Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №240/9193/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/9193/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивачка просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон № 2050-ІІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" (надалі - Порядок № 159) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії за період з 15 лютого 2020 року по 18 жовтня 2024 року, донарахованої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 240/13620/20;

- зобов`язати відповідача провести відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії за період з 15 лютого 2020 року по 18 жовтня 2024 року, донарахованої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 240/13620/20.

У позовній заяві позивачка наполягає на виплаті компенсації втрати частини доходів відповідно до положень Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 у складі виплаченої 18 жовтня 2024 року доплати до пенсії на виконання судового рішення у справі № 240/13620/20.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву, насамперед, зауважує на відсутності встановленого рішенням суду у справі № 240/13620/20 зобов`язання щодо виплати спірної компенсації у складі заборгованих сум пенсії та вини пенсійного органу щодо своєчасності проведеної виплати. Посилаючись на положення бюджетного законодавства стверджує про заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені законом про Державний бюджет. У таких доводах спирається на висновки Верховного Суду у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а про те, що невиконання судового рішення в частині виплати коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. З таких підстав просить суд відмовити у позові.

Розглянувши доводи позовної заяви та заперечення у відзиві на позов, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити виходячи з такого.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі 240/13620/20, яке набрало законної сили 12 листопада 2020 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирської області провести ОСОБА_1 з 15 лютого 2020 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному у статті 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 796-ХІІ), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідачем проведено, зокрема, нарахування доплати позивачці за проживання на радіоактивно забрудненій території за період з 15 лютого 2020 року по 30 листопада 2021 року й 18 жовтня 2024 року на виконання судового рішення органом Пенсійного фонду зараховано на банківський рахунок позивачки 182 994,46 грн, що підтверджено доказами в матеріалах справи.

У листі від 04 березня 2025 року відповідач підтвердив виплату, звернувши увагу (в аспекті спірної компенсації), що виплата коштів на виконання судового рішення має разовий характер та провадиться за наявного фінансування з Державного бюджету. Оскільки вина органів Пенсійного фонду, як зазначено відповідачем, щодо термінів виплати таких коштів відсутня, компенсація за втрату частини доходів не нараховується.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Така компенсація здійснюється відповідно до закону.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159.

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 6 Закону № 2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок:

власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян;

коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

коштів Пенсійного фонду України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив відповідний Порядок.

Пункти 1-3 Порядку № 159 аналогічні положенням Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення).

Абзацом 1 пункту 4 Порядку № 159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що основною умовою для виплати компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії (доплати до пенсії), водночас законодавець пов`язав виплату такої компенсації з виплатою заборгованості відповідного доходу, тобто компенсація та основна сума заборгованості підлягають виплаті в одному місяці.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 520/2020/19 та від 25 березня 2023 року у справі № 400/8389/21, від 24 липня 2024 року у справі № 520/2674/2020 та від 31 липня 2024 року у справі № 480/1704/19.

Отже, право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати виникає у разі несвоєчасного нарахування та виплати доходу за відповідний період, оскільки така компенсація обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць, на індекс інфляції за період невиплати доходу.

Тобто, для проведення компенсації обов`язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.

Як встановлено судом, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 240/13620/20 відповідач нарахував позивачці доплату за проживання на радіоактивно забрудненій території, однак виплату заборгованості за період з 15 лютого 2020 року по 30 листопада 2021 року в сумі 182 994,46 грн провів лише 18 жовтня 2024 року.

Приписами чинного законодавства України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, їх посадовими та службовими особами на всій території України, а їх невиконання тягне відповідальність, встановлену законом.

З огляду на наведене, несвоєчасне виконання судового рішення щодо нарахування та виплати належних особі грошових доходів свідчить про порушення встановлених строків їх виплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 березня 2026 року у справі № 420/4689/25, яку в силу положення частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд застосовує за подібних правовідносин у цій справі.

Застосовуючи ці висновки до обставин цієї справи суд доходить відповідного такому правозастосуванню висновку про те, що позивачка має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати складової пенсійної виплати (доплати до пенсії за проживання на радіоактивно забрудненій території) як періодичного щомісячного грошового доходу за період з 15 лютого 2020 року по 17 жовтня 2024 року, упродовж якого відповідачем не було здійснено виплату нарахованої доплати до пенсії.

Що ж до посилання відповідача на висновки Верховного Суду у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, відповідно до яких невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку не забезпечує захист права особи на отримання бюджетних коштів, - суд зауважує на тому, що такий правовий висновок сформульований Верховним Судом у справі, предметом якої було застосування заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу за невиконання судового рішення, тобто стосувалися оцінки наявності поважних причин невиконання такого рішення та підстав для притягнення суб`єкта владних повноважень до відповідальності.

Проте у цій справі предметом спору є право позивачки на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яке врегульовано спеціальним законом - Законом № 2050-ІІІ та не пов`язується із встановленням вини відповідача чи наявністю/відсутністю поважних причин невиконання судового рішення.

Відповідно до приписів зазначеного Закону та Порядку № 159, обов`язок нарахувати та виплатити компенсацію виникає у разі встановлення факту порушення строків виплати нарахованого доходу та не ставиться у залежність від причин такої затримки, у тому числі від наявності чи відсутності бюджетного фінансування, оскільки інше тлумачення призводило б до необґрунтованого звуження змісту та обсягу прав особи на отримання компенсації, гарантованих законом.

З таких мотивів у згаданій постанові від 31 березня 2026 року у справі № 420/4689/25 Верховний Суд підсумував, що обставини, пов`язані з фінансовим забезпеченням пенсійного органу, не впливають на виникнення у позивача права на компенсацію втрати частини доходів та не звільняють Управління від обов`язку її нарахування і виплати.

Отже, посилання відповідача на положення Бюджетного кодексу України та судову практику не спростовують правильності висновків судів за результатом розгляду цієї справи, а тому заявлені позовні вимоги слід задовольнити.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору та не надала доказів понесення інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, судові витрати розподілу у порядку статті 139 КАС України не підлягають.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нарахування ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доплати до пенсії за період з 15 лютого 2020 року по 18 жовтня 2024 року, нарахованої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 240/13620/20.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доплати до пенсії за період з 15 лютого 2020 року по 18 жовтня 2024 року, нарахованої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 240/13620/20.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

06.10.26