Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/24067/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/24067/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качанка О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі справу за позовом адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 31 від 30.07.2026, у частині відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки за заявою № 20260727-961204;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 20260727-961204 з урахуванням правової оцінки суду, дослідити всі подані та додатково надані докази, попередні рішення про відстрочку, історію записів Реєстру «Оберіг» і надати вмотивоване рішення із зазначенням конкретних фактичних та правових підстав.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є батьком неповнолітнього ОСОБА_2 .

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 11.10.2022 у справі № 226/762/22 місце проживання сина визначено разом із батьком.

Позивач і син зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .

27.07.2026 позивач звернувся із заявою № 20260727-961204 про надання відстрочки як батьку, який самостійно виховує дитину віком до 18 років.

За повідомленням, сформованим 03.08.2026, комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 протоколом № 31 від 30.07.2026 відмовила у наданні відстрочки. Єдине формулювання причини: «Відсутні підстави до п. 4 ч. 1 ст. 23». Повного протоколу, аналізу доказів, переліку відсутніх або неналежних документів та мотивів відхилення попередніх облікових відомостей позивачу не надано.

Одночасно офіційні дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є внутрішньо суперечливими: розширені витяги, сформовані 29.07.2026 та 01.08.2026, містять відстрочку до 01.08.2026 за підставою самостійного виховання дитини, тоді як електронний військово-обліковий документ, сформований 30.07.2026 - у день спірного рішення, зазначає відстрочку до завершення мобілізації.

Відповідач не пояснив походження цих записів і не навів оцінки питання про автоматичне продовження раніше наданої відстрочки.

Позивач вважає протиправним рішення відповідача про відмову в наданні відстрочки.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення, про що 04.09.2026 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Позивачем до заяви про відстрочку надано рішення Димитровського міського суду Донецької області від 11.10.2022 у справі № 226/762/22, згідно з яким визначено місце проживання малолітньої дитини громадянина України ОСОБА_2 разом з батьком - ОСОБА_1 .

Проте, на думку відповідача, зазначене рішення не підтверджує факт самостійного виховання дитини позивачем.

Відповідач вказує, що факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Тобто, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо, визначення місця проживання дітей із батьком, не можуть розцінюватися судом як самостійне виховання батьком дитини та бути підставою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тож відповідач вважає, що рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30.07.2026 № 31 про відмову у наданні відстрочки позивачу є правомірним.

07.09.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що предметом цього спору є не встановлення адміністративним судом факту самостійного виховання дитини і не вимога безпосередньо надати відстрочку. Позов спрямований на перевірку правомірності рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформленого протоколом № 31 від 30.07.2026, та на повторний, належно мотивований розгляд заяви № 20260727-961204.

Позивач не заперечує, що рішення від 11.10.2022 саме по собі не є рішенням про встановлення факту самостійного виховання після 2022 року. Однак, на думку позивача, це не робить правомірною немотивовану відмову у наданні відстрочки, ухвалену без розкриття фактичних і правових підстав, без надання позивачу можливості усунути конкретно визначений недолік та без пояснення розбіжностей у власних електронних облікових даних відповідача.

На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 21.09.2026 витребувано у відповідача докази.

Ухвалою суду від 07.10.2026 долучено до матеріалів справи, подані відповідачем докази.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується паспортом, карткою платника податків, витягом з реєстру територіальної громади від 06.08.2026 № 2026/013331413, довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.11.2025 № 1206-5003870625, електронним військово-обліковим документом позивача.

Згідно із свідоцтвом про народження від 06.05.2010 серії НОМЕР_2 позивач має сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , матір`ю дитини є ОСОБА_3 .

Рішенням Димитрівського міського суду Донецької області від 11.10.2022 у справі № 226/762/22, яке набрало законної сили 18.11.2022, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 разом з батьком громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Не є спірним питанням у даній справі, оскільки підтверджується як позивачем у позові, так і відповідачем у відзиві на позовну заяву, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як батько, який самостійно виховує дитину віком до 18 років.

До вказаної заяви було додано вищевказані свідоцтво про народження дитини та рішення Димитрівського міського суду Донецької області від 11.10.2022 у справі № 226/762/22.

Згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.07.2026 № 75-Т комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву ОСОБА_1 та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», подані через ЦНАП. За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 30.07.2026 № 31 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови - відсутні підстави.

До матеріалів справи відповідачем надано вищевказаний протокол від 30.07.2026 № 31 (витяг з нього), зі змісту якого встановлено, що вказаним протоколом розглянуто 189 заяв про відстрочку, в тому числі і ОСОБА_1 (під номером 75). Причиною для відмови у наданні відстрочки зазначено - «відсутні підстави».

Позивач, вважаючи таке рішення відповідача необґрунтованим та протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги та заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Згідно з частиною 14 статті 2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п`ятий вказаної статті).

Частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII визначено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації, яка діє по теперішній час.

Абзацом 2 частини 5 статті 22 Закону № 3543-XII визначено, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації врегульовані статтею 23 Закону № 3543-XII.

Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154).

Згідно з пунктом 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

18 травня 2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560).

Цей Порядок визначає, зокрема процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (абзац 5 пункту 1 Порядку № 560).

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Пунктом 58 Порядку № 560 визначено, що за наявності підстав для одержання/переоформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання/переоформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного:

прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);

дату народження;

адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування);

адресу електронної пошти;

контактний номер телефону;

наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (для заяв про переоформлення відстрочки).

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2979), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2025 р. № 1364.

Додатком 5 до Порядку № 560 визначено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 вказаного Переліку (категорія осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») - жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої (таких) дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України; (документи, що підтверджують право на відстрочку) - свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Відповідно до пунктом 59 Порядку № 560 за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов`язаного законних підстав щодо надання/переоформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню.

Пунктом 60 Порядку № 560, зокрема визначено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання/переоформлення відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання/ переоформлення відстрочки або відмову у її наданні/переоформлені. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні/переоформленні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не може перевищувати 15 робочих днів з дня реєстрації заяви. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання/переоформлення відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

Як встановлено судом, позивач звернувся через Центр надання адміністративних послуг до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До вказаної заяви позивачем було додано свідоцтво про народження дитини від 06.05.2010 серії НОМЕР_2 та рішення Димитрівського міського суду Донецької області від 11.10.2022 у справі № 226/762/22.

Відповідач розглянув вказану заяву та додані до неї документи та прийняв рішення, оформлене протоколом від 30.07.2026 № 31, про відмову у наданні позивачу відстрочки.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що зазначене судове рішення не підтверджує факт самостійного виховання дитини позивачем.

При цьому позивач не заперечує проти наведених вище доводів відповідача. Однак вказує, що відповідач зобов`язаний був належним чином мотивувати своє рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки та надати позивачу можливість усунути недоліки заяви.

Суд зазначає, що у відповідності до частин 1 та 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина, регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 2073-ІХ цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Слід вказати, що дія Закону № 2073-ІХ поширюється на публічно-правові відносини, які не належать до винятків, передбачених частиною 2 статті 1 цього Закону, де присутня адміністративна процедура.

При цьому територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (в особі утворених при них комісій щодо розгляду питань про надання відстрочки) у спірних правовідносинах виступають як адміністративні органи у відповідній адміністративній процедурі з розгляду питань про надання відстрочки від призову на військову службу, а рішення про надання або відмову у наданні відстрочки від призову за своєю юридичною природою є індивідуальним адміністративним актом.

Тож положення згаданого закону поширюються на спірні в цій справі правовідносини.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 2 Закону № 2073-ІХ адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб)

За змістом статті 4 Закону № 2073-ІХ одними із принципів адміністративної процедури є верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності та обґрунтованість.

Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 5 Закону № 2073-ІХ).

Відповідно до частин 1-3 статті 8 Закону № 2073-ІХ адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.

Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

У відповідності до вимог частини 1 статті 71 Закону № 2073-ІХ письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

За змістом статті 72 Закону № 2073-ІХ адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи), фактичні обставини справи, зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи, посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу, детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Слід вказати, що Закон № 2073-IX встановлює чіткий стандарт прозорості та обґрунтованості рішень державних органів.

Прийняття адміністративного акта, який тягне за собою несприятливі наслідки для особи (зокрема відмову у реалізації права на відстрочку від мобілізації), вимагає від суб`єкта владних повноважень дотримання принципу законності та принципу обґрунтованості такого акта.

При цьому мотивувальна частина адміністративного акта є його обов`язковим елементом і повинна давати заявнику чітке та зрозуміле уявлення про те, чому саме подані ним документи визнано неналежними чи недостатніми, які саме юридичні факти не знайшли свого підтвердження та яких саме документів бракує для позитивного вирішення питання.

Як встановлено судом, рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_9 , оформлене протоколом від 30.07.2026 № 31, містить лише формальний висновок про відмову у наданні відстрочки без викладення мотивів та причин, з яких його прийнято.

Відповідач деталізував свої мотиви та зауваження до заяви позивача про надання відстрочки лише під час судового розгляду справи у відзиві на позовну заяву.

Однак суд наголошує, що перенесення обґрунтування адміністративного акта з моменту його прийняття на стадію судового оскарження (у процесуальних документах по суті справи) суперечить вимогам статей 8, 71, 72 Закону № 2073-IX та частині другій статті 2 КАС України. Суб`єкт владних повноважень не може підміняти обов`язкове мотивування рішення при його винесенні подальшим поданням аргументів у суді та, відповідно, лише у випадку оскарження такого рішення.

Слід також вказати, що встановлюючи, що додані до заяви про надання відстрочки документи є недостатніми для встановлення права на відповідну відстрочку, відповідач, діючи відповідно до принципу офіційного з`ясування обставин справи, повинен був поінформувати позивача про виявлені недоліки та надати йому можливість надати додаткові докази, або принаймні належним чином обґрунтувати підстави прийняття відповідного рішення про відмову в наданні відстрочки, з яких позивач мав би змогу чітко зрозуміти конкретні недоліки поданого пакета документів, з`ясувати фактичні та юридичні причини неприйняття наданих ним документів та, за наявності об`єктивної можливості, самостійно їх усунути шляхом надання додаткових підтвердних документів під час повторного звернення із відповідною заявою.

Прийнявши формальне рішення про відмову в наданні відстрочки без належного його мотивування, відповідач позбавив позивача можливості скористатися правами, гарантованими законодавством.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлене протоколом від 30.07.2026 № 31, у частині відмови позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації прийнято з порушенням вимог законності, обґрунтованості та вмотивованості, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої позиції, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність бездіяльності відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача буде ухвалення рішення про:

- визнання протиправним та скасування рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформлене протоколом № 31 від 30.07.2026, у частині відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти обґрунтоване та належним чином вмотивоване рішення за наслідками її розгляду, в установленому законодавством порядку та з урахуванням правової оцінки суду, викладеної у цьому рішенні.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача дослідити всі подані та додатково надані докази, попередні рішення, історії записів реєстру «Оберіг», суд зазначає, що вказані процесуальні дії належать до безпосереднього нормативного обов`язку відповідача під час проведення процедури розгляду заяви. Зобов`язуючи суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки суду, суд виходить з того, що відповідач зобов`язаний у силу закону належним чином оцінити весь обсяг доказів та відомостей.

За таких обставин додаткове судове зобов`язання відповідача вчинити вказані дії призведе лише до дублювання законодавчих норм, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № 4469-3973-0481-8018 від 07.08.2026.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій (рішення) відповідача, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у загальному розмірі 1064,96 грн.

Також у позові вказано, що витрати на професійну правничу допомогу та поштові витрати будуть підтверджені додатково.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України сьомою розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Також частиною 3 статті 143 КАС України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відтак суд вважає за можливе встановити позивачу строк у п`ять днів, з дня ухвалення рішення суду, для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформлене протоколом № 31 від 30.07.2026, у частині відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти обґрунтоване та належним чином вмотивоване рішення за наслідками її розгляду, в установленому законодавством порядку та з урахуванням правової оцінки суду, викладеної у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.).

Встановити ОСОБА_1 п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення суду для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 07.10.2026.

Суддя О.М. Качанок