Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №240/24048/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/24048/25

категорія 106020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 14.03.2022 по 31.05.2022 в розрахунку до 100000 гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 14.03.2022 по 31.05.2022 в розрахунку до 100000 гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . У період з 04.03.2022 по 31.05.2022 брав участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, перебуваючи в зоні бойових дій (на той час), а саме район АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що за ці періоди йому не було виплачено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022. На звернення позивача, військова частина НОМЕР_1 повідомила, що виплачувала винагороду в розмірі 30000 грн. Разом із тим, зазначає, що позивач у складі НОМЕР_2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 (у подальшому - військова частина НОМЕР_3 ) виконувала бойові завдання у складі оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". Вищевказаними угрупуваннями, було проігноровано неодноразові звернення військової частини НОМЕР_1 про надання довідок на підставі бойових розпоряджень особовому складу 2-го батальйону спецпризначення військової частини НОМЕР_1 . З огляду на це відповідач не має можливості виплати додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100000 грн особовому складу НОМЕР_2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , з огляду на вищевказане позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 07.11.2025, відповідач зазначив, що ненарахування та невиплата позивачеві додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані періоди за жодних обставин не може вважатися наслідком протиправних дій саме військової частини НОМЕР_1 , а є натомість наслідком недбалого регулювання органів вищого управління. Вказує, що позивач проходив військову службу у 2-ому батальйоні спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 (у подальшому - військова частина НОМЕР_3 ), яка належить до оперативного підпорядкування ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” та ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, що підтверджено відповідними довідками, оформлено належним чином (шляхом складання відповідних актів) та на підставі бойових розпоряджень уповноважених органів військового управління. Відповідач неодноразово звертався до командування ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” та ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, про видачу довідок по особовому складу НОМЕР_2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , звернення неодноразово були проігноровані. При цьому відмова мотивувалася тим, що відповідні оперативні угрупування військ не є окремими військовими частинами, а отже, і позбавлені права здійснювати документування (зокрема й видачу довідок) безпосередньої участі військових частини, підрозділів та окремих військовослужбовців у бойових діях з відбиття збройної агресії російської федерації проти України, оскільки право надавати такі довідки зазначеними раніше окремими дорученнями МОУ надано саме військовим частинам.

Відповідач стверджує, що суб`єкт владних повноважень мав би надати на запит військової частини належне документальне підтвердження участі її підрозділу у бойових діях у його оперативному підпорядкуванні. Але зазначені вище положення абзацу 4 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України перешкоджали можливості командування ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” та ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” відступити від формального тексту окремих доручень МОУ або застосувати вимоги таких доручень. Разом із тим, відповідач звертався до Третього територіального управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України з приводу надання роз`яснення щодо можливості здійснення виплати додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100000 гривень особовому складу НОМЕР_4 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 (у подальшому - військова частина НОМЕР_3 ) чіткої та мотивованої відповіді також одержано не було.

Дослідивши пояснення відповідача, суд ухвалою 12.01.2026 витребував у ІНФОРМАЦІЯ_3 належним чином засвідчені копії: наказу командира військової частини НОМЕР_3 про безпосередню участь ОСОБА_1 в бойових діях у період з 14.03.2022 по 31.05.2022, довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії встановленої форми, усіх інших доказів, які підтверджують або спростовують участь ОСОБА_1 в бойових діях.

16.01.2026 до суду надійшло клопотання від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому зазначено, що оперативно-тактичне угрупування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” не знаходилось у підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_3 , було створено не на підставі рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 та не за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 ліквідоване. Витребування доказів оперативно-тактичного угрупування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” та документи, видані вказаним тимчасовим органом військового управління, перебувають в Галузевому державному архіві Міністерства оборони України.

Суд ухвалою від 21.01.2026 витребував у Галузевого державного архіву Міністерства оборони України належним чином засвідчені копії: наказу командира військової частини НОМЕР_3 про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях у період з 14.03.2022 по 31.05.2022, довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії встановленої форми, інші докази, які підтверджують або спростовують участь ОСОБА_1 у зоні бойових дій.

Галузевий державний архів Міністерства оборони України на виконання ухвали надіслав архівну довідку в якій зазначено, що в наказі командувача оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " АДРЕСА_1 від 24.03.2022 № 22 значиться, що до складу сил та засобів оперативного угруповання військ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, які залучаються та беруть безпосередню участь в оборонній операції для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України, з метою виконання службових (бойових) завдань прибув ОСОБА_1 . У наказі командувача оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " м. Чернігів від 10.06.2022 № 82 значиться вважати такими, що вибули зі складу сил та засобів оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", які залучались та брали безпосередню участь в оборонній операції для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України з 01.06.2022.

10.02.2026 до суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов лист, в якому зазначено, що військова частина НОМЕР_1 не знаходилось у підпорядкуванні Командування.

Дослідивши лист ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд ухвалою від 12.02.2026 витребував у Генерального штабу Збройних Сил України належним чином засвідчені копії: наказу командира військової частини НОМЕР_3 про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях у період з 14.03.2022 по 31.05.2022, довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії встановленої форми, інших доказів, які підтверджують або спростовують участь ОСОБА_1 у зоні бойових дій.

24.02.2026 до суду надійшла заява на виконання ухвали суду, в якій відповідач зазначає, що до 01.06.2022 у складі військової частини НОМЕР_1 як структурні підрозділи бригади, перебувало декілька лінійних батальйонів, які не мали статусу окремих військових частин. Починаючи з 01.06.2022 на базі лінійних батальйонів створено окремі військові частини, зокрема і військову частину НОМЕР_3 . Звідси випливає, що наказів командира військової частини НОМЕР_3 до 01.06.2022 не існує. Натомість на підтвердження залучення ОСОБА_1 до безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та виконання бойових завдань надано витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.03.2022 № 12 про вибуття останнього до району населеного пункту Коростеня Житомирської області. Вибуття особового складу військової частини НОМЕР_1 у визначений район зосередження для участі у бойових діях та забезпеченні відповідних заходів здійснене на підставі Бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2022 № 13. У подальшому на підставі Бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2022 № 22, визначений особовий склад, в тому числі і ОСОБА_1 , висунувся в район населеного пункту Козелець Чернігівської області та перейшов в оперативне підпорядкування командувача ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”. Додатково надано довідку військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2026 № 2026 про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Ухвалою суду від 20.04.2026 провадження в адміністративній справі № 240/24048/25 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 280/8933/24, у зв`язку з тим, що частина позовних вимог в справі стосується компенсації втрати частини доходів у зв`язку з невчасно виплаченим грошовим забезпеченням.

24.07.2026 провадження у справі поновлено.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 04.03.2022 по 31.05.2022 та з 09.07.2023 по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 .

У період з 04.03.2022 по 31.05.2022 брав участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, перебуваючи в зоні бойових дій (на той час), а саме район АДРЕСА_1 .

У зазначені періоди військова частина НОМЕР_1 виплачувала додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях, на думку позивача відповідач протиправно не виплачував додаткову грошову винагороду в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

Вважаючи дії військової частини НОМЕР_1 протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який наразі триває.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Тобто відповідно до пункту 1 Постанови № 168 відповідна додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану щомісячно, а тому вона належить до додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців.

У подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, № 43 від 20.01.2023.

Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, пунктом 17 якого визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На виконання вказаних норм Міністр оборони України приймав відповідні рішення.

25.01.2023 Міністерством оборони України прийнято наказ № 44 "Про внесення змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", яким Порядок № 260, доповнений розділом XXXIV, що визначає умови та порядок виплати додаткової грошової допомоги, згідно з п.п. 2 та 4 якого:

"2. На період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” виплачується в таких розмірах:

100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

50000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30000 гривень.

Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань".

З аналізу вказаних нормативно-правових актів, що підлягали застосуванню на час виникнення спірних правовідносин, слідує, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Підставою для виплати такої збільшеної додаткової винагороди є відповідні накази командирів (начальників), а документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій; рапорт командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або у виконанні бойових (спеціальних завдань) завдань та довідки командира військової частини за формою, що затверджена відповідним додатком до рішення Міністра оборони України (у формі окремого доручення) від 23.06.2022 № 912/з/29.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 № 2833 від 30.12.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 у період з 14.03.2022 по 31.05.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу, на те, що ця довідка є також безпосередньою підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач упродовж оспорюваного періоду брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З витягу з наказу наданого військовою частиною НОМЕР_1 від 14.03.2022 № 12 вбачається, що 14.03.2022 вважати такими, що вибули для безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виконання бойових завдань на лінію безпосереднього зіткнення з противником (район АДРЕСА_1 ) солдат ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з наказу від 01.06.2022 № 2 ОСОБА_1 вважати таким, що вибув у район виконання бойових завдань військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Надаючи оцінку доводам сторін щодо віднесення районів виконання позивачем завдань до зони бойових дій, суд зазначає, що згідно з чинним нормативно-правовим регулюванням механізму виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168, райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Суд як на додаткове джерело інформації зважає на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії. Зазначений наказ підтверджує факт ведення бойових дій на території Коростенського району Житомирської області, Новгород-Сіверського району та в с. Якубівка Чернігівської області у 2022 році. Проте суд наголошує, що дати початку та завершення бойових дій, визначені у Наказі № 309 для цілей соціальних виплат населенню та оподаткування, не є визначальними для військовослужбовців ЗСУ.

Визначальним і достатнім підтвердженням факту виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій є Довідка про безпосередню участь військової частини НОМЕР_1 № 2833 від 30.12.2024 та відповідні витяги з бойових наказів, видані уповноваженими командирами на підставі директив Головнокомандувача ЗСУ. Оскільки уповноважена посадова особа військової частини НОМЕР_1 видала позивачу довідку встановленої форми, яка охоплює весь спірний період з 14.03.2022 по 31.05.2022, суд доходить висновку, що позивач у вказаний період виконував бойові завдання саме в районах ведення бойових дій у розумінні наказів Міноборони, а тому має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень пропорційно часу такої участі.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 2 Розділу XXXIV Порядку № 260 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44) було визначено вичерпний перелік випадків та обставин, які у своїй сукупності є підставою для виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100000 гривень.

Визначальними факторами для нарахування та виплати додаткової винагороди у вказаному збільшеному розмірі є сукупність таких факторів:

- військовослужбовець бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та при цьому:

- перебуває безпосередньо в районі ведення (здійснення) бойових дій, та при цьому:

- виконує бойові (спеціальні) завдання.

Тобто мають одночасно існувати всі три наведені фактори щодо конкретного військовослужбовця. Лише в такому випадку він має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000 гривень розмірі.

При цьому, у випадку якщо військовослужбовець виконує бойові завдання, але це відбувається поза визначеними районами ведення бойових дій, то він має право лише на додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень.

Аналогічно якщо військовослужбовець виконує бойові (спеціальні) завдання у районі ведення бойових дій, але при цьому не бере у таких діях безпосередню участь, у нього виникає право лише на додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень.

При цьому, факт виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань безпосередньо в районі ведення (здійснення) бойових дій відповідачем не заперечується.

Отже, з`ясуванню в межах предмета доказування підлягає характер таких бойових (спеціальних) завдань та, відповідно, наявність чи відсутність підстав для виплати позивачу збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди.

Суд звертає увагу, що пунктом 3 Рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 (викладеного у формі телеграми) було визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: 1) бойовий наказ (бойове розпорядження); 2) журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); 3) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Наказано про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

У подальшому Міністром оборони України з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, прийнято рішення (у формі окремого доручення) від 23.06.2022 № 912/з/29 (далі Рішення № 912/з/29).

Пунктом 1 Рішення № 912/з/29 визначено, що під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів” (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частино (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань (військ) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії.

Абзацами 3 та 4 п. 3 Рішення № 912/з/29 наказано документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Пунктом 4 Рішення № 912/з/29 наказано керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних групи, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.

У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.

У підставах про видання таких довідок (додаток № 1 або додаток № 2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Пунктами 5 та 6 Рішення № 912/з/29 визначено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення).

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Отже, пункт 1 Рішення МОУ № 912/з/29 від 23.06.2022 роз`яснює термін “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів” (далі бойові дії або заходи). Під цим терміном розуміється виконання військовослужбовцем одного з таких завдань:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ сил оборони держави (визначених головнокомандувачем ЗСУ або начальником генштабу) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони чи наступу (контрнаступу, контратаки);

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ сил оборони безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на тимчасово окупованих територіях;

завдань з оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на окупованих територіях;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів або запобігання спробам заволодіння зброєю чи технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп чи незаконних збройних формувань;

завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

завдань з виявлення повітряних цілей у районах бойових дій;

польотів у районах ведення бойових дій, ведення повітряного бою;

заходів з виведення повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській чи річковій акваторії.

З наведеного слідує, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який видав відповідну довідку. Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, зміст та форма якої відповідають додаткам № 1, 2 окремого доручення, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 вищевказаного окремого доручення, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах у відповідності до повноважень, наданих йому абзацом 3 пункту 3 та абзацом 4 пункту 4 окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.

Зміст цих документів може ставитися під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах. Іншим випадком необхідності пошуку доказів участі військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах може бути ситуація втрати (знищення) документів військової частини (підрозділу) в умовах бойових дій, засвідчена відповідними документами.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справах № 560/3159/23 та № 560/3141/23.

З витягу з наказу наданого військовою частиною НОМЕР_1 від 14.03.2022 № 12 вбачається, що 14.03.2022 ОСОБА_1 вважати таким, що вибув для безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виконання бойових завдань на лінію безпосереднього зіткнення з противником (район АДРЕСА_1 ). Підстава: бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 № 2833 від 30.12.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 у період з 14.03.2022 по 31.05.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Житомирській області (н.п. Коростень, н.п. Козловець), а також м. Новгород- Сіверський та н.п. Якубівка Чернігівської області.

Невідповідності цих доказів критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73-75 КАС України, судом не встановлено.

Суд звертає увагу, що в Рішенні від 23.06.2022 № 912/з/29 Міністр оборони України визначив, що безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів змістовно включає в себе, серед іншого, виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані довідки та витяги з наказів за змістом відповідають додаткам № 1, 2 Рішення № 912/з/29 та є належними доказами підтвердження наявності права у позивача на виплату додаткової винагороди у відповідному розмірі за періоди з 14.03.2022 по 31.05.2022.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 11.04.2024 у справі № 560/3153/23, залишаючи без змін рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.06.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023.

Доводи відповідача про те, що ненарахування та невиплата позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі є наслідком не протиправних дій військової частини НОМЕР_1 , а недосконалого відомчого регулювання та неодноразової відмови командування ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " і ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " у видачі необхідних довідок, суд відхиляє з таких підстав.

Обов`язок військової частини НОМЕР_1 як суб`єкта, на грошовому забезпеченні якого перебуває позивач, своєчасно нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду встановлений законодавством і не залежить від якості взаємодії між різними органами військового управління. Труднощі в отриманні документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях від інших органів військового управління, в оперативне підпорядкування яких тимчасово передавався підрозділ позивача, є внутрішньою організаційною проблемою Сил оборони держави, ризик настання якої не може покладатися на військовослужбовця, об`єктивно позбавленого можливості впливати на своєчасність оформлення відповідних довідок іншими органами військового управління. Встановлені судом факти наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі та невиплати цієї винагороди у повному обсязі у визначений законодавством строк є самостійною та достатньою підставою для висновку про протиправність бездіяльності відповідача, незалежно від причин, з яких відповідач не отримав відповідного документального підтвердження від інших органів військового управління.

Щодо позовної вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи й організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами, визначеними цим Законом, слід розуміти грошові доходи громадян, які вони отримують на території України та які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітну плату (грошове забезпечення) та інші.

Разом із тим стаття 4 Закону № 2050-ІІІ встановлює, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсійних виплат). Кошти, що підлягають нарахуванню як компенсація громадянину втрати частини доходу, у тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер і виплачуються у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата доходу (заборгованості).

Системний аналіз норм зазначеного Закону дає підстави для висновку, що право на таку компенсацію виникає незалежно від підстав нарахування відповідного доходу, зокрема й у випадку, коли відповідні суми підлягають виплаті на виконання судового рішення.

Разом із тим вирішальним для застосування механізму компенсації є встановлення факту порушення строків виплати доходу, а також наявності періоду затримки, за який така компенсація підлягає нарахуванню.

Суд враховує, що саме з метою правильного вирішення спору в частині цієї позовної вимоги ухвалою від 20.04.2026 провадження у справі зупинялося до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 280/8933/24, яке безпосередньо стосується питання про поширення дії Закону № 2050-ІІІ на додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24, яка є остаточною й оскарженню не підлягає, встановлено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, передбачена Постановою № 168, згідно з пунктом 2 розділу I Порядку № 260 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44) належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такий дохід має разовий, а не систематичний (постійний) характер, а тому приписи Закону № 2050-ІІІ, які поширюються лише на доходи, що не мають разового характеру, на відносини щодо виплати цієї винагороди не поширюються, і компенсація втрати частини такого доходу у разі затримки його виплати стягненню не підлягає.

Додаткова винагорода, право на отримання якої встановлено судом у цій справі, є різновидом тієї самої додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, а пункт 2 розділу I Порядку № 260 не встановлює для неї, за критерієм систематичності виплати, іншого правового режиму залежно від підстави нарахування (безпосередня участь у бойових діях чи інші випадки, визначені цією постановою). За таких обставин наведені висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 280/8933/24 підлягають врахуванню і в цій справі, а вимога позивача про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168, не підлягає задоволенню не лише з підстави її передчасності, а й з тієї підстави, що приписи Закону № 2050-ІІІ на спірні правовідносини не поширюються.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 14.03.2022 по 31.05.2022, в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 14.03.2022 по 31.05.2022, в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням вже проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 07 жовтня 2026 р.

07.10.26