Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/20535/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/20535/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 14.07.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796, 1,115, 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 12236,71 грн. на коефіцієнти збільшення, у розмірі 1,0796, 1,115, 1,121.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2023 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що при призначенні пенсії для її обчислення застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на приписи частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, та зазначає, що передбачений законодавством механізм індексації пенсій полягає у збільшенні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який безпосередньо враховується для обчислення пенсії. За твердженням позивача, під час проведення індексації її пенсії у 2024, 2025 та 2026 роках відповідач повинен був послідовно збільшувати показник середньої заробітної плати за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн, застосований при призначенні пенсії, на відповідні коефіцієнти збільшення, а саме: з 01.03.2024 року - 1,0796, з 01.03.2025 року - 1,115 та з 01.03.2026 року - 1,121. Натомість, як зазначає позивач, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується при обчисленні основного розміру її пенсії, не здійснено. Позивач наголошує, що застосування іншого механізму підвищення пенсійної виплати, зокрема встановлення окремої доплати чи застосування зменшеного коефіцієнта до показника середньої заробітної плати, не є належним виконанням вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки не забезпечує збільшення саме тієї величини, яка використовується у формулі обчислення основного розміру пенсії та впливає на її подальші перерахунки. З метою поновлення порушеного права 22.05.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення її пенсії, на коефіцієнти збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121. Проте листом від 05.06.2026 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення такого перерахунку пенсії. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує гарантоване статтею 46 Конституції України право на соціальний захист, а також не відповідає положенням Закону №1058-IV та Порядку №124 щодо механізму проведення щорічної індексації пенсій. На підтвердження своєї правової позиції позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 року у справі №200/422/24, від 28.01.2025 року у справі №400/4663/24, від 27.01.2025 року у справі №620/7211/24, а також у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24. Таким чином, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не проведення належної індексації її пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2020–2022 роки у розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнти 1,0796, 1,115 та 1,121, у зв`язку із чим просить суд зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2026 року відповідну індексацію пенсії.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 16.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

20.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.08.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач наголосив, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально залежно від набутого страхового стажу та заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, а проведення індексації пенсій здійснюється відповідно до положень статті 42 Закону №1058-IV, Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, та відповідних постанов Кабінету Міністрів України, якими щороку визначаються умови і порядок проведення такого перерахунку. Зазначено, що пенсію позивача призначено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн. При цьому відповідач указав, що з 01.03.2025 року було проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням до показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки коефіцієнта збільшення 1,0345, унаслідок чого відповідний показник становив 12 658,88 грн (12 236,71 грн Ч 1,0345). Також відповідач зазначив, що з 01.03.2026 року перерахунок пенсій здійснювався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році». Відповідно до положень цієї постанови для пенсій, призначених за зверненнями, що надійшли до 31.12.2025 року включно та які не підвищувалися на загальний коефіцієнт збільшення 1,121, передбачено окремий механізм їх перерахунку залежно від показника середньої заробітної плати, який використовувався для призначення або попереднього перерахунку пенсії. Відповідач вважає, що вимоги позивача про послідовне застосування до показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн коефіцієнтів 1,0796, 1,115 та 1,121 не ґрунтуються на положеннях законодавства, оскільки порядок та розміри індексації пенсій визначаються не лише частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, а й відповідними постановами Кабінету Міністрів України, якими встановлено особливості проведення індексації пенсій залежно від часу їх призначення та показника середньої заробітної плати, використаного при їх обчисленні. На переконання відповідача, Пенсійний фонд не наділений повноваженнями самостійно змінювати встановлений Кабінетом Міністрів України механізм індексації або застосовувати до пенсії позивача коефіцієнти у спосіб, який не передбачений відповідними нормативно-правовими актами. Таким чином, відповідач вважає, що перерахунок та індексація пенсії позивача здійснювалися відповідно до чинного законодавства, а тому підстави для визнання його дій протиправними та зобов`язання провести індексацію пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати 12 236,71 грн на коефіцієнти 1,0796, 1,115 та 1,121 відсутні, у зв`язку з чим просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

07.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що рішенням від 05.06.2023 року №046350013077 позивачу призначено пенсію за віком з 26.05.2023 року.

При первинному призначенні пенсії страховий стаж позивача становив 41 рік 8 місяців 8 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,41667. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено у розмірі 16 339,68 грн. Розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону №1058-IV становив 6 808,25 грн, доплата за понаднормовий стаж - 230,23 грн, а загальний розмір пенсії - 7 038,48 грн.

При обчисленні пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн.

З 01.03.2024 року відповідачем проведено масовий перерахунок пенсії позивача у зв`язку з індексацією. При цьому розмір пенсії за віком залишився на рівні 6 808,25 грн, доплата за понаднормовий стаж становила 230,23 грн, а також встановлено надбавку на індексації у розмірі 100,00 грн. Унаслідок проведеного перерахунку загальний розмір пенсії позивача з 01.03.2024 року становив 7 138,48 грн.

У подальшому з 01.03.2025 року відповідачем проведено черговий перерахунок пенсії позивача. Під час такого перерахунку показник середньої заробітної плати за 2020–2022 роки у розмірі 12 236,71 грн збільшено із застосуванням коефіцієнта 1,0345, унаслідок чого відповідний показник становив 12 658,88 грн.

За результатами перерахунку середньомісячний заробіток позивача визначено у розмірі 16 926,82 грн, розмір пенсії за віком - 7 066,95 грн, доплату за понаднормовий стаж - 230,23 грн. З урахуванням надбавки на індексації у розмірі 100,00 грн загальний розмір пенсії позивача з 01.03.2025 року становив 7 397,18 грн.

З 01.03.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено наступний масовий перерахунок пенсії позивача у зв`язку з індексацією заробітку.

Станом на 01.03.2026 року страховий стаж позивача визначено тривалістю 43 роки 9 місяців 8 днів, у тому числі 22 роки 6 місяців 15 днів до 01.01.2004 року та 21 рік 2 місяці 23 дні після 01.01.2004 року. Коефіцієнт страхового стажу становив 0,43750.

За результатами такого перерахунку середньомісячний заробіток визначено у розмірі 18 119,92 грн, розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону №1058-IV - 7 927,47 грн, доплату за понаднормовий стаж за 13 років - 272,09 грн, а загальний розмір пенсії з 01.03.2026 року - 8 199,56 грн.

Не погоджуючись із порядком проведення індексації пенсії, 22.05.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020–2022 роки у розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнти збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121.

Листом від 05.06.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у запропонований нею спосіб.

Таким чином, спір у цій справі виник у зв`язку з незгодою позивача з порядком проведення відповідачем індексації призначеної їй пенсії за віком та стосується наявності правових підстав для застосування до показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн, який враховувався при обчисленні пенсії позивача, коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121 і здійснення відповідного перерахунку пенсії з 01.03.2026 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).

За змістом частини першої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою, одним із ключових елементів якої є заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону.

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV встановлено спеціальний механізм підтримання належного рівня раніше призначених пенсій. Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Отже, безпосередньо Законом №1058-IV визначено не лише право пенсіонера на щорічну індексацію, але й об`єкт такої індексації - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був врахований при обчисленні відповідної пенсії.

Механізм проведення такого перерахунку деталізований Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 (далі - Порядок №124).

Разом із тим, вирішуючи питання щодо співвідношення положень Закону №1058-IV та Порядку №124, суд враховує принцип ієрархії нормативно-правових актів. Підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати зміст права, встановленого законом, звужувати його обсяг або запроваджувати механізм реалізації такого права, який суперечить безпосередньому припису закону.

Згідно із частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Вказане набуває визначального значення для вирішення цієї справи, оскільки спір між сторонами фактично стосується питання про те, який саме показник середньої заробітної плати повинен збільшуватися при проведенні індексації: показник, який фактично був застосований при обчисленні пенсії конкретного пенсіонера, чи інший розрахунковий показник, визначений підзаконним нормативно-правовим актом.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого індексація пенсії, призначеної за Законом №1058-IV, має здійснюватися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який фактично враховувався при обчисленні конкретної пенсії.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.01.2025 року у справі №200/422/24, від 27.01.2025 року у справі №620/7211/24 та від 28.01.2025 року у справі №400/4663/24.

Водночас остаточне вирішення відповідного питання щодо застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV здійснено Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.

Так, передаючи справу №200/5836/24 на розгляд Судової палати, колегія суддів ставила питання про можливість відступлення від правового висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23.

Проте Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 не знайшла підстав для відступлення від зазначеного правового висновку.

Судова палата наголосила, що частина друга статті 42 Закону №1058-IV безпосередньо передбачає збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується для обчислення пенсії. Натомість положення Порядку №124 у частині визначення іншої базової величини для індексації не узгоджуються із Законом №1058-IV.

У пункті 96 постанови Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 Судова палата дійшла висновку, що застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, положень пункту 5 Порядку №124 у спосіб, який не відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV, є протиправним.

У пункті 97 цієї постанови Верховний Суд зазначив, що абзаци перший та другий пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення відповідної пенсії.

Крім того, Верховний Суд у цій постанові виходив із того, що запровадження державою механізму щорічної індексації пенсій спрямоване на підтримання купівельної спроможності пенсіонерів в умовах зростання споживчих цін, а тому встановлений законом механізм не може підмінятися таким способом перерахунку, за якого фактично не індексується показник, безпосередньо покладений в основу розрахунку пенсії конкретної особи.

Судова палата також констатувала неправомірність ситуації, за якої орган Пенсійного фонду замість застосування відповідних коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, встановлює лише фіксовані доплати.

Таким чином, сформований Верховним Судом підхід полягає в тому, що предметом щорічної індексації є не абстрактний або умовний показник середньої заробітної плати, а саме той показник, який фактично включено до формули обчислення пенсії конкретного пенсіонера.

Суд зазначає, що наведені висновки Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як встановлено судом у цій справі, пенсію позивачу призначено у 2023 році відповідно до Закону №1058-IV, при цьому для її обчислення застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020–2022 роки у розмірі 12 236,71 грн.

Отже, саме показник 12 236,71 грн, а не будь-який інший умовний базовий показник, є тією величиною, яка у розумінні частини другої статті 42 Закону №1058-IV підлягає подальшому щорічному збільшенню при проведенні індексації пенсії позивача.

У 2024 році відповідним рішенням Уряду коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати для проведення перерахунку пенсій з 01.03.2024 року встановлено у розмірі 1,0796.

Відтак при проведенні індексації пенсії позивача з 01.03.2024 року збільшенню на коефіцієнт 1,0796 підлягав показник середньої заробітної плати за 2020–2022 роки у розмірі 12 236,71 грн, який безпосередньо був застосований при обчисленні пенсії позивача.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що відповідач такого збільшення не здійснив, а встановив позивачу надбавку на індексації у розмірі 100,00 грн.

З огляду на наведений правовий висновок Судової палати Верховного Суду у справі №200/5836/24, встановлення такої доплати не може вважатися належним виконанням приписів частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки закон передбачає інший механізм - збільшення показника середньої заробітної плати, який використовується у формулі визначення пенсії.

При цьому відмінність між збільшенням розрахункового показника та встановленням окремої доплати має не лише формальний характер. Збільшений показник середньої заробітної плати стає складовою подальшого обчислення пенсії та, відповідно, повинен враховуватися при наступних перерахунках.

Таким чином, не проведення належної індексації у попередньому році впливає не лише на розмір пенсії за відповідний період, але й на базу її наступної індексації.

Саме тому при проведенні подальших перерахунків має забезпечуватися послідовність (накопичувальний характер) застосування коефіцієнтів індексації до показника середньої заробітної плати, який був застосований при обчисленні пенсії.

Відповідно, після збільшення з 01.03.2024 року показника 12 236,71 грн на коефіцієнт 1,0796 наступна індексація повинна проводитися вже щодо збільшеного показника.

З матеріалів справи судом встановлено, що з 01.03.2025 року відповідач фактично застосував до показника 12 236,71 грн коефіцієнт 1,0345, унаслідок чого визначив показник середньої заробітної плати у розмірі 12 658,88 грн.

Проте застосування відповідачем коефіцієнта 1,0345 замість передбаченого для відповідного перерахунку коефіцієнта 1,115 не відповідає механізму, закріпленому частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, у системному зв`язку із наведеними висновками Верховного Суду.

Отже, при проведенні індексації у 2025 році мав бути врахований показник середньої заробітної плати, збільшений за результатами попередньої індексації, із застосуванням до нього відповідного коефіцієнта 1,115.

Аналогічний правовий підхід підлягає застосуванню й до індексації пенсії позивача з 01.03.2026 року.

Оскільки належне проведення індексації передбачає послідовне збільшення показника, який фактично використовується для обчислення пенсії, при індексації з 01.03.2026 року відповідач повинен був виходити із показника середньої заробітної плати за 2020–2022 роки у розмірі 12 236,71 грн, збільшеного на коефіцієнти попередніх індексацій 1,0796 та 1,115, та застосувати до отриманої величини коефіцієнт 1,121.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої порушення, допущене органом Пенсійного фонду під час проведення індексації в одному році, автоматично переносилося б на всі наступні перерахунки та спричиняло б постійне заниження бази для обчислення пенсії. Такий підхід суперечив би самій меті індексації, визначеній частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що проведені ним перерахунки повністю відповідають підзаконним нормативно-правовим актам Кабінету Міністрів України.

Верховний Суд у постанові Судової палати від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 прямо вирішив колізію між частиною другою статті 42 Закону №1058-IV та положеннями Порядку №124, наголосивши на необхідності застосування норми закону як акта вищої юридичної сили.

Тому посилання відповідача на відсутність у Пенсійного фонду дискреційних повноважень щодо самостійного визначення способу індексації не спростовує обґрунтованості позовних вимог. У спірних правовідносинах від відповідача не вимагається самостійно створювати новий механізм пенсійного забезпечення; відповідач зобов`язаний застосувати механізм, безпосередньо встановлений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, з урахуванням обов`язкових для врахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права.

При цьому суд враховує, що право позивача на належне пенсійне забезпечення має майновий характер, а неправильне визначення складової формули пенсії безпосередньо впливає на розмір належної особі пенсійної виплати.

За приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

У межах цієї справи відповідач не довів правомірності не проведення індексації пенсії позивача шляхом послідовного збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який був застосований при її призначенні.

Навпаки, наявні у справі розрахунки підтверджують, що при проведенні перерахунків відповідач не забезпечив послідовного застосування до показника 12 236,71 грн коефіцієнтів 1,0796, 1,115 та 1,121, унаслідок чого індексацію пенсії позивача проведено не у спосіб, передбачений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

За таких обставин суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення належної індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати 1,0796, 1,115 та 1,121 є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1065 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1065 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796, 1,115, 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 12236,71 грн. на коефіцієнти збільшення, у розмірі 1,0796, 1,115, 1,121.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1065 грн. (одна тисяча шістдесят п`ять гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник