Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №640/14463/22 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №640/14463/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії зі стандартів державної мови (далі – відповідач, Комісія, НКСДМ), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Національної комісії зі стандартів державної мови Мозгунова В.В. від 26.08.2022 № 167-к про оголошення догани ОСОБА_1 ;

- стягнути з Національної комісії зі стандартів державної мови на користь позивача моральну шкоду, що була йому спричинена незаконними діями, в розмірі 20000,00 грн;

- покласти на відповідача судові витрати в сумі 4000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 26.08.2020 працював у НКСДМ на посаді керівника (з червня 2022 року – начальника) відділу аналітично-організаційної роботи. 01.04.2022 та 07.04.2022 він подав заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) у зв`язку з невиплатою заробітної плати за лютий та березень 2022 року, однак наказ про звільнення відповідачем не виданий, з приводу чого позивач звернувся до суду з окремим позовом. Позивач вважає, що оскільки відповідач був зобов`язаний звільнити його з 07.04.2022, а 02.04.2022 та 04.04.2022 у нього відібрали ключі від службових приміщень та опечатали його кабінет, з 08.04.2022 він не виконував посадових обов`язків, а тому не міг вчинити дисциплінарного проступку.

З 01.05.2022 позивач проходить військову службу в Службі безпеки України, про що повідомив відповідача 21.06.2022 та 23.06.2022; наказом від 24.06.2022 № 85-к його увільнено від виконання посадових обов`язків. Позивач стверджує, що дисциплінарне провадження, порушене наказом від 21.06.2022 № 76-к, здійснено з істотними порушеннями: 23.06.2022 йому усно відмовили в ознайомленні з матеріалами дисциплінарної справи; на його запити від 24.06.2022 про надання копій матеріалів дисциплінарних справ відповідач листами від 30.06.2022 № 2.6/1336/22 та від 22.08.2022 № 2.7/1565/22 відмовив, вимагаючи особистої явки, хоча знав про проходження ним військової служби; запрошення на засідання дисциплінарної комісії надсилалися через месенджери; головою дисциплінарної комісії була ОСОБА_2 – головний спеціаліст очолюваного позивачем відділу, яка з 06.07.2022 виконувала обов`язки начальника цього відділу, тобто була безпосередньо підпорядкована позивачу та особисто заінтересована в результатах провадження, що заборонено пунктом 11 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі – Порядок № 1039). Крім того, позивач вказує, що дисциплінарне провадження, порушене 21.06.2022 та продовжене до 19.08.2022, завершено виданням наказу 26.08.2022, тобто з перевищенням граничного 60-денного строку, встановленого пунктом 5 Порядку № 1039.

Незаконними діями відповідача позивачу, за його твердженням, завдано моральної шкоди, яка полягає у переживаннях, психологічному дискомфорті та розчаруванні, необхідності витрачати час і кошти на відновлення порушених прав, відволіканні від виконання обов`язків військової служби. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 20 000,00 грн. Також позивач просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн за договором про надання правової допомоги від 04.05.2022 № 05/2022-2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

12 жовтня 2022 року відповідач подав відзив на позовну заяву, 17 жовтня 2022 року представник позивача подав відповідь на відзив, 10 листопада 2022 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив позов не визнав. Зазначив, що підстав для звільнення позивача за частиною третьою статті 38 КЗпП України не було, оскільки затримка виплати заробітної плати всім працівникам Комісії сталася внаслідок воєнного стану та невиконання окремими працівниками апарату, у тому числі позивачем, доручень т.в.о. Голови Комісії; питання щодо звільнення позивача розглядається у справі № 640/10273/22. Позивач до 26.04.2022 виходив на роботу та отримував заробітну плату, а тому не міг вважати себе звільненим. Про проходження військової служби позивач повідомив лише 23.06.2022. Увільнення від виконання посадових обов`язків не позбавляє статусу державного службовця та не виключає дисциплінарної відповідальності за проступки, вчинені до увільнення.

Відповідач вказує, що дисциплінарне провадження розпочато на підставі клопотання в.о. керівника апарату Ящук Л.П. від 17.06.2022 № 2.1/165-22, яким встановлено факт невиконання позивачем посадових обов`язків, а дисциплінарна комісія розглядала невиконання ним обов`язків у період до 01.05.2022. ОСОБА_2 була призначена на посаду 01.06.2022 до іншого відділу та 07.06.2022 переведена до відділу аналітично-організаційної роботи, коли позивач уже не з`являвся на роботі, а тому ніколи фактично не перебувала в його підпорядкуванні та не була заінтересована в результатах провадження. Права позивача на ознайомлення з матеріалами справи не порушувалися: відповідач роз`яснював, що для ознайомлення слід звернутися до секретаря дисциплінарної комісії, а надсилання копій матеріалів дисциплінарної справи законодавством не передбачено; позивач міг скористатися допомогою адвоката, з яким договір про надання правової допомоги укладено 04.05.2022, однак не надав навіть елементарних пояснень на запит дисциплінарної комісії. Вимога про відшкодування моральної шкоди не підтверджена доказами.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги, навів перелік звернень працівників апарату НКСДМ до органів державної влади щодо невиплати заробітної плати у березні 2022 року, заперечив обставини щодо опечатування кабінетів та передачі майна, наведені відповідачем, повторно наголосив на порушенні його права на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на перевищенні строку дисциплінарного провадження.

На виконання пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва» справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 адміністративну справу прийнято до провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» змінено з 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Автоматизованою системою документообігу Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду справи визначено суддю Свергун І.О.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року справу прийнято до провадження; учасникам справи запропоновано протягом 15 днів з дати отримання ухвали надати письмові пояснення по суті заявленого позову та наявних заперечень проти нього з урахуванням спливу часу від дати подання позову.

