Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/20337/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/20337/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Дубка Сергія Миколайовича до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Дубка Сергія Миколайовича до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців” ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року одночасною виплатою рівноцінної грошової компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 10.08.2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців” ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 10.03.2018 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації 3680,84 грн., як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року з одночасною виплатою рівноцінної грошової компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Означені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та має право на отримання індексації грошового забезпечення за періоди проходження служби. Позивач зазначає, що відповідачем протиправно не було проведено належного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, оскільки при визначенні базового місяця для обчислення індексу споживчих цін було неправильно застосовано норми Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Позивач вказує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.03.2023 року у справі №620/7687/21, від 28.02.2023 року у справі №200/6705/21 та інших, базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців у період до березня 2018 року є січень 2008 року, оскільки саме у цей період останнє підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулося на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294. Крім того, позивач зазначає, що з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, однак відповідачем не було враховано положення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та не визначено належний розмір індексації-різниці. На думку позивача, розмір підвищення його грошового забезпечення у березні 2018 року був меншим за суму індексації, яка склалася у цьому місяці, а тому відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1078 відповідач повинен був виплачувати йому щомісячну індексацію-різницю у розмірі 3680,84 грн до моменту звільнення зі служби. Також позивач посилається на те, що індексація грошового забезпечення є державною гарантією щодо оплати праці військовослужбовців, а визначення базового місяця та проведення відповідних розрахунків не є дискреційними повноваженнями військової частини, оскільки порядок її нарахування прямо визначений законодавством та підтверджений сталою судовою практикою Верховного Суду. Крім того, позивач просить здійснити виплату належних йому сум із одночасною виплатою грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, посилаючись на положення статті 168.5 Податкового кодексу України, постанову Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.03.2021 року у справі №810/192/18.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та 15.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

20.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : довідку про проходження військової служби ОСОБА_1 із зазначенням періодів проходження військової служби, займаних посад, військових звань, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням; довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 10.08.2018 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, доплати, премії та інші щомісячні виплати); інформацію та документальне підтвердження щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 10.08.2018 року із зазначенням застосованого базового місяця, індексу споживчих цін та коефіцієнтів індексації; розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із зазначенням причин незастосування січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (окладів); розрахунок розміру грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року та березень 2018 року із зазначенням усіх складових, які мають постійний характер, для визначення розміру підвищення доходу у березні 2018 року; розрахунок розміру підвищення грошового забезпечення ОСОБА_1 у березні 2018 року у зв`язку із набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704; інформацію щодо розміру індексації грошового забезпечення, яка склалася у березні 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, та розрахунок суми індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078; відомості щодо нарахування та виплати (невиплати) ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 10.08.2018 року; копії наказів про встановлення та зміну розмірів грошового забезпечення позивача, у тому числі наказів, прийнятих у зв`язку із набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704; копії розрахунково-платіжних відомостей, особових карток, особових рахунків та інших документів, які підтверджують нарахування і виплату грошового забезпечення та індексації ОСОБА_1 за спірний період; інформацію про суми податку на доходи фізичних осіб, утриманих із грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 10.08.2018 року, а також документи, що підтверджують виплату або невиплату грошової компенсації таких сум відповідно до статті 168.5 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 20.08.2026 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).

28.07.2026 року від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а правові підстави для визнання протиправними дій чи бездіяльності військової частини НОМЕР_1 відсутні. Щодо вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року відповідач зазначив, що відповідно до частини шостої статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, а згідно з пунктом 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, виплата сум індексації здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати. Відповідач наголосив, що у Міністерства оборони України у період із січня 2016 року по лютий 2018 року був відсутній належний фінансовий ресурс для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення. При цьому військова частина послалася на положення статті 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Також відповідач зазначив, що роз`ясненням директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2 у зв`язку із внесенням змін до Порядку №1078 було визначено індексацію грошового забезпечення не нараховувати до отримання окремого роз`яснення. У подальшому в роз`ясненні Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 року №248/1485 було зазначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати з квітня 2018 року. На переконання відповідача, не нарахування та невиплата індексації в умовах відсутності достатнього бюджетного фінансування не може розцінюватися як порушення вимог законодавства та прав позивача. Заперечуючи проти застосування січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу), відповідач вказав, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що його посадовий оклад був підвищений саме у січні 2008 року. Відповідач зазначив, що положення пункту 10-2 Порядку №1078 передбачають особливості обчислення індексу споживчих цін для працівників, яких прийнято на роботу або переведено на іншу роботу, та вважав, що визначення відповідного місяця залежить, зокрема, від обставин проходження конкретним військовослужбовцем військової служби та його просування по службі. Крім того, відповідач послався на рішення Міністерства оборони України, доведене телеграмою від 31.12.2015 року №248/3/1/1150, відповідно до якого у грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України було підвищено рівень доходів за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Також відповідач послався на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та зазначив, що після запровадження нового механізму проведення індексації індекс споживчих цін для проведення подальшої індексації мав розраховуватися із січня 2016 року. Окремо військова частина НОМЕР_1 вказала на передчасність вимоги позивача щодо зобов`язання застосувати саме січень 2008 року. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19, відповідач зазначив, що у випадку, коли індексація ще не була нарахована та виплачена, питання про те, який саме місяць має бути використаний при її обчисленні, є передчасним. На думку відповідача, повноваження щодо обрахунку індексації, у тому числі визначення відповідного місяця для її нарахування, належать органу, який здійснює таке нарахування. Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 10.08.2018 року відповідач заперечив проти доводів позивача про неврахування військовою частиною вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та проти визначення позивачем щомісячного розміру індексації у сумі 3680,84 грн. Військова частина НОМЕР_1 вважала відсутніми підстави для покладення на неї обов`язку здійснити перерахунок та виплату індексації саме у визначеному позивачем розмірі, оскільки сума належної індексації має визначатися під час здійснення відповідного розрахунку з урахуванням фактичного розміру підвищення грошового доходу військовослужбовця та встановленого Порядком №1078 механізму обчислення індексації. Також відповідач заперечив проти вимоги про одночасну виплату компенсації сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. На думку відповідача, така вимога є передчасною, оскільки компенсація утриманого податку безпосередньо пов`язана з фактичним нарахуванням та виплатою відповідних сум грошового забезпечення, тоді як спірні суми індексації позивачу не нараховані та не виплачені. З огляду на викладене військова частина НОМЕР_1 просила відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у справі №160/20337/26 у повному обсязі.

07.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 у період з 22.05.2003 року по 10.08.2018 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2018 року №164 позивача, який проходив військову службу на посаді начальника штабу - першого заступника командира бригадної артилерійської групи, у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас за пунктом «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту), з 10.08.2018 року виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення.

У період проходження позивачем військової служби з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року військовою частиною НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалася.

Водночас спір між сторонами виник також щодо правильності нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 року по 10.08.2018 року, зокрема щодо застосування відповідачем положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

З метою з`ясування повноти нарахування та виплати належного позивачу грошового забезпечення представник позивача у березні 2026 року звернувся до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, у якому просив, зокрема, надати інформацію щодо сум нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із зазначенням помісячних сум нарахування та виплати, місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу), застосованого при обчисленні індексації, а також відомості щодо індексації за період з 01.03.2018 року по день виключення позивача зі списків особового складу військової частини.

Крім того, у вказаному адвокатському запиті представник позивача просив у разі встановлення факту невиплати індексації здійснити її перерахунок та доплату за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням при обчисленні індексу споживчих цін місяця підвищення посадових окладів - січня 2008 року.

За результатами розгляду адвокатського запиту військова частина НОМЕР_1 повідомила, що у зв`язку із закінченням граничних строків зберігання роздавальні відомості та первинні документи щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям по 2019 рік включно передані до Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України згідно з актом приймання-передавання документів від 24.06.2025 року №79, у зв`язку із чим для отримання відомостей про нараховані суми грошового забезпечення запропоновано звернутися до відповідного архівного відділу.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2026 року №691/681/ВихЗПІ представнику позивача фактично відмовлено у здійсненні запитуваного перерахунку та виплаті спірних сум індексації.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, а також протиправними дії відповідача щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 під час нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 10.08.2018 року, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Спірним у цій справі є наявність у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а також правильність нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 10.08.2018 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та наявність підстав для виплати відповідних сум із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені, зокрема, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII.

За визначенням статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

За змістом статей 4, 6 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі перевищення величиною індексу споживчих цін установленого законом порогу індексації, а сума індексації визначається шляхом застосування відповідної величини індексу споживчих цін до доходу, який підлягає індексації.

Правила обчислення індексу споживчих цін та сум індексації визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Системний аналіз наведених норм свідчить, що індексація грошового забезпечення військовослужбовця не є факультативною виплатою, можливість здійснення якої залежить від розсуду військової частини. Вона має характер установленої державою гарантії, спрямованої на підтримання купівельної спроможності грошового забезпечення в умовах зростання споживчих цін.

Аналогічний правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом. Зокрема, Верховний Суд виходить з того, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковим для юридичних осіб незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року

Матеріалами справи встановлено, що у спірний період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , однак індексація грошового забезпечення за цей період йому не виплачувалася.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу для не нарахування та невиплати індексації суд вважає необґрунтованими.

Верховний Суд у своїй усталеній практиці виходить із того, що виплата індексації не може ставитися у залежність від наявності бюджетного фінансування, оскільки право військовослужбовця на індексацію грошового забезпечення встановлено законом. Відсутність коштів у відповідного розпорядника бюджетних коштів не припиняє та не обмежує право особи на отримання належних їй виплат.

Внутрішні листи, телеграми та роз`яснення Міністерства оборони України, на які посилається відповідач, не є нормативно-правовими актами та не можуть змінювати встановлений законом механізм індексації або звужувати обсяг майнових прав військовослужбовця.

Тому посилання військової частини НОМЕР_1 на роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2, яким пропонувалося не нараховувати індексацію до окремого роз`яснення, не може бути правовою підставою для невиконання вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078.

Щодо місяця, з якого необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 було істотно змінено порядок індексації грошових доходів населення. З 01.12.2015 року визначальним для встановлення місяця початку обчислення індексу споживчих цін стало не будь-яке збільшення доходу працівника, а саме підвищення тарифної ставки (посадового окладу).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається таке підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів.

Пунктом 10-2 Порядку №1078 установлено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу, а також для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, після 01.12.2015 року визначальним є місяць останнього підвищення саме тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною посадою, а не місяць прийняття військовослужбовця на службу, його переведення, присвоєння чергового військового звання, встановлення або збільшення надбавок, премій чи інших додаткових складових грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.01.2008 року, були встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Наступне підвищення посадових окладів відповідної категорії військовослужбовців відбулося лише з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704.

Таким чином, у період з січня 2008 року до березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, установлені постановою №1294, не підвищувалися.

Верховний Суд у постановах від 28.09.2022 року у справі №400/1119/21 та від 28.09.2022 року у справі №560/3965/21 дійшов висновку, що для цілей застосування Порядку №1078 у відповідній редакції січень 2008 року є місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), який повинен враховуватися для обчислення індексу споживчих цін під час нарахування індексації військовослужбовцям до наступного підвищення посадових окладів у березні 2018 року.

При цьому Верховний Суд наголошував, що після внесення постановою №1013 змін до Порядку №1078 визначення місяця підвищення доходу не залежить від індивідуального зростання доходу конкретного військовослужбовця за рахунок інших складових грошового забезпечення.

Відтак збільшення у грудні 2015 року додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, на яке посилається відповідач, не призвело до зміни посадових окладів, установлених постановою №1294, а тому не могло змінити місяць, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

Суд також відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19 щодо передчасності визначення судом конкретного місяця для обчислення індексації.

Після ухвалення зазначеної постанови Верховним Судом сформовано подальшу сталу практику щодо застосування Порядку №1078 у спорах про індексацію грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до якої визначення належного місяця підвищення посадового окладу є питанням застосування норм права, а не дискреційним повноваженням військової частини.

За таких обставин суд доходить висновку, що за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення позивача підлягала нарахуванню та виплаті з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу).

Не нарахування та невиплата позивачу такої індексації свідчить про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 .

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 10.08.2018 року.

З 01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача у розумінні пункту 5 Порядку №1078.

Разом із тим сам по собі факт підвищення посадового окладу у березні 2018 року не означає автоматичного припинення права військовослужбовця на індексацію.

Абзацами третім-шостим пункту 5 Порядку №1078 урегульовано спеціальний механізм визначення суми індексації у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, індексація у такому місяці не нараховується.

Натомість якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Для вирішення питання про право особи на так звану «індексацію-різницю» необхідно встановити: розмір підвищення доходу особи в березні 2018 року; суму можливої індексації, яка склалася у березні 2018 року; порівняти ці величини; у разі якщо розмір підвищення доходу є меншим або дорівнює сумі можливої індексації - визначити різницю між ними, яка підлягає щомісячній виплаті.

Саме такий алгоритм застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078 сформульовано Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 року у справі №260/6386/21, від 22.06.2023 року у справі №520/6243/22, від 31.01.2024 року у справі №320/12968/21 та від 20.03.2024 року у справі №440/8322/22.

Зокрема, у постанові від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21 Верховний Суд зазначив, що з урахуванням набрання з 01.03.2018 року чинності постановою №704 та правил пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовця, а тому саме в цьому місяці відповідач був зобов`язаний вирішити питання щодо наявності права військовослужбовця на індексацію-різницю та визначити її розмір.

У постанові від 20.03.2024 року у справі №440/8322/22 Верховний Суд наголосив, що нарахування і виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом та є обов`язковою виплатою.

При цьому Верховний Суд послідовно зазначає, що право на індексацію-різницю виникає, якщо розмір підвищення доходу у березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, яка склалася у цьому місяці. У такому разі розмір індексації-різниці визначається шляхом віднімання від суми можливої індексації розміру підвищення доходу.

Така сума виплачується щомісячно до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а у випадку звільнення військовослужбовця раніше - до дня його виключення зі списків особового складу.

Таким чином, не вирішення відповідачем питання про право позивача на індексацію-різницю шляхом застосування алгоритму, прямо передбаченого абзацами 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, не відповідає вимогам законодавства.

Суд відхиляє доводи відповідача про наявність у нього дискреційних повноважень при визначенні цієї виплати.

Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21 та подальших постановах у цій категорії справ наголосив, що повноваження військової частини щодо нарахування індексації-різниці не є дискреційними, оскільки порядок і спосіб її визначення безпосередньо встановлені Порядком №1078.

Дискреційне повноваження передбачає можливість вибору суб`єктом владних повноважень одного з декількох правомірних варіантів поведінки. Натомість у спірних правовідносинах законодавство встановлює конкретний алгоритм: визначити розмір підвищення доходу, визначити суму можливої індексації, порівняти зазначені величини та, за наявності передбачених пунктом 5 Порядку №1078 умов, виплатити їх різницю.

Отже, у відповідача відсутня свобода розсуду щодо того, застосовувати чи не застосовувати положення абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

У цій справі позивач визначає належний йому щомісячний розмір індексації-різниці у сумі 3680,84 грн., як різницю між сумою можливої індексації, яка склалася у березні 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадового окладу, та розміром підвищення його грошового доходу у березні 2018 року.

При цьому заперечення відповідача фактично ґрунтуються на незастосуванні передбаченого пунктом 5 Порядку №1078 механізму індексації-різниці, тоді як доказів проведення належного розрахунку із визначенням розміру підвищення доходу позивача у березні 2018 року, суми можливої індексації та результату порівняння цих величин відповідачем не надано.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Саме військова частина як суб`єкт, який здійснював нарахування грошового забезпечення позивача, повинна була довести належне виконання вимог Порядку №1078, а не обмежитися посиланнями на відсутність фінансування, внутрішні роз`яснення Міністерства оборони України чи власне тлумачення механізму індексації.

При цьому Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21 звернув увагу на необхідність забезпечення ефективного судового захисту у спорах цієї категорії, зокрема шляхом перевірки конкретного розміру індексації, на який має право позивач, оскільки залишення такого питання на повторний розсуд відповідача може не забезпечити юридичної визначеності у спірних правовідносинах.

За встановлених у справі обставин та з урахуванням наведеного нормативного регулювання суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та нарахування і виплати за період з 01.03.2018 року по 10.08.2018 року індексації грошового забезпечення у щомісячному розмірі 3680,84 грн.

Щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

Стосовно вимоги позивача про одночасну виплату рівноцінної грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб суд зазначає наступне.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також іншим визначеним цією нормою особам, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

За змістом пунктів 3-5 Порядку, затвердженого постановою №44, виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують відповідних осіб, за рахунок коштів, які є джерелом доходів цих осіб, одночасно з виплатою грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат у розмірі фактично утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а тому при її виплаті підлягають застосуванню правила щодо компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Той факт, що відповідні суми індексації виплачуються на виконання судового рішення після звільнення особи з військової служби, не змінює правової природи такої виплати, оскільки вона належала позивачу саме у зв`язку з проходженням військової служби та є частиною належного йому грошового забезпечення за відповідний період.

Тому доводи відповідача про передчасність цієї позовної вимоги суд відхиляє. Компенсація сум податку здійснюється одночасно з фактичною виплатою належних позивачу сум індексації та у розмірі фактично утриманого податку, а отже зобов`язання відповідача здійснити таку компенсацію не передбачає захисту права, яке може бути порушене у майбутньому, а визначає порядок належного виконання обов`язку щодо виплати грошового забезпечення.

Таким чином, судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року не нарахувала та не виплатила позивачу належну індексацію грошового забезпечення, при цьому для її обчислення підлягає застосуванню січень 2008 року як місяць підвищення тарифної ставки (посадового окладу).

З 01.03.2018 року, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №704, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, однак це не звільняло відповідача від обов`язку визначити право позивача на індексацію-різницю відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Установлений зазначеними положеннями механізм має імперативний характер, а повноваження відповідача щодо його застосування не є дискреційними.

Посилання військової частини НОМЕР_1 на відсутність фінансування, відомчі роз`яснення, збільшення додаткових складових грошового забезпечення у грудні 2015 року та передчасність визначення місяця підвищення доходу не спростовують установленого законом права позивача на належну індексацію грошового забезпечення.

Відповідачем, на якого відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності своєї поведінки, не доведено правомірності не нарахування та невиплати позивачу індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, а також незастосування при визначенні індексації за період з 01.03.2018 року по 10.08.2018 року положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

З огляду на викладене, враховуючи правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає характеру порушеного права, спрямований на його повне та ефективне відновлення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Тож, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Зазначене вище в сукупності свідчить про обґрунтованість доводів позивача про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України, не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір ним сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Дубка Сергія Миколайовича до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців” ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року одночасною виплатою рівноцінної грошової компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 10.08.2018 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців” ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 10.03.2018 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації 3680,84 грн., як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року з одночасною виплатою рівноцінної грошової компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник