Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №240/13016/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/13016/26

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у здійсненні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2026 року на підставі заяви від 21.02.2026р. відповідно до ст.135 Закону №1402-VIII, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений абзацом 3 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" у сумі 3328 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 січня 2026 року перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розрахунку 90% від суддівської винагороди (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду без обмеження його граничного розміру, визначеного відповідно до ст.135 Закону №1402-VIII, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" у сумі 3328 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити йому різницю між донарахованим з 01 січня 2026 року розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченим.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". 21.02.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого законом на відповідний календарний рік. Однак, листом від 23.03.2026р. за №19747-16654/П-02/8-0600/26 відповідач відмовив у її задоволенні у зв`язку з тим що згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

26.08.2026 через систему "Електронний суд" представником Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що оскільки починаючи з січня 2021 року прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді не змінився та складає 2102 грн, підстави для перерахунку у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди відсутні.

Відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно із частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (далі-позивач) з 01.08.2011 є суддею у відставці, якому призначено та виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

21.02.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розрахунку 90% від суддівської винагороди (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду, без обмеження його граничного розміру, визначеного відповідно до ст.135 Закону №1402-VIII, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений абзацом 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" у сумі 3328 грн.

Листом від 23.03.2026 за №19747-16654/П-02/8-0600/26 відповідач відмовив у її задоволенні у зв`язку з тим, що згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Згідно пункту 24 розділу XII " Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 01.01.2020 року: для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

У свою чергу пункт 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Конституційний Суд України дійшов до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Таким чином, Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 року №2-р/2020 вказав на те, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці і жоден інший закон не регулює дане питання, в тому числі й Закон №2453-VI.

Таким чином, з 19.02.2020 правовідносини щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді регулюється виключно Законом №1402-VIII, а застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням частини першої статті 126 Конституції України.

Згідно частин 4, 5 статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Після рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Закон №1402-VIII встановлює суддівську винагороду для суддів та імперативно закріплює, що суддівська винагорода регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 135 Закону № 1402-VIII).

Верховний Суд у постанові від 30.11.2021 року у справі №360/503/21 сформував наступні правові висновки про те, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд зазначив, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Законом №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Водночас Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIIІ.

При цьому будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Конституційний Суд України в пункті 4.1 рішення від 11.03.2020 року в справі №4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, від 8 червня 2016 року №4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року №2-р/2020).

Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у віці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року №6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року №11-р/2018).

Отже, для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

При цьому, суд також враховує і правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, який ним зроблений у постанові від 17.02.2026 (справа №200/2309/25), згідно якого щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці підлягає перерахунку виходячи із визначеного Законом України про Державний бюджет України прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний рік.

Зокрема у даній постанові ВС з цього приводу зазначив наступне:

«72. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий:

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці».

Аналогічний правовий висновок з цього питання зробив Верховний Суд і у постанові від 13.09.2023 (справа №240/44080/21), у якій зазначив що розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має обчислюватися саме виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Вказане вище узгоджується також і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 12.07.2023 року по справі №140/5481/22, від 17.11.2025 року у справі № 520/32171/24, від 10.07.2026р. у справі №240/16050/24.

Зокрема, у постанові від 10.07.2026р. (справа №240/16050/24) при вирішенні спору щодо аналогічних правовідносин Верховний Суд зазначив наступне:

«9. Суд також враховує, що 25 червня 2026 року набрав чинності Закон України від 9 червня 2026 року № 4905-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв`язків судді, яким частину третю статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено абзацом такого змісту: «Для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений абзацом четвертим частини другої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», у розмірі, встановленому для цієї соціальної і демографічної групи населення законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Ця законодавча зміна узгоджується з наведеним підходом Верховного Суду, однак не є самостійною підставою для вирішення цього спору щодо правовідносин, які виникли до набрання нею чинності.

10. Щодо позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, то спірні відносини у справі стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2024 року.

11. Правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/9028/24 не спростовують висновки суду першої інстанції у цій справі, з огляду на відмінність предмета спору та фактичного складу правовідносин.

12. Відтак, Сьомий апеляційний адміністративний суд помилково поширив висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, на правовідносини, які не є подібними за предметом спору, змістом позовних вимог та фактичними підставами їх виникнення».

Таким чином, у даних постановах ВС сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах:

- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;

- зміна Законом України Про Державний бюджет України складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку про те, що виходячи із вище наведених норм чинного законодавства та зазначених правових висновків ВС, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці з 01.01.2026р. підлягає перерахунку саме із встановленої абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" суми у розмірі 3328 грн.

Крім цього, суд погоджується із доводами позивача про те, що не надання ним до його заяви від 21.02.2026 довідки про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, не являється правовою підставою для відмови у здійсненні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, оскільки Конституційний Суд України у своєму рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020 (частина шоста пункту 16) зробив однозначний і категоричний правовий висновок про необхідність проведення територіальними органами Пенсійного фонду України "автоматичного" здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.

