Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №240/17318/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/17318/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 02.06.2026) просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі ОСОБА_1 довідки за формою згідно з Додатком 6 до Порядку № 413 за період безпосередньої участі у бойових (спеціальних) завданнях з 26.01.2026 по 29.01.2026;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 оформити та видати довідку за формою згідно з Додатком 6 до Порядку № 413 за період з 26.01.2026 по 29.01.2026;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2026 № 119 (по стройовій частині) шляхом правильного обчислення пільгової вислуги років ОСОБА_1 з урахуванням періоду безпосередньої участі у бойових (спеціальних) завданнях з 26.01.2026 по 29.01.2026 із розрахунку один місяць служби за три місяці;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 направити оновлені відомості про вислугу років ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для внесення відповідних змін до особової справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2026 № 119 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У період з 26.01.2026 по 29.01.2026 позивач зазначає, що перебував у службовому відрядженні у складі військової частини НОМЕР_2 , де безпосередньо виконував бойові (спеціальні) завдання у районах ведення бойових дій, що підтверджується витягом з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 , переданим у встановленому порядку старшим групи до адміністративного відділу військової частини НОМЕР_1 . Факт участі у бойових діях також підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 № 817 від 29.01.2026. Рапортом від 13.03.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з вимогою оформити довідку за формою Додатку 6 та долучити її до особової справи. Водночас щодо періоду з 26.01.2026 по 29.01.2026 відповідач довідку не оформив та відповідні відомості до особової справи не вніс, незважаючи на наявність підтверджуючих документів. 08.04.2026 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 119 позивача виключено зі списків особового складу, при цьому у вказаному наказі пільгова вислуга років визначена неповно (2 місяці 8 днів) внаслідок неврахування періоду участі у бойових діях з 26.01.2026 по 29.01.2026. Таким чином, вказана бездіяльність відповідача призвела до порушення права позивача на належний облік вислуги років.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У відзиві представник відповідача вказав, що у довідці військової частини НОМЕР_2 № 817 прямо зазначено, що вона є підставою для включення до проекту наказу про виплату додаткової винагороди під час дії воєнного стану. Також у довідці наведено посилання на Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260. Отже, довідка військової частини НОМЕР_2 від 29.01.2026 № 817 має інше цільове призначення - підтвердження підстав для включення військовослужбовців до проекту наказу про виплату додаткової винагороди під час дії воєнного стану. Вона не є довідкою за формою згідно з Додатком 6 до Порядку № 413, не оформлена як документ для подання на розгляд комісії з питань надання статусу учасника бойових дій і не є безумовною підставою для внесення змін до наказу по стройовій частині щодо пільгової вислуги років. Військова частина НОМЕР_1 не заперечує, що така довідка могла бути врахована як один із документів для перевірки обставин перебування позивача у службовому відрядженні та виконання ним окремих завдань. Водночас зазначена довідка сама по собі не створювала для військової частини НОМЕР_1 обов`язку внести до наказу № 119 відомості про пільгову вислугу років у заявленому позивачем обсязі, оскільки не підтверджувала період з 26.01.2026 по 29.01.2026 у повному обсязі та мала інше правове призначення. Військова частина НОМЕР_1 звертає увагу суду, що позивач помилково ототожнює різні за правовою природою, змістом, метою оформлення та правовими наслідками документи, а саме довідку військової частини НОМЕР_2 від 29.01.2026 № 817 та довідку за формою згідно з Додатком 6 до Порядку № 413. І тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2026 № 119 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У період з 26.01.2026 по 29.01.2026 позивач перебував у службовому відрядженні у складі військової частини НОМЕР_2 , де безпосередньо виконував бойові (спеціальні) завдання у районах ведення бойових дій, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 № 817 від 29.01.2026.

13.03.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з вимогою оформити довідку за формою Додатку 6 та долучити її до особової справи.

Відповідач щодо спірного періоду довідку не оформив та відповідні відомості до особової справи не вніс.

08.04.2026 позивача виключено зі списків особового складу, при цьому у вказаному наказі пільгова вислуга років визначена у розмірі 2 місяці 8 днів.

Вважаючи такі дії військової частини НОМЕР_1 протиправними, позивач звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суспільні відносини з приводу набуття громадянином правового статусу учасника бойових дій урегульовані Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон № 3551-XII).

Згідно зі статтею 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до статті 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Пунктом 8 Порядку № 413 встановлено, що для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.

З наведеного слідує, що обов`язок командира (начальника) військової частини подати на розгляд відповідної комісії довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 не є безумовним: він виникає лише за наявності підтвердженого належними документами факту безпосередньої участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/7237/24 зазначив, що законодавець у кожному випадку пов`язує надання статусу учасника бойових дій із фактичною участю у збройному протистоянні, яка має ознаки безпосередності, тобто особистого виконання бойових (службових) завдань у складі військових формувань під час здійснення відповідних заходів. Йдеться не про будь-яке виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, а про реальне та особисте залучення до виконання завдань, безпосередньо пов`язаних із відсіччю та стримуванням збройної агресії, що за своїм змістом і характером передбачають підвищений рівень небезпеки для життя і здоров`я військовослужбовця. Виконання завдань забезпечувального, чергового чи охоронного характеру, навіть у період дії воєнного стану, саме по собі не може ототожнюватися з такою безпосередньою участю. При цьому, зміст поняття “безпосередня участь” підлягає системному тлумаченню у взаємозв`язку з нормативними актами, прийнятими на виконання Закону № 3551-ХІІ, які визначають порядок підтвердження такої участі та критерії її встановлення. У цьому контексті територіальна складова не є самостійно встановленим обмеженням, а виступає елементом правової моделі, відповідно до якої безпосередність участі пов`язується з виконанням бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених у встановленому порядку. Відсутність встановленого факту виконання завдань у таких районах виключає можливість визнання відповідної діяльності як безпосередньої участі у розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ.

Крім того, у названій постанові Верховний суд зауважив, що системний аналіз пункту 1 Постанови № 168 свідчить, що законодавець чітко розмежував поняття: "загальне виконання бойових (спеціальних) завдань у період воєнного стану, за яке виплачується додаткова винагорода до 30000 гривень" та "безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони з обов`язковим перебуванням у районах їх ведення (здійснення), що є підставою для збільшення винагороди до 100000 гривень".

Таке розмежування має правове значення для оцінки характеру участі військовослужбовця у виконанні військового обов`язку та не допускає ототожнення будь-якого виконання завдань у період воєнного стану з безпосередньою участю у бойових діях.

Отже, у своєму системному взаємозв`язку положення Закону № 3551-ХІІ, Порядку № 413, постанови Кабінету Міністрів України № 168 та розділу XXXIV Порядку № 260 формують узгоджену правову модель регулювання, відповідно до якої вирішальним критерієм для віднесення діяльності військовослужбовця до безпосередньої участі у бойових діях чи заходах із забезпечення національної безпеки і оборони є встановлення факту виконання ним бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

При цьому нормативне розмежування розмірів додаткової винагороди (100000, 50000 та 30000 гривень) не має суто фінансового характеру, а залежить від фактичних обставин, інтенсивності та умов залучення військовослужбовця до виконання бойових (спеціальних) завдань, зокрема від характеру таких завдань і території їх здійснення. Виплата у розмірі 100000 гривень поставлена у залежність від встановлення факту безпосередньої участі у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони за умови перебування в районах їх ведення. Натомість виконання бойових (спеціальних) завдань поза межами таких районів або здійснення завдань забезпечувального чи охоронного характеру, що зумовлює виплату додаткової винагороди у меншому розмірі (30000 гривень), саме по собі не може розцінюватися як безпосередня участь у бойових діях.

Таким чином, лише сукупність установлених обставин щодо характеру виконуваних завдань, території їх здійснення та їх належного документального підтвердження відповідно до вимог законодавства є передумовою виникнення обов`язку щодо оформлення довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 і, відповідно, підставою для подальшого розгляду питання про надання статусу учасника бойових дій.

Застосовуючи наведені правові висновки до встановлених у цій справі обставин, суд виходить із того, що однією з обставин, з якою позивач пов`язує своє право на отримання довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 за період з 26.01.2026 по 29.01.2026, є факт його безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у складі військової частини НОМЕР_2 в районі ведення воєнних (бойових) дій, що підтверджується довідкою від 29.01.2026 № 817, в якій зазначено, що ОСОБА_1 був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі угрупувань військ (сил) Сил оборони держави 3 армійського корпусу угруповання об`єднаних сил пропорційно часу безпосередньої участі у виконанні бойових завдань із охорони, оборони та всебічного забезпечення розгорнутих пунктів управління та їх елементів (у тому числі із забезпечення функціонування систем зв`язку, експлуатаційно-технічного обслуговування, логістичного, медичного забезпечення, підтримки) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій на території Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області. Підстава:

1. Бойове розпорядження командира 3 армійського корпусу від 09.01.2026 № 151т/БР/ЗАК, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 18.01.2026 № 51 дск/кп та від 23.01.2026 № 74дск/кп;

2. Журнал ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 від 16.01.2026 № 100т/окп;

3. Рапорт начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 від 29.01.2026 № 133.

Суд зазначає, що відповідно до Порядку № 413 довідка від 29.01.2026 № 817 є належним та допустимим доказом того, що у період з 26.01.2026 по 29.01.2026 позивач проходив службу саме в зоні воєнних (бойових) дій.

Суд звертає увагу, що позивач не просто перебував на території, а був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі угруповання об`єднаних сил. Цей факт підтверджений належними документальними підставами: бойовими розпорядженнями вищого командування (3 АК, ВЧ НОМЕР_1 ); журналом ведення бойових дій (ВЧ НОМЕР_2 ), що є головним доказом перебування в районах ведення бойових дій.

Доводи відповідача про те, що довідка військової частини НОМЕР_2 від 29.01.2026 № 817 видана з іншою метою - для включення позивача до проекту наказу про виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, суд відхиляє, оскільки правове значення для вирішення спору має не назва чи формально зазначена мета видачі документа, а обставини, які цим документом підтверджуються. Довідка № 817 та додані до неї бойові розпорядження і журнал бойових дій підтверджують один і той самий факт - безпосередню участь позивача у виконанні бойових (спеціальних) завдань у районі ведення воєнних (бойових) дій у період з 26.01.2026 по 29.01.2026, який має правове значення як для питання виплати додаткової винагороди, так і для питання видачі довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 та обчислення пільгової вислуги років. Суд також враховує, що, на відміну від обставин справи № 200/7237/24, розглянутої Верховним Судом у постанові від 17.02.2026 (у якій встановлено, що місто Одеса не було віднесено до районів ведення воєнних (бойових) дій), у цій справі відповідач не заперечував та не спростовував належними доказами висновок про перебування позивача саме в районі ведення активних бойових (воєнних) дій - на території Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області, а цей факт додатково підтверджується наведеними вище бойовими розпорядженнями та журналом бойових дій. За таких обставин територіальний критерій безпосередньої участі позивача у бойових діях, на відміну від справи № 200/7237/24, є встановленим та не спростованим відповідачем.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач у період з 26.01.2026 по 29.01.2026 брав безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань у районі ведення воєнних (бойових) дій, а тому має право на отримання довідки за формою згідно з Додатком 6 до Порядку № 413.

Отже, виходячи з вищевказаного відповідач неналежним чином розглянув заяву позивача.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2026 № 119 (по стройовій частині) шляхом правильного обчислення пільгової вислуги років ОСОБА_1 з урахуванням періоду безпосередньої участі у бойових (спеціальних) завданнях з 26.01.2026 по 29.01.2026 із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Абзацами 1, 2 ч. 4 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 Р. за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Відповідно до п. 4. Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 13.1, розділу ХІІІ “Правила виплати надбавки за вислугу років” Порядку № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.

Вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди:

зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами);

проходження військової служби, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця на посадах, передбачених у штатах кораблів, катерів, морських суден або самохідних рейдових суден (далі - кораблі (судна)), у тому числі, які ремонтуються, а також на посадах, передбачених в управліннях груп, ланок, загонів, дивізіонів, бригад і центрів, до складу яких входять кораблі (судна), які постійно розміщені на кораблях (суднах);

проходження військової служби під час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби.

Періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку, обчислюються відповідно до чинного законодавства України.

Періоди служби, обчислені на пільгових умовах відповідно до раніше встановленого порядку, перерахунку в бік зменшення не підлягають.

Згідно з п.п. 6, 7 розділу IV Порядку № 260, для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців.

Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо.

Військовослужбовцям, які прибули до військової частини для подальшого проходження служби, виплата надбавки за вислугу років здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної у грошовому атестаті.

Після надходження до військової частини особової справи військовослужбовця вислуга років для виплати йому надбавки оголошується наказом командира військової частини.

Аналіз вказаних положень Порядку № 260 вказує, що командир військової частини оголошує наказом обсяг вислуги років військовослужбовців, який враховується для обчислення надбавки за вислугу років. При цьому, наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності).

Разом із тим суд звертає увагу, що наведені положення Порядку № 260 регулюють обчислення надбавки до грошового забезпечення військовослужбовця, яка виплачується за час проходження ним дійсної військової служби. Предметом же цього спору є правильність відображення вислуги років у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2026 № 119 (по стройовій частині), яким позивача виключено зі списків особового складу у зв`язку із звільненням з військової служби; показники такої вислуги років (календарної та пільгової) використовуються надалі, зокрема, для визначення розміру пенсії позивача органами Пенсійного фонду України.

За таких обставин обчислення пільгової вислуги років позивача регулюється не Порядком № 260, а постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"" (далі - Постанова № 393).

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 393 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці - за час проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

Оскільки судом установлено факт безпосередньої участі позивача у виконанні бойових (спеціальних) завдань у районі ведення воєнних (бойових) дій у період з 26.01.2026 по 29.01.2026, саме коефіцієнт, передбачений підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 393, - один місяць служби за три місяці, - підлягає застосуванню до вислуги років позивача за цей період, що узгоджується з уточненою позовною вимогою.

Судом встановлено, що згідно з витягом з наказу від 08.04.2026 № 119 вислуга років ОСОБА_1 в Збройних Силах України станом на 08.04.2026 становить: календарна - 14 років 00 місяців 21 день, пільгова - 00 років 02 місяці 08 днів, загальна - 14 років 02 місяці 29 днів.

Разом із тим, оскільки судом встановлено, що у період з 26.01.2026 по 29.01.2026 позивач брав безпосередню участь у бойових (спеціальних) завданнях, цей період підлягає зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах, а саме один місяць служби за три місяці.

З урахуванням вищевказаного оновлені показники вислуги років ОСОБА_1 станом на 08.04.2026 мають становити: календарна вислуга: 14 років 00 місяців 21 день (залишається незмінною); пільгова вислуга: 00 років 02 місяці 16 днів (до наявних 08 днів додаються належні +8 днів); загальна вислуга: 14 років 03 місяці 07 днів (14 років 02 місяці 29 днів + 8 днів = 14 років 02 місяці 37 днів, що після перерахунку у повні місяці становить 14 років 03 місяці 07 днів).

Таким чином, військова частина НОМЕР_1 протиправно не врахувала під час обрахунку вислуги років позивача період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 26.01.2026 по 29.01.2026 на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці).

За наведених обставин суд дійшов висновку, що вимога про зобов`язання відповідача внести зміни до наказу від 08.04.2026 № 119 та провести правильний розрахунок шляхом належного обчислення пільгової вислуги років ОСОБА_1 з урахуванням періоду безпосередньої участі у бойових (спеціальних) завданнях з 26.01.2026 по 29.01.2026 із розрахунку один місяць служби за три місяці є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання направлення оновлених відомостей про вислугу років ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для внесення відповідних змін до особової справи.

Відповідно до частини 3 розділу III "Складання та ведення особових справ осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу" Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 05.09.2022 № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 14.10.2024 № 687) особова справа є основним документом персонального обліку осіб офіцерського складу, а також осіб рядового, сержантського і старшинського складу. Перші примірники особових справ зазначених категорій військовослужбовців обліковуються, зберігаються та ведуться за місцем їх військової служби.

Відповідно до пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань забезпечують підготовку та подання документів, необхідних для призначення органами Пенсійного фонду України пенсій особам, звільненим з військової служби (крім військовослужбовців базової військової служби), та членам їх сімей відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та розвідувальними органами, повідомляють органам Пенсійного фонду України про повторне прийняття на військову службу осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, видають довідки громадянам про проходження військової служби, зокрема про період участі у бойових діях для врахування до стажу.

Приписами п. 2.6 Інструкції з організації роботи із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 № 937, визначено, що на обласні ТЦКСП покладаються, зокрема, оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, документів для призначення за Законом пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам сімей померлих військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби.

Системний аналіз викладених положень законодавства України дає змогу дійти висновку, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і установлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.

Аналогічний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 537/1980/16-а та у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 554/2032/17.

Суд зазначає, що обов`язок щодо оформлення та подання документів для призначення пенсії відповідно до Закону України № 2262-ХІІ покладено саме на уповноважений орган за останнім місцем служби особи, а не на територіальний орган Пенсійного фонду України. Територіальний орган Пенсійного фонду України відповідно до ст. 49 Закону України № 2262-ХІІ та положень Порядку № 3-1 здійснює розгляд уже оформленого пакета документів, який надходить від уповноваженого структурного підрозділу, та приймає рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії.

Натомість саме уповноважений орган перевіряє наявність необхідних документів; здійснює обчислення календарної та пільгової вислуги років; формує розрахунок вислуги; оформлює подання про призначення пенсії; підтверджує розмір грошового забезпечення; надсилає належним чином оформлені матеріали до органу Пенсійного фонду України.

З огляду на вищезазначене, оскільки суд встановив протиправність дій військової частини вимога про направлення оновлених відомостей до ІНФОРМАЦІЯ_4 є похідною та такою, що також підлягає задоволенню задля належного забезпечення та реалізації соціальних і пенсійних прав позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторони доводять на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Оскільки позивач як учасник бойових дій відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, а інших судових витрат учасниками справи не заявлено, підстави для їх розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі ОСОБА_1 довідки за формою згідно з Додатком 6 до Порядку № 413 за період безпосередньої участі у бойових (спеціальних) завданнях з 26.01.2026 по 29.01.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 оформити та видати ОСОБА_1 довідку за формою згідно з Додатком 6 до Порядку № 413 за період безпосередньої участі у бойових (спеціальних) завданнях з 26.01.2026 по 29.01.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2026 № 119 (по стройовій частині) шляхом правильного обчислення пільгової вислуги років ОСОБА_1 з урахуванням періоду безпосередньої участі у бойових (спеціальних) завданнях з 26.01.2026 по 29.01.2026 із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 направити оновлені відомості про вислугу років ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для внесення відповідних змін до особової справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 06 жовтня 2026 р.

06.10.26