Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №240/21480/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/21480/26

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невидачі довідки ОСОБА_1 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 № 887, за період 02, 05, 08, 11, 14, 17, 20 жовтня 2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виготовити та видати ОСОБА_1 довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 № 887, за період 02, 05, 08, 11, 14, 17, 20 жовтня 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . З 30.09.2022 по 21.10.2022 позивач перебував у відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 , згідно з довідкою якої від 20.10.2022 № 151/20 позивач брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період 02, 05, 08, 11, 14, 17, 20 жовтня 2022 року. У травні 2026 року позивач звернувся до відповідача з відповідним рапортом, для надання довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за формою згідно з додатком 6. Листом відповідача від 04.06.2026 № 350/249/105/67 отримав відмову, мотивовану відсутністю у військової частини документів, що можуть або могли підтверджувати участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що станом на 18.06.2026 ОСОБА_1 жодних підтверджуючих документів щодо своєї безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на адресу командування військової частини НОМЕР_1 не надав, так як останній не залучався безпосередньо до вищезазначених дій та заходів, а тому видати відповідну довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України є неможливим, у зв`язку із відсутністю підтверджуючих документів даного факту у військовій частині НОМЕР_1 . Зокрема, відповідач звертає увагу суду на той факт, що ОСОБА_1 у період із 30.09.2022 по 21.10.2022 виконував обов`язки військової служби в умовах воєнного стану, а саме обслуговував авіаційну техніку, а тому оформити та видати відповідну довідку про безпосередню участь останнього у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у розумінні Додатку 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (із змінами), є неможливим.

У періоди з 13.07.2026 по 17.07.2026, з 24.07.2026 по 28.07.2026 та з 18.08.2026 по 31.08.2026 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

З 30.09.2022 по 21.10.2022 позивач перебував у відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 20.10.2022 № 151/20 позивач брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період 02, 05, 08, 11, 14, 17, 20 жовтня 2022 року.

28.05.2026 позивач звернувся до відповідача з рапортом про надання довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за формою згідно з додатком 6.

Листом від 04.06.2026 № 350/249/105/67 відповідач повідомив про відмову, вказавши на відсутність у військової частини документів, що можуть або могли підтверджувати участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно зі ст. 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь:

в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених положень свідчить, що законодавець у кожному випадку пов`язує надання статусу учасника бойових дій із фактичною участю у збройному протистоянні, яка має ознаки безпосередності, тобто особистого виконання бойових (службових) завдань у складі військових формувань під час здійснення відповідних заходів. Йдеться не про будь-яке виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, а про реальне та особисте залучення до виконання завдань, безпосередньо пов`язаних із відсіччю та стримуванням збройної агресії, що за своїм змістом і характером передбачають підвищений рівень небезпеки для життя і здоров`я військовослужбовця. Виконання завдань забезпечувального, чергового чи охоронного характеру, навіть у період дії воєнного стану, саме по собі не може ототожнюватися з такою безпосередньою участю.

При цьому, зміст поняття “безпосередня участь” підлягає системному тлумаченню у взаємозв`язку з нормативними актами, прийнятими на виконання Закону № 3551-XII, які визначають порядок підтвердження такої участі та критерії її встановлення. У цьому контексті територіальна складова не є самостійно встановленим обмеженням, а виступає елементом правової моделі, відповідно до якої безпосередність участі пов`язується з виконанням бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених у встановленому порядку. Відсутність встановленого факту виконання завдань у таких районах виключає можливість визнання відповідної діяльності як безпосередньої участі у розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII.

Необхідність розмежування функціональної та територіальної складових поняття "безпосередня участь" простежується й у практиці Верховного Суду щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, зокрема у постанові від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23, в якій Верховний Суд розмежував поняття "в районах їх ведення (здійснення)" та "в районах проведення воєнних (бойових) дій" як самостійні юридичні конструкції, що поєднуються з різними функціональними ознаками.

Також суд звертає увагу на те, що позивач одночасно посилався і на ст. 6, і на ст. 6-1 Закону № 3551-XII.

Водночас для випадків, визначених статтею 6-1 Закону № 3551-XII, законодавством передбачено окремий порядок надання статусу учасника бойових дій - Порядок надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій у період воєнного стану в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2024 № 1041.

Згідно з положеннями цього порядку надання довідки не передбачається.

Більш того, направлений відповідачу рапорт позивача стосується положень Порядку № 413.

Отже, спірні правовідносини не врегульовані ст. 6-1 Закону № 3551-XII та Порядком № 1041, натомість врегульовані саме ст. 6 Закону № 3551-XII та Порядком № 413 (пп. 4 п. 4).

Відповідні норми стосуються такої категорії осіб: які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Механізм надання статусу учасника бойових дій визначений Порядком № 413.

Згідно з положеннями підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413 підставою для надання статусу учасника бойових дій для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, є довідка за формою згідно з додатком 6.

Заявники, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій документи подаються командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи чи організації стосовно заявників, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, або самостійно заявником з їх числа - у разі неподання таких документів відповідним командиром (начальником).

Водночас пунктом 8 Порядку № 413 встановлено, що для надання статусу учасника бойових дій особам, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій зобов`язані протягом 30 календарних днів з дня участі таких осіб у виконанні бойових (службових) завдань подати на розгляд відповідної комісії довідку за формою згідно з додатком 6 або додатком 7 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій заявник подає комісії (міжвідомчій комісії) заяву.

Заява може подаватися: у паперовій формі за формою згідно з додатком 8: безпосередньо комісії (міжвідомчій комісії), у тому числі шляхом надсилання засобами поштового зв`язку; через центр (заявниками з числа осіб, зазначених у пунктах 21 та 25 частини першої статті 6 Закону); в електронній формі заявниками з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону засобами Порталу Дія (для законних представників або уповноважених осіб зазначених осіб за наявності технічної можливості) або засобами Реєстру.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 із відповідним змістом про участь особи у заходах, визначених пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, є необхідною передумовою для позитивного вирішення питання щодо надання статусу учасника бойових дій відповідною комісією. Водночас підстави внесення інформації до такої довідки та її зміст підлягають перевірці на відповідність вимогам законодавства, у тому числі в межах здійснення судового контролю за рішеннями суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що в довідці від 20.10.2022 № 151/20 вказано, що позивач брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Положення п. 19 ст. 6 Закону № 3551-XII свідчать про те, що він стосується наступних груп військовослужбовців Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України (у тому аспекті, що стосується цієї справи):

1) які брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

2) які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Це також логічно узгоджується з тим, що другу категорію осіб долучено до цієї норми права окремим Законом від 15.03.2022 № 2121-IX.

У цій справі йдеться про спір щодо належності позивача саме до другої категорії осіб. Довідка згідно з додатком 6 та пп. 4 п. 4 Порядку № 413 також згадують саме цю категорію осіб.

Суд звертає увагу, що вжите у довідці військової частини НОМЕР_2 формулювання ("заходи національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії") текстуально збігається з термінологією, якою в пункті 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII позначено першу з наведених категорій (заходи у Донецькій та Луганській областях), проте не містить прямої вказівки на ці області. Оскільки в спірний період позивач проходив службу та перебував у відрядженні на території Миколаївської області, а не Донецької чи Луганської областей, застосування першої категорії до спірних правовідносин територіально виключається. За таких обставин наведене формулювання довідки підлягає тлумаченню саме в контексті другої, загальної категорії, а текстовий збіг термінології з першою категорією сам по собі не ставить під сумнів зміст та достовірність довідки.

Подальше нормативне визначення відповідних категорій містилося в окремих дорученнях від 23.06.2022 № 912/з/29 та від 06.03.2023 № 5178/з, а згодом у п. 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).

Згідно з п. 1 Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Згідно з п. 2 розділу XXXIV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” виплачується в таких розмірах:

100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

50000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі до складу сільських (селищних), міських, районних та обласних військових адміністрацій, на території (або частині цієї території), здійснення повноважень яких ведуться воєнні (бойові) дії, та виконують бойові (спеціальні) завдання виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 30000 гривень.

