Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/19704/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/19704/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 08.07.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2018 рр. в розмірі 6188,89 грн, на коефіцієнт у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115), починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 01.03.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2018 рр. в розмірі 6188,89 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 18.09.2019 року отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. При призначенні пенсії для обчислення її розміру відповідачем було враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року у справі №160/25790/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та у зв`язку з цим провести відповідний перерахунок і виплату пенсії. На виконання вказаного судового рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, послідовно збільшивши показник середньої заробітної плати за 2016–2018 роки у розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115, унаслідок чого показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії позивача, становив 12 525,51 грн. Позивач зазначає, що відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії. При цьому положеннями Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, передбачено, що збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» передбачено проведення з 01.03.2026 року чергової індексації пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121. Водночас, як стверджує позивач, з 01.03.2026 року відповідач не провів належної індексації його пенсії шляхом застосування коефіцієнта 1,121 до показника середньої заробітної плати, який уже був збільшений унаслідок попередніх індексацій. З метою відновлення порушеного права представник позивача звернувся до відповідача із відповідним зверненням щодо проведення належного перерахунку пенсії. Листом від 08.06.2026 року №0400-010303-8/108993 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року у справі №160/25790/25 позивачу проведено перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016–2018 роки у розмірі 6188,89 грн, збільшеного на відповідні коефіцієнти, внаслідок чого такий показник становив 12 525,51 грн. Разом із тим відповідач зазначив, що рішенням суду від 13.10.2025 року не було покладено обов`язку здійснювати подальший перерахунок пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати після виконання судового рішення на коефіцієнт, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236. Позивач із такою позицією відповідача не погоджується та вважає, що виконання попереднього судового рішення не позбавляє його права на проведення наступної щорічної індексації пенсії, гарантованої частиною другою статті 42 Закону №1058-IV. На переконання позивача, після встановлення за результатами попередніх індексацій збільшеного показника середньої заробітної плати наступний перерахунок пенсії має здійснюватися з урахуванням такого збільшеного показника та чергового коефіцієнта індексації, оскільки інший підхід фактично нівелює результати попередніх індексацій та призводить до зменшення належного рівня пенсійного забезпечення. З огляду на викладене позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення з 01.03.2026 року перерахунку його пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн на коефіцієнт 1,121 з урахуванням раніше застосованих коефіцієнтів збільшення 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом за захистом порушеного права.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 10.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 14.07.2026 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

21.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

07.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 18.09.2019 року отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При призначенні пенсії позивачу для обчислення її розміру було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016–2018 роки у розмірі 6188,89 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року у справі №160/25790/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115, та у зв`язку із цим провести відповідний перерахунок і виплату пенсії.

На виконання зазначеного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, послідовно збільшеного на коефіцієнти 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115.

У результаті проведеного перерахунку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії позивача, становив 12 525,51 грн (6188,89 грн Ч 1,11 Ч 1,11 Ч 1,14 Ч 1,197 Ч 1,0796 Ч 1,115).

Таким чином, станом на 01.03.2025 року при обчисленні пенсії позивача враховувався збільшений унаслідок проведених індексацій показник середньої заробітної плати у розмірі 12 525,51 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» передбачено проведення у 2026 році чергового перерахунку пенсій та визначено відповідний коефіцієнт збільшення 1,121.

Разом із тим з 01.03.2026 року відповідачем перерахунок пенсії позивача шляхом застосування коефіцієнта збільшення 1,121 до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення його пенсії після проведення попередніх індексацій, не здійснено.

У зв`язку із не проведенням такого перерахунку представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом від 29.05.2026 року №14374-05/2026, який зареєстрований відповідачем 01.06.2026 року за вх. №28089/8, щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 .

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.06.2026 року №0400-010303-8/108993 повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року у справі №160/25790/25 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, збільшеної на коефіцієнти 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115, у результаті чого відповідний показник становить 12 525,51 грн.

У цьому ж листі відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 передбачено проведення перерахунку пенсій із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки, збільшеної на коефіцієнт 1,121, що становить 9992,40 грн.

Водночас Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області послалося на те, що рішенням суду від 13.10.2025 року у справі №160/25790/25 на нього не було покладено обов`язку здійснювати подальший перерахунок пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, визначеного на виконання зазначеного судового рішення, на коефіцієнт, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236.

Крім того, відповідач зазначив, що проведення після виконання судового рішення обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014–2016 роки, збільшеного на коефіцієнт 1,121, є недоцільним, оскільки в такому випадку розмір пенсії позивача зменшується.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що фактично спір між сторонами виник щодо порядку проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2026 року, а саме щодо того, чи підлягає застосуванню коефіцієнт збільшення 1,121 до показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, уже послідовно збільшеного на коефіцієнти 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не проведення з 01.03.2026 року відповідного перерахунку пенсії та вважаючи порушеним своє право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп Ч Кс,

де П - розмір пенсії у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

За змістом частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням, зокрема, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Водночас законодавцем передбачено окремий механізм підтримання належного рівня раніше призначених пенсій шляхом їх щорічної індексації.

Так, частиною другою статті 42 Закону №1058-IV визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням установлених законом показників.

На виконання положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).

Пунктом 1 Порядку №124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з пунктом 2 Порядку №124 перерахунку відповідно до цього Порядку підлягають, зокрема, пенсії, обчислені відповідно до Закону №1058-IV.

Пунктом 4 Порядку №124 визначено механізм обчислення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати, який використовується для проведення щорічної індексації пенсій.

При цьому абзацом другим пункту 5 Порядку №124 передбачено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Разом з тим при вирішенні цього спору суд ураховує правові висновки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.

У зазначеній постанові Верховний Суд здійснив системний аналіз положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124 та наголосив, що при проведенні індексації визначальними є саме приписи закону, який має вищу юридичну силу порівняно з підзаконним нормативно-правовим актом.

Верховний Суд дійшов висновку, що під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який фактично враховувався для обчислення конкретної пенсії. Порядок №124 підлягає застосуванню лише в тій частині, в якій він не суперечить положенням Закону №1058-IV.

Верховний Суд у цій же постанові зазначив, що запровадження механізму щорічної індексації пенсій спрямоване на підтримання купівельної спроможності пенсіонерів шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення відповідної пенсії та за своєю правовою природою не є сталою величиною.

Аналогічний підхід до правової природи механізму індексації викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 року у справі №400/6254/24. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, запровадивши Порядком №124 удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, держава взяла на себе зобов`язання забезпечувати підтримання купівельної спроможності населення шляхом підвищення пенсій із застосуванням механізму збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії та не є сталим.

Таким чином, правове значення для проведення чергової індексації має показник середньої заробітної плати, який правомірно враховується при обчисленні пенсії конкретної особи на момент виникнення права на черговий перерахунок.

Судом установлено, що позивачу пенсію призначено відповідно до Закону №1058-IV з 18.09.2019 року та при її призначенні для обчислення розміру пенсії застосовано показник середньої заробітної плати за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року у справі №160/25790/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, послідовно збільшивши показник середньої заробітної плати за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн на відповідні коефіцієнти, унаслідок чого показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії позивача, становив 12 525,51 грн.

Отже, станом на момент виникнення у позивача права на проведення чергової індексації пенсії у 2026 році для обчислення його пенсії застосовувався показник середньої заробітної плати, сформований на підставі показника за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, збільшеного на коефіцієнти попередніх індексацій.

Суд звертає увагу, що та обставина, що правильний розмір відповідного показника був відновлений на виконання судового рішення, не змінює його правової природи та не може бути підставою для неврахування цього показника під час проведення наступних індексацій пенсії позивача.

Судове рішення від 13.10.2025 року у справі №160/25790/25 не встановлювало для позивача нового або спеціального виду пенсійного забезпечення, а було спрямоване на відновлення порушеного права позивача на правильне обчислення його пенсії відповідно до вимог Закону №1058-IV.

Тому після виконання зазначеного судового рішення пенсія позивача продовжує залишатися пенсією, призначеною відповідно до Закону №1058-IV, на яку поширюються всі передбачені цим Законом гарантії, у тому числі право на щорічну індексацію відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Інше тлумачення призвело б до того, що особа, право якої на належний розмір пенсії було відновлено судовим рішенням, фактично опинилася б у гіршому становищі порівняно з особами, яким орган Пенсійного фонду правильно проводив відповідні перерахунки без необхідності звернення до суду.

Такий підхід не відповідає ані меті індексації пенсій, ані принципу обов`язковості судового рішення, ані завданню адміністративного судочинства щодо ефективного відновлення порушених прав особи.

У зв`язку із цим суд відхиляє доводи відповідача про те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року у справі №160/25790/25 на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не було покладено обов`язку надалі збільшувати визначений на виконання такого рішення показник середньої заробітної плати.

Право позивача на індексацію пенсії з 01.03.2026 року виникло не на підставі рішення суду від 13.10.2025 року, а безпосередньо на підставі частини другої статті 42 Закону №1058-IV та нормативно-правових актів, прийнятих на її виконання.

Натомість рішення суду у справі №160/25790/25 має юридичне значення для встановлення показника середньої заробітної плати, який належним чином враховувався при обчисленні пенсії позивача на момент виникнення права на чергову індексацію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» передбачено проведення з 01.03.2026 року чергового перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,121.

Отже, з 01.03.2026 року виникли передбачені законодавством підстави для проведення чергової індексації пенсії позивача.

При цьому, враховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, збільшенню підлягає саме той показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення конкретної пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Таким чином, при проведенні індексації пенсії позивача з 01.03.2026 року коефіцієнт збільшення 1,121 має застосовуватися до показника середньої заробітної плати за 2016–2018 роки у розмірі 6188,89 грн з урахуванням його попереднього збільшення на коефіцієнти 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що у 2026 році для проведення індексації має використовуватися показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, збільшений на відповідні коефіцієнти, оскільки такий підхід не враховує імперативного змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV, відповідно до якої збільшується показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 прямо вказала на пріоритет положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV над положеннями Порядку №124 у разі їх невідповідності та зазначила, що Порядок №124 підлягає застосуванню виключно у частині, яка не суперечить Закону №1058-IV.

Отже, підзаконний нормативно-правовий акт не може звужувати право позивача на індексацію, яке безпосередньо передбачене законом.

Суд також не приймає доводи відповідача щодо недоцільності проведення відповідного перерахунку.

Суб`єкт владних повноважень при реалізації покладених на нього законом функцій не наділений правом на власний розсуд вирішувати питання про доцільність чи недоцільність реалізації особою права, прямо передбаченого законом.

Якщо законом визначені юридичні підстави для проведення перерахунку пенсії, орган Пенсійного фонду зобов`язаний його здійснити відповідно до встановленого законом механізму.

Отже, установлена судом бездіяльність відповідача щодо не проведення з 01.03.2026 року належного перерахунку пенсії позивача не відповідає критеріям правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, установленим частиною другою статті 2 КАС України.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення позивачу з 01.03.2026 року перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати за 2016–2018 роки у розмірі 6188,89 грн на коефіцієнт 1,121 з урахуванням раніше застосованих коефіцієнтів 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115.

З метою ефективного відновлення порушеного права позивача суд уважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2026 року відповідний перерахунок пенсії позивача та провести виплату пенсії з урахуванням здійсненого перерахунку та фактично виплачених сум.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 КАС України право на звернення до адміністративного суду пов`язане з наявністю рішення, дії або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якими порушено права, свободи або законні інтереси особи.

Отже, обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність факту порушення права, свободи або законного інтересу особи на момент вирішення спору.

Судовий захист спрямований на відновлення вже порушеного права, а не на попередження можливого порушення, яке може виникнути у майбутньому залежно від поведінки суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 16.07.2020 року у справі №826/13664/18 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої відсутність порушеного права або інтересу є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки завданням адміністративного судочинства є ефективний захист та відновлення саме порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

При цьому захисту в адміністративному судочинстві підлягає реально порушене право, а не право, щодо якого особа лише припускає можливість його порушення у майбутньому.

У межах цієї справи судом установлено, що належний перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 року із застосуванням коефіцієнта 1,121 відповідачем ще не проведено.

Відповідно, на час вирішення цієї справи відповідачем ще не визначено остаточного розміру пенсії позивача після проведення такого перерахунку, не обчислено суму доплати, яка виникне за результатами перерахунку, та не прийнято рішення щодо порядку і джерела фінансування виплати відповідних сум.

Матеріали справи також не містять доказів того, що після проведення перерахунку відповідач відмовиться здійснювати виплату пенсії позивача у належному розмірі в загальному порядку або прийме рішення про віднесення відповідних сум до заборгованості, яка підлягає погашенню в іншому порядку.

Таким чином, на цей час відсутнє рішення, дія чи бездіяльність відповідача щодо порядку фінансування та виплати сум, які будуть нараховані за результатами перерахунку пенсії позивача на виконання цього рішення суду.

За таких обставин вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії у повному обсязі саме з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, у загальному порядку, а не з видатків на погашення заборгованості на виконання ретроспективних судових рішень, фактично спрямована на врегулювання правовідносин, які на момент розгляду справи ще не виникли.

Задоволення такої вимоги означало б судове вирішення питання щодо можливих дій відповідача в майбутньому за відсутності факту порушення відповідного права позивача.

Суд зазначає, що адміністративне судочинство не передбачає можливості зобов`язувати суб`єкта владних повноважень утримуватися від порушень, які ним ще не допущені, або наперед визначати спосіб поведінки суб`єкта владних повноважень у правовідносинах, які виникнуть після виконання рішення суду, якщо відсутні докази неминучості відповідного порушення.

Визначальним для застосування конкретного способу судового захисту є характер установленого судом порушення.

У цьому випадку встановленим порушенням є не проведення відповідачем належної індексації пенсії позивача з 01.03.2026 року.

Відтак належним способом відновлення порушеного права є зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок та здійснити виплату пенсії з урахуванням проведеного перерахунку і раніше виплачених сум.

Натомість питання про те, з яких саме бюджетних видатків відповідач здійснюватиме виплату сум, визначених за результатами такого перерахунку, може бути предметом судового контролю лише у разі, якщо після проведення перерахунку відповідачем буде прийнято відповідне рішення, вчинено дії або допущено бездіяльність, які реально порушуватимуть права позивача.

Судом установлено, що такого порушення на час розгляду справи не відбулося.

При цьому відмова у задоволенні позовної вимоги у цій частині з підстав її передчасності не позбавляє позивача права звернутися за судовим захистом у разі, якщо після здійснення перерахунку відповідачем буде допущено порушення його прав щодо повноти, строків або порядку виплати належних сум пенсії.

Отже, вимога про зобов`язання здійснювати виплату пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У ході розгляду справи відповідач не довів правомірності не проведення позивачу з 01.03.2026 року індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта 1,121 до показника середньої заробітної плати, який відповідно до Закону №1058-IV враховується для обчислення його пенсії.

Водночас позивачем не доведено існування на момент розгляду справи порушення його права саме щодо джерела бюджетного фінансування сум, які будуть визначені відповідачем за результатами проведення такого перерахунку.

Враховуючи встановлені обставини справи, приписи Закону №1058-IV, Порядку №124, постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, а також наведені правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зокрема, підлягають задоволенню вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення з 01.03.2026 року належного перерахунку пенсії позивача та зобов`язання відповідача провести такий перерахунок шляхом застосування коефіцієнта збільшення 1,121 до показника середньої заробітної плати за 2016–2018 роки у розмірі 6188,89 грн з урахуванням його попереднього збільшення на коефіцієнти 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115, з проведенням відповідної виплати з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії у повному обсязі саме з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, у загальному порядку, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, слід відмовити з огляду на її передчасність.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у визначений судом спосіб.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення ОСОБА_1 з 01.03.2026 року перерахунку пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, з урахуванням його попереднього збільшення на коефіцієнти 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115, на коефіцієнт збільшення 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2026 року перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, з урахуванням його попереднього збільшення на коефіцієнти 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115, на коефіцієнт збільшення 1,121, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, та здійснити виплату пенсії з урахуванням проведеного перерахунку та раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник