Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №360/1025/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №360/1025/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020, 2021, 2022 в розмірі 12236,71 грн, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796, 1,115 та 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести, починаючи з 15.04.2026 перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020, 2021, 2022 в розмірі 12236,71 грн, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році”, на коефіцієнт у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році” (з урахуванням 1,0796, 1,115) та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, ОСОБА_1 , є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, де з 26.04.2023 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, призначену відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії для обчислення її розміру було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020–2022 роки, у розмірі 12 236,71 грн. У березні 2026 року позивач ознайомилася з матеріалами своєї пенсійної справи та алгоритмом розрахунку пенсії, з якого встановила, що під час проведення індексації її пенсії Пенсійним фондом не здійснювалося послідовне збільшення показника середньої заробітної плати 12 236,71 грн, який безпосередньо був застосований при призначенні їй пенсії. Позивач зазначає, що відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на відповідний коефіцієнт збільшення. На переконання позивача, оскільки при первинному призначенні її пенсії для обчислення її розміру було застосовано показник середньої заробітної плати за 2020-2022 роки у сумі 12 236,71 грн, саме цей показник повинен бути базою для подальшої щорічної індексації відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, а не показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 року у розмірі 3 764,40 грн. Позивач вказує, що у 2024 році Кабінетом Міністрів України для проведення індексації пенсій визначено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати 1,0796, у 2025 році - 1,115, а у 2026 році - 1,121. Водночас відповідач не застосував зазначені коефіцієнти до показника середньої заробітної плати 12 236,71 грн, який було враховано при призначенні пенсії позивача. Так, під час проведення перерахунку пенсії у 2024 році індексація показника середньої заробітної плати, застосованого при призначенні пенсії позивача, взагалі не проводилася з тих підстав, що показник 12 236,71 грн є більшим за показник середньої заробітної плати, визначений Пенсійним фондом для проведення відповідного перерахунку, - 7 994,47 грн. При проведенні перерахунку з 01.03.2025 року відповідач застосував спеціальний механізм підвищення пенсії, передбачений відповідною постановою Кабінету Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта 1,0345, а з 01.03.2026 року - коефіцієнта 1,048, замість проведення, як вважає позивач, індексації показника середньої заробітної плати 12 236,71 грн відповідно на коефіцієнти 1,115 та 1,121. У зв`язку з наведеним 15.04.2026 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про проведення належної індексації пенсії із застосуванням до показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн коефіцієнтів збільшення 1,0796 за 2024 рік, 1,115 за 2025 рік та 1,121 за 2026 рік. Листом від 16.04.2026 року № 7415-6113/П-02/8-1200/26 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення такого перерахунку, зазначивши, зокрема, що Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124, передбачено застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 року у розмірі 3 764,40 грн. Позивач із такою позицією відповідача не погоджується та вважає, що застосований Пенсійним фондом механізм фактично позбавляє її належної індексації показника середньої заробітної плати, який був використаний безпосередньо при призначенні пенсії, та призводить до застосування до осіб, яким пенсію призначено у 2023 році, іншого механізму підвищення пенсій порівняно з передбаченим частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. За таких обставин позивач вважає бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не проведення належної індексації її пенсії протиправною та звернулася до суду з цим позовом з метою захисту порушеного права на належний розмір пенсійного забезпечення.

15.05.2026 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 року №960/0/15-26 змінено із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

07.07.2026 року матеріали справи надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 08.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 13.07.2026 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

20.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та з 26.04.2023 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, призначену на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 року у справі № 580/3627/23 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач вказав, що для обчислення розміру пенсії позивача враховано заробітну плату за період з 01.01.2001 року по 31.03.2023 року за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 1,05029, середньомісячний заробіток для розрахунку пенсії - 12 852,09 грн. Пенсію позивачу призначено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020–2022 роки у розмірі 12 236,71 грн. Страховий стаж позивача на час призначення пенсії становив 43 роки 5 місяців 17 днів, а коефіцієнт страхового стажу - 0,43417. Посилаючись на положення частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124, відповідач зазначив, що механізм індексації передбачає збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсій станом на 01.10.2017 року та становив 3 764,40 грн, а кожний наступний перерахунок здійснюється з урахуванням збільшеного у попередніх роках відповідного показника. Так, у 2024 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати становив 1,0796, унаслідок чого показник середньої заробітної плати для проведення перерахунку пенсій становив 7 994,47 грн. Водночас відповідач наголосив, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 у 2023 році було застосовано показник середньої заробітної плати за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн, який перевищував показник середньої заробітної плати, визначений для проведення перерахунку пенсій у 2024 році, - 7 994,47 грн. У зв`язку із цим під час проведення перерахунку з 01.03.2024 року індексація показника заробітної плати позивача не проводилася. Також відповідач зазначив, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій осіб, яким пенсії призначені відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31.12.2024 року включно, та пенсії яких не були підвищені у загальному порядку, постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року № 209 передбачено спеціальний механізм підвищення пенсій, призначених, зокрема, у 2023 році. У зв`язку із цим з 01.03.2025 року позивачу проведено перерахунок пенсії відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 209 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0345. Крім того, з 01.03.2026 року пенсію позивача перераховано відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року № 236 із застосуванням передбаченого для пенсій, призначених у 2023 році, коефіцієнта збільшення 1,048. При цьому відповідач заперечив проти доводів позивача про необхідність застосування коефіцієнтів 1,0796, 1,115 та 1,121 безпосередньо до показника 12 236,71 грн, зазначивши, що такий спосіб індексації не відповідає механізму, встановленому Порядком № 124 та відповідними постановами Кабінету Міністрів України. За позицією відповідача, коефіцієнти 1,0796, 1,115 та 1,121 застосовуються до показника середньої заробітної плати, визначеного відповідно до Порядку № 124 та збільшеного в установленому ним порядку, а не до індивідуального показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року призначення конкретній особі пенсії. Таким чином, відповідач вважає, що індексація та подальші перерахунки пенсії ОСОБА_1 здійснювалися відповідно до вимог чинного законодавства, а показник середньої заробітної плати 12 236,71 грн, застосований при первинному призначенні пенсії позивача, не підлягає щорічному послідовному множенню на коефіцієнти 1,0796, 1,115 та 1,121 у запропонований позивачем спосіб. З огляду на викладене Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області вважає свою бездіяльність відсутньою, права позивача - не порушеними, пенсію - обчисленою та проіндексованою відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

07.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та з 26.04.2023 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсію позивачу призначено на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 року у справі № 580/3627/23.

При призначенні пенсії для обчислення її розміру враховано заробітну плату позивача за період з 01.01.2001 року по 31.03.2023 року за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення розміру пенсії визначено на рівні 1,05029, середньомісячний заробіток для розрахунку розміру пенсії - 12 852,09 грн.

При цьому під час призначення пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020, 2021 та 2022 роки, у розмірі 12 236,71 грн.

Страховий стаж позивача на час призначення пенсії становив 43 роки 5 місяців 17 днів, страховий стаж було враховано по 31.03.2023 року, коефіцієнт страхового стажу визначено у розмірі 0,43417.

З матеріалів пенсійної справи також встановлено, що при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.03.2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185 індексація показника середньої заробітної плати у розмірі 12 236,71 грн, який був застосований при призначенні пенсії позивача, не проводилася.

Відповідач виходив із того, що визначений для проведення перерахунку пенсій у 2024 році показник середньої заробітної плати становив 7 994,47 грн, тоді як застосований при призначенні пенсії ОСОБА_1 показник середньої заробітної плати за 2020–2022 роки у розмірі 12 236,71 грн був більшим.

Також судом встановлено, що з 01.03.2025 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року № 209 із застосуванням до пенсії позивача коефіцієнта збільшення, визначеного для пенсій, призначених у 2023 році, у розмірі 1,0345.

З 01.03.2026 року відповідачем проведено черговий перерахунок пенсії позивача відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року № 236 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,048.

Водночас коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, установлені для проведення загальної індексації пенсій, а саме 1,0796 у 2024 році, 1,115 у 2025 році та 1,121 у 2026 році, безпосередньо до показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн, застосованого при призначенні пенсії позивача, відповідачем не застосовувалися.

У березні 2026 року позивач ознайомилася з матеріалами своєї пенсійної справи та алгоритмом розрахунку пенсії, у зв`язку із чим дійшла висновку про проведення відповідачем індексації її пенсії не в належному розмірі.

15.04.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про перерахунок пенсії, у якій просила провести індексацію пенсії шляхом застосування до показника середньої заробітної плати за 2020–2022 роки у розмірі 12 236,71 грн коефіцієнтів збільшення 1,0796 за 2024 рік, 1,115 за 2025 рік та 1,121 за 2026 рік.

За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області листом від 16.04.2026 року № 7415-6113/П-02/8-1200/26 повідомило про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у запропонований позивачем спосіб.

Відповідач зазначив, що Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124, передбачено застосування відповідних коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсій станом на 01.10.2017 року та становив 3 764,40 грн, з урахуванням його подальшого збільшення.

Таким чином, спір між сторонами виник щодо порядку застосування частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та Порядку № 124, а саме щодо того, який показник середньої заробітної плати має бути базою для індексації пенсії позивача: показник 12 236,71 грн, застосований при призначенні їй пенсії у 2023 році, чи показник, визначений відповідно до механізму Порядку № 124.

Не погоджуючись із не проведенням перерахунку пенсії у визначений нею спосіб та вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, принципи, засади і механізми функціонування системи такого страхування, а також порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій урегульовано Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

За змістом частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 року.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено формулу обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, складовою якої є показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

У свою чергу, частиною другою статті 42 Закону №1058-IV встановлено спеціальний механізм забезпечення індексації пенсій. Згідно із зазначеною нормою для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Отже, безпосередньо на рівні закону законодавець визначив не лише періодичність проведення відповідного перерахунку - щороку з 1 березня, але й об`єкт такого збільшення – показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення конкретної пенсії.

Показник середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

На виконання положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).

Разом з тим, повноваження Кабінету Міністрів України визначити розмір та порядок проведення відповідного збільшення не означають наявності повноважень змінювати встановлений безпосередньо законом об`єкт індексації або звужувати зміст права особи на перерахунок пенсії.

При вирішенні цього спору суд враховує правову позицію Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.

У зазначеній постанові Верховний Суд проаналізував співвідношення частини другої статті 42 Закону №1058-IV та пункту 5 Порядку №124 і дійшов висновку, що положення Порядку №124 не узгоджуються із приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV у тій частині, в якій вони по-різному визначають показник середньої заробітної плати, який має збільшуватися на відповідні коефіцієнти.

Верховний Суд у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 сформулював висновок, відповідно до якого абзаци перший та другий пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Крім того, Верховний Суд у цій постанові дійшов висновку, що застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, положень пункту 5 Порядку №124 усупереч частині другій статті 42 Закону №1058-IV є протиправним.

Аналогічний за своєю суттю підхід був сформульований Верховним Судом у постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23, у якій Суд виходив із того, що під час індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV збільшенню підлягає саме той показник середньої заробітної плати (доходу), який фактично був застосований під час обчислення пенсії конкретної особи.

Таким чином, правовий висновок щодо необхідності застосування при індексації фактичного показника середньої заробітної плати, врахованого при призначенні пенсії, підтверджений правовою позицією Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду.

Суд також ураховує, що відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, у випадку колізії між положеннями Закону №1058-IV та підзаконного нормативно-правового акта застосуванню підлягають положення закону.

Підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати правове регулювання, встановлене законом, звужувати зміст передбаченого законом права або встановлювати інший механізм його реалізації, який фактично призводить до незастосування відповідної законодавчої гарантії.

У постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 Верховний Суд окремо наголосив на значенні принципу правової визначеності у сфері пенсійного забезпечення та зазначив, що законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування має забезпечувати передбачуваність, стабільність і довіру особи до пенсійної системи.

Застосовуючи наведені положення законодавства та правові висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що пенсію ОСОБА_1 призначено з 26.04.2023 року відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

При призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020–2022 роки у розмірі 12 236,71 грн.

Таким чином, саме показник 12 236,71 грн є показником середньої заробітної плати, який фактично враховано для обчислення пенсії ОСОБА_1 .

З огляду на буквальний зміст частини другої статті 42 Закону №1058-IV та наведений правовий висновок Верховного Суду саме цей показник повинен бути вихідною величиною для проведення передбаченої законом індексації пенсії позивача.

Посилання відповідача на те, що Порядком №124 передбачено проведення перерахунку виходячи з показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 року у розмірі 3 764,40 грн, суд відхиляє.

Такий підхід фактично призводить до ситуації, за якої для цілей призначення пенсії застосовується один показник середньої заробітної плати, а для її подальшої індексації - інший, розрахунковий показник, який при призначенні пенсії конкретному пенсіонеру взагалі не застосовувався.

Водночас частина друга статті 42 Закону №1058-IV не містить положень про заміну показника середньої заробітної плати, фактично врахованого для обчислення пенсії, на інший умовний чи базовий показник для цілей її подальшої індексації.

Навпаки, законодавець прямо пов`язує індексацію із збільшенням того показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Отже, застосування відповідачем для проведення індексації іншого показника, ніж той, який був фактично врахований при обчисленні пенсії ОСОБА_1 , суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV.

Щодо індексації пенсії позивача у 2024 році, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» установлено, що з 01.03.2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,0796.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не застосував зазначений коефіцієнт до показника 12 236,71 грн, мотивуючи це тим, що цей показник перевищував розрахунковий показник середньої заробітної плати для проведення перерахунку у 2024 році у розмірі 7 994,47 грн.

Однак саме такий підхід був предметом оцінки Верховного Суду у справі №200/5836/24.

Верховний Суд відхилив підхід, за яким більший розмір показника середньої заробітної плати, застосованого при призначенні пенсії, порівняно з показником, розрахованим відповідно до Порядку №124, виключає можливість його індексації відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Відтак, суд доходить висновку, що під час проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 року відповідач повинен був застосувати коефіцієнт 1,0796 до показника середньої заробітної плати 12 236,71 грн, який був врахований при призначенні її пенсії.

Щодо перерахунку пенсії з 01.03.2025 року, суд зазначає, що застосування відповідачем коефіцієнта 1,0345, установленого для окремої категорії пенсій, призначених у 2023 році, не спростовує права позивача на індексацію відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Закон №1058-IV має вищу юридичну силу порівняно з постановою Кабінету Міністрів України, а тому передбачений підзаконним нормативним актом спеціальний механізм підвищення пенсії не може підміняти собою визначену законом індексацію, якщо наслідком такого застосування є звуження встановленої законом соціальної гарантії.

За таких обставин при проведенні індексації з 01.03.2025 року відповідач мав застосувати визначений на відповідний рік коефіцієнт 1,115 до показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії позивача, з урахуванням його попереднього збільшення.

Аналогічного висновку суд доходить стосовно перерахунку пенсії з 01.03.2026 року.

Застосування до пенсії позивача коефіцієнта 1,048 замість установленого для індексації показника середньої заробітної плати коефіцієнта 1,121 не відповідає механізму, визначеному частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Отже, для належної реалізації права позивача на індексацію відповідач повинен здійснити послідовне збільшення показника середньої заробітної плати, який був застосований при призначенні пенсії, а саме 12 236,71 грн, на відповідні коефіцієнти: 1,0796 з 01.03.2024 року, 1,115 з 01.03.2025 року та 1,121 з 01.03.2026 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що проведені ним перерахунки із застосуванням коефіцієнтів 1,0345 та 1,048 свідчать про належне виконання обов`язку щодо індексації пенсії.

Правова природа підвищення, передбаченого відповідними постановами Кабінету Міністрів України для пенсій певного року призначення, не змінює змісту законодавчого припису частини другої статті 42 Закону №1058-IV, який передбачає щорічний перерахунок шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії.

Інше тлумачення фактично призводило б до того, що особа, якій пенсію призначено із застосуванням більш актуального показника середньої заробітної плати, протягом невизначеного періоду була б позбавлена передбаченого законом механізму його індексації лише з тієї причини, що відповідний показник перевищує величину, розраховану на основі показника станом на 01.10.2017 року.

Такий результат не відповідає меті індексації як правового механізму підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 року у справі №400/6254/24 звернула увагу, що запровадження механізму щорічної індексації пенсій спрямоване на підтримання купівельної спроможності пенсіонерів в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій через збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для їх обчислення.

Системний аналіз наведених положень дає суду підстави для висновку, що нормативне регулювання індексації має застосовуватися таким чином, щоб забезпечити реальне, а не формальне підтримання розміру пенсійної виплати.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою його надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно та своєчасно.

За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів правомірності непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням до фактично врахованого при її призначенні показника середньої заробітної плати відповідних коефіцієнтів збільшення.

Посилання відповідача на Порядок №124 та постанови Кабінету Міністрів України не можуть бути достатньою правовою підставою для відмови у реалізації права, прямо передбаченого актом вищої юридичної сили - Законом №1058-IV.

При цьому лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 16.04.2026 року №7415-6113/П-02/8-1200/26, яким позивачу фактично відмовлено у проведенні відповідного перерахунку, ґрунтується саме на застосуванні механізму Порядку №124 усупереч змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

З урахуванням встановлених у справі обставин, приписів частини другої статті 42 Закону №1058-IV та правових висновків Верховного Суду суд доходить висновку, що не проведення відповідачем належної індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати 12 236,71 грн, який був застосований при призначенні її пенсії, є протиправним.

Відновлення порушеного права позивача потребує не лише констатації протиправності поведінки суб`єкта владних повноважень, а й покладення на нього обов`язку провести відповідний перерахунок.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020, 2021, 2022 в розмірі 12236,71 грн, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796, 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести, починаючи з 15.04.2026 перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020, 2021, 2022 в розмірі 12236,71 грн, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році”, на коефіцієнт у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році” (з урахуванням 1,0796, 1,115) та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник