження товарів, оскільки VIN-код дозволяє чітко встановити географічне місце розташування виробничих потужностей, на яких було виготовлено конкретну одиницю техніки.

03 липня 2026 року ( а.с.36) представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначають, що відповідно до результатів самостійно проведених митними органами Чеської Республіки, (лист від 04.09.2025 №35185-2/2025-900000-22020/ZD) перевірочних заходів та відповідей компаній які зазначені постачальниками в деклараціях постачальників, в т.ч. сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 29.04.2024 № Ту 0652001, доведеного листом Державної митної служби України від 08.09.2025 №15/15-03-01/7/5270, встановлено, що вищевказаний сертифікат з перевезення товару EUR.1 виданий митним органом Чеської Республіки на підставі фальсифікованої декларації постачальника. У зв`язку з цим, товари/продукція, на які поширюються вищевказаний сертифікат EUR.1, не підпадає під преференційний режим відповідно до положень Додатку І Конвенції в рамках Угоди, а саме уповноваженим органом Чеської Республіки повідомлено наступне: «Митниця Центральночеського краю в рамках своєї інспекційної діяльності виявила, що митний представник експортера подає митниці явно підроблені декларації постачальника під час подання заявки на підтвердження сертифікатів перевезення EUR.1 до України – різні експортери, різні одержувачі. Митниця надіслала запрошення для перевірки справжності декларацій постачальника компаніям, зазначеним у цих деклараціях постачальників. На остові відповідей цих компаній ми надсилаємо вам список сертифікатів перевезення EUR.1, щодо яких стосуються підроблені декларації постачальника, у додатку. Генеральне управління митної служби цим передає цей висновок до Митної адміністрації України для подальшої обробки. З повагою… Перелік сертифікатів перевезення EUR.1:… Ty 0652001 ». Таким чином, з урахуванням отриманої інформації від уповноважених митних органів Чеської Республіки, перевіркою встановлено безпідставне застосування позивачем пільги передбаченою Угодою, та відповідно відсутність підстав для преференційного оподаткування ввезених товарів при здійсненні їх митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією « 410». Зазначене, не підтвердження преференційного походження товарів в контексті Угоди, стало підставою для визначення податкового зобов`язання на загальну суму 155901,60 грн., у тому числі:- 129 918,00 грн. ввізного мита, - 25983,60 грн. податку на додану вартість.

07 липня 2026 року (а.с.77) представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначають, що відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про правомірність прийняття оскаржуваних рішень. Співставлення викладених у відзиві заперечень із наявними у справі матеріалами, з урахуванням встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень свідчать про те, що спірні рішення відповідача №UA3050002026236 та №UA3050002026237 від 04.06.2026 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання» та за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів…; тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну..)» є такими, що не відповідають критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). З огляду на це, аргументи відзиву не спростовують заявлених у справі позовних вимог. Судова практика на яку посилається в відзиві на позовну заяву Відповідач, не є релевантною до даних правовідносин.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримала повністю, просила суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом.

04 вересня 2025 року Генеральне управління Митниці повідомило листом Державну митну службу України, що Митниця Середньочешського краю в рамках своєї інспекційної діяльності виявила, що митний представник експортера подає до митниці явно підроблені декларації постачальника під час подання заявки на підтвердження сертифікатів перевезення EUR.1 в Україну - різні експортер, різні одержувачі. Митниця надіслала запит для перевірки справжності декларацій постачальника компаніям, зазначеним у цих деклараціях постачальника. На основі відповідей цих компаній надсилають у додатку перелік сертифікатів перевезення EUR.1, щодо яких стосуються підроблені декларації постачальника. Генеральне управління Митної служби цим передає цей висновок до Митної служби України для подальшої обробки. На основі цих висновків також перевірять, чи є якісь сертифікати перевезення EUR.1 у вже поданих запитах на перевірку з огляду на велику кількість знайдених супровідних сертифікатів, це буде враховано під час обробки цих висновків, (а.с. 48-50).

08 вересня 2025 року Державна митна служба України листом № 18576/4/7.7-1 повідомила Закарпатську митницю, що товари/продукція, на які поширюються сертифікати EUR.1, не підпадають під преференційний режим відповідно до положень Додатку І Конвенції в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони». З огляду на вищевказане, у разі заявлення митниці сертифікатів з перевезення, зазначених у переліку: передати копію зазначеного листа разом з іншими матеріалами до підрозділу митного аудиту митниці для прийняття рішення щодо проведення документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів відповідно до статей 345 354 Митного кодексу України. За фактом фальсифікації (підробки) експортерами Європейського Союзу декларацій постачальників, провести перевірку правомірності здійснення митних оформлень товарів митницям (за наявності митних оформлень) протягом 2022-2025 років із застосуванням тарифних преференцій по сплаті ввізного мита із декларуванням (заявлення) сертифікатів EUR.1, вказані у переліку Генерального митного директорату Чеської Республіки. У разі заявлення під час митного оформлення сертифікатів з перевезення товару EUR.1 із зазначеними експортером та/або імпортером застосовував механізм призупинення надання тарифних пільг (преференцій) для відповідних товарів до отримання результатів перевірки митними органами Європейсько Союзу таких преференційних доказів походження, згідно із пунктом 4 статті Доповнення І оновленої Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження та частиною першою статті 281 Митно кодексу України. У разі заявлення сертифікатів з перевезення товару EUR.1 значеним експортером та/або імпортером направляти їх копії Держмитслужби (оригінали вказаних сертифікатів EUR. 1 зберігаються у справ митниці) в порядку, встановленому наказом Держмитслужби від 15.07.20 № 329 (із змінами та доповненнями), для направлення їх на перевірку уповноважених митних органів держав Європейського Союзу (крім тих, що в направлені на перевірку), (а.с. 47).

09 квітня 2026 року наказом Закарпатської митниці № 294 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи» наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 17.05.2024 № 24UA305160016283U0, тривалістю 7 робочих днів з 20 квітня 2026 року у приміщенні Закарпатської митниці за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 220, каб. 8, (а.с. 44).

30 квітня 2026 року за результатами перевірки складено акт № 0080/26/7.7-19/ НОМЕР_1 , (а.с. 50-59).

Документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 :

- пункту 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII, частини першої статті 257 Митного кодексу України від 13.03.2011 № 4495-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 17.05.2024 №24UA305160016283U0, на загальну суму 129 918,00 гривень;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 17.05.2024 №24UA30516001628300, на загальну суму 25 983,60 гривень.

04 червня 2026 року, на підставі акту від 30 квітня 2026 року № 0080/26/7.7-19/3265203216, Закарпатською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення рішення:

- № UA3050002026237, яким збільшили фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем 14070100 у розмірі 25 983,60 грн та накладено штрафні санкції у розмірі 6 495,90 грн, (а.с. 66-67);

- № UA3050002026236, яким збільшила фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем 15010100 у розмірі 129 918,00 грн. та накладено штрафні санкції 32 479,50 грн, (а.с. 63-64).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Отже, сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.

Частиною 1 статті 270 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 276 МК України визначає, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Отже, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 Кодексу) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

Частиною першою статті 280 МК України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Відповідно до частин 3-4 статті 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Згідно з частиною п`ятою статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з частинами 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Відповідно до частини шостої статті 36 МК України особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Статтею 41 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, що стосується товару. Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару. У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Стаття 42 МК України визначає порядок підтвердження країни походження товару.

Згідно з статтею 42 МК України у разі переміщення товару через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару:

1) на товари, до яких залежно від їх країни походження застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

2) якщо митним органом встановлено, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України;

3) якщо для цілей визначення країни походження товару це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються в разі, якщо:

1) товари, що переміщуються через митний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню відповідно до цього Кодексу;

2) товари ввозяться громадянами;

3) товари ввозяться на митну територію України в режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування;

4) товари переміщуються митною територією України в режимі транзиту;

5) це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

6) через митний кордон України переміщуються зразки флори, фауни, ґрунтів, каміння тощо для наукових досліджень, відібрані на об`єктах України, розташованих у полярних регіонах або на островах у нейтральних водах Світового океану, що становлять науковий інтерес для України.

Відповідно до частини другої статті 43 МК України у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.

Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною ( далі- Угода про асоціацію), з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року № 1678 VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Відповідно до пункту 1 статті 29 Угоди про асоціацію кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до графіків, встановлених у додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію.

Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Таким чином, наявність сертифікату з перевезення товару EUR.1 є обов`язковою та визначальною умовою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного позивачем товару.

Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, щодо проведення перевірки документів про походження товару.

Відповідно до акту документальної невиїзної перевірки № 0080/26/7.7-19/3265203216 від 30 квітня 2026 року ФОП ОСОБА_1 за МД типу ІМ 40 ДЕ від 17 травня 2024 року № 24UA305160016283U0, ввозився товар: Тягач сідельний, для перевезення напівпричепів, двовісний, марки: VOLVO, модель FH; ідент. № (VIN): НОМЕР_2 = 1 шт., колісна формула: 4x2, тип двигуна: дизельний, номер: НЕМА ДАНИХ, робочий об`єм циліндрів двигуна 12777 см. куб., потужність 375 кВт, модельний рік виготовлення: 2017, маса в разі максимального завантаження 18000 кг. загальна кількість місць для сидіння, включаючи водія 2, такий, що був використанні, категорія: №3, призначення: для використання по дорогах загального користування, відповідає вимогам Евро 6. за кодом ККТ ЗЕД 87012190 із застосуванням пільгового (преференційного) рівня ставок ввізного мита (0%), країна походження «EU» Європейський Союз (гр. 34 МД), фактурна вартість даного товару становить 745317,50 чеських крон (гр.42 МД), митна вартість 1299179,98 гривень (гр. 45 МД) з поданням до митного оформлення сертифікату походження товару форми EUR.1 від 13.05.2024 № Ty0652001, із застосуванням преференційної (зниженої) ставки ввізного мита щодо товарів, які імпортуються території ЄС та мають преференційне європейське походження, за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита, передбачених пунктом 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII.

Експортером (продавцем) вказаного товару є SVETLO spol. s.r.o.» 27741 Kly Krauzovna 201, Чехія.

Отримувачем (покупцем) товару та особою відповідальною за фінансове врегулювання за вказаною МД є ФОП ОСОБА_1 (гр.8 та гр. 9 вказаної МД), (а.с. 50-59).

Зазначений в оскаржуваних рішеннях сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 13 травня 2024 року № Ty0652001 був виданий митним органом Чеської Республіки, на товар: Тягач сідельний, для перевезення напівпричепів, двовісний, марки: VOLVO, модель FH; ідент. № (VIN): НОМЕР_2 , (а.с. 46).

Тягач сідельний, що ввозився в Україну походить з країн ЄС і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014р. № 1678-VII та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на митне оформлення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів.

Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

Митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Судом встановлено, що 04 вересня 2025 року Генеральне управління Митниці повідомило листом Державну митну службу України, що Митниця Середньочешського краю в рамках своєї інспекційної діяльності виявила, що митний представник експортера подає до митниці явно підроблені декларації постачальника під час подання заявки на підтвердження сертифікатів перевезення EUR.1 в Україну - різні експортер, різні одержувачі. Митниця надіслала запит для перевірки справжності декларацій постачальника компаніям, зазначеним у цих деклараціях постачальника. На основі відповідей цих компаній надсилають у додатку перелік сертифікатів перевезення EUR.1, щодо яких стосуються підроблені декларації постачальника. Генеральне управління Митної служби цим передає цей висновок до Митної служби України для подальшої обробки. На основі цих висновків також перевірять, чи є якісь сертифікати перевезення EUR.1 у вже поданих запитах на перевірку з огляду на велику кількість знайдених супровідних сертифікатів, це буде враховано під час обробки цих висновків, (а.с. 48-50).