Військовослужбовцям Збройних Сил України за періоди виконання бойових (спеціальних) завдань в оперативному підпорядкуванні або у складі органів військового управління (військових частин, підрозділів) розвідувального органу Міністерства оборони України, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, а також інших військових формувань, виплата додаткової винагороди здійснюється в порядку, на умовах та розмірах, передбачених у цьому розділі.

Військовослужбовцям, зазначеним у цьому пункті, які одночасно мають право на отримання додаткової винагороди за різними умовами, ця додаткова винагорода виплачується в більшому розмірі.

Таким чином, Порядок № 260, прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 168, також закріплює диференційований підхід до визначення розміру додаткової винагороди залежно від характеру та умов виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань, зокрема з урахуванням факту безпосередньої участі у бойових діях та перебування у районах їх ведення. Отже, як постанова Кабінету Міністрів України № 168, так і Порядок № 260 послідовно розмежовують загальне виконання завдань у період воєнного стану та безпосередню участь у збройному конфлікті, що має істотне значення для правової оцінки характеру участі позивача.

Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Згідно з пунктом 6 розділу XXXIV Порядку № 260 про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.

Отже, у своєму системному взаємозв`язку положення Закону № 3551-XII, Порядку № 413, постанови Кабінету Міністрів України № 168 та розділу XXXIV Порядку № 260 формують узгоджену правову модель регулювання, відповідно до якої вирішальним критерієм для віднесення діяльності військовослужбовця до безпосередньої участі у бойових діях чи заходах із забезпечення національної безпеки і оборони є встановлення факту виконання ним бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

При цьому нормативне розмежування розмірів додаткової винагороди (100000, 50000 та 30000 гривень) не має суто фінансового характеру, а залежить від фактичних обставин, інтенсивності та умов залучення військовослужбовця до виконання бойових (спеціальних) завдань, зокрема від характеру таких завдань і території їх здійснення. Виплата у розмірі 100000 гривень поставлена у залежність від встановлення факту безпосередньої участі у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони за умови перебування в районах їх ведення. Натомість виконання бойових (спеціальних) завдань поза межами таких районів або здійснення завдань забезпечувального чи охоронного характеру, що зумовлює виплату додаткової винагороди у меншому розмірі (30000 гривень), саме по собі не може розцінюватися як безпосередня участь у бойових діях.

Таким чином, лише сукупність установлених обставин щодо характеру виконуваних завдань, території їх здійснення та їх належного документального підтвердження відповідно до вимог законодавства є передумовою виникнення обов`язку щодо оформлення довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 і, відповідно, підставою для подальшого розгляду питання про надання статусу учасника бойових дій.

Тобто в межах спірних правовідносин і Доручення від 23.06.2022, і Порядок № 260 однаково визначають зміст поняття "безпосередня участь" у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що має значення для розгляду цієї справи.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 20.10.2022 № 151/20 позивач брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період 02, 05, 08, 11, 14, 17, 20 жовтня 2022 року, підстави: бойове розпорядження Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України 26.07.2022 № 10/4983/ПС-Е, бойове розпорядження Командувача Повітряного Командування Збройних Сил України 26.07.2022 № 08/АВ, рапорт старшого авіаційної групи від в/ч НОМЕР_1 про безпосередню участь військовослужбовця у забезпеченні бойових дій 02, 05, 08, 11, 14, 17, 20 жовтня 2022 року, вх. № 570 від 20.10.2022.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що вказані документи у їх системному взаємозв`язку та відповідно до тлумачення розділу XXXIV Порядку № 260 і окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 відповідають установленим чинним законодавством критеріям безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Згідно з посвідченням про відрядження № 1291 від 29.09.2022, виданим старшому лейтенанту ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 , зазначається, що метою відрядження є обслуговування авіаційної техніки; також у цьому посвідченні визначено, що позивач відряджений до аеропорту м. Вознесенськ Миколаївської області.

Оцінюючи характер обов`язків, які позивач виконував у відрядженні, суд враховує, що обслуговування авіаційної техніки саме по собі, поза зв`язком з конкретними обставинами його здійснення, могло б розцінюватися як виконання завдання забезпечувального характеру, яке не ототожнюється з безпосередньою участю за змістом наведеного вище стандарту.

Однак із довідки військової частини НОМЕР_2 від 20.10.2022 № 151/20 вбачається, що участь позивача саме в зазначені дати (02, 05, 08, 11, 14, 17, 20 жовтня 2022 року) підтверджується не загальним характером займаної ним посади, а конкретними бойовими розпорядженнями Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 26.07.2022 № 10/4983/ПС-Е та Командувача Повітряного командування Збройних Сил України від 26.07.2022 № 08/АВ, тобто документами, що визначають виконання бойових (спеціальних) завдань з підготовки та забезпечення бойових вильотів авіації у конкретно визначені дні.

Такий характер участі відповідає наведеному в пункті 1 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 визначенню виконання бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави згідно з бойовими розпорядженнями, а не завданням чергового чи охоронного характеру. За таких обставин обслуговування авіаційної техніки в межах виконання наведених бойових розпоряджень для забезпечення бойових вильотів авіації у конкретно визначені дати виходить за межі рутинного технічного обслуговування і набуває ознак безпосередньої участі у забезпеченні бойових дій.

Суд наголошує, що відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, Вознесенська міська територіальна громада Вознесенського району Миколаївської області віднесена до території активних бойових дій за період з 02.03.2022 по 05.03.2022 та до території можливих бойових дій за період з 06.03.2022 по 11.11.2022.

Отже, дати виконання позивачем обов`язків у жовтні 2022 року (02, 05, 08, 11, 14, 17, 20 жовтня 2022 року) припадають саме на період, коли зазначена територія офіційно перебувала в переліку територій можливих бойових дій.

Це підтверджує, що станом на жовтень 2022 року відповідна територія залишалася в зоні підвищеної небезпеки та в безпосередній близькості до районів ведення бойових дій, попри завершення до цього часу активної фази бойових дій безпосередньо у Вознесенському районі. Оцінюючи цю обставину в сукупності з наведеним вище характером завдань, які позивач виконував на підставі конкретних бойових розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає доведеним, що участь позивача мала місце в умовах, які за своїм змістом прирівнюються до перебування в районі ведення воєнних (бойових) дій у розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII.

Суд враховує специфіку застосування військової авіації, яка полягає в тому, що бойові вильоти безпосередньо залежать від безперервного та своєчасного наземного обслуговування повітряних суден на аеродромах базування. Такі аеродроми є стратегічними військовими об`єктами та пріоритетними цілями для вогневого ураження з боку держави-агресора. Тому виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення авіації безпосередньо на аеродромі у дні бойових вильотів (що підтверджено бойовими розпорядженнями), є невіддільним від самого процесу ведення воєнних (бойових) дій авіаційними підрозділами та характеризується відповідним рівнем небезпеки для життя і здоров`я.

Суд зауважує, що Наказ № 309, яким періоди ведення бойових дій на відповідних територіях встановлено, зокрема, ретроспективно, втратив чинність 20.03.2025 у зв`язку із затвердженням наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 нового Переліку територій.

При цьому раніше встановлені дати початку і завершення бойових дій цим наказом не змінювалися.

Суд зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану на всій території України та його тривалий характер не є визначальним для оцінки участі особи в бойових діях. Правовий режим воєнного стану є загальнодержавним, однак райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються окремими рішеннями уповноважених суб`єктів та мають конкретний територіальний характер.

Вказані висновки суду узгоджуються з аналогічною позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/7237/24.

Суд також враховує, що обставини цієї справи відрізняються від обставин, які були предметом розгляду у наведеній справі № 200/7237/24. У тій справі місто Одеса, де позивач виконував завдання з охорони об`єкта критичної інфраструктури, за висновком Верховного Суду взагалі не було віднесено жодним нормативним актом до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії. У цій же справі, на відміну від справи № 200/7237/24, територія Вознесенського району Миколаївської області, зокрема Вознесенська міська територіальна громада, офіційно включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, а виконання позивачем обов`язків підтверджується не загальним нарядом чи черговою службою, а конкретними бойовими розпорядженнями ІНФОРМАЦІЯ_1 , що визначають виконання бойових (спеціальних) завдань у конкретно визначені дні. Наведена сукупність обставин відрізняє цю справу від справи № 200/7237/24 та обумовлює інший правовий висновок.

Щодо належності відповідача суд зазначає, що позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , а до військової частини НОМЕР_2 був лише відряджений. Згідно з пунктом 6 розділу XXXIV Порядку № 260 про безпосередню участь відряджених військовослужбовців повідомляють за місцем їх штатної служби військові частини, до яких вони були відряджені, а відповідно до пункту 8 Порядку № 413 саме командири (начальники) військових частин зобов`язані подати комісії довідку за формою згідно з додатком 6.

Отже, отримавши відомості про участь позивача від військової частини НОМЕР_2 , військова частина НОМЕР_1 як місце його штатної служби мала оформити довідку за рапортом позивача. Посилання відповідача на відсутність у нього документів, що підтверджують участь позивача, не спростовує цього висновку: такі документи (довідка військової частини НОМЕР_2 від 20.10.2022 № 151/20 із зазначеними в ній підставами) існують, а відповідач не довів (стаття 77 КАС України), що вживав заходів для їх отримання чи перевірки у військовій частині НОМЕР_2 . До того ж серед підстав видачі цієї довідки зазначено рапорт старшого авіаційної групи від в/ч НОМЕР_1 , тобто документ, що за змістом довідки походить від військової частини-відповідача.

Суд також наголошує, що військовослужбовець не може зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання документів для оформлення статусу учасника бойових дій через неналежну організацію взаємодії та документообігу між військовими частинами. Якщо відповідач для складання довідки за додатком 6 об`єктивно потребував первинних документів (витягів з бойових наказів, розпоряджень тощо), на підставі яких військовою частиною НОМЕР_2 було видано довідку від 20.10.2022 № 151/20, він, як суб`єкт владних повноважень, мав процесуальну та організаційну можливість витребувати їх копії у військової частини НОМЕР_2 за процедурою міжвідомчого чи внутрішньовідомчого обміну інформацією. Однак таких дій відповідач не вчинив, безпідставно переклавши тягар доказування та збору документів на позивача, що суперечить принципам належного урядування.

Суд звертає увагу, що відповідач відповів на рапорт позивача листом від 04.06.2026 № 350/249/105/67. Зміст цього листа зводиться до повідомлення про відсутність документів і не містить ані оцінки відомостей, викладених у довідці військової частини НОМЕР_2 , ані рішення про оформлення довідки чи про відмову в її оформленні з посиланням на конкретні положення законодавства. За таких обставин відповідач фактично не вчинив дію, обов`язок вчинити яку випливає з Порядку № 413, тобто допустив бездіяльність, яка є предметом першої позовної вимоги.

Оскільки за встановлених судом обставин участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, підтверджена, така бездіяльність є протиправною, а вимога про її визнання протиправною є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виготовити та видати ОСОБА_1 довідку згідно з додатком 6 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за період 02, 05, 08, 11, 14, 17, 20 жовтня 2022 року:

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, наявні підстави для видачі позивачу довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 про його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за період 02, 05, 08, 11, 14, 17, 20 жовтня 2022 року, суд приходить до висновку, що ця позовна вимога також підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 242-246, 260-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невидачі довідки ОСОБА_1 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виготовити та видати ОСОБА_1 довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, за період 02, 05, 08, 11, 14, 17, 20 жовтня 2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (однієї тисячі триста тридцять однієї гривні 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 06 жовтня 2026 р.

06.10.26