09 вересня 2026 року відповідач через підсистему «Електронний суд» подав письмові пояснення по суті позову та наявних заперечень.

У письмових поясненнях від 09.09.2026 відповідач зазначив, що відповідно до частини першої статті 79 Закону України «Про державну службу» дія догани припинилася не пізніше 26.08.2023, тож станом на 2026 рік оскаржуваний наказ не створює для позивача правових наслідків, а його скасування не призведе до поновлення жодного конкретного права; оскаржуваний наказ є актом одноразового застосування, що вичерпав свою дію. Порушення процедури, на думку відповідача, з посиланням на постанову Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18, може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. Моральна шкода не доведена, обґрунтований розрахунок її розміру відсутній. Витрати на правничу допомогу не підтверджені детальним описом робіт, актом приймання-передачі наданих послуг чи іншими доказами їх обсягу та вартості.

У пункті 4 прохальної частини письмових пояснень відповідач просить проводити розгляд справи за участі його представника. Оцінюючи це прохання, суд зазначає, що справа віднесена до справ незначної складності, розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін з 2022 року, відповідач скористався правом викласти свою позицію у відзиві, запереченні та письмових поясненнях, а характер спірних правовідносин і наявні у справі письмові докази дозволяють вирішити спір без проведення судового засідання. Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у порядку та строки, визначені частинами п`ятою та сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), сторонами не заявлялося. Відтак підстав для призначення судового засідання суд не вбачає.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані сторонами докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов такого.

Позивач ОСОБА_1 з 26.08.2020 проходить державну службу в Національній комісії зі стандартів державної мови. Наказом Комісії від 11.05.2021 № 57-к позивача з 12.05.2021 призначено на посаду керівника відділу аналітично-організаційної роботи – посаду державної служби категорії «Б». Рішенням Комісії від 10.06.2022 № 56 затверджено штатний розпис, яким посаду керівника відділу аналітично-організаційної роботи перейменовано на посаду начальника відділу аналітично-організаційної роботи.

За результатами оцінювання службової діяльності у 2021 році позивач отримав відмінну оцінку (наказ Комісії від 24.12.2021 № 49). До дисциплінарної відповідальності за період роботи на посаді начальника відділу позивач не притягувався (службова записка сектору управління персоналом, складена на запит члена дисциплінарної комісії від 11.07.2022 № 3/ДК).

01.04.2022 та 07.04.2022 позивач подав т.в.о. Голови Комісії заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, які не були реалізовані. Листами від 28.04.2022 № 2.4/1021/22, від 17.05.2022 № 2.6/1149/22 та від 31.05.2022 № 2.6/1184/22 відповідач просив позивача повідомити причини відсутності на робочому місці у квітні – травні 2022 року.

Згідно з довідкою управління роботи з особовим складом Служби безпеки України від 23.06.2022 № 11/1/4-247 позивача призвано на військову службу до Служби безпеки України з 01.05.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Наказом Комісії від 24.06.2022 № 85-к позивача увільнено від виконання посадових обов`язків начальника відділу аналітично-організаційної роботи у зв`язку з проходженням військової служби в Службі безпеки України на строк з 01.05.2022 до дня закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення від проходження військової служби; позивачу збережено місце роботи, посаду і середній заробіток.

Наказом Комісії від 08.06.2022 № 64-к стосовно позивача порушено дисциплінарне провадження, за результатами якого наказом від 29.07.2022 № 137-к позивачу оголошено догану за прогул без поважних причин з 26.04.2022 по 29.04.2022. Цей наказ не є предметом розгляду у цій справі.

17.06.2022 в.о. керівника апарату Комісії Ящук Л.П. звернулася до т.в.о. Голови Комісії з клопотанням № 2.1/165-22 «Стосовно самоусунення від виконання службових обов`язків ОСОБА_1 », у якому, з посиланням на аналіз документів, що надійшли позивачу через систему електронного документообігу АСКОД за період з 01.01.2022 по 16.06.2022, зазначила про наявність 191 невиконаної резолюції та завдання, виконавцем яких призначено позивача (з них 124 прострочені), 87 резолюцій та завдань на контролі керівника відділу, а також понад 1000 виконаних, але не закритих резолюцій, та про те, що позивач залишається активним користувачем системи (останній вхід зафіксовано 15.06.2022).

Наказом т.в.о. Голови Комісії від 21.06.2022 № 76-к «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » стосовно позивача порушено дисциплінарне провадження та доручено дисциплінарній комісії здійснити його до 04 серпня 2022 року.

Наказом Комісії від 27.06.2022 № 61-ос утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», для розгляду дисциплінарного провадження, порушеного наказом від 21.06.2022 № 76-к, у складі: ОСОБА_2 – головний спеціаліст відділу аналітично-організаційної роботи, ОСОБА_3 – головний спеціаліст сектору управління персоналом, ОСОБА_4 – головний спеціаліст з питань запобігання корупції, ОСОБА_5 – головний спеціаліст сектору бухгалтерської роботи, ОСОБА_6 – головний спеціаліст відділу стандартів державної мови та забезпечення оцінювання рівня володіння державною мовою. Головою дисциплінарної комісії була ОСОБА_2 , що підтверджується підписаними нею як головою комісії запрошенням від 10.08.2022 № 8/ДК, протоколами від 11.07.2022, 11.08.2022 та 18.08.2022, актом від 16.08.2022, доповідною запискою від 18.08.2022 № 10/ДК та листом від 18.08.2022 № 11/ДК.

Як зазначає відповідач у відзиві, ОСОБА_2 наказом від 30.05.2022 № 54-к призначена з 01.06.2022 на посаду головного спеціаліста відділу стандартів державної мови та забезпечення оцінювання рівня володіння державною мовою, а 07.06.2022 переведена на посаду головного спеціаліста відділу аналітично-організаційної роботи, тобто відділу, начальником якого є позивач. Запит члена дисциплінарної комісії від 22.07.2022 № 6/ДК адресовано ОСОБА_2 як «в.о. начальника відділу аналітично-організаційної роботи»; відповідно до опису матеріалів дисциплінарної справи до неї долучено матеріали, надані ОСОБА_2 як в.о. начальника відділу аналітично-організаційної роботи у відповідь на цей запит (арк. 86– 113 дисциплінарної справи).

24.06.2022 позивач звернувся до т.в.о. Голови Комісії із запитами про надання копій усіх документів дисциплінарних справ, розпочатих наказами від 08.06.2022 № 64-к та від 21.06.2022 № 76-к. Листом від 30.06.2022 № 2.6/1336/22 відповідач повідомив, що інформація, яка міститься в дисциплінарній справі, належить до службової, надання її у вигляді копій не передбачено, і для ознайомлення з дисциплінарними справами позивачу необхідно особисто звернутися до секретаря дисциплінарної комісії.

Дисциплінарну справу сформовано 05.07.2022. 11.07.2022 член дисциплінарної комісії ОСОБА_6 надіслав на електронні адреси позивача запит від 11.07.2022 № 5/ДК з проханням до 14.07.2022 надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, а саме: з яких причин в особистому кабінеті позивача в системі АСКОД станом на 16.06.2022 обліковуються невиконані резолюції та завдання і з яких причин позивач, залишаючись активним користувачем системи (останній вхід 15.06.2022), самоусунувся від виконання посадових обов`язків.

14.07.2022 позивач звернувся до Національного агентства України з питань державної служби (з копією відповідачу) зі скаргою, у якій просив роз`яснити, яким чином він може бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії та ознайомитися з матеріалами справи з урахуванням проходження військової служби, та роз`яснити правомірність порушення дисциплінарного провадження в період його увільнення.

19.07.2022 т.в.о. Голови Комісії Мозгунов В.В. на запит дисциплінарної комісії надав характеристику позивача, у якій зазначив, що позивач з 15.02.2022 не виконував його усних доручень, відмовлявся передавати на зберігання гербову печатку, а після вимог про звільнення перестав з`являтися на роботі. В.о. керівника апарату Ящук Л.П. повідомила про неможливість надати характеристику позивачу у зв`язку з його відсутністю на робочому місці в період виконання нею обов`язків керівника апарату з 06.05.2022 по 23.06.2022.

Листом від 19.07.2022 № 2.3/1446/22 відповідач на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 13.07.2022 № 14077/1/1-22 повідомив Кабінет Міністрів України про те, що наказом від 21.06.2022 № 76-к порушено дисциплінарне провадження стосовно начальника відділу аналітично-організаційної роботи щодо самоусунення його від виконання службових обов`язків, припинення здійснення загального керівництва та координації роботи відділу аналітично-організаційної роботи без поважних причин та притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Наказом Комісії від 02.08.2022 № 141-к строк дисциплінарного провадження, порушеного наказом від 21.06.2022 № 76-к, продовжено до 19 серпня 2022 року.

10.08.2022 голова дисциплінарної комісії ОСОБА_2 направила позивачу запрошення № 8/ДК прибути 16.08.2022 об 11:00 за адресою: м. Київ, пров. Несторівський, 4, на засідання дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо невиконання посадових обов`язків, зокрема п`яти доручень (резолюцій) керівництва апарату Комісії до документів, що надійшли у січні – лютому 2022 року. Запрошення надіслано на електронні адреси позивача 10.08.2022 о 17:53 та 11.08.2022 о 10:32, а також у месенджері Viber. У відповідь позивач у месенджері повідомив голову дисциплінарної комісії, що з 01.05.2022 проходить військову службу, увільнений від виконання обов`язків, не може бути присутнім на засіданнях і вважає порушення дисциплінарного провадження незаконним, а також що йому заблоковано доступ до СЕД АСКОД та відмовлено у наданні копій документів дисциплінарних справ.

16.08.2022 дисциплінарною комісією складено акт про відмову позивача від надання пояснень у зв`язку з його неявкою на засідання.

Подання № 1 Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи стосовно начальника відділу аналітично-організаційної роботи ОСОБА_1 від 16.08.2022 (далі – Подання № 1) містить висновок про те, що позивач не забезпечив виконання підпорядкованим йому відділом функцій служби діловодства та служби контролю, а його дії містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», що полягає у невиконанні (неналежному виконанні) посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, згідно з переліком, що додається, та рекомендацію застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани. До Подання № 1 додано перелік з п`яти доручень заступника керівника апарату Комісії ОСОБА_7 та керівника апарату Журби К.В. до документів, що надійшли до Комісії 18.01.2022, 09.02.2022, 14.02.2022 та 15.02.2022.

У Поданні № 1, зокрема, зазначено, що позивач «залишаючись активним користувачем зазначеної системи електронного документообігу (останній вхід до СЕД АСКОД здійснено 23.06.2022), не вчиняв ніяких дій для вирішення вищезазначених питань»; що обставини, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність, відсутні, однак дисциплінарною комісією «береться до уваги» наказ від 29.07.2022 № 137-к про оголошення позивачу догани; а також що дисциплінарною комісією «взято до уваги» доручення Прем`єр-міністра України від 13.07.2022 № 14077/1/1-22, яким керівникам центральних органів виконавчої влади доручено вжити заходів дисциплінарного характеру до осіб, які не забезпечили виконання завдань.

18.08.2022 голова дисциплінарної комісії доповідною запискою № 10/ДК внесла Подання № 1 Голові Комісії та листом від 18.08.2022 № 11/ДК, надісланим на електронні адреси позивача, повідомила його про внесення Подання № 1 та про необхідність надання суб`єкту призначення письмового пояснення «щодо самоусунення від виконання службових обов`язків, припинення здійснення загального керівництва та координації роботи відділу аналітично-організаційної роботи без поважних причин».

Листом від 22.08.2022 № 2.7/1565/22, наданим за результатами повторного розгляду запитів позивача від 24.06.2022 на прохання Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, відповідач повторно повідомив позивача, що надсилання копій матеріалів дисциплінарної справи не передбачене, і для ознайомлення з ними необхідно особисто прибути до Комісії, а також що оскільки у провадженні, порушеному наказом № 64-к, уже прийнято рішення про накладення стягнення, реалізувати право на ознайомлення з матеріалами цієї дисциплінарної справи неможливо; позивач міг скористатися допомогою адвоката.

Наказом Голови Комісії від 26.08.2022 № 167-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 » позивачу оголошено догану за невиконання (неналежне виконання) посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, згідно з переліком, що додається до Подання № 1. Підставою видання наказу зазначено Подання № 1, акт про відмову від надання письмових пояснень державним службовцем ОСОБА_1 від 26.08.2022, частину першу статті 64, пункт 2 частини першої та частину третю статті 66, статтю 77 Закону України «Про державну службу», вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 цього Закону.

Не погоджуючись з наказом від 26.08.2022 № 167-к, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади, засади функціонування державної служби, у тому числі порядок притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності, визначає Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон № 889-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Пунктом 5 частини другої цієї статті до дисциплінарних проступків віднесено невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Догана є одним з видів дисциплінарних стягнень (пункт 2 частини першої статті 66 Закону № 889-VIII).

Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби. Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення, а під час застосування дисциплінарного стягнення може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника (частини шоста, сьома статті 74 Закону № 889-VIII).

Статтею 75 Закону № 889-VIII передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями та не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження і накладенню стягнення.

Згідно зі статтею 76 Закону № 889-VIII державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення протягом десяти календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії або подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження; рішення приймається у формі наказу (розпорядження), у якому зазначаються, зокрема, стислий виклад обставин справи.

Процедуру здійснення дисциплінарного провадження стосовно державних службовців визначає Порядок № 1039.

Пунктом 4 Порядку № 1039 встановлено, що дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1039 строк здійснення дисциплінарного провадження визначається міністром або суб`єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1039 в редакції, чинній на час порушення дисциплінарного провадження та утворення дисциплінарної комісії (до набрання чинності змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2022 № 873), до роботи Комісії, дисциплінарної комісії за її рішенням можуть залучатися відповідні експерти (фахівці); як експерти (фахівці) не можуть бути залучені посадові особи державного органу, особисто заінтересовані у результатах дисциплінарного провадження та безпосередньо підпорядковані особі, стосовно якої здійснюється дисциплінарне провадження. У редакції постанови № 873 абзацом другим пункту 11 Порядку № 1039 передбачено, що не можуть бути залучені до роботи Комісії, дисциплінарної комісії представники державного органу, особисто заінтересовані у результатах дисциплінарного провадження та безпосередньо підпорядковані особі, стосовно якої здійснюється дисциплінарне провадження.

Члени Комісії, дисциплінарної комісії несуть персональну відповідальність за повноту і об`єктивність висновків дисциплінарного провадження (пункт 14 Порядку № 1039). Відповідно до пункту 16 Порядку № 1039 (в редакції, чинній до 10.08.2022) голова дисциплінарної комісії організовує її роботу, призначає місце та дату проведення засідання та головує на ньому, сприяє здійсненню учасниками дисциплінарного провадження їх прав та обов`язків, забезпечує об`єктивне та повне з`ясування обставин справи; секретар дисциплінарної комісії, зокрема, забезпечує ознайомлення із матеріалами дисциплінарної справи членів дисциплінарної комісії та державного службовця. Під час голосування будь-які сумніви щодо наявності в діях державного службовця дисциплінарного проступку тлумачаться на його користь (абзац третій пункту 21 Порядку № 1039).

Згідно з пунктом 31 Порядку № 1039 Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Державний службовець має право, зокрема: бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії для надання пояснення; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Відповідно до пункту 33 Порядку № 1039 дисциплінарна комісія повинна встановити, зокрема, чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби. Згідно з пунктом 34 Порядку № 1039 у мотивувальній частині подання дисциплінарної комісії у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку зазначаються, зокрема, факти, що підтверджують вчинення дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів, обставини, що призвели до його вчинення, ступінь вини державного службовця, характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2022 № 873, яка набрала чинності 10.08.2022, Порядок № 1039 доповнено, зокрема, пунктом 19-1, яким передбачено можливість участі державного службовця у засіданні дисциплінарної комісії дистанційно в режимі відеоконференції за наявності поважних причин, а також можливість прийняття дисциплінарною комісією рішення про проведення засідання дистанційно, та пунктом 31-1, згідно з яким до моменту внесення суб`єкту призначення подання дисциплінарної комісії матеріали дисциплінарної справи можуть надаватися для ознайомлення в паперовій або електронній формі секретарем дисциплінарної комісії державному службовцю та/або уповноваженому ним представнику за їх письмовою заявою, в якій зазначається електронна адреса для листування, надсилання матеріалів дисциплінарної справи. Пунктом 32 Порядку № 1039 (в редакції зазначеної постанови) передбачено можливість перенесення засідання для надання пояснення державним службовцем з урахуванням строків здійснення дисциплінарного провадження, а акт про відмову від надання пояснень складається у разі, коли державний службовець не прибув на засідання (не підключився до нього дистанційно) і не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмових пояснень.

Предметом спору у цій справі є правомірність наказу відповідача від 26.08.2022 № 167-к, яким позивачу оголошено догану.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить з такого.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що з 07.04.2022 він мав вважатися звільненим, а з 01.05.2022 – втратив статус державного службовця. Державна служба припиняється з підстав і в порядку, визначених Законом № 889-VIII, а трудові (службові) відносини припиняються з дня, визначеного у відповідному акті суб`єкта призначення. Такий акт стосовно позивача не видавався, а питання правомірності невидання наказу про його звільнення є предметом іншого спору. Увільнення від виконання посадових обов`язків у зв`язку з проходженням військової служби під час мобілізації зі збереженням місця роботи та посади (стаття 119 КЗпП України) не припиняє проходження державної служби і не виключає можливості притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності за проступки, вчинені до увільнення. Крім того, доручення, невиконання яких поставлено позивачу у провину, датовані січнем – лютим 2022 року, тобто періодом до подання ним заяв про звільнення.

Водночас наведене не звільняє суб`єкта призначення від обов`язку дотримати визначену законом процедуру дисциплінарного провадження, гарантії прав особи, яка притягається до відповідальності, та обґрунтувати висновок про наявність у її діях складу дисциплінарного проступку. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Щодо строку здійснення дисциплінарного провадження.

Пунктами 4, 5 Порядку № 1039 чітко визначено, що дисциплінарне провадження завершується виданням наказу про накладення стягнення або закриття провадження і загальна тривалість провадження, у тому числі з урахуванням продовження, не може перевищувати 60 календарних днів.

Дисциплінарне провадження стосовно позивача порушено наказом від 21.06.2022 № 76-к. Продовжений наказом № 141-к граничний строк його здійснення сплив 19.08.2022 (шістдесятий календарний день, рахуючи з 21.06.2022). Оскаржуваний наказ, яким провадження завершено, видано 26.08.2022, тобто на шістдесят сьомий день, після закінчення максимально допустимого строку дисциплінарного провадження.

Строк, передбачений пунктом 5 Порядку № 1039, є граничним (присічним) і не може бути продовжений понад 60 календарних днів. Встановлений частиною першою статті 77 Закону № 889-VIII десятиденний строк для прийняття рішення суб`єктом призначення з дня отримання подання дисциплінарної комісії не є самостійним строком, що додається до загальної тривалості провадження, оскільки прийняття такого рішення є завершальною стадією того самого дисциплінарного провадження (пункт 4 Порядку № 1039). Отже, дисциплінарна комісія мала внести подання, а суб`єкт призначення – прийняти рішення у межах 60 календарних днів з дня порушення провадження. Обставин, які б відповідно до закону зупиняли перебіг цього строку, відповідачем не наведено.

Доводи позивача про перевищення строку дисциплінарного провадження були викладені ним як у позовній заяві, так і у відповіді на відзив, однак відповідач жодних заперечень з цього приводу не навів.

Суд вважає, що встановлення граничного строку дисциплінарного провадження є гарантією правової визначеності державного службовця, який не може перебувати під загрозою застосування стягнення необмежений час, а спосіб реалізації дискреційних повноважень суб`єкта призначення має відповідати визначеній нормативно-правовим актом процедурі. Після спливу граничного строку суб`єкт призначення не мав повноважень завершувати це дисциплінарне провадження накладенням стягнення. Таке порушення не є формальним, оскільки стосується самих меж повноважень відповідача щодо прийняття спірного рішення, а тому посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18 не спростовують висновку суду про протиправність оскаржуваного наказу.

Щодо складу дисциплінарної комісії.

Позивач посилається на порушення пункту 11 Порядку № 1039. Суд зазначає, що ця норма як у редакції, чинній на час утворення дисциплінарної комісії, так і в редакції постанови від 05.08.2022 № 873 безпосередньо регулює не склад дисциплінарної комісії, а залучення до її роботи інших осіб – експертів (фахівців), представників державних органів. Водночас вона свідчить про те, що нормотворець вважає несумісною з дисциплінарним провадженням участь у ньому посадових осіб, особисто заінтересованих у його результатах та безпосередньо підпорядкованих особі, стосовно якої здійснюється провадження. Якщо така особа не може бути залучена до роботи комісії навіть як експерт (фахівець), думка якого не є обов`язковою для комісії, то тим більше вона не може бути членом, а тим паче головою дисциплінарної комісії, яка вирішує питання про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та ступінь його вини. Такий підхід випливає із загальної вимоги безсторонності (неупередженості) суб`єкта владних повноважень, визначеної пунктом 4 частини другої статті 2 КАС України, та узгоджується з пунктом 14 Порядку № 1039, який покладає на членів дисциплінарної комісії персональну відповідальність за повноту і об`єктивність висновків дисциплінарного провадження, і з обов`язком голови дисциплінарної комісії забезпечувати об`єктивне та повне з`ясування обставин справи (пункт 16 Порядку № 1039).

Судом установлено, що головою дисциплінарної комісії, яка здійснювала провадження стосовно позивача, була ОСОБА_2 , яка з 07.06.2022, тобто ще до порушення дисциплінарного провадження, обіймала посаду головного спеціаліста відділу аналітично-організаційної роботи, начальником якого є позивач.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 ніколи фактично не перебувала у підпорядкуванні позивача, оскільки він на той час не з`являвся на роботі, а з 01.05.2022 був увільнений від виконання обов`язків, суд відхиляє. Підпорядкованість визначається організаційною структурою державного органу та займаними посадами, а не фактичною присутністю керівника на робочому місці. Увільнення позивача від виконання посадових обов`язків не припинило його перебування на посаді начальника відділу, яка за ним збережена наказом від 24.06.2022 № 85-к, а отже, за штатною структурою ОСОБА_2 залишалася працівником очолюваного позивачем структурного підрозділу.

Крім того, з матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що ОСОБА_2 під час провадження виконувала обов`язки начальника відділу аналітично-організаційної роботи, тобто обов`язки за посадою позивача, і в цій якості на запит дисциплінарної комісії від 22.07.2022 № 6/ДК надала документи, які було долучено до дисциплінарної справи як докази невиконання позивачем доручень, і які лягли в основу висновку Подання № 1 про невиконання саме відділом аналітично-організаційної роботи функцій служби діловодства та служби контролю. Таким чином, одна й та сама особа одночасно була джерелом доказів щодо стану роботи відділу, обов`язки керівника якого вона на той час виконувала, і очолювала колегіальний орган, який оцінював ці докази та вирішував питання про винуватість позивача. За таких обставин об`єктивно існують сумніви у неупередженості дисциплінарної комісії, а участь ОСОБА_2 у роботі комісії суперечить вимозі безсторонності, визначеній пунктом 4 частини другої статті 2 КАС України, та пункту 14 Порядку № 1039.

Враховуючи, що саме дисциплінарна комісія встановлює наявність складу дисциплінарного проступку та ступінь вини державного службовця, а її подання є підставою для прийняття рішення суб`єктом призначення, порушення вимог щодо складу комісії має істотний характер і об`єктивно могло вплинути на результат розгляду дисциплінарної справи.

Щодо забезпечення права позивача на надання пояснень та ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи.

Право державного службовця на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи до прийняття рішення та на надання пояснень (статті 75, 76 Закону № 889-VIII, пункт 31 Порядку № 1039) є ключовою гарантією його участі у процесі прийняття рішення. Верховний Суд у постанові від 08.02.2023 у справі № 160/19669/21 зазначив, що Закон України «Про державну службу» та Порядок № 1039 визначають, що у межах дисциплінарного провадження особа має право надати свої пояснення щодо предмету дисциплінарного провадження, оскільки це є гарантією дотримання права на захист особи, яка притягається до дисциплінарної відповідальності; лише в межах дисциплінарного провадження дисциплінарні комісії можуть зробити висновок про наявність вини державного службовця, ступеня такої вини з урахуванням тяжкості вчиненого проступку, обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність. Відповідач, встановлюючи вину особи, повинен витребувати від неї пояснення щодо тих обставин, які, на думку відповідача, свідчать про її вину; за відсутності таких пояснень рішення не можна визнати обґрунтованим, тобто таким, що прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, оскільки особа фактично позбавлена права на участь у процесі прийняття рішення (пункти 39– 41, 46– 48 постанови).

Суд враховує, що позивач не скористався низкою можливостей для захисту: не надав по суті жодних пояснень щодо доручень, невиконання яких йому поставлено у провину, не звернувся письмово до секретаря дисциплінарної комісії і не уповноважив представника на ознайомлення з матеріалами справи, обравши позицію заперечення самої можливості його притягнення до відповідальності. Така поведінка позивача сама по собі не є підставою для висновку про порушення його прав відповідачем.

Водночас з 24.06.2022 відповідачу було достовірно відомо, що позивач проходить військову службу під час мобілізації та увільнений від виконання посадових обов`язків. Попри це на запити позивача від 24.06.2022 відповідач запропонував йому лише один спосіб ознайомлення з матеріалами справи – особисту явку до приміщення Комісії, не розглянувши можливість надіслати позивачу копії матеріалів (у тому числі в електронній формі) чи погодити з ним інший час і спосіб ознайомлення. При цьому пунктом 16 Порядку № 1039 саме на секретаря дисциплінарної комісії покладено обов`язок забезпечувати ознайомлення державного службовця з матеріалами дисциплінарної справи, а на голову комісії – сприяти здійсненню учасниками провадження їх прав, однак будь-яких дій щодо організації такого ознайомлення з урахуванням відомих комісії обставин проходження позивачем військової служби ні секретар, ні голова дисциплінарної комісії не вчинили, обмежившись направленням позивачу запитів і запрошень на засідання. Після набрання 10.08.2022 чинності змінами до Порядку № 1039, якими прямо передбачено можливість ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи в електронній формі та дистанційної участі державного службовця у засіданні дисциплінарної комісії, запрошення від 10.08.2022 № 8/ДК жодної з цих можливостей позивачу не роз`яснило і передбачало лише його особисту явку за адресою Комісії. Отримавши від позивача повідомлення про неможливість бути присутнім на засіданні у зв`язку з проходженням військової служби (зміст якого відтворено у самому Поданні № 1), дисциплінарна комісія не розглянула питання про перенесення засідання чи проведення його дистанційно, а 16.08.2022 склала акт про відмову позивача від надання пояснень, хоча за абзацом сьомим пункту 32 Порядку № 1039 такий акт складається, якщо державний службовець не повідомив про причини своєї відсутності. Тієї ж позиції щодо неможливості надсилання копій матеріалів дисциплінарної справи відповідач дотримувався і в листі від 22.08.2022.

Крім того, суд звертає увагу на непослідовність формулювання обставин, щодо яких від позивача витребовувалися пояснення. Дисциплінарне провадження порушено, а пояснення в запиті від 11.07.2022 № 5/ДК витребувано щодо «самоусунення» позивача від виконання службових обов`язків, з посиланням на стан виконання документів у СЕД АСКОД станом на 16.06.2022. Конкретний перелік п`яти доручень, невиконання яких зрештою поставлено позивачу у провину, вперше наведено лише у запрошенні від 10.08.2022 на засідання, призначене на 16.08.2022, тобто за шість днів до засідання і за дев`ять днів до закінчення строку провадження. Після складення Подання № 1 у листі від 18.08.2022 № 11/ДК суб`єкт призначення знову просив позивача надати письмові пояснення «щодо самоусунення від виконання службових обов`язків, припинення здійснення загального керівництва та координації роботи відділу», тобто щодо обставин, які відрізняються від кваліфікації, наведеної у Поданні № 1 та в оскарженому наказі. Акт про відмову від надання письмових пояснень від 26.08.2022, зазначений як підстава оскаржуваного наказу, до матеріалів дисциплінарної справи не долучений, і відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не забезпечив позивачу, який проходить військову службу, реальної та ефективної можливості ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи та надати пояснення щодо конкретних обставин, які стали підставою для застосування стягнення.

Щодо обґрунтованості висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини першої статті 65 Закону № 889-VIII обов`язковою ознакою дисциплінарного проступку є вина державного службовця, а згідно з частиною другою статті 74 цього Закону дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Обов`язок довести факт винного вчинення дисциплінарного проступку покладається на суб`єкта призначення; недоведеність хоча б одного з елементів дисциплінарного проступку (дії чи бездіяльності, порушення або неналежного виконання обов`язків, вини, причинного зв`язку) виключає його наявність (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.10.2022 у справі № 487/1491/21).

Верховний Суд у постанові від 12.08.2019 у справі № 1340/4847/18 погодився з висновком про те, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також ненаведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням наказу, та зазначив, що в наказі про стягнення суб`єкт призначення повинен чітко вказати, яке саме доручення (обов`язок) не виконав державний службовець, яким актом воно передбачено, терміни його виконання та в чому конкретно виразилося неналежне виконання посадових обов`язків. Оскаржений наказ від 26.08.2022 № 167-к цим вимогам не відповідає: він не містить жодних обставин проступку, крім відсилання до переліку доручень, доданого до Подання № 1, у якому, своєю чергою, не зазначено ні строків виконання доручень, ні того, які саме дії мав учинити позивач.

Подання № 1, на яке як на єдине обґрунтування посилається оскаржений наказ, всупереч пунктам 33, 34 Порядку № 1039 не містить аналізу того, яке конкретно завдання за кожним із п`яти доручень було покладене особисто на позивача, у який строк воно мало бути виконане, чи було його виконано іншими працівниками відділу і з яких причин воно не виконане, а також висновку щодо ступеня вини позивача. Дисциплінарною комісією не досліджено обставин, за яких мав місце проступок, а саме: період, до якого належать доручення (січень – лютий 2022 року), збігся з припиненням 09.02.2022 повноважень попереднього Голови Комісії, суттєвим конфліктом між членами Комісії та керівництвом апарату, про який зазначає сам відповідач, та початком повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України 24.02.2022.

Крім того, у Поданні № 1 позивачу поставлено у провину те, що він, залишаючись активним користувачем СЕД АСКОД до 23.06.2022, «не вчиняв ніяких дій для вирішення вищезазначених питань», тобто бездіяльність у період, коли він на законних підставах був увільнений від виконання посадових обов`язків у зв`язку з проходженням військової служби. Це суперечить твердженню самого відповідача про те, що комісія оцінювала поведінку позивача лише до 01.05.2022.

Визнавши, що обставини, які обтяжують відповідальність, відсутні, дисциплінарна комісія водночас «взяла до уваги» догану, оголошену наказом від 29.07.2022 № 137-к за інший проступок, вчинений пізніше від тих, що інкримінуються позивачу, та доручення Прем`єр-міністра України від 13.07.2022 щодо вжиття заходів дисциплінарного характеру, і не надала жодної оцінки відмінній оцінці позивача за результатами оцінювання службової діяльності за 2021 рік та відсутності у нього стягнень на час вчинення інкримінованих дій, хоча ці обставини згідно з частиною першою статті 74 Закону № 889-VIII підлягали обов`язковому врахуванню під час визначення виду стягнення. Повідомлення відповідачем Кабінету Міністрів України ще 19.07.2022, до завершення збору матеріалів і розгляду справи, про порушення провадження з метою «притягнення до дисциплінарної відповідальності» також свідчить про те, що результат провадження фактично визначався до встановлення всіх обставин справи.

Отже, висновок відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку та вибір стягнення зроблено без належного встановлення вини позивача та без урахування всіх обставин, що мають значення для справи, тобто необґрунтовано. За наявності таких неусунутих сумнівів вони відповідно до абзацу третього пункту 21 Порядку № 1039 мали тлумачитися на користь позивача.

Щодо доводів відповідача про сплив часу та вичерпання дії стягнення.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що у зв`язку зі спливом строку, визначеного частиною першою статті 79 Закону № 889-VIII, вимога про скасування наказу не відповідає меті ефективного судового захисту.

По-перше, позивач звернувся до суду в межах строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, ще під час дії стягнення, а тривалість розгляду справи зумовлена обставинами, які від позивача не залежали (ліквідація Окружного адміністративного суду міста Києва та неодноразова зміна територіальної підсудності). Сплив часу під час розгляду справи судом не може позбавляти особу права на судовий захист.

По-друге, правило частини першої статті 79 Закону № 889-VIII про те, що державний службовець вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення, не означає визнання стягнення безпідставним і не усуває факту його застосування. Наказ про накладення догани залишається в особовій справі державного службовця, а сам факт притягнення до дисциплінарної відповідальності впливає на його ділову репутацію. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.10.2022 у справі № 487/1491/21 зазначив, що відсутністю предмета спору було б не зняття догани, а скасування роботодавцем свого ж наказу як незаконного; дострокове зняття догани, яка оскаржується позивачем і проти чого заперечує відповідач, не свідчить про те, що така була оголошена правомірно, і не вказує на відсутність спору між сторонами. Цей висновок тим більше застосовний до випадку припинення дії стягнення в силу спливу строку, коли відповідач, як і в цій справі, продовжує наполягати на правомірності свого наказу.

По-третє, оскаржуваний наказ мав і продовжує мати правові наслідки. Його було видано протягом року після накладення на позивача догани наказом від 29.07.2022 № 137-к, а отже, саме застосування стягнення за оскаржуваним наказом відповідно до частини першої статті 79 Закону № 889-VIII перешкодило тому, щоб позивач вважався таким, що не мав стягнення за наказом № 137-к, з 29.07.2023. Крім того, як свідчить сам зміст Подання № 1, відповідач враховує раніше накладені стягнення під час вирішення питань про подальшу дисциплінарну відповідальність державного службовця.

Посилання відповідача на те, що оскаржений наказ є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію, також не перешкоджає судовому контролю за його законністю: правило про вичерпання дії індивідуального акта виконанням стосується неможливості його скасування самим суб`єктом владних повноважень, а не позбавляє особу права оскаржити такий акт до суду.

За таких обставин установлені судом порушення – видання наказу після спливу граничного строку дисциплінарного провадження, здійснення провадження дисциплінарною комісією, головою якої була особа, підпорядкована позивачу за посадою та заінтересована в результатах провадження, незабезпечення позивачу, який проходить військову службу, реальної можливості ознайомитися з матеріалами справи та надати пояснення щодо конкретних обставин, а також відсутність належного встановлення вини позивача – у своїй сукупності свідчать про те, що оскаржений наказ прийнято не у спосіб, визначений законом, необґрунтовано, без дотримання вимог безсторонності та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. Кожне з перших двох порушень є самостійною і достатньою підставою для визнання наказу протиправним.

Ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування наказу від 26.08.2022 № 167-к. Отже, позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Оскільки Закон № 889-VIII не регулює питання відшкодування моральної шкоди, завданої державному службовцю, до спірних правовідносин відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону застосовуються норми законодавства про працю. Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за наявності моральної шкоди, протиправності поведінки особи, яка її завдала, причинного зв`язку між такою поведінкою та моральною шкодою і вини; при цьому позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач – відсутність протиправності та вини. Розмір компенсації визначається з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, інших обставин, які мають істотне значення, вимог розумності і справедливості.

Позивач обмежився загальними твердженнями про переживання, психологічний дискомфорт і необхідність витрачати час та кошти на захист своїх прав. Будь-яких доказів, які б підтверджували характер, глибину і тривалість моральних страждань, зміну звичного способу життя чи втрату нормальних життєвих зв`язків саме внаслідок видання оскаржуваного наказу, як і обґрунтування розміру заявленої суми, позивач до суду не надав. Витрати часу та коштів на правову допомогу є судовими витратами, порядок відшкодування яких визначено КАС України, і не можуть самі по собі свідчити про заподіяння моральної шкоди. Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц не звільняє його від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтується заявлена вимога, і її розмір.

Суд також враховує, що визнання протиправним та скасування оскарженого наказу, яким усуваються правові наслідки незаконно застосованого стягнення, є достатньою справедливою сатисфакцією порушених прав позивача за встановлених у цій справі обставин.

За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому питання розподілу судового збору не вирішується.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до частин другої – четвертої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою їх розподілу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат позивач надав копію договору про надання правової допомоги від 04.05.2022 № 05/2022-2, ордер та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до пункту 3.1 договору розмір і порядок розрахунків винагороди (гонорару) визначаються у Додатку № 1 до договору, який до матеріалів справи не долучено. Договір має загальний характер і стосується надання правової допомоги у будь-яких правовідносинах з державними органами та в судах усіх інстанцій. Детального опису виконаних адвокатом робіт у цій справі, акта приймання-передачі наданих послуг, рахунку чи доказів оплати позивач не надав. Відповідач заперечив проти розміру витрат з цих підстав.

За таких обставин позивач не довів розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених саме у зв`язку з розглядом цієї справи, а тому підстави для їх розподілу відсутні.

Відповідач є суб`єктом владних повноважень, доказів понесення ним витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, матеріали справи не містять, тому підстави для розподілу судових витрат на його користь відсутні (стаття 139 КАС України).

Керуючись статтями 2, 9, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Національної комісії зі стандартів державної мови (код за ЄДРПОУ 43510755, місцезнаходження: проспект Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135) про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Національної комісії зі стандартів державної мови від 26.08.2022 № 167-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя І.О. Свергун