Верховним Судом у постанові від 27 жовтня 2022 року у справі №640/10564/21 також викладено правовий висновок, відповідно до якого довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов`язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом.

Довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді. Суд також звернув увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020 року № 2-р/2020 (ч.6 п.16) про "автоматичне" здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.

Положення пунктів 1, 3 Розділу II та пункту 2 Розділу III Порядку №3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом "автоматичності" перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020.

Аналогічний правовий висновок міститься і у постановах Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №640/10564/21, від 12.09.2023 у справі №540/7777/21, від 28.11.2023 у справі №640/16655/21, від 16.03.2026 у справі №560/5395/25 , та інш.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, Пенсійний фонд України та/або його органи зобов`язані проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

Адже, довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер, яка згідно чинного законодавства не являється обов`язковою правовою підставою для послідуючого перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке територіальними органами ПФУ раніше уже було їм призначено.

Так як усі відомості про суд, де працював суддя, його вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці подаються до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи.

І усі ці відомості уже знаходяться у розпорядженні відповідача у особовій справі позивача, та залишаються незмінними, що у свою чергу являється достатнім для автоматичного перерахування уже призначеного конкретному судді розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону №1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законами України про бюджет на відповідний рік.

Про ці зміни територіальні органи Пенсійного фонду України знають безпосередньо із Закону про Державний бюджет на конкретний рік.

Отже, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

Таким чином, позивач має право на здійснення автоматичного перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено станом на 01.01.2026 без надання ним відповідачу довідки про розмір складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

При цьому, суд також враховує що рядом судових рішень, які набрали чинності, уже захищено право позивача на те, щоб перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці проводився відповідачем, виходячи саме із 90% від розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Так, постановою Корольовського районного суду м. Житомира у справі № 2-А-443/12 від 13.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2012 року, було встановлено те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці підлягає вираховуванню виходячи із розрахунку 90% від розміру його суддівської винагороди.

Крім того, постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 23.08.2012 року (залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2012 року) у справі №2а-761/12; ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 року у справі №296/745/13-а; постановами Корольовського районного суду м.Житомира у справі №296/1059/14-а від 03.04.2014 року, (залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року), та у справі №296/13106/15-а від 31.12.2015 року; рішеннями Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/5322/18 від 18.12.2018 року та у справі №240/9617/20 від 02.11.2020 року, також було зобов”язано відповідача проводити перерахунок призначеного позивачу щомісячного довічного утримання судді у відставці із розрахунку саме 90% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 року (справа №240/12348/24) з посиланням на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 року у справі №240/9617/20 також підтверджено те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці підлягає перерахунку із розрахунку саме 90% від суддівської винагороди (заробітної плати) працюючого судді на відповідній посаді.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з тим, що зазначеними судовими рішеннями, у якій брали участь одні і ті ж самі особи (тобто позивач та ГУ ПФУ в Житомирській області), а також, що стосовно саме позивача були встановлені обставини необхідності обчислення розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в 90% від суддівської винагороди працюючого судді апеляційного суду, то ці обставини виходячи із положень частини 4 статті 78 КАС України не підлягають доказуванню під час розгляду даного позову.

При цьому суд також враховує і правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений ним у постанові від 16.10.2019 року (справа №240/5401/18) про те, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її нарахуванні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним (п.33).

У постанові від 10.07.2026р. у справі №240/16050/24 Верховний Суд також виснував, що відсоткове значення суддівської винагороди для обчислення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке уже раніше було визначено судовими рішеннями, додаткового дослідження не потребує.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.01.2026 здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розрахунку 90% від суддівської винагороди (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду без обмеження його граничного розміру, визначеного відповідно до ст.135 Закону №1402-VIII, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн, встановленого на 1 січня 2026 року статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2026 рік".

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

У позовній заяві позивач також просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Приписи частини першої статті 382 КАС України, кореспондують з закріпленими у пункті 4-1 частини шостої статті 246 КАС України приписами, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, та накладенням штрафу на керівника у разі відмови у прийнятті звіту.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд зауважує, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

При цьому, аби застосувати спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що позивачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного статтею 382 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення такого судового контролю за виконанням судового рішення у справі.

Питання відшкодування судового збору вирішується на підставі положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання неправомірною відмову, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2026 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" у сумі 3328 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 січня 2026 року ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розрахунку 90% від суддівської винагороди (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду без обмеження його граничного розміру, визначеного відповідно до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" у сумі 3328 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" у сумі 3328 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити ОСОБА_1 різницю між донарахованим з 01 січня 2026 року розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченим.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 1331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 копійок) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

06.10.26