08 вересня 2025 року Державна митна служба України листом № 18576/4/7.7-1 повідомила митниці, що товари/продукція, на які поширюються сертифікати EUR.1, не підпадають під преференційний режим відповідно до положень Додатку І Конвенції в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони». З огляду на вищевказане, у разі заявлення митниці сертифікатів з перевезення, зазначених у переліку: передати копію зазначеного листа разом з іншими матеріалами до підрозділу митного аудиту митниці для прийняття рішення щодо проведення документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів відповідно до статей 345 354 Митного кодексу України. За фактом фальсифікації (підробки) експортерами Європейського Союзу декларацій постачальників, провести перевірку правомірності здійснення митних оформлень товарів митницям (за наявності митних оформлень) протягом 2022-2025 років із застосуванням тарифних преференцій по сплаті ввізного мита із декларуванням (заявлення) сертифікатів EUR.1, вказані у переліку Генерального митного директорату Чеської Республіки. У разі заявлення під час митного оформлення сертифікатів з перевезення товару EUR.1 із зазначеними експортером та/або імпортером застосовував механізм призупинення надання тарифних пільг (преференцій) для відповідних товарів до отримання результатів перевірки митними органами Європейсько Союзу таких преференційних доказів походження, згідно із пунктом 4 статті Доповнення І оновленої Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження та частиною першою статті 281 Митно кодексу України. У разі заявлення сертифікатів з перевезення товару EUR.1 значеним експортером та/або імпортером направляти їх копії Держмитслужби (оригінали вказаних сертифікатів EUR. 1 зберігаються у справ митниці) в порядку, встановленому наказом Держмитслужби від 15.07.20 № 329 (із змінами та доповненнями), для направлення їх на перевірку уповноважених митних органів держав Європейського Союзу (крім тих, що в направлені на перевірку), (а.с. 47).

Отже, враховуючим інформацію уповноваженого органу, зазначений у сертифікаті походження товару EUR.1 від 13 травня 2024 року № Ty0652001 не має преференційного походження, відповідно до Доповнення І «Визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження та, відповідно, не може бути застосований преференційний режим з наданням звільнення від оподаткування по ввізному миту.

Враховуючи, що перевіркою походження товару не підтверджено їх преференційне походження, оподаткування товару за МД типу ІМ 40 ДЕ від 17 травня 2024 року повинно здійснюватися зі сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення, відповідно до Закону України від 19.09.2013р. №584-VIII «Про Митний тариф України».

Таким чином, у Закарпатської митниці були правові підстави для донарахування грошових зобов`язань ФОП ОСОБА_2 , оскільки результати перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи за митною декларацією, яка є об`єктом перевірки на предмет обґрунтованості та законності отримання пільг і звільнення від оподаткування, показали, що преференційне походження товару не підтверджене у встановленому порядку.

Доводи представника позивача про те, що імпортованим товаром є транспортний засіб, що містить міжнародний ідентифікаційний номер (VIN - Vehicle Identification Number) та декларується у графі 31 митної декларації є необґрунтованими. Оскільки, VIN-код дає можливість ідентифікувати виробника та місце складання транспортного засобу, однак не містить відомостей щодо походження матеріалів, використаних при його виготовленні, та не підтверджує дотримання критеріїв достатньої переробки, передбачених статтями 2, 4, 5 Доповнення І до Регіональної конвенції.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.07.2024р. у справі № 260/6407/21, у якій зазначено, що « доводи позивача, з якими погодилися суди попередніх інстанції, що компанія-виробник увезеного транспортного засобу знаходиться на території Європейського Союзу, а за реєстраційним номер транспортного засобу значиться, що він був вироблений на території Європейського Союзу, є недостатніми, оскільки, як було зазначено вище, товари мають бути не лише вироблені на території Європейського Союзу, а й вироблені з матеріалів, що вироблені у Європейському Союзі.

Саме тому, компанія-експортер, зазначивши декларативно в інвойсі про походження товарів з території Європейського Союзу повинна у подальшому в ході перевірки документально підтвердити походження вказаних товарів, в тому числі й обставини, що матеріали, використані при виготовленні товару, також здебільшого походять з Європейського Союзу. У спірних правовідносинах компанія-експортер не змогла підтвердити походження товару. Саме з цієї причини у вищевказаному листі-відповіді уповноваженого органу країни-експортера зазначено, що інвойс є дійсним (видавався), але не пройшов перевірку і не може застосовуватися для отримання товарами преференційного режиму».

Отже, Закарпатською митницею правомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування ФОП ОСОБА_1 грошових зобов`язань зі сплати ввізного мита і податку на додану вартість.

Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду викладене, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів, що зазначені у рішенні суду.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Сухан Наталії Володимирівни до Закарпатської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль